Testimony 1357

Testimony 1357

2022-10-28

I am terrified of violence... for me, the worst thing is if something breaks and the death of a child. My little one has autism; it was challenging to move. We travelled by train with her for the first time... a new place, a road to nowhere - we did not understand where to live, what to do. I was terrified of getting sick or losing control because I understood that there was no one here to take care of her - my grandmother stayed at home. All this had a great impact on her psyche; she began to behave and address herself inappropriately, and my nerves gave out. I often cry at night; I don't sleep well. Life here has already been adjusted, but there is still a war in the country - I am afraid of every anxiety. Such a feeling that it will fly right into us...and so every time. I sleep in fragments; I often dream of war and explosions. My loved one turned away from me; I was left alone with my problems, plus a bunch of loans that we had to close here for him. Empty promises of coming and taking us to [CITY]. It was challenging to find money, not even for my loans. I had to make a lover, which I am not very proud of - my first and, I hope, the last experience. He helped us fill all the holes financially and is very supportive of me morally. I understand that this is bad, but there was no choice - my child is specific, and I cannot go to work, and the expenses are very high. We also get sick often and need tutors, a speech pathologist and a piano teacher. I try not to show emotions and hold on for the sake of the child. We started thinking about moving to another country because the thought of nuclear war makes my blood boil, and I am afraid of making a mistake and making the wrong choice. I will remember the first explosion near the house for a long time... until the house shook... two dead people, screams, cars... I hope we will not see it again. But no one is immune…neither are we. We just sit and freeze. Plus, I'm worried about the heating, we have it electric, now there are many outages, what's next? And if all the stations are bombed? How to winter? How to adjust the child? How will prices rise? There are a lot of unanswered questions in my head. And there is a responsibility to the little one, so there is no right to make mistakes.

Я дуже боюся насильства…для мене найстрашніше – якщо щось відірве і смерть дитини.Мала своєобразна-аутизм, дуже тяжко дався переїзд. З нею вперше їхали на поїзді… нове місце, дорога в нікуди - ми не розуміли, де жити, що робити. Я дуже боялась захворіти або втратити контроль, тому що розуміла, що піклуватись про неї тут нема кому - бабусі залишились вдома. Це все дуже сказалось на її психіці, почала неадекватно себе вести і адресувати, в мене здавали нерви. Часто плачу по ночам,погано сплю. Життя тут вже налагодили, але все одно у країні війна - боюсь кожної тривоги. Таке відчуття, що прилетить саме в нас…і так кожен раз. Сплю уривками, часто сниться війна і вибухи. Кохана людина відвернулася від мене, я залишилась на самоті зі своїми проблемами, плюс куча кредитів, які нам довелось закривати вже тут за нього. Пусті обіцянки приїзду і що забере нас до себе у Вінницю. Дуже тяжко було шукати гроші, ще й не на свої кредити. Довелось заводити коханця, чим не дуже пишаюся - мій перший і сподіваюсь останній досвід. Він допомог нам фінансово позакривати усі дірки та дуже підтримує мене морально. Я розумію, що це погано, але вибору не було - дитина специфічна і працювати піти не можу, а витрат дуже багато. Ще й хворіємо часто і потрібні репетитори, дефектолог і вчитель фортепіано. Стараюсь не показувати емоцій і триматись заради дитини. Почали думати про переїзд в іншу країну, тому що кров кипить через думки про ядерну війну і я боюсь помилитись і зробити неправильний вибір. Перший вибух неподалік від дома запам’ятаю надовго… аж дім пошатнувся… двоє мертвих людей, крики, машини… сподіваюсь, що більше ми цього не побачимо. Але ніхто не застрахован… ми також. Просто сидимо і завмираємо. Плюс хвилююсь за опалення, в нас воно електричне, зараз багато відключень, що далі? А якщо розбомблять всі станції? Як зимувати? Як настроїти дитину? Як будуть зростати ціни? Дуже багато питань в голові, на які нема відповіді. І є відповідальність перед малою, тому нема права на помилки.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.