1 50 9 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/859a22cde207c88bc82c80821de292f3.pdf?Expires=1787788800&Signature=TXk08bGCEQ5X1K1TGN67wi1EoPGz9CWO6QvJVzOUzKKIJdmMKjYNtweWgVat8105qkpoehIu8Hwm2wGLCK76XtNJysD0ybJUtsxDXwxlRGHeLNSvPnpORAs5GiXNrFevUtr9ukvhTxSLd4-ayo7xbYTDqGPSIHbkDovio-t9oxF4uGconR%7E6v5rDahmwpzovTO-3i1PgC9uAa-Q6bDRbld%7EWuaeWUtId68Hqv8dR-PMBq3OQBeBSd8tSL27mqRIwzZb9l2XcnrlSC3C6CGK4LRcdIswDb5HrBS1wg6cSvBOCxsv3bOXaxBBTF4VI2h0ffq5ci8tQSbf5z5%7EQviedjQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 9a0bfa484a246deb5656a460207d579b https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/f1a7e8d3f71ea8a1210561927c475dcc.mp3?Expires=1787788800&Signature=pSKonB4T07IjBVegipH3pKa%7EoHI0w-LFNquV5gpkuzOoi-R2qE1Vqw6z5ZVUUaIBniBC%7Ea9D17gbv02nksT5VSXPSe7xQXr9gmTOxvZyShBtiQoa%7Efp80xrJGeQ%7EEofVcbjuhppn9Qgu8DK2YWiQWqBfFE454yqOsvspdhOrOkDQpDwZLZzCqDSJRMg6%7EIu5rMqCe9i5JOYjnh7NRuzFC45l3OZXgF5gwWR3HxmU2uB7E3f9pKmiE8VAhqrsBXs6Vg0ex67RiNmrBa0wF-ILL7xdmoBZkBrhNqoM9B1qNwmnyX3CXa0rNS59rgnK63l3HbxDUAgYb9Hsf1EeWg6-lw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 1a02995a88fc82b86366751cf147f225 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/22639c1da285680b4a66150505f926e3.mp3?Expires=1787788800&Signature=lOnuOwaQT4vSgfrUwrcKbKUFBdjY76mLTzSuVoxIKOXX3Hnd1F%7EgrOaiW0m-Ji1cmR79gSYyGV3SRh%7EmVUXMHprEc%7EuVBwK7muLWUkrVdsNiqDkUVvwOF8edmzG%7EVZ3N52hJ0awgsfv402U2NqCAVtCYWTyOYswolkx6rTd6MO9fpg3-6GKk-wxgxFfXXh6joPSskeJRWT1M3QHfVMj1uYWlycWWjCZLJOe0INJX1jdmnvxCWatJPN1vXoQ400AVpLf-ASfv9873uQlRQDpgyjlQWDkitk1rZwzkeNyZYC9MiKzg7pUsyi2Gb0TvkKHfmd1zF9qaPv185K8WPBP64A__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM b4e80343c0cb8854eb746bcb0cc0a21d Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 29 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Cherkasy region Черкаська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни The first month, I couldn't recover from what was happening; I still can't fully accept it. Constant fear, what will happen next, what if suddenly there will be no water, no food? What should I do? They shout they are angry; they wish death on the aggressors and such as we have. It is terrifying... I would not wish any enemy to go through what those mothers who lost their children are going through; what those who lost relatives and loved ones went through; I have never seen so many tears and grief in my life as my country cried. Перший місяць не могла оговтатись від того, що відбувається, я й досі не можу до кінця це сприйняти. Постійний страх,а що буде далі, а раптом не буде не води, не їжі. Що робити((( весь час хвилювалась не за себе, а за рідних та дитину, як виявилось, я ще й вагітна,наслідки війни відображались і на вагітності на жаль( почались ці нескінчених стреси, сльози,нестача роботи, продуктів, всі один на одного кричать, зляться, бажають агресорам смерті та такого, як в нас. Це дуже страшно... Я не побажаю жодному ворогу пережити те, що переживають ті мами, що повтрачали своїх діток, те, що пережили ті, хто втратив рідних та близьких, я в житті не бачила стільки сліз і горя, скільки виплакала моя країна. Location 49.4444, 32.0598 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1049 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1049 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/2b72151ef70e6683725ed326f47fc664.pdf?Expires=1787788800&Signature=Fibheiy2FlIYhvljN5S-FAMeDT8yIww-DUKoMye48T2t1NcH1smr1AQQ8KOcrEBzSSaLWgKzwQTiWQWXXc1WCSHKBkROcBacy164Jql4YkUvv2r5D5YUWZ3Fi2nV0x-Rr1wCVKxDLWSqw9HCza3ZJjZSlrXCWhQIF7bEfYeptNaCweP4laPqWHusOXHdfQMO-Fj0iqsYx28vRc2SNJC8%7EaDoNpDJJjsJHiDW4S1AUMHkDUuzkac5TY%7Ey7hmJieQY8K1Be40sJtnelkS-HmuOHke1OOnIOzZ%7EjF4YtTfxCqQcBqBzIBA5BNRzyZpTaKnHJvVAmNyKIA-LYBn3pf%7EGvw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM fe86e10442dff2d74fb3207cc86e2340 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 28 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Cherkasy region Черкаська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Everything is generally great; the first two months were challenging and scary. Then I started working on myself, and it became much easier. But even now, when the air alert starts, it gets a little scary, especially when a missile does reach my city. Of course, after the explosions, there is stress, fear, and panic, and you need to calm yourself down in a new way. But I believe that it will end soon, and we will win! And our children will no longer see and feel what war is! Most of all, a great movie, an interesting book, positive music, and household chores help to distract from the war. Therefore, it is essential not to remember the bad things too much but to think about the bright future, and then everything will be fine. Взагалі все чудово, перші два місяці були дуже важкими і страшними. Далі пішла робота над собою, і стало набагато легше. Але й досі, коли починається повітряна тривога, стає трохи лячно, особливо коли все ж таки ракета долітає до мого міста. Звичайно, після вибухів стрес, страх, паніка, і треба по-новому себе заспокоювати. Але я вірю в те, що це скоро закінчиться, і буде наша перемога! І наші діти більше не побачать та не відчують, що таке війна!) Більше за все допомагає відволіктись від війни чудовий фільм, цікава книжка, позитивна музика і домашні справи. Тому дуже важливо не сильно згадувати погане, а думати про світле майбутнє , і все тоді буде