1 50 20 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/5a2209244584c700e38bdd66ea9a0773.pdf?Expires=1781740800&Signature=Z846qskfe9MCBcE5Ibmvk8WUxNSPAUV9LNJPs1vsqGXRwvRLUF-Gu94YFCh-V6tsCy3NPZAy34mop1EM4-2YRxeejvyV07GV%7EfoTlxhRf-G06d2PloRMKoFZEmJSJrbaQ3GLFtAwJhh2FJ9xnz%7E8cpBFeX1h1M5VXS7XQk%7EdCg4XhcKLE4MqdnCDBuNaTbyJflFeN7VvbgHhZJG7KzMry9zqrbnE3EHCJGQRwQduOZVYIemX1oTWzIFuZ%7E-zS1kGufT2FxpMr5tsK22StC9uNqrm6aALcRDnNYJZN5lESCCm4E2NRcjO43jVZ5Qyp2QOi3D4UTbH44P9VrFSXRDBCg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 9da788952dfbb7aa0c9ece94e900e1d3 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Kherson region Херсонська область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-06-09 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни I don't remember much from the start of the full-scale invasion. My brain was probably trying to protect me and not remember those traumatic events. The war greeted me with the occupation of my hometown. Everything resembled the events of dystopias — people with machine guns checked people's phones for the presence of information unfavourable to the new regime and controlled queues of civilians for basic survival products. On the way to the territories controlled by Ukraine, I met an enemy soldier. Then, the barrel of the machine gun was directed at me. It's a pity that no one teaches us how to act in such situations. But their reaction is impossible to predict; maybe it is the same famous "Russian roulette"? Between the checkpoints of foreigners on our land, I watched as the godmother clutched her cross in her hands until she blushed while my mother whispered a prayer. Before that, I did not notice how every village in Ukraine had a consecrated cross before the entrance. And we were baptized in front of each of them. Not so much because they are pious, but because this is the only thing that could be hoped for at that time when you can be shot for saying the wrong word while rockets are flying nearby, and no one will know about it. Maybe this is the famous "Russian roulette"? What struck me about this apocalypse was the sky. On one side, it was densely filled with almost black clouds; on the other, it was clear, orange, with a bright sun that indicated the setting sun. Then, I thought it was quite poetic. "Light will overcome darkness” and the free sun will rise over Ukraine. Я мало чого пам’ятаю з початку повномасштабного вторгнення, напевно, мій мозок намагається захистити мене й не згадувати ті травматичні події. Війна зустріла мене окупацією рідного міста. Усе нагадувало події антиутопій — люди з автоматами перевіряли телефони людей на наявність невигідної новому режиму інформації, контролювали черги цивільних за базовими продуктами на виживання. Шляхом на підконтрольні Україні території я зустрілася поглядом із ворожим військовим. Тоді дуло автомата було направлене на мене. Шкода, що ніхто не вчить, як вчиняти в таких ситуаціях. Та їхню реакцію неможливо передбачити, може це і є та сама славнозвісна «російська рулетка»? Між блокпостами чужинців на нашій землі я дивилася, як хрещена стискає у руках свій хрестик до почервоніння, а мама пошепки читає молитву. До цього я не помічала, як кожне село України має перед в’їздом освячений хрест. А ми й хрестилися перед кожним з них. Не скільки тому, що набожні, а тому, що це єдине, на що тоді могла бути надія, коли десь тебе можуть розстріляти за неправильно сказане слово, а ще десь поруч пролітають ракети. І ніхто про це не дізнається. Може це і є та сама славнозвісна «російська рулетка»? Що вразило мене у цьому апокаліпсисі — це небо. З одного боку воно було густо заповнене майже чорними хмарами, а з іншого було чистим, помаранчевим, із яскравим сонцем, що вказувало на захід сонця. Тоді я подумала, що це досить поетично. «Світло переможе темряву». А над Україною встане вільне сонце. Location 46.6354, 32.6169 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1589 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1589 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/6ca1ef12d6d493bc047d632473fbf034.pdf?Expires=1781740800&Signature=Ky2Dipyiq5oAL4LfRtmv9SL3dee0SOVPjPX7Qb7Ybm5mzb4yFyIn4KzPlbP0cDUCkv7sI%7Eyo0MOK-NszE5sJjVTA0SyD4%7EPNXswGp2GMuWD05dfC7RPHDkfXpAEKlrDd9IqBWtxrb%7EKdCElFYtRmXEiaLMfFQOtEUELa0LjS55Qg%7EI1x7iVvUhIAvRumumgNamPcZd0p7BnQsDX3djGpiLNCtBHud2kECHNFXa-4GSHEkjG4kBprpmlxxtyOUoBmU3PkVlhaKp4nFlTvWgQXJnrQiF1vRyQJvCgxIwpVMUFtTBrDHNDyiu0cufMkuWQ-BeYa45Zw5aagRQ3oxib9UA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM f4520857690a9caeff56a0fcc3e024aa Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Poltava region Полтавська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-17 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни Good afternoon. My name is [NAME], and I live in Poltava region. I have a big family, a husband, and two children, a boy and a girl. And my parents live not far from us. This year was not easy for us. The eldest son graduated this year from seventh grade, but the study was done remotely. It is very difficult when the lesson starts and the alarm sounds. Children have to finish, go to the shelter, and later study the material they missed. In winter, the lights were turned off very often, and we even sat in the dark for four hours at a time and tried to do at least something from our homework. There was a large workload for my children for independent study and homework. The TPS was bombed in our city, and heat was not provided to homes until later. In the apartment, a fungus started to develop on the walls due to humidity. I had to fight the fungus so that my children did not get sick. In one room, I even had to completely remove the wallpaper and wash off the fungus with linen. This is not the worst thing that can happen, and we all survived it together; the main thing is that we are alive and healthy. I have another three-year-old daughter who already needs to go to kindergarten, but only private kindergartens work in our city. And we do not have money for private kindergartens. And now we need to think about where to send the child because even if the kindergartens start working, they said that they will take them from the age of four. Now, there is a catastrophic lack of money and the kindergartens have run out. I got up on the stock exchange, but you can stand there for only three months, and then they take it off. I went to interviews during this time, but no one wanted to hire a young child. You ask why grandparents can't sit. I will answer you because my parents have a country house and it is necessary to constantly do something in the garden, and now it is summer, and we still need to preserve food to have something to eat in the winter. My husband's parents are very sick, and they themselves need help. But I have hope that in the fall, my parents will move to the city and be able to sit with my daughter while I go to work. Honestly, the prices are constantly rising, and I have no idea how to live. I must save until September because my son needs to buy things for school, like pants, tracksuits, sneakers, shoes, T-shirts and school supplies. I hope my husband will not be taken to the war because he has heart problems, and I can't live without him. I really want these Katsaps to leave our land and end this damn war. We want our children to live under a peaceful sky and not be afraid of anything so that they have a childhood and youth without fear so they can live and rejoice and not be afraid of helicopters flying overhead. I also want our soldiers after the war to drive out all the deputies who sit and do nothing but only embezzle money and steal humanitarian aid. I really want our Ukraine to be a flourishing country, which I love very much after what has happened. I wish everyone happiness, goodness, and a peaceful and calm sky above their heads. Добрий день. Мене звати [ІМʼЯ] і я проживаю в Полтавській області. У мене велика родина. Маю чоловіка та двох діток, хлопчика та дівчинку. А недалеко від нас живуть мої батьки. Цей рік був нелегкий для нас. Старший син в цьому році закінчив сьомий клас, але навчання було дистанційне. Дуже важко коли починається урок, а в цей момент звучить тривога. Дітям приходиться закінчувати й іти в укриття, а згодом самостійно вивчати матеріал, який вони пропустили. Зимою дуже часто відключали світло і ми навіть по чотири часи сиділи в темряві й намагалися хоча б щось робити з домашнього завдання. Велике навантаження було для дітей для самостійного вивчення та домашнього завдання. В нашому місті розбомбили ТЕЦ і тепло в домівки надали пізно. В квартирі на стінах почав розвиватися грибок від вологості. Щоб діти не почали хворіти прийшлось з ним боротися. Навіть в одній кімнаті повністю прийшлось зняти шпалери й змивати грибок білизною. Це не саме страшне що може трапитись і ми це всі разом пережили, головне, щоб ми живі та здорові. У мене є ще трьох річна донька, якій вже потрібно ходити до дитсадка, але в нашому місті дитсадки працюють тільки приватний. А на приватні садки грошей не має. І зараз потрібно думати куди дівати дитину, бо навіть якщо дитячі сади запрацюють, то сказали що будуть брати з чотирьох років. Зараз катастрофічно не вистачає грошей, дитячі закінчилися. Я вставала на біржу, але стояти можна всього три місяці, а потім знімають і що хоч то і роби. За цей час ходила на співбесіди, але ніхто не хоче брати на роботу з малою дитиною. Ви спитаєте, а чому не можуть посидіти бабусі та дідусі. Я вам відповім, бо мої батьки мають дачу і треба постійно щось робити на городі, а зараз літо і потрібно ще консервувати , щоб взимку було що попоїсти. А батьки мужа дуже хворіють і їм самим потрібна допомога. Але в мене є надія, що восени мої батьки переїдуть у місто і зможуть сидіти з внучкою, а я піду на роботу. Бо чесно кажучи постійно підійматися ціни і я не уявляю як далі жити. До вересня треба економити, бо сина потрібно бути скупити до школи. А це і штани, і спортивний костюм, кросівки, туфлі, футболки та шкільні приладдя. Дуже боюся, щоб чоловіка не забрали на війну, бо в нього проблеми з серцем. І я не зможу жити без нього. Дуже хочеться, щоб ці кацапи вже залишили нашу землю і закінчилася ця клята війна. Хочеться, щоб наші діти жили під мирним небом і не боялися нічого. Щоб у них було дитинство і молодість без страху. Щоб вони жили й раділи. Щоб жили та не боялися гелікоптерів, які пролітають над головою. А ще хочу, щоб наші воїни після війни вигнали всіх депутатів, які сидять і нічого не роблять, а тільки гроші гребуть і гуманітарку крадуть. Дуже хочеться, щоб наша Україна після пережитого була квітучою країною, яку я дуже люблю. Всім бажаю щастя, добра та мирного і спокійного неба над головою. Location 49.5883, 34.5514 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1590 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1590 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/4ed39ef19269bd5a99bfe2b1a45ff1ed.pdf?Expires=1781740800&Signature=H9600JrU-Y00c8IcvFgEiJ-ICVJZM5Codj21pDCfl7tMvWgmg7XE73JtmXchCcAu2M3JR0J66lg5W5Cw0ESStUAyWSLb9nBwF66hZSc511AK1h1K4QBQQkkganTcu7BcD8WqmoHM4%7EegCFngwt%7ES8st3l4%7E8-QQtpdJ7nJ2TzwxxOoYIaqFsiE4Wo7S6tWUaPakti-NVr1NUAcH47yptcueMB0cpRcfJn0DzhPjsw0du0F7Ezqk3279SKS9GzIxic5cktPthoJffwYn1kmoniJJL22d3FpkebxqIZaaqFkBq3IZXgDGq2YZ0WjVrdEhvqDCbXLNLF6ijTdgQ31wzKA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 584c64c2b768bc9dd5851f6c37966486 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/83377d37921bb254befd428146f9cc47.mp3?Expires=1781740800&Signature=cUprt3JTpXi-pH%7E6w9IQAajUBX67YehAfxVD5g9mPKDgwP5FovnU-3dddqVU3LgsOHvPkvS7vHeAlGey1vb6gKnoBEmPAhbmEYd2U7rPbWYwTVNVVD-Wbs8XMvTGze6%7EboAMHV6J7HYCKd-p173InRrHo2Jjw2U3zapOd8vTpQVDdoprH4Ze1MllrMsxTCQ6LQnQ6kudN8ZV4%7ETCfAGSh2z7foquDtm1YxxXtuXtr7Dt%7EGxyiGRmz1UoGC5BZVRbC9MUCVQEzhAePOl-HXzfYlt6Vbv3JzW2BAqYItHMjeP6Bx7GHHDmf-OZnZ19cWlIPggH8qkfZ3YMZNDYv9LEOg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 954f45b2f6e4c64f062979ff273e31d7 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a18232deb0273e964882191893a1fa7a.mp3?Expires=1781740800&Signature=Xe1Qkpqp641LfNfmNJwSqI3IAKYQ8mfK%7ErfHOo3Agn0tsl%7EIwoqKCENuAzsC3ak9bVKYBP5No3eqCKqKwiMf8U5ccKPxn80Igb4vTC%7El6cgApCa6Jt0ZPOD-rtQqFdKd4vJmgEGsRpaNZyVR72gKNiXutYoh%7EvVIxjSAf4g-2irdy8UC1P3AQokJxat5yvt2KYrNz205AEouFgazeU5dsgKdhxcY7Yia2Z3AiAs3%7Exhr3rU4eGJnaaxgWMFFEIbJP7FSOWrYTq%7Eb2wD6tnmZY5VisgbpV2nkUfU0hgQf4XhUKYSdvRRHIIVp4MTcrFyjXS-Qn2eJUrlEoFa%7EizcUZw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 6e0bbe7706a0ee5de82b9761b283dce7 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Chernihiv region Чернігівська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-17 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни I worked at Nova Poshta, and it just so happened that I was supposed to be on vacation from February 24th, so I went home to my parents on the 23rd. And on the morning of February 24th, my mother woke me up and said the war had begun. I can't even accurately describe what was going through my head at that moment: there was fear, rage, various bad thoughts. I thought I would never have the life I had again, that I would lose everything, that I might die at any moment. The only thing that reassured me then was that at least I was close to my relatives. But at the same time, I had a girlfriend who was in Kyiv and found herself in hell. She was terribly afraid, and I was afraid for her and angry that I could not do anything about it. I spent the first night in the basement. I was then in the small town of [CITY], and the occupiers had not yet reached there, but we all panicked as we were all afraid. Neighbours were called by acquaintances and told that a Russian convoy was already coming our way and would be here in a couple of hours. So of course, we hid. However, it was simply impossible to fall asleep in the basement. I sat and thought about what to do next, about how my girlfriend was doing and if everything was okay with her. Closer to the morning, we left the shelter and went home. It was quiet around, so we tried to get some sleep. I slept for a few hours and woke up to a phone call. It was my girlfriend. It turned out that she also spent the night in the basement and was very scared and worried about me. We talked a little, and I managed to calm her down. Later, she was able to reach the village where her grandmother lived and was safe, so I was calm. For me, the next morning was no longer so worrying. My parents, my brother, and I also went to the village, so it was a little more peaceful. However, as soon as there was an air alarm, we immediately hid in shelters, although I believed they would not waste their rockets on the village. After all, we were lucky. The occupiers were in [CITY] and in the villages near [CITY], but they never came to us. So, it all ended pretty well for me. Later, when the Russians were leaving our region, battles were taking place not far from me. It was good to hear automatic shots; it seemed as if I was in the epicentre of events. But no. It worked out here as well. Therefore, I can say that my family and I were not affected by the war and were only scared. However, from that moment on, my outlook changed forever. Some part of me died, and now I rejoice in the death of every Russian, even though I know it is wrong. I think because of the war, I became colder and crueller. Я працював на Новій Пошті та так склалося, що саме з 24 лютого у мене мала бути відпустка, тому 23 числа я поїхав додому до батьків. А вранці 24 лютого мене розбудила мама і сказала що почалася війна. Я навіть не зможу точно описати, що відбувалося в моїй голові в цей момент: страх, лють, різні думки про погане, про те, що більше ніколи не буде того життя, яке в мене