1 50 10 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/d87130bd0291933ce2346fb9a5c31816.pdf?Expires=1773878400&Signature=dH41T6LQd7QLq0XqLlJe7cDwYVdGBwCcVQlB8oDczE6ctMscbDsswqKK7ClGLWEOtt3JMhG%7E7DDP5nRL1L1BqqeF2GvSQzlNzNUGmkLXPFK9J5%7EO6fKQQMqweUsxA2QANnsF2Gnzf3FlIrklzKcJLZUdVxPcjs1igS5Lzgca3-1hKmHkvz-BMcqbra-6IqSSd9mZVaAS-UVgNSDSENDmfTGrfc9GAb26lrq4HDQty2nBWmDfeb%7E9L9vfv--ypt6RsCQaSdTbCC-EqR6sVNzrg0lS96CBJ3jytR9WoOCdqfR1DnkdsNX6aDOic024LRtrcFa-pnz4UmYfIsby-WejKA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM e93568fe137e75967f4cf8492b8179e7 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Vinnytsia region Вінницька область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-05-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни Hello. I am from [CITY1]. Compared to other cities in Ukraine, you might think [CITY1] got it less, but everything is relative. My parents were the first to wake up and argue loudly about something. As it turned out, there was already a war in Ukraine. The argument between my parents was that my father, who is Armenian by nationality, insisted that my mother and I go to his relatives in Armenia. In contrast, my mother said we would not go anywhere without him. I thought [CITY1]’s advantage was its geography, that we had no border with Russia... It turned out that the proximity of the Odesa region and the sea was just as much of a threat. I just didn't acknowledge the navy or the limits for missiles in my panic. We hadn't gone to Armenia initially as we thought everything would be fine. We thought they were just scaring us, forcing us to make some kind of decision about Donbas. Neither my mother nor I stopped talking on the phone while my Dad went to find out what he could do and decided what we would do. I talked to my close friends and most of them were already planning to leave Ukraine. Most of them were those with children and "old people" but there were also a couple of female ex-friends, although I have no right to blame them, who had a stupid chance to go to Europe for a long time and get married there. It does happen. Relatives on my father's side called us every day and persuaded us to fly to Yerevan but we were waiting. In the early days, my mother and I prepared an "emergency suitcase" with documents, medicines, and a bag of food and water for a day or two. On the 29th of March, my dad joined the Ukrainian Armed Forces as a sergeant. He served in the army as a tank driver. After he called us, I was surprised to find out that many Armenians serve in the Armed Forces and defend us together with Ukrainians. My mother and I were left alone on the farm. The only thing we were waiting for was my dad's call. In March, my full-time studies ended. I started studying online. Everyone probably knows that during the war, you must buy inexpensive and nutritious food whenever possible! My grandmother also told me about matches, salt and soap. Despite the long queues, my mum and I bought as much as possible. We spent more time in the telegraph, reading news about the war while still in shock. But upon watching videos and reports from the Chernihiv, Sumy and Kharkiv regions, we realized it would not end quickly. With the curfew in place, we went out less and less every day. I remember that the first "arrivals" were from the sea. It was horrible. But we still did not see the enemy's eyes, like the residents of Mariupol or Kherson. The city and its suburbs were empty. Most people went to Moldova, away from the war and then you could decide where to go next. Most of the missiles and drones were flying through [CITY2] and us. Of course, Bucha shocked us and stunned us. Only Hitler's fascists were more cruel. My dad and mum were constantly fighting because my dad wanted to send us out of Ukraine, and my mum said she wouldn't leave without him. The turning point happened in autumn when the Nazis started bombing our power stations without electricity or communication for weeks. "Something will happen to you, and I won't even recognize you" she said, but we managed to persuade her. My mother and I flew to Yerevan via Chisinau at the end of November. My relatives in Armenia were shocked when I ran into the corridor at every sound of the plane. They had seen war, but