добре. Location 49.4444, 32.0598 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1043 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1043 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a185285f5579daab90b5174bea0ca06c.pdf?Expires=1787788800&Signature=o-ZJYSfjwFqkOXPXj1eJkXWYa4eXcpziFI5KfiNGmMp52cerbBH8I8Fgc9Xeklgz4cWGkyGterS-%7ESXFn3lgNlAtnycgOgn3Qg1J02A%7EYdQUj1CHPopxldrdxp1S1l9Pv-7gy-RRkKdCq4tlnCO7EVHVLIZu1ebMJzjjABFNMREd09mFek5PdmVtwILYSiTBMCgZgKaLLNJA2f%7EoAxKQfKefo3kPaQXhETwYBDzSkH4IjNn99FEaRChomueMipSuvLR07XbYdb4FowO5S%7Eku8BmtZwf7YGyEfigE9hWqNpuHD2g%7E%7E2Or9wcHcuNUj6S9BAwbQDtIFA5RIt4aECA-qQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM ac58a2d7121c3f4b9d230ffea974c294 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 24 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Cherkasy region Черкаська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Since the beginning of the war, it has become terrifying, not so much for me, but for my children, when you go to bed dressed because rockets and planes are flying; I never thought that I would go to bed in warm clothes and always be on guard, listen to every rustle, to every sound in the sky, when something flew by, and worrying about where to hide my children, who are not guilty of anything, and these thoughts are simply frightening. Sometimes, the nerves give out, and you want everything to end as soon as possible, but everything does not end; there is merely no strength for this war, but you have to hold on because we are a strong nation that cannot be broken. And also for the sake of their children, so that they don't see that mom is worried and panicking, and then so that they don't start to worry and cry too, because panic is the worst enemy. My youngest daughter is still afraid of the sounds of airplanes; she clings to Dad or me and quietly listens to what has flown by; the older ones behave more calmly because they understand - I always talk to them so they don't worry everything will be fine. I want this war to end as soon as possible because you can't watch the news without tears. Від початку війни стало дуже страшно, не так за себе, а за своїх дітей, коли лягаєш спати одягнутому, бо літають ракети літаки, я ніколи не думала, що буду лягати спати у теплому одязі і завжди бути на сторожі, прислухатися до кожного шороху, до кожного звуку в небі, коли щось пролетіло, та хвилюватися, щоб куди його сховати своїх дітей, які ні в чому не винні, і ці думки просто лякають. Буває, нерви здають і так хочеться, щоб все скоріше закінчилося, але все не кінчається, уже просто немає сили на цю війну, але потрібно триматися, бо ми сильна нація, яку неможна зламати. А ще заради своїх діток, щоб вони не бачили цього, що мама хвилюється і панікує і тоді щоб вони також не почали хвилюватися, і плакати, бо паніка найгірший ворог. Моя сама менша донечка досі боїться звуків літаків, вона прижимається до мене чи до тата і тихо слухає, що пролетіло, старші відносяться більш спокійно, бо вони розуміють – з ними завжди розмовляю, щоб не хвилювалися, що все буде добре. Хочеться, щоб ця війна скоріше закінчилася, бо новини, що показують, без сліз дивитися не можна. Location 49.4444, 32.0598 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 839 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 839 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a5d0a4f183955771eaf3ff0f335ff1d0.pdf?Expires=1787788800&Signature=B4eqlNmIH13X7Ytu1r0bWm4fIQbt6Ri1JH%7EyJZhxRKegt5%7EUWx2uBBC8vcGQMpC-WRCHJ%7ETDUg0daF9D5UM5fKBg9WCpuntyPemC5iGT5PxjtkSXe103D6nRg9YmYpmMHuED957DjKN4nYNGpv9EbjIn6l7JIpIg3RZUyROuBHClXYwdLmf5pflW6slG%7EkHipz79i7msvZDuAQCjEycHm4I7bP9%7EI3M26TZ3VgJS%7Etn2B1K3j-nyRXOOPdv6k1UJeGvsRqsS1dyWcieZUoXk%7EhnVYcL1Y8hjuEnVHt7LEin56bz2VYu7s7lmpggVbH3b3UsOWoafmTt1zdcPsEiMxQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM b3c6ce9657e687915ed838aab0300373 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 32 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Cherkasy region Черкаська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-14 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни The war caught me by surprise, it happened on the night of February -, I went to [CITY] for work. Somewhere at : I noticed flashes in the direction of [CITY] city, when there were not many kilometers left to the place of work, there was a big explosion, it was a rocket, and I saw with my own eyes how a mushroom of flame and smoke rose into the sky. And at that moment, my wife called me, informing me about the war, that Russia had attacked us. Fear for my life and the lives of my family, I turned around and hurried back home and took my family to safety. We are currently under constant stress and tension, fear for our lives and safety. It is impossible to sleep or eat properly due to constant stress. Anxieties have a very bad effect on the psychological state of children. Because of the war between Russia and Ukraine, I lost my job, it is impossible to find a new one, everywhere first of all they accept immigrants, the apartment is rented, my wife is on maternity leave, we have children, it is very difficult, both morally and materially. Children are terrified of alarms and sirens, I really want my children to have a childhood without war, a childhood that Russia has currently taken away. May God give us peace sooner, but I understand that