було, що я все втрачу, що я можу померти в будь-який момент. Єдине, що мене заспокоювало тоді це те, що принаймні я був поруч зі своїми рідними. Але водночас у мене була дівчина, яка знаходилася в Києві й опинилася в самому пеклі. Вона страшенно боялася, а я боявся за неї та злився, що нічого не можу з цим діяти. Першу ніч я провів у підвалі. Я був тоді в маленькому місті [МІСТО] і окупанти туди ще не встигли дістатися, однак ми всі панікували, всі боялися. Сусідам дзвонять знайомі та кажуть, що російська колона вже йде в нашу сторону і через пару годин буде тут, тому звісно ж ми ховалися. Однак заснути в підвалі було просто неможливо. Я сидів і думав про те, що робити далі, про те, як там моя дівчина, чи все з нею добре. Ближче до ранку ми вийшли з укриття і пішли додому. Навколо було спокійно, тож ми спробували трішки поспати. Я поспав кілька годин і прокинувся від телефонного дзвінка. Це була моя дівчина. Виявилося, що вона теж просиділа ніч у підвалі, що була дуже налякана і переживала за мене. Ми трохи поговорили та мені вдалось її заспокоїти. Пізніше вона змогла дістатися до села, де живе її бабуся і була в безпеці, тож я був спокійний. Для мене ж наступний ранок був вже не таким тривожним. Ми з батьками та братом також поїхали до села, тож було трішки спокійніше. Хоча як тільки була повітряна тривога, ми відразу ж ховалися в укриття, хоч я і вважав, що роки не стануть витрачати свої ракети на село. Зрештою, нам пощастило. Окупанти були в [МІСТО], були в селах біля [МІСТО], але до нас так і не зайшли. Тому для мене все закінчилося доволі добре. Пізніше, коли росіяни покидали нашу область, то неподалік від мене точилися бої. Було добре чути автоматні постріли, здавалося наче я знаходжуся в епіцентрі подій. Але ні. Обійшлося і тут. Тому, можу сказати що я і моя родина не постраждали від війни та обійшлися лише переляком. Проте, з того моменту мій світогляд на завжди змінився. Якась частина мене померла і тепер я радію смерті кожного росіянина, хоч і знаю що це неправильно. Думаю, через війну я став більш холодним і жорстоким. Location 51.4982, 31.2893 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1591 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1591 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/0b3363c8a8a385e87b1bf3d6803785ab.pdf?Expires=1781740800&Signature=rXUJ-F56faoW6nZNqF37DldgFvJZF1Ep6nr0K1AZ-w-g8mBNtkSecYyOsj-UvOTqdpPtbNpb8Hk0XYJ0rfQOUxHvSZGfd5GgV7Be%7E623CvGe-UX%7ECqaoyaRkexVXZj-JwCZ4-vLIk8xOckyVeq6RPbQaAaPe6qwbroOdG0Jkq8Hc7BDZZ0jTNIFJx8Xca9FLCnK33joFBuNgHCxl1fvs-69EUuu60FAcLOqWgNNgaMjhWOOVxV1J%7EMzV-TBQFPuKvGxiXV6BH1iVcPos4PO2V2TPwLa2Cl0ibVvU7p2K2RwtcgSkjYmzFTL-A1NcgB6ziR5HdIRL5R66%7EC7WkQZoqg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 390eef72ff520adb83b7d3f14fe6b32f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-17 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни The war brought a lot of grief to my home! My relatives (sisters, nephews and mother) remained in the occupation while only my husband, our small child and I were able to leave for the controlled territory. According to the state of my child’s health, we almost lost her, although she was completely healthy before the war. It so happened that it was very expensive to leave, and all the money saved immediately went to food and hygiene, which has increased many times since the first day of the occupation of my native city. At the moment, we are still fighting for the child by looking for a reason and a way to support her. It's very frustrating and annoying that I can't do much to change anything... Every time there is an attack by our enemy, I understand how much grief they bring because people, children, and our defenders die. It doesn't get in my head; how can this happen? I did not expect that I could hate so much; I did not think that my worldview would change again, but a country and its people can cause nothing but resentment, anger, and hatred if they go against others with weapons. My child almost did not die but it's all against the background of emotional stress, the neurological system and the immunological system that are currently affected! When these scoundrels struck the first blows, all our neighbours began to run to the basement and very loudly banged on the metal door. This scared my daughter and she cried constantly since she was still afraid of noise and the sounds of thunder and cars. We moved from [CITY1] to [CITY2] only a week after. We lived under frequent shelling for a year. I really want this to be over! Not simply, but with our victory, so that every enemy pays in full for all the grief they have caused us because they stole our lives! They stole our children's childhood, and caused the death of our people! During the war, I realized one thing: that our people are very strong! Our warriors are the best! I am proud to be Ukrainian! I don't want to go outside my country because I feel so at home! I didn't want to lose this feeling because I had to move several times, but there was always a feeling of an abyss and hopelessness until I adjusted myself to the fact that I was at home! I no longer fear for my life, but there is fear for children, for all children, not only my child. I am afraid of how my relatives are in the occupation. I know that they are waiting for our defenders, and I know that they cannot speak freely, although we have always had freedom of speech! I don't know where the strength comes from to wake up and live on; now life is like a film. Every day is alike, and there is no variety. But I am thankful that I am still alive, and I understand how much this phrase would have been misunderstood before the war and how relevant it is now. The only thing that scares me is that life is like this at the moment! I want peace; I want to fall asleep without thoughts of "what if" and I just want sleep in general because this is not a dream; this is not life. We are strong! We are free! We are winners! Війна принесла в мій дім багато горя! Мої рідні(сестри, племінники та мати) залишилися в окупації, виїхати на підконтрольну територію змогли тільки - я, чоловік і наша мала дитина. І то за станом її здоров'я, ми ледь не втратили її, хоча дитина була повністю здорова до війни. Так сталося що виїхати було дуже дорого, а всі заощаджені кошти одразу пішли на харчові продукти та гігієну, яка зросла в рази з першого дня окупації мого рідного міста. На разі ми досі боремося за дитину, шукаємо причину та спосіб її підтримки. Дуже засмучує та дратує те що я не можу нічого зробити, змінити... Кожен раз коли йде атака нашим ворогом, я розумію скільки горя і в яку кількість сімей вони приносять, мруть люди, діти, наші захисники. В моїй голові не вкладається, як взагалі таке може відбуватися? Я не очікувала, що вмію так ненавидіти, не думала, що мій світогляд знову зміниться, але нічого крім обурення, злості та ненависті не може викликати країна та її народ, якщо вони пішли зі зброєю на інших. Моя дитина майже не померла, це все на фоні емоційного стресу, наразі постраждала неврологічна система та імунологічна! Бо коли ці падли завдавали перші удари, то всі наші сусіди почали збігати до підвалу, дуже гучно стукав металевими дверима, доньку це лякало, вона безперестану плакала, вона досі боїться шуму, звуків грому та машин. Ми тільки тиждень як переїхали з [МІСТО1] до [МІСТО2], рік прожили під частими обстрілами. Я дуже хочу, щоб це все закінчилося! Та не просто, а нашою перемогою, щоб кожний ворог заплатив сповна за все горе що нам наробили! За те що вони вкрали наше життя! За те що вкрали та лишили дитинства дітей, за смерті наших людей! За час війни я зрозуміла одне, що наш народ дуже міцний! Наші воїни найкращі! Я пишаюсь тим що я Українка! Я не хочу їхати за межі моєї країни, бо так почуваюсь вдома! Я не хочу втрачати це почуття, бо вже декілька разів прийшлося переїжджати, та постійно було почуття безодні та безвиході, поки сама себе не налаштувала на те що я вдома! Вже не маю страху за своє життя, але є страх за дітей, за всіх дітей, не тільки моєї дитини. Мене лякає як там мої рідні в окупації, знаю, що вони чекають на наших захисників, знаю що не можуть розмовляти вільно, хоча завжди ми мали свободу слова! Я не знаю звідки беруться сили прокидатися та жити далі, зараз життя як діафільми, все як один день, немає різноманіття. Але я дякую що все ще жива, та розумію на скільки це не зрозуміла фраза була б до війни, та наскільки зараз вона актуальна. Лише лякає одне, що саме життя наразі таке! Хочу спокою, хочу засинати без думок "а якщо?.." та взагалі спати, бо це не сон, це не життя... Ми сильні! Ми вільні! Ми переможці! Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1592 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1592 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/bbe776f365fc8445bd1bda241c4f7224.pdf?Expires=1781740800&Signature=cusMXjO7UtvGbLAXIY7wVtMIpJBOxJ2c5EMOBUgCl0ztJxELSOuUsvSZgaC5uQ8C90Ia8Pq56gPhT3qsXEJgR8lFGkUs8XaHXqPDJxzqVY02IpRdBJzf9DJfrbOS%7EezmN4WXl9JzxQPW%7EfqEKDRiBBjq8jfOyf4%7ETdlP3yOi-n-X3OTNPvD%7EMhYberi2YFVkHLut25bzhP-DO4VH-lCXYQtxX9U4DYolR1brBB1uPPrtuDDYHp%7E6v8zqouhfp7CwbNtw1aK3i0eS0sEf1UF7QtxhgDI95WTPs2VK-B-UPybgsANWu4X9lNZeFZrcFer8r0QBfscuHc4pAHZpOR6jFw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM fe7b3aa45ed721be5329e7a94c06f27c Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Kherson region Херсонська область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-18 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни During the last survey, I changed a lot morally. A lot has been experienced, and a lot has changed in my life; although I still live with my relatives, I feel like a different person. I didn't go to a psychologist but decided to work on my own by meditating, reading books, and developing my own business. I continued to work as a confectioner and baked cakes to order, primarily for the sake of earning, but at the beginning of the war, I definitely thought that the confectioner life was over. Life continues, and I am grateful that I dared to start from scratch. And in more than a year, I have already made more than 100 cakes and various desserts! Basically, my clients are also immigrants from different parts of Ukraine who also fled the war to [CITY1]. My main specialization is children's cakes, with various cartoon characters, because homemade cakes are not the cheapest thing that can be ordered. People are not willing to spend money on it for themselves. So, for example, if adults prefer not to spend extra money, then it is best to try to please the children with a beautiful, bright cake! And this, I believe, is the great strength of Ukraine in the struggle for a happy childhood for our children, our future generation. Also, all this time in the occupation in the Kherson region, I have relatives who cannot leave there, and we are grateful to God for the opportunity to hear them. Every day, we wait for a call, and their voices say that there are very loud, constant explosions. It is very difficult to hear from relatives because you understand how tired they are, how hard it is for them, and that you cannot help them in any way - this is the suffering that everyone who has relatives in the occupation has to go through! Another friend of mine is currently in [CITY2], which is under shelling from the Russians every day. I begged her 100 times to leave, but she did not want to; she said that her home was there, and I accepted her decision as an adult, but it is also constant nerves that must be experienced. Against the background of stress, I developed sebopsoriasis, which is a disease that cannot be cured, only treated with various ointments and drugs. The main reason why it occurs is stress. And I am sure that this horror of daily stress will manifest itself in the health of every Ukrainian.During the last survey, I changed a lot morally. A lot has been experienced, and a lot has changed in my life; although I still live with my relatives, I feel like a different person. I didn't go to a psychologist but decided to work on my own by meditating, reading books, and developing my own business. I continued to work as a confectioner and baked cakes to order, primarily for the sake of earning, but at the beginning of the war, I definitely thought that the confectioner life was over. Life continues, and I am grateful that I dared to start from scratch. And in more than a year, I have already made more than 100 cakes and various desserts! Basically, my clients are also immigrants from different parts of Ukraine who also fled the war to [CITY1]. My main specialization is children's cakes, with various cartoon characters, because homemade cakes are not the cheapest thing that can be ordered. People are not willing to spend money on it for themselves. So, for example, if adults prefer not to spend extra money, then it is best to try to please the children with a beautiful, bright cake! And this, I believe, is the great strength of Ukraine in the struggle for a happy childhood for our children, our future generation. Also, all this time in the occupation in the Kherson region, I have relatives who cannot leave there, and we are grateful to God for the opportunity to hear them. Every day, we wait for a call, and their voices say that there are very loud, constant explosions. It is very difficult to hear from relatives because you understand how tired they are, how hard it is for them, and that you cannot help them in any way - this is the suffering that everyone who has relatives in the occupation has to go through! Another friend of mine is currently in [CITY2], which is under shelling from the Russians every day. I begged her 100 times to leave, but she did not want to; she said that her home was there, and I accepted her decision as an adult, but it is also constant nerves that must be experienced. Against the background of stress, I developed sebopsoriasis, which is a disease that cannot be cured, only treated with various ointments and drugs. The main reason why it occurs is stress. And I am sure that this horror of daily stress will manifest itself in the health of every Ukrainian. За час останнього опитування я надзвичайно змінилась морально. Багато пережито, багато змінилося в житті, хоча я і далі живу з рідними, але в середині наче інша людина. До психолога я не зверталась, вирішила вигрібати самостійно, медитації, читання книг, розвиток власної справи. Я продовжила займатися кондитерською справою та пекти торти на замовлення, в першу чергу заради заробітку, але на початку війни точно думала, що з кондитеркою вже покінчено, але життя продовжується і я вдячна собі, що наважилася почати все з нуля, і більш ніж за рік часу вже зробила понад 100 тортиків та різних десертів! В основному мої клієнти це теж переселенці з різних куточків України, які також тікали від війни саме в [МІСТО]. Основною моєю спеціалізацією є дитячі торти, з різними героями мультфільмів, адже домашні торти це не найдешевше річ, яку можна замовити, і люди не охоче витрачають на це кошти, тому, якщо для себе на день народження, наприклад, дорослі воліють не витрачати зайві кошти, то дітей переважно намагатися порадувати гарним, яскравим тортом! І в цьому, я вважаю, велика сила України, в боротьбі за щасливе дитинство наших дітей, нашого майбутнього покоління. Також весь цей час в окупації в Херсонській області у мене знаходяться рідні, які не можуть виїхати звідти, і ми вдячні Богу за можливість їх почути, щодня чекаємо дзвінка і їх голосу, кажуть що дуже гучно, постійні вибухи. Це дуже тяжко чути від рідних, адже розумієш, як вони втомилися, як їм тяжко, і що ніяк не можеш їм допомогти - це страждання, які доводиться переживати всім у кого рідні в окупації! Ще