they had never seen a war like the one in Ukraine. We stayed without my dad for a little over a month. In January, we were already in [CITY1]. And we are still at home. Thank God my dad is alive and defending Ukraine to this day. I now have a part-time job and my mother is at the farm. We will win in any case, and we will return to Crimea!!! Glory to the Armed Forces! Вітаю. Я із [МІСТО1]. На тлі інших міст України можна подумати, що [МІСТО1] дісталося менше, але все відносно. Першими прокинулися батьки й голосно про щось сперечалися. Як виявилося, в Україні вже йшла війна. Як виявилося суперечка батьків був у тому, що тато, він за національністю вірменин, наполягав, щоб ми з мамою поїхали до його родичів до Вірменії, а мати казала, що без нього нікуди не поїдемо. Я думала, що перевага [МІСТО1] в географії, що у нас немає кордону з росією... Виявилася близькість Одеської області та моря є такою ж загрозою, я просто в паніці не зрозуміла про флот. Та і які межі існують для ракет. До Вірменії поки що ми не поїхали. Думали все обійдеться, домовляться. Думали нас просто лякають, примушують до якогось рішення щодо Донбасу. Телефон не замовкав ні в мене, ні в мами. Тато поїхав дізнатися, що зможе, і визначитися, що робитимемо. Я поговорила зі своїми близькими подругами. Більшість уже збиралися їхати з України. В основному це були ті, у кого діти та "старі". Але була й пара вже колишніх подруг, хоча я не маю права їх звинувачувати, яким тупо випав шанс поїхати надовго до Європи та вийти заміж там. Буває й таке. Родичі з татового боку дзвонили нам щодня і вмовляли прилетіти до Єревану. Ми чекали. У перші дні ми з мамою приготували "тривожну валізку" з документами та ліками, а так само сумку з їжею та водою на день-два. 29 березня тато пішов до ЗСУ сержантом. Він служив у армії та він танкіст. Після того, як він нам дзвонив, я з подивом дізналася, що у ЗСУ служать і разом з українцями захищають нас багато вірмен. Ми з мамою залишилися на господарстві одні. Єдине, що ми чекали – це дзвінка тата. У березні моє стаціонарне навчання закінчилося. Почався суцільний онлайн. То що під час війни треба по можливості закуповуватися продуктами недорогими та поживними напевно знають усі!? А ще бабуся розповідала про сірники, сіль та мило. Ми з мамою скупилися як могли, незважаючи на величезні черги. Ми стали проводити в телеграмі більше часу, читаючи новини про війну, при цьому перебували ще в шоці. Але дивлячись на відео та репортажі з Чернігівської, Сумської та Харківської областей розуміли, що це не закінчиться швидко. Не зволікаючи на комендантську годину, ми з кожним днем виходили на вулицю все рідше. Як я пам'ятаю, перші "прильоти" були з моря. То був жах. Але все одно ми не бачили очей ворога, як жителі Маріуполя чи Херсона. Місто з передмістям спорожніло. Більшість поїхали до Молдови, а там, подалі від війни, можна визначитися кудись далі. Більшість ракет та безпілотників летіли через [МІСТО2] та через нас. Звичайно ж Буча шокувала нас, ступор. Жорстокіші були хіба що фашисти Гітлера. Тато з мамою весь час лаялися через те, що тато нас із мамою хотів відправити з України, а мама казала, що без нього не поїде. Перелом стався восени, коли рашисти почали бомбардувати наші електростанції та світла та зв'язку не було тижнями. "З вами щось трапиться, а я навіть не впізнаю". Маму вдалося вмовити. Наприкінці листопада ми з мамою, через Кишинів, відлетіли до Єревану. Родичі у Вірменії були шоковані, коли я на кожен звук літака тікала в коридор. Вони бачили війну, АЛЕ такої війни, як в Україні вони не бачили. Протрималися ми без тата трохи понад місяць. Вже у січні ми були у [МІСТО1]. І досі ми вдома. Слава Богу тато живий та захищає Україну до сьогодні. Я підробляю. Мати на господарстві. Ми в будь-якому разі переможемо, ще й Крим повернемо!!! Слава ЗСУ! Location 49.2331, 28.4682 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1574 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1574 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/298414ade91a7d2a5242a214e6f21c9c.pdf?Expires=1773878400&Signature=sbDME%7EZ0evweDjlXo8gHTFnpdzQ%7EqldaCuEOjUrGjmzqDqJMiRhYjb5p%7EuLBO%7EjwIrZ5vlPNC5%7E74NbgpoXzC9iuSu%7EU4I84a1KQLh9g47-ETSyaQANAH-wwIcuAX37AXKy9P2ZhOjmvD2yM8k8MFD0htXyRVJXx68qImpwsynUSJmMGm5borc9RjDMcxyqpj4ucVYXNGdK2PwVNoXwSBWjx-J9cy2jHyd--FOdBoENem4pqF5dB6LGQBlkwYSR9PPUK0sk%7E3ZCUmYHyVnUsysDJ12jP9TIDByTwLoBSuWygYUOwaQHs4Rh-gsIyyVmotcJbp0-kvyBryRtk7iieKg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 