Testimony 1497
Title
Testimony 1497
Age Range / Віковий діапазон
Date of Testimony / Дата опитування
2023-02-25
War Testimony / Досвід війни
The war did not catch me by surprise. The premonition of a "great war" arose long before a full-scale invasion. Many things indicated that the war would be. When Russia and Belarus announced the creation of so-called "union states" with common borders, authorities and infrastructure, I felt we were in a pinch, surrounded by the enemy on three sides. The conflict that arose between Putin and Lukashenko came to nothing after the "elder brother" helped Belarus deal with the protests. The West did not recognize the election results, and it became clear to me that now the so-called "father" would be an ally of Putin until the end. He had no other influential friends left, and he was the only one who could guarantee him the preservation of power. The warnings from the West sounded more and more often about the fact that war is coming and Ukraine needs to prepare. However, the authorities pretended that the problem did not exist. Moreover, they convinced citizens of this. Then there was Putin's recognition of the so-called "DNR" and "LNR." The information appeared increasingly that Russia would soon "join" them. Following the logic, this would inevitably turn into a full-scale war. Their system does not invent new reasons to start military conflicts. Georgia, Moldova, Ukraine... Narratives about the protection of the Russian-speaking population. And a veiled type of warfare. In Georgia, the so-called "peace enforcement operation," in Ukraine, "special military operation." Eight years before that, the landing of "green men" without insignia. And a hybrid war in the east. Before the invasion, when it was announced that a state of emergency would be imposed, I was convinced that "something" would happen soon. I began to consider options for departure. There was an awareness that if I didn't leave now, I wouldn't be able to do it later. Acquaintances did not believe in such a scenario and completely did not want to notice the danger. And the paradox is that those who said, "I'll be here. I'm not going anywhere," left. And I, even though I was considering such an option, stayed. Instead of a "state of emergency," there was a full-scale invasion. Martial law was introduced. In the first days of the invasion, I saw a request for help in the group of a well-known exchange. If I am not mistaken, contacts of volunteers and consultation regarding the departure of people with disabilities were needed. I shared contacts and information... Later this person gave my contact to someone else. And more... That's how "word of mouth" worked. Strangers wrote to me again and again with one or another question. Most of them were on the road, where communication was poor. They often drove "blindly," not knowing that this or that road had been shelled... And that it was dangerous to drive there. I monitored information and coordinated their actions. I warned about the danger. I told them where to stay in one or another city and where to get medicine or other help. Several weeks passed like this. In my free time, I went out to clear my head and saw massive car streams. Everyone drove toward the border, where they lined up in kilometre-long queues. There were cases when the police (so as not to queue) accompanied "cool" cars. At the customs offices, "prices" for departure were increasing. And millions of people witnessed corruption schemes. Specific names, dates, amounts, checkpoints... You can't hide a needle in a bag. However, the authorities pretended that the problem did not exist. I also pretended there was no problem when the operation against the "Wagners" was foiled from the president's office. And when the Crimean direction was demined, followed by the occupation of the Kherson region and Zaporizhzia region... There were narratives from the Internet, TVs, and every iron that the war would soon end... Journalists and other "experts" discussed the reparations that Russia would pay. Without a shadow of common sense, they shared the skin of an unkilled bear on live broadcasts. Before and during the war, people were deliberately and purposefully misinformed. And problems for the sake of appearance began to be "struggled" already when they became widely publicized. I was disgusted by some representatives of the system. From double standards, corruption and embezzlement, which did not disappear, but even increased in the conditions of war. I returned to thoughts of leaving again. However... I was impressed by the women. Women and children in my city. While hundreds of thousands of men fled abroad - they wove camouflage nets and made "Molotov cocktails" and "Bandera smoothies," preparing to meet the enemy, who could strike from the side of our region. After that, I went into the military... But I couldn't get into the army. I tried to take a "relationship," but combat units were staffed by those who served and had combat experience. I did not fall into this category. I no longer wanted to coordinate the actions of the settlers. I felt like I wasn't doing enough. To not waste time, I went to combat training, and medical courses held free of charge in [INSTITUTION] in a nearby city. I refreshed my memory and learned a lot. And a little later, rockets flew into our city for the first time. I woke up to the explosion... My house was shaking, and my first thought was, "earthquake." Then, in a second, he remembered that it was a war. I understood that the explosions... I understood that if I heard them, then I was still alive... The editor shows that I am writing words, and I am not sure that anyone will be interested in reading a vast "canvas." The story of how this year passed for me, in terms of volume, would take up a small book. And yet, my attitude to the war (to this and any other) can be summed up in a few lines. War is fear, pain, death and suffering. Each side always believes it stands for the "truth" and the "good cause." Only the truth and everyone has their affairs. Those in power always start wars. But soldiers pay with their lives for their desires and ambitions. And peaceful people who just wanted to live. There can be no excuses for war. War is the maximum concentration of evil, which always tries to pass itself off as light.
