Testimony 123

Testimony 123

2022-06-03

We were shelled from the first days of the war. I have a -year-old child. My husband and I were debating whether to stay or leave the house. After long sirens and shelling, the child began to be constantly nervous and angry that it was impossible to go outside for a walk and talk with his peers. My husband and I decided to move out of our house. It was very hard and difficult to leave my home. How was it to explain to the child that everything must be left behind (favourite toys, etc.) We went to relatives. There, the child calmed down a little and constantly asks when we will go home. But we don't want to go back yet, because it's still not calm there, constant sirens.

Нас почали обстрілювати з перших днів війни. У мене є дитина роки. Стояло питання у нас з чоловіком, чи залишатись, чи виїжджати з будинку. Після довгих сирен і обстрілів дитина почала постійно нервувати та сердитись, що неможливо вийти на вулицю погуляти, поспілкуватися з однолітками. Ми з чоловіком прийняли рішення виїхати зі своєї оселі. Було дуже тяжко і важко покидати свій дім. Як було дитині пояснити, що треба все залишити (улюблені іграшки та ін.) Виїхали до родичів. Там дитина трохи заспокоїлась і постійно питає, коли поїдемо додому. Але ми не хочемо ще повертатись, тому що там ще не спокійно, постійні сирени.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.