we will not achieve peace, only by expelling the occupiers, the Rashists from our country, I very much hope for the support of our foreign countries - friends, who will help us and give us the necessary weapons to win our freedom in peaceful country Our people have never been so strong for each other, never been so united as now, I believe in our victory, I believe in the Armed Forces, I believe in God and his mercy to our people. Even after the victory, our life will not be the same as before the war, this horror, murders, rapes, mutilated destinies will forever remain in our memory. Glory to Ukraine. Війна мене застала зненацька, трапилося це в ніч з на лютого, я поїхав в [МІСТО] по роботі. Десь о годині : я помітив спалахи в стороні міста [МІСТО], коли до місця роботи залишалось не багато км, пролунав великий вибух, це була ракета, і я побачив на власні очі, як гриб полум'я та диму підійнявся в небо. І в цей момент мені зателефонувала дружина,повідомивши про війну, про те, що росія на нас напала. Переживаючи за своє життя, та життя своєї сім'ї, я розвернувся і повернувся швидко додому, та відвіз мою сім'ю в безпечне місце. Наразі ми знаходимося в постійному стресі та напрузі, страху за наше життя та безпеку. Неможливо нормально спати, їсти через постійні стреси. Тривоги дуже сильно впливають погано на психологічний стан дітей. Через війну росії з Україною я втратив роботу, знайти нову не виходить, всюди в першу чергу беруть переселенців, квартира арендована, дружина в декреті, в нас дітей, дуже тяжко, як морально так і матеріально. Діти жахаються тривог та сирен, я дуже хочу, щоб у моїх дітей було дитинство без війни, дитинство, яке росія наразі забрала. Дай Бог нам скорішого миру, але я розумію, що миру ми не досягнемо, тільки вигнати окупантів, рашистів з нашої країни геть, я дуже надіюся на підтримку наших іноземних країн -друзів, що нам допоможуть і дадуть необхідну зброю, щоб вибороти свою свободу в мирній країні. Наш народ ще ніколи не був так сильно один за одного, ніколи не був таким єдиним як зараз, я вірю в нашу перемогу, вірю в ЗСУ, вірю в Бога та його милість до нашого народу. Навіть після перемоги, наше життя вже не буде таким як до війни, цей жах, убивства згвалтування, скалічені долі, назавжди залишаться в пам'яті. Слава Україні. Location 49.4444, 32.0598 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 425 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 425 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/796e0996ffab1225e77a52e2098f48ff.pdf?Expires=1787788800&Signature=hjfELBl4SIryQZF201TJkMBo7eXhrtzWKXLIFntmA1IwBX%7ElYw1dD1q6aWPkFm2yWtnyhTTRIiBumWIKKifPB9HOLzOL-rTMlJ%7EPH65J0f9DZHHHiOkOPsbS5k5AcGGACMDPE3c27ScEniKlZK5lleSq-BtkLpWpAlF7BMMV3xnVdtpnMR6CW7hOgdd55w5OAcOtDDLMH0xi6vUSO-PCF4ahRe5XfAuTJGSQgxshR%7E48MvdN2dgLdms3B-vloUBE%7EFd7cxvzSIP58Zc0Ln8V5uptK6Wump5eGtAa48-KQ4dtyrKenPDRs6WXJLUMQdOnLvLa9H8YU0iABX1sr5p8kg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 75c0735eba4ae75a5199d7ed569d1403 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 31 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Cherkasy region Черкаська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-14 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни It all started a week before the war, I don’t watch the news, so I wasn’t aware, there was always a feeling of anxiety, a feeling that I needed to take my children (I have three of them: a -year-old son, a -year-old daughter, and another -year-old daughter month) and hide somewhere, I wanted to go somewhere deeper, I couldn't explain it to myself, we each packed our backpacks, "why" I also couldn't explain to the children, so I made up the idea that we would soon go to my grandmother in another city. It was difficult to fall asleep every night, because of the feeling of anxiety and that some danger was coming. Then, on the night of the rd to the th, my husband was going on a flight (carries fertilizers on a truck to farms), went to [CITY], took us with him so that it wouldn’t be boring (we traveled with him so often), and around : a.m. we reached [CITY], we saw flashes of light on the horizon, I thought that the sun was rising, and the man said, something is wrong, and we stopped on the road near the market, decided to stand, look straight ahead and a rocket hits Uman a few kilometers in front of us, it was a very loud explosion, the wave was such that the truck shook, I ran to the Internet and there I saw that everyone was writing about the fact that Muscovites attacked Ukraine, and then I understood why I was haunted by feelings of anxiety, we turned around and went back home, by the way, it was very scary, not for myself, but for the children, that they wouldn't hit us, since the car is big and visible on the road, thank God, we managed to get home safe. I often cry, I feel pain because my children do not have a childhood, that they have to hide in shelters, even my youngest daughter is months old, she is afraid of the sound of sirens, and my son is years old, he learned to distinguish a plane from a missile by sound. Pain for those children and people who died so terribly, because they should have lived and enjoyed life, pain for raped children and women, I cannot eat when I think that somewhere there are people who want and have nothing to eat, although we are tight with money right now, my husband lost his job, I am