Testimony 1167

Testimony 1167

2022-10-20

The war turned out to be rather unexpected for me because for many months before, everyone around talked about its high probability, but nothing happened. In the early days, it seemed short-lived; everyone hoped it would be over in a few days, a few weeks at the most. Being hundreds of kilometres from the front line, at first, I did not feel any noticeable changes in my life. No shots were fired outside the window, no enemy planes were flying, and the city continued to live its normal life. This went on for several months. During this time, the front noticeably approached our city. Fortified points, military tents, and dugouts appeared on the streets and the territory near them. It became clear that the probability of capturing the city and fighting in it increased. Of course, this added to the nervousness. Global events that you can't influence on your own, and you just have to wait for everything to end, are the most difficult for me. In order to calm down, I had to pack a bug-out bag and think through all the issues of evacuation and survival. Problems with work and salary began. This also added to the anxiety. Struggled with her household chores. Tried to fix something, clean, and cook. And so the day passes, and I never think about the negative. I also spent my free time on self-education, which should theoretically help me find a new job in the future. So far, hostilities have not started near us, but the war has come quite close. At night, explosions began to sound more and more often. It was terrible when the city was shelled. It's scary not for yourself but for your family. It is terrible to lose them. I try to push all these unconstructive thoughts out of my mind. I try to think that this war, like all others, will definitely end someday. I think about finding a new job; I imagine a new peaceful life, new joys. Worryingly, the war clearly won't be over until winter sets in, and surviving in a freezing city is not at all an experience I'd like to go through. I am supported by warm relationships and understanding in the family. Walking in nature has been banned, but parks are open, and sometimes meetings with friends help to disperse.

Війна виявилася для мене досить несподіваною, адже до цього багато місяців всі навкруги говорили про її високу ймовірність, але нічого не відбувалося. У перші дні здавалося, що це ненадовго, всі сподівалися, що це закінчиться за кілька днів, максимум – за кілька тижнів. Перебуваючи за сотні кілометрів від лінії фронту, спочатку я не відчув помітних змін у житті. За вікном не стріляли, не літали ворожі літаки, місто продовжувало жити звичайним життям. Так тривало кілька місяців. За цей час фронт помітно наблизився до нашого міста. На вулицях та території біля них з'явилися укріплені пункти, військові намети, бліндажі. Стало зрозуміло, що зросла ймовірність захоплення міста та боїв у ньому. Звісно, це додало знервованості. Глобальні події, на які поодинці не можна вплинути, і залишається тільки чекати, коли все закінчиться, — це для мене найскладніше. Для заспокоєння довелося зібрати тривожну валізку, продумати всі питання евакуації та виживання. Почалися проблеми із роботою та зарплатою. Це також додало тривоги. Боровся з нею домашніми справами. Намагався щось полагодити, прибрати, приготувати. Так і день минає, і думати про негатив ніколи. Також свій вільний час витрачав на самоосвіту, що теоретично має допомогти мені знайти нову роботу у майбутньому. Поки що бойові дії поряд з нами не розпочалися, але війна присунулася вже досить близько. Вночі все частіше стали лунати вибухи. Страшно було, коли обстрілювали місто. Страшно не за себе, а за рідних. Жахливо їх загубити. Я намагаюся видавлювати зі свідомості усі ці неконструктивні думки. Намагаюся думати, що ця війна, як і всі інші, колись обов’язково закінчиться. Думаю про те, що знайду нову роботу, уявляю нове мирне життя, нові радощі. Турбує, що війна явно не закінчиться до початку зими, а виживання в місті, що замерзає, – це зовсім не той досвід, який я хотів би пережити. Підтримують мене теплі стосунки та порозуміння в сім'ї. Прогулянки на природі заборонили, але паркі відкриті, а також іноді допомагають розвіятися зустрічі з друзями.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.