Testimony 1146

Testimony 1146

2022-10-19

About a month before the start of the full-scale war, I felt extreme tension, fear and anxiety. A few weeks before the invasion, I knew that something terrible was coming and spent almost every day worried about my relatives who were already in the occupied territories. A few days before the th, I realized how different our views are with people close and dear to me. But when I woke up in the morning on February , I realized that all the anxiety had gone somewhere. Since that time, I have had no fear, only concern for my relatives; I stopped being afraid of dying. All that I felt all these months was aggression and hatred; these are all the emotions that were able to remain. I have experienced the death of several acquaintances; unfortunately, even after a considerable time, I do not have the feeling that I have really lost them. Life began to be filled with despair and aggression. It is almost impossible for me to plan my life, I do not feel like a living person, and I do not believe that I will find the end of this nightmare. I don't feel the strength to help others and just do ordinary things; there is no more desire, faith or hope. It no longer feels like I'm living in reality. I cannot perceive everything that surrounds me usually; every day, I dream of returning to my everyday, happy life. I understand how much I did not appreciate what I had. Sometimes I feel like I can fix everything, but the war started because of my mistakes in the past. Today, I believe that some people really deserve a terrible death, but I think that I will not wait for justice, and the enemy will not receive the appropriate punishment. I try to support my relatives, but I don't believe in my own words. I'm ashamed that I can't do more for those who need help; I can't even help myself; all I can do is wait for the end of this terrorist chaos and keep myself in at least some form. Currently, I am not working on improving myself. I cannot find the strength to develop, and I am simply in one place, sometimes even drowning in despair.

Приблизно за місяць до початку повномасштабної війни я відчувала дуже сильну напругу, страх та тривожність. За декілька неділь до вторгнення я знала, що насувається щось страшне і майже кожен день проводила у тривозі за рідних, що вже знаходились на окупованих територіях. За декілька днів до числа я зрозуміла, наскільки сильно різняться наші погляди з близькими и дорогими мені людьми. Але прокинувшись вранці, лютого я зрозуміла, що вся тривога кудись поділась. З того часу в мене немає страху, лише хвилювання за рідних, я перестала боятися померти. Все, що відчуваю всі ці місяці це агресію і ненависть, це всі емоції які змогли залишитись. Я пережила смерть декількох знайомих, на жаль, навіть через досить значний час у мене не має відчуття ніби я справді їх втратила. Життя стало наповнюватися відчаєм та агресією. Мені вже майже неможливо спланувати своє життя, я не відчуваю себе живою людиною і не вірю у те, що застану кінець цього кошмару. Я не відчуваю сил, аби допомогати іншим і просто робити звичайні справи, бажання, віри і надії більше немає. Більше не має відчуття того, що я живу у реальності. Все, що мене оточує я не можу сприймати нормально, кажен день я мрію повернутися до свого нормального, щасливого життя. Я розумію наскільки сильно я не цінувала того, що маю. Іноді мені здається, що я можу все виправити, а війна почалась через мої помилки у минулому. Сьогодні, я вважаю що деякі люди дійсно заслуговують на страшну смерть, але мені сдається, що я не дочекаюсь справедливості і ворог не отримає належного покарання. Я намагаюсь підтримувати своїх рідних, але сама не вірю в свої слова. Мені соромно, що я не можу зробити більше для тих, кому потрібна допомога, я не можу допомогти навіть собі, все, що мені залишається це чекати кінця цього террористичного хаосу і тримати себе у хоча б якійсь формі. Наразі я не працюю над вдосконаленням себе, не можу знайти сили для розвитку і просто знаходжусь на одному місці, іноді навіть топлюся у відчаї.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.