on maternity leave, the apartment is rented, we survive by ourselves, but I try to share what I have with people who need it, because at such a time we need to support each other. I am very worried about our defenders, it is very difficult for them, may God protect them. I want it to end as soon as possible, for Russia to leave our lands, I know it's not possible, but I want Putin to die, and the relatives of those who raped and killed, so that they also survive the horror! And that our defenders return to their families. I want peace, I want my children to have a life in peace and without being terrified by sirens. Все почалось за тиждень до війни, я не дивлюся новини, тому була не в курсі, завжди було відчуття тривоги, відчуття, що мені потрібно взяти дітей (в мене їх троє: син р., донька р. і ще одна донька міс.) і десь сховатися, було бажання кудись залізти глибше, я не могла собі цього пояснити, зібрали ми кожен свій рюкзак,"чому" я також не могла пояснити дітям,тому вигадала, що ми невдовзі поїдемо до бабусі в інше місто. Кожну ніч було проблематично заснути, через відчуття тривоги і того, що гряде якась небезпека. Потім в ніч з на мені чоловік збирався в рейс (возить добрива на фурі фермам) їхав в [МІСТО], взяв нас з собою, щоб не було скучно (ми так часто їздили з ним), і десь годин : ми доїжджали до [МІСТО], на горизонті побачили спалахи світла, я подумала, що це сонце встає, а чоловік каже, щось не так, і ми стали на трасі біля риночку, вирішили постояти, дивимося прямо і перед нами за декілька кілометрів влучає ракета в Умань, це був дуже гучний вибух, хвиля така, що фура хитнулась, я бігом зашла в інтернет і там побачила, що всі пишуть про те, що москалі напали на Україну, і тоді я зрозуміла, чому переслідували почуття тривоги, ми бігом розвернулися і поїхали назад додому, по речі, було дуже страшно, не за себе, а за дітей, щоб не влучили в нас, так як машина велика і помітна на дорозі, дякувати Богу, нам вдалося доїхати додому цілими. Я часто плачу, відчуваю біль за те, що у моїх дітей нема дитинства, що вони повинні ховатися в сховищах, в мене навіть найменша донечка місяців, боїться звуку сирен, а син років, навчився розрізняти по звуку літак від ракети. Біль за тих діток і людей, котрі загинули так страшно, адже вони повинні були жити і радіти життю, біль за зґвалтованих дітей та жінок, я не можу їсти, коли думаю, що десь там є люди, які хочуть і нема що їсти, хоч у нас зараз туго з грошима, чоловік роботу втратив, я в декреті, квартира арендована, самі виживаємо, але я намагаюся ділитися тим, що маю, з людьми, які потребують, адже в такий час потрібно підтримувати одне одного. Я дуже переживаю за наших захисників, їм дуже тяжко, хай Бог їх оберігає. Хочу, щоб це скоріше закінчилося, щоб росія пішла геть з наших земель, я знаю, так не можна, але я хочу, щоб здох путін, а рідні тих, хто гвалтував і убивав, щоб вони також пережили жах! А щоб наші захисники повернулися до своїх сімей. Хочу миру, хочу, щоб мої діти мали життя в мирі і не жахаючись сирен. Location 49.4444, 32.0598 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 408 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 408 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/bfa8e86d7930b19c03057e7066bc53aa.pdf?Expires=1787788800&Signature=HcTms49opxWaLPo0aPzcCjOD9wjvVSd%7ELKbeht4XS9ATszVNNtTeGRFXtBQWfNd3yHZsHdlLqUT7QGzfRy5i1dvdV7ZRwmNbuYkYiRgOVzbvdfIEsSPi-DTnKHNASURytOWVIrjubK5imzrud%7EfLYEY19S1ZJ9iM3nXx-%7EuYzLcID8axqPwrAUpYsjvg81dojsIzuYHTydyB8GnOlBabi27YZhUjdEGkOLZuB5qGpI2Ur7szrEIOO6Vy4i7BEAQ%7E1UmOdZglM5uSWTh85gnMVA2GMfOt9H0FcseQPGgknrCAeduPImKGUl9gqbN%7E2YGtT-DP6KijFeUryvXlwx5VJg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM eeea80db323a92ab7bcc8217ef926fc0 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/8cd5473a24b3076edb39e6b7fabc260a.mp3?Expires=1787788800&Signature=KEuh7FSgGCCQhVgFR1jDi66k-52p6UmtE2uan1Ua9g1H9J9XLfpio0NqXQXFkrgwZ3BKU9Aoqsaky3ktTOpbZ46TQghOiw25A51OGhO9uDpQ32M5zx9GKdKQeMBQQm7X27EAay4%7EVE2aEslNZmN1KCcD3KP0Jb4m6ZmrwRZl87WXPmV0EZUYJHnVyH6ryZcF-TqvqPPZdhWQhHj5gH7SAUyBrmGpVdM0QHqhMJdKDN8uDG3n-tKPpUAUG2GQDi1K2rlY1rGNV4uNMXWNmJ3em39skOXOuVS9jpvOBUIyPKPP48HCbmyuMFI5qyCTlIVVlryghUiylQFq3hJAF2My2w__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 5e7b42a1a0145e9bbf587d2f6f1d805c https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9e36af70abd7fe254ab87759f28f6b07.mp3?Expires=1787788800&Signature=EDJCLIVac4tjLhNQx23IgtaOVyrEga1gFeTKBjOKEFjYqoJDL-bELbhz7GnoCbfPWdcQC%7Ehbk%7EyA9epT1oIsxptkU%7EYAYZUsuMNj8hz74WhNY7J1rbhxdodd59UDOu72Y75JF-0YUe2AogD5qOrDQ51gQQUPjQ0J76PAZa1Fshr2D6TbbiqhiIP3BwRhLTkt6eWR-PLH5lvu7RhkcL6-Gyu6jJMFJMLrw12Fl6Hl3taKoR5E418Nn-bO5Q2yNxQ%7Erh%7Evt9L%7E1ZLmI7q7dZbDp7w2hgMH6QolIIvSUQ0TkQI1xKptV-t5iRrmA%7ErKMxgUn8c4NhORIvr9Hzi-cZKnwg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 964f3912df16bdfca36a4e7eecf093db Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 30 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Cherkasy region Черкаська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-12 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни When the war started, I was at work at night, people hadn't even been informed yet, but it was already written about in all telegram groups, I immediately began to worry that I was not near my family and that right now they could start bombing not only those cities where it was already known, but so was