2c580168bb2793abafdcdb703ba12200 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 25 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Vinnytsia region Вінницька Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-02-22 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Winter 2023 Зима War Testimony / Досвід війни The war brought changes in work, brought changes in living. The owners rent out the apartment I rented. Now I have to change my residence, and it takes at least . hours to get to work. The pace of life and style will change because you must deny yourself in many ways. Accordingly, sleep also. This will make everything known about itself. And it already gives... Війна привнесла переміни у роботі, привнесла переміни у проживанні. Квартиру, котру я орендувала, господарі здають. Тепер мушу змінювати місце проживання і добиратися до роботи не менше , години. Зміниться темп життя і стиль, бо багато в чому прийдеться відмовляти собі. Відповідно і сон. Це все дасть знати про себе. І вже дає... Location 49.2331, 28.4682 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1488 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1488 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/67fc22d720934b96cb66a5408d0c7613.pdf?Expires=1773878400&Signature=A%7ECVDgM5SfDlhWOiELhhjQV86NhUTE-J14GC%7EvqP8kZXi28Ndh5wCEj5%7EfmntEF9YO-YjfCTOhRRRI3HN737%7Em-EYDoN3N3Gx5OgRTVweNOLYvil5R1wRVhlvK4Miz5nlx2%7EXtRRMIF6oQSQTcVHW5JotzBaSRm7aXF3YXDqgPVhMUBBF1qd6ZFdQnFw9bao9d5LSljAEV1s9FSijEHW%7EccKBBA761LQZShu6gHaB1pzCBQ5INIR9YzS3YugKaTF5q7QxrKkTbJAnuGYr5qFPhwz-87glDuiwgJo8ivhXAwXV8f9ypCwgNxxWz1h4jvss7dwqobN7JXzDiZb5CRl6g__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 71c939237ce248d1ccd9e01dcee1ae09 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 44 Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Vinnytsia region Вінницька Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-02-21 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Winter 2023 Зима War Testimony / Досвід війни The war brought changes in life and changed the administration at work. Everything changed with it. But you have to live. Learn to live today, which I do every day. There are children who need to eat, and the seven of us have no right to sit. That is what it is. That's what life is for. Grind, there will be pain! That's what my grandmother used to say, who went through a war and two famines. I am grateful to fate that I was born into this family. This is my power! Війна внесла зміни у життя, змінила керівництво на роботі. З ним поміняллся все. Але потрібно жити. Навчитись жити сьогодні, що й роблю щодня. Є діти, яким треба їсти, і ми не маємо права сидіти сидьма. Що є, то є. На те воно й життя. Перемелеться, буде мука! Так казала моя бабця, яка пройшла війну й два голодомори. Я вдячна долі, що народилася саме в цій сім'ї. Це моя сила! Location 49.2331, 28.4682 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1487 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1487 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/ee3b0d7a494bc0083d05ff575f76340e.pdf?Expires=1773878400&Signature=s7cjSvAnL063cdeA3o7diw40aVP8kjY6YIYhsGbDjbQGwn29hhBRDug3josPiWcBPw-iaJ3Dml2-oewo1S3mLkwfIOZcrL467zfsyVNFN04pOW918G7tfK%7EiXPZdFAQQCCH25Tbae870sezTBarbMheGy4ZUoMRsl8IGE8OxZwuejahAZcy3cmM-dc5tRIPeENnVuTC4gx7itAUALUDqroyGYg2rFXhF%7ECCa5vhuSCRE8f-8t9k6LgYgTcZjldMtrDbZFfxj%7EINgW5AcBQsDyC2X6pw33F-c-Vdc8YT%7E3XT1cyNIN8eJ9rOP9cOWCuuDrCdeCkmYbTMQ379idUsYxw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM a658ae960c34875cf3f7aaaf72b85937 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 34 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Vinnytsia region Вінницька область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-29 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Worries for the lives of children, sadness over dead soldiers, civilians and children, and abandoned animals. Constant worries and anxieties ( Тривога за життя дітей, печаль з приводу погибших воїнів, мирних людей і діток, а також покинутих тварин. Постійні