одна моя подруга зараз знаходиться в [МІСТО2], який щодня під обстрілом рашистів, я 100 разів благала її виїхати, але вона не хоче, каже, що там її дім, і я прийняла її рішення, як дорослої людини, але це теж постійні нерви, які доводиться переживати. На фоні стресу у мене розвинувся себопсоріаз, захворювання, яке не можливо вилікувати, тільки залікувати різними мазями та препаратами, адже основне чому воно виникає це стрес. І я впевнена, що цей жах щоденного стресу ще проявить себе в здоров'ї кожного українця.. Location 46.6354, 32.6169 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1593 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1593 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/3b16645d01f2a0f58b2e75f8852acf4a.pdf?Expires=1781740800&Signature=TOSLXM%7EZyrl%7E5G3Qv6rLHmiBHUtUlP9HkFbzh9EG6o7J9a19vVNq0zalFokHxLvxwHKEftinlEI506KqsccC1BYz7235PbJub2y274tT7vTAyHh1163CQ7bO8yzcmWDgtqTwN77E3AeKLOYwBlvYFD3foTaI0658bu7mhlFrdUs1KjZF1ePinlFdLNhvvLKH3XAn3zfWWbZxcUBIz4KKVA9yx%7EvkeFdMya2ywQ8oqVQdTT4t5aZua-cExbIt2ERkIFHn5-1YwSf9nBsiizcLCZNIALm54JhRwKnmnEI-fqEoStKGd3kYU7BQKYPJPocM-LtqRx9S0wmEj%7Ejyus3RWQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 76e4847f34a948feb4d64d14bed26741 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни My war experience began as every Ukrainians has! The morning of February 24th, 2022 turned my life upside down. At first, I didn't understand what had happened; my very young daughter started crying. My wife jumped out of bed and ran to the window because there was a powerful explosion that shook the nine-story building, even the windows were shaking. Then there was another explosion five minutes after the first one. At that time, the woman closed the curtain, and I saw a bright light and her eyes (then she said she saw me and my daughter, which was as bright as day) and another explosion. And her words, "The war has begun". At that time, something turned inside me. And the commotion began, TV, news, collecting things... I wanted to go to defend the country, but I can't due to my health. After the words of support from my relatives, I realized that I needed someone nearby who should not be an obstacle for our warrior boys. But the understanding that you can't change anything still infuriates me. My family tried for a long time to leave the occupation, but it was too expensive. In the end, only my wife, my daughter and I could leave. All my relatives remained in the occupation and lived with the invaders in the same city, which also does not make sense. When we were leaving, I was checked at each checkpoint; there were 16 of them. The road that took 3 hours in peacetime stretched for 17 hours. It is very difficult for adults, not to mention children. It is difficult physically and emotionally. I can say that when you see people, you understand that they are out of place; these glass eyes, walking, and emotional state betray us, among others. And there is no understanding when you will be able to laugh again, live as before. Unfortunately, it will never be the same. I know one thing for sure: it will end, and it will definitely end! May we no longer be able to live as before, but I hope that our children will be able to enjoy life! I hope for our victory as soon as possible, for the beginning of a peaceful life! For the prosperity of our country and the unity of our people! To punish the enemy! I want to go home the most! My home is where my relatives are, but I understand that I miss my native land! God grant that it all happens soon! All families will unite, fathers will meet their sons and daughters, women will meet men and vice versa, children will meet their parents! I want peace and calmness in my soul! For every Ukrainian! Мій досвід війни почався оскільки у кожного українця! Ранок 24 лютого 22 року перевернув усе життя з голови дриґом. Спочатку я не зрозумів що трапилось, донька, яка зовсім мала почала плакати, жінка підскочила з постелі та побігла до вікна, бо був потужний вибух від якого здригнувся дев'ятиповерховий будинок, вікна тремтіли. Потім був повторний вибух через хвилин п'ять після першого, в цей час жінка закрила штору та я побачив яскраве світло та її очі(потім вона сказала, що бачила мене та доньку, що було яскраво як у день) і знов вибух.. І її слова "Почалась війна." В цей час щось перевернулося в мені. І почалась метушня, телевізор, новини, збирання речей.. Я хотів піти захищати країну, але не можу за станом здоров'я. Після слів підтримки рідних, я зрозумів що потрібен поруч, що не повинен бути перешкодою для наших хлопців-воїнів. Але розуміння того що ти не можеш нічого змінити досі обурює мене. Моя сім'я довго намагалась виїхати з окупації, але це було занадто дорого. Зрештою виїхати змогли тільки я, дружина та донечка, всі рідні залишилися в окупації та живуть з загарбниками в одному місті, що також не вкладається в голові. Коли ми виїжджали, то мене перевіряли на кожному блокпості, їх було 16. Дорога яка займала у мирний час 3 години розтягнулась на 17 годин. Дуже складно для дорослих, не кажучи за дітей. Складно фізично, емоційно. Можу сказати, що коли бачиш людей то розумієш, що вони немісцеві, ці скляні очі, ходьба, та емоційний стан видають нас поміж інших. І немає розуміння коли ти знов зможеш сміятися, жити як раніше. Вже, на жаль, ніколи не буде як раніше. Знаю одне точно, що це скінчиться, обов'язково скінчиться! Нехай ми вже не зможемо жити як раніше, але сподіваюся, що наші діти зможуть радіти життю! Сподіваюсь на нашу найскоріше перемогу, на початок спокійного життя! На процвітання нашої країни та на єдність нашого народу! На покарання ворога! Найбільше хочу додому! Мій дім там де рідні, але розумію, що скучу за рідним краєм! Дай Боже, що це все скоро відбувається! Всі сім'ї об'єднаються, батьки зустрінуть своїх синів та доньок, жінки чоловіків та навпаки, діти своїх батьків! Хочу миру та спокою в душі! Для кожного українця! Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1594 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1594 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/4342b0ffe7b32327ca3054ad430c5983.pdf?Expires=1781740800&Signature=rQcLWyf904V2inYUNDJoZwmC518cbilMkOaOOMd6V31WK30u-oKGbpH0Zbztxui8zISMJ8WYampEEofg6nc4t80L1OR%7EPm0c1PoPbLoup22CEEiRRJGW6PKCrMkuH14SfXD2VbRTymNFCnmYGigNXWIQf6LcJm07yfru-AMDtMRD1nBnD0I15zLXv2xsoXCzZgZGAt0vAmzuo47f0bqQk5HhAutRC8oOHbL6toAjgy1SY7fbC6p3ss49Y3yISjFMpBOZOmqWt12C4rUnToo94seZwM7CniIPk9C6uTQNvThcpu6hPyECm0EQPF3iyufkEETarzv3Igu-WZ4c1nG7YA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 99ba95b7c711e0920227160599c24718 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 65+ Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни This terrible war has been going on for almost a year and a half. I live now in the temporarily occupied territory. The war began for me last February when I woke up in the morning to explosions. I did not want to believe that this was a war. I really hoped that this horror would end soon. But no, everything has just begun. Two days later, Russian military equipment passed through our city. Every day, it got worse and worse. They bought everything in the shops. The shelves were empty. Medicines could not be bought, and my children have lost their jobs. It was necessary to save the grandchildren as they had to leave their homes and move out. I remained in the occupation. Here is my house, which my husband and I built together with our own hands. I can't leave my house. I am already an elderly woman. I have many friends and acquaintances. And with the beginning of the war, I had to reconsider my attitude towards everyone. Because the war divided us into those who remained loyal to Ukraine and supporters of the "new government". How could this government be accepted when peaceful people die, when families are destroyed, and many are left without homes? Many relatives do not communicate with each other. Psychologically, this is very difficult. Now, I live alone in my house with a dog and a cat. I haven't seen my children and grandchildren for over a year. Apart from the store and pharmacy, I don't go anywhere. I communicate with a few people. The more time passes, the greater the gap between people. Once friendly neighbours who shared everything among themselves accepted the "Russian world". Now, we don't communicate at all. But many people are waiting for de-occupation. Now there are very few people left in our city, these are mostly elderly people. The remaining children are taught according to Russian programs. A lot of foreigners also came to the city. Everything that is happening now in our city reminds us of a return to the past. I am really looking forward to this whole horror being over soon, and I will be able to meet my children and grandchildren. I really hope that it will happen soon because we now live with faith in an early Victory. Вже майже півтора року триває ця жахлива війна. Я мешкаю зараз на тимчасово окупованій території. Війна почалася для мене в лютому минулого року, коли зранку я прокинулася від вибухів. Не хотілося вірити, що це війна. Я дуже сподівалась, що цей жах скоро закінчиться. Та ні, все тільки почалося. Через два дні через наше місто пройшла російська військова техніка. З кожним днем ставало все гірше і гірше. В магазинах скупили все. Полки були порожні. Ліки не можна було купити. Мої діти залишилися без роботи. Потрібно було спасати онуків. Вони мусили покинути домівки та виїхати. Я залишилася в окупації. Тут мій дім, який ми з моїм чоловіком разом будували своїми руками. Покинути свою домівку я не можу. Я вже літня жінка. Маю багато друзів, знайомих. І з початком війни я мусила переглянути своє відношення до всіх. Бо війна розділила нас на тих, хто залишився вірним Україні та прихильників "нової влади". Як цю владу можна було прийняти, коли гинуть мирні люди, коли руйнуються сім'ї, багато хто залишився без домівок. Багато рідних не спілкуються між собою. Психологічно це дуже важко. Зараз я мешкаю одна у своєму домі з собакою та кішкою. Я понад рік не бачила своїх дітей та онуків. Крім магазину та аптеки нікуди не ходжу. Мало з ким спілкуюсь. Чим більше минає часу, тим більша прірва між людьми. Колись дружні сусіди, які ділилися між собою всім, прийняли "руський мир". Зараз ми взагалі не спілкуємося. Але багато людей чекають на деокупацію. Зараз в нашому місті залишилося дуже мало людей. Переважно - це літні люди. Дітей, які залишилися, навчають за російськими програмами. Натомість у місто заїхало дуже багато чужих. Все, що відбувається зараз в нашому місті, нагадує повернення у минуле. Дуже чекаю, щоб весь цей жах скоріше закінчився, і я зустрілася зі своїми дітьми та онуками. Дуже сподіваюсь, що це відбудеться скоро, бо живемо ми зараз однією вірою у скорішу Перемогу. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1595 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1595 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/33f5d2aa05689fec9800f79e76477494.pdf?Expires=1781740800&Signature=lUxz6GNpA6TlQcQw3227jFEQc20oWSrMCjZoJqFC9yfT-iilIWPI%7E6Kq2jgGba6TSKrPuxV2OOjyAAR8tw54YSMJxRwojjjpVDb2m6pJwSJjZ-o2XLftVI5lHpnWx1IgO8niQwBXIEHbA-LBO8vURBn1%7EzTgqDP4xkwQW1Bhum5UrPgf7KKRXl1NEWRULGe4XJRXyPo3MulMLU8FkzGy-gV1CnDBKP3jNKBQtxOMHxVFESpSSeeXKglGDBPJKRgCgeBeVKdd%7E-9JZlW79a0XdiqkOWU2Rr83rGZ3fJNghE0LF2WEVJzh5Zg6if64smbQdkoFHpHc6p5tCdpKrqt2WA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM c9bc604edc068eb3cbd0e314cb7f3d63 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Chernihiv region Чернігівська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни The war caught me and my family by surprise. On the second day of the war, enemy equipment and enemy soldiers were in our village. We were forced to leave our native home, farm, and land and flee to the neighbouring village, or rather, the farm where we used to live. We lived there in our old hut with my brother, my father, my mother, and our elderly grandmother, but it was not peaceful in this village either. Daily enemy convoys aggravated the situation. Hundreds of units of enemy equipment, including tanks and self-propelled guns, passed through this village daily. When they drove past us, we all tried to sit quietly so that they wouldn't notice us. It happened that the convoys stopped in this village and spent the night, and then the next day, they left, and new ones entered. At that moment, when they were leaving, it was time to collect food products that they did not use in order to somehow eat because the food situation was quite difficult. After this you could find their dry rations closed, which could be eaten after heating. When we stood in a column in the village, soldiers came to our yard to fetch water; at that time, I tried to sit quietly so they wouldn't see me, and thank God, they didn't notice me. A little later, our Ukrainian soldiers came to the village and planted mines 200-300 meters from the village, on the road and in the field near the landing, where the Russian invaders went most often. They blew up on them very often, and one day after such an explosion, these bastards came to the village and started giving nightmares to the people who were in the village. Miraculously, they did not kill anyone, but a Russian soldier with a Buryat appearance took my new phone which I carefully hid. I gave him a broken, non-working phone, but he was not satisfied with it and demanded that I give him a working, normal phone. Otherwise, he would enter the house and shoot everyone there, so I had to give it to him. They wanted to know who laid the mines, but we didn't tell them anything, and they left. My brother and I packed our things and decided to go to the city of [CITY]. We walked for three hours, and then our soldiers met us and took us to a safe place. We stayed there until the de-occupation of our home. Війна застала мене і нашу сім'ю зненацька, буквально на другий день війни у нас в селі була ворожа техніка і ворожі солдати. Ми вимушені були покинути свою рідну домівку, господарство, своє угіддя і втікати до сусіднього села, а точніше кажучи, хутора, де ми раніше проживали. Ми там проживали у своїй старій хатині, я, брат, батько, мати, і наша старесенька бабуся, однак і в цьому селищі не було спокійно, щоденні ворожі колони нагнітали ситуацію довкола. Кожного дня через це селище проїжджало сотні одиниць ворожої техніки, включаючи танки й САУ. Коли вони їхали повз нас, ми всі намагалися сидіти тихо, щоб вони нас не помітили, бувало таке що колони ставали в цьому селищі та ночували, а потім на наступний день вони виїжджали та заїжджали нові. І в цей момент коли вони виїжджали був час, щоб зібрати після них харчові продукти які вони не використали, щоб хоч якось поїсти, бо ситуація з їжею була доволі скрутна. Після них можна було знайти закриті їхні сухпайки, які розігрівши можна було поїсти. Коли вони стояли колоною в селищі то до нас у двір приходили солдати по воду, я в цей час намагався сидіти тихо, щоб вони мене не бачили, і дякувати Богу вони мене не помічали. Трошки згодом наші українські солдати приходили до села і ставили міни поблизу селища, метрів за 200-300 від села, на дорозі та у полі біля посадки, там де частіше за все російські загарбники їздили. Вони дуже часто на них підривалися, і одного разу після такого підриву до села приїхали ці виродки та почали кошмарити людей які були в селі, дивом вони нікого не вбили, у мене російський солдат, бурятської зовнішності забрав мого нового телефона, якого я ретельно ховав, я був віддав йому зламаний неробочий телефон, однак його це не задовольнило і він вимагав, щоб я йому дав робочий нормальний телефон, інакше він зайде в дім і всіх там розстріляє, це він так сказав, довелося віддати. Вони хотіли