our city, but I still did not start panicking and calling my family at night so that they would sleep a little more peacefully and not see this horror that had begun. Immediately after work, I took my family and we went to the village in order to if they start to destroy the city so that at least we are a little bit safer there. But later I realized that our city was lucky, only military depots were destroyed in us, although when we were already driving to the village in the morning, explosions from these hits could be heard. A week passed and we realized that it is still very good here, and that what is happening there is terrible. I did not serve and have no military experience, so I decided to help local volunteers of our community, I found bags and went with a friend to collect sand and take them to checkpoints. At the same time, my wife got a call from school and asked for help with cans and cooking stew. Also, my wife and I decided to submit an application for assistance for refugees with property, since we were able to provide another home in our city, it is not very nice, but people from [CITY] came to us and were happy even with a house with not very good wallpaper, when we sat down to get to know them we were told some horrors and how people are shot and how their apartments and houses are robbed and then, so that there is no evidence of the theft of their property, they simply destroy the buildings. Perhaps for the first time in my life, I saw how people who had everything in a few weeks were left with nothing, I never thought that a -year-old man would cry and tell me about it. We tried to give them the support we could, we didn't take anything from them, we didn't need it, we didn't even go to reimburse the state for their money, my wife and I believe that the state has a place to spend that money for electricity and water, I'm not sorry, I still have a job and this is the main thing, we just felt sorry for people who were very kind people, as I always told them, the main thing is that you are alive and the family is whole, and things are profitable. I know one thing, I love this country and I want to help it in whatever way I can, and I do what I do. Also, when time passed and I saw on social networks that there are dead friends from the front line, I feel very sorry for them and I am proud of their actions and choice to go fight for Ukraine, but all I can say is thank you to their parents and wives, for we had them like that. There are also several classmates who went missing while living near Kyiv. Sometimes I ask myself why not go to war, but sometimes family and friends stop me with these thoughts. I also have concerns that this is not the end or it is only the beginning of something that is not very acceptable for the whole world, but I believe and will continue to believe that my country will overcome this enemy, and we will have peace, peace on our land, but unfortunately it will all be done by other people's lives. I believe in Ukraine, I believe in the boys and I will be grateful to those who are for us. Glory to Ukraine Коли почалася війна, я був в ніч на роботі, ще навіть не повідомили людей, але вже в усіх телеграм группах про це писали, я одразу почав переживати за те, що я не біля родини і що прям зараз вони можуть почати бомбити не тільки ті міста, де вже було відомо, але і наше місто, але я все таки не починав панікувати та дзвонити родині вночі, щоб вони трохи спокійніше спали та не бачили цього жаху, який почався. Одразу після роботи я узяв свою сім’ю та ми поїхали в село для того, щоб якщо і почнуть знищувати місто, щоб хоч там ми були трохи в безпеці. Але згодом я зрозумів, що нашому місту повезло, в нас винищили тільки воєнні склади, хоча коли ми вже їхали зранку в село, то було чутно вибухи від цих попадань. Пройшов тиждень, ми зрозуміли, що то що в нас, це навіть ще дуже добре, а то, що відбувається там, то жахи. Я не служив і не маю воєнного досвіду, вирішав допомагати місцевим волонтерам нашої громади, я знайшов мішки та поїхали з другом набирати пісок і підвозить на блокпости. А ти самим часом моїй дружині подзвонили з школу і попросили про допомогу банки і варінням тушонки. Також ми з дружиною вирішили подати заявку на допомоги біженцям з майном, оскільки мали змогу надати ще одно житло в нашому місті, так, воно не дуже файне, але до нас приїхали люди з Попасного та були раді навіть хаті з не дуже гарними шпалерами, коли ми сіли познайомитись, вони нам розповідали одні жахи і як людей стріляють, і як їхні квартири та хати грабують, а потім щоб не було доказів крадіжки їхнього майна, просто вщент знищували будівлі. Мабуть, я вперше в житті побачив, як люди, у яких було все, в декілька тижнів залишились з нічим, я ніколи не думав, що чоловік, якому роки, буде плакати і розповідати мені про це. Ми старалися їм дати підтримку, яку могли, ми з них не брали нічого, нам це непотрібно, ми навіть не пішли відшкодовувати в державі кошти за них, ми з дружиною вважаємо, що державі є куди дівати ті гроші за світло та воду мені не шкода, в мене є поки робота і це головне, нам було просто шкода людей, які були дуже добрі люди, як я їм завжди казав: головне, що ви живі і сім'я ціла, а речі - то наживне. Я знаю одне: я люблю цю країну і хочу їй допомогти хоть чим можу, тому і роблю те, що роблю. Також коли пройшов час і я побачив у соц.