Testimony 1441

Testimony 1441

2022-11-04

February - I will remember this day for the rest of my life, the day when the war began. At that moment, fear and panic seized me; I did not understand what had happened and how to act. In the first days, there was a lot of anxiety. First of all, worries for family and friends. After watching the latest news, I began to feel sorry for the people of the eastern regions and the whole of Ukraine. Since I am a student studying in [CITY], I wanted to go to my native [CITY] immediately. It was not clear how long it would take and whether soon I would not only be able to get home but, in general, to live at least another day. The excitement with products, fuel and exit was tremendous, and it was even more frightening. The first night, because of anxiety, they all sat in the hostel's basement. Many people are pumping. I didn't sleep. At that time, I wanted nothing, only a peaceful sky above my head. Later they started going to the bunker. When I got home, my mother didn't want to let me go back. Time passed slowly, and the degree of anxiety decreased. But the last long worries and flights all over Ukraine do not allow us to relax completely. Large cities were burned to the ground by orcs. A huge number of dead civilians are not guilty of anything. Every day you are afraid to go outside, not knowing what awaits you there. I fear the future because I don't know what to expect from it. Now is a challenging chapter in the history of Ukraine on a par with two wars, famine and genocides. As in the past, the Russians want to destroy Ukraine and its people. Our people are trying with all their might to save the state in which they live. Now we are not living but surviving. Although there is great fear, God is with us. We always believe and hope in those people who are now on the front line and protect our country from invaders. Our brothers and my friends lost a lot... for this, we will never forgive them. And now, I sit and write this text in a bunker during anxiety. Glory to our defenders, and Glory to Ukraine!

Двадцять четверте лютого - цей день мені запам‘ятається на все життя, день, коли почалась війна. В той момент мене охопив страх і паніка, не розумів, що трапилось і як діяти мені. В перші дні було дуже велике переживання. В першу чергу переживання за рідних та близьких. Після перегляду останніх новин почалось переживання за людей східних областей та всієї України. Так, як я студент і вчуся в [МІСТО], хотів зразу поїхати до рідного [МІСТО]. Було не зрозуміло, на скільки це все затягнеться і чи взагалі ближчим часом зможу не то що попасти додому, а взагалі прожити хоча б ще день. Ажіотаж з продуктами паливом та виїздом був величезний і це ще більше наводило страх. Першу ніч через тривогу всю просиділи в гуртожицькому підвалі. Багато людей, нагнітання. Сон не брався. На той час не хотілось нічого, тільки мирного неба над головою. Пізніше почали ходити в бункер. Як тільки приїхав додому, мама не хотіла відпускати назад. Помало йшов час, і ступінь тривожності зменьшувався. Але останні довгі тривоги і прильоти по всій Україні не дозволяє повністю розслабитися. Великі міста дощенту спалені орками. Величезна кількість загиблих мирних жителів, які ні в чому не винні. Кожного дня ти боїшся вийти на вулицю, незнаючи, що тебе там чекає. Я боюся майбутнього, бо незнати, що від нього можна очікувати. Зараз дуже складна вітка в історії України на рівні з двома війнами, голодомором та геноцидами. Як і колись русня хоче винищити Україну та її народ. Наші люди всіма силами намагаються врятувати державу, в якій живуть. Зараз ми не живем, а виживаємо Хоча є великий страх, але з нами Бог. Ми завжди віримо і надіємось в тих людей, які зараз на передовій і захищають нашу країну від загарбників. Дуже багато полягло наших побратимів і моїх друзів… за це їх не пробачим ніколи. І зараз, я сижу і пишу цей текст в бункері під час тривоги. Слава нашим захисникам і Слава Україні!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.