Testimony 1502

Testimony 1502

2023-03-03

My experience of the war is not entirely negative. At the beginning of the war, I was afraid of what would happen next, whether my children would be safe, whether we would die, and whether the country's leader would create the conditions to protect us. After a few days of the war, I started volunteering: weaving camouflage nets, and organizing ultrasound diagnostic equipment from abroad, which was necessary for front-line hospitals. And then, I went to study to help people in the future. But constant alarms and threats of missile attacks caused fear and intense aggression toward the occupiers. The feeling of being unknown and not being able to go abroad with my husband and children often negatively affects my feelings, emotions, and mood. But active participation in volunteering and training helps us understand what we live for and reevaluate our values. This experience made it clear what is essential in my life and which is important. This experience made it clear that you need to do what you want and not be afraid of risks because tomorrow may not come. The war experience made it possible to understand that family is valuable and that some situations that arose in my life, which made me worry, are unimportant. The war experience showed that the family from Russia, with whom you communicated for years, is no longer your family because their president, in their opinion, is doing everything right. But I don't feel insulted because I treat them like people sick from their propaganda. But I still have a closer connection with my friends, and there are so many people with whom you are on the same wavelength and who want to help. Even the experience with people from the East of Ukraine is also necessary. We now understand each other better, and we have one enemy. It unites.

Мій досвід переживання війни не є повністю негативним. На початку війни я була налякана тим, що буде далі, чи будуть у безпеці мої діти, чи ми не загинемо, чи лідер країни створить умови, щоб нас захистити. Після кількох днів війни я почала волонтерити: плести маскувальні сітки,організовувати обладнання ультразвукової діагностики із-за кордону,яке таке необхідне було у прифронтових госпіталях. А потім я пішла вчитися, щоб в подальшому допомагати людям. Але постійні тривоги, загрози ракетних ударів викликали як страх, так і дуже сильну агресію щодо окупантів. Почуття невідомості та відсутність можливості поїхати за кордон з чоловіком та дітьми часто негативно відображаються на моїх почуттях, емоціях, настрої. Але активна участь у волонтерстві, навчанні допомагає розуміти для чого ми живемо, і переоцінити свої цінності. Цей досвід дав зрозуміти, що є важливим у моєму житті, хто є важливим. Цей досвід дав зрозуміти, що потрібно займатися тим, що ти хочеш і не боятися ризиків, бо завтра може і не бути. Досвід війни дав змогу зрозуміти, що сім'я є цінною і якісь ситуації, що виникали в моєму житті, що заставляли переживати, є неважливими. Досвід війни показав, що родина з Росії, з якою ти спілкувалася роками, тепер вже тобі не родина, бо їхній президент, на їхню думку, робить все правильно. Але я не відчуваю образи, бо відношуся до них, як до людей, які хворіють від своєї пропаганди. Але у мене ще стався тісніший зв'язок зі своїми друзями, і так багато людей, з якими ти на одній хвилі, і які хочуть допомогти. Навіть досвід з людьми зі сходу України є також важливим досвідом. Ми тепер краще розуміємо один одного, і у нас-один ворог. Це єднає.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.