тривоги та переживання ( Location 49.2331, 28.4682 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1384 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1384 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/74c107e2e9cf2768bb247956d49b1068.pdf?Expires=1773878400&Signature=kmcqhHfk6SYq4-IIcHYoJF8JveBN27Ss0Uq7twMN4MABdQ16OSXIOoyuAfzona2QIbWAfSVLjtr6IOY1cqHVzyP38IVKyYx4-Sn4gKAppV1vr2th98K44oeeQ4sk6fvNfymnAO5Rg-d4Ic6NbiRLhR0YBA7sfYecvkOHmMpiIW%7EmWNVzjy8k2AzFY8HF0ywqIbc%7Eikz0XviW8RKvWmP6GaIz9ENrFaZJvp4fo7XCXz0qT1oJni9DFogQlBXNLNcJbJ1D9I3QKzHhQtyMQD4hdm5XgUM3H2%7EJ37vvE6rgyg5Tqfn5a4I-lzUZiB4Ni203R80doWXzhlSYajF4RK3yzA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 6cd9531f60dc4ace45b4b321122f0f44 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 33 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Vinnytsia region Вінницька область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Good afternoon; my name is [NAME], and I am a mother of four children. I would like to start from the very beginning; from the very first day of the war, it was terrifying; what was happening, and why were planes and rockets flying? On all the television channels, they announced the war that the Russian fascists started when everyone was peacefully sleeping at four in the morning, children were scared, everyone around panics, you didn't know what to do and where to run. My children are small, you collect everything you need, and with every breath of anxiety, you shake and do not show your face in front of the children but pretend that you are playing a game of hide and seek in the basements, or when the children are asleep dressed, only to run away later. This is very scary. We thank our soldiers, the Armed Forces, the maintenance service and everyone who protects us. Ukraine is strong and will win; this is not even discussed; people rallied, and we started to support each other and do everything with pleasure together and friendly, cooking food for soldiers and knitting nets. Pray for our soldiers and ask the Almighty God to protect every living soul, that everyone be alive and healthy, that those rockets never explode, and that small children are not left, orphans. I watched the news constantly with tears in my eyes and a prayer in my heart for all of Ukraine. One more thing, I am proud of our president; he is the best; I am proud of the people who help Ukraine; I am proud of the volunteers who help all of Ukraine and my families personally; I am proud of the whole world who is for Ukraine and who supports Ukraine, from my the village where I live took many men to the war, as well as volunteers, and my personal acquaintances. Many were injured during the war, and some will never again hug their children and mothers and tell them how much they love them. And it is so sad that it feels like my heart is tearing into small pieces inside me; I pray to God that the war will end soon so that when I go to school or kindergarten with my children, I can be sure that everything will be fine with them, may they all die enemies who came to our land, supposedly protecting it. We will win; the victory is only ours, the whole world is for Ukraine, and everything will be Ukraine even better, more prosperous, even more kindred and friendly between each of us. Glory to Ukraine! Glory to heroes! Death to enemies. The glory of the nation and the death of the entire Russian Federation. Доброго дня, мене звати [ІМ'Я] і я мама чотирьох діток. Хотілося б почати із самого початку, ще з першого дня війни, було дуже страшно, що відбувається та чому літають літаки та ракети, і по всіх телевізійних каналах оголошують війну, яку росіянці як фашисти розпочали, коли усі тихо мирно спали у четвертій ранку, діти налякані, у всіх оточуючих паніка, не знаєш, що робити і куди тікати. Дітки маленькі, збираєш все необхідне і з кожною повітряною тривогою трясучись і не показуєш виду перед дітьми, а робиш вигляд, що граєте в гру ховаємся по підвалах, або коли діти сплять одягнені, щоб потім лиш втекти. Це дуже страшно. Дякуємо нашим солдатам, ЗСУ, ТО та всім, хто нас оберігає. Україна сильна і переможе, це навіть не обговорюються, люди згуртувалися, ми стали один одного підтримувати, та все робити із задоволенням разом та дружно, готувити