1 50 53 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/2803cdf3f24fc5b7fe6af008f2c54120.pdf?Expires=1779321600&Signature=k%7EhSXVXOqea1Sy4gC8vBk3m8JkajMowisQoi363wVCi6CgQZnXbHwbJCdtDAKR60jxUVOrP5BJVozaOyjkWZVu9AkQr%7EQT4GIi%7Ek1od2p53SCcqBgvX-kYklNH4LkdFn65jOjJk6GeSq5CEpgrF4m06f%7EHdOl0QcS7JROy7VJ7PhtoEr4NF3rICNEtsCDYUJFFtjiZI1DQGS2Nz%7Esgppwmz38tQQjmOTyOudFPMT5AibJtPzR7OWxPEJBF1FVMrcdnW6wbPs7lDwMpOviSXan0NKpU3G3hFuXM5xAwlI6TjA4LSzbal-GzqXD54lNz0%7ES1JKBqPZWOu2mqCl6KAhnw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 2de5f1dd29f6055756de4d97b57073e8 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 35 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни February is a day that cannot be forgotten. I remember how my husband woke me up in the morning and said that there were explosions all over Ukraine. And the neighbouring city ( km from us) is already burning from explosions. Picking up the phone, I saw missed calls from my mother. I called her. She said in a worried trembling voice: Daughter, the war has begun. Then everything is like in a fog. I woke up the children. I began to collect some things in a suitcase. Enemy tanks have already entered the city in columns. There were a lot of them. The hum of the equipment could be heard throughout the city. There was no shooting. There were no Ukrainian soldiers in the city either. Through the city, the enemy equipment was going to [CITY] and [CITY]. Me with my husband and children left the city on the evening of February for a village km away from my grandfather. Here we were calmer. We heard shots and explosions only somewhere in the distance. Battles took place on the tracks around [CITY]. But within a week, the bridge connecting our city with [CITY] was blown up, and the Russian military could not reach the neighbouring city. The whole of [CITY] was filled with enemy equipment and military personnel. The city was occupied. They were everywhere. They settled in the premises of the city council and the police. Local residents were kicked out of their houses and settled in them. They looted shops and supermarkets. At first, groceries, then they began to take out clothes, household appliances and other things. We wandered around the surrounding villages. There was horror. People were afraid to leave their homes. Civilians were taken from their yards, shot on the roads, tortured. Villages and cities were shelled with all the weapons and equipment they had. They searched everywhere. Houses with peaceful inhabitants were destroyed. Snipers also worked on the roofs of buildings. Killed people were just lying on the roads. They were not allowed to take and bury them. The occupiers went around the houses, took away phones, destroyed TVs, computers, and laptops. My family lived in the village for weeks, without electricity, water, or communication. Food supplies were running out. The children spent the night in the corridor in a corner, on a blanket spread on the floor, because it was safer that way. At night we hardly slept at all. During the shelling, the windows rattled, the ground shuddered. We all lay down on the floor. I leaned on my daughter and son to cover the children in case the house was hit. From the sounds of fighter jets flying over the house, my daughter trembled and lying down, covering her head with her hands, asked God to forgive her. My -year-old asked forgiveness for what? Because I just wanted to live. My daughter had a very hard time in general. She constantly prayed, asked God for help. It was very scary. The shelling of the village intensified. My children and I hid from shelling in the cold basement. When enemy shells started hitting neighbouring farms, we realized that we had to run away. Go somewhere far away, maybe abroad. But how? There were enemy block posts all around. Cars with people were shot or taken away. Sometimes there were "green corridors" from the city. People had the opportunity to leave the occupied city in their vehicles at a certain time. But these corridors were not from the villages. We understood that in order to leave, we need to get to the city. Having packed our things, we decided to go on foot. We had to walk km with the children. It was cold and wet. Shots rang out. We walked and looked around, trying not to be noticed. It was very difficult to walk. Sticky. Melted snow mixed with mud. The roads were blocked by tanks. Now I still don't understand where my child got the strength to walk km of an incredibly difficult road. When we reached the city, a large column of tanks and other military equipment overtook us. We stood by the side of the road, confused and scared. The column was approaching. For a moment, the thought that it was necessary to hide, wait in the bushes, appeared. But even so, I understood that the Russian military had already noticed us and that if we started to run away, we would simply be shot. We stood. My daughter was crying and holding my hand tightly when the first military vehicle drove up and stopped right next to us. I silently prayed to God not to touch the children. A Russian officer got out of the car with a machine gun. A man in his s approached me and asked where and from where we were going. I answered that we were going home. He even offered to help us with something. He must have looked at the child's tears, I refused, said that we don't need anything, just don't touch us. He got into the car and the convoy moved on. The column was long. Machine gun barrels from every tank or car were directed at us. They were all so close to us that I even had time to look at them. All were young. Up to years old, no more. Some of them looked down. And others looked into our eyes with a mean smile. The column passed us. My head was foggy, and my legs were very tired. The daughter could barely drag her legs on the wet road. We walked home for almost hours. There was no opportunity to sit down or rest. We entered the city through bushes and thickets so as not to be noticed. We got home before the curfew. It was frosty and dark in the house. Bullets whistled in the city, shells exploded, houses burned. The fires were not extinguished. The occupiers did not allow this. Prayers again during sleepless nights, crying children. So we lived at home for almost a week waiting for the "green corridor". We have already given up hope that we will be able to get out of the occupation at all. But fate gave us the last green corridor from our city, and we chose it. Caring people gave us their car so that we could take the children out. The man got behind the wheel of someone else's bus and we drove in a long line of cars and buses. We knew that enemy block posts with checks were waiting for us ahead. But they could not even imagine that there would be of them. They checked something on everyone, took away first-aid kits, phones, money or gold jewelry from some. We saw the notorious “Kadyrov people", "wild" Buryats, who maliciously wondered at our civilization. At the checkpoints, men were forced to undress and were thoroughly searched, they behaved aggressively. Our daughter's phone was taken from us. I was able to hide the money. But it was a pity for the child's phone. It became another stress for the child. It took us days to get to [CITY]. In [CITY], we transferred from the car to a train to [CITY], then another train, already to [CITY]. We arrived tired and hungry. We found temporary shelter in the local lyceum. Then we met sensitive people who helped us find housing. Now we rent an apartment where I live with my children. We are recovering. We loved the new place. The daughter visits a psychologist. And dreams of a new phone. We will definitely buy it after the victory. The main thing is that life goes on. And we will return and rebuild everything else. лютого день, який не можливо забути. Пам'ятаю, як вранці мене розбудив чоловік і сказав, що по всій Україні вибухи. І вже горить від вибухів сусіднє місто (за км від нас). Взявши до рук телефон, я побачила пропущених виклики від мами. Набрала її. Вона стурбованим тремтячим голосом сказала: «Доню, почалась війна». Далі все як в тумані. Розбудила дітей. Почала збирати якісь речі в валізу. В місто вже колонами зайшли ворожі танки. Їх було дуже багато. Гул від техніки було чути на все місто. Стрілянини не було. Українських військових в місті не було теж. Через місто ворожа техніка йшла на [МІСТО] та [МІСТО]. Ми з чоловіком та дітьми лютого ввечері виїхали з міста в село за км до дідуся. Тут нам було спокійніше. Постріли, вибухи ми чули лише десь віддалено. Бої точились на трасах навколо Тростянця. Але десь за тиждень, міст, який сполучав наше місто з [МІСТО] було підірвано, російські військові не мали змоги дістатись сусіднього міста. Весь [МІСТО] був переповнений ворожою технікою та військовими. Місто було окупованим. Вони були всюди. Поселилися в приміщеннях міської ради, поліції. Виганяли з будинків місцевих жителів і селилися в них. Мародерили по магазинах, супермаркетах. Спочатку продуктових, потім почали витягувати одяг, побутову техніку та інше. Розбрелись по навколишнім селам. Коївся жах. Люди боялись виходити з домівок. Мирних жителів забирали з дворів, розстрілювали на дорогах, катували. Села та місто обстрілювали з всієї зброї та техніки, яку тільки мали... Гатили по всьому. Руйнували будинки з мирними мешканцями. Також на дахах будівель працювали снайпери. Вбиті люди лежали просто на дорогах. Їх не дозволяли забирати та хоронити. Окупанти ходили по оселях, забирали телефони, нищили телевізори, комп'ютери, ноутбуки. Моя родина жила в селі тижні, без світла, води, без засобів зв'язку. Запаси їжі закінчувались. Діти ночували в коридорі в кутку, на простеленому на полу покривалі, бо так було безпечніше. Вночі ми майже зовсім не спали. При обстрілах торохтіли вікна, здригалася земля. Ми всі лягали на пол. Я прихилялася до доньки та сина, щоб в випадку влучання в будинок, прикрити собою дітей. Від звуків літаючих над будинком винищувачів, моя донька тремтіла і лежачи, прикриваючи голівку руками, просила в Бога пробачити її. Моя річна дитина просила пробачення за що? Бо просто хотіла жити. Донька взагалі дуже важко переживала. Постійно молилась, просила допомоги в Бога. Було дуже страшно. Обстріли села посилювались. Ми з дітьми ховалися від обстрілів в холодному підвалі. Коли ворожі снаряди почали влучати в сусідські господарства, ми зрозуміли, що треба тікати. Виїжджати кудись далеко, можливо за кордон. Але як? Навколо були ворожі блок пости. Автівки з людьми розстрілювали або забирали. З міста іноді були "зелені коридори". Люди мали можливість в певний час на своєму транспорті виїхати з окупованого міста. Але цих коридорів не було з сіл. Ми розуміли, щоб виїхати, нам потрібно дістатись до міста. Ми зібравши речі, зважились піти пішки. Ми мали пройти км з дітьми. Було холодно та мокро. Лунали постріли. Ми йшли та оглядались, намагалися бути непоміченими. Йти було дуже важко. Топко. Талий сніг в перемішку з гряззю. Дороги танками були перебиті. Зараз до сих пір не розумію, де моя дитина взяла ті сили, щоб пішки пройти км неймовірно важкої дороги. Коли вже доходили до міста, нас наздогнала багаточисельна колона танків та іншої військової техніки. Ми стояли пообіч дороги розгублені та налякані. Колона наближалась. На мить гайнула думка, що треба сховатися, перечекати в кущах. Але все ж розуміла, що нас вже помітили російські військові і якщо ми почнемо тікати, то нас просто розстріляють. Ми стояли. Доня плакала і міцно тримала мене за руку, коли перша військова машина під’їхала і зупинилася прямо біля нас. Я мовчки молила Бога, аби не чіпали дітей. З машини вийшов російський офіцер з автоматом. Чоловік років наблизився до мене і запитав, куди і звідки йдемо. Я відповіла, що йдемо додому. Він навіть запропонував нам чимось допомогти. Мабуть зглянувся на сльози дитини, я відмовилась, сказала, що нам нічого не треба, тільки не чіпайте нас. Він сів в машину і колона двинулась далі. Колона була довжелезна. З кожного танку, чи машини на нас були направлені дула автоматів. Вони всі були так близько до нас, що я навіть встигала їх роздивлятися. Всі були молоді. Років до , не більше. Дехто з них опускав погляд до низу. А інші з підлою посмішкою заглядали нам в очі. Колона минула нас. В моїй голові був туман, а в ногах сильна втома. Донька ледве тягла ніжки по мокрій дорозі. Ми йшли додому майже годин. Присісти десь, відпочити не було можливості. Входили в місто кущами та хащами, аби не бути поміченими. Додому ми встигли до комендантської години. В хаті було морозно і темно. В місті свистіли пулі, вибухали снаряди, палали будинки. Пожежі не гасили. Цього не дозволяли окупанти. Знову молитви безсонними ночами, плач дітей. Так ми прожили вдома ще майже тиждень в очікуванні "зеленого коридору". Вже навіть зневірилися в тому, що взагалі зможемо вибратися з окупації. Але доля подарувала останні зелений коридор з нашого міста, ним ми й вибралися. Небайдужі люди дали нам свій автомобіль, аби ми могли вивезти дітей. Чоловік сів за кермо чужого автобуса і ми поїхали довжелезною колоною з машин та автобусів. Ми знали, що попереду на нас чекають ворожі блок пости з перевірками. Але навіть уявити не могли, що їх буде . На кожному щось перевіряли, забирали аптечки, телефони, в декого кошти або золоті прикраси. Ми бачили горезвісних "кадирівців", "диких" бурятів, які злобно дивувались нашій цивілізації. На блокпостах чоловіків змушували роздягатися і ретельно їх обшукували, поводилися агресивно. В нас забрали телефон донечки. Гроші я змогла сховати. А ось за телефон дитини було дуже шкода. Для дитини це стало ще одним стресом. До [МІСТО] ми добиралися доби. В [МІСТО] з автомобіля пересіли на потяг до [МІСТО], потім знову потяг, вже до [МІСТО]. Приїхали змучені і голодні. Знайшли тимчасовий прихисток в місцевому ліцеї. Потім зустріли чуйних людей, які допомогли знайти житло. Зараз винаймаємо квартиру, де проживаю я та мої діти. Оговтуємося. Полюбили нове місце. Донька відвідує психолога. І мріє про новий телефон. Його купимо обов'язково, після перемоги. Головне, що життя продовжується. А все інше повернемо і відбудуємо. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 113 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 113 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/7c180f95d2e856c13c7c470db988eb27.pdf?Expires=1779321600&Signature=ZLxhuVBAoqx7PWAeY%7EEWE24v389pu93SD7QoLQDUxl2BicwqXB2Nd5Q%7Er5AV1gX8ZJGUi%7EW9oCUQNJAwV2zGUkP2ournbedTu8HZQFrMNlg2vjIfvvs6CHaktX%7E6IEMq5bUP0bdFZAe4p8fTEGo5SXv26Xy%7EVAPrBElBATIGnpRU%7E%7EaWDYK01z%7EgsY1XLj4JD5jIm2bLaFgo5WombOQgEX2teRkewgPp-FPMzYwGpFLjQcEUpWaIm1n-aJUqXRW5C8BM4AIv7sQNIe-R852qa8r%7EDP9F0JoiEU84peyQbMS6GvcI3x1jiXTqavvN31-L4w0ACzAM%7EPX51Uf5FOPiKg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM f3875a14b3a9dfcc999a021402b4c7fb Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 19 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни The thirtieth day of the occupation. A damp, cold crypt, a shriveled cotton blanket and constant explosions and gunshots. The earth shakes from loud explosions and human tears. The cultivated land of my ancestors is suffering from the onslaught of the wild Russian horde. The horde that was called a fraternal state just yesterday. But that is in the past, just as our peace and peaceful life remained in the past. Thoughts in the voice of the frightened cat Stepan, who has been refusing food for the third day. Either because of his worries, or because he was already so disgusted by the crusty bread crumbs soaked in cold water. It is in the cold. Because our electricity and gas disappeared in the first week of the occupation. Thank God, it occurred to me to stock up on water in time, so Stepan and I enjoy ourselves with a half-full water bottle. And now it is worth its weight in gold in our village. Because the water disappeared with the light. Another explosion. When will these damn Muscovites start shooting each other. Even before the occupation, it was broadcast on TV that in the neighbouring region, Russian mountaineers did not share among themselves the stores stolen from the store and started shooting at each other. That would be the case in our village. If they had shot each other, we would have even dug a hole for them with the whole village, not even a hole, but a whole trench, in order to accommodate as many invaders as possible. Oh, with what fervor I would dig that hole. I would even forget about my sciatica, as old as a hundred-year-old oak tree. Yes, no, they don't shoot at their own. They kill our people. Yesterday, before lunch, when the Russian horde quieted down, because they were probably "patching" their overdue dry rations. Every day around thirteen o'clock they fall silent for forty minutes, even if you wind the clock on them. Well, I even managed to go outside the yard, to at least make sure that I wasn't the only one left in this, it seems like a God-forsaken farm. Oh... I would rather not go out, I would rather sit in that cellar, on raw sprouted potatoes. Then I wouldn't have seen a terrible picture under the neighbour's pear tree. And the picture was terrible. Unforgettably terrible. Torn into pieces, the woman lay on the frozen ground. The remains of the body had probably been lying there for more than one day and even more than one week. Because even in spite of the frosty weather, the air outside was permeated with an unpleasant sweet smell. And it was only by the clothes that the murdered person could be recognized as a woman. Someone's mother, someone's wife, someone's daughter. That's why I don't go out anymore. Because if an enemy bullet does not kill me, then I myself will die from what I saw, from that distorted world that amused and pleased me all my life. And I can't die. I have Stepan. Who will hug and comfort him without me. And we still have to wait until those damn idiots shoot each other. Because who will dig a trench for them, if not the old grandfather. All the young people have already left. Who will protect the country, who will save the children. Everyone has their own front. And mine is here. Mine and Stepan's. Тридцятий день окупації. Сирий, холодний погріб, зашморгана ватна ковдра та постійні вибухи і постріли. Земля дрижить від гучних вибухів та людських сліз. Намолена земля моїх пращурів страждає від навалу дикої російської орди. Тієї орди, що ще вчора звалася братньою державою. Але то в минулому, так само, як в минулому залишились наш спокій та мирне життя. Думки в голос до переляканого кота Степана, який вже третю добу відмовляється від їжі. Чи то від переживань, чи то вже йому так остогидли прицвівші сухарі хліба, розмочені в холодній воді. Саме в холодній. Бо електрика та газ у нас зникли ще в перший тиждень окупації. Хвала Богу, мені спало на думку вчасно зробити запас води, тому ми зі Степаном розкошуємо з на половину повним бідоном води. А вона зараз в нашому селі на вагу золота. Бо вода щезла разом зі світлом. Знову вибух. Коли ж ці кляті москалі вже почнуть стріляти один одного. Ще до окупації, по телевізору передавали, що в сусідній області російські горе - вояки не поділили між собою накрадений з магазину крам та почали стріляти один в одного. Ото б і в нашому селі так. Пострілялися б, то ми б їм навіть яму залюбки викопали всім селом, навіть не яму, а цілу траншею, щоб вмістити туди як можна більше загарбників. Ой, з яким би запалом я б копав ту яму. Я б навіть забув про свій старий, як столітній дуб, радикуліт. Так ні, не стріляють по своїх. Вбивають наших. Вчора, перед обідом, коли російська орда притихла, бо мабуть "латала" свої протерміновані сухпайки. Вони кожного дня близько тринадцятої години затихають на хвилин сорок, хоч годинник по ним звіряй. Так от, мені навіть вдалося вийти за двір, аби хоч впевнитися що не я сам залишився на цьому, здається Богом забутому хуторі. Ох... Краще б я й не виходив, краще б сидів в тому погребі, на сирій пророщій картоплі. Тоді б не побачив я страшної картини під сусідською грушею. А картина була жахлива. Незабутньо жахлива. Розірвана на шматки жінка лежала на примерзлій землі. Залишки тіла лежали мабуть там вже не один день і навіть не один тиждень. Бо навіть не дивлячись на морозну погоду, повітря на вулиці було пронизане неприємним солодкуватим запахом. І лише за одягом можна було впізнати у вбитій людині жінку. Чиюсь матір, чиюсь дружину, чиюсь доньку. От і не виходжу я на вулицю більше. Бо якщо не вб'є ворожа куля, то сам помру від побаченого, від того спотвореного світу, який веселив і радував мене все життя. А помирати мені не можна. В мене Степан. Хто ж його без мене пригорне та заспокоїть. А ще треба дочекатись, доки ті клять іроди перестріляються. Бо хто ж їм траншею рити буде, як не старий дід. Молодь то вся вже виїхала. Хто захищати країну, хто рятувати дітей. У кожного свій фронт. А мій тут. Мій та Степана. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 167 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 167 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/7c9175d00d3a12e874d3c6ef236ca8be.pdf?Expires=1779321600&Signature=Mqjg1LVSJ9ZhooTmViDdrUCAmh5cG3xF1fSpcvSGFW%7Et6b8kN2eK67dD47Ps1a84mweUrDlrr2q-9vYUZOQeKL3LPgapgdVf0dMtyGtaUQB3mlPCvv2p9NQIsCsik19d8pcZQt6YO2htENKdaExm7vhVKVbHvYFZ3tKMfgACkKrYn1aFTndyLiAMR8230ZSI9jnSrYUyO8GIbgN7g0ziX7Hveh%7EzIZ6Mp0pvNBaDOOYIJ0-q5X4dDbIO%7EKahXqLdHwS2bSaRpvzcyIHR7WM8xlnjvZxljCw4-7y7RftCeGE93aCpcjUKObStH289LM7-oDOchkoXgm7fNodEJDgslw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 58256e1f2cd92d231a39a39c888b5a0e Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 61 Age Range / Віковий діапазон 61-65 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I live in the picturesque village of [VILLAGE], this is the [REGION] district of the Sumy region, on the first day of the war at : a.m. we were captured by orcs, we were under occupation until April . It was terrifying!! They drove through our village as if they were at home. I live with my husband and at that time my daughter and her husband came to live with us, it was somehow easier for us together because we were one. Everything was taken apart in the store, bread was delivered times a week, only loaves were given, so she baked the bread herself. I work as a librarian, my library has , volumes of books, and readers. During the occupation, I brought books home to many readers, people were very afraid to walk around the village, they generally sat in their houses. A highway runs through our village, so Russian soldiers used to drive like they were at home. And helicopters flew over the houses every day. When tanks or combat vehicles were driving, the car had to stop because the orcs immediately started shooting at it. When the orcs were retreating, it was from April , it was just a horror, helicopters flew near the houses, accompanied the columns of equipment, and then they blew up the bridge that was across the [RIVER] River. Now we hear shelling again every day because the border is nearby. Я проживаю в мальовничому селі [CЕЛИЩЕ], це [РАЙОН] район Сумської області, в першій день війни в . нас захопили орки, під окупацією ми були до квітня. Це був жах!! Вони їздили через наше село як у собі дома. Я живу з чоловіком і на той час до нас приїхала донька з чоловіком, нам разом було якось легше, бо ми були одне ціле. В магазині все що було розібрали, рази в тиждень завозили хліб на руки давали тільки хлібини, тому хліб пекла сама. Працюю бібліотекарем, моя бібліотека нараховує екземплярів книг, та читачів. Під час окупації багатьом читачам носила книги на дім, люди дуже боялися ходити по селу взагалі сиділи по домівках. Через наше село пролягає траса, тому російський солдати їздили як у себе вдома. І кожного дня над домівками літали гелікоптери. Коли їхали танки чи бойова техніка зустрічна машина повинна була зупинитися, бо орки зразу починали стріляти по ній. Коли орки відступали це було квітня, це був просто жах гелікоптери літали біля домівок супроводжували колони техніки, а потім вони підірвали міст, який був через річку [РІКА]. Зараз ми знову кожен день чуємо обстріли, бо поряд границя. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 169 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 169 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/91cf0162aa8547eb1ea8f070e481b92a.pdf?Expires=1779321600&Signature=WsNnA90OTaUdJMFFJMa4wAhCByOCu6e-r64HWK5C14ef0wcncJhITc%7EYyO-2PnwJKQHqJ8stRtIU6Dd-3%7EQrg-zkLW8AA4sAphECweAqLN7iB1bxuNe3cVcYC1gohXChi7RZLimV-y3tKyNVe%7EkoXx-BI7LcwcYlPFSawodpKyR2rjra6KE9gT4wVCtygU0SZzfGWSxkfh7txJfNpeEOYbLMTflqL%7EcA5xGK3nLfiIW6pSjNkKWat5XrcSB1ysFSLaZtW8Ahq8Ggbp2QJ36AbYyhFBBJsGPN6d89x4kEVbFtsQQW4mks4S07ICoa2paYYfyA2s7jSTvkNfjDxU8zzw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 14ff8ef43c27c716acec297705dbd68c Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 32 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Complete feeling of hopelessness, understanding that you can do nothing, you don't know if you will have something to feed your little daughter. Fear and mistrust of people around, except relatives. Because of these feelings, me and my family are still afraid to return home, and who knows if we will, because our hometown is very close to the border. We don't want to live in constant fear... Повне почуття безвихідності, розуміння того, що ти не можеш нічого вдіяти, не знаєш, чи буде тобі чим годувати свою маленьку доньку. Страх і недовіра жо людей навколо, окрім рідних. Через ці почуття, я та моя родина до сих пір боїмся повертатися додому, і хтозна чи повернемося, бо наше рідне місто дуже близько біля кордону. Ми не хочемо жити постійно в страху... Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 214 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 214 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/02c8875dfdae0273172089cd0f9f43d2.pdf?Expires=1779321600&Signature=JKL-ZjuEAlvSSwh8HlYzPMCgVMeiZhEVXZWiwM4NYXqmYsK66SfekGGVEKWvKotZWBBzQQNIypIkcWnRmyjKdfFgolN4mALIuAusoL4JcYibOxzajHyki4FxeLMmiHB4PuqFabxp1cfc6R33HG0Gcqz91v0DfLf4GyMN1Y-jC6d0dryNF8d1NeF7fATr9N6k%7EC25HIazBElsAFz4FuFFLEAmKJHRh6h0dDEci1ITNt10luikECIrXwaBySdoXgMZeOFyov0mn%7E5JfhkBxxws3%7Ex4rQeDzRc8NpOMBVABusgzSQ71A2Kymf57pUwozNbsjA%7E8EgLuL1FHorc27Gnv3Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 8ad3da7c8678022d489f5366d017f9c7 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 50 Age Range / Віковий діапазон 46-50 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни The war caught me at home, in the city of [CITY]. I just got a job, came to the office in the morning, and they tell me: "Go home, wait for instructions." There is panic on the streets - ATMs are stormed, shops are closed, huge queues for bread. While I was waiting at the public transport stop, I saw many people with suitcases walking towards the intercity transport. And then I was overwhelmed with panic: "My daughter is a schoolgirl, my husband is at home." There is no money to go somewhere, and we haven't stocked up on food for a long time either. I often get sick, and first of all I ran around pharmacies - looking for the necessary medicines. In one of these queues, I felt sick, my kidneys seized after an hour of standing on the street. I went home, because of course everyone in line at the pharmacy is sick, no one will let you go ahead of them. While walking home, I heard an explosion somewhere behind me. I shuddered. This sound came from the corner where there was a queue at the pharmacy. I ran home, turned on the Internet, wanted to read the local news. Is everyone alive? When it started to fly into the city, my family and I hid in the basement. The basement is not adapted to sitting there for a long time. My daughter started to get sick. It was a kind of impasse - not to go to the basement and shake, what will fly or go there and get even more sick. My daughter and I decided to leave, but humanitarian corridors operated only from the neighbourhood, which was too far from our neighbourhood. I hesitated whether to go to the suburbs and wait for the afternoon bus (because the buses were promised at eight o'clock in the morning, but they arrived somewhere at noon) and get even more ill. Still, they decided to stay at home. My neighbour and I ran around the shops in search of at least some cereal or flour. Terrified people bought everything that was on the shelves. One morning, my husband went to clean the snow, and an enemy plane flew by. An automatic burst rang out from the plane, my husband jump out of surprise and ran into the house. We decided that the snow would melt by itself. When the necessary medicines and food were purchased, I decided that it was somehow wrong to sit at home and wait for peace. I found a group in Viber, where people gave medicine for free. I have a rather small first-aid kit at home, so there are plenty of extra medicines. I arranged a meeting with people and gave them the medicine they needed. After some time, I decided that I need to do something effective to win. I went to the nearest school to weave nets for our defenders. The women who wove camouflage nets greeted me warmly. They explained what and how to do it. For some time I came to weave nets until I was called to work. I hope to go there again in my spare time. I believe that I am doing something effective for the Victory of our defenders! Війна застала мене дома, у місті [МІСТО]. Я тільки що влаштувалася на роботу, прийшла зранку до офісу, а мені кажуть: "Ідіть додому, чекайте вказівок". На вулицях паніка – штурмують банкомати, крамниці зачиняються, величезні черги за хлібом. Поки чекала на зупинці комунальний транспорт, бачила як багато людей з валізами ідуть у бік міжміського транспорту. І тут мене охопила паніка: "Дома дочка-школярка, чоловік". Грошей нема, щоб кудись виїхати, їжею теж не запаслися надовго. Я часто хворію, і в першу чергу я бігала по аптеках - шукала необхідні ліки. В одній із таких черг мені стало погано, схватило нирки після години стояння на вулиці. Я пішла додому, бо звісно у черзі в аптеку усі хворі, ніхто тебе не пустить вперед себе. Поки йшла додому, почула вибух десь позад себе. Я здригнулася. Цей звук линув з того краю, де була черга в аптеку. Я побігла додому, включила інтернет, хотіла почитати місцеві новини. Чи всі живі. Коли почало прилітати у місто - ми з родиною ховалися у підвалі. Підвал не пристосований до довгого сидіння там. Донька почала хворіти. Це була якась безвихідь - не піти у підвал і труситися, що прилетить чи піти туди і ще дужче захворіти. Ми з донькою вирішили виїхати, але гуманітарі коридори діяли тільки з околиці, яка була надто далеко від нашого мікрорайону. Я вагалася, чи доїхати до околиці і чекати автобус півдня (тому що обіцяли автобуси о восьмій годині ранку, а приїжджали вони десь о півдні) і ще дужче захворіти. Все ж таки вирішили залишитися вдома. Я з сусідкою бігала по крамницям у пошуках хоч якоїсь крупи, муки. Нажахані люди скуповували все, що було на полицях. Одного ранку чоловік пішов чистити сніг, а майже поряд пролітав ворожий літак. З літака пролунала автоматна черга, чоловік пригнувся з несподіванки, побіг у хату. Вирішили, що сніг і сам розтане. Коли необхідні ліки та продукти були закуплені, я вирішила, що сидіти дома і чекати миру якось неправильно. Знайшла групу в вайбері, де люди безкоштовно віддавали ліки. Аптечка в мене вдома чималенька, тому ліків зайвих - вдосталь. Я домолялася з людьми про зустріч, і віддавала їм ліки, яких вони потребували. Через деякий час, я вирішила, що потрібно робити щось дієве для перемоги. Я пішла плести сітки для наших захисників у найближчу школу. Жінки, які плели маскувальні сітки, зустріли мене привітно. Пояснили, що і як потрібно робити. Деякий час я приходила плести сітки, поки мене не визвали на роботу. Я сподіваюся у вільний час піду туди ще. Я вірю, що хоч щось дієве роблю для Перемоги наших захисників! Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 225 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 225 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/6b9d7dd4c06b7eb3da2edd4bf855f818.pdf?Expires=1779321600&Signature=OZrXsNBn7ABxJQ17chLWWB5nRm29xQSnB6CSn2ZxYCuFvBOgMH9rI4D7q-aoVadj8jXRdPvdPP4%7EY5mwA1pfdB88d%7EbQH%7EgQ%7EJnrJm55rr9d3GaxGuBq%7ETOjbCylAElAH3TvtxyiLifXZ6GZ9tgoIkFouE6EJF65T2iGirtCopHJlw35ON%7E0M0CGpVmuim8JRUEEhUvz93cv8a1tZRzjCFpvoJfGckKjP4vEQUGju3MbHZ2OL6nfABSucqvTqcv2LK78koZ7jtyJgeNDr0xw9T4LkWEEbI5NtrcIXCE4fkIEaIzHoUDIKgfYuA3jQruLBxFJ%7EojgsgSR3h%7EQ9zj0ew__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM b0eda01a8c1d65163eaee710782d617f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 56 Age Range / Віковий діапазон 56-60 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-07 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I'm [NAME], and I heard the first huge, strong, powerful "boom" at : a.m. on February , , I will never forget this sound, I was terribly scared and ran to my husband to ask... what it was. He answered... the war. I couldn't believe it, it couldn't be, how could it be, for what, who did we blame? Then on the social network and Viber there was also news that the war had started... All thoughts about the grandson my daughter...I call my daughter, I say the war has started, she doesn't believe it either, but how is it, why the war, what is it for? My husband and I went to pick up our grandson in the village. We took our daughter to work, she is a doctor. When we got home, it started something terrible, grads flew, I never even expected such horror. My grandson and I hid under the table in the house, I covered him with a blanket, calmed him down, the child was scared. Then it started even scarier, artillery shelling. Then aviation, bombs, and vacuum and rocket shelling. I never thought that air shelling is so scary, it's such a horror that I will never forget, the house was bouncing, the windows were blown out. The door flew into the house, everything cracks, falls, hits, breaks, everything that we worked on all our lives went to dust, there was no light, there was no communication, there was no heat either, such hell began that it was as if in I had a terrible dream, such shelling, and aviation and artillery, hail...for more than a month we lived and hid our grandson, it is so scary when you cannot save the situation, when all your efforts to do something are useless, fear for the life of the child. fear for the life of the grandson is the most terrible hours, days, months of my life, there was almost no contact with my daughter. Her life is on the line, everything around the hospital is being torn, windows are flying out, and she is operating, she cried, but she did her work day and night, when the connection appeared/ We corresponded with daughter by SMS, ... you are alive. while you wait for an answer, it seems like an eternity, constant crying, constant fear for the life of the child and grandchild drove you crazy, one question always one question "For what?”. For whaaaaat? Destroyed houses, people's tears everywhere. Fear, death, injuries, and not knowing when and how this fear will end, gave people no peace, somewhere to run... how, and where, where we are needed... My daughter is also crying, she does not believe , that we could live to such a hell, but we never did or wished any harm to anyone. The daughter tells what is happening, how badly injured people and children are, how the city is destroyed and burned to the ground. It burns, tears, flutters, there is nowhere to hide, there is no heat, no light, no water, no food, and they didn’t even think about food, what kind of food is there, because of such fear, high-rise buildings fall from explosions, houses are on fire, and you need to operate on floor, never forget this fear… The grandson even reassured the mother, promising her that everything will be fine... the grandson is years old, and he, promises his mother that everything will be fine, after the occupiers retreated a month and a half later, the daughter came home, we dressed her a little warmer, gave her something to drink with tea, she drank sedatives and fell asleep, we sat next to her so quietly so as not to wake her up, and she did not even believe that she was asleep, ... after a month and a half of not sleeping, she would doze off for a minute whenever possible, it's so scary, I don't want to fall asleep and find myself under the rubble... I don't want anyone to experience such fear... Я [ІМʼЯ], та перший величезний , сильний,потужний "бабах" я почула у . ранку лютого року,цей звук я ніколи не забуду,я страшенно перелякалася та мерщій побігла до чоловіка спитать .... що це було . Він відповів... "війна". Я не повірила,такого не може бути, як це так, за що, кому ми чим завинили? Потім у соц мережі та у вайбері також звістка про те, що розпочалася війна... Всі думки про онука про доньку... Телефоную доньці,говорю "розпочалася війна", вона також не вірить, та ,як це так,чому війна,за що нам таке? Ми із чоловіком поїхали забрати онука в село. Доньку відвезли на роботу, вона ж лікар. Приїхали додому, розпочалося щось страшне, гради полетіли, я такого страхіття навіть ніколи не очікували. Із онуком заховалися під стіл, у будинку, я його накрила ковдрою, заспокоюю, дитина злякана. Потім розпочалося ще страшніше, обстріли артилерією. Потім авіація, бомби, і вакуумні і ракетні обстріли. Я ніколи не думала про те, що авіаційні обстріли це так страшно, це таке страхіття, якого я ніколи забути не зможу, будинок аж підстрибував, вікна вилетіли. Двері влетіли в будинок, усе тріщить, падає, б'ється,ламається,все те, над чим ми працювали все своє життя, пішло прахом, світла не стало, зв'язку не стало, тепла також не стало, таке пекло почалося, що наче у страшному сні, отакі обстріли, і авіація і артилерія, гради .. Більше місяця жили та ховали онука, це так страшно. коли ти не зможеш зарадити ситуації. Коли все твоє намагання щось зробити марне,страх за життя дитини. Страх за життя онука - це найстрашніші години, дні, місяці мого життя. Зв'язку з донькою майже не було. її життя на волосинці,рветься все,що може коло лікарні, вікна вилітають, а вона оперує. Вона плакала, але роботу свою робила і в день і вночі, коли з'являвся зв'язок, переписувалися із донькою смс... "Ти жива?". Доки дочекаєшся відповіді, проходить наче вічність постійний плач,постійний страх за життя дитини та онука зводив з ума,одне запитання постійно одне запитання... за щоо. за щооо? Скрізь поруйновані будинки, сльози людей. Страх, смерті, поранення, та не знаючи, коли і як оце страхіття закінчиться, не давав людям спокою, кудись тікати... як, та куди, де ми потрібні... Донька також плаче, вона не вірить, шо ми могли дожитися до отакого пекла, та ми ж нікому, ніколи ніякого зла не робили та не бажали... донька розповідає, що твориться, які важкопоранені люди, діти, як місто зруйноване вщент горить палає, рветься, бабахкає, заховатися ніде, немає ні тепла, ні світла, ні води, ні їжі, та про їжу навіть і не думали, яка там їжа, як отаке страхіття від вибухів падають багатоповерхівки, горять будинки, а оперувати потрібно на поверсі, це страхіття ніколи не забути... Онук навіть заспокоював маму, обіцяючи їй, що все буде добре... онукові років, а він мамі обіцяє, що все буде добре, після того, як окупанти через півтора місяці відступили, донька приїхала додому, ми її оділи потепліше, напоїли чаєм, вона випила заспокійливі та заснула, ми так тихесенько сиділи коло неї, щоб не розбудити, а вона навіть не повірила в те, що вона спала... після того, як півтора місяці не спавши, як була можливість, то придрімне хвилиночку, так страшно, шоб хоч не проспати та не опинитися під завалом... таке страхіття пережити я не бажаю нікому... Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 238 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 238 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/e1b41f6698ff96719c22dc2e4c5ac582.pdf?Expires=1779321600&Signature=GiUOQJblI6hxSfgw-Mp22kkDKPyI9mFZy3VrniZEMpgr54ZIfFsAHmXneiUxEWNVGi0acD5Z6HTFi8q27EHy9U16EvI9OIwlLtkCnyfDxutF0Dug3DgiLiCV4kzzxJkaSY0HakI94%7E7DGq3%7EP4cGaInn62AduUrmy6tHsRfzhCFhzdiF9Zr%7EI4UmA66VpaMvQSHg9I%7EhygJVKK4U43aI7D3teB6gE%7EBNV1k-Zss0FLni%7E7PSzXPBJY8DM-4i9RDERZI0E26k6RpA8Uue3OgwToc0H9EY-TiZ0ftFRcgDVmihrtJjI8JdnPAz0F9oIgMGnFT7ZMdLj6urEC1S9p9Mrg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 55d694548773d947acbeb2c632269262 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 32 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-08 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни My story is special and ordinary (as for wartime). I met the beginning of the war while working abroad. A week before the full-scale invasion of Russia, I had just arrived in Poland, where I got a job. The work is hard, as for a woman, ten hours standing at the machine. But funds were badly needed. Because my three children remained in Ukraine with my old mother. The youngest daughter is only years old, the middle one is years old, and the son is years old. The middle daughter called very early on February . Around six o'clock in the morning. I was very wary of this call, because of course it is impossible to wake up my children at such a time. I quickly answered the video call on Viber and saw the children, who were already warmly dressed. The middle daughter was crying, the youngest, not understanding what was happening, was frightened. The son spoke quickly, like an adult: "Mom, there are tanks in our city. They are shooting. We are going to the basement. We have put on warm clothes." I heard a few words from my mother about the beginning of the war, about the offensive from the border. Then the connection was interrupted. For a long time. The Internet disappeared, along with the light. Then the mobile connection disappeared because the tower was bombed. I didn't know what to do. There were occupiers in my hometown, it was almost impossible to get there and it was very unsafe. I didn't have money for the trip from Poland either. I haven't heard anything about the children and mother for a week. There was no connection. News was learned from the Internet and television. I borrowed money from a friend for the trip. I was going to go. At work, the management treated my difficult situation with understanding and promised to accept me again upon my return. When the things were collected, I sat down in front of the hard road in the dormitory chair, and I inadvertently looked into the mirror on the wall. A woman with tear-swollen eyes and gray hair was looking at me from the mirror. I had never seen a single gray hair on my head before. And now my head was as if sprinkled with ashes. But I didn't care at all. There were only prayers for the children and the old mother in my head. From the nearby city, where my bus stopped, I rode in two accompanying cars, then walked, bypassing enemy checkpoints. Bullets flew overhead, shots rang in the ears, but there was no fear at all. Only the thought of keeping the family alive. When I reached the nearby street, I smelled the acrid smell of smoke. Raising her eyes to the sky, she saw a black canvas from the fire. I understood that the fire was most likely on our street. The legs were as if stuffed with cotton wool, weightless and naughty. I could barely drag them along the road. But that's how it seemed to me. The neighbours said that I did not walk, but ran like crazy. Even at the beginning of our street, I dropped my suitcase with things and gifts in order to run home faster. I ran up. I fell on my knees in front of my home yard with a gate knocked out by a shell. I howled like a she-wolf. Our house was burning. The fire engulfed everything in the yard. I ran to the fire for a moment, but the flames grabbed my clothes and I jumped back. There were no people on the street. Unless they looked from houses and basements, but were afraid to go out. I watched my house burn, my past peaceful life, and cursed all of Russia, every mother who let her son go to this war, to the execution of the Ukrainian people. I understood that there is hope. That my closest people could be hiding somewhere with neighbours. I knocked on the neighbouring yards, shouted and called for help, but no one opened the door. That evening I went to spend the night in the landing, among the old linden trees. My dad used to plant those lindens. This is all I have left of my family. Approaching the landing, I heard the rustling of branches. I stopped powerless, but was not frightened. I didn't care. Then the heart started pounding, as if it felt it. I turned my head. Behind an old linden tree, wrapped in a blanket, sat my three little ones. They sat quietly. They just trampled last year's dry leaves with their legs. My mother was sitting next to me, as black as a shadow. A warm scarf was draped over her shoulders. She was not wearing a jacket. My children were sitting on her warm jacket. I quietly called them. They jumped up in fright and ran to me. Mom sat motionless. She only cried. All night we got out of the city by the road I used to get there. It was difficult. But we managed. We left. I took my family to Poland. We are together. All are alive. This is the main thing. It's such a pity for a family house. Mom cries and says that we are homeless in a foreign land. And I reassure her that we are a family saved from hell. A family with a destroyed past, but with hope for the future. Моя історія особлива і звичайна (як для воєнного часу). Початок війни я зустріла на роботі за кордоном. За тиждень до повномасштабного вторгнення Росії, ятільки приїхала до Польщі, де влаштувалась на роботу. Робота важка, як для жінки, десять годин стоячи, біля верстата. Але вкрай потрібні були кошти. Бо в Україні із старенькою мамою залишились троє моїх дітей. Меншій доні лише роки, середній - , а сину років. Середня доня зателефонувала лютого дуже рано. Близько шостої години ранку. Я дуже насторожилась цьому дзвінку, бо звичайно в такий час моїх дітей не можливо розбудити. Швиденько відповіла на відео дзвінок по "вайберу"і побачила вже тепло вдягнених дітей. Середня доня плакала, молодша, не розуміючи що відбувається, була перелякана. Син говорив швидко, як дорослий: "Мамо в нашому місті танки. Стріляють. Ми йдемо в підвал. Вдяглися тепло". Почула кілька слів від мами, про початок війни, про наступ з кордону. Далі зв'язок прервався. Надовго. Зник інтернет, разом зі світлом. Потім зник мобільний зв'язок, бо розбомбили вишку. Я не знала, що робити. В рідному місті були окупанти, потрапити туди було майже не можливо і дуже не безпечно. Грошей на дорогу з Польщі в мене теж не було. Я тиждень нічого не чула про дітей та маму. Зв'язку не було. Новини дізнавалась з інтернету та телебачення. В знайомої позичила гроші на дорогу. Зібралася їхати. На роботі керівництво поставилось до моєї складної ситуації з розумінням і пообіцяли при поверненні прийняти мене знову. Коли речі були зібрані, я сіла перед важкою дорогою в крісло гуртожитку, і ненавмисно глянула в люстерко на стіні. З дзеркала на мене дивилась жінка з запухшими від сліз очима і сивим волоссям. Я раніше не бачила на своїй голові жодної сивої волосини. А зараз моя голова була наче попелом притрушена. Але мене це зовсім не хвилювало. В голові були лише молитви за дітей та стареньку маму. З сусіднього міста, де зупинився мій автобус, я їхала двома попутними автомобілями, потім йшла пішки, в обхід ворожих блокпостів. Над головою літали кулі, в ушах дзвеніли постріли, але страху не було зовсім. Лише думка про те, аби застати родину живою. Коли я дісталась сусідньої вулиці, то відчула їдкий запах диму. Піднявши очі до неба, побачила чорне полотно від пожежі. Я розуміла, що подежа швидше за все на нашій вулиці. Ноги були наче ватою набиті, невагомі та неслухняні. Я їх ледве тягла по дорозі. Але то мені так здавалося. Сусіди казали, що я не йшла, а бігла, як навіжена. Ще на початку нашої вулиці я кинула свою валізу з речами та гостинцями, аби швидше добігти до дому. Добігла. Впала на коліна перед рідним двором з вибитими снарядом воротами. Я вила як вовчиця. Горів наш дім. Пожежою було охоплено все, що було в дворі. Я на якусь мить підбігала до вогню, але язики полум'я хапали мене за одяг і я відскакувала назад. Людей на вулиці не було. Хіба що виглядали з будинків та підвалів, але боялися виходити. Я дивилася як горить мій дім, моє минуле спокійне життя і проклинала всю Росію, кожну матір, яка пустила свого сина на цю війну, на страту українського народу. Я розуміла, що надія є. Що мої найрідніші люди могли ховатися десь в сусідів. Я стукала в сусідні двори, кричала і волала про допомогу, але ніхто не відкривав. Вечоріло. Зібралася ночувати в посадці, між старих лип. Ті липи колись садив мій тато. Це все, що залишилось у мене з рідного. Підходячи до посадки, почула шурхіт гілок. Зупинилася безсила, але не злякалась. Мені було всеодно. Потім серце закалатало, наче відчуло. Я повернула голову. За старою липою, замотані в ковдру сиділи троє моїх малят. Сиділи тихенько. Тільки переминали ніжками минулорічне сухе листя. Поряд чорна, як тінь, сиділа мама. Тепла хустка накинута була на плечі. Куртки на ній не було. На її теплій куртці сиділи мої діти. Я тихенько гукнула їх. Вони налякано підскочили і побігли до мене. Мама сиділа непорушно. Лише плакала. Цілу ніч ми вибиралися з міста тією дорогою, якою я туди діставалась. Було важко. Але ми впорались. Ми виїхали. Я вивезла родину в Польщу. Ми разом. Всі живі. Це головне. Шкода дуже рідної хати. Мама плаче і говорить, що ми безхатченки на чужині. А я її заспокоюю, що ми родина, врятована з пекла. Родина, зі знищеним минулим, але з надією на майбутнє. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 242 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 242 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/c0ed2033e506d72d827e666064f60432.pdf?Expires=1779321600&Signature=vCbv9hnqv7lvFs3TPxZvu1zK8Mk-PL2bNRcnjBHiJ9a0A%7Eq3YcQy0HQD5ZXkr7FdcJOG0JEdBQlbgN9%7EJwMuSlNVxzuwX0ojMFETcRYVT9r13MVOuEmzRj-RyUtgH8znpJQ19Dyl8hdrnekXPRBT7a3bhm0ssSdsEis1%7EkqhcQJ%7E3bJaNreG%7EjqlR%7E4h7TeRtWaivubl6V527yUg2NAkJd0g76%7EuluukVSAjMzNMoAf-K1Rw7yRcz7IRBp7fSt3aWFxmjU2KujNTNjuPTqbfSvSEJMJRdOtCKX47sX0ReEEl505NdJu5GZjpN7eRXEo7X-8UECtMYFMAwXZsrsmVzg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM d0a3f72a8b1cd36313f45ac845013093 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 61 Age Range / Віковий діапазон 61-65 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-09 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни War, what a terrible word. My grandfather and father, who went through the entire war, told me about the war. All my life I was proud of my relatives and May was always a family holiday for us. with tears in their eyes, all relatives gathered, laid the table and listened to the memories of the grandfathers' war, and dreamed about how well we live. No one had any idea that we were facing a war, a war with our neighbours, brothers, and nephews. We have a lot of relatives living in Russia, some of whom we have stopped communicating with, it really hurts our hearts that they cannot believe that we are at war. I don't know why, but they always answer me "We don't believe", how is it possible that our grandfathers defended the right to life and kill all this in one day. February , , this day will forever remain in Ukraine and the whole world as the War of Russia against Ukraine. Війна, яке страшне слово. Про війну мені розповідав мій дідусь, та батько, які пройшли всю війну. Все життя я пишалася своїми рідними і завжди травня — для нас це було сімейне свято зі сльозами на очах, збиралися усі рідні, накривали на стіл і слухали спогади про війну дідусів, і мріяли, що як добре нам живеться. Ніхто і гадки не мав, що нас чекає війна, війна з нашіми сусідами, братами, племінниками. У нас багато рідні проживає в Росії, з деякими ми перестали спілкуватися, від цього дуже болить на душі, що вони не можуть повірити, що у нас війна. Я не знаю чому, але вони мені весь час відповідають"Мы не верим", як можно наші дідусі відстоювали право на життя і все це убити за один день. лютого — цей день назавжди залишиться в Україні та всьому світу як Війна Росії проти України. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 256 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 256 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a1aa371590888c68db96dd3a7cabd6b1.pdf?Expires=1779321600&Signature=czZB2vODrArBNu0aWPFcc5RERbbkRxGC-YXs0Vl3-aRItnuPkLN6xGGIGNN%7EVBCnGlet6UFlm%7E7CieLPAt5i7yDJ5QBSkJPv8oQi0JcpXQgsAn69x84RnFgGtxq39hmjAco7vchoBUSn4kKuv4%7ETMkFcqWpIKje5OtD6N-CYIAn0e3X5iuLuIO-uhKLCXjs%7EAOhP08aO7H43vRwgjHe8WsyhZgxYmEXI3GK5J7oqq0u4O1FlmM5AUpVb7cwyzMyE0XvglTLHRsd981Sh%7Eu%7EFGfOn7RBwQnee4%7EXmZmZqAWFgjwrFC0JUu49RC03-e4v8w1835x%7EumEhFSOO%7Em1GOpg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM e3c9a48f059a15f5d9d27de3a3a66aee Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 60 Age Range / Віковий діапазон 56-60 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-09 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни War, what a terrible word, we remembered these words while reading a book or watching a movie. And I know well from my father [NAME] and grandfather [NAME]. Thanks to the stories about the war, I am very aware of what life is like and how well we lived. Every year on May , while my relatives were alive, we as a whole family gathered around a large table and listened to grandfathers' stories about the war, sang songs with tears in our eyes. All my sisters, nephews and brothers were with us. Now they live in Russia, some in Moscow, Belgorod, St. Petersburg. As soon as the war started, all Ukrainians will probably never forget this day, and they will never forget February , . It is hard to believe, but many my relatives stopped communicating with me after the invasion of the Russians. When I told them, they answered that they did not believe that the Russians came to liberate us, and the "liberators" came to our village early in the morning. We live with my husband in the picturesque village of [CITY], here it is very beautiful in the summer, near the river [RIVER], forests and all this is our rich Ukraine, our village runs along the highway and it is famous for the fact that storks live near every house, that's nests, and we are neighbours with Russians km from the border, so when we heard the explosions they had no idea that the "liberators" were liberating us. I was just on sick leave, covid, a neighbour. a young woman ran up and said that it was a war. What war with whom? What? There were only one question in my head, I immediately thought about the children, they live in the regional center and they are already telling us that they are already shooting at them. Panic and complete hopelessness. And at o'clock the Razi equipment left, everyone was afraid for their lives and all the inhabitants of the village sat in their houses. The Razi occupied the bridge that was a connection to the regional center across the Seim River. And we began to live under occupation, the Razis traveled as if they were at home from February to April . They traveled in whole columns, and helicopters were flying in the sky at that time. It was very scary because they hit trees in the yard. At that time, cars that drove to meet halfway was about to go to the roadside, those who did not make it were immediately shot. When they were retreating on April -. we could see through the window how much loot they were carrying, bicycles, washing machines, goats and pigs. I believe that victory will be ours. Війна, яке страшне слово, ми згадували ці слова, читаючи книжку або дивились кіно. А я добре знаю від свого батька [ІМʼЯ] та дідуся [ІМʼЯ]. Завдяки розповідям про війну, я дуже освідомлюю, що таке життя і як ми добре жили. Кожен рік на травня, поки були живі мої рідні, ми всією родиною збиралися за великим столом и слухали розповіді дідусів про війну, співали пісні зі сльозами на очах. З нами були всі рідні: мої сестри,племінники та брати. Зараз вони живуть в Росії: хто в Москві, Белгороді, Пітері. Як тільки почалася війна, цей день, мабуть, не забудуть ніколи всі українці, так не забудуть лютого року. Тяжко в це повірити, але багато моїх рідних після вторгнення рашистів зі мною перестали спілкуватися. На мої розповіді вони відповідали, що не вірять, що росіяни прийшли нас визволять. А в наше село "визволителІ" прийшли рано вранці. Ми проживаємо разом з чоловіком у мальовничому селі [МІСТО], тут дуже гарно особливо літом, поряд річка [РІЧКА], ліси, і усе це наша багата Україна. Село наше пролягає по трасі і славиться воно тим, що у нас майже біля кожної хати живуть лелеки, це гнізд. А ще ми сусіди з росіянами, км від кордону, тому ми коли почули вибухи, гадки не мали, що нас "визволителі" визволяють. Я саме була на лікарняному — ковід. Сусідка, молода жінка, прибігла і сказала, що це Війна. Яка війна, з ким? Чого? В голові одні запитання. Зразу подумали про дітей, вони живуть в обласному центрі. А вони вже нам дзвонять, кажуть, що у них вже стріляють. Паніка і полна безвихідь. А о годині пішла техніка рашистів, кожен боявся за життя і всі мешканці села сиділи по домівках. Рашисти заняли мост, який був сполученням з обласним центром через річку Сейм. І ми стали жити в окупації, рашисти їздили як у себе вдома з лютого по квітня. Їздили цілими колонами, а в небі в цей час літали гtлікоптери. Було дуже страшно, бо вони в дворі задівали дерева. У цей час машини, яки їхали назустріч, повинні були з'їхать на узбіччя, хто не встигав, відразу стріляли. Коли відступали - квітня, нам видно було через вікно, скільки вони везли награбованого: велосипеди, пральні машини, коз, свиней. І насамкінець підірвали міст. А зараз вони кожного дня обстрілюють кордон, але я вірю, що перемога буде за нами. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 258 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 258 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/24914642f9c9a6f680cbf0fa08160fb9.pdf?Expires=1779321600&Signature=V-VQnQ%7Ejt353TpTyTbZyR8CKnetQGRhG07dBycdN04SkhzuqbkZiXCx98ZzesAnE7%7El45Hl54nlDG9aTgVEcxxAWxDj5ezBh6wwZM0lum6qxJnUFNAq-XCHMyFILLd3VhnhtG0WWa3uNFU7%7EY7JhYda5TflJc39XVr6oN4WMeOzmC9ZwvIOgjtV0PeB51G9yJ-tkmaZ1sHkIuzBBhfFRo7VLNHk6bwP8uQZFZXMQLAUVUZSNpLEPmkeIRgDZrIKkCQHpibWs6FG55u20TJ6cIUDYDQoWaprUGA8JWaCpvwdABgWI9mBlBIUfL5dDGe657xVZrDnvuvRtjSYSEM51Fw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM a2fc35fb26d111f0fc867091853884bf Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 32 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-12 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни War for me is a fear that cannot be gotten rid of. You are afraid of everything: sharp sounds and complete silence, you are afraid that there will be nothing to feed the child in full occupation, you are afraid that someone can get into your house. Even after leaving, I do not feel completely safe, the constant state of anxiety does not allow me to live peacefully. All the time tears are coming, a state of complete confusion and expectation that this is just a terrible dream. Everyone wants to go home, I don't. I don't want to experience this horror again, because our city is kilometers away from the border and at any moment everything can happen again. I want a time when my family didn't know and didn't see what explosions and murders were like. We lived in the occupation for three weeks, three terrible weeks. When the earth and your house shakes from explosions, when it is impossible to sleep at night, when people die. My little daughter covered her ears with her hands for every rumble or explosion, took her favorite toys and waited in the hallway for her dad to take her to the basement. And so up to ten times a day. I had to sleep in my clothes in order not to waste time and quickly go down to the basement. We were calmer in the basement than in the house, until the moment there was a heater, light and communication. When the green corridors started, we were desperate. Because only those who had their own transport or those who were familiar with transport were able to leave. It turned out that we had neither. But God had mercy on us, and we happened to see an announcement that two buses would come for evacuation from another city. After collecting the backpack in minutes, putting the child on the sled, we ran to the other end of the city. We barely had time, but even though we were standing, we still managed to reach a safe place. My child, who is years old, must have instinctively hid under the bus seat when the occupiers checked us. She had never seen the military, let alone with weapons. We traveled to western Ukraine for three days. But anxiety for those who will remain kept me awake at night. We lost contact with our family for weeks, until our city was liberated. Fortunately, my entire family was physically unharmed. The war left me without home, sleep, confidence in the future and the meaning of life... Війна для мене – це страх, якого не можливо позбутися. Ти боїшся всього: різких звуків і повної тиші, боїшся, що не буде чим годувати дитину в повній окупації, боїшся, що хтось може залізти в твій будинок. Навіть виїхавши, не до кінця почуваю себе в безпеці, постійний стан тривоги не дає спокійно жити. Весь час навертаються сльози, стан повної розгубленості і очікування, що це лише страшний сон. Всі хочуть додому, я – ні. Не