Testimony 1188

Testimony 1188

2022-10-22

I always knew a little more about the war than those around me - my best man is fighting in the East. Already at the beginning of February, my parents talked about the possibility of a full-scale invasion. Not that we talked in detail about how to act, but it was constantly in my head. In the last week before the war, I was generally in a restless state, but I tried not to worry. I made some plans: on February , my friend and I were going to go buy groceries for the house. But the morning began with the fact that Kyiv is being bombed, and I have an older sister there... I immediately called her; she said that everything was fine with her. Later, she moved to [CITY]; she said that it was quiet there. We did not contact the best man for a very long time - he did not pick up the phone.

Я завжди знав про війну трохи більше, ніж моє оточення, - мій кум воює на Сході. Вже на початку лютого батьки заговорили про те, що можливо повномасштабне вторгнення. Не те що б ми докладно проговорювали, як діяти, але це постійно було в мене в голові. Останній тиждень перед війною в мене взагалі був неспокійний стан, але я намагався не зважати, будував якісь плани: лютого ми саме з другом збиралися поїхати купити продукти до дому. Але ранок почався з того, що бомбардують Київ, а в мене там старша сестра .. Я одразу зателефонував їй, вона сказала, що все добре в її. Пізніше вона переїхала у Канів, кажуть там спокійно. З кумом ми дуже довго не зв’язувались - він не бере слухавки.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.