знати хто, ставить міни, ми їм нічого не сказали, і вони пішли. Я з братом зібрав речі, і ми вирішили піти до міста Ніжин, йшли довго, годин три, а потім нас зустріли наші солдати та відвезли нас до безпечного місця. Там ми та перебували до деокупації нашої домівки. Location 51.4982, 31.2893 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1596 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1596 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/13360290f2441ba46f8aec08958503de.pdf?Expires=1781740800&Signature=joVVHcwRbgZc5IJ0qtLybCw4ebVfLYUj8apbS58V%7EyPrcMxlf6uFlz1i5XzvlXKxa4Ojx%7EnumAVNrrZfqn28Jci59kmojtk6BzXYa14IT0wjP9NLLgiGx-6l0lXUsuhxtIBTGD2De0OIns0TcuGVjTEt7dLs6DA9RgiCMavFgnHyNPtcHg9Hqx1G2jf1-JTjB703ZtHlFK5L6N3kgjtEdgN5Wmo5AspFTdDQMFdD73cquc795r5-Kd9SedG2cb%7EuvdiGvWFsCpiFr5-LEvckXSwI--2DZdCCc71FE2M0s86fvq9O4SRH1iKwHOMgJBbZimiCiYNFAtldxg1VHfrBVQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM f229d0e6a45f058144bf8e0c2859c6e0 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 61-65 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Kharkiv region Харківська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта complete secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни I didn't fully believe there could be such a terrible, bloody, and cruel war. We all know about Donbas, and many of us have acquaintances from there, so we thought that if something were to happen, it would be an escalation or something like that. But we could not imagine there would be so much iron and weapons flying at us! On that first day, I went to work as usual. My working day started at seven in the morning, so I was already getting ready at five. I received a call from my daughter, who also lived in [CITY1] but closer to [CITY2], an area destroyed during the full-scale invasion. She said she was scared and didn't know what was going on. I began to listen and heard sounds as if the walls were shaking, although I was much further away from that area! We talked, and both continued to get to work. But later the director called and said that we were not working. So, I went to visit a friend, and he and I wanted to take our daughter to our place, but it was quiet then, and she refused to go. However, the next day, they started shooting harder, and the next day, even harder, and the friend could no longer come to her, so we waited for a taxi. But it was very difficult - you only had to wait for a free driver through the application, because all the taxis were busy. So, after waiting for a taxi, my daughter and son came to my place, and we lived like that for several days until we decided to leave the city. From the first day, the house my daughter used to live in, from which she moved literally a month before the war, came under terrible shelling. She showed me scary footage of a destroyed driveway at night in the snow and cold. In the literal sense, she was very lucky that her mother-in-law asked her to move out of there. After moving from the city, we lived in the region for a while, but the news was getting worse and worse. My youngest daughter panicked a lot, and we left for the Western part of Ukraine. We still live here and wait for Victory. Of course, it is difficult to remember all this; I still have nightmares about the war. But I understand that some people have a much harder time like those who survived the occupation or lost loved ones. It scares me to imagine what our soldiers have to go through, in the cold or the heat, under fire from the enemy. I am most worried about them now. Я до кінця не вірила, що може бути така страшна, така кровопролитна та жорстока війна. Всі ми знаємо про Донбас і у багатьох з нас є знайомі звідти, то ж ми думали, якщо й щось буде, то загострення там або щось на кшталт того. Але ми й представити не могли, що буде така кількість заліза, стільки зброї летіти на нас! В той перший день я як звично збиралась на роботу. У мене робочий день починався о сьомій ранку, то ж о п'ятій я вже збиралася. До мене зателефонувала дочка, яка жила теж у [МІСТО1], але ближче до [МІСТО2], району, який було зруйновано під час повномасштабного вторгнення. Вона сказала, що їй страшно й вона не знає, що коїться. Я стала прислухатися й почула теж звуки, ніби стіни тремтіли, хоча я була набагато далі від того району! Ми поговорили та обидві продовжили збиратися до роботи. Але згодом зателефонувала директорка й сказала, що не працюємо. То ж я пішла до друга в гості й ми разом з ним хотіли забрати доньку до себе, але в той час було затишшя й вона відмовилася їхати. Однак, наступного дня почали стріляти сильніше, а наступного ще сильніше, та друг вже не міг до неї приїхати, то ж ми чекали на таксі. Але це було дуже важко - треба було лише через застосунок чекати вільного водія, бо всі таксі були зайняті. Отже, дочекавшись таксі, дочка з сином приїхала до мене і так ми жили декілька днів, поки не вирішили виїхати з міста. З першого дня дім, в якому раніше жила дочка й з якого переїхала буквально за місяць до війни потрапив під страшенні обстріли. Вона мені показала страшні кадри зруйнованого під'їзду вночі посеред снігу й холоду. В буквальному сенсі, їй дуже пощастило, що свекруха попросила її переїхати звідти. Переїхавши з міста, ми трохи пожили в області, але новини були все страшніше й страшніше. Молодша донька сильно панікувала і ми виїхали до Західної частини України. Тут і живемо досі та чекаємо Перемоги. Звісно, пригадувати все це важко, мені досі сняться жахи про війну. Але я розумію, що є люди, яким набагато важче, тим, хто пережив окупацію, чи втратив близьких. Мені страшно уявляти, що приходиться переживати нашим військовим, в холоді або спеці, під обстрілами ворога. Найбільше зараз я переживаю за них. Location 49.9935, 36.2304 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1597 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1597 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/818f767ee329d52535ef689acd7b12bb.pdf?Expires=1781740800&Signature=U8M7qXvm0WVaareVZOgad01CBiiFwtF1I3YJ9BEtklwypWxcenKne1uU7cEc13k2rkKp53Dwo6bXYC3x%7Eo2tLZu%7ERC0pvYqlwABKBivzIcuKm86UHlwmIbsenBw-Dx8WZm3KjKH5Z4CbgT%7E0tpLAqgs4-Zn0q7KlsQjyc7j6fYwnmek8TpYZ0iLYlAC35iDQAQeNVD0tECkwLQEFi86PiDBk6J7dz6DJa%7EbtcjkIoWUDZvhZjvIy80lttK9xltaHujDeGczPe8czqha%7EWYKuuXNGQIhnGpKSp8iCE%7E5fzl-PjxOFK-6fOQl8b%7E1V-G7DCWX6A-Nr4oJP36P3qM77zQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM ff7972db38e9ecef2714f128e998dd3d Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Chernihiv region Чернігівська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни On the day the war broke out, I fell asleep at about one o'clock in the morning, and before that, I read all the current news that was available at that time. I understood that something was wrong, as always, and before coming home, I saw the movement of military vehicles through the city at night - it was alarming. In the morning, I was going to go to work. My alarm clock was set for 06:50, but I woke up at 06:30 because of a call from my mother, who was travelling to [CITY1] by train. Outside the window at that time, many cars were driving in different directions. I did not immediately realize why there were so many cars on my quiet street. In a telephone conversation, my mother said that the war had started and that it was necessary to prepare a "bug-out bag," collect documents, collect drinking water and all the things that would be needed during the evacuation. I didn't believe her at once and thought it was a bad joke, but my heart was beating anxiously. I got out of bed, went into the room and turned on the TV. The TSN marathon of events was already shown on TV. They constantly spun stories about how the occupation troops of Russia crossed the state border of Ukraine. My heart beat even harder, and I realized that the worst thing that could happen in the world had really begun - this meant, the terrible word "WAR" was happening. I talked to my mother and found out that a cruise missile hit the [AIRFIELD] of the State Emergency Service in the morning and there were casualties. I called my girlfriend and asked how she was and whether she needed any help. She learned about the events before me and was waiting for her father to go back to the village. And then I called my friend in Kyiv to I find out how he is. At that time, he was packing things in the car to go to the Lviv region. After learning information about my loved ones, I started collecting things in the house. I also called my supervisor at work to find out if I should go to work. I did not yet fully realize that life would not be the same as before, and I will not go to work for the next couple of months. The manager said to wait for orders, so I continued to pack and watch a marathon of events. At that time, I was constantly experiencing a feeling of uncertainty in my soul, I did not know what would happen next or how to act. I also experienced a feeling of hatred towards the occupiers who crossed the state border of a sovereign country. Around 10 in the morning, my mother returned home to [CITY2] after getting off the train on the way. When I returned home with my sister, I was glad that everyone was finally home, and now I could worry less. They went to the supermarket for products that could still be found on the shelves. And I went to work at lunch. It was necessary to evacuate the New Post office and load parcels into the car. Walking along the road, I saw a large number of confused people who did not know what to do next. Barricades began to appear on the streets, and there were military personnel walking around wearing different clothes, but I understood that they were our military personnel, so everything was fine. After that, I returned home and continued to watch the marathon of events and read the news feed on my phone. The news feed was updated at breakneck speed. Every minute, there were many events that had to be taken into account, and at the same time, I had to write to my friends and acquaintances, especially those who were in other cities and villages. At that time, it seemed that Ukrainians were united like never before, and this caused a sense of pride for their people. The day passed quickly. At night, we slept dressed so that we could quickly run to the bomb shelter. Also, at night, enemy planes could be heard flying high in the sky. At the beginning of the war, this was very common in [CITY2]. And it was the enemy planes that flew into the city of Kyiv. In general, that day radically changed my life and allowed me to think about many issues that I had not paid attention to before. В день початку війни я заснув приблизно о першій годині ночі, а перед цим прочитав усі актуальні новини, які були доступні на той час. Я розумів, що відбувається щось не так, як завжди та до приходу додому бачив пересування військових машин містом вночі – це насторожувало. Вранці я збирався йти працювати на роботу. В мене на 06:50 був заведений будильник, але прокинувся я о 06:30 від дзвінка матері, яка їхала в [МІСТО1] електричкою. За вікном в той час їздило дуже багато машин в різні сторони. Я зразу не усвідомив чому на моїй тихій вулиці їздить стільки машин? Мати в телефонній розмові сказала, що почалася війна і потрібно підготувати “тривожну валізку”, зібрати документи, набрати питної води та всі речі, які знадобляться під час евакуації. Я відразу їй не повірив і подумав, що це невдалий жарт, але серце тривожно забилося. Я встав з ліжка і пішов у кімнату увімкнув телевізор. По телевізору вже показували ТСН марафон подій. Постійно крутили сюжети як окупаційні війська росії перетинають державний кордон України. Серце забилося ще дужче і я зрозумів, що дійсно розпочалося найгірше, що могло бути та статися у світі – це жахливе слово “ВІЙНА”. Я поговорив із матір’ю і дізнався, що вранці крилата ракета влучила в [АЕРОДРОМ], є постраждалі та поклав трубку. Я зателефонував своїй дівчині. Запитав як вона, чи потрібна їй допомога якась. Вона дізналася про події раніше мене та очікувала свого батька, щоб поїхати назад в село. І потім я зателефонував своєму другу в м. Київ. Дізнався, як він. Він в цей час збирав речі в машину, щоб поїхати в сторону Львівської області. Дізнавшись інформацію про своїх близьких людей я почав збирати речі в будинку. І також зателефонував своєму керівнику на роботу, щоб дізнатися чи треба йти на роботу. Я ще не зовсім усвідомлював, що життя не буде таким як раніше і найближчі пару місяців на роботу я ходити не буду. Керівник сказала, що потрібно очікувати розпорядження, тому я продовжив збирати речі та дивитися марафон подій. В душі в цей час постійно переживав відчуття якої невідомості, що буде далі, як діяти. Переживав також почуття ненависті до окупантів, які перетнули державний кордон суверенної країни. Близько 10 ранку мама повернулася додому в [МІСТО2] зійшовши з електрички по дорозі. Повернувшись додому разом із сестрою я був радий, що всі нарешті вдома і тепер можна хвилюватися менше. Вони сходили в супер маркет за продуктами, які ще можна було купити на поличках. А я в обід пішов на роботу. Потрібно було евакуювати склад Нової пошти та завантажити посилки в машину. Ішовши по дорозі я бачив велику кількість розгублених людей, які не знали що робити далі. На вулицях почали з’являтися барикади, військові, які ходили хто в чому, але я розумів, що то наші військові тому все добре. Після цього я повернувся додому і продовжив дивитися марафон подій та читати стрічку новин в телефоні. Стрічка новин оновлювалася із шаленою швидкістю. Кожну хвилину були безліч подій, які потрібно було взяти до уваги та паралельно з цим писати своїм друзям та знайомим, особливо тим, які були в інших містах та селах. В той час здавалося, що українці були об’єднані як ніколи раніше і це викликало почуття гордості за свій народ. День минув швидко. Вночі ми спали одягнуті, щоб швидко можна було побігти в бомбосховище. Також вночі було чутно як високо в небі літають ворожі літаки. НА початок війни це було дуже часто в [МІСТО2]. І саме ворожі літаки які летіли в м.