Війна не застала мене зненацька. Передчуття "великої війни" виникло задовго до повномасштабного вторгнення. Багато що вказувало на те, що вона буде. Коли росія та білорусь оголосили про створення так званих "союзних держав" зі спільними кордонами, органами влади та інфраструктурою, у мене виникло відчуття, що ми опинилися в кліщах, з трьох сторін оточені ворогом. Конфлікт, який виник між путіним та лукашенко, зійшов на нівець, після того як "старший брат" допоміг білорусі розібратися з протестами.. Захід не признав результати виборів і мені стало зрозуміло, що тепер так званий "бацька" до упору буде союзником путіна. Інших впливових друзів у нього не залишилось і той єдиний міг гарантувати йому збереження влади. Потім все частіше та частіше лунали попередження з заходу. Про те, що наближається війна і Україні потрібно готуватися. Проте влада робила вигляд, що проблеми не існує. Більше того - переконувала у цьому громадян. Потім було признання путіним так званих "днр" та "лнр". Все частіше фігурувала інформація, що скоро росія їх "приєднає". Слідуючи логіці, це неминуче переросло б в повномасштабну війну. Їх система не придумує нових причин, щоб почати воєнні конфлікти. Грузія, Молдова, Україна... Наративи про захист російськомовного населення. І завуальований тип ведення війни. В Грузії так звана "операция по принуждению к миру", в Україні "специальная военная операция". За вісім років до цього висадка "зелёных человечков" без знаків розрізнення. І гібридна війна на сході. Перед вторгненням, коли було оголошено, що буде введений надзвичайний стан, я остаточно переконався, що скоро "щось" буде. Почав розглядати варіанти виїзду. Було усвідомлення, що якщо не виїду зараз, то потім вже не вдасться. Знайомі не вірили в такий сценарій та в упор не хотіли помічати небезпеки. І парадокс в тому, що ті, хто казав "та я буду тут, нікуди їхати не збираюсь" – виїхали. А я, при тому, що такий варіант розглядав – залишився. Замість "надзвичайного стану" настало повномасштабне вторгнення. Ввели воєнний стан. В перші дні вторгнення в группі відомої біржі я побачив прохання про допомогу. Якщо не помиляюсь, потрібні були контакти волонтерів та консультація з приводу виїзду людей з інвалідністю. Я поділився контактами та інформацією.. Згодом ця людина дала мій контакт ще комусь. І ще.. Так запрацювало "сарафанне радіо". Мені знову та знову писали незнайомі люди з тими чи іншими питаннями. Більшість з них були в дорозі, де зв'язок був поганий. Часто вони їхали "всліпу" не знаючи, що ту чи іншу трасу почали обстрілювати.. І що їхати там небезпечно. Я відстежував інформацію та координував їхні дії. Попереджав про небезпеку. Повідомляв, де в тому чи іншому місті можна зупинитись. Де отримати ліки чи іншу допомогу. Так пройшло декілька тижнів. У вільний час я виходив провітрити голову, і бачив величезні потоки машин. Всі їхали в напрямку кордону, де вибудовувались в кілометрові черги. Траплялись випадки, що поліція (щоб без черги) супроводжувала "круті" автомобілі. На митницях росли "такси" за виїзд. І мільйони людей ставали свідками корупційних схем. Конкретні імена, дати, суми, пункти пропуску.. Шила в мішку не заховаєш. Проте влада робила вигляд, що проблеми не існує. Так само робила вигляд, що не існує проблеми, коли з офісу президента зірвали операцію по "вагнерівцям". І коли розмінували кримський напрямок, за яким послідувала окупація Херсонщини та Запоріжжя.. З інтернету, телевізорів та кожної праски лунали наративи, що скоро війна скінчиться.. Журналісти з черговими "експертами" на всю обговорювали репарації, які росія платитиме. Без тіні здорового глузду вони в прямих ефірах ділили шкуру невбитого ведмедя. І до початку війни і під час людей свідомо та ціленаправлено дезінформували. А з проблемами, для вигляду, починали "боротися" вже тоді, коли вони набували широкого розголосу.. Мені було бридко від деяких представників системи. Від подвійних стандартів, корупції та розкрадань, які не зникли, а навіть збільшились в умовах війни.. Я знову повернувся до думок про виїзд. Проте.. Мене вразили жінки. Жінки та діти у моєму місті. Поки сотні тисяч чоловіків втікали за кордон - вони плели маскувальні сітки та робили "молотови" і "бандерсмузі", готуючись зустрічати ворога, котрий міг вдарити зі сторони нашої області. Після цього я пішов у військомат.. Та потрапити до війська не вдалося. Спробував взяти "відношення", проте бойові частини комплектувалися тими, хто служив та мав бойовий досвід. В цю категорію я не потрапляв. Координувати дії переселенців мені більше не хотілося. Я відчував, що роблю недостатньо. Щоб не втрачати час, пішов на курси бойової підготовки та медицини, які безкоштовно проводили у [ІНСТИТУЦІЯ], в сусідньому місті. Щось освіжив в пам'яті та дізнався багато нового.. А через трохи, у наше місто, вперше прилетіли ракети. Я прокинувся від вибуху.. Мій будинок трясло і першою думкою було "землетрус". Потім, за секунду, згадав, що війна. Зрозумів, що вибухи.. Зрозумів, що раз їх чую, значить ще живий.. Редактор показує, що я пишу слово, і я не впевнений що комусь буде цікаво читати величезне "полотно".. Історія про те, як для мене пройшов цей рік, по об'єму, потягнула б на невелику книгу. І все ж моє відношення до війни (до цієї та до будь-якої іншої) може поміститись у декілька рядків.. Війна це страх, біль, смерть і страждання. Кожна сторона завжди вірить, що стоїть за "правду" і за "хорошу справу". Тільки правда та справи у кожного свої. Війни завжди розв'язують ті, хто має владу. Та за їх бажання та амбіції життями платять солдати. І мирні люди, які просто хотіли жити. Війні не може бути виправдань. Війна - це максимальна концентрація зла, яка завжди намагається видати себе за світло.
Copyright information
This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.
Citation
“Testimony 1497,” Narratives of War, accessed November 5, 2024, https://now.omeka.net/items/show/1346.