мережах, так є загиблі друзі з передової, мені дуже шкода їх і я пишаюсь їхніми вчинками та вибором піти воювати за Україну, але все, що я можу це сказати "дякую" їхнім батькам та дружинам, за те, що вони ось такі в нас були. Також є декілька однокласників, які пропали, проживаючи під Києвом. Іноді сам я себе питаю, чому б не піти на війну, але іноді зупиняють з цими думками родина та друзі. Також в мене є переживання за те, що це не кінець або це лише початок чогось не дуже приємного для всього світу, але я вірю і буду вірити в те, що моя країна ненька здолає цього ворога, і у нас буде мир, мир на нашій землі, але, на превеликий жаль, це все буде зроблене чужими життями. Я вірю в Україну, вірю в хлопців та буду вдячний тим, хто за нас. Слава Україні Location 49.4444, 32.0598 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 350 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 350 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/84ae12df931f48266fa8b30907ed08ab.pdf?Expires=1787788800&Signature=cjoKOvCFH-31MNv9N8CfAsKPqc2B8IwfSt6cCpptLrCq7Dz73Pk7diJb3g%7E8zC8e0YBdq20FLaCdVpksmcTnf2d42PcJhsh8BJxSt%7EpDrf7UipzwuUTeegErHPYaj9I45iFfERvhnsDo3dvPUgDIyL3wURx9GiQxmnUADqbGGUdJaEiM21HH-ImSmIwnqRjFAc2QSlMIQbgp9IevY69DNYWFx0e5987WugIUs18i-Kw8OGZBKY8c6z3cHTrXzy%7EWug2IOGhpfPLVieIyq%7EE-rAnjEbR0uBXfKz7dQr24%7EA5FdE9XTu1xCS6rWzXYr%7EKQMN7L7I80Uj2vC-TiFoCi9Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM c1f61d38d54ca90acf0eafe5939f77a6 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 32 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Cherkasy region Черкаська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-11 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни From the beginning of the war it was as if the time has stopped, I am worried about people who were not so lucky. The saddest thing is the most of Ukrainian officials are stealing as they used to. I think that punishment and justice will come for them as well. Everything will be Ukraine. З початку війни час ніби зупинився, переживання за тих людей, яким довелося несолодко. А найбільш прикро, що більшість чиновників України як крали, так і продовжують красти. Я думаю, що і до них минеться покарання і справедливість. Все буде Україна Location 49.4444, 32.0598 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 317 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 317 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/413d53b9b46a77e4a51d953c48cc32df.pdf?Expires=1787788800&Signature=ELMuZEa65vQam5XvI0JiJ7Jdq18WBZbOGpKtpiydePppnTvpjig5GBqLtZ98cESXy5ox-kPkfuoTwCPgZt03r0t%7E1BvazPvvmDYW0d9Rqfw8BbyWMUNRMb5cBEIQ2y2aXiEc7DtHLsrWFI90Ym7HlEpoXe1VoeZnb8Xfia%7ExEy88jCGVSngxBk%7Ex81HORvZLhd2C61l2iH3e6B6UMkAsaHkD4FqA5XYRrp1SptswZ0YF1q-fWuScqbp0pXJH9Nod2wsb6wQXxIzoflJBn2O-%7ER6TyknYnFQgAlFLaiQeFkBc2SQEcHpUyBpGUQ4IsOPAW8-NNJAIblIgIOS86qrH3Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 287f66f1ac339612246b92e0dd985232 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/42fcab89e2d48fca1a887b9d6ec00ae8.mp3?Expires=1787788800&Signature=DYgVD-p0c2Ur4DxfBqcSyv6e6pcX2Ky8v8VF19RP-kqra91s6krY-4SwSpHr1b9S-vCr-DEw59RQRE7GcShDioeTj%7EagC9PppDb-ub989MpBCrnrZrwgHd0MHcYpIrLs5AY-6Nnk1SvlUR3aMNbKTyRFhyh-8tpyFl9G9q2oG8rsHWQEIoI6vvQWPbde-GxLqc%7E2Wn%7EmfgiuAWupp-lyBhiTc5SjY9%7Ey2OET4Do6mcA3oqb5oS6c1aTTYX7DQXWcDMc6mfbhoiLlYWORM-NaaI4mfVv0s9IaAixTY9MPOHxYCeUBmHo0HuHAf10WC21bVFhnT0CEchemYbO%7EiRSCCg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 7c783d0fa5f05a191546964c08073c87 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/c0b69ba71203c0ae0fe37fdfc0e76c83.mp3?Expires=1787788800&Signature=mMkog9n2vzWdzjTUy4veaWvZOIU%7ETNmfN0SrudRcMZ15zx58DT5EUJhD9r1GaBvxxztrAoJo9HUYFDkWrt0NBPk4jjOS7JlL5ydWt0CAIA1W-Iibn%7EEt2U7Q8SvnuGvjbRqmoTkzuqfy-bc-z5Z8mgyS-fkRi5JSf1svyhQwnz30p5y5zRlzl-SzaC4G1VGgXcL2m2LaaRX7gw7N7jaAedCLWiH6WVkNyUlHEAkwyE0tjU99730RdS9aju82vHOdmZ5eJeBCoBXzEVEP8IkrRvgVD7wQQSLjxWXiHXHdbBdIVZdhy3ayOotx3HsTiEcTVuTv5se7ggF%7E7AmOlSYgRQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 40c6c9c23b33458b51d44d68c7179df2 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 30 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Cherkasy region Черкаська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-10 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни When the war started, I was at work at night, as if nothing threatened us, and here we were, and at four o'clock in the morning we knew what was really happening, we knew because our colleague's son called and he was in [CITY] just as the first rockets hit near his house , when our colleague hung up the phone, we immediately started crying and of course she couldn't work calmly, for a moment we didn't understand why everyone was silent, nothing happened and martial law was introduced only at six o'clock, although I still don't understand why we weren't warned earlier. I'm sure some knew what was going on. When I finished my shift at work, I immediately got ready to go to my family, since they were in the village and I was in the city at work, and then the shelling of military warehouses began, it was heard all over the city, even though those warehouses were somewhat far from it Meanwhile, I arrived and the family was already sitting watching the news and it was clear to everyone what was happening. The first month passed with fear because every siren and every woman is very wary, we even tried to help