їжу для солдат, в'язати сітки. Молитися за наших воїнів та просити у Всевишнього Господа Бога, щоб уберіг кожну живу душу, щоб усі були живими та здоровими, щоб ті ракети ніколи не зривалися, щоб дітки маленькі не залишались сиротами. Дивлячись новини постійно зі сльозами на очах, і молитвою в серці за всю Україну. Ще одне, я пишаюсь нашим президентом, він найкращий, я пишаюсь людьми, які допомагають Україні, я пишаюсь волонтерами, які допомагають усій Україні та особисто мої сім'ї, я пишаюсь усім світом, хто за Україну ,та хто підтримує Україну, з мого села, де я проживаю, багато забрали чоловіків на війну також і добровольців, і особисто моїх знайомих. Багатьох поранили під час війни, а дехто більше ніколи не обійме своїх дітей та мам і не скаже, як сильно їх любить. І це так засмучує, що таке враження, що серце рветься на маленькі шматочки в середині себе, я молю Бога, щоб поскоріше скінчилася війна, щоб йдучи з дітками до школи чи садочку, бути впевненою, що з ними буде все гаразд, хай здохнуть усі вороги, хто прийшов на нашу землю, буцімто захищаючи її. Ми переможемо, перемога тільки за нами, увесь світ за Україну, і все буде Україна ще краща, процвітаюча, ще більш рідніша та дружніша між кожним із нас. Слава Україні! Героям слава! Смерть ворогам. Слава нації та смерть усій російській федерації. Location 49.2331, 28.4682 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 984 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 984 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/ef38f8e580c49553d58389c3038960ba.pdf?Expires=1773878400&Signature=XMfTKjQ8wCDRrJ2LJkhkLC7GZcBvV0zIZjt3sT-%7EtB36x4d-Y6iBEIs1vnhmt4enppMeUirAmEq2SLB7topI5OanqtNbRGnSsqLFxCcAEwvEd7aKQZjRWAFLj8K%7ENZcGD6tGpTvuwa5ReMNSrOCTmw47GBKaF7aACqjrWqCRsEU26scEvp1LJt343IqO4mqLyNb3k2IlAnQXjPb2BpRCyr3NlB-eLfTwx04A3CjKqLcV0HbAgBMElaS%7EN9wlEK-lwDLBDkaYGqDaLAllw6mxoDoKYNLzOGkCLQjQauvBZ2gJPFz9Y8%7E2uffMZHBb-0SVJm18%7EgjO7ODHNWsR9jYEgQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 4e5da3ff5b2e1c1f5bc5d0fc46faf9f9 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 25 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Vinnytsia region Вінницька область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Our family lived near a military unit. My son woke up in the morning and was about to go to school. And just when the child was about to leave, the first rocket immediately flew over the part; we were scared, and when there was already a second explosion, the windows and all the mirrors in our house were blown away by the explosion. I hid in the basement with my two children. The little one was three months old at that time. Наша сім'я проживала біля військової частини. Син вранці прокинувся і збирався йти до школи. І просто коли дитина мала йти, одразу пролетіла перша ракета по частині, ми налякались, а коли вже був другий вибух, то в нашому будинку від вибуху полетіли вікна і всі дзеркала. Я з двома дітьми зховалась у підвалі. Меншому було на той момент місяці. Location 49.2331, 28.4682 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 956 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 956 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/01777ce20c4205c644f7756c00ab9fa8.pdf?Expires=1773878400&Signature=YY3eH9rTdEU0bctoRiwMIBxf1nhvGjwEVdQdIUOIw3eNr23aCwpCqLboS2FWDkSvsdFo9Mexbxh4KCjBJwJWuUqbDzpYYm9vudNxDi3ag84r6EMQoEzYvG%7E0x99Nk%7EFipmGHXufx-LzU46E2PIlZYGClTFMn9yfBDtdeLA5cM1cC7qtMcKPCpEaV9CkHiQuFVRMThtFukEEbmHe5WV53Ch98rToeYKL%7ER9AlYr6nsMh7JTi7Ke1WrUiw%7Es%7E%7EfLQu88BLYDXPHKykbr1jODknzDmKBM9vb69dlty3GRd4bEu8kUnM-xr4M1zJJA2Wx0zuJnVHfHik4%7EP1BYWh8TL%7EKg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 6847c100c65835da68d76628a9c27377 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 26 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Vinnytsia region Вінницька область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I am having a hard time; there is a feeling of guilt towards myself and hatred towards the enemy. Важко переживаю, є почуття провини до себе і ненависть до ворога. Location 49.2331, 28.4682 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 954 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 954 