Testimony 11

Testimony 11

2022-05-20

I will never forget this day, February , it was the morning that began with my grandmother's words: "[NAME], wake up, the war has begun" from these words cooled the blood and great fear seized, in my mind immediately appeared the question "How can this happen in the civilized world?" How can people be so cruel? What will happen to the country and my family? ” Of course, you immediately turn on the news, read various information on the Internet. As it all started I could not sleep for several days all the time I felt anxious, but the daytime was for some reason much easier maybe because I had to do housework, when night came, it was especially scary, I listened to every sound and watched for a couple of minutes in the phone if there is no air alarm. Everyone remembers different moments through emotions, and for the rest of my life I will remember the sound of a rocket flying and you don't know what to do and what can be waiting for you in a couple of minutes or even seconds. It was very scary when the mobilization of men began, I felt both fear and pride that in our country such brave, courageous defenders went to war as many volunteers. When you look at the horrific footage of our country suffering from Russian troops, honestly hate towards them for being so cruel to all the same people appears. But in reality they cannot be called human. It is difficult to accept that they ruthlessly kill and rape women and even children as our defenders die. It is unfortunate that they want to destroy us again, but it means that we are a strong nation, we have a difficult history, but Ukrainians have an archetype of deep optimism. Despite the difficult times, our people do not lose heart and are optimistic about the future of their country, this is manifested in patriotic songs and poems on social networks. Ukrainians are now ready to take risks and at the same time have become much more patriotic.

Я ніколи не забуду цей день лютого, це був ранок який розпочався з бабусиних слів: «[ІМʼЯ], прокидайся почалася війна» від цих слів похолола кров і охопив великий страх у думках зразу виникли питання «Як в цивілізованому світі може таке статися? Як люди можуть бути такі жорстокі? Що буде з країною і моїми рідними?». Звичайно відразу вмикаєш новини, читаєш в інтернеті різну інформацію. Як все це почалося я не могла спати декілька діб, цілий час відчувалася тривога, але в день було чомусь на багато легше можливо, тому що потрібно було виконувати хатні обов’язки, коли наставала ніч було особливо страшно, я прислухалася до кожного звуку і що пару хвилин дивилася в телефон чи немає повітряної тривоги. Кожна людина пам’ятає різні моменти через емоції так і мені на все моє життя запам’ятається звук як пролітає ракета і ти не знаєш що маєш робити, і що тебе може чекати за пару хвилин або навіть лічені секунди. Дуже стало моторошно як почала мобілізація чоловіків я водночас відчувала і страх, і гордість що в нашій країні такі хоробрі, мужні захисники як багато добровольців пішло на війну. Коли дивишся на страшні кадри як наша країна потерпає від російських військ, чесно з’являється ненависть до них як можна бути такими жорстокими всі ж такі самі люди. Але насправді вони не можуть називатися людьми. Важко сприймати те що вони без жалю вбивають і гвалтують жінок навіть дітей як гнуть наші захисники. Прикро що нас знов хочуть знищити, але це означає що ми сильна нація, у нас важка історія, але для українців притаманним є архетип глибинного оптимізму він пронизує всі етапи української історії й саме завдяки йому українська культура змогла вижити в жахливих умовах бездержавності. Не дивлячись на важкий час наш народ не занепадає духом, а оптимістично дивиться на майбутнє своєї держави, це проявляється у патріотичних піснях, віршах у соцмережах. Українці тепер готові ризикувати й водночас стали значно більшими патріотами.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.