Testimony 1084

Testimony 1084

2022-08-06

Each of us tries to do everything we can - some volunteer, some work in the info field, others resume work, provide jobs, and donate to the army. And someone makes great efforts not to go crazy. I felt I was not doing enough and doing too little things compared to our defenders. Some feel like nobody at all and fall into apathy or despair. In our city, in addition to theoretical defence, medical aid and tactical defence practices were conducted in some points of the city in which I was a participant; we were taught how to defend ourselves without firearms. It is to throw Molotov cocktails correctly at designated areas of enemy units and how to do them quickly in our conditions. This is how I can tell about my experience of living through the war.

Кожен з нас намагається робити все, що може — хтось волонтерить, хтось працює на інфополі, інші відновлюють роботу, надають робочі місця, жертвують армії. А хтось докладає величезні зусилля, щоб просто не зійти з розуму. Я відчув на собі, що роблю замало, і займаюсь надто незначними справами у порівнянні з нашими захисниками. Дехто і зовсім почувається ніким і скочується в апатію чи відчай. У нас в місті окрім теороборони, проводилась практики медичної допомоги та тактичної оборони в деяких пунктах міста, в яких я був співучасником, нас вчили, як оборонятись без вогнепальної зброї. Це кидати правильно коктейлі молотова в визначені ділянки ворожих одиниць, як їх робити швидко в наших умовах. Так я можу розказати про свій досвід переживання війни.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.