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/77dce40f34c5867288e17d98228ea2bf.pdf?Expires=1773878400&Signature=l1OiEv1T7MCIctxtTMLCXH3E8GHMkK0iOHNMEkoGS6B-1NejewUDXa3WtOY6Df46SZzR4loQg%7ErYC3bewF8KzXmM1-fRbbp1%7EteCe1kFJndNbuFFprClG8FCtXDWdF9VG4upLP2%7EqBjWdPXJ0bznZyQ-CX%7Ewf6DRQMumnl%7EaAJT8vlyLAGzx23yIRR%7EHXERdM4OFEfAeC3ZGWv7C0%7Eo6qbzqKvSZy0zjVqbpNuaZH6zkjnEAOcgTG9BTod07uFAcwDNvt2dCQPhNEk%7ELVDok15iCNrYkV2SfQeIJTeYooXcdmpgtY7hjy3fXz9JNTfpzF-wjyw2TU9p0CAKOwjMFCg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM faf028befda7210de04c0fed3b2b0ec9 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 59 Age Range / Віковий діапазон 56-60 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Vinnytsia region Вінницька область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-08 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни War. For the first three days, the phone is in hand and the TV is on. If you look, read, maybe somewhere they will announce that the war is already over and this is simply not an understanding. Anxiety, stress, a lot of thoughts. In the first days, volunteer work at the local self-defense headquarters began: settling, collecting and distributing rations. All the time on the phone. Lists of internally displaced persons, including lists of children to be sent to school. Compilation of lists of guys on duty in self-defense at checkpoints. Gather the boys for the preparation of sandbags, digging ditches-trenches. Sleeves, shovels, bags and so on all day. We accept help from the villagers and charitable contributions. Am I worried about my own children and grandchildren or do I need to leave the country? It is quiet here in Vinnytsia region, there are few fights. At the family council, we decide to stay at home. All this is exhausting without days off, and it is difficult to constantly solve other people's problems. I thought that I was strong and could handle everything by myself without anyone's help. Little by little I "give up", I have no strength to solve any problems. I invite my niece and children from [CITY] to live with us during the war. Again, I am worried about how the battles will reach them, the car is broken, the car with the inscription children, three children in the car. all the time on the phone. This is also accompanied by excitement, time and financial costs. Constant stress. On May , I finally pack my bug-out bag, go to the doctor and complain about fatigue and hopelessness. I am very grateful to [NAME], our deputy head of the TG Agronomichne. She is a great person, thanks to her we were one of the first to have our roadblocks, she is looking for and "extorting" any help for our IDPs. But here there is another LANGUAGE through which the Russians came to liberate us. If earlier I said "what a difference" in which language people speak, if only the person would be kind. Now I fundamentally want people to speak Ukrainian!!!! I despair of our state leadership - our boys fight like eagles without weapons and without clothes or shoes, volunteer aid given from abroad is stolen. And again this war depends on volunteers: clothes, sleeping bags, armoured jackets, combat boots... FRIENDS - neighbouring countries, some promise help but don't give it… The unknown is ahead. The godfather of men, who serves under a contract and took part in the demining of various objects, disappeared. Again, the phone, Facebook, friends, sleepless nights, prayers. I always believed in higher forces, God, and asked them for help in a difficult situation. I hope in God, the Armed Forces, friends and my own strength. Війна.Перші три дні в руках телефон і включений телевізор. Дивишся, читаєш можливо десь оголосять, що вже війну закінчено і це просто непорозуміння. Переживаня, стрес, куча роздумів. В перші дні розпочато роботу волонтером в місцевому штабі самооборони: поселити, зібрати і роздати пайки. Весь час на телефоні. Списки внутрішньо переміщених осіб, з них списки дітей, яких подати в школу.Складання списків чергових хлопців в самообороні на блокпостах. Зібрати хлопців на заготовки мішків з піском, риття канавів - траншей. Рукави,лопати, мішки і так цілий день. Приймаємо допому від жителів села та благодійні внески. Переживаю за власних дітей та онуків, чи потрібно виїхати з країни? У нас на Вінниччині тихо, боїв не має. На сімейний раді приймаємо рішення залишатися вдома. Все це вимотує, без вихідних і постійно вирішувати чужі проблеми це важко. Думала, що я міцна і все здолаю сама, без чієїсь допомоги.