Testimony 1422
Title
Testimony 1422
Age Range / Віковий діапазон
Date of Testimony / Дата опитування
2022-11-02
War Testimony / Досвід війни
When the war started, I was studying in the city; my brother woke me up in the morning and said that there were some explosions on the street; we immediately turned on the news and were very scared when we heard that Russia had launched a full-scale invasion of Ukraine, we spent the whole day by watching the news and how our soldiers repel the enemy. We collected warm clothes, documents and everything we needed, we thought about returning to the village to our family, but on the first day there was a heavy load of people at the bus station and very high ticket prices, we talked with our relatives and thought that for now it would be better to stay in the city and when everything I was anxious to return home, a week passed and we decided to go, after arriving home in the village they began to recruit people for the national defense and my brother and I decided to sign up, our job was to guard the village at night, there was a man with a machine gun or not alone and we went around the village and led the guard, made Molotov cocktails and delivered humanitarian aid, this is how we lived our summer and on September I have to return to study at the university and the military department, I have already been studying at the military department for years and upon completion I want to go and serve in the army, it is very difficult to live in the city, almost every day anxiety and life is unbearable, you hide in a shelter and worry about how your family and friends are there, my uncle is fighting, he fought first in the ATO, and now he was taken to this full-scale war, he was taken immediately on February , now he returned home, but unfortunately he returned not whole and not entirely healthy, he had wounds, and now he is in rehabilitation, after that he wants to return to the service, but this is still in question, he is still will train younger soldiers for service. It is challenging for all of us now, but we are holding on. The war continues... Every Ukrainian feels anxiety and fear when he hears sirens, reads the news, and sees destroyed buildings. The war made us appreciate the simplest things we had before: freedom, the opportunity to hug our loved ones, travel and just be happy. But the Ukrainian people are a strong nation! We are united, friendly and persistent!
Коли почалась війна я був на навчанні у місті, з самого ранку мене збудив брат та сказав, що на вулиці лунають якісь вибухи ми відразу включили новини та були дуже налякані, коли почули, що росія почала повномасштабне вторгнення на Україну, ми цілий день провели за тим, що переглядали новини та як наші воїни відбивають ворога. Ми зібрали теплі одяг, документи та все необхідне, думали повернутись у село до родини, але в перший день на автостанції було велике навантаження людей і дуже великі ціни на квитки, ми переговорили з рідними і подумали, що поки краще залишитись в місті і коли все стихне повернутись додому, пройшов тиждень і ми вірішили їхати, по приїзду додому в селі почали набирати людей в тер.оборону і ми з братом вирішили записатись, наша робота була в тому, що вести караул села вночі, з нами була людина з автоматом або і не одна і ми ходили по селі та вели караул, робили коктейлі молотова та доставляли гуманітарну допомогу, так ми прожили своє літо і вересня я повинен повернутись до навчання в університеті та військовій кафедрі, на військовій кафедрі я вже навчаюсь рік і при завершенні хочу піти служити у війська, в місті дуже важко жити, майже кожен день тривога і жити нестерпно, ховаєшся в укриття і переживаєш, як там твої рідні та близькі, в мене воює дядько, він воював спершу в АТО, а тепер його забрали на цю повномасштабну війну, його забрали відразу лютого, зараз він повернувся додому, але повернувся нажаль не цілим та не геть здоровим, він отримав поранення, та зараз він на реабілітації, після неї він хоче повернутись до служби, але це ще під питанням, він ще буде навчати молодших солдат до служби. Зараз усім нам дуже важко, але ми тримаємось. Триває війна… Кожен українець відчуває тривогу та страх, коли чує сирени, читає новини, бачить зруйновані будівлі. Війна змусила нас цінувати найпростіші речі, які ми мали до цього: свободу, можливість обіймати рідних, подорожувати та просто бути щасливими. Але український народ — це сильна нація! Ми згуртовані, дружні та наполегливі!
Copyright information
This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.
Citation
“Testimony 1422,” Narratives of War, accessed November 11, 2024, https://now.omeka.net/items/show/1280.