Київ. Взагалі той день кардинально змінив життя та дозволив замислитися над багатьма питаннями на які раніше не звертав увагу. Location 51.4982, 31.2893 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1598 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1598 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/d822a9fa025f592ca9358a39834a8e3f.pdf?Expires=1781740800&Signature=jofo3xNHpo68DWczv39bt-91T5fYmSUdmXHj9rIxZI4dMYZlvEv7XuXHvo32qLhgJf-JiSAKMzHRCr-GL7kSZw072nSw2Epa9CaOa4ID7z18KAchrUCgQ7Uj9LNBBbEFZ2U%7EvQVBsNEifuJ5fBfNCqHFg3tEkKtrD7ezOnZBBAi79gnmTZ9o-lVl69tFJnAU13EQkcb%7EgD5wvqy8sWJE3d4Z3QJsTwvkRz029RnPRZjt1wyp0m4MDdaYvDMKymaQ8iWvxhYnuC2%7E04AcTAgVag8LRh8egMf2gXchqpQwUNFrhMlY2XSMFTSICh6kUDulGY2ai5svzuT%7EG8YmrVI92A__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 094d3f78bfcd78064c348ad1657f8352 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 61-65 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Kharkiv region Харківська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-21 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни When the war started, I was at work. I work as a driver in city transport. Early in the morning, I arrived to pick up my bus and saw the windows blown out by the blast wave. [CITY1] is nearby and there was constant shooting here. On this day, the mayor of the city announced that city transport will be free. It has been like this since the first day of the war but there was still some uncertainty, a feeling of something bitter that was approaching. I drove around the city and saw terrible queues at pharmacies, shops and ATMs. Everyone was scared and didn't know what to do, many people even left the city. My wife and I live in the private sector, so during heavy shelling, we hid in our cellar. Unfortunately, there are no bomb shelters nearby. The first month of the war in the city was so terrible that it would be dangerous to run to the bomb shelter. The metro is also far from us. So, I cleaned out the crypt, which had never been used as a bomb shelter, cleared it of debris, and my wife and I hid there. My daughter, her husband, and my small granddaughter also joined us. They lived in an apartment, but it's scarier there. All the same, it is much calmer to experience all this together. We celebrated our granddaughter's second birthday here at the beginning of March, sitting in the cellar. Every day, the shelling became stronger, and artillery and rockets were joined by fighter jets, which dropped bombs directly on the residential buildings of the townspeople. So we consulted as a family, and my daughter and granddaughter left for [CITY2]. My wife and I stayed in the city again and continued to work - I am a driver, and she is an online teacher. Life during the war was very difficult. Many people left and gave us the keys to the apartment; some gave us a cat, etc. I try not to refuse help to anyone. Sometimes, I was visited by thoughts that I should also go somewhere because it was unbearable, but the woman did not want to. In the autumn of last year, almost the entire area was liberated, and my daughter returned home. Our family will not leave the Motherland and is waiting for Victory. We know it's hard, but hope still lives. Over time, many people returned to the city. There are also immigrants from hot spots. There were many cars and everyone worked. I enjoy spending time with my granddaughter as well. She is still young and does not understand anything about the war, how it started and what it is all for. But when she grows up, we will definitely explain everything to her. Коли почалася війна, я був на роботі. Я працюю водієм у міському транспорті. Рано вранці я прийшов, щоб взяти свого автобуса та побачив вибиті від вибухової хвилі вікна. Поряд - [МІСТО], то ж там постійно стріляли. В цей день мер міста заявив, що міський транспорт буде безкоштовним. Так і залишилось з першого дня війни. Тоді ще була якась непевність, почуття чогось гіркого, що тільки наближається. Я їхав містом і бачив страшенні черги в аптеки, у магазини та до банкоматів. Всі були налякані й не знали, що робити. Багато хто виїжджав з міста. Ми з дружиною живемо у приватному секторі, то ж під час сильних обстрілів ховалися у своєму погребі. На жаль, поряд немає бомбосховищ. Та й перший місяць війни у місті був таким страшним, що бігти до бомбосховища це б було небезпечно. Метро теж далеко від нас. Отже, я вичистив погріб, який ще ніколи не виконував функцію бомбосховища, почистив його від сміття і ми з дружиною там переховувались. До нас також приєдналася донька з чоловіком і маленькою онукою. Вони жили у квартирі, але там страшніше. Все-таки разом значно спокійніше переживати це все. Тут на початку березня ми відсвяткували другий день народження онучки. Сидячи у погребі. З кожним днем обстріли ставали все сильнішими, до артилерії та ракет приєдналися винищувачі, які скидали бомби прямо на житлові будинки містян. То ж ми порадились сім'єю і дружина з донькою виїхали до [МІСТО2]. Так, ми з дружиною знов залишились у місті й продовжили працювати - я водієм, а вона вчителькою онлайн. Життя під час війни дуже непросте. Багато хто виїхав і поставив нам ключі від квартири, хтось кота і т.д. Я намагаюсь нікому не відмовляти в допомозі. Інколи мене відвідували думки, що треба теж кудись поїхати, бо це нестерпно, але жінка не захотіла. Восени минулого року звільнили практично всю область, і донька повернулася додому. Наша родина не покине Родину та чекає на Перемогу. Ми знаємо, що це важко, та надія поки живе. З часом, до міста повернулось дуже багато людей. Тут також є переселенці з більш гарячих точок. Багато авто, все працює. Я з радістю проводжу час з онучкою. Вона ще мала і не розуміє нічого про війну, хто і як її розпочав та веде і для чого це все. Але коли підросте, ми обов'язково їй все пояснимо. Location 49.9935, 36.2304 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1599 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1599 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9424f9498e6330b3f54f8b24ead88e8c.pdf?Expires=1781740800&Signature=pN%7E%7EWOWPPmYct55XrY3fu11WtuvRBVl2MJNgMEh-%7ELesD8G6jvEKSas7DtcPU60dAc%7E35GP-uPCV15VJkZ8fdhRp42FseipOSKiqZng80pQuqPxjDEByUsiLOOf1Sxjx--SFEYq44xC-1YnFR5CJPJw8ceEBZLL8VhTCiqSBgT1l2yMhcEXw4T4yDzyijOTZejoa%7EdYMU767wGwvn4Hdawp%7EZIjI3V5p1g36tcNBQJ-9Csnqe6f5%7EgEsOTFaiJLQOKyVJlQrGeRb9OgJkS2clnYeslVKjV9mCzlEDkgdGPuDUzSJNKzn6UQHYBr2X0t%7E%7EEulgUwPYTiSRcAjytm6rQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM ccd51c7a13d96ae94fd9a3c5c1708572 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 51-55 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-21 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни We woke up at four in the morning and I did not expect that this would happen in my life. No one in my family believed that such a thing could happen. My husband went to work; he was told that the company was closing, and I worked for a couple more days. Then, they also handed out employment history and told us to sit at home. My husband and I are still unemployed. There is no work and food prices are very high. We feed the dogs with human products and there is no money to pay utility bills. We run a small farm with four chickens, two dogs and a cat. It is very scary. Last year, there was no water supply for three months. They also turned off the lights every day. It was very difficult psychologically and there were constant quarrels with my husband because there is no work. You can't have two people in the house; the neighbours have the same situation. Some left the city, but many returned. They spent all their money and then returned. There is a lot of destroyed property near us. Communication and the Internet are a big problem now. Since July 2023, there is also no water supply. Could the [INSTITUTION] affect us? It is very far from us. My daughter is also leaving, and I miss her very much. It is very hard on my soul and my emotional state is also upset. I want to go to my daughter, but I cannot leave my husband. Everything that was planted in the garden burned and disappeared because there was nothing to water it. There is no opportunity to meet with friends. Telephone connection is the only option. There are very high fees for communication but poor communication quality. The connection was even lost when I answered this questionnaire. We have hope that everything will be the best. I believe in the victory of the Armed Forces. Прокинулися ми о четвертій ранку і не очікували, що це трапиться у моєму житті та в моєї сім'ї ніхто не вірив що таке може бути. Чоловік пішов на роботу йому казали, що підприємство закривають, я ще пару днів працювала. Потім теж роздали трудові книжки на руки й теж казали сидіть дома. Досі ми з чоловіком без роботи. Роботи немає, ціни на харчові продукти дуже високі. Собак годуємо з гуманітарних продуктів. Комунальні платежі немає чім оплачувати. Ведемо маленьке господарство чотири курки дві собаки та кіт. Дуже страшно. Бо кожен день прильоти. Минулого року три місяці не було водопостачання. Кожного дня вимикали світло, дуже тяжко психологічно. З чоловіком постійні сварки, бо нема роботи. В домі знаходиться у двох не можна, у сусідів така ж сама ситуація. Дехто виїхав з міста, але багато повернулись, витрачали всіх свої кошти та повернулись. Рядом з нами багато зруйнованого майна. Зараз дуже велика проблема зв'язку та інтернет. З липня 2023 року теж нема постачання води невже ж [ІНСТИТУЦІЯ] могла вплинути на нас. Але вона дуже далеко від нас. Донька виїхати, дуже за нею сумую, дуже тяжко на душі, емоційний стан розладжений. Хочу поїхати до доньці, але чоловіка не можу залишити. Те що посадили на городі все погоріло та пропало, тому що нема чим поливати. З подругами нема можливості зустрічатися. Тільки телефонний зв'язок. Дуже високі тарифи на зв'язок та поганий зв'язок. На анкету відповідаю пропадає зв'язок. Маємо надію. Що буде все найкраще. Вірю в перемогу ЗСУ Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1600 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1600 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/ff148592db68a1217af3badd16f34cab.pdf?Expires=1781740800&Signature=jI9VIX%7EmY8SPSVh-8KW3YvW28CJtUIdeLILhyTn1D%7Edoga09A3VcR5qhO%7EUcJQ8DZfDjzsLnMVpfI6Qrv4fL-iq7YcykPovgWgycfpgfHOB9wGoydnTDlzD6VJFdMmDiC26cak%7EEqS-HvBhB9ax640VXBXVmnIK%7EIIyl2JVM30v1xdMDlzPD1u7sk5qlBWMo-Q-wGXaLX1-khxQ8-Ox4zGou8vh7KQXrjCGXvBlgTmdFB436j0IGIwnT9TEhR57Sy5K1JkGMGNfWMxMxQwkBf00fhDY%7EVJTnzL038lTeP1bcBTuOlCOSUEDbgogJcuGwZiHKusFBDKcrySiRz6uqYQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 04ecf821feaf70b05db66e1ba51e29e6 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Chernihiv region Чернігівська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-22 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни It all started in a suburban train car. My eyes peered into the darkness of the February morning, which was just beginning to dissipate. Despite the cold and early rise, I was full of hope and pleasant anticipation because I was going to a city I fell in love with literally at first sight - [CITY1]. This majestic, handsome man on the banks of the Desna always gave me peace. I felt at home in it, even though I never got the chance to fully learn all its secrets. You know, that's how it sometimes happens: someone can be with you all their life but at the same time remain a stranger, and for someone, two days are enough to penetrate into their own soul. This system also works with cities. But let's go back to that girl in the train carriage. Yes, girls, because 21 is just the beginning of the journey. A student full of ambitions and plans, who, in addition to walking around her favourite city, had a meeting with her best friend planned for the evening and a couple of sleepless hours because she had to complete the lesson plan for Friday. Then I made many plans. I clearly knew that in March, I would finish my internship at the school; in April and May, I would complete my coursework; in June, there would be state exams; then there would be exams for admission to the master's degree, if everything went well, then further studies... Everything was so clearly laid out in my head! Just until my mother's phone started ringing (she was travelling with me that day). We exchanged a confused look when we realized it was mad calling. It was strange because it was only six in the morning. What could have made him call so early? Did something happen to him? Or with grandma? Bad thoughts began to fill my head like acrid smoke, crowding out joyful forebodings. I saw my mother's face turn pale. How incomprehension appears in her hazel-green eyes, and then fear. She starts to get nervous and unconsciously pulls the zipper on the bag. "Dad said the war had started. Putin attacked. Rockets were fired at our city," these words stuck in my head like an annoying tape. Mom's voice broke then. She, like me, refused to believe it. How can this be? Dad must have messed something up. What war? The twenty-first century is outside. That's how crazy you have to be. I pulled out my phone and turned on the news. I was horrified when I saw the first videos of Russian military equipment crossing the border of Ukraine. My country! Blooming, peaceful and free! Reality refused to be like my happy dreams. It burst into life, cutting it like a knife into "before" and "after." I heard the rumble of my heart, which fluttered desperately in my chest, somewhere in my temples. Hands were shaking, and thoughts refused to gather into a bunch. Everything got mixed up. Mom has already called someone. People were talking, watching the news, and looking around anxiously. And I still didn't believe it. I don't remember how we urgently got off the train. It's like my brain shut off at that moment. I recovered when the building of the small station somewhere at the entrance to [CITY1] rose before my eyes against the background of the gray February sky. People crowded nearby but also decided not to go further, but to turn back. A woman who was a station employee, was standing on the platform with a small red flag in her hands and her calmness impressed me. Suddenly, the sounds of explosions rang out - and my heart skipped a beat. The war that seemed so far away caught up with me at that little station. The whole stream of news about Russia's alleged preparations for an attack and the withdrawal of troops to our borders, which has been heard for several months in a row and which I did not believe, covered my head and... crushed me. My beloved [CITY1] remained there - somewhere far away from where those explosions came from (take care, dear). My family is in my hometown of [CITY2], which, according to my father, was dealt a treacherous blow. My best friend is in Kyiv, which was the number one target for the aggressor. And my mother and I are here, at a small station, without any idea what to do next. My future seemed to suddenly cease to exist. I only had a present. That small station, the fear and anger that boils in the heart to this day. We got to [CITY2] by bus (sincere thanks to the local drivers who took the risk to leave on the wrong route that restless morning). On the way, we called all our relatives and friends to check if they were all right, read the news whenever possible, and prayed as much as we could. A void formed inside everyone who was on that bus. We all lost a part of ourselves then. But the terrible pictures of the war did not end there. As we drove away from that station, I was relieved to think that the explosions were behind us. I tried to ignore the presence of military equipment on the roads (I saw it for the first time - and it really terrified me), realizing that the heavy traffic that morning was the norm. It was necessary to strengthen the defence to react quickly. The military did their job. I dreamed of only one thing: to get home. Something inside me painfully broke when I saw smoke at the entrance to my city. Black and thick, it rose at once from several points, which were forever hardened by wounds in my native land. I knew there were people there...there were. A lump in my throat prevented me from breathing, but I couldn't take my eyes off the window. February 24th, 2022, is forever etched in my memory. After getting off the bus, my mother and I immediately went to the supermarket, where people, in a panic, had already raked absolutely everything they saw from the shelves. I spent my scholarship money on basic groceries, even though I should have bought something painfully banal and simple with it: a new sweater, a jacket, books, or movie tickets. Then, my needs narrowed down to the simplest, they became the desire to survive. I wanted it to be a dream. I wanted to wake up and understand that no war had ever started. But the armed policemen on the streets and the smell of smoke from burnt papers in the air when we quickly ran home with my mother with full bags brought me back to reality. That day, we packed our bags anxiously, discussed the way to the nearest bomb shelter as a family, and kept the news on all day. It was unbearably scary to watch the Russian troops approach the city. Our lives have changed forever. We understood that it would never be the same again. And this thought haunts me to this day - what if the war had not started? Усе розпочалося у вагоні приміського