1 50 110 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9424f9498e6330b3f54f8b24ead88e8c.pdf?Expires=1782345600&Signature=cSAVjuysINQdlWvGjzfavU2hjthBzWPXzLZhZRaR%7EEn4kQR%7EWX7ooffgHo5GUJOY2POi%7E41HhK3PH2pEAfFsnUK6Q-kADszcqeYk52S8kkx3PEujTiRjSfdnZzwu1R0oMuXz81wAfzrtez2NU1CRCjmDCskJnlGXRbOvDPWyPGeVCeqO9Pm30Cu0xAFHQLYbuvVzjNvWoKNGHSUL2EdfNqsTW3Ek2wHyltFwZG5SOJANlaFuQyWezCmatCwUlT27-1%7ErJRgm4doCk-vVtPa2e2BzygIj-PAUT-tO1JQO1w3-hOSpCLyZKcG1L3%7ED0vXURJdzTz%7EV%7ELFEax%7Ebk-phuA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM ccd51c7a13d96ae94fd9a3c5c1708572 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 51-55 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-21 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни We woke up at four in the morning and I did not expect that this would happen in my life. No one in my family believed that such a thing could happen. My husband went to work; he was told that the company was closing, and I worked for a couple more days. Then, they also handed out employment history and told us to sit at home. My husband and I are still unemployed. There is no work and food prices are very high. We feed the dogs with human products and there is no money to pay utility bills. We run a small farm with four chickens, two dogs and a cat. It is very scary. Last year, there was no water supply for three months. They also turned off the lights every day. It was very difficult psychologically and there were constant quarrels with my husband because there is no work. You can't have two people in the house; the neighbours have the same situation. Some left the city, but many returned. They spent all their money and then returned. There is a lot of destroyed property near us. Communication and the Internet are a big problem now. Since July 2023, there is also no water supply. Could the [INSTITUTION] affect us? It is very far from us. My daughter is also leaving, and I miss her very much. It is very hard on my soul and my emotional state is also upset. I want to go to my daughter, but I cannot leave my husband. Everything that was planted in the garden burned and disappeared because there was nothing to water it. There is no opportunity to meet with friends. Telephone connection is the only option. There are very high fees for communication but poor communication quality. The connection was even lost when I answered this questionnaire. We have hope that everything will be the best. I believe in the victory of the Armed Forces. Прокинулися ми о четвертій ранку і не очікували, що це трапиться у моєму житті та в моєї сім'ї ніхто не вірив що таке може бути. Чоловік пішов на роботу йому казали, що підприємство закривають, я ще пару днів працювала. Потім теж роздали трудові книжки на руки й теж казали сидіть дома. Досі ми з чоловіком без роботи. Роботи немає, ціни на харчові продукти дуже високі. Собак годуємо з гуманітарних продуктів. Комунальні платежі немає чім оплачувати. Ведемо маленьке господарство чотири курки дві собаки та кіт. Дуже страшно. Бо кожен день прильоти. Минулого року три місяці не було водопостачання. Кожного дня вимикали світло, дуже тяжко психологічно. З чоловіком постійні сварки, бо нема роботи. В домі знаходиться у двох не можна, у сусідів така ж сама ситуація. Дехто виїхав з міста, але багато повернулись, витрачали всіх свої кошти та повернулись. Рядом з нами багато зруйнованого майна. Зараз дуже велика проблема зв'язку та інтернет. З липня 2023 року теж нема постачання води невже ж [ІНСТИТУЦІЯ] могла вплинути на нас. Але вона дуже далеко від нас. Донька виїхати, дуже за нею сумую, дуже тяжко на душі, емоційний стан розладжений. Хочу поїхати до доньці, але чоловіка не можу залишити. Те що посадили на городі все погоріло та пропало, тому що нема чим поливати. З подругами нема можливості зустрічатися. Тільки телефонний зв'язок. Дуже високі тарифи на зв'язок та поганий зв'язок. На анкету відповідаю пропадає зв'язок. Маємо надію. Що буде все найкраще. Вірю в перемогу ЗСУ Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1600 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1600 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/458d6790069d5d01ade87a44f45549eb.pdf?Expires=1782345600&Signature=oX1aDb7lFsTa42Guz%7Eb8CpaRgPHa%7E8FDP1zIHdxwPrmqZ5YTcG1hAWX1rVN9ZbpQwPLgsWLL5CxW5d2zQt-OyG2zRnkNErsrY7dWfqRQUxF-0CJZY0ug1fHU70O0hQukaLwq6e5Ywm-X8qbAGTkybXIX8AnHowQXZjb8HXZw9JH2CDx95QJnsj-OORnlPCYTjp9rW56m4WGD6z5qsMQz4ouCJ29F2PxzOlVV9d7XXJ%7ElYPRcdcdkLEjDUiw98vBi3sR0qJsDhN-KKN8JzPsrAptWJUdb15g6hTpvcr7CkxPDdEOz8cxHzhdjSFf610%7EL85EtRiy34rBEQiqTkLsNAQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 3e2199663d4b00dd932a9a709b382db5 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 25 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-31 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни In May, our apartment was destroyed by an airstrike that hit our entrance; all entrances to our house were destroyed, there were no walls in our apartment, and all property was destroyed. This apartment, home, and district are my childhood, the warmest and most pleasant memories, and now it was all destroyed... It hurts; it's bitter... I've had post-traumatic stress disorder since , when the war started in Donbas. I was smaller, but these events affected me and my psyche very much. I watch the same movies repeatedly because I can't watch anything new, and I'm afraid I cry from all kinds of sentimental things (TV commercials, music, etc.). Panic attacks have become even more frequent; the heart rate rises to beats per minute, and a feeling of fear clouding of consciousness. I now love light colours. I can't watch horror movies at all. I have been living with post-traumatic stress disorder for eight years, affecting my life significantly. I did not turn to specialists. And in , there will be a new war. I already know what it is, unfortunately. So I had no idea what to do, pack an alarming suitcase and animals and monitor the situation. But when the situation worsened, and it was already hazardous to stay at home, I had to go to another region, to uncertainty, but to a safe city. You can only imagine how difficult it is for a family to find a home with a dog and a cat, but the world is not without good people. May God give them health. I really wanted to go home, I didn't even want to leave the region, but it became dangerous, and I didn't even think of going to other countries. On the contrary, I just want to go home. My hometown, my home, I wouldn't trade it for any other country. I still can't believe that life has changed. I really want to go home and dream that everything was the same as before, that life was simply incredible. I believe that the war will end and that everything will be fine, but we have to survive it all. It is very unpleasant and painful to experience the second war in your life, to see tanks, dead people, artillery fire, destroyed houses, and people from other regions who do not know what happened in Donbas in and that most people already have PTSD. And what the hell is now in [CITY]? Unfortunately, everything happened again, but on a larger scale. People need to know that war brings pain, suffering and death. You can't stand aside and be indifferent; you just can't. У травні нашу квартиру знищив авіаудар, який прийшовся саме на наш під'їзд, усі під'їздів нашого дому було зруйновано, в нашій квартирі немає стін, всё майно знищено. Ця квартира,дім, район - це моє дитинство, найбільш теплі та приємні спогади і ось це все знищили... Боляче, гірко.. В мене посттравматичний стресовий розлад ще з року, коли на Донбасі почалась війна. Я була меншою, та дуже сильно ці події вплинули на мене та мою психіку. Я передивитися одні й ті самі фільми,бо нічого нового дивитися не можу та боюсь, я плачу від будь-яких синтементальнтх речей (реклама по тв, музика і т п). Панічні атаки стали ще частішими, підіймається пульс до уд /хв, відчуття страху, затьмарення свідомості. Я тепер полюбляю світлі кольори. Фільми жахів взагалі не можу дивитися. Вісім років я живу із посттравматичним стресовим розладом,це дуже відображається на моєму житті . До спеціалістів не зверталася. А у нова війна. Я вже знаю, що це таке, на превеликий жаль. Так що робити вже мала уявлення, зібрати тривожну валізу, тварин та слідкувати за ситуацією. Але коли ситуація загострилася та було залишатися вдома вже дуже небезпечно, прийшлося поїхати у іншу область, у невизначеність, але у безпечне місто. Як важко родині знайти житло із собакою та кішкою можна тільки уявити, але світ не без добрих людей. Дай Бог їм здоров'я. Дуже хочеться додому, я не хотіла навіть із області виїжджати, але стало небезпечно, але до інших країн я навіть не думаю їхати. Навпаки, хочу тільки додому. Рідне місто, рідний дім, я це не проміняю ні на які інші країни. Я не вірю досі, що життя змінилося. Дуже хочу додому та мрію, щоб усе було як і раніше, те життя було просто неймовірне. Я вірю, що війна скінчиться, що все буде добре, але треба пережити це все. Дуже неприємно та боляче, переживати другу війну в своєму житті, бачити танки, загиблих, артобстріли, зруйновані домівки, та люди з інших областей взагалі не знають, що відбувалося на Донбасі в році і що більшість людей вже з ПТСР. І яке пекло зараз у [МІСТО]. На жаль, все повторилося, але ще в більших масштабах. Люди повинні знати про війну, про те, що вона несе біль, страждання та загибель. Не можна залишатися у стороні та байдужим, просто не можна.. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1412 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1412 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/aa6133f82f6714b31df612a77bf3fd92.pdf?Expires=1782345600&Signature=LyaydeIi7mEsnRZhUNHMDL4f4AHHQtl34UDL-6PK3s94ST1y-sXIWQvV7X1YHwKoDzCjU3cAngYhsXvMz2wDmmYuJEDddsYeOECSbSzJ1vMmyqSAWjlR7TnTCran1sVcH1IWpSuOoxZ774FFrPrg%7E2FA%7EyR19hgvoZhJ-mDi5OCkIsQvFYpueaVw4HWxFc5kUpQ153UMdBIkUqRYj5lPaOJbvstwhoScPaRnot5NHE2-62bBq3AT1pHwHDBTlXTlAkLegTJKiQrexpq0zTNRuw6zwy0YyMmOqR1lBm83X78O8d7pRVNHB7djmtN7a%7E9JZb5OFKk3fUWpIV3HRyDbtQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 16249495690b2e0517c8c8fa5fa00399 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 39 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька/ Київська Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-29 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни The war caught me back in . I was on maternity leave then, and my child was . years old. Then the feeling of the unknown, the incomprehensibility and uncontrollability of the processes around me, was the most frightening. During the maternity leave, I seemed to have fallen out of the context of what was happening; I was looking for various information. Usually, I am elementary to climb, but just then, I was in a stupor, it was challenging to decide on something, and my head was spinning from thinking about what to do. I decided to take the baby out, and I was afraid to stop feeding because I understood that this way, I always have food for the baby. We first left for [CITY], as it seemed, "for the summer," Then I went to work in Kyiv after a year on maternity leave, and we lived in Kyiv until . Before the invasion began in February, I monitored all the news and all the statements and understood that Russia would never leave us. Still, I refused to accept the idea that I had to be ready to leave again. But in the meantime, I went to training on stopping bleeding and planned to continue going to some talks. It seemed to me that everyone around me was too safe that they didn't prepare, which annoyed me a little, but sometimes I asked myself, "Maybe I'm too nervous because of my previous experience, and I shouldn't be like that?". But it was necessary to get involved more and prepare better. When the invasion happened, I stayed up all night, walked around the apartment and then went to my son's room; for some reason, I wanted to lie down next to him and hug him. And after a short time, I heard explosions; the phone started ringing, and messages came that Putin had made a statement about demilitarization. I got up and began to think that this time I should not go but do something. I called the manager and asked if she heard the explosions and what to do next; she told everyone not to go to work. I stayed in Kyiv for another week and collected volunteers for the TRO while the shops were open. Then I decided to leave with my little one. My military friends helped; they asked me to take their child with me. I agreed. We were taken to [CITY], where we got on a bus to Poland, stayed with volunteers for days and went to Portugal, where my cousin was. I spent months in Portugal, but I miss Kyiv very much. The friends' children also missed their parents and sometimes organized opposition, but everything was generally acceptable. We returned to Kyiv after months, and the children visited the camps and saw their friends. I enjoyed the city, but I understood that it was dangerous to stay. After being shelled on /, we went to visit friends in Germany and decide what to do next. Війна застала мене ще в році. Я тоді була в декреті і моїй дитині було , роки. Тоді найбільше лякало відчуття невідомого, незрозумілість і неконтрольованість процесів навколо. Я в декреті ніби випала із контексту того, що відбувається, шукала різну інформацію. Зазвичай я дуже легка на підйом, але саме тоді був ступор, було важко на щось наважитись і голова йшла обертом від думки що робити. Я точно вирішила, що вивезу дитину, і боялась кинути годування, бо розуміла, що так у мене завжди є їжа для дитини. Ми виїхали спочатку до [МІСТО], як здавалось "на літо", а потім з декрету я вже вийшла на роботу в Києві аж через рік і ми до року жили в Києві. Перед тим, як в лютому почалось вторгнення, я моніторила всі новини і всі заяви и розуміла, що рашка ніколи нас не залишить, але відмовлялась прийняти думку, що знов маю бути готовою поїхати. Але тим часом сходила на тренінг по зупинці кровотеч і планувала далі ходити на якийсь тактмед. Мені здавалось, що всі навкруги надто безпечні, що не готуються і тому це мене трохи дратувало, але інколи я питала себе " може я занадто нервую через попередній досвід і не треба так?". Але треба було більше долучитись до себе і краще готуватись. Коли трапилось вторгнення, я цілу ніч не спала, ходила по квартирі і потім пішла в кімнату сина, чомусь хотілось прилягає біля нього і обійняти. І через деякий недовгий час я почула вибухи, телефон почав пікати, приходили повідомлення, що путін зробив заяву про демілітаризацію. Я піднялась і почала думати, що цього разу маю не їхати, а щось зробити. Зателефонувала керівниці і спитала чи чула вона вибухи і що робити далі, всім сказала не їхати на роботу. Я залишалась в Києві ще тиждень і збирала волонтерку для ТРО доки магазини були відчинені. Потім вирішила все ж виїхати з малим. Допомогли друзі військові, які попросили взяти і їх дитину з собою. Я погодилась. Нас вивезли до [МІСТО], там ми пересіли на автобус до Польщі, побули дні у волонтерів і поїхали до Португалії, де була моя двоюрідная сестра. Провели міс у Португалії, але дуже сумувати за Києвом. Дитина друзів теж сумувати за батьками і іноді влаштовував супротив, але взагалі було все добре. Ми повернулись до Києва через міс, діти відвідали табори, побачились з друзями. Я насолоджуватися містом, але розуміла, що залишатись небезпечно. Після обстрілювали .го ми поїхали до друзів до Німеччини і вирішуємо, що робити далі. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1368 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1368 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/1b78764e43f4629f3f7c25b4dcfcc6ee.pdf?Expires=1782345600&Signature=Ka2ICU3jwRjiQUKQRUhunpSX7OM26oHlE-AfEPncbKmeTKaC-Be9AHJpCH9Y1vtxO-UXvQfOX137fQeRR1-UvTRURhSFV%7EDRW1hXuFXi5ilFCfp9MJESrEB-UsiJUNaW2OjBnPqbd10%7Eq8R3-19UYy5MZb2zh%7EcsFtQEa3fX1W-tvE3jiv5TwWitMrw0ETIhDd2NGEn1qjsFUW28Ctgvb0WXDx9I6p9sCLODS4by6ng73i6%7ENEKI0tMQXiliGiBVqVZIU7j4bwp0KJmP15mxMc49t9pgSeusg7gYLUJ-bvndweK5mkrcxLNuV5zQUb9Dz-TC9wkgTN9Lz1k3f6SUww__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM a20b97c24eb552b1a12b4c53a46890bb Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 34 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-28 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни I am terrified of violence... for me, the worst thing is if something breaks and the death of a child. My little one has autism; it was challenging to move. We travelled by train with her for the first time... a new place, a road to nowhere - we did not understand where to live, what to do. I was terrified of getting sick or losing control because I understood that there was no one here to take care of her - my grandmother stayed at home. All this had a great impact on her psyche; she began to behave and address herself inappropriately, and my nerves gave out. I often cry at night; I don't sleep well. Life here has already been adjusted, but there is still a war in the country - I am afraid of every anxiety. Such a feeling that it will fly right into us...and so every time. I sleep in fragments; I often dream of war and explosions. My loved one turned away from me; I was left alone with my problems, plus a bunch of loans that we had to close here for him. Empty promises of coming and taking us to [CITY]. It was challenging to find money, not even for my loans. I had to make a lover, which I am not very proud of - my first and, I hope, the last experience. He helped us fill all the holes financially and is very supportive of me morally. I understand that this is bad, but there was no choice - my child is specific, and I cannot go to work, and the expenses are very high. We also get sick often and need tutors, a speech pathologist and a piano teacher. I try not to show emotions and hold on for the sake of the child. We started thinking about moving to another country because the thought of nuclear war makes my blood boil, and I am afraid of making a mistake and making the wrong choice. I will remember the first explosion near the house for a long time... until the house shook... two dead people, screams, cars... I hope we will not see it again. But no one is immune…neither are we. We just sit and freeze. Plus, I'm worried about the heating, we have it electric, now there are many outages, what's next? And if all the stations are bombed? How to winter? How to adjust the child? How will prices rise? There are a lot of unanswered questions in my head. And there is a responsibility to the little one, so there is no right to make mistakes. Я дуже боюся насильства…для мене найстрашніше – якщо щось відірве і смерть дитини.Мала своєобразна-аутизм, дуже тяжко дався переїзд. З нею вперше їхали на поїзді… нове місце, дорога в нікуди - ми не розуміли, де жити, що робити. Я дуже боялась захворіти або втратити контроль, тому що розуміла, що піклуватись про неї тут нема кому - бабусі залишились вдома. Це все дуже сказалось на її психіці, почала неадекватно себе вести і адресувати, в мене здавали нерви. Часто плачу по ночам,погано сплю. Життя тут вже налагодили, але все одно у країні війна - боюсь кожної тривоги. Таке відчуття, що прилетить саме в нас…і так кожен раз. Сплю уривками, часто сниться війна і вибухи. Кохана людина відвернулася від мене, я залишилась на самоті зі своїми проблемами, плюс куча кредитів, які нам довелось закривати вже тут за нього. Пусті обіцянки приїзду і що забере нас до себе у Вінницю. Дуже тяжко було шукати гроші, ще й не на свої кредити. Довелось заводити коханця, чим не дуже пишаюся - мій перший і сподіваюсь останній досвід. Він допомог нам фінансово позакривати усі дірки та дуже підтримує мене морально. Я розумію, що це погано, але вибору не було - дитина специфічна і працювати піти не можу, а витрат дуже багато. Ще й хворіємо часто і потрібні репетитори, дефектолог і вчитель фортепіано. Стараюсь не показувати емоцій і триматись заради дитини. Почали думати про переїзд в іншу країну, тому що кров кипить через думки про ядерну війну і я боюсь помилитись і зробити неправильний вибір. Перший вибух неподалік від дома запам’ятаю надовго… аж дім пошатнувся… двоє мертвих людей, крики, машини… сподіваюсь, що більше ми цього не побачимо. Але ніхто не застрахован… ми також. Просто сидимо і завмираємо. Плюс хвилююсь за опалення, в нас воно електричне, зараз багато відключень, що далі? А якщо розбомблять всі станції? Як зимувати? Як настроїти дитину? Як будуть зростати ціни? Дуже багато питань в голові, на які нема відповіді. І є відповідальність перед малою, тому нема права на помилки. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1357 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1357 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/43ad3e73662ad366e8729686230355fd.pdf?Expires=1782345600&Signature=cd%7EVkMEToSPfN-dVp5uYpHrGWazzB0lzVQWE44dZ3p92N01NIEE9ji9wmVTxhzeq6O-rzDLv7Af-vXn9CFmIX3gpdKxr%7EuKVfu18JBdlIFYGeKeDrl3rjW9P7pQhYbhe%7EO9pGVgDh25bRc7SZWuJfg-l1-lHIguS0Sj41RmBEOadmt2AJD5XjiPqHTRfqQbXKgtnP8R6bD40aN9b0D9P%7Ekii-ScURbFjwJf1AarOUpvb3XdhncRb1ve1YRseY7POa6TTDrtzfOfdQOupSaTw2W%7ECgjAzKCC6eRjucPKiKzzImaPmDNAx9HXoCi5SECcr1fGB%7EhOYB7oQf7XdpR%7EN%7Eg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 1a84856d88e6c3aaff1f321dc7c9eb31 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 27 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-27 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни We moved from our hometown because of the war that overtook us in the morning, but very suddenly, I couldn't believe until the end that the war had really started; it was like a bad dream. At first, we came to [CITY], but we didn't stay there for long because we couldn't find housing because the prices were too high, and we couldn't find jobs. Then we moved to [CITY], where we found temporary housing at first, and then permanent housing, and found work, which was very difficult because our friends and acquaintances were forced to return to the Donetsk region since there was no work, but the money savings with which we left, ended very quickly. The world changed once again when I received a call from my hometown and was told that the house had been shelled, the damage was extensive, there were no windows or doors, and the walls had been hit. Since then, life has changed, and my emotional state, of course, has also changed. Until now, we try to pretend that everything is fine, life goes on, and that everything is and will be fine, there is such hope, of course, but the reality is complicated, and at times it is difficult to experience it. But victory is ours, and we believe in our country! Ми переїхали із рідного міста через війну, яка настигла нас зранку, та дуже різко, я до кінця не міг повірити у те, що війна дійсно розпочалась, це було схоже на недолугий сон. Спочатку приїхали в місто [МІСТО], але пробули там недовго, тому що не мали змогу знайти собі житло, бо були надто високі ціни, та не знайшли собі роботи. Потім переїхали до [МІСТО], де і знайшли спочатку тимчасове житло, а потім і постійне, та знайшли роботу, що дуже складно, бо наші друзі та знайомі вимушені були повернутися в Донецьку область, так як не було роботи, а грошові збереження, з якими виїхали, дуже швидко закінчились. Світ змінився ще раз, коли мені подзвонили з рідного міста, та сказали що будинок зазнав обстрілу , пошкодження дуже великі, немає вікон, дверей, стіни попадали. З того часу життя змінилось, та емоційний стан звісно, також. До сих пір ми намагаємося начебто зробити вигляд, що все добре, життя продовжується, що все є та буде добре, є така надія звичайно, але реальність дуже важка, та моментами важко це переживати. Але, перемога за нами, та віримо у нашу державу! Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1328 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1328 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a653c3b71c12d3a9f061b093a68b62d3.pdf?Expires=1782345600&Signature=M3JV6RXiTGqKPXyKu4JsXC3B%7E3zAzgjZvKvEa47%7EXiJjZ1T03KHpDQ3gRJxsFDDNiskOk03Y7v66KXiXEDwFyLnmLmAvgqefRXW57tN0AWRvDFovhDTmOEWxH9zer-EWCsbfWAL9ID4u11NADJZFSHbXcmOsQh3rwyEennK%7ErTt2M1lM2shXdJBibQGHuZfraZiuN577PJLtgfAh29hZPXYddCpHrUQ1sMcORRDmvlZ38xl6ztNzQhJh9aWyHldECB73llMW01MnA8rOes1hBdpWIavVBFXLdGbRThrUNHmTRLFFZPmIIfQiTp6EYr3Zzv9OQAM2DxiGg6AyZWmpWA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 22789b8a1f5b9672f6e61e287e291443 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 34 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-27 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни This is my second war... The first was in when I just gave birth to a son. I was from [CITY], but later I moved to [CITY], where I tried to start my life from the beginning. But it was not possible to escape from the war. Back then, in [CITY], I wasn't as scared as I was in [CITY] on February , . This time fear completely took over me and my body. Since February , , we have lived only in the corridor: we ate, read news, books, slept, and watched cartoons. It seemed that if I went into the room, something would surely fly. My husband and I went on errands for groceries, but every day there were even fewer of them in stores, and this added to the fear for the future. There were also problems with water. We didn't think about constant shelling because then it was definitely possible to "go away like a cuckoo"; we were just glad that this time it was not near us. But the moment came when we realized that we had to save the child. We left. It was terrifying that an enemy rocket would fly into the column of cars that dared to leave, but everything passed. We were on the road for three days until we reached a more or less safe place. Now we are trying to cope with fears and stress because we have the consequences of experiencing the experience of life in conditions of war. Це моя друга війна... Перша була у році, тоді я тільки-но народила синочка. Я була дончанкою, але згодом переїхала до [МІСТО], де спробувада почати життя з початку. Але від війни не вдалося втекти. Тоді, у [МІСТО], мені не було так страшно, як з .. у [МІСТО]. Цього разу страх повністю заволодів мною і моїм тілом. З .. ми жили лише у коридорі: їли, читали новини, книжки, спали, дивилися мультфільми. Здавалося, що, якщо я вийду до кімнати, то обов'язково щось прилетить. Перебіжками ми з чоловіком ходили за продуктами, але з кожним днем їх становилось ще менше в магазинах і це додавало страху за майбутнє. Ще й з'явилися проблеми з водою. Про постійні обстріли ми не думали, бо тоді точно можна було " кукухою поїхати ", просто раділи, що цього разу не біля нас. Але настала мить, коли зрозуміли, що треба рятувати дитину. Ми виїхали. Було дуже страшно, що в колону машин, що наважилися виїхати, прилетить ворожа ракета, але все минулося. Три доби ми були у дорозі, поки дісталися більш -менш безпечного місця. Тепер ми намагаємося впоратися із страхами і стресом, бо маємо наслідки переживання досвіду життя в умовах війни. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1321 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1321 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a69caab080ae4751c84b70dedc440352.pdf?Expires=1782345600&Signature=caHfGtP%7EZMC6OTL6vuxcWEvSSZs3p1ZIgJQQoBDv9bGAa5ARucgPuXbPLRlircJlL%7EIEnbk1%7E7lel6leqt8OAmeBtkNkExf2yvSETe-5bLb4NIRi05yV1B9mgaIh7aZSQyS7ZtXXodbqDjwEuXWNL2rvv7xTQHpBSzaUeG%7EmLWhGZDplEQYNwEPPnX4Nzm3jR5osBAOAzsHipPwgQv7TuN9nqtCJMivXoAmJGhdy-ZXGIPhvpc00aWVguRLhRIxTxyjkhBPej%7EiGz%7EjhNHwal1P%7EJb7FlNLCmrylk9dn8cy1vNK7I9DSmBbt50F1MILxTest3LBBUzStSVj7IpSoKg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 8fbe278adb403431a65217ed90d0cf93 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 35 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-27 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни When the war started, my family was very cheerful and friendly; we liked to go on vacation and spend much time with the children. We have known what war is since . But what started this year is simply a horror. My children and I could not sleep or go outside. We boarded up the windows in the apartment, and it felt like we were living in a bunker. My children were afraid of all the explosions, and we were forced to leave our homes and move to another area. My father stayed in our city, and I worry about him. I did the right thing when I moved to another city. Because life under constant shelling is not possible. In the village, we got used to the silence a little at a time. I still see dreams of my garden being shelled, buildings collapsing, and people dying. When a rocket hit the kindergarten where my son was, when we ran around the city, where there was broken glass everywhere, we prayed in our hearts that our child would be whole when we saw our son and saw that everything was fine with him, it became a little easier, but the anxiety is still there. Life in a city where there is a war is very harsh. You must always beware of everything. You must make a shelter for yourself and your family. Explain to the children why this shelter is needed. Explain to children how to behave in difficult situations. And when you explain it to the children, you have tears in your eyes. My family's life will never be the same. But we try to hold on; we try to help people. We believe that everything will be fine soon. That we will return to our home. That the war will end. And our children will sleep peacefully. My grandmother's house was broken into, my grandmother was evacuated, and I had no way to see her. She does not yet know that she has nowhere to live. And there are a lot of people like her. Sometimes I can't control myself because of the war. Коли почалася війна, моя сім'я була дуже весела і дружня, ми любили їздити на відпочинок, проводили багато часу з дітьми. Ми знаємо, що таке війна ще з року. Але то що почалося в цьому році, це просто жахіття. Мої діти і я не могли спати, виходити на вулицю. Ми заколотили вікна в квартирі і таке чуття, що жили в бункері. Діти лякалися всіх вибухів, і ми були вимушені покинути свій дім і переїхати в іншу область. В нашому місті залишився мій батько, і я дуже за нього хвилюють. Я вважаю, що я правильно зробила, коли переїхали до іншого населеного пункту. Бо життя під постійними обстрілами не можливе. В селі по трохи ми звикли до тиші. Я до сих пір бачу сни, як мій город обстрілюють, як руйнуються будівлі, гинуть люди. Коли в садочок, де перебував мій синочок попала ракета, коли ми бігали по місту, де всюди було розбитого скла, в душі ми молилися тому, щоб наша дитина була ціла, коли ми побачили свого синочка побачили, що з ним все в порядку, мені стало трішки легше але тривога досі є. Життя в місті де йде війна дуже сурова. Ти повинен завжди всього остерігатися. Ти повинен зробити укриття для себе та своїх рідних. Пояснити дітям, чому потрібне це укриття. Пояснити дітям, як потрібно поводитись в складних ситуаціях. І коли ти це дітям пояснюєш, в тебе сльози на очах. Життя моєї сім'ї вже не буде таким, як раніше. Але ми намагаємось триматись, ми намагаємось допомагати людям. Ми віримо, що скоро все буде гаразд. Що ми вернемося до себе додому. Що війна закінчиться. І наші діти будуть спать спокійно. Будинок моєї бабусі розбили, бабусю евакуювали і в мене немає змоги її побачить. Вона ще не знає що їй вже немає де жить. І таких як вона дуже багато. Інколи через війну я не можу себе контролювати. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1318 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1318 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/f7cc2983cde2274bd6478861d24a5d2b.pdf?Expires=1782345600&Signature=tGYZiSXkZiC0DeZL1e1%7ErNTH00HOY4hcd093ow7mlR3E4C--JjGM0CCByLRc7hHOaQ11YFhStcF%7EeVvYW1A8h6qNSgRFVK%7EK-oM6I%7Eo8lj2WVt8soWomdMY7%7E8lhc2sPCXcAPtYJq8eCKvIEZ-s1DKFY2YNe-MzEnDKx4c228I%7ExPSa1U%7EN7tMyqXkh12sbN0-vSKiMNLwqwSR5jkwnOrne4hNcbKeBiPQobhF8tgGRma3GP4WlsBknN21vXMRKmwuPVesXB1FhxhrhvkKlEJIkcVQwQf-wrGKxj1juUdFdB8c8HPY4wsNZMTnK-GCT2QBrcfwHfugxptxmZussX6Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM b8452c549e32cacaf7dcffeda4aab8e2 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 31 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-27 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Good evening. My name is [NAME]; I am years old. Before the beginning of the full-scale Russian invasion of Ukraine, I lived with my family in [CITY], Donetsk region. We had a peaceful life: two wonderful children, and we were still expecting a baby. My husband served in the ATO from to and was injured; I also served from to . Because of this shameful attack on our country, my children and I had to leave our home, my third child was born prematurely due to my constant stress, but God had mercy, and my child is healthy. My middle daughter still falls asleep with the fear that we will be bombed, but we constantly talk about different situations with them, and she calms down. Our Ukrainian children deserve a happy childhood, not what Russia is trying to do. Thank you for your attention, Glory to Ukraine! Доброго вечора. Мене звати [ІМ'Я], мені рік. До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну мешкала разом з родиною в місті [МІСТО], Донецька область. В нас було спокійне життя : двоє чудових діток, та ще очікували дитинку. Чоловік з року по рік служив у АТО, отримав поранення, я також з по рік служила. Через цю ганебну атаку нашої країни ми з дітьми змушені були залишити наш дім, третя дитина народилася раніше строку через мій постійний стрес, але Бог милував і дитина здорова. Середня донька ще й досі засинає зі страхом, що нас будуть бомбити, але ми постійно з ними проговорюємо різні ситуації, і вона заспокоюється. Наші українські діти заслуговують на щасливе дитинство, а не на те, що намагається зробити росія. Дякую за увагу, слава Україні! Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1317 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1317 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/59de92b63e2d5eebe4a3f8d26eec19ef.pdf?Expires=1782345600&Signature=vBUKZbmzQT9jzF0WEJr4K0VwSQe-JpBJAzLCJHXiO2Of%7Ebl9m-wYn%7EbhOxf8W-vqmsxSVrEA0tMZBrRCO6KCtTMVb6vqRnBctSgr1cqKDcpNOjH8AnmuHY6Rz5cGnMup6zpwyaZVQsuwECPV9bUt%7EwJT54Yrr1HQwIv3KPq5EivoFJ9DT8Mh0qW6hfxz6zub%7E%7EJu-gvViz9waIncKxeQoXo5YCQNysEj9shYiNE3P0cSubXcBLQhyNpM%7EmO3RWllNJjMyDO-fwCeT0Gr-V9Oyr0TPgQUP76JMphGQxt7etjO63Jd27qRuWVfuHa78bKA2BkooakSMcjo7OjE8N2foA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 22fe152a15be9b23f4cf036cc4ef29f5 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 66 Age Range / Віковий діапазон 65+ Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-26 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни War is the most terrible thing that mankind does. I was born in [CITY], Donetsk region. After graduating from university, I went to work in [CITY], Donetsk region. I had everything: family, children, friends, loved ones, work. But with its invasion of the territory of Ukraine (Donetsk region), Russia destroyed my settled and peaceful life and the life of my entire family. First, dirty Russian propaganda began, pro-Russian rallies were organized, some incomprehensible people in balaclavas began to occupy administrative buildings, and then hostilities began. My family, like many other people, had to leave their homes and go to a safe place. At first, we lived in [CITY]; then, we moved to [CITY], Donetsk region. We could not return home because the Russian Federation occupied [CITY]. So we lived in [CITY] and got used to the new city. On February , a rally, "[CITY] is Ukraine," was held in [CITY]. There were many people; we sang Ukrainian songs. We came home in high spirits. But at : on February , , we woke up to powerful explosions. We understood that the war had started because rumours about it had been heard often lately. Horror took over me, and fear settled in my soul. Fear for children fear for our lives, for the fate of our native Ukraine. Then we heard and watched all these terrible events that began in our country: the bombing of peaceful cities, fires, deaths of people... Pain, horror, tears... I thought that I would not be able to survive this incredible pain. Then air raid alarms began to sound in the city; explosions began to be heard more often, and the city began to be bombarded with rockets. Therefore, to protect our lives, we decided to leave the city on March . For the second time, we had to leave our property, which we had acquired for years. And again, we are forced to go somewhere... We went to [CITY]. We decided not to leave our country because we thought it would be a betrayal of our defenders and our homeland. I wanted to be involved in the defence of the state in victory. We were warmly welcomed and helped in the Lviv Region. We joined the local volunteer activities: we wove nets for the army, then we started working in the volunteer kitchen, where we prepared vegetables for soups for our soldiers. I cannot come to terms with this war, the death of people, and the destruction of cities and villages. I am perturbed about the fate of our country and our people. This pain does not leave me; it takes away my strength and destroys my soul, I have lost the feeling of joy, and I rejoice only when I hear about the achievements of our military for every liberated corner of our land. But I firmly believe in our victory over Russia and in God's and man's just judgment of the aggressor and terrorist country. Because it prevents us from living and terrorizes civilians every day; every day, it kills our people. I really want peace and tranquillity in my native Ukraine. And learn to live and be happy again. Війна - це найжахливіше, що робить людство. Я народилася у [МІСТО] Донецької області. Після закінчення ВУЗу (ДПІ) поїхала працювати у [МІСТО] Донецької області. У мене було все : сім'я, діти, друзі, близькі люди, робота. Але своїм вторгненням на територію України (Донецької області) Росія зруйнувала налагоджене і спокійне моє життя і життя всієї моєї сім'ї. Спочатку розпочалася брудна російська пропаганда, організовувалися проросійські мітинги, якісь непонятні люди в балаклавах почали займати адміністративні будівлі, а потім почалися бойові дії. Моя сім'я, як і багато інших людей, вимушена була покинути своє житло і поїхати у безпечне місце. Спочатку ми жили у [МІСТО], потім переїхали до [МІСТО] Донецької області. Додому повернутися ми не могли, тому що [МІСТО] була окупована Російською Федерацією. Так ми жили у [МІСТО], звикали до нового міста. лютого у [МІСТО] відбувся мітинг "[МІСТО] - це Україна". Було багато людей, ми співали українські пісні. В піднесеному настрої ми прийшли додому. Але о . лютого року ми прокинулись від потужних вибухів. Ми зрозуміли, що почалася війна, бо чутки про неї часто звучали останнім часом. Жах оволодів мною і страх поселився в душі. Страх за дітей, страх за наше життя, за долю нашої рідної України. Потім ми чули і дивилися всі ці жахливі події, які почалися відбуватися в нашій країні :бомбардування мирних міст, пожежі, загибель людей... Біль, жах, сльози... Я думала, що я не зможу пережити цей неймовірний біль. Потім у місті стали звучати повітряні тривоги, стали частіше чутися вибухи, місто почали обстрілювати ракетами. Тому, щоб захистити своє життя, березня ми прийняли рішення покинути місто. Вдруге нам довелося залишити своє майно, яке нажили за років. І знов ми вимушені кудись їхати... Поїхали до [МІСТО]. Ми вирішили не покидати свою країну, бо думали, що це буде зрадою по відношенню до наших захисників і своєї батьківщини. Хотілося бути причетними до захисту держави, до перемоги. На Львівщині нас тепло зустріли і допомогли. Ми доєдналися до місцевої волонтерскої діяльності : плели сітки для армії, потім почали працювати на волонтерськіїй кухні, де готували овочі для супів нашим воїнам. Я ніяк не можу змиритися з цією війною, з загибеллю людей, руйнуванням міст і сел. Я дуже переживаю за долю нашої держави і наших людей. Цей біль не покидає мене, він забирає мої сили, руйнує мою душу, я втратила відчуття радості, і радію тільки тоді, коли чую про досягнення наших військових, за кожен звільнений куточок нашої землі. Але я твердо вірю в нашу перемогу над Росією, і в справедливий божий і людський суд над країною агресором і терористом. Бо вона не дає нам жити і тероризує мирних мешканців кожен день, кожен день вона вбиває наших людей. Дуже хочеться миру і спокою в моїй рідній Україні. І знов навчитися жити і радіти. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1286 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1286 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/fc80bbadbcef8459cbac50deec557c89.pdf?Expires=1782345600&Signature=qucubZPhm20AWSf-6b3IeqrBSTys0cxchpBk10sTIJDTO2nBEbLP2%7E2HlpzDVNNYnU6TX6Py01QAGA-Nd%7ENXhvqjR0g50rAwZhwbJyFOWwwCzcPR13oqiw2P1c5LKMExjEbilsAHHXsSlbhgERwW6g3ArmwDyYOgCP958AkiJpGjcDc388dv275Z8w0ZBvwQJSsMs0Mr0fUZQz%7EP4q4K6DV-iJ7Ol3IVBVcSY36XL41B7pqonf5GoEgATgaPmRh3lYYmZeAFP6ZEH28kl5LSi3grueVP73zGM9TR7d3NtSRWTRnwIpvFZGS1eAQQvbwhPuvJSLF9ldWX3KDlq9urZQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 13a6a7fe3b8c13ade8e79180ffa5bd4f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 33 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька - Львівська Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-22 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни For me, a full-scale war was the second experience of suffering from military operations. I had already moved from [CITY] after the war. Then I just finished university. I had plans and hopes. But everything became a state of chaos. I had to go not only because of military operations but also because of the occupation and repression there. Because since , Russia and its criminal collaborators have been terrorizing Ukraine. What they implemented on February and beyond, they had already tried since . These years were not easy for me. I worked a lot and earned the things I needed. I often moved from one apartment to another, from one city to another. I also developed a small business of my own and invested resources in this as well. In , I returned to the Donetsk region, an unoccupied territory. Oh, consider this my big mistake. It was necessary to go immediately away from these war-torn regions and the border with Russia. For this, I cannot, as I say, forgive myself even now. On February , I had many work plans, my father's birthday... Before that, I didn't want to believe that this war would happen. No one spoke directly; everything seemed like some kind of political game; I believed that the armed forces would not allow this to happen. That this simply cannot be. It was another mistake - not to take it seriously. At night, when everything started, I had already put all the necessary things in one place, the available money and documents. This whole situation just killed me; it seemed to me that I was dying psychologically. I found out where the bomb shelter was and bought some food and medicine. My brain deceives - invents ideas that it will end soon - they will retreat, there will be negotiations, well, really, people can't go and do such a thing. And the main thing is why. My brain does not believe. I gathered my family (my parents are divorced) at home. I carried all my things with me, slept in my clothes, looked around and saw where the storage facilities were. I was thinking about evacuation routes. Powerlessness, panic and hopelessness grew. So I spent three weeks in the Donetsk region. Then I stopped eating and sleeping normally due to stress, and the shelling intensified. Then [CITY] began, and we lost contact with our sister. This was the last straw for me. I decided to go with my mother on the evacuation train. I could not gather my thoughts about where to go, why, and where to stop. How should I take my things, books, paintings, work materials... I couldn't think of anything. I had to leave everything. Running again with next to nothing. I know how it is. And again. This is another mistake of mine. And I could not think of who and how could help me in this. I just put them in bags. Significant ones - in boxes in the pantry so that it can save them. My father remained. A month later, he also decided to go to his relatives, but came under fire at the railway station - miraculously, he was not injured. We went to [CITY]. I lived there for three months in a kindergarten, then in the village in a house (the woman gave us a utility bill). Six months later, we managed to find an inexpensive apartment to rent. It's a good thing that I kept my job. (Although I couldn't work for the first months). In the Carpathians, you can have a good rest, and it partially helps me to overcome these stresses. All this became and is such a psychological trauma for me; it really seemed that even now, I would not get out of it. I am wrong from what I've been through. And from what's happening in general. Especially since so many people are dying. What angers me the most is this injustice, this inequality before the law in international justice. Для мене повномасштабна війна стала другим досвідом потерпання від військових дій. Я вже переїжджала від війни з [МІСТО]. Тоді я тільки закінчила університет. Мала плани, надії. Але все набуло стану хаосу. Мені довелося їхати не тільки через військові дії, але й через окупацію та репресії там. Тому що з року Росія та колаборанти - злочинці роблять на території України терор. Те, що вони реалізували лютого й далі, вони до того спробували з . Мені нелегко було ці років. Я багато працювала, наживала необхідні мені речі. В мене були часті переїзди з однієї квартири на іншу, з одного міста в інше. Я також розвинула невеличку власну справу, вкладала ресурси ще й в це. У році я знову повернулася до Донецької області, на неокуповану територію. Зараза вважаю це своєю великою помилкою. Треба було зразу їхати подалі від цих поглинених війною регіонів та кордону з рашою. За це не можу, як сказати, себе пробачити і зараз. лютого в мене було багато робочих планів, день народження батька.. До того я до останнього не хотіла вірити, що буде ця війна. Прямо ніхто не говорив, все здавалося якоюсь політичною грою, вірила, що збройні сили не дозволять, що це станеться. Що цього просто не може бути. Це була ще одна помилка - не сприйняти це серйозно. Вночі, коли все почалося, я вже склала всі необхідні речі в одне місце, наявні гроші та документи. Вся ця ситуація мене просто прибила, мені здавалося, що я психологічно вмираю. Я дізналася де бомбосховище, закупили трохи їжі, ліки. Мозок обманює - вигадує ідеї, що це має скоро скінчиться - ось вони відступлять, ось будут перемовини, ну реально, не можуть же люди таке йти робити. А головне - навіщо. Мозок не вірить. Я зібрала родину (батьки розлучені) у себе вдома. Всі речі носила з собою, спала в одязі, оглянула, де які є сховища. Продумувала маршрути евакуації. Безсилля, паніка та безнадія зростали. Так я провела три тижні у Донецькій області. Потім від стресу вже перестала нормально їсти, спати, посилювалися обстріли. Тоді почався [МІСТО], ми втратили зв'язок з сестрою. Це стало для мене останньою краплею. Я вирішила їхати з мамою евакуаційним потягом. Я не могла зібратися з думками куди їхати, навіщо, де зупинятися. Як мені забрати свої речі, книги, картини, робочі матеріали... Я не змогла нічого придумати. Мені довелося все лишити. Знову бігти майже без нічого. Я знаю, як це. І знову. Це ще одна моя помилка. І не змогла придумати, хто і як в цьому міг мені допомогти. Я тільки склала їх в сумки. Особливо важливі - в коробки у комору, аби може це їх зберкже. Батько лишився. Через місяць він вирішив також поїхати до родичів, потрапив під обстріл на жд вокзалі - чудом не був поранений. Ми поїхали до [МІСТО]. Там я жила три місяці в садочку, потім в селі в будинку ( жінка нам сдала за комунальні). Через пів року нам вдалося знайти недорогу квартирку, щоб зняти. З хорошого, що в мене збереглася робота. (( Хоча перші місяці я не могла працювати). В Карпатах можна непогано відпочити і це мені частково допомагає долати ці стреси. Це все для мене стало і є такою травмою психологічною, дуже здавалося, що вже тепер я не вийду з цього. Мені погано і від того, що я пережила. І від того, що взагалі відбувається. Особливо, що гине стільки людей. Найбільше, що мене злить, це ця несправедливість,. Ця нерівність перед законом у міжнародному правосудді. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1184 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1184 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/3ef61b0f1344486df2dd2c1f1a4b548b.pdf?Expires=1782345600&Signature=Q0Sgg770RbI0tx9L%7EcmVCeQCN-0vp5wf9IwlD3RDxuWxlhnE2I-albZPJ4i%7EokX72cBEu%7Eio-ZPHIhijw2cjSfuAevXydmocwz3B6E6QGH6GVuxhzLPmqYseqZQ1IQw%7EkcdwURh7b2tMzjnd0HrFdsJbWqaRWpsBcJvZtlBTC--U0ngEo8%7E9QB0oNrDV3pkaqjE2Bud%7EBfcVFY0Bj1OMe5Fi9G7xZbwiXGhOXOQRK7KAt2WidaLH9Wq0XeQr3AeAzfWW9DY5ue0e75Q5VuvB76YX6cUCoQgwGDgO9yXfKyZm1ET30jkjUBHG6p9q6fGkiY8xYq1S8JzXg5tY7P5%7Etg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 1f0796e587d589de30d376f5445bb90e Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни My experience of the war is as follows: in the first days and weeks of the war, my level of anxiety was as high as possible. Added to this was the lack of regular sleep and overeating. Every day I lived with constant thoughts, "It will come, or it won't come," and when I went to bed, I mentally recreated my life for some positive emotions. For the first few weeks, I constantly listened to and read the news, which depressed my situation. After the first stage, namely the first and second months of the war, we began to get used to these circumstances. Anxiety decreased significantly but did not disappear completely, and sleep more or less normalized. I would like to note that before the war, I was interested in sports; after the start of the war, the interest disappeared, as did the desire to exercise myself. Before the war, I liked to listen to music, with or without headphones; after the war, I did not dare to turn on music, with the constant thought that I might not hear something. In our city, large stores began to close, which made the situation even more depressing. In general, I was in a panic; from the outside, I tried to keep myself in my hands so as not to worry my family. Regarding difficulties with concentration: it was almost impossible to concentrate during this period, the study seemed to continue, but it was challenging. And when it came time to write the term paper, I even had panic attacks because it seemed like I didn't have time for anything because I couldn't concentrate. After - months of the war, the fear almost wholly disappeared; I began to walk more in the fresh air, listen to music (not with headphones), got a job where she was constantly busy with thoughts. I continued my education and self-development. I can say that life has almost completely recovered, but the fear for my life has not entirely disappeared, especially for the lives of relatives. For now, I would like to mention that starting music and walks saved my mental state. They distract from news and events. They help to stay in society. Keep in touch with friends and teachers. The most important thing, in my opinion, that I lacked at the beginning of the war was society. Sitting in an apartment without friends and acquaintances was difficult; such loneliness suppressed the situation of fear. Мій досвід переживання війни є наступним: в перші дні та тижні війни рівень тривожності був максимально високим. До цього додалось відсутність нормального сну та переїдання. Кожен день я проживала з постійними думками "прилетить-не прилетить" і коли лягала спати, подумками відтворювала своє життя, задля якихось позитивних емоцій. Перші кілька тижнів постійно слухала та читала новини, що пригнічувало моє становище. Після першого етапу, а саме першого та другого місяця війни, почалося звикання до даних обставин. Тривога значно зменшилася, проте не зникла зовсім, сон більш-менш нормалізувався. Хочу зазначити, що до війни я була зацікавлена в спорті, після початку війни зацікавленість зникла, як і бажання займатися собою. До війни я любила слухати музику, в наушниках або без, після початку війни не наваживалася включати музику, з постійною думкою, що можу щось не почути. У нас в місті почалися зачинятися великі магазини, що ще більше пригнічували ситуацію. Взагалі я була в паніці, ззовні намагалася тримати себе в руках, щоб не хвилювати родину. Щодо труднощів із зосередженістю: зосереджуватися в цей період було майже неможливо, навчання ніби продовжилося, проте було дуже складно. А коли прийшов час писати курсову, навіть траплялися панічні атаки, через те що ніби нічого не встига, бо не можу зосередитися. Після - місяців війни страх майже повністю зник, почала більше гуляти на свіжому повітрі, слухати музику (не в навушниках ), влаштувалася на роботу, де постійно була зайнятою думками. Продовжила навчання та розвиток себе. Можна сказати життя майже повністю відновилося, проте повністю страх за життя не зник, особливо за життя рідних. Наразі хочу зазначити, що начання, музика, та прогулянки рятують мой психічний стан. Вони відволікають від новин та подій. Допомагають триматися в соціумі. Постійно контактувати із друзями та викладачами. Найважливіше, на мою думку, чого мені не вистачало на початку війни, так це соціуму. Сидячи у квартирі без друзів та знайомих було важко, така собі одинокість пригнічувала ситуацію страху. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1143 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1143 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/d5ea3f8a32b4a5bd6d821d0a6fef72c1.pdf?Expires=1782345600&Signature=kV8V20A-rpFKYWIKEtF%7EgIi%7EZadhJkGlMAlqyLYsdHy0UVTMPjIBkBJMPeM9sNbLXp9t44kX%7EyxMpy1RBOw6cHZLCR2ooPU6QA3OW8sTen0K6MfMnB9WH6XGYu0ZJ6CzMqFclICbLQqi4K8Dtjc%7EA3TyITAEJQAp7t17EjVNrQ5lYw6k15uvwjtlV0DDrCE5D7KIBBNFhoFDgRZ-Rgr74aQFUQeuktJkYwV-Y-pWM6ba--gjHoq-62vGt-vQtii0aMneVmK%7EYqRwk5Vue6y4vU3DqtzP2anNmWieK5esPtsSkOumuc8RjqDjEQ8CVkaVM3NTK2bm2hDgCSVvi86lKg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 5f61f0ba5aa26185f1ddb2b28e6c75d6 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 31 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I am perturbed about the war because we experienced it together with our family in our city of [CITY] in , then we hid in basements, and then we were released; we more or less started to leave, but the children were still afraid of thunder, they thought they were going to bomb us again. Я дуже переживаю через війну, тому що ми її разом з сім'єю пережили в нашому місті [МІСТО] у дві тисячи чотирнадцятому році, тоді ми ховалися по підвалах, а потім нас звільнили, ми більш-менш почали відходити, але діти всеодно боялись громау, вони думали, що знову нас починають бомбить. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1066 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1066 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/db1a6ff4c29c9b65b1de851b5f67a0a3.pdf?Expires=1782345600&Signature=N1MJkA6ik0DGOfHv8tvJ5D7QBVjrAQ8cF7w5xjsPlg0SkTFpWyBByMb53xCWIvbZ-g%7EG1JS72UiHf19EpKybs6aMUML88G9tMO39I7mYT01zXh1cAwt4nEhbGc2Ms%7EQXvLMVV6zWCmmTH6XVNg1K-0UogVJ1HdBr7fvUBidSB73vs8kpwyeNnoGHkX3hdbBPvT0FJhoaAuIDRIGY9XxttkKc3EBKVStjKJ1zotiUpYpfd8v73PdICSScq8%7E6yzmt6tXwWjc%7EYJUDGlPejvCzZ7fWkKW0Tt1Mfe22r2m%7EvvoaKmtpPaofODfj2fhzMBAzdPNlZwtvHla9OjuGHvA9pw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM f9162eb1cf703f37e6337027d9a05e60 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 56 Age Range / Віковий діапазон 56-60 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Good afternoon! My name is [NAME]; I moved from [CITY], Donetsk region, back in April. I have diabetes; my vision is terrible. I live in a dormitory; I only eat canned food. My father was killed during the war. My daughter and I moved with a small child in our arms. Currently, we have been living in a hostel for months, which does not even have a kitchen. Our life has turned into horror; we live as if in a dream and cannot wake up. Very rarely anyone helps us. We were left alone with our problems. I don't even have money for treatment, so I practically don't see anything anymore since we give all the money to the child for food and, at least, sometimes, a toy. We don't get any help because they help only privileged families. We are very tired of living like this; I don't even know if I will be able to find out how that war will end (a rocket fell near our house, which could have completely destroyed our house and everything that we had built all our lives. That day a neighbour was killed on the street because of it. It's so hard to go through all this because we already experienced it in . All these thoughts, and dreams, after all that, I started to get diabetes to the point where it hurts even to walk, and I'm like now, without medicine, this war will just kill me. In February and early March, we slept on the floor under a jacket. We tried to follow all the rules, but when a shell landed at the end of our house, exactly where it landed in , then we have already decided to leave; although it is challenging to leave our house to a dormitory, where you cannot even drink tea or cook food. We are already being expelled, and we will look for ways to live on. This war has taken everything: our father, peace, nerves, health, but I really hope to see our victory! Доброго дня! Мене зовуть [ІМ'Я], я переїхала зі [МІСТО] Донецької області ще в квітні. Маю діабет, дуже погано бачу. Проживаю в гуртожитку, їм тільки консерви. За час війни було вбито мого батька. Моя донька та я переїхали з маленькою дитиною на руках. Наразі ми місяці проживаємо в гуртожитку, де навіть немає кухні. Наше життя перетворилось на жах, ми живемо наче уві сні та не можемо прокинутись. Нам дуже рідко хто допомагає. Ми залишились на самоті зі своїми проблемами. У мене нема навіть грошей на лікування, тому я практично нічого вже не бачу, так як всі гроші віддаємо дитині на їжу та хоч іноді якусь іграшку. Допомоги нам немає, тому що допомагають тільки льготним сім’ям. Ми дуже втомились так жити, я навіть не знаю, чи зможу я вже дізнатись, чим та війна закінчится( біля нашого будинку упала ракета, яка ще трішки та могла повністю зруйнувати наш будинок та все, що ми будували все життя. В той день на вулиці через це було вбито сусідку. Так важко все це переживати, бо ми вже пережили це в році. Ці всі думки, сни, після того всього я почала хворіти діабетом в стадії того, що мені навіть ходити боляче, а я як зараз без ліків, то ця війна мене просто уб’є. Лютий та початок березня ми проспали на підлозі під курткою. Ми старалися, щоб всі правила були виконані, але коли в торець нашого дома прилетів снаряд, саме в те місце, де прилетів і році, то ми вже вирішили виіїхати, хоча це дуже тяжко, виїхати зі свого будинку до гуртожитку,де навіть не можеш випити чаю чи сварити їсти. Наразі нас вже висилають та ми будемо шукати як прожити далі. Ця війна забрала все: батька, спокій, нерви, здорв'я, але я дуже сподіваюсь, що побачу нашу перемогу! Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1064 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1064 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9c0237eb0c09d1e4fec86ca1891fa882.pdf?Expires=1782345600&Signature=Yh4iaDGUJetUJcdTuJVlpIZsfyXtyaMU%7EnYjNj4C78MMP8RQkaZFQ610cpgTMe4pN7SAVS6Wfg9pPCIeKlZJywDoXx89BmJKIWh4QVxmQFvbaTwhxQlQJhuZEHIx3G530tmIR3hipWcoy9RN6HO-Rg0yEQ%7EWoYqrmPzCX5MXPrSDbtQ-meDm5yPAVuVlKgQ8VVUcd8sWNhVZ5kgf%7EiHi8pquIwG9MrF7-ka72ZeccamxPvwTo4TQqRLs20RPmvRi5qIk%7EAzxvGOMrXEkWsvJ0kuc4binymdo0sTke9RZRLIM17TKhre0QfjYzgIaZkbWt8SMTqHR25xtsFvFkpGUsQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM f0274599903bdbf59ad51ca48b2aee91 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 37 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни War is very scary. You are afraid for your relatives and friends. It is challenging to leave your home, where you spent your entire childhood, to unknown cities, and you understand that you will probably never return. It is very sad when you see your hometown being destroyed, people losing their jobs and homes. It is difficult to see how old grandparents live in the war. I really want to finally have peace and everything to be as it was before. Війна - це дуже страшно. Боїшся за своїх рідних, знайомих. Дуже тяжко виїжджати в невідомі міста із свого будинку, де пройшло все дитинство і ти розумієш, що, мабуть, більше не повернешся. Дуже бере смуток, коли бачиш, як руйнується твоє рідне місто, люди втрачають роботу, домівки. Тяжко бачити, як старенькі бабусі і дідусі проживають війну. Дуже хочеться, щоб нарешті був мир і все було, як і раніше. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1054 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1054 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9115f4cb674b0e51d9c0e38be2981c87.pdf?Expires=1782345600&Signature=RCX-pvOlZbRfrGQowyuQSZ8LrJMlDJED19rkIlyvGW8dymlgYHJOjqxUyO6FXENDiPs8QUmuDmz7-UeUVdNJ0HOTowG6y9Gm8kcZChqugzg6XyYi2sZkMFG66OjNswufXYuC%7E7qrq0PsG7sgJ3tDLC2X99gc6iCmkLXEewnP8lzugZx9AzeMpF6DIh3oAkKNRihvaye%7EAhbYcnlWd8NV3Q-AuR2E2X6nODy7e8durE4oprsrXrUfuZAaIIxUXdJ2WIVA-OP8qExSS2JJxhV1cfrXLFHcyuj3W9EvFmFUBTN8iSNeUDOBEwcNp6C%7EL9u0UZBvnQFm3nfkl%7EEDo0hgKg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 2a97af42d7e02499a2a3cb25acffc6be Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 28 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни My family and I live in an active war zone. Leaving to a safer place was postponed for a critical moment because money was scarce, and it was terrifying to leave my home, husband, and relatives. But I don't want to stay with a -year-old child in the middle of war and bombing. I believe that peace talks are needed. Everything around is being destroyed and destroyed in Donbas. Why should my region pay for peace in the whole country?! Why should my family flee from the place where we live like cannon fodder?! Be human; hear us! We are not waiting for the "Russian world"; we just want to live at home, on our land, where our ancestors are buried! There are no more tears to convey all the anger to all those who do not understand what life is like here and only climb to leave with their advice. I was born in Donbas, don't let me die here. Solve everything through negotiations, do not please your enemies. Я та моя родина живемо у зоні активних бойових дій. Виїзд відклали на зовсім критичну мить, бо грошей обмаль та залишати свою домівку, свого чоловіка та усіх рідних дуже страшно. Але й залишитися з дитиною років посеред війни та бомбування не хочу. Вважаю, що потрібні мирні перемовини. На Донбасі руйнують і нищать все навколо. Чому саме мій край має платити за мир у всій країні?! Чому моя родина, як гарматне м'ясо має тікати з місця, де ми живемо?! Будьте людьми, почуйте нас! Ми не чекаємо "русский мир", ми просто хочемо жити вдома, на своїй землі, де поховані наші пращури! Немає вже сліз, щоб передати усю злість на всіх, хто не розуміє, що тут за життя, а тільки лізе зі своїми порадами виїжджати. Я народилася на Донбасі, не дайте мені тут померти. Вирішуйте все перемовинами, не вподобайтесь ворогам. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1044 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1044 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/fa44a273b871181723d1421aec3b2f3f.pdf?Expires=1782345600&Signature=a0ZXM1ALVfxp6AqWQGyLqr4Lv4hj-LD81UJBK1%7EORJadp%7EzJ3wImz7oOn6%7Ez7bjOv8v9lY%7EbD50DOGRIEp-v2XwT0COPJgByIi%7EK8uXoSaeIEc1ph-zDMMRQPTxST4-gvEUX5coOPs1yOVhYUAT3eSaMZvV9D2GPDxsspEHhXmSSDOFsy6Y6LktdCqkBYOdpsteNtm4aq7wTC%7EECPlAzBGUtLQRnsXr4jfSV34bCEjtySX9l5TYhKyovLN-BuNMqmtF7AULGSnSkueWOFryhUAmVo3iFIuULhSG%7EgK3y%7E3Bjlw%7ENcVUgeba579eYsy5OMKDXplkJypnULhdlbaTh6g__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 9d245cf1cd3c61034978914cd5240c0a Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 39 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Airplanes are the scariest. They fly so low right over the house. And then the explosions. When I hear a plane, I start having panic attacks; I can't control myself. I also know exactly when to leave and come back after a shelling. I always reassure myself when I hear a rocket that it is an anti-aircraft missile. The war took away everything we had earned with my husband for years. First in [CITY], then in the region. Thank you, life has been left to us for now. Найстрашніше це літаки. Вони літають так низько прямо над будинком. А потім вибухи. Коли я чую літак, у мене починається істерика, я не можу себе контролювати. Ще я точно знаю, коли відльоти і прильоти граду. Завжди заспокоюю себе, коли чую ракету, що це ППО. Війна забрала усе, що наживали з чоловіком років. Спочатку в [МІСТО], потім в області. Спасибі, життя поки залишили нам. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1042 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1042 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/4e5b6736256d0e316d9b2c9ad1ece4cd.pdf?Expires=1782345600&Signature=IRCqK2PMEjQ%7EKjfIqAdu4AJp-Nc8q97wzWBeDIcIRlgcfqmM9mRqCTzefW91EY0L2TcmVBEE4QpRy0oEGfpcyqigeb4Q29Wj8MyyiNBqPfxxSPZK5ZiihIXgzCcXxj4mvnSckxn0mnK7V5y-ImWSBpcL1S-LtdI23NZsNEu47wsRLx1e1gybw5agtrE3ACwqh8-TSjERoIGYgJTtkO9DpkgQ5me4DcRaHmpKwdSubnt400zNWGlzcA%7ED5BaYgq06J%7EVAUfuuIHo5vQPuUZH-Eg-uqMIW-Sh7MeMYKen4rXrMSqwmQVQv7dtkZ5RBNnxWhDPgP%7EEDatGpdjudyp%7E2qg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 32de9741b3bb94e53036ee7950d0791a Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 30 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни My story. Good afternoon! My name is [NAME]; I am from [CITY], Donetsk region. On //, my .-year-old child and my -year-old mother, aunt and -year-old niece had to leave due to constant shelling. My mother suffers from diabetes; she has a progressive loss of vision (one eye %, the other - more); she needs constant, quite expensive medication. Otherwise, she will simply go blind, and her health has deteriorated greatly due to constant stress. My child and I live in a dormitory without a kitchen or hot water. We have been eating canned food for the fourth month; my child constantly cries, and the doctors insist on visiting correctional specialists because the development delay has already started. During these months, we lost relatives; my grandfather stayed in his hometown, and one day, a shell exploded near his house, and my grandfather was found dead; my grandmother could not survive this and the consequences of and also died after a massive heart attack, we couldn't even bury them decently. All our things, everything we collected and built, collapsed in one day. Now the most important thing for me is to preserve the health of my mother and my child because I don't know what awaits us next, we were given housing until August with partial payment, and after that, we will have to look for something else. Now we are collecting money for medicine and for the most necessary things, but we do not have enough; I feel so sorry for my child; she lives her childhood in stress and terrible conditions. I experienced this horror back in , and after that, I barely got out of the stress, went to work, and gave birth to a child, I was so afraid of all this, first the pandemic, then the war, and now all this has returned and is constantly weighing on me. I feel worthless; I can't help my relatives, I can't save my mother and child, I cry every night when I see how they suffer, how my mother cries at night sometimes from the fear of losing everything we had, then from the pain of health. My child sincerely does not understand why I can't buy her a toy, or tasty food, why until the age of , she eats canned food, not fruit, like at home, where all her toys and a crib are. I sleep with her on an old soldier's bed; there is no room for us, and my health has simply completely gone to nothing. It's terrible when you can't save your loved ones, and your city is being destroyed daily. Моя історія Добрий день! Мене звуть [ІМ'Я], я зі [МІСТО], Донецька область. .. мені, моїй дитині , років і моїй мамі років, тітці та племінниці років довелося виїхати через постійні обстріли. Моя мама хворіє на діабет, у неї прогресуюча втрата зору (одне око %, друге - більше), їй потрібні постійні, доволі дорогі ліки, інакше вона просто осліпне, а через постійний стрес її здоров'я дуже погіршилося. Моя дитина і я живемо в гуртожитку без кухні, гарячої води. Уже четвертий місяць їмо консерви, дитина постійно плаче, лікарі наполягають на відвідуванні спеціалістів-коригувальників, оскільки вже пішла затримка розвитку. За ці місяці ми втратили рідних людей, мій дідусь залишився в рідному місті та в один із днів поряд із його будинком розірвався снаряд, дідуся знайшли мертвим, моя бабуся не змогла пережити це і наслідки року і після обширного інфаркту теж померла, ми навіть не змогли їх гідно поховати. Всі наші речі, все, що ми збирали і будували, завалилося в один день. Зараз для мене головне зберегти здоров'я матері та моєї дитини, бо я не знаю, що на нас чекає далі, нам надали житло до серпня з неповною оплатою, а далі нам доведеться шукати щось іще. Зараз ми збираємо гроші на ліки і на найнеобхідніше, але нам катастрофічно не вистачає, мені так шкода моєї дитини, вона проживає своє дитинство в стресі і жахливих умовах. Я переживала цей жах ще року і після цього ледве вибралася зі стресу, вийшла на роботу, народила дитину, я так боялася всього цього, спочатку пандемія, потім війна, і зараз все це повернулося і тисне на мене постійно. Я відчуваю себе нікчемною, я не можу допомогти своїм рідним, не можу врятувати свою маму і дитину, я плачу щовечора, коли бачу, як вони страждають, як плаче мама ночами то від страху втратити все, що у нас було, то від болю через здоров'я. Моя дитина щиро не розуміє, чому я не можу купити їй іграшку, смачну їжу, чому до років вона їсть консерви, а не фрукти, як удома, де всі її іграшки та ліжечко. Я сплю з нею на старому солдатському ліжку, нам немає місця, моє здоров'я просто зійшло нанівець остаточно. Це так жахливо, коли ти не можеш врятувати своїх рідних, а твоє місто щодня знищують. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1041 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1041 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/da68b7d5ab31208e166cce5d16012b37.pdf?Expires=1782345600&Signature=t2USpvZXKYb1u-VqiL9Ti07HlUJlOtObzgAqF4FSQumtPWzpfaCl5TZLLgpSBn%7EGNyj4qpr3lLR30ffxn14FXxEsXkeKPC4l4rSqzdcd35%7EHJFaffeAZ1ATtByJtZL3ZD-Ct0IceQObbCKJqO0X5wpIdiYa%7EvKce5jAZ2J5jyvsgHxjMjLxXz3OuYkU0NCK2SHfqWr0uQKoT0Wlg20V%7EKHJsavypdHSDhvEGnX-ohdK-rzOHb%7ER1zgz0lnQ0lC431bZx9CzK0XaTdLM8O1K6gCZXl8B--rnjunJPMkMiRYEaUIaY9ZXuyG7ouM480nthZn%7EILNd7NUs%7E-6iYH5WNyA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 891c5a1b2fb80d2b65ce40e71064fb9c Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 23 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни It's hard for me to talk about it, it's hard for me to describe everything that happened, it's stressful, it's hard, let there be peace on earth, please . Мені складно говорити про це, мені складно описати все, що відбувалося, це стрес, це важко, нехай буде мир на землі, прошу . Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1039 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1039 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/b99b7051f350082d1a719963914437db.pdf?Expires=1782345600&Signature=tpE72A90XV3utlwIslRyd37zWuwLrdVJG%7EOfB-4t1hrkpYCcmeGz1YyuMTQ2WpCk06mltzWKAZ8brKrdI%7E5kby232gx%7EL0rAcQQ4MI6mrxya%7EhQsn4WQCRNOFShjNzmChKo23Aqh1V5arsDT32ZIUW-qmKuGfEspMeeVq8322nBWXfNBYp%7EarnYndIeP%7EnLTOLucmN7zKJA%7EAel-R9FS1MhkrJDJOsXcoET7%7E5fnT4PfpiGc%7EG9TY1DFySTPTRHNPfLVvaVMCetp7uoUl70Ca6ZtbTaED2ppiI%7Ekixbuw1DxiKqLkEuIbZ2NvpQ623L5fnawJobOiiVfsS8O3kYFXA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 7eb7f558fa8f69411753654a1a1b60fd Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 35 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I am scared about the children and what they must go through. Дуже переживаю за діток, чого їм приходиться переживати. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1035 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1035 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/b9563d7650793c2f83c586e8f2323586.pdf?Expires=1782345600&Signature=HGCSkzmhirFPnHGGMuGzOSCufaummhw0s%7ECD8phvO0%7EHUbjtG8AsoU43BtEuhRRdflbFto9-vUNDucxBvHglE5-zJC5wtKR2-ejleCwCfCahGzwavkqk8hmFCe3onFj29t8qWZYcn2agzO2bi65OMeWoMxAynBQFb%7Eqhj6DXiaFLEg1J6SbczUgpWGkOngsOR%7EGV-lnOV4H%7Eq5dh%7EgHEEA%7ERPMf%7ErZqlIVhTWFVfJaB4KRXIdUmZlA%7Em98crncBk1te2JK0ncfAFo2XlvtiNQQrWmp9HdcXgZamAEZB4b7wOjWVuOl77sQ3lFGrVqCGH9upOhuBgOVtRC-zpPAI35g__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM a8b0543964303412b40db0d987db8ec0 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 33 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I was born in the city of [CITY], grew up there, got married, and went to live with my husband in [CITY]. When the war started, I lost my grandfather, he died in an apartment hit by a shell, and I have not been in touch with my grandmother since March. When they reached [CITY], I left the city with my children and took my brother and sister; we left under shelling; it was terrifying for the children. After some time, I discovered we were left without a house; what to do next and how to survive is unclear. Я народилася у місті [МІСТО], там виросла, заміж вийшла, та поїхала до чоловіка у [МІСТО]. Коли розпочалася війна, я втратила дідуся, він загинув у квартирі, в яку влучив снаряд, із бабусею немає зв'язку з березня. Коли дойшли до [МІСТО], я виїхала з міста зі своїми дітьми та забрала брата з сестрою, виїжджали під обстрілами, було дуже страшно за дітей. Через деякий час я дізналася, що залишилися ми без будинку, що робити далі і як вижити, незрозуміло. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1033 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1033 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/b35703118c001dba2faf66839fa7638f.pdf?Expires=1782345600&Signature=IusgrbQ5JuSNqgjBLDn5A1jt8SYAUXZoiszd0AZFqJtgA9rEIpSQidsuwlgFbJw6RiycpU6BrQgVlwWGEpmxyUUi0Cw6Y2x%7E5331GwIus-jSZJ8ftwQfadAyna0ssBpX3y2S5NX7uf5rO3wEM4xkquSSgsG5yTXFyV97kU1WcgfE9BCrM1dXtMfIiRlmly36Cs4qQiM-j%7E5YuH0QI0YYM7TXjv14qhPocF%7EWIyPB4kYgvtipptCiab7tcQp5U7q8a8Vl58SnlaTJ34n7Hd245hLli2sNCsSpIBWYud0xYS659S296CsK2DY5dQWka1hzWz784-ci73Y4E5TITQ%7ER6Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 4c7c41eac5a37e9b677d72b13d9324a4 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 26 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни We were also afraid in , and it is happening again. I want it to end soon. We want peace above our heads. Хочеться, щоб це скоріше закінчилось. Ми в році теж боялись и тепер це знову повторюється Хочемо миру над головою. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1030 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1030 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/46a60337b29bc01a58fe227c284aef59.pdf?Expires=1782345600&Signature=ovOmNeqB0AURgO-F3Ln5VHjHw%7E8XcCi5QleyvUNCkvNZP%7Env3DwhZSUAjMozECd3-4gTWpaIOCkLWIcrIhh8cqErLvXRtdXSe5IQLMoHNKd00MH-zAiB%7EqP3F6m%7E%7ESMyJPe3U70APorJv6dBy2xCagGDbPyjkKt0Dd%7E0poPIKin2UWvnneThAMWmjFXO7kfx4O5GxHaIghH50TjUnjqlHyS6WijA4Jv-3HjLdfzDVV6ERjTRHqmIV-OWG4uf4LXdzAP0TrQ0yp1vBK3fJmxZHHqM6cWHsn7DwhgG4qGSWRmUNzgkGOOAe6wKAcW54aZMWs-E0x1yMFInFobZlZIfVw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 2fdf0887d0a620d554565af4fcebb7d7 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 27 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I was scared about the children, not about myself. Дуже переживала за дітей, не за себе. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1029 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1029 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/8d302070359b5e49b1f5705dfa66b8af.pdf?Expires=1782345600&Signature=AsjYgiE1I1iSs9nqzq18MvCoMwjAoP5C2TTNPDLhlsbqsMjfgbXFwzcRqa4RasD2UcrEz6tdL4p2jVQ5i66rsYePAsj6hNPMbaGma%7EsuFLM27nZxVhvbgc2OQ%7En22vYwaadfu6R0d-p1w4cH7iQ6La1oDJDL5npP-Ohn-zDlRhIw-6mdH%7EuYdTx5hfzcxAOBIPHtAmNaZJ0psfl45irw-bixGgaiHUrZVxC7eGb7m2JqYFpsdfLymt47TrlkPD6Uf1jJPJSuM0HJwAcnDQ6A7Uz5n1v%7EuWctFEmb1wX46ZraW8vXpC24W4MBYIWBu1gjuCHgO1cmyQOm%7E4UEzN3vqA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 624de7d48dd0fa73fc4265c240993c97 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 33 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Good afternoon, everyone. My name is [NAME]. I lived in the city of [CITY] in the Donetsk region. This is a beautiful city, blooming, cheerful, cheerful, but in winter, when I was at work, we heard explosions, and everything froze; we didn't go to work anymore. Schools and kindergartens were also closed. We stayed at home until the end, but the children and I were terrified; every day and night, we saw and heard explosions. You can't do that; the war is terrifying. We sat in the basement for more than a week; we ate, the children slept, went to the toilet, and couldn't go outside because it was terrifying. And then we went to [CITY], where they helped us and sheltered us; it was a church. Then we went to [CITY], where we lived in a kindergarten. And now we have come to the [CITY], Kyiv region. It is quiet here; there are no explosions, and children are walking, enjoying themselves, warmth, and life. If the studying and kindergarten work, then the children will continue to study. My nephew protects our Ukraine. We always worry about him. But we believe that Ukraine will win. In our city, there is no water, electricity, or gas for a long time. I always call my neighbour and ask how they are. Today, our city was shelled again. I so want to go home, to my native house, native land. But unfortunately, it is not possible now. We are renting a house now. I can't go to work yet, because the children are at home. The daughter sometimes cries and screams in her sleep; she still cannot reach her senses. My son is fine; he sleeps well. I also often scream when I sleep. But everything will be fine. I really pray that this will end soon and that we will continue to live as we lived before. To be quiet and peaceful. So that the war never again catches our Ukraine. Now we need time to escape such horror, stress, tears, pain, and death. My mother died in the winter, and there is a war here; it is tough for me to be here alone without my relatives and my mother. My children are fine, and I am happy they are alive and well, but a mother is a mother. Therefore, I wish everyone peace and goodness and victory. Thank you all. Всім добрий день. Мене звати [ІМ'Я]. Я жила в Донецькій області [МІСТО]. Це дуже красиве місто, квітуче, життєрадісне, веселе, але взимку, коли я була на роботі, почули вибухи, і все завмерло, на працю ми вже не вийшли. Школи і дитячі садочки також не працювали. Ми вдома перебували до останнього, але я і діти дуже боялися, кожен день і ніч бачили і чули вибухи. Так не можна, війна це дуже страшно, ми більше тижня сиділи в підвалі, ми там їли, діти там спали, в туалет там ходили, ми не могли виходити на вулицю, бо було дуже страшно. І потім ми поїхали в [МІСТО], там нам допомогли, прихистили, це була церква. Потім ми поїхали до [МІСТО], там ми жили у дитячому садку. А зараз приїхали до [МІСТО], Київська область. Тут тихо, немає вибухів, діти гуляють, радуються сонечку, теплу, життю. Якщо запрацюють школа, дитячий садок, то діти далі підуть навчатися. Мій племінник захищає нашу Україну. Ми завжди за нього переживаємо. Але ми віримо, що Україна переможе. В нашому місті не має ні води, ні світла, газу давно не має. Я завжди дзвоню сусідці, і питаю як вони. Сьогодні знову були обстріли по нашому місту. Я так хочу додому, в свою рідну хату, рідну землю. Але на жаль, зараз не можна. Зараз ми знімаємо житло. На роботу поки я не можу піти, бо діти вдома. Донька інколи уві сні то плаче, то кричить, не може ще прийти до тями. Син нічого, добре спить. Я теж часто кричу, коли сплю. Але все буде добре. Я дуже прошу, щоб це скоро скінчилося, і ми як жили раніше, будемо жити далі. Щоб тихо і мирно. Щоб війна більше ніколи нашу Україну не застала. Зараз треба час, щоб трішки відійти від такого жаху, стресу, сльози, болю, смерті. В мене мама взимку померла, і тут війна, мені дуже тяжко тут одна без рідних, і мами. Діти це добре, і я щаслива, що вони живі і здорові, але мама є мама. Тому я всім бажаю мира і добра і перемоги. Всім дякую. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1024 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1024 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a52ccc7103a4b2b9fff70d691c8d4705.pdf?Expires=1782345600&Signature=qjKh6fXboeEY1PjFMzSRxOg5n%7EOo%7ECxGEGBfEUKvw-LSXTM35285H62JhMRC%7Ec8F2889iAt5SZoDXqIkB8Sm7gDSqHVENXN61k0yhSC0LFdiO59t4tkG7EscE87pqHyfcRB1Y5fLQy-FRi2C3WNp3%7EFd6TZD938mLpIZJdMu31CVh1M2KQSYnrooSkDDrhQp62JnKOiLXWx%7E7gCek5nA%7ECT86zkwfBclaqvmAlOFk%7EhmAKaWAeAWKW86xo9CSndtcrRXFTE4AsZYW3%7EUd7laE8GqGsAJtEBp-J-npWifL0pLnzknHB2g14yyh5ynUcI-dywA3ixmvO-9QotxPXqRUw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM c0377d26fac34cd82c394eb5cee0d0bf Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 28 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни We evacuated from our city back in April. My child often cried and wanted to go home, and my parents stayed there. I feel fear for them, for my home, for all the people left there. We all hope that we will stay in Ukraine because we do not want to live in the hands of the occupiers. We want to go home and dream about our home every day, but only in Ukraine. Ми евакуювалися ще в квітні з нашого міста. Дуже часто моя дитина плаче та хоче додому, а там залишилися мої батьки. Я відчуваю страх за них, за свій дім, за всіх людей, що залишилися там. Ми всі сподіваємося, що залишимося в Україні, тому що ми не хочемо жити в руках окупантів. Ми хочемо додому і щодня бачимо сни про наш дім, але тільки в Україні. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1020 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1020 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/d8bd0f81f4fa6068c0b9f5dbc2ac4820.pdf?Expires=1782345600&Signature=pEdPCEKtUBSGPs5so5vzq8ADP3MdcTJvDOhStRz7-n%7E6Ubo%7EOsXb4GGDp7MZNujY104f8-gQgdpO%7EQalGN-TstW0WUsFG1jMp-8XqWj6%7EP0WeLMYZIFUtyMexSIQ3QOG%7EIwu9QOor6W9rEUcW9kTmHTQi7j1egtmPOccNJCzQCtqK3Bie2i1%7EzNntAK1qr26nuhWf2SSK5DeNbuMoZ-Il3o0cZ0VOweJbOEr4ofpp-M4BmrviDRFfUF6QYI%7EyPL2GRTrwKlRvOKNKoSYTPXi1apzDXkfKPvOinYL148aHsDNQ6doaeIGtEzQv8Guyo9AU6r5L5N3uUpVrKIBBPShLQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 56061cecbe05145657c5347eaed57362 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 36 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни It all started at the beginning of . We watched TV but could not imagine that this could happen to us. The news reported about the fighting in [CITY] and [CITY]. At that time, our family lived in [CITY], Donetsk region. In April , the war reached our city. Airplanes started flying and dropping bombs on my area. Then they fired heavy weapons and hit neighbouring houses. When it became unbearable to see and hear it, our family decided to leave the city for a while. My children were and years old. We went south of Ukraine, where we stayed for about three weeks, and then returned to our hometown of [CITY]. It seemed like it was over, but it wasn't. Shells and rockets continued to fall, and one of them hit our apartment building; the sounds were unbearable, and it was terrifying, especially for the children, so we decided to go down into the bomb shelter. It was very damp and dirty; many people were hiding there too. We lived in a bomb shelter for about two weeks until all communications were cut off: water, gas, and electricity. Shelling continued; shells flew over our heads. I did not let go of my children for a moment; they began to cry more often and get nervous. They lived in eternal stress and tension. In August , we couldn't stand it and moved to [CITY], Donetsk region; at that time, life in this city was already improving. We rented an apartment and found a job; the children everything seemed tohen school. Everything seemed to be fine, but in February , everything started again. We were in despair; my husband and I lost our jobs, and there was nothing to pay for the rented apartment. Everything was like a terrible dream, a terrible story repeating itself with us again, these unbearable sounds again; we did not know what would happen tomorrow. Air raid alarms sounded more and more frequently in the city, the city's outskirts began to be shelled, fewer and fewer people remained on the streets, and shops closed. Again we found ourselves in a hopeless situation. We lived in the corridor for a whole month; we practically did not go outside; there was apathy, stress, depression and disappointment. But for the children's sake, deciding what to do next was necessary. And we again decided to leave the city and move to a safer place. It turned out to be a charming city in [CITY]. We are starting all over again: we are looking for a new job, a new school for our children, and we are settling into a new home. We have been homeless for the ninth year, but I realized that home is where my family is! The main thing is that we are together! Все почалось на початку року. Ми дивились телевізор, та не могли уявити, що таке може статися з нами. По новинах розповідали про бойові дії у [МІСТО] та [МІСТО]. На той час наша сім'я проживала у [МІСТО], Донецької області. У квітні війна дійшла і до нашого міста. Почали літати літаки та скидати на мій район бомби. Потім стріляли з важкої зброї та влучали по сусіднім домівкам. Коли вже стало нестерпно це бачити і чути, наша родина вирішила покинути місто на деякий час. Дітям було та рочки. Ми вирушили на південь України, де перебували біля трьох тижнів, та повернулися у рідне місто Горлівка. Здавалося, наче все закінчилося, але ні. Снаряди і ракети продовжували падати, один з них влучив в наш багатоквартирний будинок, звуки були нестерпні, було дуже лячно, особливо за дітей, та ми вирішили опуститися у бомбосховище. Там було дуже сиро та брудно, багато людей там ховалися теж. Біля двох тижнів ми жили у бомбосховищі, доки нам не відключили усі комунікації: воду, газ, світло. Обстріли продовжувались, над нашими головами літали снаряди. Дітей від себе не відпускала ні на мить, вони почали частіше плакати, нервувати. Жили у вічному стресі та напруженні. У серпні ми не витримали та переїхали у [МІСТО] Донецької області, на той час в цьому місті вже налагоджувалось життя. Ми орендували квартиру, знайшли роботу, діти підростали: спочатку дитячий садок, потім школа. Уявлялось, що все буде добре, але у лютому року все розпочалося знов. Ми були у розпачі, чоловік та я втратили роботу, за орендовану квартиру нічим було платити. Все було як у жахливому сні, знов повторюється з нами жахлива історія, знов ці нестерпні звуки, ми не знали що буде завтра. У місті все частіше лунали повітряні тривоги, почали обстрілювати окраїни міста, на вулиці залишалось все менше людей, магазини зачинялись. Знов ми опинились у безвихідній ситуації. Цілий місяць ми жили у коридорі, на вулицю практично не виходили, були апатія, стрес, депресія та розчарування. Але заради дітей треба було вирішувати, що робить далі. І ми знов вирішили покидати місто, та переїхати у безпечне місце. Це виявилось дуже гарне [МІСТО]. Знов ми розпочинаємо все спочатку: шукаємо нову роботу, нову школу для дітей, та налагоджуємо побут у новій оселі. Дев'ятий рік ми як безпритульні, але я зрозуміла, що дім там, де моя сім'я! Головне, що ми разом! Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1019 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1019 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/ba10866c55c843a47b247fe52c26b45a.pdf?Expires=1782345600&Signature=bWXRxLyww-jlQVzFSa4JoStkVFS25vHssCWUiMw8rcVZZhpb1nrphEgW8W5onoHity9cK4lS0p%7EDoTHvq%7EZisYjmqkFdgvG6miNoqLyWl9AMwemGAiUO1nr1o6gECpqrXhrIJ5XD9rnDMAPOWD04cMKLvcWwoEi6KblPrEf55aZx9BBG3DAa3p9Twvhp1TA3sanSWiA5QzFpK9VvJYZcxCv1XG1JCFw-ICxCFI7dOndeC9mnq48CIQGSIenYVExafcdX01e7Rbx4SuHPGXoUuvDRCU9H-EXK6RtCn-v2jICAYI7ykH9wbxHO-2Eu3JSffubrct-Z%7E3qY8UlSLAKMWg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 031891bad9be87ca4aa4a53d252cee0d Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 41 Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни War is the worst calamity of the st century. On February , , at : a.m., the enemy struck Kyiv with the first blows. No one expected that Russia would start a full-scale war against Ukraine. But it happened. Time has stopped for all Ukrainians. Each of us experiences war in our own way. Some left the country, leaving everything behind, and some remain at home. We were all scared when the first sirens sounded in my small town. They went outside late in the evening and listened. That night we couldn't sleep, it was scary, and we didn't know what would happen next. Then they fired a rocket at our town. Fortunately, no one died. Airplanes flew over our house. They fly every day. Explosions are heard not far from us. Such despair, sadness, and anger overwhelm me. For what? You stop trusting your friends (what if they are on the enemy's side?); at night, you have nightmares about the war; you can neither eat nor drink because you are sick from fear. Aggression often appears because you cannot do anything in this situation to protect your children. Constant despair, anxiety and sadness are what we live with every day, every minute... Every day I am forced to choose to stay at home with my children or go to a safer place. And fear again - to leave everything and start from scratch? Can I handle it or not? I don't know... It would rather be over. Let this damn war end! For what??? Why are we being killed? This is a question that has no answer... Війна це найстрашніше лихо століття. лютого року о : ранку ворог наніс перші удари по Києву. Ніхто не очікував, що Росія почне повномаштабну війну проти України. Але це сталося. Час для всіх українців зупинився. Кожен з нас переживає війну по-своєму. Хтось виїхав з країни, залишивши все, а хтось залишається вдома. Коли в моєму маленькому містечку пролунали перші сирени, ми всі злякались. Вишли пізно ввечері на вулицю і прислухались. Тієї ночі ми не змогли спати, було страшно і невідомо, що буде далі. Потім випустили ракету по нашому містечку. На щастя, ніхто не загинув. Полетіли літаки над нашим домом. Літають щодня. Чутно вибухи недалеко від нас. Охоплює такий відчай, сум, злість. За що? Перестаєш довіряти знайомим (а якщо вони на боці ворога?), ночами сняться жахіття про війну, не можеш ні їсти, ні пити, бо від страху нудить. Дуже часто з'являється агресія, бо ти не можеш нічого зробити у цій ситуації, щоб захистити своїх дітей. Постійний відчай, тривожність і сум – це те, з чим ми живемо кожного дня, кожної хвилини... Кожного дня я змушена робити вибір – залишатися з дітьми вдома, або їхати у більш безпечне місце. І знову страх – все покинути і почати з нуля? Впораюсь я з цим, чи ні? Не знаю... Скоріше б це все скінчилося. Хай закінчиться ця клята війна! За що??? За що нас вбивають? Це питання, на яке немає відповіді... Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1008 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1008 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/cf92107253308ffd65af69353265486c.pdf?Expires=1782345600&Signature=j1hp0y5tkyKQBQCSoUQiIvhXUJkfRUUYiEwMJm4rFMwAZ5qiptCeU0Tl2qTAgInl-tf3NnRA0hFMfn3jRTwIeKZa1xLZt4s9LKxGhPLZ1lyj0-JAunfZrdDRgYvDA2cBr1qdo6xEpYIAkc4VnZSINhfbSHheJVh8EFbNJPn%7ElJCdWx868HPLy1bpqinSazQSAJatSYLwlI3LvETxUk-S2Kyrh4L%7E0mYIreReGDSrl5rWw0HroxIJFmlkyx9e7duakgfFYhH4d%7EI0TDSFoDlCzpyqLl4HCyOLiP-35%7E2MB%7EeuHbEfopfh7qksdBt8snHNS0Hc7AhFtkxQVHXI%7Eigt9g__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM ca26b83978f2514d05e4d7b32e588fa8 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 52 Age Range / Віковий діапазон 51-55 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни We lived in [CITY] since and moved to the Donetsk region, the city of [CITY], as immigrants built our lives, although, at , it is not easy at all. Now everything has been abandoned again. We moved to the Volyn region. Ми жили в [МІСТО] з переїхали як переселенці в Донецьку область, місто [МІСТО], будували свое життя, хоча в років це зовсім не просто. Зараз знов все покинули. Переїхали в Волинську область. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1002 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1002 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/03e92b6fd93ed71ad8abc684d16ca518.pdf?Expires=1782345600&Signature=imi1C9oXYQN%7E62TANBKRgLzBcyZjO8zIte1tPLfSNsT6j0qWxs9zEhTz8jfeVCauwHUhI5aK-WWTka4yk-ueqV9CnBt2JtHkbOZJ5x-qNpdBF-13ig7SrjKAdIM0J2CVQGsgDBKRCCGkdd89x4yHHd6IZE-0Mhzxe3N1WbxSFQsoQ9xCzhJc3vDTxoIQP5fYfWoCCDQ%7EljbHiS4gI0gA-NyWGEeAuYAqvh-WmCQBwZbUcD7LzBsZmJQ3wR4cUevmaeq1iAUwpI4KWYCLJR%7Ed%7EvsTv7boK01QYRKkYGZ-aHj5w%7Eome9J-poVBqFLJBnmyengLIR1RFu1RVDbmqH3NPA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM ffdf1341b04637b0bad07aee15b9ac5e Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 40 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни There is such a wonderful place as [CITY]. For which no one has heard until the . There were many roses in it, a quiet and small town. I was born in it, and I lived there all the time. Once, on July , , war came to us. It ruined the lives of many people. Then in one day, the city became empty and broken. Everyone left their homes. I stayed then and lived almost all the time in the basement with my mother. Then I started drinking because of stress. To make it not so scary, we laughed at that time, saying that when you drink, you put on body armour. That's how we lived for a year. Then, little by little, life began to return; people returned to their homes, and humanitarian organizations rebuilt everything. I stopped drinking and went to work as a cleaner. Sometimes they still fired me, but it was no longer as scary as I was last year. The bazaar began to work; the sov bez opened, and shops began to open. The children went to school; everyone was already used to living in this state, shelling at night, and everything was fine during the day. In February of this year, the horror returned; the city was no longer there, everything that was rebuilt had been destroyed again, and there was nothing left; absolutely, it was almost a desert, and my house was also gone. Not many of us are left; almost all of my friends have died, and we bury someone every day. We have nowhere to go, so we live in the basement. My mother is already dead; she does not see this horror. I don't have a job again, and I'm afraid I'll start drinking again. I understand with my brain, but it's already pulling. Because it is impossible to live like this, to look at the horrors with sober eyes. Shells almost constantly fall like rain; going outside is impossible. When it is quiet, volunteers come to us and bring us food and water. There were days when we didn't eat, and without water, we passed out. When they bring us food, we light a fire on the doorstep and prepare food; when there is no way to go out, we gnaw on what can be gnawed dried meat. Sometimes sour porridge was eaten, then everyone felt very bad. I don't know how much longer we can take it. Every day I wake up with the hope that the war is already over, and every day I am disappointed because there is no end in sight, and it is only getting worse. When volunteers come to us, they offer to take us out, but where will I go? I can't even imagine myself in another city. I don't know where it is better, whether in silence in a foreign land or hell, but in my hometown. We have a generator; we charge our phones. But it may someday run out of volunteer resources, and then we will ultimately be without food, water, and gasoline for the generator. Maybe it is necessary to move somewhere to live, not to disturb anyone. It is challenging to decide whether to leave or stay. Є таке чудове місце, як [МІСТО]. За котре ніхто не чув, до го року. В ньому було багато троянди, тихе і маленьке місто. Я в ньому народилася, і постійно жила. Одного разу, липня го до нас прийшла війна. Зруйнувала життя багатьом людям. Тоді за один день місто стало пусте, і розбите. Уїхали всі, покинули свої домівки. Я тоді залишилася, жила майже весь час у підвалі, з мамою. Я тоді від стрессу, почала пиячити. Щоб було не так страшно, в нас тоді сміялися, казали коли вип'єш, що бронежелет одягнув. Так ми прожили рік. Потім потрохи життя почало повертатися, люди поверталися в свої будинки, гуманітарні організації відбудовували все. Я кинула пити, та пішла процювати прибиральницею. Деколи все ж обстрілювали, але вже не було так страшно, я в минулому році. Почав працювати базар, відкрився совбез, почали відкриватися магазини. Діти ходили до школи, вже звикли всі жити у такому стані, вночі обстріли, в день все добре. В лютому цього року, жах повернувся, міста більше немає, все що відбудували, знову зруйнованно, більше нема нічого, зовсім, вже майже пустеля, мого будинку також немає. Нас залишилося зовсім не багато, мої знайомі майже всі загинули, кожного дня, когось ховаємо. Їхати нікуди, тому живемо у подвалі. Мама моя вже померла, не бачить цього жаху. В мене знову немає роботи, і я боюся, що знову почну пиячити. Я мозком розумію, але вже тягне. Тому що неможливо так жити, дивитися тверезими очима, на жахи. Снаряди падають як дощ, майже постійно, неможливо вийти на вулицю. Коли буває трішки тихо, до нас приїздять волонтери, і привозять нам їжу, та воду. Були такі дні, що ми зовсім не їли, і без води втрачали свідомість. Коли нам привезуть їжу, ми на порозі палимо вогонь, і готуємо їжу, коли немає змоги вийти, то гриземо те що можна гризти сухом'ятку. Буває і прокислу кашу їли, потім всім було дуже погано. Я не знаю, скільки ми це ще витримаємо. Кожного дня прокидаюся, з надією, що вже закінчилася війна, і кожного дня розчаровуюсь , тому що не видно ні кінця ні края, і стає тільки гірше. Коли до нас приїздять волонтери, то вони пропонують вивезти нас, але куди я поїду. Я навіть не уявляю себе в іншому місті. Не знаю де і краще, чи в тиші на чужині, чи в пеклі, але в рідному місті. У нас є генератор, ми заряджаємо телефони. Але це може колись закінчитися, ресурси волонтерів, і тоді ми повністю залишимося без їжі, води, та бензину, для генератора. Може і потрібно, десь уїхати, щоб жити, не заважати нікому. Дуже важко прийняти рішення, уїхати чи залишитися. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 994 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 994 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/73263bdfe2789413ae4ee04cc70cdf0c.pdf?Expires=1782345600&Signature=PG0FzmUtqtIWymefPXPidXF3sQLmmU6uGeS-SKRHrKcBe-ppIBbm4-h5Q0uCQjIrOogbI9rpSALNifFO%7EpUT2l883BBYnwFkH4NHmokZ0rsenzbY9RhGtagO0Me7nCPd-MFB7ZNVyNLIWwqLQphFb5sKv%7ENVh1sD%7EVExRPhcPw7kliM%7EAN-YoNFYqiBRlM5rsHHf9gE70EPAidmK0rrdZt77TobLhOjs99AMif70IxwOYS2P0XHerxj6ONBqXfPpGJbTglQzir-YLINLrAedvQe3NoZqTDa2EedZLb5chCZlRN4BGD08K8zt-bS2PmJHjUnmwxjOAAdiOUXFymhAdA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 4bd5f9fa108d867f718e0b15696c9a7a Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 34 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Hello, I have lived in [CITY], Donetsk region, since birth. In , I had a daughter with a disability. It was the first stress in our family. But I pulled myself together and started treatment. Until , we practically lived in hospitals. Then the war started... Our rehabilitation center came under fire. I decided to take the child and move to [CITY], Cherkasy region. We left and continued the treatment further in Kyiv. There were many operations. I divorced my daughter's father... It was challenging to be alone with a child in a foreign city... I met my husband after some time. We moved with our daughter to him in [CITY] and continued treatment here. In , we had a son. In , we had a tragedy... at weeks of pregnancy, I started bleeding. A cesarean section was performed, but the daughter, unfortunately, did not survive. It was challenging. In , we had a daughter. It was during quarantine. And so it seemed that life began to improve... but on February , the war began. We are now in [CITY]; we have not left anywhere. It is challenging with three children and a daughter with a disability. We hope everything will be fine and I will meet my mother again someday. She is in the city of [CITY] under occupation, and I will show her her grandson and granddaughter, whom she has not seen yet. Здрастуйте, я з народження жила в Донецькій області [МІСТО]. У році в мене народилася донечка з інвалідністю. Це був перший стрес у нашій родині. Але я взяла себе в руки і почали займатися лікуванням. До року ми практично жили в лікарнях. Потім почалася війна... Наш реабілітаційний центр опинився під обстрілами. Я прийняла рішення брати дитину і виїжджати в [МІСТО] Черкаської області. Ми виїхали і продовжили лікування далі в Києві. Було багато операцій. З батьком доньки розлучилася... Дуже важко було одній з дитиною в чужому місті... Я зустріла чоловіка через деякий час. Переїхали з донькою до нього в [МІСТО] і продовжили лікування тут. У році у нас народився синочок). У році у нас сталося горе... на тижні вагітності у мене почалася кровотеча. Зробили кесарів розтин, але донька, на жаль, не вижила. Це було дуже важко. У році у нас народилася донька. Це був карантин. І ось начебто життя почалося налагоджуватися... але лютого почалася війна. Ми зараз у [МІСТО], нікуди не виїжджали. З трьома дітками це дуже важко, і дочка з інвалідністю. Дуже сподіваємося, що все налагодиться і я коли-небудь ще зустрінуся з мамою. Вона в [МІСТО] під окупацією і покажу їй онука й онуку, яких вона ще не бачила. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 982 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 982 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/1db3fb62ed547bb43adf3ee786512899.pdf?Expires=1782345600&Signature=eCUnnqLU5aK%7EyzPg%7E0lrYDHrzGGwqZsd8YZAT73efQijnBKvns8i4u6YeSFpH8X-d%7E43g7LF90vQ0pSF34kKF4%7EhvQX15oBqaSvv0wY8pPYpTHJVanhXFZm3vZZdDuA5cNTGzdnLniIjzd8rGWSSCqFn4ynH%7EmPunq04OnNifDL4wHNBhgpW5rWv-luF2Y%7EB6UhBhWPtIbxkxrsqhIwf1QLRnufeJaKRxfSSlFxfSZJ3rMntPBZZQCIfNcVr0SFzKmli12QTdYQ-9rzBF5At3gxDgQpkYv-KEHK1oeIzQeyrqa22yeYjgb8OaGBvZqQU-VsQtQbE5hUEB76RJ6-yzg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM f14c118ad34b34f10ac74f92723d4b83 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 25 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I live in the town of Ukrainian in the [CITY], Donetsk region, where hostilities are taking place nearby. I am a mother who raises two children alone; I have no income and am in a challenging moral state. I am terrified of losing my family, my children, and my mother. On April , in the morning, when I was sleeping with my children, a rocket flew a few minutes walk from our house, glass flew into us, and we hid in the basements. I am very much looking forward to the victory and salvation of our country! Я проживаю у містечку [МІСТО] Донецької області, де поблизу йдуть бойові дії. Я мати, яка виховує двох дітей сама, доходу не маю, перебуваю у дуже важкому стані моральному. Дуже боюсь втратити свою родину, своїх дітей, мати. квітня з ранку, коли я спала зі своїми дітьми, в декілька хвилин ходьби від нашого будинку прилетіла ракета, в нас вилетіло скло, переховувались у підвалах. Я дуже чекаю на перемогу та порятунку нашої країни! Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 960 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 960 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/3714fec143b9126a891fa05b9ba3cd2e.pdf?Expires=1782345600&Signature=qoKvxEiEIkyrfMm%7ExovBecPqH2RRBcyciSkdMWOBPua5K4f14RCgDNu2bvUpHDNcAIDMEtBJEjCvnbAmUFQcgO-wPo177Yksi23NnT6mFfFENQjupXT5sr4vhkLSNexbUK0hFM3AKMgD3qR-mtnk4ZBWeSgn9DJec6BRx9xjmhDuBLETbcdKivAt0x7UKtuvPCPYGI2J1tdQOnVEkFamyjxckDaXvW8mxLqBAny9PzkcXs6sGrwdgiUS8xPR53iE9YfVV87LfuVdeAlJjC9hEaHROlAKHWjQTJkxdYBKjC43OM3ANvxSLXflgU7L7XGMyR-QoPKUQhoCc6QVtA09Qw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 89fec12c4d999431631cce6dd9e5da5c Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 21 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Life has lost its meaning. At the beginning of the war, I happened to be in [CITY]. I just went to a friend's place but couldn't leave. At first, we lived in the basement; when the house was destroyed, we moved to another room. It's terrible; it's impossible to go outside. There was nothing to eat. Then the military began to give food, and a little food appeared. We had women and children with us. There was no water to drink, nothing to wash with. There is a stench everywhere, corpses. Like in a horror movie. Some ruins. One day, when the city was almost captured, we got together and went on foot through the fields to [CITY]. It was scary, but it was no longer possible to stay there. And we did it; we got there. But this is only halfway to our native Ukraine. Further, the abusers were not allowed to pass through the block of posts; we were forced to wash their toilets. Well, we got out; even the air is different in [CITY]. We rented a house there and lived there for a while. But sitting idly by is not my thing. I decided that somehow it is necessary to help people. He returned home and began, little by little, to take people to safe places himself. Recently, during the shelling of [CITY], a projectile hit the garage; thank God all the targets and the garage is like that; get ready. I was the first to take my friend's parents; they lived in [CITY], and their house was destroyed. I took them to [CITY]. Now they are in a safe place. Then his wife and children, another friend, went to [CITY]. That's what I do; people find me and ask for me. Many people left and left their pets behind. Now we have ten dogs and cats living in our yard. Everyone needs to be fed. What do we do? Life has changed a lot; it will never be the same again. Health makes itself felt. My heart aches more and more often. I was forced to drink sedatives constantly. I really want everything to return to how it was, but it is impossible. Victory is ours; Everything will be fine. Glory to Ukraine! Everyone has their path, their own life. But now we are all connected by the war and the grief that has come to our land. We must do everything together; everyone can for Victory. Everyone experienced the horrors of war. Some have seen things that are not shown in horror films. Some people only see the war on TV. But we have to help each other. Життя втратило сенс. На початок війни я випадково опинився в [МІСТО]. Просто поїхав до друга, а уїхати вже не зміг, тоді. Спочатку жили у підвалі будинку, коли будинок зруйнували, то перешли жити в інше приміщення. Це жахіття, на вулицю вийти не реально. Їсти не було що. Потім військові почали давати продукти, і трошки з'явилася їжа. З нами були жінки та діти. Води не було пити, не то що митися. Всюди смрад, трупи. Як у фільмі жахів. Одні руїни. Одного дня, коли місто вже було майже захоплене, ми зібралися, і пішли пішки, полями в [МІСТО]. Було страшно, але залишатися там не можливо вже. І ми це зробили, дійшли. Але це тільки пів шляху, в рідну Україну. Далі, знущання, не пускали через блок пости, заставляли мити їм туалети. Ну ми вибралися, в [МІСТО] навіть повітря інше. Зняли там будинок, і трохи жили. Але сидіти зложивши руки, це не моє. Я вирішив, що якось потрібно допомогати людям. Повернувся додому, і почав потрохи, сам вивозити людей в безпечні місця. Нещодавно, при обстрілі [МІСТО], снаряд потрапив у гараж, дякувати богу всі цілі, а гараж то таке, відстроїться. Першими я відвіз батьків всього друга, вони жили у [МІСТО], будинок їх зруйнований. Відвіз їх до [МІСТО]. Тепер вони в безпечному місці. Потім дружину та дітей, іншого друга, у [МІСТО]. Так і вожу, люди самі мене находять, та просять. Дуже багато людей повиїжджали, та залишили домашніх тварин. Тепер у нас живуть в дворі собак і котів. Всіх потрібно годувати. Чим і займаємося. Життя дуже змінилося, вже ніколи не буде таке як раніше було. Здоров'я дає за себе знати. Все частіше болить серце. Вимушені постійно пити заспокійливі. Дуже хочеться, щоб все повернулося назад, як було, але це неможливо. Перемога за нами, Все буде добре. Слава Україні! У кожного свій путь, своє життя. Але тепер ми всі пов'язані війною, та горем, яке прийшло на нашу землю. Ми повинні разом робити все, кожен що може, для перемоги. Кожен пережив жахи війни. Дехто бачив таке, що у фільмі жахів не показують. Дехто зовсім війну баче тільки в телевізорі. Але ми повинні допомогати один одному. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 952 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 952 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9b9610c05f6b541b55d0857e90e2c36f.pdf?Expires=1782345600&Signature=HzobESkNCCompD-%7E0DroTGiS%7EgGQrGuT67BppehEswQNTUPZBXOBbnIyE79fx8MMgFIFMNf47NEk2QCC7L4kLRXsVpnCOfrt%7E63mOzHNrKlaLw7OWQQ4k1C2NVoyKLPAPf%7EF7h2-DSk81HWkD4QLwC3BKCEmg4g9yBCQWmlI0pu-CQ6-F1K1OfuTaETxheKRjSYpe1EGHHotTcqVGSJz9VKw8f0RkmLkiVBsfzuX44VHXqAGSl%7E0PRN70atUgNaUTME17ht2fz4QPnW4HxPIDp2yt2u9rc4wkfKPT47fmldAAXQNuZyfm9zs3nY7zGWDx6qKG1i723qj3-wmhT5oCw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 5896af04e86704c4328d26b2a30216dd Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 40 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I am distraught that I will have to leave the house to save my children. The fact that I was left without a job worries me more than feeding my family. How can I persuade my mother to go with me? It is challenging for me to realize that the job that was the only source of income for me and my family is now gone. I don't understand why children and people have to die because of military actions. I am perturbed about this. Now everyone is facing problems in their life. And I don't understand where to start my life, because you are not years old anymore. And the older you get, the harder it is to start from . And I can't understand why I worked all my life and created coziness and comfort for my family, and now someone will wipe it all off the face of the earth in one moment. Many of us have bumped into other people. After all, everyone is trying to survive as best they can. You look at how people will now profit from other people's grief. They try to get everything out of it for their benefit. And I am glad that other people are doing everything they can to help others who have suffered from military actions. Collecting humanitarian aid and looking for sponsors. They help the military. I wish there were more such people with a big heart. I am perturbed about how this war will affect the mental state of my children. How to explain to them why the war started. I think our children will remember these events for a very long time. And shudder with every explosion. And it's terrifying. It really saddens me that our old people didn't deserve to be treated like this. After all, many people can't walk well, but to receive humanitarian aid, they must somehow get to the city even though transport is almost non-existent, and they stand there all day. Why does no one worry about them? This war shows who is who. I want this hell to end soon and for us to be happy in our house. After all, the war changed our worldview. We understood what values are important to us. Мене дуже турбує, що мені доведеться кинути будинок для того, щоб рятувати своїх дітей. Турбує те, що я залишилася без роботи, аніж мені годувати свою сім'ю. Як мені вмовити поїхати свою маму разом. Мені дуже важко усвідомити, що робота, яка була для мене та моєї родини, єдиним джерелом доходу, зараз його немає. Я не розумію, чому повинні вмирати діти через військові дії і люди. Я дуже переживаю із цього приводу. Зараз кожен стикається із проблемами у своєму житті. І я не розумію, з чого почати своє життя, адже вже тобі не років. І чим старше ти стаєш, тим важче тобі доводиться починати з . І не можу зрозуміти, чому я все життя працювала і створювала для своєї сім'ї затишок і комфорт, а зараз хтось це все в одну мить зітре з лиця землі. Багато хто з нас зіштовхнувся з інших людей. Адже кожен намагається вижити як може. Ти дивишся, як люди зараз наживатимуться на горі інших людей. Намагаються витягнути все, з нього на благо собі. І рада, що є інші люди, які роблять все можливе, щоб допомогти іншим людям, які постраждали від військових дій. Збирають гуманітарну допомогу, шукають спонсорів. Допомагають військовим. Я б хотіла, щоб було більше таких людей з великим серцем.Я дуже переживаю, як ця війна відобразиться на психічному стані моїх дітей. Як їм пояснити, чому почалася війна. Я думаю, наші діти пам'ятатимуть про ці події дуже довго. І при кожному вибуху здригатися. І це дуже страшно. Мене дуже засмучує, що наші старі люди не заслужили, щоб до них так ставилися. Адже багато хто погано вже ходить, але для того, щоб отримати гуманітарну допомогу, вони повинні якось дістатися до міста при тому, що транспорт майже не ходить і вистояти там цілий день. Чому про них ніхто не переживає. Ця війна показує, хто є хто. Я хочу, щоб швидше закінчилося це пекло і ми були щасливі у своєму будинку. Адже війна змінила наш світогляд. Ми зрозуміли, які цінності для нас важливі. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 948 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 948 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a9627faae0ee0506cc3957f92a862b5a.pdf?Expires=1782345600&Signature=E9o%7EXvnnnRfp%7EV79GaoVnp1I0booWRqfCM0V%7EzTUBn6JGBNrbZrIcLBuuUHa99QwO9GtM8wov9uJWXwE8aNShGXi4mplD8wHdfk-eDY5L7zJtn%7ETJq3Ow8Fktt4OKGDwYjywhPeOzOfJBhtCoA6U2JXH9ABuEhdei4Xs3C8gScUGZAdsIhMExbHwNbZhE%7ESvvDwzOS2ziyFxu%7EZamJCjAxPJ%7EklJjKOfEdzr5GJ7O7d1sQ30F9npOMb0mEv20v73MJOAspESXQulLNV8RDLaaoCwEWHGQUwjRfs-JBSYp26CWH3kvdfGny77W4js%7EJ0qs56BifuyCuKI65zpq-bUbA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 5d43ad2932ed507b9560781214f225d9 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 31 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I am perturbed about my relatives who have not left; I am perturbed about them; I really want Victory to come and everyone to be alive and healthy. EVERYTHING WILL BE Ukraine Я дуже сильно хвилююся за своїх рідних, що не виїхали, я дуже за них хвилююся, вже дуже хочеться, щоб настала перемога, та всі були живі та здорові. ВСЕ БУДЕ Україна Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 931 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 931 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/4410312a2e8552fb3f461f2d725e7b22.pdf?Expires=1782345600&Signature=cDJN7Pi%7E22XxpAilsvwu5sZCQeRJiQrCefagm7FPSVRJUCmKCkVZ0%7EevTV3Hjc8rZA37g88vVJ8qFdCPIfnehMsp8Ud7Ge2gY5fj4BvSxKtdCFwNQOdZO8gOpwVV-eFUrU7irE4hb1M1xf9r2Ad5ewAkkx63YAdssi6oDnaxOdaBIhF0AO%7E%7EqNZKKXv5aAVBalQ9oSU%7EP6zji%7EopBM7xMxEoVM0HdJsh4QILtuH0QsUBGCE0OqCPdVygaGNtOgeLKOW6y2CJ7afeJXzVR0FcNMTIzakB5xbk1KQ63Ox0Lqw9WlppisT2Iqth01-TEHM4NOTM3bv-bgDd1JlQyivO4Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM b183a0ddc6edfadc94577e43f9cccf86 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 24 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни It was so difficult for us to leave our homes, the soldiers of the Russian Federation at their block posts in the temporarily occupied cities mocked us so much when we went for [CITY], in one of the motels at night the owner called the Security Service of Ukaine to our room, where we stayed temporarily for the night, at night when we were sleeping with the children, they broke into our rented room and put a pike on the floor, then they took us out into the yard and also did not spare small children, when they were in the yard, mosquitoes bit a lot, the children cried a lot from this while we were in the yard , these people turned our entire room upside down, checked our documents, saw that we were from the Donetsk region and began to ask us why we were going to the territory of Ukraine and began to tell us that the Ukrainian military mocked people, but at the same time they did not they said how bad it is in the temporarily occupied territories: there is no food, no water, no gas, no electricity - they gutted everything and intimidate the people there. When we got to the Ukrainian side, our guys from the Armed Forces of Ukraine addressed us very politely; thank God, we all got out alive and well, then our relatives and neighbours from the village contacted us and informed us that we were being searched and in mobilization began in the village. We left our home, our farm, and everything we had earned over the years to leave. We had to sell our car and scooter and go into debt because it is costly to live there; we were even afraid to take our documents from school, work and the hospital so that no one would know that we were running away from the village because my son defends Ukraine. Since March, we have watched people starve, as well as how the Russian Federation mocked our soldiers and then took out former military personnel; now, all the missing have disappeared, and some surrendered our military personnel. Ми так важко покидали свої домівки, РФ солдати на їхніх блок постах окупованих тимчасово міст так знущалися з нас, коли ми виїхали до міста [МІСТО], в одному з мотелів вночі господар викликав СБУ в нашу кімнату, де ми тимчасово зупинилися на ночівлю, вночі, коли ми спали з дітьми вони увірвалися до нас в орендовану кімнату і поклали пикою в підлогу, потім вони нас вивели на двір і також не пошкодували малесеньких дітей, коли були на дворі дуже кусали комарі, діти дуже плакали від цього, поки ми були на дворі, ці люди всю нашу кімнату перевернули догори дригом, перевірили наші документи, побачили, що ми з Донецької області і почали в нас запитувати, чого ми їдемо на територію України і почали розповідати нам, що українські військові знущаються з людей, але при цьому вони не сказали, як погано на тимчасово окупованих територіях: немає ні їжі, ні води, ні газу, ні світла – вони все потрощили і залякують дуже там людей. Коли ми потрапили на Українську сторону, то наші хлопці з ЗСУ дуже чемно до нас зверталися, дякувати богу, ми вибралися всі живі і здорові, потім з нами зв'язалися наші рідні і сусіди з села і повідомили, що нас подали в пошук і в селі почалася мобілізація. Ми покинули свою домівку, своє господарство і все, що ми нажили за всі роки, щоб звідти виїхати. Нам довелося продати машину і скутер, а також залізти в борги, тому що звідти дуже дорого виїхати, ми навіть побоялися забрати свої документи зі школи, роботи, а також лікарні, щоб ніхто не знав, що ми тікаємо з села, тому що мій син боронить Україну. Такого, що ми надивившись з березня місяця, як люди голодують, а також як РФ знущалися з наших солдатів, а потім вивозили і колишніх військовослужбовців, тепер всі безвісти пропали, а є такі, хто здавали наших військовослужбовців. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 913 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 913 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/415e41c582afadcc871fc097ab239646.pdf?Expires=1782345600&Signature=O8P7sRcRREVdF7uB98-43CQnu9mY6-gZ8WqA3JN5KFTwxhkJYsp6rYlSiW2IKeUJYbGOsXcy96tpd26Te5vNIGCqNzWnwrYpNaJ6Dhea5pHJq4EUCcenw8LCw8s24EaLvZ5UYEtwhz-pzTWSaJ4BeMk1zodYctWVWGgnBuqMxCmasg8Su%7E55V6jAHiqvlYJouFhKJOkPtGbDfhW4O8mjVESYuqw7zMbUsneRBdpzuTCUpaSNeabRDTvsjLAFbbE3ZBAc5WUAV3zE%7ExNStsM5XjmjSr1QjTQZg9E8jmg%7ECQGlDEEQ7zE6oXUknZXb2xFAHV%7EF2zl14cps255cNCFVBQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 86bb5689d74a06006bd166654be68ec4 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 44 Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I was captured by the "DPR police." That was a terrible day in life! Torture was carried out in the basement in the form of electric shocks to the hands and beating on the head through a book so that no signs of the crime remained! After that, lengthy interrogations with the investigator about how to love the "Russian World"! After three days, he was released on the condition that he leave [CITY] within three days. From that whole situation, you soon realize that all the values in your head disappeared instantly. When a person is redeemed as a commodity from captivity, you understand that life is the most valuable thing God gives us! In the same way, I was a commodity in the hands of the barbarians, with whom they did whatever they wanted... Thanks to the power of will, we overcame the horror and fear of the liberators and eventually left our native city! We really hope that we will not see such terrible cruelty and impunity in our lives again. Потрапив в полон до "поліції ДНР". Тоді був жахливий день в житті! На підвалі проводили тортури у вигляді під'єднування струмом до рук, били по голові через книгу, щоб не лишилось ознак злочину! Після того довгі допити зі слідчим про то, як треба любити "Руський мир"! Після троьх діб відпустили з умовою виїзда з [МІСТО] в троьхденний термін. З тої всієї сітуації дуже скоро розумієш, що всі цінності, які до того часу були в голові - просто зникають в одну мить. Коли людину викуповують як товар з полону, то дійсно розумієш, що життя - найцінніше, що дається нам Богом! Так само і я був товаром у лапах варварів, з яким вони як хотіли, то так і робили... Завдяки силі волі ми змогли подолати жах і страх визволітелів та з часом виїхали з рідного міста! Дуже сподіваємось, що більше не будемо бачити в житті такого жахливого безчинства та безкарності. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 894 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 894 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/b89cf9a77f809753ba382ff8a728c2de.pdf?Expires=1782345600&Signature=lGzahqSzADQar8ZLBRTUvp9XpPBgfQ%7EyibYdR1sqvHZEXda0DAffclWY0ZdVcrw8EBtdz%7E%7EjUVRToSEClJWUu%7EIJbDNEzyj6WGkOAoD-Wv3EEROTO-BTOTY-Mv0tI7AdzVzzq1UloihqvvSGGx-0BobdzplYVcUOmMfcZ50nm34Ui-TIN01OVfsyN-O8luELpe8ef9pUcqcvGQ7Qgs2sqKRJiv7O5J9ikHo-vgoYXRHISEF2goY3cCpPxo7Qnri3SrRLEUyCU3hqnfs9UF4GF9VzeE74kgbkroJetrA%7EIqU7qNLpR8bjoe-g5ou-NSrDaweUxOxJVsapym35YZwfVg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 6a11ffbb25f7cdecd0e819deac826fca Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 42 Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни The war came to our city of [CITY] unexpectedly for everyone - early in the morning, there was an explosion in nearby [CITY], and from that moment, there began constant panic; a frightened child, gathering bags with everything necessary, descents into bomb shelters, basements, constant sirens and flights over peaceful areas. Ah!! There is no gas, there is no water, the food is running out, a small child wakes up from any knock, it affects the psyche a lot, I don't know how long it will last, the shelling is increasing every day, it's terrifying, you don't know where to run, what to do, there is a basement in the house, but it does not reassure me, every day I cry that such a fate has befallen the children, God forbid such a thing. In [CITY], we had a lot of hits in residential areas; not far from our house, it flew into a factory, the light was cut out, we were cooking on the stove, and there was no wood; if the light was cut out finally it is a disaster, where and how to cook food for the child, somehow you don't think for yourself, in there are a lot of people left with children in the city, many older adults are very, very scary, I hardly watch the news - it is impossible to watch such things, panic is growing, and besides, there is no work for months, no payments, except for for children's [payment], we survive thanks to humanitarian aid!!! Peace to all!!! Війна прийшла в наше місто [МІСТО] несподівано для всіх – рано-вранці пролунав вибух у сусідньому [МІСТО], і з цього моменту почалася постійна паніка, перелякана дитина, збори сумок з усім необхідним, спуски в бомбосховища, підвали, постійні сирени та прильоти по мирних об'єктах!! Газа немає, води немає, продукти закінчуються, маленька дитина прокидається від будь-якого стуку здригаючись, це дуже впливає на психіку, не знаю, скільки це все продовжиться, обстріли з кожним днем ​​все більше, це дуже страшно, не знаєш куди бігти, що робити, підвал в будинку є, але це ніяк не заспокоює, щодня плачу, що на долю дітей випала така доля, не дай боже таке. У нас у [МІСТО] було багато попадань у житлові райони, недалеко від нашого будинку прилетіло в завод, вирубалося світло, готували на вогнищі, дров немає, якщо світло вирубають остаточно це катастрофа, де і як готувати їсти дитині, за себе якось не думаєш, у місті дуже багато людей залишилося з дітками, старих багато дуже, дуже страшно, новини майже не дивлюся – неможливо дивитися таке, паніка наростає, і до того ж роботи місяць немає, виплат ніяких, крім дитячих, виживаємо завдяки гуманітарній допомозі!!! Всім миру!!! Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 890 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 890 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/affad18eb71f3da32e418b34bcf79ed7.pdf?Expires=1782345600&Signature=W82gRDQlRQs5LdtlnQaBDnw0yb3e86L%7EpmQOorEZpFGCJgp0ZqDwr7ivSLbQqB7E20PWNemKAfIDrSNwtX0moNfLaoMFdmfiRZeut98uxiLV-DvvJ3IJurYLPyyi-MXXwoURilLXC0W6AsL4Oqo9Hp6fq9uAqg8hXDuGZCNSOLCXNMyDnu4ejQ6a8qkES1rA2JpJlFFaZTFGxA9cXaqwlbmh1tfYjL3OPd1TG1bTACUPz4jZxDgIE7BroHYaf120OUHM2o9Vweez%7EGSVVxQ9q1wy9PF9N5Yc%7EnwGxXtvF2FYuMvkqP4G5QTTTdbc8CTaRTNoNgnERDjIVeM8KkqhUQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 2c87198832ac9bd4faca72f9a9537aab Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 34 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Good afternoon; it is tough to remember the first day of the war when I got up in the morning, made coffee, prepared breakfast for my children so that they would eat and get ready for school, and went to work. The children were still sleeping at that time; I consulted in the kitchen; it was very early; I opened the window to ventilate the kitchen, we lived on the second floor, and I heard a rustling, at first I did not understand, then an explosion rang out, followed by more and more, I could see through the window, as rockets fly over the house, saw smoke. The first seconds of stupor, then such panic is terrifying; you don't understand what to do or where to run. After that day, they began to equip the bomb shelter and carry food and water. Every siren, we run there with our children; it is in the neighbouring house, and it is terrifying at night; they sleep dressed to gather faster. We thought that everything would end, but everything got worse and worse; there was no strength left; we also worried about our relatives who were in Kyiv; it was challenging and scary for them there. I decided to leave the city; the last straw was that the school next to us was blown up. That night, the children were so scared when the explosion happened, the house shook, the children fell out of bed from fear, started screaming a lot, and saved the house in front of us because the school was - meters from us, the whole street was in ruins. We moved to another region, but it was costly to pay for housing; all funds went to housing, and there was very little left for food. Applying for assistance was impossible; there were long queues at the National Medical Center. But later, everything was arranged, and volunteers helped us; I thank them very much for that. But all the difficulties are not a problem; the main thing is that the children slept peacefully and did not run under fire into the bomb shelter, and for me, this is the most important thing. Of course, now it is complicated; first of all, help is given to those with many children, there is no work, and they ask to pay a lot for housing, and therefore it is scary that we will have to go back; we are terrified of this. I hope all this horror will end soon, the war will end, and there will be no need for our people's and children's deaths. Children must live - they are our future. Доброго дня, дуже тяжко згадувати перший день війни, коли встала ранком, зробила каву, готувала сніданок для своїх дітей, щоб вони поїли та зібрались до школи, а я поїхала на роботу. Діти в цей час ще спали, я поралась на кухні, було дуже рано, відкрила вікно провітрити на кухні, ми жили на другому поверху, і почула шелест, спершу не зрозуміла, потім пролунав вибух, за ним ще і ще, в вікно було видно, як ракети летять над будинком, бачила дим. Перші секунди ступор, потім така паніка – це дуже страшно, не розумієш, що робити, куди бигти. Після цього дня почали облаштовувати бомбосховище, носити туди речі, їжу, воду. Кожну сирену бігли з дітьми туди, воно в сусідньому будинку, вночі особливо страшно, спали одягнені, щоб швидше зібратися. Думали, що все скінчиться, але все гірше і гірше ставало, вже не було сил, також переймалися за родичів, які були в Києві, їм там було дуже тяжко і страшно. Я вирішила виїжджати з міста, останьою краплею стало те, що підірвали школу поруч з нами. Цієї ночи діти злякались так сильно, коли стався вибух, дім затрясло, діти від страху впали з ліжок, почали дуже кричати, врятував будинок перед нами, бо школа знаходилась метрів - від нас, вся вулиця була в уламках. Ми виїхали в іншу область, але житло оплачувати було дуже дорого, всі кошти йшли на житло, на їжу залишалось дуже мало. Допомогу оформити не вдавалось, були великі черги в ЦНАП. Але згодом все оформили, нам допомагали волонтери, дуже їм за це дякую. Але всі труднощі – це не біда, головне діти спали спокійно, не бігали під обстрілами в бомбосховище, а для мене, це головне. Звичайно, зараз дуже тяжко, допомога в першу чергу надається багатодітним, роботи нема, а за житло просять платити дуже багато, і тому страшно, що прийдеться вертатися назад, дуже цього боїмось. Сподіваюсь, що весь цей жах скоро скінчиться, закінчиться війна і не потрібні смерті наших людей, дітей. Діти повинні жити – вони наше майбутнє. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 889 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 889 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a8dac91cefbefa7d7d4b5f4b3cb6ff60.pdf?Expires=1782345600&Signature=b4YI4NFYczv7-cj4Hoz%7EFhFuoUBwkPoYpoFd2FNYQQMbU-oGz4zPUiSRAliRKA0n09NpIrqZkYjjy1zAylEaEcmIvrqICMJC9fI1dIvOkAA4xao0lEfPtzib7n7fUt9wbRJLNf61bVAEqZ2ViOv5htvc5ALisYrtarygZB%7EH%7Ec7o4k5LOHoDSFS61WzW90eaEicfMN%7Etyiet1Q6DZxsAsJVnsSsJluE6BhPHRfGfwAWDP2qZ-g-e3jdhxsfBeHqImTXA%7Ez%7Ee6S1SeD1LuNwSo%7EX%7EJmMcpOP8bj3zX3HSvU-NVScMPF14EPLVm6Eh%7EDGbAc2AzzMKT9JhQ%7ESSrfB88A__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM b2426f4f2d9dab13e31356a8b058dd19 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 32 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни My city has suffered since ; we spent the night in the basement when I had a small son in my arms. Then we left and lived nearby; I didn't want to move far from home, so in , I returned home, my son went to first grade, and I worked. And again, the war of - the basement, no electricity, no water, no gas. Again I had to leave my beloved city; I was perturbed about my son; I had parents there who were constantly under fire, and there was no communication with them without electricity. I am concerned that at any moment, rockets will start firing both where my parents are and in the city where I am; I don't know where to go to feel safe. Russian missiles are firing all over Ukraine. I fall asleep and wake up with such fear. Моє місто страждає ще з р., тоді я мала на руках маленького сина, ночували у подвалі. Потім виїхали, жили поруч, мені не хотілось далеко від дому виїжджати, у році я повернулась додому, син пішов у перший клас, я працювала. І знов війна – підвал, ні світла, ні води, ні газу. Знову прийшлось покидати своє улюблене місто, за сина дуже хвилювалась, в мене там залишились батьки, які постійно под обстрілом і за відсутності світла з ними нема зв'язку. Дуже переживаю, що в будь-який момент почнеться обстріл ракетами і там, де батьки і в місті, де я перебуваю, я вже не знаю, куди їхати, щоб почуватися в безпеці. Російськи ракети обстрілюють усю Україну. З таким страхом я засинаю і прокидаюсь. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 880 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 880 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/1d9b800a602bdaa649050284d8b214de.pdf?Expires=1782345600&Signature=l-0IghVg-65DEFQrWtzot2OxTs9uJkENiUhyzNqTc98bOfJqjvTIMwKQDGXgaG4K5ewm9GI2%7Ep6SZ%7Erup3qrsLkcFzo0rO7w2Qd1FkVs5IlZmy2raA1TCIV0J0%7EiBUTXanKHsG7vu%7EPiK9S25WfSF2YjYJSlHFUish414PBRIIrSV18tGVG-Iwx5dyIdJsqshd-4hYebnIpiwtOJ3rVTdEShCYFLYUofwKmmZN9EghOgi%7ERZCK68hvpy9NHWos1wu3-m5ToujUVUvtlOMC3MclDZpKXl-G2rE-ipdiSxfEzDJe3PRjgW2FDbcPdXW1OPDqKNhe24yC4WcrSMTgUxbA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM b69a00fe6d729050fe79c627e320625b Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 26 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Our family was from the Donetsk region when the war started; our baby was two months old; we woke up to explosions and learned that the Russian Federation had attacked Ukraine; every evening began with us going down to the basement with our small children, problems began with products, little was brought into the city, people swept everything away, I don't even know what to call it, a family lived next to us - a mother and her two daughters, they offered us to leave with them, we thought for a long time, but we didn't decide, they went alone, on April they came under fire at the Kramatorsk railway station, the mother died together with the eldest daughter, the youngest survived, everything is fine with her now - she lives with her grandfather, after this incident, I do not want to leave with my children at all, I will never in my life forgive them if something happens to them, we hope for our victory, and that it will pass us by, we are waiting for victory, Glory to Ukraine. Наша сім'я з Донецької області, коли почалася війна, нашому малюкові виповнилося два місяці, ми прокинулися від вибухів, дізнавшись, що РФ напала на Україну, кожен наш вечір починався з того, що ми з маленькими дітьми спускалися в підвал, почалися проблеми з продуктами, в місто мало що завозили, люди все змітали, я навіть не знаю, як це назвати, поряд з нами жила сім'я – мама та її дві дочки, вони пропонували нам з ними виїхати, ми довго думали, але так і не зважилися, вони поїхали самі, квітня вони потрапили під обстріл Краматорського вокзалу, мама померла разом із старшою донькою, молодша вижила зараз з нею все гаразд – перебуває з дідусем, після цього випадку взагалі виїжджати не хочеться з дітьми, я ніколи в житті собі не пробачу, якщо з ними щось станеться, сподіваємося на нашу перемогу і що все-таки нас омине, чекаємо на перемогу, Слава Україні ... Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 876 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 876 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/19e34c23d715fceadf75bf585988d179.pdf?Expires=1782345600&Signature=nx7rN3HDFGKpXi13APU7MxFNP%7EH1Ve4NWrQ-l5crbefJCxrxB7XOmELR7CZXpKc2BlpByaq%7E2YhNpuDoyfqWqBoKfEDmLXcjFxn1gTgfjhOG5f0ukJdYeBB5tNQ1KN2fN9QzKIRJd0%7EB3d3ar5WgipzOe1NZODgg4cqXfIQtve2pMtPvPm4GooRWi6pkj5fJJ0drId30SXTUs%7ETprH0aTbiXq%7EzM89q-hQlT2ERcuyl6VOOjq8jia4fYcwLApiGZ9TqPh6cjTlL%7EbrYwHKdNHJ9CH0ZLSSK6J6f-UVcSIe-yypunVDNTH0HAlzZAuNxtIvRXVldPrVperphctIdl4w__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 20a822dee5aee3017350edaaed7b4754 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 52 Age Range / Віковий діапазон 51-55 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни February did not become the crossing point of any line for me. This is a new countdown because my village was on the edge for eight years. But, as it turned out, the worst is yet to come. At first, it became clear that nothing would go unnoticed this time. Then all residents rallied and began to arrange storage facilities in the basements. Everyone together made beds, installed stoves, collected firewood, and carried water and food. When the relatives from [CITY] stopped answering the phones, we could not find a place; we only prayed that everyone would survive. Spending the night in the basement, the frightened eyes of the child, cooking on the fire, has already become commonplace. No attention was paid to it. It is good that there was an opportunity to spend the night sometimes in the apartment, even in the corridor, but at home. And when an enemy rocket flew into the neighbouring house, a window in my house was broken by a splinter, the wall between the bedrooms was pierced, and the palace caught fire; it was not only frightening. Your friends are wounded and killed, yesterday, you stood with them in line for bread, but today they are gone. Screams, smoke, siren - everything was mixed. It's a horror; everything is still in front of our eyes. The decision to evacuate was made immediately. We miss home very much at the moment because our relatives are there, and our heart is there. Glory to Ukraine, Glory to the Heroes!! лютого не стало точкою перетину якоїсь грані для мене. Це новий відлік, бо моє селище всі вісім років було на межі. Але, як з'ясувалося, найстрашніше ще попереду. Спочатку стало чітко зрозуміло, шо цього разу нічого не пройде осторонь. Тоді всі мешканці згуртувалися і почали облаштовувати сховища в підвалах. Усі разом робили лежанки, установлювали пічки, заготовлювали дрова, зносили воду, їжу. Коли на телефони перестали відповідати рідні з [МІСТО], ми невзмозі були знайти собі місця, тільки молилися- щоб усі вижили. Ночівля в підвалі, перелякані очі дитини, приготування їжі на вогні, це вже стало звичайним. На це вже не звертали уваги. Добре, що була можливість ночувати інколи в квартирі, хай у коридорі, але вдома. А коли в сусідній дом прилетіла ворожа ракета, в моїй оселі осколком вибило вікно, пробило стіну між спальнями та загорівся палац, це вже не тільки налякало. Поранені і вбиті твої знайомі, ще вчора ти стояв із ними в черзі за хлібом, а сьогодні їх не стало. Крики, дим, сирена - все змішалося. Це жах, ще досі все стоїть перед очима. Рішення евакуюватися приняли відразу. Наразі дуже сумуємо за домом, бо там наши рідні, там наше серце. Слава Україні, Слава Героям!! Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 872 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 872 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/41480ebe4629a53f84285ec6222ad892.pdf?Expires=1782345600&Signature=jgF4z-J3x5ELmPVUcex9Jq3C4HsFTDEZuyKEUKdwsT1QKDf8pSVf60w%7El6W0Y4yl6abwa1J1py45mzQdaMDRK%7Ec4ImqXmRX5xfcqhsGeHwf6ZJ2-BNj7My4GqftCqAMy8GK4ElXKykOST169pCg6CD812pYJoXGDX4pTCjEIJckMKfoSOYzipbB0%7ESwZiail1Nuk%7Ez2uzp8Pav4SEMVzgV-f4t6Dsn34GuEin4irSwlyLH82f7Af81VP5a24cpQsMeM35k4gfUhFkfE05Qvjx0wrZLd1XMaDpDHKaqJaXK89ei-jRrLn7Zd0gUqCFS-z6-yXxSKaFLAUSRAyNxRWRw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 349ec9777ae1eaf4f5a1bc767a25babe Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 37 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I am the mother of children (the oldest is , then years old, years old, and the youngest is ), and I am still pregnant for seven months. We were in the apartment when the war started; we ran to the basement under the sirens, and every night, I couldn't close my eyes because I was afraid I wouldn't have time to hide them in a shelter. Then we lived in the basement for two months; my little son became fearful of this horror happening to us, and we sat there and starved. We constantly heard how our house was being shot at, then it was burned, and we almost fell over from the smell. Я мама (старшої , потім років, років і молодшому роки) дітей, ще й у положенні зараз перебуваю на місяці. Ми були в квартирі, коли почалася війна, під сирени ми бігли в підвал, щоночі я не могла закрити очей, тому що боялася, що не встигну їх сховати в притулок. Потім ми місяці жили у підвалі, маленький мій синок став боятися від цього жаху, що відбувався з нами, ми сиділи там голодували. Постійно чули, як у наш дім стріляли, потім його спалили і від цього запаху ми мало не впали. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 851 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 851 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/95bc00dd4edd4058832a9ae2338ac741.pdf?Expires=1782345600&Signature=j00MWXL17RBoIi%7EWo287eQB%7Edf4p61G8QkOucZNRIs08uqopSGdl2HCxgpM7oMvZfJa1ddfxlXOudmfOhe25t37pwnDPs0UdKWwrY2p6iz0g5VVgOhPmDNth4XMD3oFO0MYXzrCRaOlkqMwbk6GeVElFFPkF0Xv2Swub8iKMaU6-pp4EyKoUsz72Bf0hE9NjKzyVPhbRZil86Oi%7EbH4lGJohJ0niI79IW6M2Od4Rs%7EFu74Yht0rNkQLcM6MR17ACIG-W2z7qAjVdw2W8oFQBFhNOIiIp4DR34rkUkK3WW7eX-62jZfYZ3NY2sro43--uk5Y4MBmt0WlXzpyyRHklHg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 9bdabe27b777bda6005e4f74bf1ab450 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 31 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни As soon as the war started, we prepared shelters and taught children the rules of behaviour during shelling. Stocked up on necessary things. But it is very difficult to live now because it is almost impossible to survive without a source of income, children want to eat and drink, and prices have increased greatly in our country. Children often get sick; they need medicine. Hearing explosions is very scary; we worry people won't get hurt. It is very bitter that this is happening in our country. Ми, як тільки почалась війна, підготували укриття, дітей навчили правила поведінки при обстрілах. Запаслися необхідними речами. Але дуже важко жити зараз, тому що без джерела доходу вижити майже неможливо, діти хочуть їсти, пити, а ціни дуже підскочили в нас. Діти часто хворіють, потрібні ліки. Дуже страшно, коли чуємо вибухи,хвилюємося, щоб люди не постраждали. Дуже гірко становиться від того, що таке коїться у нашій країні. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 837 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 837 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/0218ecb8f8e68a18c719cd0e7dbd70a3.pdf?Expires=1782345600&Signature=NWfbug36RDjXBXsxPVVXVmhKLdJjxFXgZOsnStxP7uo1jufJMC1fS8dQV2kOqktjmO0NiQa1m6JxJpOWjilD3Ypz6mlf4DjJnKKiOcctJhu30nFFt8sDEV7Kv0fONP%7Ed5307NkSw8OpD2jeScKBRijhn68Qikael%7EZw7GCnSUwn%7EfuaEqHPWoeS13CUsXbfcKLnjWn4BRMSzslm04xU49XqpoLv0dS72IWghMVcUyb%7E0YKT-IXqZXgsoFH8ebg6OtKYtAnHNaccUi07zujFNs9xof2BTzH08CpDzdbtMSWJw9YamIXTXeWqUz9CL1Toan9hr1rdKDP73uy7j6qUgJw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 01cea6de3d674a71a6754bbeaa02e830 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 33 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни This is the second time in my life that I have seen a war; the first time was in -, it took seven years to get my life in order, and now it's the same again; I just don't have the strength and I hope that it will end someday. Unfortunately, our future, our children, our home, and our lands are being taken from us today. Вже другий раз у своєму житті я бачу війну, перше – -, пройшло років, щоб налагодити своє життя і зараз знов теж саме, немає сил вже просто та надіі, що колись закінчиться це. Дуже сумно, що сьогодні в нас забираються наше майбутнє, наших дітей, наш дім, наші землі. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 831 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 831 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/6328050495c4b400e4d84af10073aab5.pdf?Expires=1782345600&Signature=vWaUgT1kGLYvhfj08Eqy2lAObDmD8V6a%7EWBwFiFDO9il4U3iXn3G3CqMTiVUGzELONawLz1AJK0xtT%7E6gsU22NHIfrRjAdndvVdl2JooePj7bqxeneCJqQ7Ss697zgpPkBNsLcSjEf-xLzLz6SrMyUocZe8SHgazDbV45t90hsLtajPoa0mki810kMFB81e8D6qb2zzvOoXZq1Zv1bwSAo2qS4FHZfe6mwT9XxCLV9woZumf9H6BCiODCVfuPCftzUnv-AtLZgS23ozyZOFNQWWmuo5B7j5O31vsit01F6Em3JL3A494c0MPOgKk2TddnRqA7HA1rys41gxSf3OHhQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM e6662b9862deb975571e6ca40031b939 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 22 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни We lived in [CITY] with our children. We had to leave our house and run away. We travelled for a long time in search of a safe place; there was no money to go to the territory controlled by Ukraine. Then we managed to escape from the occupied territory. But it is impossible to live where we went. Our people live here. Prices for apartments here range from $ to $; they don't understand our situation. Now we have learned that our house has been broken into, and there is nowhere for us to return. We don't know how to continue living. Ми жили в [МІСТО] з дітьми. Нам довелося залишити свій будинок і тікати. Ми дуже довго їздили в пошуках безпечного місця, виїхати на територію підконтрольну Україні не було грошей. Потім нам вдалося вирватися з окупованої території. Але туди, куди ми поїхали, неможливо жити. Тут люди з нас живуть. Тут ціни на квартири від $ до $, вони не розуміють нашу ситуацію. Зараз ми дізналися, що наш будинок розбили і повертатися нам нікуди. Як далі жити, ми не знаємо. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 829 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 829 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/64a520430199ee302ef700627797638e.pdf?Expires=1782345600&Signature=uAyoNKAeEsDbGoHllGG0g9p8CvKDPyLoncxlr%7EyR0m4GDEwvfPmWJzYACb%7E6hTt1kBEXXjOyASETLqLVFU-qnx3p61oiovgBpoxGtQ4Mbn6-21E94CyqU-TeAtAYKDXhEqq2eI7ZoKJn0D21OPnfA-WpmyaAf5v63UUgKxJd4Y7XtgqeW57BGq90TSlvDWvI2SIVA57TOJA3MchOSVd9AJGzM3E7Z0z09%7EVTyapB-o1JFiJ5-pSk%7ETqaH%7EdVI6H8GTVBsE3aahFUH3nTN%7EZx5vFRZV1zICcvcNDNS0Bnq7EWpC1bWyf-lsv5Arz6-4AUnio5MqTX%7E5pvh0TZDjwqbA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 37d657189ebd2bdc6f411e6b76396115 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 36 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни We are experiencing the war for the second time; the first time was in . We left [CITY]. It's hard, and we started all over again. We have two children, and we were happy with life, and then war again came to our family, our city, where we lived happily for eight years. We didn't believe it; now it seems like it's all a bad dream. Tears constantly. In the soul and heart, there is hatred for all those involved in the war, for those who called them and brought them to the country, for those carrying out this horror, this invasion, this war. There is no strength to live; there is only hope and faith, faith in victory. Start from ; when you have nothing - there will be no more strength and desire. We really want to go home to our Ukrainian city. There is only faith, which nevertheless gives power, and there are children who you look at and understand what is needed... But I see home in my dreams every night. Every morning I wake up and realize again that we are not at home... it is terrifying to even think about the fact that everything will remain like that. You don't want to make new acquaintances and communicate with new people because people don't understand you... it's as if life hasn't changed for them, unlike ours... You still feel like you're in a foreign country because every moment, your soul yearns to go home, to your native land edge, to dreams and plans. It is emotionally challenging; it is impossible to watch photos of life before the war at all ... moral exhaustion. The dream is only about how you pack your bag and come back. News, you can't let go of the phone, / in the news... In general, pain, unbearable pain, hatred for life. The war changed people's attitudes to life. Although we didn't regret it, we were delighted, with plans, a job, a good school, dreams... the strength to live... what will happen next now... the future... we don't know because we live one day at a time. Війну переживаємо вдруге, вперше це було у році. Ми виїхали з [МІСТО]. Тяжко, але почали все спочатку. В нас двоє дітей, ми раділи життю і ось знову прийшла в нашу сім'ю, наше місто, в якому ми щасливо жили років, війна. Ми не вірили в це, зараз начебто це все страшний сон. Сльози постійно. У душі і серці ненависть до всіх, хто причетний до війни, до тих, хто їх покликав та привів до країни, до тих, хто випровдовую це жахіття, це вторгнення, цю війну. Сил жити немає, тільки надія є і віра, віра в перемогу. Почати спочатку з , коли ти з нічим – не буде вже сил та і бажання. Дуже хочемо додому, в наше українське місто. Є тільки віра, яка все ж дає сили і є діти, на яких дивишся і розумієш, що треба... Але дім уві сні бачу кожну ніч. Кожен ранок прокидаюсь і знову розумію, що ми не вдома... дуже страшно навіть думати про те, що все так і залишиться. Не хочеться ніяк заводити нові знайомства та спілкуватися з новими людьми, бо люди тебе не розуміють... в них життя начебто і не змінилось, на відміну від нашого... Всеодно відчуваєш себе на чужині, бо кожної миті душа рветься додому, до рідного краю, до мрій та планів. Емоційно важко, фото життя до війна взагалі неможливо дивитись ...моральне виснаження. Мрія лише про те, як збираєш сумку та повертаєшся. Новини, телефон з рук не відпускаєш, / в новинах... Взагалі-то біль, нестерпний біль, ненависть на все життя. Війна змінила людей, ставлення до життя. Хоча ми і не жалілись, ми справді були щасливі, з планами, з роботою, гарною школою, мріями... силами жити... що буде далі тепер... майбутнє... не знаємо, бо живемо одним днем. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 826 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 826 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/930865b92d50543d3fe875d8629b79c9.pdf?Expires=1782345600&Signature=eNtvYPTyp%7ESLJuEGJbrg46UqRqqW8yezPykyZuzZjeYlq9P8fHivMHu4lg-8jwatOVzkihB3XuOiVapXf57J0TZ2djCVZwSB%7E5UA7QKQE9ouuJRUInK3TY36xRnu-HljSFq7zSdo59UgZNSZkSpgz0T1ojwWGtT01R3EIw6ITl1D8CmlybdCrkhBIHpAFXWweq20iLo73nSwc5IV0exobxpyFHyu9GwVT%7EdVZi1Ak37lgkyKQOn4AphVZuktV35-gh%7EObuuApWdl3BnxMzcsWGpmlDjnlLqoGNCurrCAR4Afn6GsdRx01p-Zk8XqjAaebJbWSUgnL1tPUaAVjKldhA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 7c7394c0c2d2fc9e69e3c704a5db3082 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 42 Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Fear, stress, anxiety, tension. Страх, стрес, занепокоєння, напруження. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 820 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 820 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/75232485d50f84543ac016e51f3442fe.pdf?Expires=1782345600&Signature=eeT49yItAj8nUaotxa4lPYg3lzurcC2LIor0PKfPPZAsLz5ZIc86Xn07BqvNh4n4OpsBFqnaIVY66tbW2QP1i0Lf-XYwCvYtYx-GG8Uirg5XsPj38x57ZfqaVb-o9pgikhzi8EMCUqHveQL5YM8sYb8pa0rWTY9snxPpPrDVGQd3g-daoCgtUZlipRo71mi5zpGyLr2Qh4PFzOmkpHQtSdoRaRpkZlbR3ytjbrzONHPpGOfVxGfu0f6YYJS3wuwlP9E8YCmXa9gaipm7Zkeyv-aaP8Qxjy7af-pawLRCvNQgcm7Z8wAQvGOitUokFmhVpBEscsROcKiBhA2B%7E5dzKA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 034e9840a682624e2a2cf2160e5142d9 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 28 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни It is terrifying for the children; what will happen next is unknown. It is deteriorating the children's psyche. I hope this nightmare will end soon. Дуже страшно за дітей, що буде далі невідомо, це псується дитяча психіка, сподіваюся, цей кошмар скоро закінчиться. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 816 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 816 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a930093d403dfe5dc10009246c83cbe4.pdf?Expires=1782345600&Signature=kXaqRJuq7CC3g0xTc13U5fgoPu%7EVseJifODiBgEfPRf03MTY7a0jCOn59wmvjajIAjIjutFJRBhhnxKG6Z4Sm7%7EUK-ZD5Ac7-EoWE0w6ndrkoZIqH5Z8z0UKtelgl-g%7EGfF%7E1HisH%7E1umwkb%7EP4200Vx-ZmhZ%7Elt-SxWt9k4kxQTLIn5ohCeghu6ZoVohWSynVfcuwnVXJmSdFjHs2uCQH9-qYUuCP-AXnqlTPLdR2PrLeYrOIC6GmRU1pUny6CQaT2XFUNbNgblRM-w6Bi2yh6s67QPt13P3fId-MEJSuNOHlgfWCVPM1VO%7Ei9jojHsqvIJlbzwYecQMDaMGt-19A__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 3da3ae272290cd8aff23e0ad59a033e4 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 31 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Donetsk region, no one thought that war would come. We lived like all other people. But a terrible moment has come. Fear for your children, fear for your relatives and loved ones... After another attack, it is very scary to sleep; you are nervous, and you are in tears. It's scary to feel hungry. Emotions are negative. Донецька область, ніхто не думав, що прийде війна, ми жили як і всі люди. Але настав страшний момент. Страх за своїх дітей, страх за своїх рідних і близьких... Після чергового наступу дуже страшно спати, нервуєш, сльози. Страшно відчувати ще й голодним. Емоції негативні. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 812 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 812 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/489e5f17281bfda71daee9d40b4ae211.pdf?Expires=1782345600&Signature=FBQ5fvsFgP7DUZmpiympjm9ByybotjzY8lT1gtlXDjGDsmGavjNj%7ErRBM7QXXXvkvjedG5tXRG%7Eqg6HQTbV1G3V4JVUwJSBDzvHObv-oQjDzBsGRwuyhqhv-C-vhUJYu2hChXePeKxlKYCyDovo8ggsILqzOXIZXEuBkoBjmsKd13wmQed94pVRmBKabK8V7FHOK1b2oIDffEzWS3P6Z-oT%7Eo7HzvJVjQeWBm3iw6Z-x%7E2kgscHGxIoq8%7EnZIdmrVfmCvSG0O3iij3PPlSWr2qc0l6un7GtYPIdr3LBWfnc5m5eDx525fPGdwCE6p3SXc5q7y%7EgapJET5nvPt3KSmw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 8416d87e19a4e0e680ba48f2d8aafeff Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 27 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Good evening. My name is [NAME]. I am from the city of [CITY]. This is a small town in the Donetsk region. Few people knew about it until the moment when in , a bus with people was shot on the [HIGHWAY] highway. Even then, we saw what war is and how people suffer from it. Hail of bombs in the direction of [CITY]. And in , the war mercilessly came to our city without a knock. We visited our parents in another part of the city, realizing that we didn’t have a basement at home to hide in. We thought we would spend the night and go home. Our family consists of me, my husband and our daughter, who is only three years old. We were not calm. One night we slept on the bed, but we were already ready, dressed to go down to the basement just in case. Projectiles. We finished the soup in the basement. There was a shelling that flew into the neighbour’s yard. Our child was terrified. I put her on the floor and ran to the basement. She was always ready, dressed in warm clothes. Every day the days got worse. At our own risk, we left the city. My daughter asked us not to go anywhere in the morning; otherwise, a man would shoot us... Now let’s get away from all the horror a little. After coming to our senses, we started living a new life. Добрий вечір. Мене звуть [ІМ'Я]. Я із [МІСТО]. Це маленьке містечко в Донецькій області, про нього мало хто знав до моменту, коли у році на [ТРАСА] розстріляли автобус з людьми. Ще тоді ми бачили, що таке війна і як від неї страждають люди. Гради в бік [МІСТО]. А в війна безжально без стуку прийшла і в наше місто. Поїхали в гості до батьків в інший район міста, розуміючи, що у нас вдома немає підвалу, щоб ховатися, думали переночуємо ніч і поїдемо додому. Сім'я наша складається з мене, чоловіка та дочки їй всього роки. Були не спокійними. Одну ніч ми проспали на ліжку, але вже були готові, одягнені, щоб на всяк випадок спускатися в підвал. Суп ми доїдали в підвалі. Це були гради, які прилетіли у двір сусідам. Дитина дуже злякалася, я її поклала на підлогу і перебіжками перенесла в підвал. Завжди була готова, одягнена в теплі речі. З кожним днем ​​дні були все гірші. На свій страх ми поїхали з міста, мала вранці просила -нікуди не їхати, інакше нас розстріляє дядько. . Зараз вже трохи відійди від усього жаху, прийшовши до тями починаємо жити за нове. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 805 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 805 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/3e0c98a9a71a6fd549aa62dd4fd9bc12.pdf?Expires=1782345600&Signature=n5w9wVdqM2OuEI68jvy-CEms1HIP0R7m9U2lL%7E7T2lYmjazCu4RMNFCuZieKgTH%7EH-wmLXW-jLVhjhGHBIFIiU6x1X%7EbtpMu4OjReKKbvciYXQUtrIdvYWheUkTuRGi2cckTZBe01vBq7WCK7Z7OhWf9QT5PRu6Yos7RxrJ4LlheoZAzakUM3EduJKzM1E%7Eg5es8DLTNACu9362AexmgKmPWOtLlZkWZOTCUIxL32ZfRLKPu7IqtB4uXlkhu1G0MwNnwD6QTJ-CbCaLJw1LkjBKyJjeHQNVo5UbNLb3na9UVk5RT9OKR7nxJqDrkNA81wxkoVCYXPqain922SzbA0w__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 59c0d8b53fbef4c6e6abb3fefb37b5e2 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 35 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Donetsk region Донецька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни War came to our home in , and my family and I left home and moved to another city. We started to build a new life. We found new jobs, a son was born, and a new life began. Війна прийшла у наш дім у році, ми з сім'єю покинули домівку, та переїхали до іншого міста. Почали налагоджувати нове життя. Знайшли нові роботи, народився син, почалося нове життя. Location 48.0159, 37.8028 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 799 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 799