Помаленьку "здаюся", не має сил вирішувати якісь проблеми. Запрошую свою племінницю з дітьми з [МІСТО] до нас пережити військовий час. Знову переживаю, як доїдуть, в них бої, міст зруйновано, машина з написом "діти", троє дітей в машині. весь час на телефоні. Це ще додаються хвилювання, витрати часу і фінансів. Постійний стрес. травня нарешті збираю тривожну валізу, йду до лікаря і жаліюсь на втому і безвихідь. Дуже вдячна [ІМʼЯ]. Вона молодець, завдяки їй ми одні із перших мали свої блокпости, шукає і "видирає" будь-яку допомогу для наших ВПО осіб. Але тут є ще МОВА, через яку нас прийшли росіяни нас визволяти. Якщо раніше я говорила "какая разница", на якій мові розмовляють люди, лиш би людина була доброю, то тепер я принципово хочу, щоб люди розмовляли українською!!!! Зневірююся у нашому керівництві державою- хлопці наші як орли воюють без зброї і не одіті,не взуті, волонтерську допомогу, яку дають з закордону, крадуть. І знову ця війна тримається на волонтерах: одяг, спальні мішки, броніки, берци... ДРУЗІ — сусідні країни деякі обіцяють допомогу — не дають... Попереду невідомість.Зник чоловіків похресник, який служить по контракту та брав участь у розмінуванні різних об'єктів. Знову телефон,фейсбук, друзі, недоспані ночі,молитви. Завжди вірила у вищі сили, бога та прохала в них про допомогу у скрутному становищі. Надіюся на Бога, ЗСУ, друзів та власні сили. Location 49.2331, 28.4682 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 247 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 247 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/c5638cdb3eb01424c5f256ebac06391b.pdf?Expires=1773878400&Signature=cM86q2IrNcCORA4J9PxY7J7un-5ybrPNfxvW4PpVuQbbp-gtIK4pt6vgGdVRm46mOiw%7EkI87QPFx2wWJUfrjsslIU1hwfTfdRK1sQ1BYeRrXclws9Qq3R6czrPJ3EgrmcAqJqBmjVuiLxtJWyPZSP5DwKyoqqVaJrG51gvH%7E3Yz5XnRHcgm7nK73L5qNpeA5j7VXEbQksIuao0T5rCAhwSXpAHiWOjZIZeJSlthiC2ZkXKNA%7Ea1esOhsd0poKU9kKRMnxoQagr11Mr-CVBr7x2EoN2kfoNkNZ11HBGbW7zuL21ecEvmQr3d93lIrhu5FH12RVX335esNVc1jDjp1kg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 2516095af24564900aec30a9b06b8ef6 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 28 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Vinnytsia region Вінницька область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни In the first days of panic, what to do next? After assessing the situation, I pulled myself together and continued to work. A constant feeling of worry for family and friends. You are constantly scared and wary of any sound, especially when this sound resembles an explosion or the sound of an airplane. After hitting a television tower in [CITY] at night (I lived there at the time), sleep disappeared for a week, I was afraid to fall asleep and not wake up. Then I started helping the military: financial aid, baked Easter cakes. I helped and continue to help displaced people find housing, food and clothing, and psychological support is mandatory for everyone. On the background of long-term stress and worries, health problems began, and a sedative was indispensable. Every day you follow the news with the hope that they will say that we have won, our soldiers have been released from captivity. Due to the full-scale invasion, some relatives who were born and grew up in Ukraine, and now live in Russia, have been erased from life, because by talking to them, you understand that these people have lost their brains and speak in zombified phrases. There is also disappointment among some Ukrainians who gave out our positions for money, I don't understand that they expect that the bomb will pass over them or cover them with some kind of protection. Communicating with many people, you understand that people are simply tired of being afraid of war, of something unknown. Children suffer in particular, they close in on themselves. Our th lyceum in the city of [CITY], where my child went to the seventh grade, was disrupted, which added to my daughter's worries even more. Now she is worried about where she will study, how she will be accepted at the new school, she is afraid of how she will be with the new class