потягу. Мої очі вдивлялися в темряву лютневого ранку, яка тільки-тільки починала розсіюватися. Попри холод та ранній підйом, я була сповнена надій та приємного передчуття, адже їхала в місто, у яке закохалася буквально з першого погляду – [МІСТО]. Цей величний красень на берегах Десни завжди дарував мені спокій. У ньому я відчувала себе, як вдома, навіть попри те, що мені ніколи не випадало можливості досконало вивчити всі його секрети. Знаєте, так іноді буває: хтось може бути з тобою все життя, але залишатися при цьому чужим, а комусь достатньо двох днів, щоб проникнути в самісіньку душу. Ця система працює і з містами. Але повернемося краще до тієї дівчинки у вагоні потягу. Так, саме дівчинки, бо 21 рік – це лише початок шляху. Студентка, сповнена амбіцій та планів, у якої, окрім прогулянки улюбленим містом, на вечір була запланована зустріч із кращою подружкою, а ще пара безсонних годин, бо необхідно було завершити план уроку на п’ятницю. Тоді я будувала багато планів. Я чітко знала, що у березні закінчу практику в школі, у квітні та травні допишу курсову роботу, у червні складу державні іспити, потім будуть екзамени на вступ до магістратури, якщо все добре складеться, то подальше навчання… Усе було настільки чітко вибудувано у моїй голові! Рівно до тих пір, поки у мами не почав дзвонити телефон (у той день вона їхала зі мною). Ми неоднозначно переглянулися, коли зрозуміли, що телефонував тато. Це було дивно, адже на годиннику лише шоста ранку. Що могло змусити його так рано дзвонити? З ним щось сталося? Чи з бабусею? Погані думки почали заповнювати мою голову, як їдкий дим, витісняючи радісні передчуття. Я бачила, як блідніє мамине обличчя. Як у її каро-зелених очах з’являється нерозуміння, а потім страх. Як вона починає нервувати та несвідомо смикати застібку на сумці. «Тато сказав, що почалася війна. Путін напав. По нашому місту були випущені ракети», – ці слова застрягли у мене в голові, як набридлива касета. Мамин голос тоді зірвався. Вона, як і я, відмовлялася у це вірити. Як таке може бути? Тато, певно, щось наплутав. Яка війна? Двадцять перше століття надворі. Це ж наскільки божевільним треба бути. Я дістала свій телефон і увімкнула новини. Жах накрив мене з головою, коли я побачила перші відео з російською військовою технікою, яка перетинає кордон України. Моєї країни! Квітучої, мирної та вільної! Реальність відмовлялася бути схожою на мої щасливі мрії. Вона увірвалася в життя, розсікаючи його, як ніж, на «до» та «після». Гуркіт свого серця, яке відчайдушно тріпотіло у грудях, я чула десь у скронях. Руки тремтіли, а думки відмовлялися збиратися у купку. Усе змішалося. Мама вже комусь телефонувала. Люди навколо розмовляли, переглядали новини, стривожено оглядалися. А я все ще не вірила. Я не пам’ятаю, як ми терміново вийшли з електрички. Неначе у той момент мій мозок вимкнувся. Оговталася я, вже коли перед моїми очима на фоні сірого лютневого неба височіла будівля малесенької станції десь на під’їзді до [МІСТО]. Поруч товпилися люди, які також прийняли рішення не їхати далі, а повертатися назад. На пероні стояла жінка – працівниця станції, з маленьким червоним прапором у руках. Її спокій мене вразив. Раптом пролунали звуки вибухів – і моє серце пропустило удар. Війна, яка здавалася такою далекою, наздогнала мене на тій маленькій станції. Увесь той потік новин про начебто підготовку Росії до нападу та стягування військ до наших кордонів, який лунав вже кілька місяців поспіль та у який я не вірила, накрив мене з головою і… розчавив. Мій улюблений [МІСТО] залишився там – десь далеко, звідки лунали ці вибухи (бережи себе, рідненький). Моя сім’я – у моєму рідному місті [МІСТО2], на яке, за словами тата, було завдано підступний удар. Моя краща подруга – у Києві, що був ціллю номер один для агресора. А ми з мамою тут, на маленькій станції, без жодного уявлення, що робити далі. Моє майбутнє ніби враз перестало існувати. У мене було лише теперішнє. Той невеличкий вокзал, страх та злість, яка бурлить у серці та донині. У [МІСТО2] ми доїхали на автобусі (щиро дякую місцевим водіям, які ризикнули у той неспокійний ранок виїхати не за маршрутом). По дорозі ми дзвонили усім близьким та рідним, щоб перевірити, чи з ними все добре, читали по можливості новини та молилися, хто як умів. Усередині кожного, хто був у тому автобусі, утворилася порожнеча. Ми всі тоді втратили частину себе. Але страшні картини війни на цьому не закінчилися. Коли ми їхали геть з тієї станції, мені стало легше від думки, що вибухи залишилися позаду. Я намагалася ігнорувати присутність на дорогах військової техніки (я бачила її вперше – і вона дійсно жахала мене), розуміючи, що жвавий рух того ранку був нормою. Треба було укріпити оборону, швидко реагувати. Військові виконували свою роботу. Я ж мріяла лише про одне: дістатися додому. Щось всередині мене боляче зламалося, коли на під’їзді до свого міста я побачила дим. Чорний і густий, він підіймався одразу з кількох точок, які назавжди ранами запеклися в рідній мені землі. Я знала, що там були люди… Були. Ком у горлі заважав мені дихати, але я не могла відвести погляду від вікна. 24 лютого 2022 року назавжди викарбувалося у моїй пам’яті. Вийшовши з автобуса, ми з мамою одразу направилися в супермаркет, де люди в паніці вже згрібали з полиць абсолютно все, що бачили. Я витратила свої гроші зі стипендії на найнеобхідніші харчові продукти, хоча мала б придбати за них щось до болю банальне і просте: новий светр, куртку, книги або квитки у кіно. Тоді мої потреби звузилися до найпростішого. До бажання вижити. Я хотіла, щоб то був сон. Хотіла прокинутися і зрозуміти, що ніякої війни ніколи не починалося. Але озброєні поліціянти на вулицях та запах диму від спалених паперів, що відчувався у повітрі, коли ми швиденько з повними пакетами бігли з мамою додому, повертали в реальність. Того дня ми зібрали тривожні валізи, всією сім’єю обговорили шлях до найближчого бомбосховища та цілий день не вимикали новини. Нестерпно страшно було слідкувати за тим, як російські війська наближалися до міста. Наше життя змінилися назавжди. Ми розуміли, що як раніше, вже ніколи не буде. І ця думка переслідує мене донині. Що якби війна не почалася? Location 51.4982, 31.2893 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1601 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1601 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/32be40ca5a4fb7d13aa2bacef68f896a.pdf?Expires=1781740800&Signature=a5Y%7EeNumJqr52BAI4i-zDDLHUQFfjQDHacTzb6tZ%7EBH2pJHi2GK29odXnID7tUVHBQdlRsLU5Bmzpe4pBaaboRNhqke%7EKcbqyQKzLhhABDtHMxmIkjS5Mu0uRWPutDMQ0spOtHteSIjt3ErcqJEob4qsX8cytbxcM9QqUHENV1UMWaiS5tXI3LyJ3UH0wsI9n2SdxB-S1OFiYvz7df590CjzF6RbkJmQRQn2oYZNfKHqy0XRYpyDHAKjpOncZ3g2OWAG9GyB1Ro5TJQmyaVcToJhOMKaUz5fKplS-qdF20Ma3m2vHqGhi303awt3Agm%7EtvhkBx88tRjpCmvqR4%7EwVQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 521426d814aab6ce3621b60591dafa6d Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 51-55 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Chernihiv region Чернігівська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-22 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни On the night of February 23rd to February 24th, I was an electrician on duty at the city water supply company. At first, it was quiet at night, but starting at three o'clock in the morning, the chief electrician contacted me and said that we were switching to an increased duty mode. At first, it caused a surprise as to why. Later, I understood from the news that the war had started, and since the city waterworks is a strategic facility, we were put on increased duty. At night, special passes were issued to everyone, with which we had to move around the city even during the curfew, which was announced later. After learning about the beginning of the war, I had a clear position on what I should do. Our company began to work even more than before. Troops of the Territorial Defense Forces began to be on duty at the waterworks. The obligation to turn on the air alarm signal during the announcement in the region was also added. All these responsibilities seemed to burden us and oppress us, but no. At that moment, and especially on February 24th, I felt a kind of elation and a sense of pride for my people, who united for the sake of one goal - common VICTORY. At the end of my shift, I returned home. I had a question that I would need to get food from somewhere, so I went to the nearest store to buy a minimum set of products: bread, pasta, and some cereals. I didn't know what was coming next. Will there be groceries in town? At that time, there was no panic in the city. But queues began to appear in stores. People swept all the products that were on the shelves. It was a little surprising because I am used to going to a store where there is a large selection of products, no queues, etc. After returning home, I started listening to the news on TV and reading Telegram groups. At that time, there was a large amount of news on Telegram, which was often fake. I didn't understand it yet and often believed in it. Only later did I realize which groups were honest and which were promoting the war. The night from February 24th to February 25th was difficult to sleep at home. I slept, dressed, and listened to every rustle of which there seemed to be many around. The emotions that I received during the whole day overwhelmed me. There were many thoughts and interpretations of events in my head: what would happen next, how events would develop, and what would happen to my hometown, [CITY], tomorrow. There were many questions and few answers. В ніч з 23 лютого на 24 лютого я був черговим електриком на міському водоканалі. Спочатку вночі було спокійно, але починаючи із третьої години ночі зі мною зв’язався головний електрик і сказав, що ми переходимо на посилений режим чергування. Спочатку це викликало здивування чому і навіщо так робити. Згодом із новин я зрозумів, що почалася війна та оскільки міський водоканал це стратегічний об’єкт то нас перевели на посилене чергування. Вночі всім видали спеціальні перепустки за якими ми повинні були пересуватися містом навіть в комендантську годину, яку оголосили згодом. Дізнавшись про початок війни в мене була чітко зрозуміла позиція чим я повинен займатися. Наше підприємство почало працювати ще більше ніж раніше. На водоканалі почали чергувати військові сил територіальної оборони. Також додався обов’язок вмикати сигнал повітряної тривоги під час оголошення в області. Всі ці обов’язки здавалося мали обтяжити нас та пригнітити, але ні. На той момент, а особливо 24 лютого я відчував якесь піднесення та почуття гордості за свій народ, який об’єднався заради однієї мети – спільної ПЕРЕМОГИ. Після закінчення зміни я повернувся додому. В мене постало питання, що потрібно буде здобувати десь харчові продукти, тому я сходив у найближчий магазин, щоб закупити мінімальний набір продуктів: хліб, макарони, якісь крупи. Я не знав, що буде далі? Чи будуть продукти в місті? На той час в місті не було паніки. Але почали з’являтися черги в магазинах. Люди розмітали усі продукти, що були на поличках. Це трохи дивувало, адже я звик, що заходиш в магазин де є великий вибір продуктів, немає черг і т.д. Повернувшись додому я почав слухати новини які були по телевізору та читати групи телеграму. На той час в телеграмі була велика кількість новин, які часто були фейками. Я це ще не розумів і часто вірив в них. Лише згодом усвідомив які групи чесні, а які піарилися на війні. Ніч із 24 лютого на 25 лютого було важко заснути вдома. Я спав одягненим і прислухався до кожного шурхоту яких навколо здавалося багато. Емоції які я отримав за цілий день мене переповнювали. В голові було безліч думок, інтерпретацій подій, що буде далі, як будуть розвиватися події, що буде із моїм рідним містом [МІСТО] завтра. Питань було багато, а відповідей мало. Location 51.4982, 31.2893 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1602 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1602 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/d88e4c7c24d18751ce9d7f8f8ec4ede1.pdf?Expires=1781740800&Signature=GdsbWu4LucLeud4uER5eDWofH22H04MUJ8VezN3FQAouZUnzWxl9ruqkIqVAOOEDtBHcIq6Do7MXXk7dwSnLASVsgFKtzz3JvL5SkBTeJ5C8Gt54gd03kWwNDYAzTYHd3SkbK5seXNjzWORg0ks3mtTH7xrlFbguYG2H786sa8J2vauhlaJdlIojC9cay41U7VpX9PGrw-rXBQxvyyM9RsXc-R7wDc26ZXX59foIZWjF08i2ua17C0SCnyeQPxLAGKv2lzkOj%7EFwKclfuDYoObLT%7Emd32PIyBgPIVAzUsVtB0qB9BhD%7EPuTNBcPQXMBKgwujPz9dnML3LLwUxizqaQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 9e38dca817c494b2f28adce47d9c67ac Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zhytomyr region Житомирська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта complete secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-22 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни My life was not very happy even before the war started, but when it started, I changed my mind. I originally thought that the most important thing was only to study, but now neglecting my dreams and forgetting myself, the most important thing is peace. February 24th began for me like any ordinary day but instead of hearing good morning I heard that the war had begun. I did not believe in these words but I asked my mother several more times, and it turned out to be the truth for which I was not ready. Then, the next thing I heard from my mother was to quickly go to the pharmacy and buy all the necessary means to treat possible wounds. Everywhere, there was a noise of uproar that did not die down; queues everywhere only grew, and people ran to the store to buy everything as if nothing else would happen. At that moment, it seemed to me that I had entered some kind of apocalypse or a world of chaos. At the same time, in December, videos and photos of fellow group members where something was exploding while smoking were all confirmed by their comments on this situation; the panic only grew, and everything worsened. When I looked at the TV, I saw confirmation of all the stories about the war that were incomprehensible at that time. After some time, people's panic became less, and summons began to arrive. And I saw with my own eyes how mothers sent their children to the front, and in addition to mothers, there were children, sisters, and brothers. When I watched this, I tried not to listen to how everyone present was sobbing because my heart was breaking into pieces. Next, all the news that could have been was about the WAR. Unfortunately, to see it with your own eyes how ruthless, evil, and relentless it is, is very difficult, especially when it involves people you grew up with or knew all your life. Days, weeks, and months passed, and the attitude toward the war changed. At first, there was fear, not of the war itself but probably of the fact that we would not be able to win. Then, the perception of the situation changed, and we began to support the military, realizing that in order for them to be able to protect us, they needed our support. But the time has come today; everyone is as afraid as February 24th, but we have a perception of the situation, and, most importantly, we have gained strength, confidence, rage, and hatred for the aggressor. With the help of this, all together, we have the most important need. The need for VICTORY, because only when we win will we repel the aggressor and show that breaking into our home will lead to their home. Моє життя було не дуже радісне ще до початку війни, але як вона розпочалася я змінила свою думку. Я гадала, що найважливіше є лише навчання нехтуючи своїми мріями чи собою забувши, що найголовніше це спокій. Двадцять четверте лютого для мене розпочався як будь-який звичайний день та тільки замість доброго ранку я почула, що почалася війна. Я не повірила у ці