Testimony 1416

Testimony 1416

2022-10-31

My situation with the war began in years when my grandmother said that this year, unfortunately, we would not go to [CITY]. I was ; I did not understand what was happening; I did not understand who our enemy was and why he was our enemy. I didn't understand why relatives communicated with us in whispers through video communication and why they were scared. I'm , and I still don't understand, but the ingredients have changed. I don't understand how you can tolerate the enemy, I don't understand how you can look for good Russians, and I don't understand why there is so much Russian in Ukraine. The consequences of the war for me are the inability to attend my great-grandmother's funeral in [CITY], the inability to celebrate my th birthday with loved ones because they are all scattered around the world, and complete hatred and disgust for everything Russian. I stopped being afraid of alarms and shuddering at the notification of the emergency services, but I started having nervous tremors. I stopped watching all the news, but I could immediately see the bad news. I stopped being afraid, but I started to hate it. There is no peace and strength sometimes, and apathy constantly creeps up behind me, but I try not to give in to them. My city is relatively calm and safe. However, this security is very conditional because now there is a threat of attack anywhere in Ukraine. I do not have the desire and strength to communicate with people who speak Russian; the stories of volunteers make me angry. My younger brother knows what air anxiety is, although a -year-old should only know the multiplication table. Most of the parents I know have a hard time with work; the constant turning off of the lights leads to the transfer of steam. Yes, I study during the war, nd year; I don't know what my training looks like and how comfortable the new benches near the building are. I cannot get an everyday student life; it was taken away from us. I can't go for a walk or plan my day because a siren can hit me anywhere. The sound of an alarm is commonplace. Fear should not be expected from us; it will not be. I'm not afraid to die; I'm afraid to survive as part of someone else's territory.

Моя ситуація з війною почалась ще у році, коли моя бабуся сказала, що цього року ми в [МІСТО], на жаль не поїдемо. Мені було , я не розуміла, що відбувається, я не розуміла, хто наш ворог, і чому він наш ворог. Я не розуміла, чому родичі спілкуються з нами пошепки через відеозв'язок і чому вони налякані. Зараз мені і я досі не розумію, але змінились складові. Я не розумію, як можна толерувати ворога, я не розумію, як можна шукати хороших росіян, і я не розумію, чому в Україні так багато російської. Наслідки війни для мене - це неможливість відвідати похорон в [МІСТО] моєї прабабусі, неможливість відсвяткувати свої з близькими людьми, бо вони всі розкидані по світу, та повна ненависть та огида до всього російського. Я перестала боятися тривог та здригатися від сповіщення ДСНС, але в мене почався нервовий тремор. Я перестала дивитися всі новини, але я зразу бачу погані. Я перестала боятися, але я почала ненавидіти. Немає спокою і сил деколи, апатія постійно крадеться позаду, але я стараюсь не піддаватися їм. У моєму місті доволі спокійно і безпечно. Проте ця безпека дуже умовна, адже зараз в будь-якій точці України є загроза удару. У мене немає бажання та сил спілкуватися з людьми, які розмовляють російською, від історій волонтерів бере злоба. Мій молодший брат знає, що таке повітряна тривога, хоча дитина в років має знати хіба табличку множення. У більшості знайомих батьків тяжко з роботою, постійні вимикання світла призводять до переноски пар. Так, я вчусь під час війни, курс, я не знаю, який мають вигляд мої заліковки та наскільки зручні нові лавки біля корпусу. У мене немає змоги отримати звичайне студентське життя, його в нас відібрали. Я не можу гуляти спокійно чи планувати свій день, бо в будь-якому місці тебе може застати сирена. Звук тривоги - буденність. Страху від нас чекати не варто, його не буде. Я не боюсь померти, я боюсь вижити в складі чужої території.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.