Testimony 1269

Testimony 1269

2022-10-24

So, my experience of living through war. I can't complain because I'm not one of those people who lost their homes or loved ones. If I write that I am afraid of explosions around me, then everyone has a different fear threshold depending on their inner strength or what they have experienced. Therefore, if I write about it, it will be too subjective and, therefore, dishonest. There is a question that worries me too - it is human relations and the internal changes of people during the war. I am a sociable person, but I have only one close friend. And she took the side of Russia! She thinks so: why so many deaths and destruction if you can just give up, especially since it is better to live in Russia? Of course, she watches only Russian channels and is sure that she chooses the right sources of information. And this is not a nearby inhabitant of the hinterland; she is a candidate of psychological sciences, a respectable, intelligent person. Both she and I try to avoid the topic of politics, but in modern realities, it is impossible to avoid it altogether. Then she carefully chooses her words, explaining "reality" to me as if to a small child. And I noticed how much we drift apart from each other, although I carefully portray an interest in our shared leisure time. Because I am afraid of loneliness, I hope my friend will change her views one day. And I also have a boyfriend who, unlike my girlfriend, is a patriot. He was at war in , so he entered the current war in February among the first and, of course, is still there. He loves his country very much and is ready to do anything for victory. Of course, he has a bad opinion of my best friend. And I am between two fires. My parents are also from different worlds. My mom loves and worries about Ukraine very much, and my dad "for the Russian world." Parents live together but talk to each other only when there is an urgent need. My mom often watches videos on YouTube with Ukrainian commentators on the war situation. And my dad, when he hears the Ukrainian language, gets angry because we live in eastern Ukraine and people speak Russian from birth, so the forced transition to Ukrainian is morally difficult for him. So when he hears the Ukrainian language and military topics from mother's laptop, he loses his mind, shouts and insults. In this situation, I worry about my mother because I have not found a common language with my father for a long time. I worry about the quality of the population: many townspeople have gone abroad, although it is not noticeable in the city that the number of residents has decreased because many people have moved to our big city from broken villages. Educated people became much less. Many men went to fight, so you often see alcoholics and old people on the street.

Отже, мій досвід переживання війни. Я не можу скаржитися, бо не належу до людей, які втратили будинок чи близьких людей. Якщо писатиму, що мені страшно від вибухів навколо, то у кожного різний поріг страху залежно від внутрішньої сили чи пережитого. Тому якщо про це писатиму, то це буде надто суб'єктивно і тому нечесно. Є питання, яке мене теж хвилює – це людські стосунки та внутрішні зміни людей підчас війни. Я людина товариська, але близька подруга в мене лише одна. І вона стала на бік Росії! Вона вважає так: навіщо стільки смертей та руйнувань, якщо можна просто здатися, тим більше, що в Росії краще жити. Звичайно вона дивиться лише російські канали і впевнена, що вибирає правильні джерела інформації. І це не недалекий мешканець глибинки, вона кандидат психологічних наук, шановна розумна людина. І вона, і я намагаємось уникати тему політики, але в сучасних реаліях повністю уникнути її неможливо. Тоді вона починає обережно підбирати слова, пояснюючи мені «реальність», наче маленькій дитині. І я помітила, наскільки сильно ми віддаляємося один від одного, хоча я старанно зображую зацікавленість до нашого спільного дозвілля. Тому що я боюся самотності та сподіваюся, що колись подруга змінить свої погляди. А ще в мене є хлопець, який, на відміну від подруги, патріот. Він був на війні в році, тому на нинішню війну він потрапив у лютому серед перших і, звичайно, досі там. Він дуже любить свою країну і готовий будь що робити заради перемоги. Звісно про мою найкращу подругу він поганої думки. А я між двома вогнями. Мої батьки теж із різних світів. Мама дуже любить та переживає за Україну, а тато «за російський мир». Живуть батьки разом, але один з одним розмовляють лише коли є гостра потреба. Мама часто дивиться відео у ютубі з українськими оглядачами воєнної ситуації. А тато, коли чує українську мову, сердиться, бо ми живемо у східній Україні і від народження люди розмовляють російською, тож примусовий перехід на українську морально йому складно дається. Так коли з маминого ноутбука він чує не просто українську мову, а ще й на військову тему, він втрачає розум, кричить та ображає. У цій ситуації я переживаю за маму, бо з татом я давно не знаходжу спільної мови. Я переживаю за якість населення: багато городян поїхало закордон, хоча по місту не помітно, що кількість мешканців зменшилась, бо дуже багато людей переселилося до нашого великого міста з розбитих сел. Стало набагато менше освічених людей. Багато чоловіків пішли воювати, тому на вулиці частіше бачиш алкоголіків та старих людей.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.