Testimony 1369

Testimony 1369

2022-10-29

Since the beginning of the full-scale invasion of the aggressor on the territory of an independent state, I have felt quite different emotions: from fear to rage, shame, helplessness, disappointment, anger, etc. All this caused a lot of stress for my body and my whole life. For the first months, it was difficult for me to believe what was happening until people close to me began to die. Many people are no longer there; the realization that at any time, a tragic story could happen to you and your relatives has long been stuck in my head. It makes no sense to run anywhere, even for me personally. I am studying at a professional education institution; now, it is difficult to concentrate at such a time; sometimes, thoughts and fears have become more vital than mine.

З початку повномасштабного вторгнення агресора на територію незалежною держави, я відчувала досить різні емоції: від страху до люті, сором, безвихідь, розчарування, гнів тощо. Все це завдавало неабиякий стрес для мого організму й повноцінного життя. Перші місяці мені було складно повірити в те, що відбувалось, поки не почали помирати близькі мені люди. Вже багато кого немає, усвідомлення того, що в будь-який час з тобою і твоїми рідними може статись трагічна історія, вже давно засіло в моїй голові. Бігти нікуди, да й поки особисто для мене, думаю, не має сенсу. Я навчаюсь у закладі фахової освіти, зараз у такий час складно концентруватися, іноді думки й страхи стають сильніше за мене

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.