Testimony 1313

Testimony 1313

2022-10-27

At a.m. on February , I woke up from a dream to the war; listening, I heard the roar of airplanes, and immediately the thought "the war has begun" came to my head, and I began to monitor the news. It was scary; it was not clear what to do; keeping my head "in a cold mind," I began to collect necessary things that may be needed (medicines, candles, matches, warm clothes, etc.). The situation at home was alarming. Many thoughts, many news, fear inside and fear for loved ones overflowed. It was scary to go outside the house. I did not let go of the phone, constantly reading the news. The first air alarm led to a slight confusion and despair. Since it is at least a -minute walk to the nearest shelter, we decided to stay home and adhere to the rule of two walls. Time passed, and little by little, we began to adapt to the situation in the country, but when you hear explosions or see a rocket, you become speechless, and tears begin to roll down your face involuntarily. On my dad's birthday, during the air alert in the morning, up to rockets flew into the region, the windows shook from explosive waves, and the heart clenched with each explosion. Every air alarm is a minor stress; every day is a chance to enjoy life and appreciate everything that we have; every prayer is a hope for an early victory; every hit of enemy shells on our land is a reminder to us of why should we hate this shameful nation? Every day brings us closer to victory, and it will surely come. Glory to Ukraine, Glory to the Armed Forces. Glory to the Air Defense Forces. Everything will be Ukraine

О ранку лютого я прокинулась від сну про війну, прислухавшись я почула гул літаків і одразу в голову прийшла думка "почалась війна", почала моніторити новини.. Було страшно, незрозуміло що робити, тримаючи голову "в холодному розумі", почала збирати необхідні речі, які можуть знадобитись (медикаменти, свічки, сірники, теплий одяг та інше). Обстановка вдома була дуже тривожна. Багато думок, багато новин, страх всередині і страх за близьких людей переповнював. Було лячно виходити за межі будинку. Телефон не випускала з рук, постійно читавши новини. Перша повітряна тривога привела в невеликий ступор і розпач. Так як до найближчого укриття потрібно йти хв мінімум, прийняли рішення залишатись вдома і додержуватися правила двох стін. Йшов час і потрохи почали адаптуватись до ситуації в країні, але коли чуєш вибухи або бачиш ракету, віднімає мову, і сльози починають котитись по обличчю мимовільно.. На день народження тата під час повітряної тривоги зранку прилетіло до ракет в область, вікна дрижали від вибухової хвилі, а серце зтискалось з кожним вибухом.. Кожна повітряна тривога це маленький стрес, кожень день це шанс насолоджуватись життям і цінувати все те що у нас є, кожна молитва - надія на скорішу перемогу, кожне влучання ворожих снарядів на нашу землю - нагадування нам, чому ми маємо ненавидіти цю ганебну націю. Кожень день наближає нас до перемоги і вона обов'язково буде. Слава Україні, Слава ЗСУ. Слава ППО. Все буде Україна

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.