Testimony 1087

Testimony 1087

2022-08-06

War is always a very traumatic experience. However, everyone experiences it differently. Starting from February , every Ukrainian became convinced of this. Today I want to talk about my experience of war. My first stage of experience was one of shock and denial. When I was told that the war had started, the first thing I felt was shock. It was challenging to believe there could be a war in the st century. Sometimes there were thoughts that this was not happening to us and that it was all just a dream. There was a denial of what was happening. Then I started to feel fear and panic. All thoughts were only about the war, and I did not perceive any other information at all. The first thoughts were about their safety and the safety of their loved ones and relatives, the possibility of evacuation, packing an emergency suitcase and providing themselves and their loved ones with everything they needed (food, medicine, water). During the first five days, I experienced the syndrome of lost profit, that is, panic and fear of missing important news. I tried to read all the news, but they did not end. Panic grew from this, spasms appeared in the stomach, and the heartbeat accelerated. It is normal to worry during the war because our body is stressed. Because of this, the levels of stress hormones - adrenaline and cortisol - increase. I couldn't bring myself to do anything but sit and read the news. To relieve tension, I did breathing exercises that helped me calm down. The second stage is aggression and anger. Over a month, my emotions changed dramatically one after the other: aggression, sadness, fear, apathy, anger, stupor, etc. Also, studying helped me to distract myself from sad news because completing tasks helped me not to think about the war, at least for a while. Despite all the sad news, I believed it would end soon. The third stage is acceptance. After a month of war comes the understanding that the situation will not change quickly, and one must adjust. It becomes obvious that you need to do your work because it lets you take your mind off the sad news. So, during the war, we experienced a wide range of emotions and mental states. In particular, among them were the following: shock, fear, anger, aggression, hatred, despair, and apathy.

Війна ─ це завжди дуже травматичний досвід, тим не менш, кожен переживає його по-різному. Починаючи з лютого, кожен українець у цьому переконався. Сьогодні я хочу розповісти про свій досвід переживання війни. Мій перший етап переживання був етап шоку та заперечення. Коли мені сказали, що почалася війна, перше, що я відчула ─ це шок. Дуже складно було повірити в те, що у ХХІ столітті може бути війна. Інколи з'являлися думки про те, що це відбувається не з нами і що це все просто наснилось. З'являлося заперечування того, що відбувається. Потім я почала відчувати страх та паніку. Усі думки були тільки про війну і взагалі не сприймала будь-яку іншу інформацію. Перші думки стосувалися своєї безпеки та безпеки своїх близьких і родичів, можливості евакуації, збирання тривожної валізи і забезпечення себе та близьких усім необхідним (їжею, ліками, водою). Протягом перших п’яти днів в мене спостерігався синдром втраченої вигоди, тобто панічний страх пропустити важливі новини. Я намагалася прочитати усі новини, але вони не закінчувалися. Від цього наростала паніка, з'являлися спазми у шлунку, прискорювалося серцебиття. Тривожитися під час війни – нормально, бо наш організм стресує. Через це підвищуються рівні гормонів стресу – адреналіну й кортизолу. Особисто я не могла змусити себе робити що-небудь крім того, що сиділа і читала новини. Щоб послабити напругу я робила дихальні вправи, які допомагали мені заспокоїтися. Другий етап ─ це агресія та гнів. Протягом місяця мої емоції різко змінювалися одна на одну: агресія, сум, страх, апатія, гнів, ступор тощо. Також навчання мені допомагало відволікатися від сумних новин, тому що виконання завдань допомагає хоча б деякий час не думати про війну. Не зважаючи на усі сумні новини я продовжувала вірити в те, що це скоро закінчиться. Третій етап ─ прийняття. Після місяця війни приходить розуміння, що ситуація швидко не зміниться і треба прилаштовувати до неї своє буденне життя. Стає очевидно, що потрібно виконувати свою роботу, тому що це дає змогу відволіктися від сумних новин. Отже, за час війни кожен з нас пережив великий спектр емоцій та душевних станів. Зокрема серед них були такі: шок, страх, гнів, агресія, ненависть, розпач, апатія.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.