Testimony 1292

Testimony 1292

2022-10-26

I remember the morning of February very clearly. At about six o'clock in the morning, I was awakened by conversations in the next room. After a few seconds, my grandmother came into the corridor and said that Kyiv and [CITY] were being bombed. I jumped out of my bed and immediately ran to read the news on my phone. Russia attacked Ukraine. It was written in every news feed. Two hours later, we had an air raid. I got dressed extremely quickly. My heart was beating out of my chest with fear. At that moment, for the first time, I felt fear for my life. Anger, despair, disappointment. All these emotions overwhelmed me. Only one question bothered everyone that day: "Will I live to see the evening?" During the next two weeks, it seemed to me as if everything stopped, as if we were living on one day - February . In this short period, everyone saw who was a friend and who was an enemy. I spent all this time with my relatives. It was their support that helped me get over my feelings of grief and fear. Every day we prayed for the lives of every Ukrainian and tried to help people who lost their homes. We gave them warm clothes and food. My friends and I tried to spend as much time together as possible because it distracted us from the war. Studying also helped me with this. I decided to learn a new language, which allowed me to continue to develop and learn a lot of new things. After two months, I realized how much one day can change the lives of millions of people. This day divided our lives into "before" and "after." Dreams, worldviews, desires and goals have changed. Ordinary and mundane things became extremely valuable, and the voice of a dear person made me feel happy. In a few months, we all grew up and united. We realized that we are responsible not only for ourselves but also for other people. I began to value my life, my time, and my ordinary things very much because so many people have lost them. I made an incredible number of conclusions for myself. There is nothing more valuable than health, family, friendship and peace. I am proud of the courage and bravery of our people. Glory to Ukraine!

Я надзвичайно чітко пам’ятаю ранок двадцять четвертого лютого. Приблизно о шостій годині ранку я прокинулася через розмови в сусідній кімнаті. Через кілька секунд в коридор прийшла моя бабуся та сказала, що Київ та [МІСТО] бомблять. Я зіскочила зі свого ліжка та одразу ж побігла читати новини в своєму телефоні. Росія напала на Україну. Це писало в кожній стрічці новин. Через дві години в нас почалася повітряна тривога. Я одягнулася надзвичайно швидко. Серце вистрибувало з грудей через хвилювання. В цей момент я вперше відчула страх за своє життя. Гнів, розпач, розчарування. Всі ці емоції переповнювали мене. Лише одне питання турбувало всіх в той день: "Чи доживу я до вечора?" Протягом наступних двох тижнів мені здалося, наче все зупинилося, наче ми живемо одним днем- двадцять четвертим лютого. За цей короткий термін усі побачили, хто друг, а хто ворог. Весь цей час я проводила зі своїми рідними людьми. Саме їхня підтримка допомогла мені позбутися відчуття скорботи та страху. Щодня ми молилися за життя кожного українця, намагалися допомагати людям, що втратили домівки. Ми віддавали їм теплий одяг та їжу. Ми з друзями намагалися максимально багато часу проводити разом, адже це відволікало нас від війни. В цьому мені також допомогло навчання. Я вирішила вивчати нову мову, що дало мені можливість продовжувати розвиватися та дізнаватися багато чого нового. Через два місяці я зрозуміла, наскільки один день може змінити життя мільйонів людей. Цей один єдиний день розділив наше життя на "до" та "після". Змінилися мрії, світосприйняття, бажання та цілі. Звичайні та буденні справи стали надзвичайно цінними, а голос дорогої людини змусив відчувати щастя. За кілька місяців ми усі подорослішали та об’єдналися. Ми зрозуміли, що несемо відповідальність не лише за себе, але й за інших людей. Я почала надзвичайно сильно цінувати своє життя, свій час, свої звичайні справи, адже так багато людей втратили це. Я зробила неймовірно багато висновків для себе. Ціннішого за здоров’я, сім’ю, дружбу та мир немає нічого. Я пишаюся мужністю та хоробрістю наших людей. Слава Україні!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.