слова через те, ще декілька разів перепитала маму та це виявилася правда до якої я не була готова. Далі наступне, що я почула від мами швидко іди до аптеки та купи всі необхідні засоби для обробки можливих ран. Скрізь був шум галас, який ніяк не втихав, черги скрізь лише зростали, а люди бігли до магазину все скупляти ніби більше нічого не буде. На той момент мені здалося, що я потрапила у якийсь апокаліпсис або світ хаосу. Паралельно у грудні вайберу приходили відео та фото одногрупниць де щось вибухає, димиться це все підтверджувалося їхніми коментарями до цієї ситуації, паніка лише зростала і все стало ще гірше. Коли я подивилася у телевізор я побачила підтвердження всіх незрозумілих на той момент розповідей про війну. Через деякий час паніка людей ставала меншою та почали приходити повістки і я на власні очі побачила як матері відправляють на фронт своїх дітей та крім матерів були діти, сестри, брати. Коли я за цим спостерігала намагалася не слухати як всі присутні ридали тому, що серце просто розривалося на частинки. Далі всі новини які могли бути це ВІЙНА на жаль побачити на власні очі, яка вона безпощадна, зла, невгамовна дуже важко особливо, коли на ній люди з якими ти росла або ж знала все життя. Мінялися дні, тижні, місяці, а за ними й мінялося ставлення до війни. Спочатку був страх, страх не самої війни, а напевно того, що ми не зможемо перемоги. Далі почалося сприйняття ситуації ми почали підтримувати військових розуміючи, щоб вони змогли захистити нас їм необхідна наша підтримка. Та настало час сьогодення всі так само бояться як і двадцять четвертого лютого, але у нас є сприйняття ситуації та найголовніше ми здобули силу, впевненість, лють, ненависть до агресора. За допомогою цього все разом у нас з'явилася найголовніша потреба. Потреба ПЕРЕМОГИ, бо лише коли ми переможемо ми дамо відсіч не лише агресору, а покажемо, що вриватися до нашого дому призведе до їхньої домовини. Location 50.2547, 28.6587 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1603 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1603 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a294dc7214fa718e51591c174c9495c0.pdf?Expires=1781740800&Signature=py%7EPkuDNLucoKK48aZIDN68DBo-dxm8r4vnVfLbze3eKEsLVb-VNvvj900jpyvqsjy0mVkRMkcfnD35TiIckXCOjrqEkpjBt4EQzhpjzbaeZIQwWn8UFk0VqDuQ8rvKaBenv6pOhmEPtbtw5nnWVZbAN8D85lhObQqJKU41GNXjScygqgRHu2wJDvlmdc8G6qlmfBVmY5KSlDRPuJ5T8sxh7FGBjmI12mP2gQmJg%7EmJbj4fLpf92gQst7kbg%7EkYNkTX0gMMhlaH%7EDyHOWWAYf36BYk7vWnPGtU44I-oqI5hu9PwtedpawQWfeINOSXH%7E47aXhwChxgWAkFoljFAdyw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM b4fdeddf0e4c15304afca27a4316167d Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 46-50 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Chernihiv region Чернігівська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-22 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни The war caught me on the road. After getting up early together with my daughter, I went on a trip to the city of [CITY1]. The weather was quite good; nothing foreshadowed trouble. But we only reached half way, and suddenly people started calling intensively; phones were ringing non-stop. I generally don't like listening to other people's conversations, but this time I listened... It was about an explosion, but my subconscious said it was not here; it was probably something in the east. But suddenly a call sounded on my phone; I picked up the phone. My ex-husband called me, and his voice sounded anxious and afraid. He asked where my children and I were at the moment, and when he heard the answer, he got scared and began to demand that I return home because the war had started. Our hometown has already been bombed; there were several hits on particular objects, and for certain reasons I cannot name them. After hearing such words, I left with my daughter at the first stop. It was terrifying; my eldest son remained home, and all my thoughts were about him. Many people got off at the station, but there was nothing to return home. Somewhere in the distance, explosions were heard; for the first time in my life, I heard real explosions. The ground trembled under his feet. I couldn't believe that in today's world, such a thing could happen: what awaits us ahead, what will happen to us further, how we will live. All these thoughts were swarming in my head, and I still needed to find transportation to get home. But the world is not without good people. I agreed with a driver, and he took us and several other people to [CITY2]. At the entrance to the city, everything was burning; columns of black smoke were rising from the mountain, and there was a terrible picture before the eyes. I understood that everything I heard on the phone was true; my hometown, where I was born and grew up, was all up in smoke. [CITY2] is a small town with many temples, ancient monuments, and a famous university where [NAME2] studied. And in general, it is a beautiful, cozy town drowning in greenery and flowers. And suddenly, this terrible word WAR! Why? Why is this the case with us? We all have relatives in Russia but, now we are enemies? That's how they don't understand us; they didn't feel sorry for us, they didn't feel sorry for our children. They came to kill us, to kill mercilessly, to kill our children, to destroy our homes. How could this happen? Війна мене застала у дорозі. Рано вставши разом зі своєю донькою я відправилась у поїздку до міста [МІСТО1]. Погода була досить гарна, нічого не передвіщало біди. Але доїхали ми тільки до півдороги та раптом люди в вагоні почали інтенсивно телефонувати, телефони дзвонили без перестанку. Я взагалі не маю звички слухати чужі розмови, але цього разу прислухалась… Мова йшла про якісь вибухи, але моя підсвідомість говорила це не у нас, це, мабуть, щось на сході. Та раптом пролунав виклик і на моєму телефоні, я підняла слухавку. Мені подзвонив мій колишній чоловік і в його голосі звучала тривога і страх. Він поцікавився де я з дітьми знаходжусь наразі та почувши відповідь злякався, почав вимагати, щоб я повернулась додому, бо почалася війна. Наше рідне місто вже бомбили, було декілька влучань по певних об’єктах з певних причин не можу їх назвати. Почувши такі слова я разом з донькою на першій зупинці вийшла. Було дуже страшно вдома залишився старший син, всі думки були про нього. На станції вийшло багато людей, але повернутись додому було нічим. Десь в далині було чути вибухи, в перше у своєму житті я почула справжні вибухи. Під ногами дрижала земля. Мені не вірилось що в сучасному світі могло таке трапиться, що чекає нас попереду, що буде з нами далі, як ми будемо жити. Всі ці думки роїлись в моїй голові, а ще потрібно було знайти транспорт, щоб добратись додому. Світ не без добрих людей, я домовилась з водієм і він відвіз нас та ще декількох людей до [МІСТО2]. На під’їзді до міста все горіло, в гору підіймалися стовпи чорного диму, перед очима була страшна картина. Я розуміла що все почуте по телефону було правда, моє рідне місто, місто в якому я народилась і виросла все в диму. [МІСТО2], маленьке містечко в якому багато храмів, старовинних пам’яток, знаменитий університет, в якому навчався [ІМʼЯ] і взагалі це дуже красиве затишне містечко яке потопає в зелені та квітах. І раптом це жахливе слово ВІЙНА! Чому, за що з нами так, адже в Росії в нас у кожного є рідні, тепер ми вороги? Так вони нас не розуміють, вони нас не пожаліли, не пожаліли наших дітей. Вони прийшли нас вбивати, безжально вбивати, вбивати наших дітей, руйнувати наші домівки. Як таке могло статись? Location 51.4982, 31.2893 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1604 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1604 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/38b10010058dfa325e49afa0a7aee266.pdf?Expires=1781740800&Signature=XcPkl9FYifkP-Ah8t3SdsFyEwdlC%7Eq3K-HEZMY2RRrLSpJVOLE3SqGTFMe1GP3s9NEQtktp9AVlEzgzcQzn6KRkNBHcOGD4X0EPmmfD0%7EJcINBhzfXvLuI-4z0DOf7kTWs4UX0Hk2Er7k6nV3uA6zcgZhsDfI-3-P0K2bNs5MfJxRv28YDy0h%7E1OCWCprzRxpsJdSzZRxKWiAmCQznA%7EveKav0ICo385sZTkyM-nhjZT-3ab4plpuuSfezovqglQ8TfHxZHFt6%7E81kWeKxrwLywiTlteGpFehPWMIfQI4B3vJw66Vd2WBibz%7Erv4JEmXsLxoK9MZTuAz4AEkTx%7EVWQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM b4e2a6d4ecb010b8bf72925ea4225765 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-23 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни Everyone in the village knew [NAME1] granny, from children to adults. A single woman of a rather respectable age always came to the aid of anyone who needed it when necessary. Therefore, no one was surprised that [NAME1] accepted a young woman - a migrant from the Donetsk region - to live with her. When the head of the village informed the population at a public meeting that they would bring immigrants to the village and that it was planned to build old huts for temporary living, [NAME1] offered her help without hesitation. She decided to provide shelter in her rural but very spacious home. In a few days, [NAME1] granny was already meeting tenants. [NAME2], with her three-year-old daughter [NAME3] and five-year-old son [NAME4], came from the zone of active hostilities. They brought with them a suitcase with the most necessary things - documents, photos, and some clothes. The young woman was not verbose, and [NAME1] did not tire of questions. She understood what hell the young family had come from, so she only sympathized and tried to please the guests with tasty dishes, a soft bed and silence, which, in her opinion, they lacked in the Donetsk region. The settlers were fed at the expense of this grandmother's small pension; any funds from the family she refused to take from the very beginning. Utility services were also paid for by the granny. Neighbours shared food products like preserves, lard, and milk. [NAME2] was busy with children; she was not involved in the household or garden work and the landlady did not insist on being helped. When one day, [NAME1] heard in [NAME2]’s conversation with little [NAME3] that his father was at war, she was filled with even greater concern for the family from the East. One evening, when [NAME1] was walking around her yard before going to bed, she happened to hear [NAME2] talking on the phone. She heard her say "yes, everything is fine with us. This is all that allowed me to sit in this wilderness. I can't eat these dills. Right now, I want to take a machine gun and go to you to kill these Khokhols [Ukrainians]." Hearing this, the old woman, with heavy legs, barely reached the rotten wooden bench to sit down. She did not know how to behave or what to do or say. Recent events flashed through her mind: the funeral of a young neighbour, a military man who left two small children, and then she remembered the occupation she had to endure. She waited for a pause to calm down a little and went home. The conversation with [NAME2] was short. [NAME1] ordered her to pack her things and leave her company in the morning. [NAME2] was trying to prove and say something. But [NAME1] did not listen. Silently, she went to her small room and could not fall asleep until morning. She was in pain. And this pain was not physical. Her soul hurt, and that is much more difficult. [ІМʼЯ1] в селі знали всі, від малого - до великого. Самотня жіночка досить поважного віку, завжди при необхідності приходила на допомогу будь-кому, хто цього потребував. Тож, нікого й не здивувало, що [ІМʼЯ1] прийняла до себе жити молоду жінку – переселенку з Донеччини. Коли сільський голова на громадських зборах повідомив населенню, що в село привезуть переселенців, і для них планується облаштування стареньких хатинок для тимчасового проживання, [ІМʼЯ1], не задумуючись запропонувала свою допомогу. Вирішила надати прихисток у своїй сільській, але до волі просторій, оселі. За кілька днів, [ІМʼЯ1] вже зустрічала пожильців. [ІМʼЯ2] з трирічною донькою [ІМʼЯ3] та п’ятирічним сином [ІМʼЯ4] приїхали з зони активних бойових дій. З собою привезли валізу з найнеобхіднішим – документи, фотокартки, трохи одягу. Молода жінка була не багатослівною, а [ІМʼЯ1] й не набридала запитаннями. Розуміла з якого пекла приїхала молода родина, тому лише співчувала та старалась порадувати гостей смачненькими стравами, м’яким ліжком та тишею, якої, на її думку, не вистачало їм на Донеччині. Харчувалися переселенці за кошт бабусиної маленької пенсії, будь-які кошти з родини, [ІМʼЯ1] відмовилася брати ще з самого початку. Комунальні послуги сплачувались теж коштом бабусі. Сусіди ділилися харчовими продуктами – консервація, сало, молоко. [ІМʼЯ2] займалася дітьми, до роботи по господарству чи на городі вона не була залучена. Та й господиня оселі не наполягала, аби їй допомагали. Коли одного дня [ІМʼЯ1] почула в розмові [ІМʼЯ2] з маленьким [ІМʼЯ4], що тато воює, то пройнялася ще більшим хвилюванням за родину східняків. Одного вечора, коли [ІМʼЯ1] перед сном обходила за звичкою своє подвір’я, випадково почула, як [ІМʼЯ2] розмовляла телефоном. - «Да всьо у нас нармальна. Вот толька надаєло мнє в етой глуши сідєть. Відєть нє могу етіх укропов. Вот прям сєйчас взяла би автомат і пошла би к тєбє, хахлов мачіть» Почувши це, старенька, важкими ногами, ледь дійшла до трухлявої дерев’яної лавки, аби присісти. Не знала, як себе поводити, що робити чи говорити. В голові промайнули недавні події: похорони молодого сусіда, військового, в якого залишилось двоє маленьких дітей, потім згадала окупацію, яку довелося пережити. Вичекала паузу, аби трохи заспокоїтися і пішла до хати. Розмова зі [ІМʼЯ2] була короткою. [ІМʼЯ1] наказала їй збирати речі й вранці покинути її обійстя. [ІМʼЯ2] щось намагалася доводити та говорити. Але [ІМʼЯ1] не слухала. Мовчки пішла до своєї маленької кімнати та до ранку так і не змогла заснути. Їй боліло. І цей біль не була тілесною. Боліла душа, а це значно важче. