Testimony 1176

Testimony 1176

2022-10-21

Having moved with my child to Slovakia from the village of [CITY] in the Dnipropetrovsk region, which suffered shelling in March (my parents were there, and I was afraid to stay in my [CITY] city), I feel tension and anxiety every day when I call my relatives to find out how the next one went night, are you all right? Upon arrival, she immediately went to work, but to a job that was radically different from the one she worked for in Ukraine. I work at a factory; it's hard even on night shifts. Since the beginning of the war, I have felt that I almost constantly lack the strength and desire to continue my education, which was in peacetime; very often, almost constantly, I do not have the moral strength to engage in intellectual activities (read a book, etc.), I feel moral exhaustion. The child also started having problems at school; the children openly insult, and make fun of the fact that he is a refugee, approve of Russia and devalue Ukraine and us Ukrainians. I had more than one conversation with the school principal about this, but the situation (the grade has dropped, now this bullying is manifested anonymously, things are scattered on the floor, and things are stolen) has not changed. I started to solve this issue with higher authorities, so I have more stress. In general, I feel that reactions to stimuli have changed a lot, from outbursts of aggression to causeless tears. I intend to visit a psychologist.

Виїхавши з дитиною до Словаччини з села[МІСТО], що на Дніпропетровщині, яке вже в березні потерпало від обстрілів (були в батьків, та мала страх залишитися в своєму місті [МІСТО]) щодня відчуваю напруження та тривогу, коли дзвоню близьким дізнатися, як пройшла чергова ніч, чи все добре. При приїзді відразу пішла на роботу, але на таку яка кардинально відрізняється від тої на якій працювала в Україні. Працюю на заводі, важко і в нічні зміни. З початком війни відчула що майже постійно не маю сил та бажання продовжувати своє навчання яке було в мирний час, дуже часто, майже постійно не має моральних сил займатися розумовою діяльністю (почитати книжку і т.п), відчуваю моральне виснаження. Також почалися проблеми у дитини в школі, діти відкрито ображають, насміхаються з того що біженець, схвалюють Росію і знецінюють Україну та нас українців. З цього приводу мала не одну розмову з директоркою школи, але ситуація (градус впав, тепер ці знущання проявляються анонімно, розкидані речі на підлозі, вкрадені речі) не змінилася. Почала вирішувати це питання з вищими органами, тому маю більший стрес. Загалом відчуваю що дуже змінилися реакції на подразники, від вибухів агресії до безпричинних сліз. Маю намір відвідати психолога.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.