Testimony 1143

Testimony 1143

2022-10-19

My experience of the war is as follows: in the first days and weeks of the war, my level of anxiety was as high as possible. Added to this was the lack of regular sleep and overeating. Every day I lived with constant thoughts, "It will come, or it won't come," and when I went to bed, I mentally recreated my life for some positive emotions. For the first few weeks, I constantly listened to and read the news, which depressed my situation. After the first stage, namely the first and second months of the war, we began to get used to these circumstances. Anxiety decreased significantly but did not disappear completely, and sleep more or less normalized. I would like to note that before the war, I was interested in sports; after the start of the war, the interest disappeared, as did the desire to exercise myself. Before the war, I liked to listen to music, with or without headphones; after the war, I did not dare to turn on music, with the constant thought that I might not hear something. In our city, large stores began to close, which made the situation even more depressing. In general, I was in a panic; from the outside, I tried to keep myself in my hands so as not to worry my family. Regarding difficulties with concentration: it was almost impossible to concentrate during this period, the study seemed to continue, but it was challenging. And when it came time to write the term paper, I even had panic attacks because it seemed like I didn't have time for anything because I couldn't concentrate. After - months of the war, the fear almost wholly disappeared; I began to walk more in the fresh air, listen to music (not with headphones), got a job where she was constantly busy with thoughts. I continued my education and self-development. I can say that life has almost completely recovered, but the fear for my life has not entirely disappeared, especially for the lives of relatives. For now, I would like to mention that starting music and walks saved my mental state. They distract from news and events. They help to stay in society. Keep in touch with friends and teachers. The most important thing, in my opinion, that I lacked at the beginning of the war was society. Sitting in an apartment without friends and acquaintances was difficult; such loneliness suppressed the situation of fear.

Мій досвід переживання війни є наступним: в перші дні та тижні війни рівень тривожності був максимально високим. До цього додалось відсутність нормального сну та переїдання. Кожен день я проживала з постійними думками "прилетить-не прилетить" і коли лягала спати, подумками відтворювала своє життя, задля якихось позитивних емоцій. Перші кілька тижнів постійно слухала та читала новини, що пригнічувало моє становище. Після першого етапу, а саме першого та другого місяця війни, почалося звикання до даних обставин. Тривога значно зменшилася, проте не зникла зовсім, сон більш-менш нормалізувався. Хочу зазначити, що до війни я була зацікавлена в спорті, після початку війни зацікавленість зникла, як і бажання займатися собою. До війни я любила слухати музику, в наушниках або без, після початку війни не наваживалася включати музику, з постійною думкою, що можу щось не почути. У нас в місті почалися зачинятися великі магазини, що ще більше пригнічували ситуацію. Взагалі я була в паніці, ззовні намагалася тримати себе в руках, щоб не хвилювати родину. Щодо труднощів із зосередженістю: зосереджуватися в цей період було майже неможливо, навчання ніби продовжилося, проте було дуже складно. А коли прийшов час писати курсову, навіть траплялися панічні атаки, через те що ніби нічого не встига, бо не можу зосередитися. Після - місяців війни страх майже повністю зник, почала більше гуляти на свіжому повітрі, слухати музику (не в навушниках ), влаштувалася на роботу, де постійно була зайнятою думками. Продовжила навчання та розвиток себе. Можна сказати життя майже повністю відновилося, проте повністю страх за життя не зник, особливо за життя рідних. Наразі хочу зазначити, що начання, музика, та прогулянки рятують мой психічний стан. Вони відволікають від новин та подій. Допомагають триматися в соціумі. Постійно контактувати із друзями та викладачами. Найважливіше, на мою думку, чого мені не вистачало на початку війни, так це соціуму. Сидячи у квартирі без друзів та знайомих було важко, така собі одинокість пригнічувала ситуацію страху.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.