Testimony 1466

Testimony 1466

2022-11-07

Me and the war: my experience. My thoughts and experiences after the start of the full-scale war February is the day that changed my whole life and turned it upside down. I woke up from my grandmother's crying and her words that I should quickly get dressed and go down to the basement because the war had just started, and I could already hear the first explosions in [CITY]. At that moment, I had no thoughts and no plan of action at all; I was so confused that I did not want to believe what I was hearing. The first days were challenging, both mentally and physically. Hourly "runs" from the basement to home and vice versa, constant explosions and columns of enemy equipment deprived me of hope for the best. Time dragged on for a long time, and the days seemed eternal. The only thing that saved me from evil thoughts was a phone conversation with my mother and my beloved dog [NAME], who warmed me with its love and fur. How I managed on April is another day that I will never forget — the day when we managed to leave the controlled territory of Ukraine. Only then could I let go of the situation a little and exhale? Only then, when I breathed "free" air, did I feel that I was really living and not existing. The constant search for a more or less safe way out was extremely tiring, but I always remembered my mother and relatives, who wanted to see me alive and healthy. My feelings now I can't say that it has become much easier for me. Many of my relatives and close people are still under occupation, they are transgressing every day because of themselves and their desires, but they have no other option than to sit and wait for liberation. I once heard the following phrase: "[CITY] is a city that sleeps and swears." And so it is because of one wrong word that you become missing. Little by little, less and less remains of my house, now windows, then plate glass... And I don't know if I will have a place to return to or if I will ever see my loved ones again. But I believe in our victory, our boys fighting for freedom and a peaceful sky. Therefore, I am glad I will soon return to my native and Ukrainian cities of [CITY, CITY and CITY]. Keywords: confusion, fatigue, experiences, relatives, family.

Я і війна : мій досвід Мої думки та переживання після початку повномашнобної війни лютого - це день, який змінив усе моє життя та перевернув його з ніг на голову. Я прокинулась від плачу бабусі та її слів про те, щоб я швидше одягалась та спускалася в підвал, адже тільки що почалася війна та вже було чути перші вибухи у [МІСТО]. На той момент, у мене взагалі не було ніяких думок та якогось плану дій, я була настільки розгублена, що не хотіла вірити у те, що чую. Перші дні були надзвичайно важкими, як морально, так і фізично. Щогодинні «перебіжки» з підвалу додому і навпаки, постійні вибухи та колони ворожої техніки позбавляли мене надії у краще. Час тягнувся надзвичайно довго, а дні здавалися вічними. Єдине, мабуть, що мене тоді рятувало від поганих думок - це телефонна розмова з мамою та улюблений песик [ІМ'Я], який грів мене своєю любов’ю та шерстю. Як я впоралася квітня - це ще один день, який я ніколи не забуду. День, коли нам вдалося виїхати на підконтрольну територію України. Тільки тоді я змогла трохи відпустити ту ситуацію та видихнути. Тільки тоді, коли я зробила ковток «вільного» повітря, відчула, що я по- справжньому живу, а не існую. Постійні пошуки більш-менш безпечного шляху виїзду надзвичайно втомлювали, але я завжди пам’ятала про маму та рідних, які хочуть мене бачити живою та здоровою. Мої переживання зараз Сказати, що мені стало набагато легше, я не можу. Багато з моїх рідних та близьких людей все ще знаходяться в окупації, вони щодня переступають через себе та свої бажання, але іншого виходу, чим сидіти та чекати на звільнення, у них немає. Колись я почула таку фразу : «[МІСТО] - це місто, яке спить і матюкається.» Так і є, адже одне неправильне слово і ти стаєш безвісті пропавшим. Потихеньку від мого дому лишається все менше і менше, то вікна, то шибки... І я не знаю, чи буде мені куди повернутися, чи побачу я ще колись своїх близьких. Але я вірю у нашу перемогу, у наших хлопців, які боряться за свободу та мирне небо. Тому дуже сводіваюсь, що незабаром я повернуся у свої рідні та українські [МІСТО], [МІСТО] та [МІСТО]. Ключові слова: розгубленість, втома, переживання, рідні, сім’я.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.