and whether she will go to school on the first of September. Some of my acquaintances died, some of my relatives were captured by the Russian Federation, my friend became a widow after living with her husband for only years, my brother protects us in [CITY]. We pray for every soldier, for every person and child who still lives in the occupied territories or in places where active hostilities are taking place. We pray for the return of our boys from captivity and wait for victory. Glory to Ukraine! Glory to heroes! Glory to the nation! Death to enemies! Ukraine is above all else, and it is in the heart of every true Ukrainian, where no one can capture it! В перші дні паніка, що робити далі? Пізніше оцінка ситуації, взяла себе в руки та продовжила працювати. Постійне відчуття хвилювання за рідних та близьких. Постійно лякаєшся і насторожуєшся від будь-якого звуку, особливо коли цей звук нагадує вибух або звук літака. Після влучання в телевежу у [МІСТО] вночі (я на той час жила там) сон на тиждень зник, була боязнь заснути і не прокинутись. Потім почала допомагати військовим: грошима, випікала паски. Допомагала та допомагаю вимушеним переселенцям знайти житло, продукти та забезпечення одягом, і обов'язкова психологічна підтримка кожного. На фоні тривалого стресу та переживань почались проблеми зі здоров'ям, і без заспокійливого не обійшлося. Кожного дня слідкуєш за новинами з надією, що там скажуть ми перемогли, наші воїни визволені з полону. Через повномасштабне вторгнення деякі родичі які народились та зросли в Україні, а зараз проживають у росії, викреслені з життя, бо по розмовах з ними розумієш, що ці люди втратили мізки та розмовляють зазомбованими фразами. Є розчарування і в деяких українцях, які за гроші здають наші позиції, я не розумію вони сподіваються, що бомба їх мине чи огорне якимось захистом. Спілкуючись з багатьма людьми розумієш, що люди просто втомились боятись війни, чогось невідомого. Особливо страждають діти, вони закриваються у собі. Наш ліцей в місті [МІСТО], куди ходила моя дитина в сьомий клас, зруйнували, це ще більше додало переживань для доньки. Тепер вона хвилюється, де вона буде вчитись, як її приймуть в новій школі, її лякає, як буде її із новим класом і взагалі чи піде вона до школи першого вересня. Хтось із знайомих загинув, дехто з родичів в полоні російської федерації, подруга стала вдовою, проживши з чоловіком всього роки, брат захищає нас у [МІСТО]. Молимося за кожного солдата, за кожну людину та дитину, які і досі проживають на окупованих територіях або в місцях, де ідуть активні бойові дії. Молимось про повернення наших хлопців з полону і чекаємо перемоги. Слава Україні! Героям Слава! Слава нації! Смерть ворогам! Україна понад усе, і вона в кожного справжнього українця в серці, де її нікому не захопити! Location 49.2331, 28.4682 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 148 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 148 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/284a975995531826c50d72669d430282.pdf?Expires=1773878400&Signature=wAF5cUlMF9-R7RcOpwDhB0p0DynVHdNVpRmb1qiUMid4sN0yb8Np5uJZgyhThD%7EtD2yasxlXdoRfblZg1hSydEpSqQ-FOPAMpVDcjpyDwHeG7H5T-A1%7EncG25onnJgt5QL790hYr8dFsov-sS4ky4r56mXs3p%7Edu13TSxNpZsOBpcRfkzuwqrvuXhjHH8tdAKCMRqhyWLDwaayU7ckoUNaAOijlA2-ewRSpP4RIyo7y9Bpl1b%7E-pLvgLOtfNbf%7E3jbksXqT9dg4ftkiFWw2uS8cMzBTJdfKDrLLAGpyjkXkDmWMCo7x1V%7EV5iZGU9tANKksxs6J8QIno3OOu-YsrsQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 5093478e4380a9d1c72bf060ec5b4f66 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 28 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Vinnytsia region Вінницька область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни You constantly shudder after every sound, listen carefully. You worry about your family and friends. After hitting the television tower in [CITY], I was afraid to sleep for a week. Health problems started on a nervous basis Постійно здригаєшся після кожного звуку, насторожено прислухаєшся. Хвилюєшся за своїх рідних та близьких. Після влучання в телевежу у [МІСТО] тиждень боялася заснути. На нервовому ґрунті почались проблеми зі здоров'ям. Location 49.2331, 28.4682 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 146 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 146