Testimony 1290

Testimony 1290

2022-10-26

At the beginning of the war, I was terrified for my life. I didn't want to do anything at all, let alone study. Only one question raged in my thoughts: "When will this horror end?" I couldn't sleep at night because it seemed like I would never wake up again. I also experienced such a feeling of hatred. I just hated everything Russian. At the beginning of the war, I deleted all the Russian-language songs, tore them up and then burned all the books. I felt better for a while. But, reading the news about the deaths of innocent people and children, this hatred for the enemy flared up even more. Prayer helped me with these feelings. One priest said we would not help these people with our anger and hatred. If we really feel sorry for them, then we need to pray sincerely and a lot. The best protection for our soldiers is sincere prayer. I was happy when they thanked us from the front and said that they felt our prayer support. In the beginning, I felt a lot of fear. My mother helped me cope with these fears. I constantly talked to her, and she calmed me down. Then I began to immerse myself in my studies. Surprisingly, it saved me from bad thoughts. Although vacations were introduced at the university, I still studied a lot and read a lot. So my thoughts were constantly occupied. Then I started learning this one language. Now my feelings are very different from those at the beginning of the war. I've come to terms with it. There is no great fear anymore. But recently a rocket flew over my house. I often see this sound, explosion and this picture in my dreams. Fear returns again. And I fight him again and don't let him take over me. It's good that I have a lot of support - it's prayer and my parents. Thanks to this, I now feel some kind of neutral feelings. I have hope for the best. If they didn't talk there and if Russia didn't scare us, I know that we would definitely win. Because we have a great love for Ukraine. Good always wins evil!

Із початком війни я переживала суцільний страх за життя. Мені не хотілося абсолютно нічого робити, не говорячи вже за навчання. У моїх думках вирувало тільки одне питання: «Коли цей жах вже закінчиться?» Я не могла спати вночі, тому що здавалося, що більше не прокинуся. Також я переживала таке почуття як ненависть. Я просто ненавиділа усе російське. З початком війни я видалила усі російськомовні пісні, порвала, а потім спалила всі книжки. На деякий час мені стало легше. Але, читаючи новини про смерті невинних людей і дітей, ця ненависть до ворога ще більше розгоралася. З цими почуттями мені допомагала молитва. Один священник сказав, що своїм гнівом і ненавистю ми не допоможемо цим людям. Якщо нам їх так справді шкода, то потрібно щиро і багато молитися. Найкращий для наших воїнів захист – це щира молитва. Я раділа, коли із фронту нам вони дякували і казали, що відчувають нашу молитовну підтримку. На початку я відчувала сильний страх. Впоратися із цими страхами мені допомогла мама. Я постійно з неї говорила і вона мене заспокоювала. Потім я почала з головою занурюватися в навчання. Як не дивно, але воно мене врятувало від поганих думок. Хоча в університеті ввели канікули, я всерівно багато вчилася і багато читала. Так мої думки були постійно зайняті. Потім я почала вчити це одну мову. Зараз мої почуття дуже відрізняються від тих¸ які були на початку війни. Я вже змирилася із цим. Великого страху вже немає. Але недавно над моїм будинком пролетіла ракета. Цей звук, вибух і цю картину я часто бачу уві сні. Страх знову повертається. І я знову з ним борюся і не даю йому мною опанувати. Добре, що у мене є величезна підтримка – це молитва і батьки. Завдяки цьому зараз відчуваю якійсь нейтральні почуття. У мене є надія на краще. Щоби там не говорили і якби не страшила нас росія, я знаю, що ми неодмінно переможемо. Тому що у нас є величезна любов до України. Добро завжди перемагає зло!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.