Testimony 1112

Testimony 1112

2022-10-09

Good afternoon. I am from the city of [CITY]. I have two children. I am married for the second time. It so happened that my husband went to war. From the first days of the war, I felt and feared that we would repeat the fate of [CITY]. My husband insisted that the children and I evacuate initially, but I held on to the last; after the second entrance of our five-story building (near the "tricky market"") was demolished by a shot from a tank, I took the children and a pre-prepared backpack with documents and all the money we had at that time (, hryvnias) Thankfully, we got to [CITY] with the evacuation train, and from there, from [CITY], we were taken to [CITY], Odesa region. Having reached [CITY], we rented a room in a communal apartment and began to move away from the horrors that we had seen enough of. They sent the children to school; it's still remote). People treat us normally. Odesa region is better than Luhansk region. At the sea, we only saw that swimming is strictly prohibited. Periodically, drones "arrive," but nothing compared to what we saw. Of course, the state helps us as much as possible, but I'm sure our house is gone, and we don't have another one. Winter is near. God willing, we will be able to survive the winter usually, and the war will end. Despite all the wanderings and hardships, we thank God that we are still ALIVE. Guardian angels saved my husband and us from injuries and mutilations. I am an optimist; I am sure we will win and restore everything. Glory to Ukraine!

Добрий день. Я із міста [МІСТО]. У мене двоє дітей. Я вдруге одружена. Так склалося, що мій чоловік пішов на війну. З перших днів війни, я відчувала, і боялася, що ми повторимо долю [МІСТО]. Чоловік наполягав, щоб ми з дітьми евакуювалися на самому початку, але я трималася до останнього. Після того, як пострілом з танка було знесено другий під'їзд нашої п'ятиповерхівки (біля "хитрого ринку"), я взяла дітей і заздалегідь приготований рюкзак з документами і всі гроші, які у нас були на той момент (грн.) Завдяки евакуаційному поїзду ми з дітьми дісталися [МІСТО], а від туди, з [МІСТО], нас вивезли до [МІСТО], Одеської області. Діставшись [МІСТО], ми орендували кімнату в комунальній квартирі і почали відходити від жахів, яких ми надивилися вдосталь. Влаштували дітей до школи, все одно дистанційка). Люди ставляться до нас нормально. Краще Одещина, ніж Луганщина. На морі ми тільки дивилися, що купатися категорично заборонено. Переодично "прильоти", дрони, але не порівняти з тим, що ми бачили. Звичайно, держава допомагає нам як може, але я впевнена, що нашого будинку вже немає, а іншого в нас не було. Зима близько. Дасть Бог, зможемо нормально перезимувати, і щоб війна закінчилася. Незважаючи на всі поневіряння, тяготи, ми дякуємо Богові за те, що ми все ще ЖИВІ. Ангели-охоронці вберегли мого чоловіка і нас від поранень і каліцтв. Я оптиміст, я впевнена, що ми переможемо і все відновимо. Слава Україні!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.