somehow, my wife went to cook stew at school, we took of our cans because we were asked, I gave bags to the territorial defence We were worried about the country and probably extraordinary patriotism appeared.However, I think on the internet our people began to brag a lot that we are killing them and repulsing them, although it is already clear that there has already been an agreement and bragging about deaths is not very good. The second month of the war already had an impact on my family, the older children are already dreaming of going to war, and the youngest sings songs about the viburnum and get out of Ukraine, ugly Muscovite. In general, it is not bad, but it is a little concerning. And in the third month, I already understood that there was no end in sight, the family was completely focused on the war, problems with work began, and my wife began to say go to war, even if she demands it. That's how I understood how the war affected my family, my wife wants some kind of warrior, patriot, children, thus not understanding the price of life, already go to war, I think the unfiltered Internet, these bloggers who provoke, and even some political figures are to blame for this. My concern is precisely that I am afraid for my family. It is very difficult and important to distinguish between patriotism and nationalism. You know, if a person has his own opinion and few people can convince him otherwise. When the war ends, I will hope for a return of family mood back to normal. I myself remain in it and will believe in our victory. Because without victory, our children and other heirs will live with evil intentions and thirst for revenge, and this does not suit us. I pray and believe in Ukraine. Glory to the heroes))) Коли почалася війна, я був в ніч на роботі, ніщо ніби нам не загрожувало, а тут "бамц" і о четвертій годині ранку ми знали, що вже насправді відбувається, ми знали, бо нашій колезі подзвонив син, а він був у [МІСТО], як раз перші ракети влучили біля його дому, наша колега коли поклала телефон, одразу почали плакати і працювати вже звичайно спокійно вона не могла, ми ж не розуміли, чому всі мовчали, нічого ніде і аж тільки о шостій годині ввели воєнний стан, хоча я так і не розумію, чому нас так і не попередили раніше, я впевнений, що деякі знали про те, що відбувається. Закінчив свою зміну на робот,і я одразу зібрався їхати до сім'ї ,так як вони знаходилися у селі, а я в місті на роботі, і тоді почалися обстріли складів воєнного значення, чутно було на все місто, хоч і склади ті знаходилися в певній мірі далеко від нього. Тим часом я доїхав, і сім'я вже сиділа дивилися новини, і все всім було ясно, що відбувається. Перший місяць проходив зі страхом, тому що кожна сирена і кожний бабах дуже насторожує, навіть старалися від себе якось допомогти: дружина ходила готувала тушонку в школі, відвезли банок своїх, бо попросили, я тим само віддав в тероборону мішків, в нас було переживання за країну та мабуть відкрився не абиякий патріотизм, але в інтернеті наші почали, я вважаю, багато хвалитися що ми їх вбиваєм і відбиваєм хоча вже зрозуміло, що там вже домовилися і хвалитися смертями це не дуже гарно, як я вважаю. Другий місяць війни вже мав вплив на мою родину чималий, старші діти вже в мріях піти на війну, а наймолодша наспівує пісні про калину і "геть з України, москаль некрасивий" в певномусенсі це не погано, але трохи насторожує. А в третьому місяці я вже зрозумів, що кінця не видно, родина повністю думками в війни, з роботою почалися проблеми, а дружина почала казати "Іди на війну", навіть я б сказав, вимагає. Ось так я зрозумів, чим вплинула війна на мою родину, дружина хоче якогось воїна патріота, діти тим самим, не розуміючи ціну життя, вже іти воювати. Я вважаю, в цьому винен нефільтрований інтернет, цих блогерів, які провокують, і навіть деякі політичні діячі. Моє переживання саме в тому, що я боюсь за сім'ю, в нас час дуже важко і важливо розрізняти патріотизм і націоналізм, а ви ж знаєте, якщо у людини є своя думка, мало хто її в ній може переконати, навпаки. Коли закінчиться війна, буду сподіватися на нормальнє повернення родини в моральний стан, сам в ньому залишаюся і буду вірити в нашу перемогу. Бо без перемоги наші діти і інші спадкоємці будуть жити зі злими намірами і жагою до помсти, а це нам не підходить. Молюсь і вірю в Україну.Слава героям))) Location 49.4444, 32.0598 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 279 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 279 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/3541ae3343b370d4b6ad505b4cb01a48.pdf?Expires=1787788800&Signature=uEnahGWO7L2tDlL0pENFKuaBhsuzkviKrmmW9HTO5Jox2CRn7VGFy9Apn11OziModK-lfGzP%7Eg3ZB%7ERfiWsUz%7ESIpJpyKHxgJ3B0pLNJTmTe4e-p4VDLlirKsaTTnUI6Fwzdkr-ZlJA6HExS5cueGQuq3GaztgYwap5K8kL-d64hYbW7UQgn4iOP8pSURJvHXCvZUn7CWzet50PLfvW8BYr8Vd4ww5hINeqvVxsdKZE61SMdxLMy-2XJw2KE4iuUfwoEv33jMcZ1kihTeJY0pgQ2Zr%7ETn-6qQO5lwNcNIeZqkOSuNYpRJyeuNI2M1qqkjiuQVreJlhTQem5GfhhWjg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM e96408cf7ff82e5fc9b50d233ad5b4de https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/2c9065794b1d3e0eb1b54b92c2aa1295.mp3?Expires=1787788800&Signature=BCrvxaiT-XSyqs9lYH4zGscit4ECYhoPlRW3cNd6O1LIXXwpOUk7NB2DMbWzxLPj2mxCPEu2vKif4OW-cNCzYx4Uh1N01wzfA5cUyTnq6mnMB%7Ecx2nInc%7ESo4m2CsA2KhPuJc1gwwbQX0foZvxbfHcMIkE0VoRifT1u2EqVB3Qh194pqd-G5-sY4IB1B0UgsMxI15kArU5%7ERXFCM8i4iahiWh7bZ784unmEKlopM1ArWsREHSoP6RaYsjH6luOAUaFrJ03LwucyDgi743Cif4ZN8piofuVlZkkFxuvP1BVaaGvQ-MGYuDFhuyygIeEfl%7EPT4vTxvgIAiUYyUhic-ZA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM b30de7fa97d4d0321ce1954701846665 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/20415696a3f17506e807c754ef2dda33.mp3?Expires=1787788800&Signature=XLMHOkTFFNzBhT2DzHuc76YJb8PfRwor2ntwCUccIF8M8PRGdAezgutvWyRAMiMgmDsay4esUWHTNExVyfAqmSloDOJcjadr4WswPHSh9QxroQBpc8pK4fM2BYFe3Cnbfcmklf7RT1Zo-OjyTX88VvCmz1rbscTyuDG6UEtvz9U0YQq96Nh-sXDZ%7E0HdRu2RlK7vbeDqHZZ2rxp2I%7EilSzaBp0JlZtukQmz-PYE-xKNylr4JHJxY4apbwbuvqlb0aBLenisG7KvTcHntL2QliztEG2SBoWKVp92YfR81dwvsFqt6vVtqGPEMwU%7EqEwDZy2ycLq6jGNDUPjdGgKezOA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 69fa39501c4c9f531eab26f2a0dbb5d6 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 32 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Cherkasy region Черкаська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-09 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I live in the center of the country, there are no hostilities here yet. But frequent sirens always frighten me. IDPs live here, people are completely left without a home. It is very difficult to hear their stories, I cry every time with them because otherwise it is impossible to perceive such a reality. I want to be useful to the country, so I help as much as I can. I provided housing for free, as well as items for humanitarian aid. I wove nets, prepared canned goods for the Armed Forces with others. But most of the problems appeared during the war, both with work and health. The stress of war affects the perception of the environment and even one's relatives. My family had misunderstandings and quarrels with my husband. I feel that we will not be able to continue living in marriage. I have three children, and I cannot work because they are underage. My husband receives a minimum salary of , hryvnias, which is not enough for us to live on. We don't receive help, because according to the law, we don't seem to have the right. This situation in Ukraine is very worrying, people have to survive and not have enough to eat. Many familiar defenders have already died during the full-scale war. I feel morally heavy for each death, also for their relatives and sincerely sympathize. I can't watch the news calmly, the stress is constantly increasing. What happened in [CITY], [CITY] and [CITY] was probably the most impressive. Rape of children and women, torture of the population is impossible to perceive and understand adequately. Every death of my compatriots is a heavy loss. There is a desire to take revenge on the Russian invaders! I fully support our president, and I will support everything he does. The main thing is that the authorities do not forget about those people who are not in the war zone. We are not leaving the country, but want to live and help. But if we survive and cannot even work, how can we endure and survive the war? Our nation cannot be broken by anyone, but without support, the majority of people simply will not have the moral or physical strength to continue living during the war. We believe in victory, help and wait for the end of this shameful and unjustified war in my native Ukraine. Я проживаю в центрі країни, тут поки що немає бойових дій. Але часті сирени завжди панічно мене лякають. В мене проживають ВПО, люди повністю залишилися без дому. Дуже тяжко чути їх історії, плачу кожного разу з ними, бо інакше неможливо сприймати таку реальність. Хочу бути корисною країні, тому допомагаю як можу. Надала житло безкоштовно, також речі в гуманітарну допомогу. Плела сітки, готувала з іншими консерви для ЗСУ. Та в самої багато проблем з'явилося під час війни, як з роботою, так і здоров'я погіршилось. Стрес війни впливає на сприйняття, оточення та навіть своїх рідних. В моїй сім'ї виникли непорозуміння з чоловіком та сварки. Відчуваю, що ми так далі не зможемо проживати в шлюбі. Маю троє дітей, і не можу працювати, бо вони не повнолітні. Чоловік отримує мінімальну гривень зарплатню, цього нам не вистачає на життя. Допомоги ми не отримуємо, бо по закону начебто не маємо права. Дуже хвилює ця ситуація в Україні, людям доводиться виживати та недоїдати. Багато знайомих хлопців захисників вже загинули за час повномасштабної війни. Я морально тяжко переживаю кожну смерть, також за їх рідних і щиро співчуваю. Не можу спокійно дивитися новини, постійно зростає стрес. Те, що сталося в [МІСТО], [МІСТО] та [МІСТО] вразило, певно, найбільше. Зґвалтування дітей та жінок, катування населення — це неможливо сприймати і розуміти адекватно. Кожна смерть моїх земляків — це тяжка втрата. Виникає бажання помсти російським окупантам! Я повністю підтримую нашого президента, і підтримаю все, що він робить. Головне, щоб не забувала влада і про тих людей, які не в зоні бойових дій. Ми не залишаємо країни, а хочемо жити і допомогати. Але ж якщо ми виживаємо і не маємо змоги працювати навіть, то як витримати і пережити війну? Наш народ не зламати нікому, але без підтримки більшість людей просто не матиме ані моральних, ані фізичних сил, щоб і надалі жити під час війни. Віримо в перемогу, допомагаємо і чекаємо закінчення цієї ганебної та необгрунтованих війни в моїй рідній Україні. Location 49.4444, 32.0598 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 253 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 253