Testimony 1219

Testimony 1219

2022-10-23

It is necessary to be ready for everything, as it turns out. When the war started, my son and I were at home and got up early in the morning from the explosions; what to do, I had no idea! We slept in the basement, then moved to the subway and slept there for several weeks. Realizing we would not survive, we took a backpack with documents and went to the station. There were a lot of people with children and disabled people. We simply found ourselves in some trap because we did not understand how to escape the war. Thanks to the volunteers, we got to the train and sat in the vestibule; there were many people, and there was nowhere to set foot. While travelling by train in another city, strangers threw us water, food, and sweets. My child and I were shocked and amazed at how big-hearted people are and very kind to other people. We were eating canapés in the corner with our son and crying about the situation we are in now. When we got off the train, it was very dark, and volunteers met us, took us to the church, fed us and put us to sleep! We were scared and did not understand what we were given to do. My son and I saw a lot of tears, despair, and aggression. We saw how people were ready to kill others for bread, for a piece of raw meat, there were queues of - people, and it's terrifying because you don't know that a rocket might come and you won't be killed! For life, as it turned out, you don't need fur coats, iPhones, and other pathetic things. The main thing is that your family is alive and healthy, there are warm clothes and a cup of hot tea! It's a shame that many people couldn't get out of the hell we were in! We're not sure if it's safe or not right now! We want to go home; our child misses his friends because they are disconnected. How to live on and when everything will end, only God and the Armed Forces of Ukraine know. We are UKRAINIANS, and we will never be broken; we are strong people, kind and polite. I believe everything will end soon, and all the children will return to their homes. GOD PROTECT UKRAINE!!!

Треба бути готовим до усього як виявилось. Коли почалася війна, ми із сином були дома і встали рано вранці від вибухів, що робити я і гадки не мала! Ми спали у підвалі, потім перебралися у метро і спали там декілька тижнів. Зрозумівши, що ми не виживемо то взяли рюкзак документи і поїхали на вокзал. Людей було дуже багато із дітками і інваліди. Ми просто опинилися у якійсь пастці, бо не розуміли як нам виїхати від війни. Завдяки волонтерам ми потрапили до поїзду, сиділи у тамбурі, людей було дуже багато, ніде було стати ногою. Коли ми їхали на поїзді у іншому місті, чужі нам люди закидали воду, їжу, солодощі. Ми із дитиною були в шоці і вражені, наскільки люди мають велике серце і дуже добрі до інших людей. Ми їли канапки у кутку із сином і плакали від того становища, у якому ми є зараз. Коли вийшли із потягу, то було дуже темно і нас зустріли волонтери, відвезли до церкви нагодували і поклали спати! Ми були налякані і не розуміли, що нам робити дали. Ми із сином бачили багато сліз, розпачу, агресії. Ми бачили, як люди за хліб готові були вбити інших, за шматок сирого м'яса черги стояли із - людей і це дуже страшно, бо не знаєш, що може прилетіти ракета і тебе не стане! Для життя, як виявилося, не треба шуби айфони, і інші пафосні речі. Головне що твоя сім'я жива здорова, є теплий одяг і чашка гарячого чаю! Дуже прикро, що багато людей не змогли виїхати із того пекла, в якому ми були! Наразі ми не впевнені, у безпеці чи ні! Ми хочемо додому, дитина сумує за друзями, бо немає зв'язку із ними. Як жити далі і коли все скінчиться, відомо тільки Господу Богу і ЗСУ. Ми УКРАЇНЦІ і нас ніколи не зламати, ми сильні люди, добрі і ввічливі. Я вірю, що скоро все закінчиться і усі дітки повернуться до своїх домівок та БОЖЕ БЕРЕЖИ УКРАЇНУ!!!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.