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1605 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1605 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/40a8e1512bacb0746e55851153cd2939.pdf?Expires=1781740800&Signature=ik7XXUaT9Zss1f91PT1OBj3-nKsFdbt8Xc6PNsOMR2jlBM1TGlkrYmm4BcjbuamoeN0-wfO9P9ATIukJfG9mufaht%7EhqpOWNay8GBqKBciLRL0NPI8jzTmmTf1L7mzXN4mWaHLjhhoMrmWUlSGRM2iGN-AYoG-2F%7EV8yq74SEA262V289VOMNmIIejpcrwsZWJbpaUu-A3PWJ4OtnReocIdPP7uPYOISP7mIaJYvtUi2TKI2U48IBDfx8JwM81f3zUFZyOCS9ViVhfQlCiotvpGRO1OwwkPA0PXHsiouKGCOnLDIY6Xb2-LDdM7KRhk%7EHiWFLkH7WXai39rxFhPVEQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM b22cf5768de38345e1d1287283536626 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Kharkiv region Харківська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-29 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни I discovered a Russian missile destroyed my house while I was abroad. I did not eat or sleep for a week. Alone in a small room in a Polish dormitory, I could not allow myself to cry because of the pain that was grinding my heart. Crying was not a luxury available to me. The interior walls were so thin that I could hear everything my neighbours talked about. And what could the Ukrainian refugees talk about? About dead relatives, about the tortured childhood of young Ukrainians, about how difficult it is to live in a foreign land, with the constant feeling that you are already fed up with everyone in a foreign country. And I wanted to speak, shout about the ominous message from the neighbour that my home (my parent's house), is no longer there and was burned and destroyed by yesterday's brothers. But there was no one to talk to. I had neither close people nor good acquaintances abroad. Everyone kept to their own family and lived as families. So nobody cared about me, a single woman. In my not-quite-42 years, I have never drank as much alcohol as I drank that evening. I wanted to forget and fail so that those terrible thoughts about the burned past life that remained in the Motherland would not oppress my soul. Then there was another evening of drunkenness, then another and another, until one day I looked in the mirror and saw in front of me a neglected, 55-year-old woman, that had aged. I killed myself. And finally, I realized it. The psychologist at the refugee aid point helped me understand what exactly I needed. I was terribly drawn to my home. I needed to say goodbye to the past and figure out what to do next. So I went. Before my arrival, no one had sorted out the ruins of the farm. Therefore, I saw all the horror with my own eyes. This was not my home. It was someone else's house in place of my house. I spent the night at my neighbours'. The next day, the entire street was cleared of debris. Everything was foggy. I collected the remnants of my past life that survived. I put them in dusty bags without understanding why. Where will I take it all: leftover dishes, a shelf from the bathroom, smoky, dirty towels, a ruined fur coat, which I spent 2 years saving money for? I knew I would not take it all with me, but I collected it. The ceiling from the kitchen, which had collapsed along with the roof, was not liftable for us and our neighbors. I had to involve an acquaintance who had a tractor to remove the rubble, with the help of which the ceiling was still removed. A "surprise" awaited us under the rubble. The dead Russian soldier in military uniform had a machine gun and documents with him. They began to examine the ruins in even more detail. Already, with the involvement of the police, another Russian soldier was found near the tanks. It turns out that invaders lived in my house. A Russian missile took the lives of Russian soldiers, this was a paradox. Про те, що мою хату знищено російською ракетою я дізналась бувши за кордоном. Тиждень взагалі нічого не їла і не спала. Сама, в маленькій кімнаті польського гуртожитку я не могла дозволити собі плакати від болю, що точив моє серце. Це була не доступна для мене розкіш – плакати. Міжкімнатні стіни були такими тоненькими, що я чула все, про що говорять мої сусіди. А про що могли говорити українські біженці? Про загиблих рідних, про страчене дитинство маленьких українців, про те, як важко жити в чужому краї, з постійним відчуттям, що всім ти вже набрид в чужій країні. І мені хотілось говорити, кричати про те зловісне повідомлення від сусіда, що моєї домівки, моєї батьківської хатини вже немає, що вона обпалена і знищена вчорашніми братами. Але говорити було ні з ким. Не було в мене на чужині ні близьких людей, ні добрих знайомих. Всі трималися своєї купки, жили родинами. Тож до мене, самотньої жінки нікому особливо діла не було. За свої не повні 42 роки, я ніколи не пила стільки спиртного, як випила того вечора Хотілося забутися, провалитися, щоб не давили душу ті страшні думки про спалене минуле життя, яке залишилось на Батьківщині. Потім був ще один вечір сп'яніння, потім ще і ще, доки одного дня я глянула в дзеркало і побачила перед собою занедбану, жінку років 55, не менше, що постаріла. Я вбивала сама себе. І нарешті я це збагнула. Психолог з пункту допомоги біженцям допомогла зрозуміти мені, що саме мені необхідно. Мене страшенно тягнуло додому. Мені потрібно було попрощатися з минулим і збагнути, що робити далі. І я поїхала. До мого приїзду завали господарства ніхто не розбирав. Тому я побачила весь жах на власні очі. Це був не мій дім. Це був чужий дім на місці моєї хати. Заночувала у сусідів. Наступного дня всією вулицею розбирали завали. Все було як в тумані. Я збирала залишки свого минулого життя, що вціліли. Складала їх в запилені мішки, сама не розуміючи для чого. Куди я повезу це все: залишки посуду, поличка з ванної кімнати, продимлені, брудні рушники, зіпсована шуба, на придбання якої збирала гроші добрих 2 роки. Знала, що з собою не заберу це все, але збирала. Обвалена, разом з дахом, стеля з кухні для нас з сусідами була не підйомною. Довелося до розбирання завалів залучати знайомого, який мав трактор, за допомогою якого стелю все ж вдалося прибрати. А під завалами нас чекав "сюрприз". Мертвий російський солдат в військовій формі мав при собі автомат та документи. Оглядати руїни почали ще детальніше. Вже з залученням поліції знайшли о танки ще одного російського солдата. Виявляється в моїй хаті жили загарбники. Російська ракета забрала життя російських військових. Парадокс. Моя знищена домівка загинула не даремно. Вона забрала з собою двох окупантів. З такою думкою я поверталась назад, на чужину. І знаєте, мені стало значно легше. Я попрощалась з минулим. З собою взяла лише весільний фотоальбом моїх батьків, що вцілів на половину Цього мені достатньо. Більше нічого не візьму з собою в нове життя. Location 49.9935, 36.2304 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1606 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1606 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/eee1defd55498553b74f9cfdbfc8825e.pdf?Expires=1781740800&Signature=QzZ28Horpb-EFE17bEdXOOEbGlzVO78xKlvsaTF5ZLtri69dbQmUu5WfnT8SkJ1TrKkH1hWzD5W2%7EDrXTeZBl4lhrVCvY3eEFm%7EyvNbFHG415iPy9fLRfrA4srEHLgL%7ELWftgm1QTWndNx58wSVqN03efo3apYMqJ2BuAEqjEpNN3VuWuF5N-RgXsYw-M9lxAOKOeqgXDSYPk1EqoE4hmFW8KJy9XAwzNu1sleAN3nlWoJJ0vt4-6hcT8P9XkIHRTqBlcDCX391OegniTltjUKlOuHFfZoQcd3hvIgz-nGqIKhuuSjmdJ5DHguCY7UYsXWN9yo75Y8VnpsngTmxRkA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 200f9b070865bf2547736b0b085a1e9f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Chernihiv region Чернігівська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-08-01 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни February 24th, 2022, was probably the worst day of my life. The morning started with the fact that at about 5 o'clock, a friend came and said that the war had started; I did not believe it. However, later, everything began to unfold according to the worst scenario. Panic everywhere, queues at ATMs, and people sweeping all the goods, both necessary and not so necessary, from the store shelves. There was hope that the Western world would come to the rescue and everything would be settled, but in the meantime, news about the breakthrough of the Ukrainian borders arrived. Around 7 in the morning, my parents from the village called me; I firmly said that as a historian, I should be in a city where events unfold much more "interestingly" from the point of view of history as a science. I talked to my mother and said that there were many soldiers and equipment in the village. After some time we left, deep in my heart I was happy about this because I knew that if there were soldiers, then there would definitely be battles, and this was not wanted in my native village. We gathered with friends in the same room and decided to stick together, and we went to the supermarket to buy food. The news that day was scary to watch, but we had to because we all feared the worst - the capture of the capital. At the same time, I remembered that on this day, my international passport was supposed to be returned from the visa center because I did not lose hope of escaping from the war, so I went to the post office. It was the longest road in my life; it was even scary to be outside. Panic thoughts began to enter my head that I would die or be taken away to fight and be crippled. Those were terrible thoughts. I could pick up a passport, but it was impossible to use it; soon, the men were banned from leaving the country. For the rest of the day, we hid in a friend's room in the dormitory, called relatives and inquired about their state of affairs. We watched the news with horror and tried to find adequate sources of information through various Telegram channels. We were extremely happy for our small victories but we worried about the hotspots that [CITY] and the suburbs of Kyiv had become at that time. It was terrifying to watch in real-time how people die. They die for you and your freedoms, and waiting for the unknown was even more terrifying. That day, I went to bed just exhausted and dressed in case I had to evacuate. My destroyed home did not die in vain. It took two occupants with it. With this thought, I returned to a foreign land. And you know, it became much easier for me. I said goodbye to the past. I took only my parents' wedding photo album. This is enough for me, I won't take anything else with me into my new life. 24 лютого 2022 певно найгірший день мого життя. Ранок почався з того, що приблизно о 5 годині прийшов друг і сказав, що почалася війна, я не повірив. Проте пізніше все почала розгортатися по найгіршому сценарію. Скрізь паніка, черги в банкоматах, люди змітали з полиць магазинів всі товари, потрібні й не дуже. Було сподівання, що ось, ось прийде на допомогу західний світ і все врегулюється, а тим часом поступали новини про прорив українських кордонів. Десь о сьомій ранку мені зателефонували батьки з села, я рішуче сказав, що як історик маю знаходитися в місті де події розгортаються набагато «цікавіше» з точки зору історії як науки. Говорив з мамою та сказав, що в селі багато військових і техніка, через деякий час поїхали, глибоко в душі я цьому зрадів, бо знав, що якщо є військові значить точно будуть бої, а цього в рідному селі не хотілося.. Ми зібралися з друзями в одній кімнаті й вирішили, що будемо триматися купи, разом же пішли й до супермаркету за продуктами. Новини в той день було страшно споглядати, але нам доводилося, адже всі ми боялися найгіршого – взяття столиці. Тимчасом я згадав що в цей день мав повернутися з візового центру мій закордонний паспорт, бо не втрачав надію втекти від війни, тому пішов на поштове відділення. Це була найдовша дорога в моєму житті було навіть страшно знаходитися на вулиці. В голову почали приходити панічні думки про те, що я помру або мене заберуть воювати і я зостанусь калікою. Це були жахливі думки. Забрати паспорт то я зміг, але скористатися ним так і не вийшло, невдовзі виїзд чоловікам заборонили з країни. Решту дня ми ховалися в кімнаті в друга в гуртожитку, телефонував родичам і цікавився станом справ у них. Ми з жахом дивилися новини, намагалися знайти адекватні джерела інформації різні телеграм канали, страшенно раділи за наші маленькі перемоги й переймалися за гарячі точки, якими тоді стали Харків та околиці Києва. Це було жахливо споглядати в реальному часі як гинуть люди, гинуть за тебе й твої свободи, ще більш жахливим було очікування невідомого. В той день я ліг спати просто знесилений та одягнений на випадок якщо треба буде евакуюватися. Location 51.4982, 31.2893 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1607 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1607 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/2d14e7de2930ebd963f1645acd8e203c.pdf?Expires=1781740800&Signature=Tk8m0gbXGYr8DC2Rs5pLm7nN-WrGTQqnARO7voaqcWufHFXWlRA-8dPHYtGlQthYLs6Q2Jwyt%7E%7ExSlu2LO3Ii-PNo6wW6FO8llwcYAn%7EVoSAYbOWpT-%7E0Gsj58oHiC5CT-f2X45P%7En%7EgXDmuk6bHU5hQ6XfQgUa3LbiN9MeazulKUPnKJ9tMRBKeaDPeAUrWToBKB3uzSiqWY1-kDGDzT-YrYeHY0%7E8GdQR732X1Tdv93Ov40Nm9SLCw4hgth6PzPVM-xeNlUWH1tjkfB8%7EHTDxO1qImKOiuq2Y9Hp3ja2xAoesigWcmUHMWA7-4X-IBcx0ahDpnoy-oBTD5SqIcbw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM af366d575d1ae2b8da7ca236b1d47439 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Poltava region Полтавська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-08-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни The war unbearably tired every Ukrainian, bursting into our lives with the sound of an air alarm. War events are becoming more and more brutal and increasingly disturbing to every person on our planet. The most depressing effect is the instability of everyday life. People always make big plans for the future and imagine their future but now, we are butterflies who live one day without the guarantee to not tumble upon a vile trap from the enemy. The arrival of "big water" was unexpected for each of us. The explosion of the Kakhovska HPP exploded like the heart of every Ukrainian. The Russian Federation vilely and treacherously took the lives of thousands of Ukrainians. Yes, the ecological disaster caused to the climate, hydro landscape, flora and fauna of the Ukrainian steppes caused great damage to the population of our country. Like everyone else, I was filled with a sense of sadness, grief, and hatred. Cruel and difficult footage of the disaster did not leave anyone with a good heart indifferent. All as one came to the aid of the victims. In this war, every bit of our kindness and faith counts. War causes fear, anxiety, pain, sorrow, and other negative emotions in people. War is a terrible reality that affects the lives of millions of people. Imagine yourself in our shoes - I watch people lose their homes, families and close friends. I see how they live in fear and anxiety, fearing for their lives and the lives of their loved ones. This is extremely difficult to watch as I cannot help them fully in this situation. The war severely impacted the country's economy, destroying infrastructure and leading to shortages of food and medicine. But on the other hand, the war forced people to unite and help each other. It encourages people to become stronger and more disciplined. However, this does not diminish the fact that war is a terrible and brutal reality that leaves consequences for decades. There should be peace in the world, not war. Peace allows people to live in peace and harmony. Therefore, we must work to ensure world peace and avoid wars in the future. Війна нестерпно втомила кожного українця, увірвавшись в наше життя звуком повітряної тривоги. Воєнні події стають дедалі жорстокішими та все більше не дають спокою кожній людині нашої планети. Найбільше пригнічує ефект нестабільності повсякденного життя. Всі люди завжди будували великі плани на майбутнє, загадували те що буде їхнім майбуттям. Зараз ми метелики, котрі живуть один день без гарантій не натрапити на підлу пастку від ворога. Несподіваним стало для кожного з нас прихід "великої води". Підрив Каховської ГЕС вибухнуло, як серце кожного українця. Підло та підступно згубила життя тисяч українців російська федерація. Та, екологічна катастрофа завдана клімату, гідроландшафту, флорі та фауні українських степів завдало великої шкоди населенню нашої країни. Я як і всі інші наповнилися відчуттям суму, скорботи та ненависті. Жорстокі та важкі кадри катастрофи не залишили байдужими нікого з добрим серцем. Всі як один стали на допомогу потерпілим. На цій війні важлива кожна частинка нашої доброти та віри. Війна викликає в людей страх, тривогу, біль, горе та інші негативні емоції. Війна - це страшна реальність, яка впливає на життя мільйонів людей. Уявіть себе в нашій шкірі - я спостерігаю за тим, як люди втрачають свої домівки, родини та близьких друзів. Я бачу, як вони живуть у страху і неспокої, боячись за своє життя та життя своїх близьких. Це надзвичайно складно спостерігати, оскільки я не можу допомогти їм у цій ситуації у повному обсязі. Війна жорстко впливає на економіку країни, знищуючи інфраструктуру та призводячи до нестачі харчових продуктів та медикаментів. Але з іншого боку, війна змусила людей об'єднатися та допомагати один одному. Вона спонукає до того, щоб люди стали сильнішими та дисциплінованішими. Однак, це не зменшує того факту, що війна - це страшна та жорстока реальність, яка залишає наслідки на десятиліття. У світі повинен бути мир, а не війна. Мир дозволяє людям жити у спокої та гармонії. Тому ми повинні працювати над тим, щоб забезпечити мир у світі та уникнути війн в майбутньому. Location 49.5883, 34.5514 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1608 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1608