Testimony 1102

Testimony 1102

2022-08-10

During the war, which has been going on for the third month already, there were a lot of different emotions that most people in Ukraine had. On the first day of the war, February , at seven in the morning, my mother woke me up with the words, "[NAME], wake up, the war has started; you need to pack bug-out bags in case of shelling." After these words, I began to panic and worry. The first day of the war was the hardest, as it was for all Ukrainians. There was anxiety and panic during the day, and I thought that they would not start bombing the area, then after dinner, there was a threat of a missile attack, and since my mother was at work, my brother and I went to her work in the basement, after all, together with the [NAME] family, it is better to be alone than to be in fear. The following days were also difficult, but not as hard as the first day. During the first week, it was hard to imagine that all this was actually happening in . Watching the news of what was happening in the eastern cities of the country, Kyiv and [CITY], it was terrifying to leave the house or fall asleep at night. Even later, I got used to the siren and what was happening in reality. It was difficult to watch how innocent people died, children were tortured, and their relatives were killed and raped in front of their eyes. During the entire period of the war, there were different emotions, fear and worry for relatives, for myself and the cat, anger at the invaders who came to our land, there was depression for a couple of days; I didn't want to eat anything, walk, in general, There was no point in living, but everything got better, people close to me supported me. I tried to distract myself by helping as a volunteer, bringing food and wove a camouflage net for the safety of the military, who protected us in this challenging time. I believe in the victory of Ukraine, and I trust the Armed Forces, and I am already determined for our victory.

За час війни, яка триває вже третій місяць, було дуже багато і різних емоцій, які були в більшості людей, які знаходяться в Україні. В перший день війни, лютого о сьомій ранку, мене розбудила мама з словами «Віка, просинайся, почалась війна, потрібно збирати тривожні рюкзаки на випадок обстрілів». Після цих слів в мене почалась паніка і переживання. Перший день війни був найважчий, так як і для всіх українців. Переживання і паніка була протягом дня і думала аби не почали бомбардувати область, потім Потім після обіду була загроза ракетного удару і так як мама була на роботі, я з братом поїхали до неї на роботу в підвал, все-таки разом з сім’єю сирену краще перебути, ніж самій у страху. Наступні дні були також тяжкими, але вже не такі як перший день. Перший тиждень було важко уявити, що це все насправді відбувається в році. Дивлячись новини, що відбувається в східних містах країни, Києві та Житомирі, було дуже страшно виходити з будинку, або вночі засинати. Вже пізніше звикла до сирени і до того, що відбувається насправді. Важко було дивитися як гинуть невинні люди, діти, яких катували, в яких на очах вбивали та гвалтували рідних. За весь період війни були різні емоції, страх і переживання за рідних, за себе та кота, злість на окупантів, які прийшли на нашу землю, пару днів була депресія, не хотілось нічого їсти, гуляти, взагалі Не було смислу жити, але все налагодилось, мене підтримували близькі мені люди. Старалась відволікти себе, допомагаючи волонтером, приносила їжу, плела маскувальну сітку, заради безпеки військових, які захищають нас в цей нелегкий час. Я вірю в перемогу України і довіряю ЗСУ, і вже налаштована на нашу перемогу.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.