хочу пережити цей жах знову, адже наше місто знаходиться в кілометрах біля кордону і в будь-який момент все може повторитися знову. Я хочу в той час, коли моя родина не знала і не бачила, що таке вибухи та вбивства. Ми прожили в окупації три тижні, три страшних тижні. Коли земля і твій будинок дрижить від вибухів, коли спати вночі неможливо, коли гинуть люди. Моя маленька донька від кожного гуркоту чи вибуху закривала вуха руками, брала улюблені іграшки і чекала в коридорі, щоб тато її відніс у підвал. І так до десяти разів на добу. Спати приходилось в одязі, щоб не гаяти час та швидко спуститися в підвал. В підвалі нам було спокійніше, ніж в хаті, до того моменту, поки там був обігрівач, світло та зв'язок. Коли почалися зелені коридори, ми були у відчаї. Бо виїхати змогли лише ті, хто мав власний транспорт або ж ті, у кого були знайомі з транспортом. Так вийшло, що ми не мали ні того, ні іншого. Але Бог змилувався над нами, і ми випадково побачили оголошення, що з іншого міста приїдуть для евакуації два автобуси. Зібравши рюкзак за хвилин, посадивши дитину на санки ми побігли в інший кінець міста. Ми ледве встигли, але хоч і стоячи, та все ж таки змогли дістатися безепечного місця. Моя дитина, якій років, мабуть інтуітивно ховалася під сидіння автобусу, коли нас перевіряли окупанти. Вона ніколи не бачила військових, тим більше зі зброєю. На західну Україну ми їхали три дні. Але тривога за тих, хто залишися не давала спати вночі. З родиною ми втратили зв”язок на тижні, аж поки наше місто не звільнили. На щастя, вся моя родина фізично не постраждала. Війна лишила мене дому, сну, впевненості у майбутньому та сенсу життя… Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 344 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 344 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/8e5669accd00b0afa6c71f72c08aebc0.pdf?Expires=1779321600&Signature=lO%7EIFYr8QOJUUkS%7EaHO0KF8z2GFqUPtymxcnPOX9EsKHcU7qeF3T0pLoCFnz4lKIiQuRCphXTe%7Epf5TgQ8MZyjB96pInUMrv5EDKmdATfQb2N5u2UJpRG4vcefDPYMZcnFbhZW4LXMgxn0dHixRP2eHNCef92GiFzI2CoV478lWFNrgFodWtuQnZ-bwR2%7E0dLmmS9QIZS4WRU-d-UPjkNAA7MYEfh2V6eNUElrYYH-fvrhRR3ttuU1NORLYKm%7EUpMU-RKagAyRlvWcE90%7EEMh5AXN-3xZwKkTg1YviU8cXfFSsbp69GMMGOlOiMpdCM9qWzKiA9pccYAscW9BsaHpQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 46f0c7a64cf9e25fbfa8e01ecb3cd408 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 56 Age Range / Віковий діапазон 56-60 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-12 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Enemy tanks entered our city already at noon on February , . I was more gathered than ever, I knew that it was necessary to stock up on food and medicine that day, which I did. As the head of the institution, I called several employees to work, and together we hid computer equipment as best we could. The sound of enemy equipment and shots sounded in the city from the first days of the war. I immediately subscribed to several groups in Telegram, where the city communicated: from where they were shooting, where the equipment was going, and all this was passed on to our military. At first, we did not understand from where and where they were shooting, whether it was safe, when to hide and when not to. For the first days, I ran to work, hid documents and equipment in safe places. I moved them home all the flowers, because the heating was turned off, a working laptop. In the first week, the shelling did not start until after lunch, so going into the city, talking with people was a breath of fresh air. From the first days of the war, all the shops and pharmacies were looted by the Orcs and our marauders, for for a week, the line for bread baked by volunteers reached hundreds of people. Young orcs who were brought from the first days of service in the army walked around the city, they were in shock, some cried and asked to go home. And then they were held by the fighters of the DPR and LPR. They were no longer on ceremony, they behaved aggressively, they started shooting at people, taking people from unknown places, enemy snipers started patrolling my street day and night. The shelling became more and more brutal. And soon I came under mortar shelling, returning home one day. I don't remember how I got there - I ran, saying a prayer incessantly. From that day on, I almost didn't leave the house. The shelling began from the very morning until night. Soon the light disappeared, and then the communication. It was really scary. But there was gas, and it was warm. We slept on the floor fully clothed. During particularly heavy shelling, we began to hide in the basement, which was too cold. I live with my mother, my mother could not hide in the basement, and was in the house, she did not want to go anywhere through the green corridor, and I could not leave her alone. Cats and dogs hid with us, the dog was very afraid, he sat down for the war. The last week has been very difficult. The Armed Forces approached the city and began to knock out the enemy. The occupiers were angry that they were being beaten and began to shoot people's houses with all kinds of weapons for this. They even destroyed a new hospital. I did not get out of the tomb for days, I spent the night on the floor near the entrance to it, throwing old clothes on the floor. They were destroyed and burned house next to mine. I heard, sitting in the basement, the whistling of the mines, and counted as they fell near me, I recited the prayers I knew without ceasing, and it saved my life and saved my house from destruction. One morning, going out to the well across the water, we heard that our city was liberated... There was no limit to joy... В наше місто ворожі танки зайшли вже о годині дня лютого р. Я, як ніколи, була зібрана, знала, що треба зробити в цей день запаси харчів та ліків, що і зробила. Як керівник закладу, позвала декількох працівників на роботу, і ми разом, як могли, ховали комп'ютерну техніку. Гул техніки ворожої і постріли звучали в місті з перших днів війни. Я відразу підписалась на декілька груп в Телеграм, де місто спілкувалось: звідкіля стріляють, куди їде техніка і все це передавалося нашим військовим. Спочатку ми не розуміли, звідкіля і куди стріляють, чи це безпечно, коли треба ховатись а коли ні. Перші днів я бігала на роботу, ховала по безпечним місцям документи, обладнання. Перенесла додому всі квіти, бо опалення було виключене, робочий ноут. У перший тиждень обстріли починались лише після обіду, і тому похід у місто, спілкування з людьми було ковтком свіжого повітря. З перших днів війни орками і нашими мародерами були розграбовані всі магазини та аптеки, за тиждень черги за хлібом, які пекли волонтери, сягали сотень людей. По місту ходили молоді орки, яких привезли з перших днів служби в армії, вони були в шоці, плакали деякі і просились додому. А потім їх замінили бійці ДНР і ЛНР. Ці вже не церемонились, вели себе агресивно, почали стріляти в людей, забирати людей невідомо де, по моїй вулиці почали патрулювати день і ніч ворожі снайпери. Обстріли робились все жорстокішими. І скоро я попала під мінометний обстріл, вертаючись одного разу додому. Як я дійшла-добігла, невпинно промовляючи молитву, вже не пам'ятаю. З того дня я вже майже не виходила здому. Обстріли починалися вже з самого ранку і до ночі. Незабаром щезло світло, а потім зв'язок. Це було саме страшне. Але був газ, і було тепло. Спали на підлозі вдітими повністю. При особо жорстких обстрілах почали ховатися у погребі, в якому було надто холодно. Я живу з мамою, мама не могла ховатися до погребу, і була в хаті, вона не хотіла нікуди виїздити зеленим коридором, а я не могла її залишити саму. Коти і собаки ховалися разом з нами, собака дуже боявся, він посідів за війну. Останній тиждень був дуже важким. До міста підійшли ЗСУ і почали вибивати ворога. Окупанти злились, що їх б'ють і почали за це розстрілювати людські будинки з усіх видів зброї. Розбили навіть нову лікарню. Я вже днями не вилазила з погріб, ночувала на полу біля входу у нього, кинувши на підлогу старий одяг. Руйнувалися і горіли будинки поруч мого. Я чула, сидячи в погребі, свист мін, і рахувала, коли вони падали поруч, я читала молитви, які тільки знала без перестану, і це спасло життя мені і спасло мій дім від руйнувань. Одного ранку, вийшовши до колодязя за водою, ми почули, що наше місто звільнили... Радості не було меж... Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 345 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 345 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9af25c321946d4c63bb24f3cc240bae9.pdf?Expires=1779321600&Signature=LhiDRElFmFOy--1K2eALqs1Qcg9HoFWMaqSeYscDDr13s2GGtnAZMOoZulbv7AysUdRauOIT8tnw-AhDRN-0HVjlR1Rw2ldcHu9xr%7EIlx%7EkIsMzcr3cvcgMGoQvkGEkJOPprHZEttLH7AZPyRNdhZZ68BjC2urEYqwfVgNrbImRIY5v2iiVOAHtfLoR3-Mq4xApZUT-qbxDKYYwwTP0uozcZqIifM0FXt7gx6GOXDebwlpYMaBgNK91ywimi06wTN0na9kcHMtO66HB93Walc-McBpc1u1wr93WcUt1j9XQGaD7sSRRLGUtAIFPe-L9OfCzBIZbNZt3R8vrjMFT%7E3w__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM ef925d3fc04e194d5f8bd0ed733c6c10 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 38 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-12 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I have never believed that this could happen to me and my family, that this is possible in this day and age. That war can take on such a scale and losses, that people can be like this. When I saw the tanks and cars under fire after the night battle, I knew something was wrong. Although I believed until the last that it was temporary and everything would be over in a day or two. But everything was getting worse. Snipers shot passers-by, robbed shops and took phones from the population, people disappeared. Panic began in the city, people massively bought food in stores and medicines in pharmacies, you could stand in line, in the cold, almost the whole day. Pensioners and those with small children suffered especially, because not everyone could get to a pharmacy or a store, especially those who lived in the village. The occupiers were at every step, went from house to house, took food and clothes, kicked people out of the house. I remember that my friend's old mother died, and after her death she lay in the garage for a week, because the invaders did not even allow her to be buried properly. A friend made a coffin himself, from materials at hand, and we managed to bury her somehow, to the sound of explosions. Scary moments. Then there were many things, but this was the most memorable. It became a little easier when communication appeared and we could talk to relatives, my mother lived alone at the other end of the city, there was no way to get there because of checkpoints. We, in particular, beca,e friends with their neighbors, helped each other as much as we could - with food, medicine, clothes for children. We brought food for pensioners. And thanks to some of my knowledge of radio electronics, I even managed to convert a solar-powered flashlight into a phone charger, because there was no light for more than two weeks. It became easier when I managed to send my wife and child to Western Ukraine. The thought that they were safe was comforting. It was hard without them, but it had to be done. I want the war to end soon. In order not to feel emotional pain, because almost every day or every day or two someone is injured, or someone is shot at, or someone dies, I want this horror to finally end. Ніколи не вірив, що таке може статися зі мною та моєю родиною, що це можливо у наш час. Що війна може набути таких масштабів та втрат, що люди можуть бути такими. Коли я побачив обстріляні танки та машини після нічного бою, зрозумів, що відбувається щось не те. Хоч до останнього вірив, що це тимчасово і за день-два все скінчиться. Але все ставало ще гірше. Снайпери відстрілювали перехожих, грабували магазини та відбирали телефони у населення, зникали люди. У місті почалася паніка, люди масово скуповували продукти в магазинах та ліки в аптеках, в черзі, на морозі, можна було простояти майже цілий день. Особливо страждали пенсіонери та ті, в кого були маленькі діти, адже не в кожного була змога дістатися до аптеки чи магазину, особливо страждали ті, хто жили в селі. Окупанти були на кожному кроці, ходили по хатах, відбирали продукти та одяг, виганяли з дому. Пам`ятаю, у мого друга померла старенька мати, яка після смерті пролежала тиждень у гаражі, бо загарбники не давали навіть поховати її належним чином. Друг сам, з підручних матеріалів зробив труну і нам вдалося, під звуки вибухів, але хоч якось її поховати. Страшні моменти. Потім було багато всього, але це запам`яталося найбільше. Трішки легше ставало, коли з`являвся зв`язок і можна поговорити з рідними, моя мати жила сама на іншому кінці міста, дістатися туди не було можливості через блок-пости. Особливо здружилися з сусідами, допомагали один одному як могли – продуктами, ліками, одягом для дітей. Носили їсти по вулиці для пенсінерів. А завдяки деяким моїм знанням з радіоелектроніки мені навіть вдалося переобладнати ліхарик на сонячній батареї в зарядку для телефона, бо світла не було більше двох тижнів. Легше стало, коли вдалося відправити дружину з дитиною на Західну Україну. Думка, що вони в безпеці заспокоювала. Було важко без них, але це потрібно було зробити. Хочеться скорішого закінчення війни. Щоб не відчувати душевного болю, тому що майже щодня або через день-два хтось поранений, чи когось обстріляли, чи хтось помер, хочеться, щоб це жахіття нарешті скінчилося. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 348 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 348 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/65ad1da23e962c27b519ce5bfe5cd2c1.pdf?Expires=1779321600&Signature=HRC76wtGQFM1rOfDI1Bre5Mhe%7EheCHeeN9-N7Ewm7ppOWgjYGdYY0t51HA9DLcnVYG-GpX57mTt77XwJM8AdK0fSstCryuLQVrrn0cNpmXML0Drcl78-2dZFal9y3b%7E6JTkO0qdV-02nBgfne31WXRDea6Y%7Ew%7E3CKHqqAbaToW0yEKWWLXk7nbtRuSyZgqybPG-tRQBh%7EK0W8yObQLbHDhKVPPOEJqgadR1j7b2ETs7IluA%7Ef%7Eg0i9WgD2fV9UqUfROeULwGDW8Plg4vUz-e5NdLcvurxD4R%7E512PXveKEkim6vxURABw6uiYWuKt4SGTRm9lUsrXCNM-5w5vYFJfQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM d2799cc95b378267fb7c313c02073e59 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 33 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-06-15 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I knew it was possible long before the new year. When my beloved said that maybe he will meet the new year at the border, because... It was scary even then - something that cannot be put in the head - is possible. I never was very religious, but after the information I received, every day, passing by the church, I mentally prayed to the Lord: "Don't let my beloved have to kill..." As for millions of Ukrainians, the morning of the th for me began with a call, even before the alarm clock. Excited voice of a colleague: "-Turn on the TV..." "-[NAME], what happened?" "But turn it on!" "-Attacked?" - I understand, I understand without words, but... "-God save us" - a short answer, short horns ... And in two minutes, somewhere still far away, but legible - guns... Then the autopilot turned on, which probably it still hasn't turned off... Bug-out bags, maps, candles, power banks, instruction to my -year-old son and how many things I simply can't remember (but so little time has passed!) Around noon, columns of enemy equipment already entered the city.. I won't describe everything, I'll just get tired of typing. But perhaps the most terrible thing was not the lack of heat in the house (because I have a stove in the house, an ax and a forest nearby), not the lack of water (because you can find a well), not the lack of electricity (because you can store food as the old woman told - ice and sawdust ). Torture was the absolute lack of communication. We were already falling asleep under the cannonades - they were pounding the neighboring town with artillery. My son has already learned by the sound of the shooting, and whether it was a departure or an arrival ... But the most frightening thing for me was the "manpower". From the arrival, death can be instantaneous, but from the hands of the occupier... I used to grumble that we live on the outskirts and it takes a long time to get to work, but it was the outskirts that saved us - the orcs simply didn't get there... And then there was the evacuation. .. And I tore out my heart. It still hurts unbearably, there in my native [CITY]. It is filled with phantom pains, especially in the morning, in that semi-conscious state of awakening... Tears come until you smoke a cigarette and read "good morning, my love", that state does not let go. I really want to go home, I really want to, and I'm very afraid. So the city was liberated, so now everything is quiet there. The city is slowly being restored, almost all shops are open, the park has the same flawless lawns again. But... The crazy neighbor is only a few tens of kilometers away, and from his territory he shoots everything he can get. And if I have to run away from home again, I will not be able to do it mentally! And this could cost my child's life... I didn't see all that destruction, as they say, "live". I'm afraid to see in reality what I saw on video. I'm afraid to fall asleep alone in our bed with my husband, I'm afraid not to touch him, even with my fingertips... Too much "afraid"! How so?! I'm Ukrainian, I'm a soldier's wife! Some constant between "I'm afraid" and "ashamed"... But I believe, I sincerely believe!!! Everything will be Ukraine!!! Я знала, що це можливо, ще задовго до нового року. Коли коханий сказав, що можливо новий рік зустрічатиме на кордоні, бо... Було вже тоді страшно – те, що ніяк не вкладається в голові – є можливим. Я ніколи не була надто релігійною, але після отриманої інформації, кожного дня, проходячи повз церкву, подумки молила Господа: "Не допусти, аби моєму коханому довелося вбивати..." Як і для мільйонів українців, ранок го для мене почався з дзвінка, ще до будильника. Схвильований голос колєжанки: "-Увімкни телевізор..." "-Аліна, що трапилось?" "-Та вмикай же!" "-Напав?" - розумію, без слів розумію, але... "-Спаси нас Боже" - коротка відповідь, короткі гудки ... А за дві хвилини, десь ще зовсім далеко, але розбірливою - гармати... Тоді вімкнувся автопілот, який мабуть і досі не вимкнувся... Тривожні валізки, карти, свічки, павербанки, інструктаж -ти річному сину і скільки всього, що просто не можу пригадати (а пройшло ж так мало часу!) Близько обіду в місто вже заїхали колони ворожої техніки... Не опишу всього, просто друкувати втомлюся. Та мабуть самим страшним було не відсутність тепла в оселі (бо в мене ж піч в хаті, сокира і ліс поряд), не відсутність води (бо можна знайти колодязь), не відсутність електрики (бо харчі можна зберігати як бабка розказувала – лід і тирса). Тортурою було абсолютна відсутність зв'язку. Ми вже засинали під канонади – від нас артою лупили по сусідньому місту. Син вже вивчив по звуку, що стріляє, і чи виліт, чи приліт ... Та найстрашніше для мене було саме "жива сила". Від прильоту, смерть може бути миттєвою, а от від рук окупанта... Я раніше бурчала, що живемо на окраїні і до роботи добиратися довго, але саме та окраїна і вберегла – орки туди просто не дійшли... А далі була евакуація... І я вирвала собі серце. Воно й досі нестерпно болить, там у рідному [МІСТО]. Озивається фантомним болями, особливо чогось вранці, в тому напів свідомому стані пробудження... Підступають сльози, поки не випалиш цигарку, і не прочитаєш "доброго ранку, кохана", той стан не відпускає. Дуже хочу повернутися додому, дуже хочу, і дуже боюся. Так місто звільнили, так там все зараз тихо. Місто помалу відновлюють, запрацювали майже всі магазини, в парку знову такі ж бездоганні газони. Але... Божевільний сусід всього в декількох десятках кілометрів, і з своєї території обстрілює все, чого може дістати. І якщо знову доведеться тікати з дому, я на рівні психіки не зможу того зробити! А це ж може вартувати життя моєї дитини... Я не бачила всієї тієї руйнації як то кажуть "в живу" Я боюсь побачити в реальності те, що бачила на відео. Боюсь на самоті засинати в нашому з чоловіком ліжку, боюсь вже не торкнутися його, хоч кінчиками пальців... Занадто багато "боюсь"! Як же ж так?! Я ж Українка, я ж дружина воїна! Якесь постійне між "боюсь" і "соромно"... Але вірю, свято вірю!!! Все буде Україна!!! Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 449 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 449 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/02a08c2d62eda05cca4b492e63c63ace.pdf?Expires=1779321600&Signature=eK-1nlBRaDugVqBkoM9LUAUv2otz9JnZUyVe3GZSR2CjzYZc%7E0nruh7Pw-XD2aoDvSqyzlCBeuRcbxTkhAFCONatMvDAvFT6Ey8SuqHcTyBpIqjWOnWfEed%7EuAhm0y7FoORWtBqZjbEKMDQeZaigJVC7O9se6-Vo5Woc93lNkXNblxCYEPETCNVNUax2SUCICZWOwFc0nyeaAiGLpmbNCfV2TabG6K263OHvX4KmjJWiSNGIy7%7EY-Y1whJ7kh5w6iGFSTsjp8ijEuc4OjbXBpKwDRTJHeRrqNuXLfCLVXNhvLCaztgjeV6d7feD3s8iEtvmVnYGq8H3eLEP1GjsgZw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM cc092ae26d7715fa6115b39e8e160d73 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 28 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-02 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I feel pain, fear for the children, I wonder what will happen next, where to run. The children are young and the sirens are screaming, we need to run, it is cold, my old grandmother is still with us, explosions are going on every minutes, I fear that a rocket will hit our house, that we may not wake up and we don’t even lie down... Children are afraid when there are explosions, it’s scary, we don’t know why, the truth is behind us, the whole world is behind us... live peacefully, Lord help us Біль, страх за дітей, що буде далі, куди бігти, діти маленькі, а сирени кричать, треба бігти, холодно, бабуся старенька з нами ще, вибухи йдуть кожні хвилин, страх від того, що ракета потрапить нам у будинок, що можемо не прокинутися і навіть не лягти... Діти бояться, коли бахкає, один жах, за що нам, це ми не знаємо, за нами правда, за нами весь світ... Дуже важко перебувати в прикордонній зоні, коли вони зовсім поруч, і не дають нам жити спокійно, Господи, допоможи нам. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 622 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 622 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/c405106adac98d5a49fe6523f0b49df1.pdf?Expires=1779321600&Signature=SpZiW5ul924ws2nvcZ0WP8b3rLJhoE6ajE9Rxdij9g1sZJRB48n6x5Cto2kDyMi2-4va5gzpvGPBELIYR7J8R2h6w-mXAVuPIUZYoDm164h-%7EEtuqDH1aRwhT3IcH7Cu80Ias4R-wKk5pXgHlQ6O5VWGRI9UDnR-cspVGen4kLWRIbD9xiMnrz8A3WX0gu3P3KPV1xnjjdI6OALZeTA2mTFA8FCw7P9nEz7F6FkB-LPjSXwC0B4XmNoOqHqZDoGQQTivMXZIx1c3dpexpEnbUQyY0uHhrrwCc2quUPI5eSUm4DHiK--mskv%7EjLCsxsnzjdz9nfH2KoB44Skg8LYVfQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 6063825b0da5e0306194840d3f540e50 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 34 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-02 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни To a large extent, this is hard psychologically. We hear sirens when there are none. You listen carefully, whether you hear any sound, questioning whether they are bombing us. We are always on pills. Значною мірою це показується на психологічному фоні, мимоволі чуєш сирени, коли іх немає, будь-який гуркіт – прислухаєшся, чи не бомблять; постійно на таблетках. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 627 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 627 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/d54f495e2b41b502329f1f4fe6940100.pdf?Expires=1779321600&Signature=qW-Uv9UzESj4AREWhLmmr6djljwPw0lVuWnWUBhZkzMAETUH19XEG2Fps6kdH54NaemXNtT-mPUcj6p9ppDKWN7L2N1lIjGJddMPw1lFHr1WY81dzZYrzV95MTVRXFGxR8coGAXaY4sdTGGeO3bCKG3bThkE-oFk7ykQ8G29BrFE6d0Zaen9sMPcIBbsBT%7EQFYdokEeENBEedxDgp5smnGXTuk4onZJLCTvBwynoeuHNWeMUt1GtAlA0peqSpvsURl%7EB83fzCK2JUL%7ELpgUl1B0qlfMQiQOaV7GSR33Cn2qc4ASkSQCF55rA2XN9ufZeHQgEdkpGHbOq7C-TBxuMHQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 6e574252bab0283feb6c2eb51aa04811 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 24 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-02 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни When the war came to our country, I did not yet realize the scale; when the orcs entered our city in the first days, it was a little scary. And the worst thing happened after the first bombing of our city. When you climb into that cellar with your children, notknowing if we will be saved, but with such hope for salvation. It was scary when planes flew directly over the roof and rockets were fired in the garden, and I rocked the children on the floor in the corridor. The worst thing was for the children. They were still small and had not seen anything in their lives. At the age of , I turned grey out of fear for the lives of my relatives. Every morning began with explosions. Then I called all my relatives to hear their voices. Now that our city is quiet and calm, I am still afraid that it may happen again Коли в нашу країну прийшла війна, я ще не усвідомлювала самих масштабів, коли в перші дні орки зайшли до нашого міста, було трішки лячно. А найстрашніше стало після першого бомбардування нашого міста. Коли з дітьми залазиш до того погреба, не розуміючи, що він не спасе, але в такій надії на спасіння. Страшно було, коли літаки пролітали прямо над дахом і в місті випускали ракети, а я колисала дітей на підлозі в коридорі. Найстрашніше було за дітей, вони ж ще маленькі, і нічого в житті не бачили. В мої роки зі страху за життя рідних я посивіла. Кожен ранок починався з вибухів, потім обдзвонювала всіх родичів, щоб почути їхні голоси. Зараз коли в нашому місті тихо і спокійно, все одно боюсь, що це може повторитися. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 633 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 633 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/672dc1721b3adc5f0e00a0b6af9ce054.pdf?Expires=1779321600&Signature=NHDB-x1as6WLq-Zc%7E89tt1xSOlYAoWi0-p144PQe5vwqeT8VKM9X16Kosu1O8Vt8qEtn1crBDhKM54NrcTOiihlaXswaKxw85CcykNJeUL2AF1ISG9Jb8pb6ANxTH3okLM7gfpjeAcoLfaK21h%7EVmeW-C92cSo96Q203A1qRsGkd9kKWuUBZrI8QKxRsVTGPyuVqYvtawJrRSUT3xfwcKYXQVLniW5tiJCDl2DkRmALVU782Dzd8%7EG81kBYMs0VSPAXYytNg32GbLJl5R3l-8tXPj2YHJIJJjJuVLZtxvz%7EF1YD3dPfcFf1WDQtXhIorukZIqjrWwbxaKrzUD0-o4A__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 50238bdfbd27d64ae28fce148caff89b Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-02 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни On February , my sister woke me up with the words, "get up; the war has started." At first, I didn't believe it, but when I heard the first explosions and saw the news, I realized it was true. I didn't understand what to do in this situation; lines at gas stations, everyone was running somewhere, buying something, fussing. Then orcs entered our place, and skirmishes and explosions began. It was terrifying. I was perturbed about my dad, who lives in [CITY], and it's an absolute hell there. During the day, it was not as scary as at night. The most challenging thing was when planes started flying over our city, specifically our house. When you wake up to the whistling of rockets flying over you and to the sound of sirens and explosions. We were sitting in the corridor when our city began to be bombed. I was also perturbed about my grandmother, who lives in [CITY]. When the School was shot, it was terrifying; thunderous sounds were heard from that area, although I am ten kilometres from there. Even now, my dad is in [CITY], and there are deafening sounds from rockets and planes that fly there daily. Also, I still do not believe that there is a war now. I think this is a dream or some fairy tale. Many of my friends left the country. I stayed in my native land because I am Ukrainian. I am very proud of our country, our songs and our poems. I never even thought that the war would start. I hope that very soon, there will be a peaceful sky above my head. You just need to believe that everything will be fine. All friends and acquaintances will return. We go for a walk with friends, tell each other interesting stories from our lives. It's terrifying because you don't know what will happen tomorrow when you wake up. Every day we pray to God that everything will be fine. I believe we are strong; we will cope and win this war because we are together. It will be quiet and calm, and everything will be as before. I love my country and am proud of everything that it is. I will never leave her because I am Ukrainian. A little more is gone, and the victory will be ours. We will all acheive this victory together. I wish everyone good health. Glory to Ukraine! лютого мені підняла сестра зі словами: «Вставай, почалася війна». Спочатку я не повірила, але згодом коли почула перші вибухи так побачила новини, зрозуміла, що це правда. Я не розуміла, що робити в цій ситуації, черги на заправках, всі кудись бігли, щось купували, метушилися. Потім в наше місто зайшли орки, почалися перестрілки, вибухи. Це було дуже страшно. Надзвичайно я дуже хвилювалася за свого тата, який проживає у [МІСТО], а там справжне пекло. В день було не так лячно, як вночі. Найстрашніше було тоді, коли почали літати літаки над нашим містом, а саме над нашим будинком. Коли прокидаєшся під свист ракет, які також пролітають над тобою, та під звук серен та вибухів Сиділи в коридорі, коли почали бомбардувати наше місто. Також дуже сильно хвилювалась за свою бабусю, яка проживає у [МІСТО]. Коли бомбили училище, було дуже лячно, дуже гучні звуки лунали з того району, хоча я знаходжуся за десять киломентрів звідти. Мій тато навіть зараз знаходиться у [МІСТО] і там дуже гучні звуки, від ракет та літаків, які там кожен день літають. Також я досі не вірю, що зараз війна. Я думаю, що це сон або якась казка. Багато моїх друзів покинули країну. Я залишилась на своїй рідній землі, тому що я українка. Я дуже пишаюсь нашою країною, нашими піснями та віршами. Ніколи навіть не замислювалась, що почнеться війна. Я надіюся, що дуже скоро буде мирне небо над головою. Потрібно тільки вірити, що все буде добре. Всі друзі та знайомі повернуться . Ми сходимо на прогулянку з друзями, розповімо один одному цікаві історії зі свого життя. Дуже страшно, тому що не знаєш, що буде завтра, коли ти прокинешся. Кожен день молимось Богові, щоби все було добре. Я вважаю що ми сильні, ми впораємось та переможемо цю війну. Тому що ми разом. Буде тихо та спокійно і все буде як раніше . Я люблю свою країну та пишаюсь усім що є. Я ніколи Її не покину, так як я є Українка. Залишилось ще трішки і перемога буде за нами. Ми всі дружно здобудемо цю перемогу. Бажаю усім здоров’я. Слава Україні! Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 653 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 653 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/bedb1fb0e066a42562bd63a0c2a3bba0.pdf?Expires=1779321600&Signature=eBhxWP81O6vyckrX8KiuSHbKUwqTdQEvnyDrB%7EvnkIkK3yZBUBq3xZSO2u1N1lKHKE8pDR0t3ntiVZltOGv94QeNODEq%7Efmujs4HX3Gh8I6qM1okIWPQ3boQz2tch8oAo5QrwhQmnQKB10gRd010NEl%7EwrZICo-m7Ai4OVncOnS2OYf70yfWmx94X916kA6%7EKrQyBiF7MGGjkXl8gOBqcXjeUXkXB6qUpW12%7EIWIJq8l1MAmEoPXXfseXtYepQuC7bZ57NBggD%7E77AI0ZXgserQsuJzWFvLw4xJ9IyX-3e9AHoPhsIPBrHnFzhNWTci1sz9CznLb9UFoCrc3O8fYKg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 84beda796344f218d37cce98c1583058 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 25 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-02 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни My twenty-fourth February began at six in the morning when my mother called me and told me to wake up. The war had started. I thought she was making fun of me, and that it wasn't true. My husband and I turned on the TV and saw the news; so, this is a war. We didn't know what to do in this situation, so we prepared documents, medicine and essentials just in case. We went to the store, queues everywhere, traffic jams on the road, a lot of people, they said that orcs were breaking through to the city, explosions could be heard from afar, the rumble of machinery. Already in the evening, the explosions started louder, the equipment entered the city, and the fighting began at the end of the city; our children did not understand anything; they were playing with toys when a shell flew into the neighbouring area, the explosion was very loud, the windows in our house shook, and from the yard, you could see the fire, so we spent the night in the corridor. I had my first hysterics. I am very afraid for my family, children and relatives. Every day it became scarier and scarier. It was scary to go outside. I didn't understand what to do next. Then these cursed orcs began to fly over our city when during the alarm, we climbed into the cellar with the children; a plane flew over our heads. After a few seconds, there was an explosion, and the whole city lost light. I did not understand what to do. I sat and cried with the children. I spent this night by the window, hoping no one would disturb my children's sleep. Every day it became more and more terrible. I prayed and prayed to God that everything would be fine with my relatives. It wasn't so scary during the day, but I was afraid to fall asleep at night because I thought I wouldn't wake up. There were days when the children slept in the corridor, in the cellar. We spent the night with relatives because it was more peaceful, at least not alone. We woke up at night when planes flew by the house and ran to the cellar. It was the first time I saw an airplane so close, right over the roof of my house, and the first time I heard the whistling of rockets overhead when I was running with my children to the cellar. I never thought that I would stay or my children would go to war. It is very scary to watch the news and see how many people suffer from this, how many innocent children have died, and how they have not even seen life. Every day, I pray to God that our country will survive this war, and every night I thank you for now that our city is quiet and peaceful, although the borders are still being shelled. I believe in our victory. I believe that Ukraine will defeat these cursed orcs, and we will once again live in peace and harmony and raise our children in a free and indomitable country. GLORY TO UKRAINE. Моє двадцять четверте лютого почалося о шостій ранку, коли мені зателефонувала мама, сказала: "Доню, прокидайся, почалася війна". Я думала, вона з мене насміхається, і це неправда. Ми з чоловіком ввімкнули телевізор, та побачили новини, так це справді війна. Ми не знали, що робити в цій ситуації, на всякий випадок приготували документи, ліки та речі першої необхідності. Пішли до магазину, всюди черги, на дорозі пробки, купа людей, кажуть що прориваються орки до міста, чутно здалека вибухи, гул техніки. Вже ввечері почалися вибухи гучніше, техніка зайшла до міста, та почалися бої в кінці міста, наші діти нічого не розуміли, гралися в іграшки, як прилетів снаряд в сусідній район, вибух був дуже гучний, в нашому домі задрижали вікна, та з двору було видно пожежу, цю ніч ми провели в коридорі. В мене була перша істерика. Я дуже боюсь за свою сім'ю, дітей та рідних. З кожним днем ставало все страшніше, на вулицю страшно було виходити, я не розуміла, що робити далі. Потім ці кляті орки почали літати над нашим містом, коли під час тривоги ми злазили з дітьми в погреб, в нас над головою пролетів літак, через секунди стався вибух і по всьому місту пропало світло, я не розуміла що робити, сиділа та плакала з дітьми, цю ніч я провела біля вікна, в надії що сон моїх діточок ніхто не потурбує. З кожним днем ставало все страшніше, я молилася та молюся богу, щоб з моїми рідним було все добре. Вдень було не так лячно, але вночі я боялася заснути, бо думала, що вже не прокинуся. Були такі дні, що з дітьми спали в коридорі, в погребі. Ми ночували у родичів, бо спокійніше було, хоча б не самі, прокидалися вночі, коли пролітали літаки біля дому, та бігли в погреб. Я вперше побачила літак так близько, прямо над дахом свого будинку,та вперше почула свист ракет над головою, коли бігли з дітьми до погреба, ніколи не думала що застану я, або мої діти війну. Це дуже лячно, коли дивишся новини і бачиш, скільки людей страждає від цього, скільки невинних діточок померли, а вони навіть життя не бачили. Кожного дня я молюся Богу, щоб наша країна встояла цю війну, а кожної ночі кажу спасибі за те, що зараз в нашому місті тихо і спокійно, хоча кордони досі обстрілюють. Я вірю в нашу перемогу, вірю, що Україна переможе цих клятих орків, і ми знову будемо жити в мирі і злагоді та виховувати наших дітей у вільній та незламній країні. СЛАВА УКРАЇНІ. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 656 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 656 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/7518390d43a698850d5a400f68eaf296.pdf?Expires=1779321600&Signature=p6CVQkG4skLC7Wv345XNhf8oMcX%7E3Y51%7Es0FdBeXank%7E9VburfKJNBydTj5lqLoz15wm%7ECPrABffV%7E0SJI1Sj1yPSTpQf%7EoRgqCr8wEbp%7E3OHh6mHpykKAJgKXo3ZlDEcZF1gTPRz7z%7E8tSWuaPUW8du%7EEhlNfIqg1z7Hk5GQcEhGpfNxiycYaN9NAtSBR8Q6SRTTrvqFI5OK9UdeZbKJ88G0Jd%7EVyBdlwVqqUlLZd6WGG%7EL42i-ZxRgA%7ElbkNABVTDIw9eC3cXixjmaxF1tpEaVk-GZRXuOa%7ETx7Z6vmFcRoPsQN3E-LzJxpFrRzX-23nx2seYzitIRfRrnS3g0vQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 74420391b1a0b3c5554d0b82a2637664 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-02 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни On February , I woke up in the morning because my mother woke me up. Then I turned on the TV and saw the news about the war. I felt terrified and creepy. I didn't know what to do, then I went out and saw that people were running, there were queues at the gas station, and people were running scared. When I returned home, I heard loud explosions from the side of the border. When the years entered our city, then thunderous explosions began. At the war's beginning, we sat in the corridor because the house was shaking from the explosions. I worry about my grandfather, who lives in the city of [CITY]. I am terrified because my grandfather is not with me. My friends have left the city. I miss them very much. We talk with them on social media. Now we are sitting at home. All educational institutions are closed, and I spend time with my friends until : p.m. I also worry about my dad, who lives with my grandfather. Even now, I don't believe our country has a war. I think it's all a fairy tale. Every day my mother and I go to the store, and there is a queue or no goods. Table salt in our city disappeared for a month. I believe that a peaceful sky will come to our country. Every morning I wake up to the sound of explosions of enemy rockets and planes flying over my house. I was terrified when there was an explosion not far from my home when there was an explosion near the school. It was not far from me. An enemy rocket exploded. Every morning I play on the street with my friends. After an evening walk, I started to go home because the air alarm had started, then I saw the news for the city of [CITY]. There were four sirens. I was scared, my friend, because this city is lovely, attractive, there are many beautiful cities, the city of [CITY] was encircled, the town was under the occupation of the fascists for days, thanks to the armed forces of Ukraine, it was freed from the Russian army, the fascists were driven from the city to the border of Ukraine after the armed forces of Ukraine set up a block post between the borders of Ukraine and the Russian Federation, our country is free, we will never walk under an enemy flag, I have great respect for my native Ukraine, and I am a patriot, and very I love my Ukraine. Glory to Ukraine to the heroes, glory to death to the enemy occupiers. I really want to walk under a peaceful sky, And we will continue to live in peace and under our flag, and for these Russian occupiers to get out of my mother Ukraine because we are patriots and will always be them. лютого я прокинулася вранці від того, що мене розбудила матуся. Потім я увімкнула телевізор і побачила новини про війну. Мені стало дуже лячно, моторошно. Я не розуміла, що робити, потім я вийшла на вулицю і побачила, що люди бігали, черги на заправку, люди бігають перелякані. Коли повернулася додому почула гучні вибухи зі сторони кордону. Коли орки увійшли у наше місто, тоді почалися дуже гучні вибухи. На початку війни ми сиділи в коридорі, тому що хата ходила ходором від вибухів. Я переживаю за свого дідуся, який проживає у місті [МІСТО]. Мені дуже лячно за те, що мій рідний дідусь не зі мною поруч. Мої друзі виїхали за місто, я дуже за ними сумую, ми з ними розмовляємо по соціальних мережах. Зараз ми сидимо вдома, всі навчальні заклади закриті, я провожу час зі своїми друзями до :. Також я переживаю за свого тата, який проживає разом з моїм дідусем. Я навіть зараз не вірю, що в нашій країні війна, я думаю, що все це казка. Кожен день ми з мамою ходимо до магазину і кожен день там черги або немає продуктів, кухонна сіль в нашому місті пропала аж на місяць. Я вірю, що в нашій країні настане мирне небо. Кожен ранок я прокидаюсь під шум вибухів ворожих ракет, літаків, які пролітають над моєю оселею. Я дуже злякалася, коли недалеко від моєї оселі був вибух ,коли був вибух біля училища він був недалеко від мене вибухнула ворожа ракета. Кожен ранок я граю на вулиці зі своїми друзями. Після вечірньої прогулянки я почала йти додому, тому що почалася повітряна тривога, потім я побачила новини за місто [МІСТО] там пролунали сирени. Я друже злякалася, тому що це місто дуже гарно, привабливо, там дуже багато гарних міст, місто [МІСТО] було взято в кільце, місто знаходилось під окупацією фашистів днів, завдяки збройним силам України було звільнене від російської армії, фашистів відігнали від міста до кордону України, після збройні сили України облаштувати блок пост між кордонами України і РФ, наша країна вільна, ми ніколи не будемо ходити під ворожим прапором, я дуже поважаю свою рідну Україну і я патріотка і дуже люблю свою Україну. Слава Україні, героям слава, смерть ворожим окупантам. Я дуже хочу ходити під мирним небом, і ми будемо далі жити в спокої і під своїм прапором, і щоб ці російські окупанти вийшли геть з моєї неньки України, бо ми патріоти і будем завжди ними. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 683 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 683 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/b6b37c0112ff637203fa615352a413f1.pdf?Expires=1779321600&Signature=hN2KBEydUJgB4%7EsW4b%7EJXZoYmBqj1jidgPZCZxoVDIOUUfE5qjBMsUe5jUmcL9w-F9kn5nN%7EFxm2ycCbX6ih29AutYVmTfU2XI7Rp6gQdjbAI0q-JqC5x5U0ICUbRkufVi1myWl8ti7CdGIxddRtjYQzkBaR-5lVivRndA08chHi5dAsS3RrsS4HcCAUA8frA8BcHBgjMmM42vWKJaZQSo6zDQFz0u0aeA9bPLnYWd9si7Gx-4gjSiEByCoFdthJ3OHEKdofDfsioI-tpmVqT7vQMvtW45VPDdB-yGxWFEPSaGmyLhOIxbbMI33ZwTIV5KV2Du0QHNshpXW3g%7E5V3Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 5c3bad2ab1ca99f3b7af610c50dd5fd0 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-02 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни On February , I woke up in the morning because my mother woke me up. Then I turned on the TV and saw the news about the war. We became very scary and creepy. I didn't know what to do, then I went outside and saw that people were running, queuing at the gas station, people running scared. When she returned home, she heard loud explosions from the side of the border. When the orcs entered our city, deafening blasts began. At the beginning of the war, we sat in the corridor because the house was moving from the explosions. I live with my grandmother, who lives in the [CITY]. I am terrified that my grandmother is not with me. My friends left the city. I miss them very much. We talk to friends on social media. Now we are sitting at home, all educational institutions are closed, and I spend time with my friends until :. I also worry about my dad, who lives with his grandmother. Even now, I do not believe our country has a war. I think it's all a fairy tale. Every day, my mother and I go to the store. And everyone there is in a queue, or there are no products. Table salt in our place disappeared for a month. I believe that a peaceful sky will come to our country. Every morning I wake up to the sound of enemy missiles and planes flying over my home. I was terrified when they passed close to my house. When the school exploded, it was not far from me. An enemy rocket exploded. Every morning I play outside with my friends. After the evening walk, I started walking home because the air anxiety started. Then I saw the news for [CITY], where four sirens sounded. I was terrified because this city is wonderful, there are many attractive cities, the city of [CITY] was encircled, the town was under the occupation of the Razis for days, thanks to the armed forces of Ukraine, the city was liberated from the Russian army. The Razis were driven from the town to the border of Ukraine. After that, the armed forces of Ukraine set up a block post between the borders of Ukraine and the Russian Federation. I greatly respect my native Ukraine, and I am a patriot and love my Ukraine very much. Glory to Ukraine to the heroes, glory to death to the enemy occupiers. Our country is free. We will never walk under an enemy flag. I want to walk under a peaceful sky. And we will continue to live in peace under our flag, and for these Russian occupiers to get out of my mother Ukraine because we are patriots and will always be them. лютого я прокинулася вранці від того, що мене розбудила матуся. Потім я увімкнула телевізор і побачила новини про війну. Ми стало дуже лячно, моторошно. Я не розуміла, що робити, потім я вийшла на вулицю і побачила, що люди бігали, черги на заправку, люди бігають перелякані. Коли повернулася додому, почула гучні вибухи зі сторони кордону. Коли орки увійшли у наше місто, тоді почалися дуже гучні вибухи. На початку війни ми сиділи в коридорі, тому що хата ходила ходором від вибухів. Я дуже переживаю за свою бабусю, що живе в місто [МІСТО]. Мені дуже лячно, що моя бабуся не зі мною поруч. Мої друзі виїхали за місто, я дуже за ними сумую. Ми зними розмовляємо по соціальних мережах. Зараз ми сидимо вдома, всі навчальні заклади закриті, я провожу час зі своїми друзями до :. Також я переживаю за свого тата, який проживає змоей бабусей. Я навіть зараз не вірю, що в нашій країні війна. Я думаю, що це все казка. Кожен день ми з мамою ходимо до магазину. І кожен там черги або не має продуктів. Кухонна сіль в нашоиу місці пропала прям на місяць. Я вірю що в нашій країні настане мирне небо. Кожен ранок я прокидаюсь від шуму ворожих ракет, літаків які пролітають над моєю оселею. Я дуже злякалася прилетіли недалеко від моєю оселею. Коли був вибух училищя він був недалеко від мене вибухнила ворожа ракета. Кожен ранок я граю на вулице друзями. Після вечірньої прогулянки я почала йти додому тому що почалася повітряна тривога. Потім я побачила новини за місто [МІСТО] там пролунали сирени. Я дуже злякалася тому що це місто дуже гарне, привабливе там дуже багато гарних міст, було взято місто [МІСТО] в кільце, місто знаходилося під окупацією рашистів днів завдяки збройних силах України місто було звільнено від російської армії. Рашистів відігнали від міста до кордону України. Після збройні сили України облаштували блок пост між кордонами України і РФ. Я дуже поважаю свою рідну Україну і я патріотка і дуже люблю свою Україну. Слава Україні героям слава смерть ворожим окупантам.Наша країна вільна,ми ніколи не будемо ходити під ворожим прапором. Я дуже хочу ходити під мирним небом. І ми будемо далі жити в спокої і під своїм прапором, і щоб ці російські окупанти вишли геть с моєї неньки України, бо ми патріоти і будем завжди ними Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 684 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 684 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/f694902a3c941ce13e83cb3704ebc6ae.pdf?Expires=1779321600&Signature=bu5CrllLJ8R5zc2M3bUYSLmZkGS-Ur5yomCSfyU0%7EQO3PJ7xj8lf-AOBFcmOBreqZABWOzQmsxVRBXSrBF1xXr4ZbziSSvOoSjzbKio-%7E7S1w-ZPpnkiYlMYJ7D8e7DRqqUTikREhF8x1LctL6vh09i-LRfs5jzQd1RbMsCmp80l8g9sulxW%7E2%7EZHtgoyYVu6YxNwYBec4fM9kNicAvxx37JLqhgwkL4Ay%7EvnybX8Ap2CYQWbUDlfH1Hz1IPzgoW7j7KLJUgTxWN38eUhjcvgwUFqjHA3HCivod99wqlH3lcDWV6ny4v8omgoAvR%7E48mWIcELccqKJbf-gA8R70sVA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 2cf2318d48193016dee9578b355767ab Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 26 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни My worries are primarily for my children. And also for all of the children in Ukraine and our soldiers fighting for our Ukraine. Моє переживання більш за все за дітей своїх. А також за всіх дітей на Україні і за наших військових, які боряться за нашу Україну. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 708 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 708 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/ee15ffa99a9349c2645fc2356fbcfccc.pdf?Expires=1779321600&Signature=l5ZlPJtklvrWRwQT1mMz7MlWvrqYu85mVCOVEqfTG-oi%7En6k4siOHStnM6T4c6CsRV0JibBOeCZKtS1LznIEwXLepLCwAzbI7RtGJqZFjbiezaD%7El0XWcOCNTX04dSZC7w-zafyg6QFo5sN2n0JrUiqACp2uDL-d-X9JaOaORCUrekBL1eutTfyVHnt4zQfeayd7OwSVLGbypbAGCFnFLB6brhf5bZMyV741bdiSR8EWvwIbng-3RX4VvB%7EE2E1D1nHwEbaotqf%7Ex3wAsfeiQG7163j0QA4P99JUpzWwuU-7C5cG-0fAce1UoZ9ydxVQdyIO3SBZytBmqnaA14aktQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 8be812938a41253fe4dc60f2e864ae45 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 27 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни At this moment, I am afraid for my children. На даний момент боюся за себе і дітей. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 722 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 722 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/81b8d111ef49a9acee96ab8e78b538c1.pdf?Expires=1779321600&Signature=EIMFAT1XxEKOO0Z8aSlQ6PVH8ysxwDiA1Y1P37q7qm1wqY3Ro4yhs9rq2BJMgi9VXcXgHk5zUFTlqqXMvnSaFZz9EN0Nb7zO7lJ9BEcDDuZRznwGTw1Gw9OmhlYteTiaIHvtDUWOI%7ExzAj0zPz-8k7yNOQYfc5KG3LuS%7EI%7EBuSIne8mdxRvPkzijM30UMvhnabz7m79vBt97dlm6KnhYR%7EAPdQjyv%7EB94nQvsx03UZq0IFmxcrQ2tTYvKf-QW4u3D2yJ9tuDWImeTFyq2Rv5fmrB4Ui7Q67gi9Qu2GuOgdIyQoQmPPAxCq3muANVoE4aHYT5qNAEy86nhurzPVJbfw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM bd5e70e37a6de50d1f1493a1444e4e2d Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 34 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни It is hard to survive all this, especially when the children are scared. You worry about their lives and psychological stress. We had to run away with nothing with the children in our arms, the volunteers helped us a lot, but still, we left our home, our past life, friends, and relatives for the sake of the children so that they could sleep peacefully and not be afraid, so as not to sit in a damp basement, the children were apprehensive and restless and are still scared of various sounds, it is sad that my daughter, at the age of seven, knows what war is and begins to cry from the sounds of sirens, a son who is three years, the little darling is currently listening to the sounds, in the eyes of my children I see fear and psychological tension, I always try to be close, hug the children more often and pay more attention to them, so that they survive all this horror of war when you hear shots and explosions. We want to return to our everyday life very badly. We want to see smiles on children’s faces and joy in our eyes. Some people perceive us nicely, others look away and do everything possible to worsen our lives, but where do we go next? Thanks to volunteers, we have what we need to eat and what we need to feed our children. Because I have six of them, the older ones experience it differently. They have already understood what is happening and know what to expect at any moment; it is complicated, and at the moment, only psychological support is needed, but people are also different. We ran away and took the animals with us, so people were disturbed by the crying of children, all the dogs were unleashed on us, and there was no protection. This is the most painful thing. I always dreamed of a big family, I have one, but there is no protection from external influences and war. I do not want the youngest child, five months old, to grow up in such conditions, where people have malice and hatred, where people ignore common problems; we do not want war; we are for peace and good relations between people. Thank you to kind and sincere people; they helped and supported us a lot. Дуже важко пережити це все, особливо, коли дітки перелякані, переживаєш за їх життя і психологічне напруження, втікати прийшлось без нічого з дітьми на руках, волонтери дуже нам допомогали, але всеодно ми залишили домівку, минуле життя, друзів, рідних заради діток,щоб вони могли спати спокійно і не боятися, щоб не сидіти в сирому підвалі, діти дуже переживали і були неспокійні і до сих пір бояться різних звуків, дуже важко, що донька у сім років знає, що таке війна і від звуків сирен починає плакати, синочок, якому три роки, маленький пустун на теперішній час прислуховується до звуків, в очах дітей я бачу переляк і психологічне напруження, завжди стараюсь бути рядом,частіше обнімати діток і побільше приділяти увагу їм, щоб вони пережили весь цей жах війни, коли чути вистріли і взриви. Дуже хочемо вернутися до звичного життя, хочеться бачити на дитячих личках усмішку, а в очах радість. Одні люди нас сприймають добре, інші дивляться косо і роблять все можливе, щоб погіршити наше життя, але куди далі. Завдяки волонтерам ми маємо, що їсти, чим дітей годувати, бо в мене їх шестеро, старші переживають це по-іншому, вони вже зрозуміли, що робиться і знають, чого можна очікувати в будь-який момент, це дуже складно і на даний момент нам тільки потрібна психологічна підтримка, але і люди є різні, ми втікали і тварин забрали з собою, так людям вже вони заважають і заважає плач дітей, на нас спустили всіх собак, а захисту немає, це найбільш болюче, я завжди мріяла про велику родину, в мене вона є, але немає захисту від зовнішніх впливів і війни. Найменшій дитині п'ять місяців, я не хочу, щоб вона росла в таких умовах, де в людей є злоба і ненависть, де люди не звертають увагу на звичайні проблеми, ми не хотіли війни, ми за мир і за добре відношення між людьми. Дякуємо добрим і щирим людям, нам дуже допомогли і підтримали. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 745 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 745 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/35b35e644e4f0a97ddd5bdb0e8a59f56.pdf?Expires=1779321600&Signature=DCLTI3MhNBObZXsrdTrfIHnkAhUq%7EscvrlJFh8iqGO2KVyoqTJKaWqBapQ508b58GJTHsNMAmsXVX9c3zRF8fUL9FTDIXEzAlxL5SHWDSKE%7EoO5pVWFVw2Y38odY3IcMUZM2VlZq5pEhJnImiOBHO%7Eljx%7EZpD151BT3vvvxy1cQ6VHM1oqpVj311qdtOxiLRqPcXoADZ7-G1zttIK-%7EG57AcRD6Nh3QBN8G1N-%7EwHEelrpDaTdxs9oOvnsigi9ptz1CQKzby%7EzMKF6851Dvy-P9lFovcaWgS3ub%7EMgiYegoYPBIsZFJW-yd54kCKs7Gm25w5yeSkSBo9Y4QgpbBaQw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 511c5f4406758be6ad69dfd66665fdfd Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 34 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Good afternoon to everyone. My name is [NAME]. I lived with my family in the [CITY] territorial community of the Sumy region. Due to hostilities and the occupation of [CITY], I was forced to leave for a safer place to save myself and my children. Accordingly, I lost work. My husband serves in the [INSTITUTION]. My brother serves on the front line. I have cancer, and constantly need supportive treatment. We are actively trying to get a job somewhere, but it isn’t easy. Since February, we have been left with no income at all and no social benefits. We have two children we are raising. Due to the difficult financial situation, the sounds of shelling and news from other cities, we are in constant tension. Our attitude toward life changed a lot; the war showed the true FACES of many... Frankly speaking, the idea that something will change for the better shortly fades away...Hands drop altogether. There is no desire to live like this...I want to fall asleep peacefully and not have to pray with thoughts that you may not wake up...Thank you Усім доброго дня. Мене звати [ІМ'Я]. Я із сім'єю жила у [МІСТО] територіальній громаді Сумської області. У зв'язку із бойовими діями та окупацією [МІСТО], я була вимушена виїхати у більш безпечне місце, щоб врятувати себе і своїх дітей. Відповідно втратила роботу. Чоловік мій служить у [ІНСТИТУЦІЯ], брат служить на першій лінії фронту. Хворію на онкологію і постійно потребую підтримуючого лікування. Зараз активно намагаємося кудись влаштуватися на роботу, але дуже з цим тяжко. З лютого ми залишилися зовсім без доходу,ніяких соціальних виплат не отримую. На вихованні маємо двох дітей. Через скрутне фінансове становище, звуки обстрілів і новини з інших міст, ми знаходимось у постійній напрузі. Дуже змінилося ставлення до життя, війна показала справжні ОБЛИЧЧЯ багатьох...Чесно кажучи, з кожним днем віра у те, що найближчим часом щось зміниться на краще, гасне... Руки зовсім опускаються, немає бажання так жити... Дуже хочеться спокійно засинати, а не молитися з думками про те, що можеш не прокинутись... Дякую Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 752 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 752 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9b8499753762cbc3d2bb933caf661b7b.pdf?Expires=1779321600&Signature=stSPgtJ%7EapP7HA1OCbAbcrjIIsaVM9JfRg5Tp%7EDOJhK1vc8LqmALl2VNh75H03DO4-eedj7tHfbHpoGnQlCaV2p6Gl-QtM0Ee-qxWURPoGk0nlfwtLKtC6wtQtnsxCWbbKfSMR42QEJxFP9G2bT3dZOfvMS%7EuHLCXFzGiLq4IxCSPQ8N3JvVydclx2GjsFejpz6o0eMzCI84LCnaGxfI88O8jqPsQNLDucRsOUAYjOy5SdMnblzSPRETVRL%7E2MwRYrSK29%7EtUV%7EU6nIiMKuqUCyl-RVcUCRRXxaE5ZRFMAE7YMGkWrNcPYSvCNpHKTSTZ0BegLdvRD1TlEFMDJpqkQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 18dd0f78123e074bf5d63e929e44656c Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 30 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I am a single mother of a disabled child. With the beginning of the war, living became even more challenging. Я одинока мама дитини з інвалідністю. З початком війни стало ще складніше жити. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 766 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 766 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/39337fa9c9704e0855d393a45ee53c4d.pdf?Expires=1779321600&Signature=ia8obWfZfwi5263Q4oV7PnfFBzc37yUpNZz28rRno1W7qJ1KDXOev9plZaiUaPxiqUBKQsve5XK2pxKWzNtgI50dp9es-bZWJzyA5OIudsv-d18OXKqYAvRhH9OHjZnthf7QZND4HBaoBjAYDjPIHntbY%7Eohr6bq75Q64AdPporj8dSYvG9m5yL6EQ4BmMlSjycmh14I7%7E%7EHIgQw-M12NMhWW3BmMb29L2f1AHQy8WGpDl5Z6GL84Zk0Rp2I6mnWZxLDTXlQlJVmQc7gDd4zrSwr9dOIe%7EWTFB39vo%7EcErYjFVOelRqhF4UvstA4fEO0pWTmdS2pCua4L7LJPMMFrQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 6973b904c8f1c7ac66a52fd336f7dca8 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 34 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни It isn't easy. Yes, it is a stressful situation for me. We have four children. We didn't even know what to do. Whether to stay in the city or go abroad, all the people we know have gone abroad, but we decided to stay in [CITY]. Since it is tough to take four children abroad, find housing, and work. We were terrified when tanks freely drove around the city. It was difficult in the first days of the war; there was no choice of goods on the shelves. It was necessary to stand [in line] for several hours to buy groceries. It was challenging when planes flew every evening. We hid in the basement. It was difficult emotionally, as we did not know where the bomb would fall this time. Our children were not very afraid. They trusted adults. We woke the children at night and at three o'clock to have time to hide. There were cases when the little one fell asleep in a sitting position. Even now, my daughter is .; she says they went to hide at the siren. Many friends were lost during the war, and some showed their true colours. Even relatives turned out to be enemies. Every such evening, we took out a candle, prayed and read ... Now it's calmer, but since we are a border town, we don't know what to expect next. Almost every day, we hear explosions as the shelling of our region continues. We don't even know if the children will go to school...as there are air strikes every day. Sometimes I think of going abroad, but my parents hold me back. Also, everything has become more expensive. Sometimes you walk around the city and worry about whether it is safe in our city. I hope the war will end soon and we can go to school as usual. Children also want to go to school offline. Now people are gradually returning to their normal lives. Transport is running. There are enough products in stores. We can only hope that we will overcome everything because we are together. Дуже важко, так я це стресова ситуація. У нас дітей, ми навіть не знали, що робити. Чи залишитись у місті, чи виїхати за кордон. Всі знайомі люди виїхали за кордон, але ми вирішити залишитись у [МІСТО]. Так як дітей дуже важко вивезти за кордон, знайти житло, роботу. Дуже боялися, коли танки вільно їздили по місту. Важко в перші дні війни, на полицях не було вибору товарів. Потрібно було простояти декілька годин, щоб купити продукти. Було особливо важко, коли кожен вечір літали літаки, ми ховались в підвал. Важко емоційно, так як не знали, куди в цей раз упаде бомба. Діти не дуже боялись, вони довіряли дорослим. Ми будили дітей і в час ночі, і в три часи, щоб встигнути сховатись... Були випадки, коли малеча засинала у сидячому положенні. Навіть зараз доньці ., вона при сирені каже: "Пішли ховатись". За час війни втратили багато друзів, деякі з них показали справжнє обличчя. Навіть родичі виявились ворогами. В кожен такий вечір ми діставали свічку, молитви і читали... Зараз спокійніше, але так як ми прикордонне місто, ми не знаємо, чого далі чекати. Майже кожного дня ми чуємо вибухи . Так як тривають обстріли нашої області. Ми навіть не знаємо, чи підуть діти до школи... так як кожного дня повітряні тривоги. Іноді думаю виїхати за кордон, але тримають батьки. Також все подорожчало, часом йдеш по місту і переживання, чи безпечно в нашому місті. Я маю надію, що скоро війна закінчиться і ми зможемо ходити в школу у звичному режимі. Діти також хочуть ходити до школи в офлайн режимі. Зараз поступово люди повертаються до звичного життя. Їздить транспорт, в магазинах є продукти у достатній кількості. Залишається надіятись, що ми все подолаємо. Так як ми разом. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 767 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 767 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/8fc9ad25ca622ec139b5b457a59f6a23.pdf?Expires=1779321600&Signature=wPVmVpyXVDiBJNcElxWPUrQoy3FBz%7ECw4TiFakpzB8xNcEkWGv7pF-xz-RHPBFoE5k0XlrRjs8Ny3DAdc8ZXUwtYavF2lSydV3SRjSVuFNmAy4a%7EJwfbbErR-jsJIsDr5vHEfz7u-%7EvwS16OaMtZPkKffBsIC5VyNuM7d4D9Sv8SbeB8ZiwpcJcWq0kHHWC2gAtVvLDOn8XchJhUhEGJ8eNuEmdWH3cI3cAaSGxflNXvblG2oVwPSZD98Uj55qeMryiqI9kp2l3aLbbBtR1WVWfXp98-fSczkE3LaTfh8a7jwFUql9wZ4xpQw5ZGxFS06O2zcSGqpR6EvkrS5pokhw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 72ef05e3733d5f028bb37788f038dada Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 24 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни On February , my children and I woke up to the sound of a siren and an explosion at the border. We hurriedly started to collect the emergency suitcase. It was terrifying, not for ourselves but for our son and daughter. They did not understand very well what was causing their mother to cry. During the first month, we often saw explosions and eternal alarm. With each siren, we ran to the shelter. лютого ми з дітьми прокинулися від звуку сирени і вибуху на кордоні, поспіхом почали збирати екстрену валізу, було дуже страшно не за себе, а за сина і доньку, вони не дуже сильно розуміли, чому плаче мама. Перший місяць ми часто бачили вибухи і вічну тривогу, за кожної сирени бігали до сховища. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 771 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 771 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/f9369565e0bee50d11ad30f1e2f26763.pdf?Expires=1779321600&Signature=u7myBX4Ln%7EWs4V8YGLaDcIZGJy432aKc8dgRzcISwLCwlUUw74QwP72yeYbAiwQcXmCpEr2s3F3EbbrpG2J9fovPQW9tJCuB5L5pmOmRjiSrpFbTlsMpci-T6C3er0LPhNVuBeI52wvHe9AEwdd2Ob6Xpr%7ECTO%7E2Dc5-jlLcQVNovgcKH9YZ7mU0AxsTGLRMaAqK7LZY%7E31xsarPN%7E%7ES-U70wAG7ALbpAjGd4dVGoI1pxJFaWQJ-jMpOxooWiogoeDoSoq2EZ6Znl7M8ieyPtTpcl55J7xqkTMj65J6Tk7XxEYctyyQLWkzdhN-Q5%7EwBt1yk1fqzykVWjkfiqDlrGg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM cd43cf7720ff2d3fb0ee0a81fc7265d8 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 25 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни My name is [NAME]. I am a single mother. I have two young sons. The first days of the war were terrifying. First, the sirens howled, and then everything started. During the first explosions, we didn't know what to do. My children and I were sitting in the cellar. The children were terrified. My eldest son, who is seven years old, did not know what to do or where to run. We stayed quietly in the cellar until morning. In the morning, we discovered that some houses were burned, and many things were destroyed. Thank God that our home is intact and not destroyed. Products to buy were a financial problem, and the shops were empty. Thanks to the people, milk was brought to the children and distributed free of charge. It saved us a lot. Thanks to the volunteers who helped with food and diapers. We have very nice and kind people in Ukraine. We are very grateful for the help of everyone who helped, and we are very grateful to our defenders. May God protect them. We believe that Ukraine will win. Glory to Ukraine. Мене звати [ІМ'Я], я одинока мама, у мене два сина малолітніх. Перші дні війни було дуже страшно, спершу вили сирени, а потім все й почалося. Перші вибухи, ми не знали, що робити. Ми з дітьми сиділи в погребі. Діти були дуже налякані, мій старший син, якому років, він не знав, що робити, куди бігати. Ми пробули в погребі тихенько до самого ранку. На ранок ми дізналися, що деякі будинкі згоріли, багато чого зруйнованого, спасибі богові, що наш дім цілий і не зруйнований. Продуктів, щоб купити була проблема, що фінансова іще й магазини були порожні. Спасибі людям, діткам привозили молоко безплатно роздавали. Нас це дуже врятувало. Спасибі волонтерам, які допомагали їжею і памперсами. У нас в Україні дуже гарні і добрі люди. Ми дуже вдячні за допомогу всім, хто допомагав , і дуже вдячні нашим захисникам, хай їх береже бог. Ми віримо, що Україна переможе. Слава Україні. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 778 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 778 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/4b56866307fc575b647cba0605c85ba0.pdf?Expires=1779321600&Signature=iWzqxJoBzsBUImiGVexYevatHlDlaXmoY5IUnDhQVDRbV3DOdXiB4DB45b4OvCoj5FpQOrMfUTzXySA9P7XO3-nduEtXBlfMlY06QdZUqn0ijPk8dLsZ8aSmKGCPAGuPbIiOvJG3iG-hO0fRKLeI8qfWiijFV9S7pZmtJv8w93IX3Ao9byLkk8o2M1NUeZGGfUTMX8GHqIoRhXfEsOXb1e71V2rkgXGvB57jnZu7uP0kIdoMFEmpTOC6SqPVaEqqrtBwDZSkD81hfP8CdhbLpgfa41NRN%7Egm5uQDnoC8P0P6hHEdb1muZWtoTMLXgy%7E-k0I1aeNkirbKGOudKP2d7A__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 79e6f318a5c9affd36ab59d9acd8c1f1 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 34 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I will never forget the day when the war began. The morning began with the teachers of my children informing me that the children were not going to school. Then the tanks started to drive freely for two weeks. That is, no one stopped them. Then the horrors began; frequent sirens and bombings from airplanes are so scary when you sit endlessly with your children in the basement and can’t get out. My youngest son was only five months old at the time. He was constantly crying, and my daughter sat next to me and was shaking with fear when we were bombed, constantly repeating whether we would live or not; it’s just a horror that cannot be expressed in words. Ніколи не забуду цей день, коли почалася війна, ранок почався з того, що класні керівники моїх дітей повідомили про те, що діти не йдуть до школи. Потім почали їхати танки, їхали вільно протягом двох тижнів, тобто їх ніхто не зупиняв. Потім почалися самі жахіття часті сирени, бомбіжки з літаків - це так страшно, коли без кінця сидиш з дітьми у підвалі і не можеш вийти, меншому моєму синочку тоді лише було місяців, він постійно дуже плакав, донька сиділа поруч і дуже трусилася від страху, коли нас бомбили, постійно повторюючи, ми будемо жити чи ні, це просто жах не можна передати словами. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 806 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 806 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/e24c8289e3015f6be564561bfcd31d42.pdf?Expires=1779321600&Signature=D9CfXtwePZEE9HzpglJ9VOyWKFSJlEeh1bgbbpItWVI58SDN0JlCw9sRxOlsiopqqYiLv9OAwHBwF1yUWJgiGdO9UUy2KMpdAyEcwzL-%7EaNJSPB97KAfAIbuJM9eGUhdeMb7K%7E0xGhnHPFYQhp3B%7E48u58PV2uGsltGYv1bSc1cg-Gz9Osv1ozpi2dEF1K4pwIFa5Ccoi5D%7EdXpkG1RtFTlfz-8tf-fwCnVG-WgGWXZnUy1JmvBOyJwgn8yYL86-blHXkJGcPhA1QnGEM40Nwi0IOZJNvQ1Sae0cY1jCxeozhBFSxrfatG0WkMxo7CAnmC59mEl7%7Eb8r0B2tDAuSoQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM cebc0348f4709b2c0b78bb12aa962f4c Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 33 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни When acquaintances called me on the morning of February , , and said only one thing: "Collect the documents," I asked in confusion: "What happened" the answer was only one: "Go outside." My documents were collected in a week, I don't know why, but I had a feeling that maybe something bad was going to happen. When we went out in the afternoon, it was something scary, long queues at shops, pharmacies, ATMs, and queues of cars leaving the city. Until the last minute, I did not want to believe it was true. But I realized it was true when I heard the first explosions at one o'clock in the afternoon. I almost lost consciousness, and my temperature rose. It was shock and horror. And then everything was like in a fog. Anxiety - basement, basement - anxiety. The other day the news, there were many tears when we saw how our cities are being destroyed. The worst thing is when there are children. I have a daughter, four years old. This is the main thing, who needs to be saved? A lot of information had to be conveyed to the child, why we were in the basement, why we were sleeping almost clothed, and what kind of explosions these were. After ten days of such hell, we moved to a village in our region, but there were no battles. I rented an apartment, and my daughter and I returned to life a little. But when the years were kicked out of our region, they started to beat the border villages; our village is one of them. And the hell started again, night explosions, shelling, etc. We are now back in the city again; it is safer for now. But the siren still makes my blood run cold; we often hide in the corridor when the sirens sound. Let no one ever know what war is and how terrible it is. And to our beloved country, a peaceful sky and victory for us Коли мені .. вранці зателефонували знайомі і сказали лише одне: "Збирай документи", а я в нерозумінні запитала: "Що трапилось", відповідь була лише одна: "Вийди на вулицю". Мої документи були зібрані за тиждень, не знаю чому, але я відчувала, що, можливо, щось станеться погане. Коли вдень ми вийшли на вулицю, це було щось страшне, великі черги в магазини, в аптеки, до банкоматів, черги авто на виїзд з міста. До останньої хвилини я не хотіла вірити, що це правда. Але коли о першій годині дня я почула перші вибухи, я зрозуміла, що це правда. Я майже втратила свідомість, в мене піднялась температура. Це був шок і жах. А далі все було як в тумані. Тривога – підвал, підвал - тривога. Днями новини, багато сліз, коли бачиш, як знищують наші міста. Саме страшне, це коли є діти, в мене донька, роки. Це головне, кого потрібно врятувати. Дитині потрібно було донести багато інформації, чому ми в підвалі, чому ми спимо майже одягнені, що це за вибухи. Через днів такого пекла ми переїхали в село, воно знаходиться в нашій області, але там не було боїв. Винаймала житло, ми з донькою трішки повернулись до життя. Але коли років вибили з нашої області, вони почали бити по прикордонним селам, наше село одне з таких. І знову розпочався пекло, нічні вибухи, обстріли і т.д. Наразі ми знову повернулись до міста, поки що це безпечніше. Але від сирени досі холодне кров в жилах, частіше при сиренах ми ховаємося в коридорі. Хай ніхто і ніколи не дізнається, що таке війна і наскільки це страшно. А нашій любій країні мирного неба і перемога за нами Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 810 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 810 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/cfd8d5877b5ebab4892a3adae62488c3.pdf?Expires=1779321600&Signature=PAndihueZNT6Gd6nuvii2Au1rwW3byUfQ6E72HQxLdiwYDH5XJmLQNFMUv5PGW6RjOgB0AW1RfHOrOiE3YxTP7n9E0qozUpm5cBUKpGfHxnpSatJQOZcIrFX9-p0Yms9MGPqjWVYoZtJ1kZkIK727i6SF3W0FzGVlDtCvPDdpxl-iZ4SmwAqQ85IWOhdVjEAqOF96KTIu7DfUY9D0Z67w4JWD6LfqnszKPtxPhq6SBd-7jIhJoVh%7EBAukXqd7xZc5WpzR4nO8WJ2aB62wv4TrL5ICnmtfVdV5%7E6xa07v2YU86YaRiOxYVcxebSKLQKlmaWGEr9cv9uD1HhAxW3XtPA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM a27bbe7a7da3b8515aaa882c962ccded Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 28 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни It was terrifying when the house moved at night because two bombs were dropped on a private home on a nearby street. Constantly, with the approach of the evening, animal fear comes because you do not know whether you will wake up the following day or not. Having moved to my grandmother's house, I also thought I would be safe, but rocket attacks were nearby, which took many lives. As a result of the flight, our fence, windows, and part of the roof were broken. I realized that I could not be safe anywhere, in the country that I love more than anything in the world. I constantly try to delay my sleep as far as possible because if I listen to the sounds of sirens, there is no sleep. Anxiety and vigilance are my constant companion. I would like to be more helpful to others, but I can't. I have a little daughter, for whom I am responsible for my life and everything. Було дуже страшно, коли вночі хата ходором ходила, бо на сусідній вулиці скинули бомби на приватний будинок. Постійно з приближенням вечора приходив тваринний страх, адже не знаєш, прокинешся ти чи ні наступного ранку. Переїхавши до бабусі, я теж думала, що буду в безпеці, але і тут неподалік були ракетні прильоти, які забрали безліч життів. Внаслідок прильоту побило наш паркан, вікна, частину покрівлі. Я зрозуміла, що ніде я не можу бути в безпеці, в країні, яку люблю понад усе на світі. Свій сон постійно намагаюсь якомога далі відтягнути, бо вслухаюся у звуки сирен, від того сну фактично немає. Тривога і настороженість мій постійний товариш. Хотілося б бути більше корисною іншим людям, але я не можу. Маю маленьку доньку, за яку відповідаю і життям, і всім. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 841 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 841 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/384293b8b73ecea1fe5f375c875f1f17.pdf?Expires=1779321600&Signature=JJvi9E4LnkGX-yZ08bdkQkOjLSNgMpBkSU7-WcD2-3rq5DGSwHhWaZB6H-qJwpdw0R4Tfh8t-4O5Xm9ar2Mbccfk58II%7E3NIg%7E1chBqENPlkP-F8R1CIPzTbEQ9fCwjaCnVyrgXDSzk4YQOSQ2nxe7SiHNVrB1MouRqQseefgVJpjrBnaDZo2x9Vu0jovbiqZ-WfdWs-cDYNPXwMeR5Hd30LOEOhPJMwVaobds8nHmIyTQsOKNts2KEXaScZBUPMRXPiMED%7E4NhmwODFDAVzECUqDQ1ybyCG3Vkdh2pAJXjGaWH-1ze9mHaLEMyF7hyA-njbD2QYAwe3kg-I26mNXg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 4836d017caee08b33e6a0fe7dea6290d Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 31 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Good afternoon. My name is [NAME]. I am years old. I'm from Ukraine. We lived in the city of [CITY] before the war. I lived with my son and parents, with my disabled brother. I lost my job on February . It was my only income. I have a son, [NAME], who is years old. Since the beginning of the war, we have been hiding in the cellar. My child is very sick. I could not heal him. We were in the city of [CITY] until March . My son stopped sleeping; vomiting began, and he had tremors in his limbs - hands and legs shook themselves. We could not leave through the green corridor, as there were kilometres-long queues. I also nervously stopped eating and sleeping and started losing weight. On March , a neighbour was taking his family to western Ukraine, and there was only one seat in the car. My dad asked him to take us out. On the same day, we left the city. The road was difficult, and we were already in Poland on March . It is challenging for us here, morally and materially. We have no money; we don't know the language. In my years, I have never been abroad. I am very sorry that I did not make a passport for myself and my son abroad before the war. During this time, our psyche has not recovered. I sleep very badly; I wake up at night. My son takes sedatives. We really want to go home but understand that it is impossible now. My parents and disabled brother stayed at home. He is years old - developmentally delayed. I am scared for my parents; I call them - times daily. Especially when I see air alarms in Viber on the program in the Sumy region. My son said that he would not return to Ukraine again as he was afraid that he would be killed by a rocket. I started having panic attacks from nerves; I often feel suffocated, and I don't have enough air. I don't have a job here because I don't know the language. My son and I go to Polish language courses... I want to thank the defenders for defending our country every minute. I also want to wish everyone a peaceful sky above their heads and victory! I believe Ukraine will overcome this evil that came to us on February . Sincerely, [NAME]. Добрий день. Мене звуть [ІМ'Я]. Мені рік. Я з України. Проживала в [МІСТО] до початку війни. Проживала я зі своїм сином та батьками, з братом інвалідом. З лютого втратила роботу. Це був мій єдиний дохід. Маю сина [ІМ'Я], йому років. З початку війни ми ховалися в погребі. Дитина дуже сильно захворіла. Я не могла його вилікувати. До березня перебували у [МІСТО]. Син перестав спати, почалася рвота на нервовій почві, тремор кінцівок - руки і ноги трусилися самі. Виїхати ми не могли зеленим коридором, так як були черги кілометрові. Я також на нервах перестала їсти та спати та почала худати. березня сусід вивозив сім'ю на західну Україну і в машині було одне місце. Мій тато попрохав його забрати нас вивезти. В той же день ми виїхали з міста. Дорога була важкою і вже березня ми були в Польші. Нам дуже важко тут морально і матеріально. Грошей не маємо, мову не знаємо. За свої рік я ні разу не була за кордоном. Я дуже жалкую, що до війни не зробила паспорт собі та сину загран. За цей час психіка наша не відновилася. Я дуже погано сплю, просинаюсь вночі. Син приймає ліки заспокійливі. Дуже хочеться додому, але ми розуміємо, що зараз це неможливо. Вдома залишилися мої батьки та брат інвалід. Йому років - затримка розвитку. Я дуже переживаю за батьків, дзвоню їм по - рази на день. Особливо коли бачу в вайбері по програмі в Сумської області повітряні тривоги. Син сказав, що не повернеться більше в Україну, так як боїться, що його вб'є ракетою. В мене почалися панічні атаки від нервів, я часто задихаюсь, мені не вистачає повітря. Роботи я тут не маю у зв'язку з тим, що не володію мовою. Ходимо с сином на курси польської мови... Хочу подякувати захисникам за те, що відстоююсь нашу країну щохвилини. Також хочу всім побажати мирного неба над головою та перемоги! Я вірю, що Україна подолає цю нечисть, яка прийшла до нас лютого. З повагою [ІМ'Я]. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 847 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 847 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/5c726982152d605673e49c32555bf872.pdf?Expires=1779321600&Signature=KOnvnR9Pj16XlhuksJ9lb2mGgN674SLauDKur0em8Nm52fbHUFCrfZxvjYopD3cI9gPd4FYw6lEKQ3en2AAulwoECGZSYygXV3b8gRQ2uaybu8pCZED5uWdFiU%7Eojyt2zYrmfPMjx6-FSLJSfStqm9euypC-1kclOuDywU9sartuvpnwmxARX6PXmDN8PxewcFWiL--UsTYd5WDjhjGnM0Hi%7E37z5tlzOHGmTqM8wy4W7SoBPM0Hyi40jkFOfo8QQI0rGPLodtEWVoL%7ErXg1mdWOsoN8NiZFl2lom66dW65KXhSXMoBkP4959bUmXhRvTcYGpV4BZ7KEcZ0p0L61JQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM eda31e1393ea940a0efd2988044edb68 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 31 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Good afternoon, my name is [NAME], we were under occupation from the beginning when the orcs were standing, but it was impossible to leave. They checked the phones, and some were shot; everything was raked in the shops and pharmacies. So my husband and I started helping others who needed help. We drove through many checkpoints to another city to bring them insulin, morphine, baby food and other much-needed medicines. Honestly, it was scary, they shot at us, and we stood under machine guns for more than hours. We transported our injured defender, took out people with children and many other things I cannot tell. We tried to help everyone who needed it. Доброго дня, мене звати Анна, ми з самого початку були в окупації, коли стояли орки, та не можливо було виїхати, перевіряли телефони, а в деяких стріляли, в магазинах та аптеках розгребли все. То ми разом з чоловіком почали допомагати іншим, які потребували допомоги. Їздили через кучу постів рашків в інше місто, щоб привезти нашим інсулін, морфій, дитяче харчування та інші вкрай необхідні ліки. Чесно, було страшно, по нас і стріляли, і під автоматими стояли більше х годин. Перевозили контуженого нашого захисника, вивозили людей з дітьми та багато іншого чого не можу розповісти. Ми старалися допомогти всім, хто потребував. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 863 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 863 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/f85c784eda055b39cf150d01a4990b3e.pdf?Expires=1779321600&Signature=KVCuVpt2TrB7ZIO847Rt%7Eqo0L-uJAb2MqpR6Uc1JlFpBG1zK%7Em00FxeKBzjyWfsL-BCQY6tSvVIE71drveuyYMXVz%7EYuKstAuIda6c2GhDbhe1-tIeJL4xjq3zwxRtfZi%7EewR95fliIKWohi0BSqhevRIQ1L3R79w0vmLwkEHvUxrWK0a6FYuRRNJXM%7EG0yARZaMte0lc1Hhr3rG4Hv5vyq5JpuyQscqPEwwNV4v1pwn7NBFpSovxDqWdmYD-%7EZagUrOgzQopnT0bBYC2auMfJidNDEetnnBcInGyaYt-YsiCaRSsM4RgiTYJgqckl6q0qbWaAEaEEFMLw%7EKIZRv0g__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 2660dcf49f917e76e598964518cf9f5a Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Due to the large number of acquaintances in various power structures, I knew that the war would definitely happen, and it would happen soon, so I had time to prepare in advance. I prepared everything, starting with documents and things just in case and ending with my moral and physical condition. And so, at one o'clock in the morning on the th, I received a message from a close person in the security forces that the war would begin today, at approximately in the morning. And who did not believe me? After listening to the panicked moods of neighbours and relatives, I went to sleep. When I woke up, I started reading the news and analyzing the situation, deciding if I needed to leave town. After analyzing all the news and talking with my military friends, I decided to stay in the city. I had a sufficient supply of things, food and water to stay at home for a long time and only go out when absolutely necessary, for example, if help was needed, and that's how I spent the war, at first it was a little embarrassing from the constant shooting, and air raids, but two weeks after the start of the war, I already began to understand what and where the shots were coming from, and that's why, when they started shooting, I calmly went to bed or went about my business. Constantly communicating with my military friends, I knew what and how was happening on the fronts more than ordinary people, and most importantly, I knew the circumstances around my city, and I knew that I could calmly stay at home, and I roughly understood that they did not have long left in the north of Ukraine, and this is how it happened - in early April, the orcs were knocked out of the north of our country, why I was delighted. After that, life in the city began to return to the form it had before the war, but I still remember how I walked around an empty city, where there was only me, the fighters of our Territorial Defence at checkpoints and a few other travellers like me today is already the month of July, the streets that I wandered alone in March are again filled with laughter and noise of people, as if nothing had happened. There is no war, and most of whom have already forgotten that our people are dying in the East and South have forgotten that it is necessary to help volunteers and the army, at least with money; most of these people were in the West or abroad. Now none of them reacts at all to alarms; shops and shopping centers do not close during an alarm; people stand in crowds at stops or in queues. However, km away from them, enemy art and aviation are constantly shelling our villages and cities. It is, of course, bad that people were killed in the war, but on the other hand, it is also good because we are already used to it; these are our new realities, and all Ukrainians should get used to and accept them, the war changed our lives forever, and we will never we will not return on February , because it won't happen sooner, we are standing on the threshold of a new reality, a new Ukraine, and this reality will become even better than the one that was! Через велику кількість знайомих у різних силових структурах я знав, що війна точно буде, і буде скоро, тому я встиг завчасно підготуватися.Підготував я усе, починаючи документами та речами на всякий випадок, закінчуючи своїм моральним і фізичним станом. І ось о першій годині ночі числа я отримав повідомлення від близької людини в силових структурах, що війна почнеться сьогодні, приблизно о ранку, чекати ранку я не став та ліг спати, прокинувся від крику сусідів та панічних дзвінків рідних, яких я попереджав та які мені не вірили, послухавши панічні настрої сусідів та рідних, я ліг спати далі. Прокинувшись, я почав читати новини та аналізувати ситуації, вирішуючи, чи потрібно мені їхати з міста. Проаналізувавши усі новини, які були та поспілкувавшись з друзями військовими, вирішив, що маю залишитись у місті. У мене був достатній запас речей, їжі та води, щоб довгий час сидіти вдома і виходити лише за крайньої потреби, наприклад, якщо потрібна буде допомога, і ось так приблизно я проводив війну, спочатку було трішки ніяково від постійних пострілів, та авіанальотів, але через тижні після початку війни вже почав розуміти, що та звідки приблизно стріляє і тому, коли починали стріляти наші спокійно лягав спати або йшов робити свої справи.Постійно спілкуючись зі своїми друзями військовими я знав, що та як відбувається на фронтах більше за звичайних людей, і найголовніше, я знав обставини навколо свого міста, і знав, що можу спокійно залишатися вдома, і приблизно розумів, що на півночі України їм залишилось не довго, і ось так і сталося - на початку квітня орків вибили з півночі нашої держави, чому я був дуже радий.Потім життя в місті почало приходити у такий вигляд, який воно мало до війни, але я досі пам'ятаю, як я ходив по пустому місту, де були лише я бійці нашої ТРО на блокпостах та ще декілька таких же мандрівників, як і я. Сьогодні вже липень місяць, вулиці, якими я блукав один в березні місяці, знову наповнені сміхом та гомоном людей, ніби нічого і не було, та немає ніякої війни, більшість з яких вже забула, що на сході та півдні гинуть наші люди, забули, що потрібно допомагати волонтерам та армії хоча б грошима, більшість з цих людей була на заході або за кордоном, і зараз вже ніхто з них не реагує, взагалі ніяк, на сигнали тривог, магазини та торгові центри не зачиняються на час тривоги, люди стоять товпами на зупинках, або в чергах, хоча за км від них ворожа арта та авіації постійно обстрілює наші села та міста. Це, звісно погано, що люди забили на війну, але з іншої сторони і добре, тому що ми вже звикли до цього, це наші нові реалії, і всі Українці мають звикнути та прийняти іх, війна назавжди змінила наше життя,і ми вже ніколи не повернемося у лютого, бо раніше вже не буде, ми стоїмо на порозі нової реальності, нової України, і ця реальність неодмінно стане ще краще, ніж та, що була! Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 873 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 873 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/16e6470a747015713660b210800bd698.pdf?Expires=1779321600&Signature=qbyIGAoQheYo-AjK12GltAvcQhN9A1ztE4GbcqaIwRWi-JTnWKlkFDGX%7E5M2bvfcTSttdtIGXq3AbbsE2YyXDm3SQlLY6FBmnd1PFt6B2wYhJEqMiYY4vIUJd0uq5tj2SbKxZlAWn7rIUAXp9wfSuqtTQA4yaAcVzQIKJprd9YXQvnaX2hZMkjqOvQ0DAG4uTk9JAiifTFNa3gg9L38m6fTrldTD6yDkXZ1jf%7EYrNWIABX2DE%7Eml6oOZGXXe8Dj%7EjdcQmGQIwgjrt5205scndXn4iMjmawiC7kTRxGt2X1%7EF-hKebgkRfopPyatfEAd6ycdmi%7EY9GYmKh5IMgPaW2g__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM e312da1d9835818f57b11f25295036ef Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 38 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I had never thought that my country, people in my country's relatives, relatives, and friends would learn what war is! For thirty years, they built an independent state for our children, descendants... But on February , because of one bastard, the life of the whole world became endangered! Every day we shudder from explosions, the sound of sirens, tragic news... Our children are forced to hide in bomb shelters; their childhoods are destroyed; the lives of graduates have turned into obscurity, the lives of defenders into hell, and the lives of wives, and mothers, for one single prayer!!! A prayer for peace on earth, for a free Ukraine, for the return home of sons and husbands, for the happy laughter of children in the cherry orchard, for the first bell for schoolchildren, for the doors to higher educational institutions being thrown open, for a happy married life, for a calm and reliable old age. .. And even when the whole world is watching us fight, we will stand, win, and overcome the enemy... God is with us; the truth is behind us... Thousands of lives have been given for the day when we can shout to the world that we won!!! I believe it will surely come... I want to appeal to those "liberators" who went to a foreign land, to an unfamiliar home. Why? Why? What wrong have we done to you? How can you call yourselves "brothers and sisters" and kill them??? Rape? Destroy? Where is your mind? Where is your heart??? Have you lost your humanity for the sake of money?? Mothers, did you send your sons to certain death for the sake of that cannibal sitting in the Kremlin??? The whole world already hates you, and we... We will never forgive you; from generation to generation, we will pray to God to wipe you off the face of the earth for all that you have done! You betrayed not only us but yourselves by turning into bloody murderers. How can you sleep peacefully, knowing the Ukrainian mother is burying her child in ruins..? There are no words to express all the pain we are experiencing now. The whole of Ukraine is moaning! God is your judge! We will stand, and we will win for the sake of the future of our children, a peaceful blue sky and a bright sun above the head of everyone who did not betray their homeland - our powerful and independent state! Thank God! Glory to Ukraine! Glory to our defenders!!! Я ніколи не думала, що моя країна, люди в моїй країні рідні, близькі, друзі дізнаються, що таке війна! Тридцять років будували самостійну, незалежну державу для наших дітей, нащадків... Але лютого через одного виродка життя всього світу стало під загрозою! Кожного дня ми здригаємося від вибухів, гулу сирен, трагічних новин... Наші діти вимушені ховатися в бомбосховищах, їхнє дитинство зруйноване, життя випускників перетворилося на невідомість, життя захисників на пекло, а життя дружин, матерів на одну єдину молитву!!! Молитву про мир на землі, про вільну Україну, про повернення додому синів, чоловіків, про щасливий сміх малечі у вишневому саду, про перший дзвоник для школярів, про відкиті двері у вищі навчальні заклади, про щасливе подружнє життя, про спокійну і надійну старість... І навіть, коли весь світ спостерігає, як ми боремося, ми вистоїмо, ми переможемо, ми подолаємо ворога... Бог з нами,правда за нами... Тисячі життів було віддано за тей день, коли ми зможемо прокричати на весь світ, що ми перемогли!!! Я вірю, він обов'язково настане... Хочу звернутися, до тих ,,асвабадітєлєй,, які прийшли на чужу землю, у чужий дім. Чому? Навіщо? Що поганого ми зробили вам? Як ви, називаючи себе ,,братами і сестрами,, можете вбивати??? Гвалтувати? Знищувати? Де ваш розум,де ваше серце??? Невже заради грошей ви втратили людяність?? Матері, невже ви відправили своїх синів на вірну смерть заради того людожера, який сидить у кремлі??? Вас вже ненавидить цілий світ, а ми... Ми ніколи не пробачимо вас, ми з покоління в покоління будемо молити Бога про те, щоб він зтер вас з лиця землі за все те, що ви зробили! Ви зрадили не тільки нас, ви зрадили себе, перетворившись на кривавих убивць. Як ви можете спокійно спать, знаючи, що українська мати хоронить своє не мовля у руїнах ..? Бракує слів передати весь тей біль, який ми переживаємо зараз. Стогне вся Україна! Бог вам суддя! Ми вистоїмо, переможемо заради майбутнього наших дітей, мирного блакитного неба і яскравого сонця над головою кожного, хто не зрадив своєї батьківщини – нашої могутньої і незалежної держави! Слава Богу! Слава Україні! Слава нашим захисникам!!! Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 891 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 891 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/5f85de7bc3ae446c4d2d285a1f141804.pdf?Expires=1779321600&Signature=jEUXk8Dbi4JlxIcRalZ%7ED1XU4P786DAOts3W-ibe7ugBOjVk4ueDHaOH1m9wfJKzhVm5hLgre7PKPAXnQEDXKOLOgudEWNUoazHLF-sPjbU5gK-nAT3HPkfHa6Yhvw0dO5UG1NeadCDqFRqT%7EuPq-z0VyAwhvpXzSMMI13osDcD3eyaX1F2a50rBdgEvoFS50bobzzq3k7PZUE5DxHn88-DfzLYQR32i16TJ-uTZzmd73wqhSbqMULmFIHlpMAqnniVHFf9BmLjiryxZFa9kihPQOW3AYYAViax3QJ7gHYZbAhpGtywh89DGCs0zpxRvC5nsIKWpj1m%7ELJUQwSVZkA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 5b3638a524f95c0c7e2360fe619721e0 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 27 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни My name is [NAME]. I'm years old. I currently live in [CITY]. At the beginning of the war, hell broke out here. Enemy vehicles drove by. People around were scared. I have three children and I was scared for them. My husband was taken to [CITY]. I was petrified; I kept thinking that something had happened to him. I was worried and called him. When I heard the news that there was a war in our country, I went crazy. I never thought that this could happen to us. We wanted to leave the city, but it was not possible because enemies were everywhere, they said they would not shoot at houses. They didn't tell us the truth. They began to touch [CITY], [CITY], [CITY], [CITY], [CITY], Kyiv and other cities. My relatives and friends live in those cities. They gave our mayor one day to decide whether he would surrender our city to them or not. But he and the residents of our city decided that we would not give up but would give a good fight back to our enemy. In our area, there were no armed forces; there was only Territorial defence, and thanks to them, our city survived, and we expelled the enemy from our native lands. Every day the news about how different cities are being bombed, I even have tears in my eyes. My relatives and friends call me daily and tell me what horrors are happening in their cities. I call my grandmother, who lives in [CITY], every day. She also tells me what a horror it was when [CITY] was under constant fire from the occupiers. I was nervous for her since she is . My children and I went to [CITY] to pick up our grandmother so she would not be so afraid. We took her, and she was with us; we were all so much calmer together. We prepared food every morning and consulted in the garden. When I was little, my grandmother told me what "war" was. And I already understood what it was when my children grew up; I also told them we did not expect what awaited us. My grandmother and I went to the cemetery to see our grandfather, who died two years ago. I cried a lot and asked for help so that he would protect us. My grandma was also crying and asking for help. I loved and still love my grandfather very much, even when he is not around. But I think everything will be good when there is peace on earth. We will stand in this bloody war And everything will be as it should be. Мене звати [ІМ'Я]. Мені років. В даний час я проживаю у [МІСТО]. З самого початку війни тут коїлось пекло. Заїжджала ворожа техніка. Люди навкруги були перелякані. У мене троє дітей, за яких я дуже сильно переживала. Мого чоловіка забрали до [МІСТО]. Мені було дуже лячно, не покидали ті думки, що з ним щось сталося. Хвилювалась та телефонувала йому. Коли я дізналася новину, що в нашій країні війна, я збожеволіла . Я ніколи не думала, що це може трапитись саме з нами. Хотіли виїхати з міста, але це було не можливо. Тому що повсюди були вороги. Вони говорили, що не будуть стріляти по будинках. Вони говорили нам не так, як є насправді. Вони почали чіпати [МІСТО], [МІСТО], [МІСТО], [МІСТО], [МІСТО], [МІСТО] та інші міста. В тих містах проживають мої близькі та друзі. Вони дали один день нашому меру для того, щоб він вирішив, здасть він наше місто їм чи ні. Але він з жителями нашого міста вирішив, що ми сдаватися не будем, а дамо гарну відсіч нашому ворогу. В нашому місці не було ЗСУ, була тільки тероборона і завдяки їм наше місто вистояло і ми вигнали ворога з наших рідних земель. Кожен день новини про те, як бомблять різні міста, у мене навіть сльози на моїх очах. Мені телефонують кожен день мої близькі та знайомі і кажуть, який жах коїться у їхніх містах. Я телефоную кожен день своїй бабусі, яка проживає в [МІСТО]. Вона також розповідає мені, який жах творився, коли [МІСТО] була під постійним обстрілом окупантів. Я дуже за неї хвилювалась, так як їй роки, ми з дітьми поїхали до [МІСТО] забирати нашу бабусю, щоб їй було не так страшно самій. Ми її забрали і вона була разом з нами, усім нам було так спокійніше разом. Ми кожен ранок готували їсти та порались на городі. Бабуся, коли я була маленька, розповідала, що таке «війна». І я вже розуміла, що це таке, коли мої діти підросли, я їм також розповідала, але ми не очікували, що нас це чекає. Ми з бабусею пішли до цвинтара до нашого дідуся, який помер два роки тому. Я дуже плакала, просила допомоги, щоб він оберігав нас. Бабуся також плакала і просила допомоги. Я дуже любила і досі люблю свого дідуся, навіть коли він не поряд. Але я думаю, що коли настане мир на землі, все буде добре навкруги. Ми вистоїмо у цій кривавій війні. І все буде як завжди. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 900 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 900 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/28d2b5700fe175ef72839fe9716e3271.pdf?Expires=1779321600&Signature=C91Mg39J%7EsYOlBKxaLSHTwDcKfdiinsBb0nFoORiPRrR5krou6dEqp1JUyDLJ9CT8OKXutcyrdcRqu0FryETcC1Yob3RXjV9-oujulsxyZs4p4qYmLjzJbdynQEGKrJSKgovcCAEni-Jk-xrSIm4n65ABrWrgr73xZdTaHx9O5SLVArofYR2Ka6Est4Qq8TZgAo5XK-YlwDS4eeLnOSNNKKB-5N1LyUN%7E4LCheRpcmkEhr3LvDeUi7Oel6BR0OUte2U4DMFAqrFbpug3FBjt6hzm9QibFO35uSMTdvXASn6H7cXwadq-%7EXAG92%7EJKyh8f2jv7rqzAoa7Js7vo0WgUQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM b940a75f86d9416798039308055bd3fd Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 32 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Good afternoon. My name is [NAME]. I am years old. I live in [CITY]. I woke up at : with the words, "The war has begun." I was very impressed. That enemies attack my city. I live with my husband, and I have five children. We were terrified, preparing a place in the corridor. We wanted to leave the city, but enemies were at the border. We wanted to refuel at the gas station, but there was a very long line. Then we went to our house, where the children were waiting for us at the grandparents. When they attacked our city, we were distraught. I could never have imagined that we would live during a war. I am also scared about my parents and friends who are far away. My mother and father live in [CITY]. Every day there are shellings not far from them. Our curfew is from eleven o'clock to :. I talk with my friends and acquaintances daily. I want our land to be peaceful and comfortable. I had already forgotten the time when it was cozy and calm. At the moment, we live under shelling. My sister and brother live in [CITY]. I am nervous for them, as they are under fire from enemy equipment. We will go with my husband to my sister and brother so they are not so scared. We went to the cemetery to ask our great-grandmother for help so that she would save us from the war and protect us from the other world. When we went home, deafening shots of enemy equipment began. We went to the corridor and hid in it. I love my country very much and am proud of it; it is beautiful and attractive with its cities and institutions in my place. I love my family and friends very much, and I worry about them very much. I really want to return to the time when everything was good in our place. I am very proud of my city and what surrounds me. Everything will be fine in our place; I am sure of it—glory to Ukraine. Доброго дня. Мене звати [ІМ'Я]. Мені роки. Я проживаю у місті [МІСТО]. Я прокинулася у : із словами що «почалася війна». Я була дуже вражена. Що на моє місто напади вороги. Я проживаю разом з чоловіком і в мене п’ятеро дітей. Ми були дуже налякані, готували місце у коридорі. Ми хотіли виїхати з міста, але на кордоні були вороги. Ми хотіли заправитись на заправці, але там була дуже велика черга. Потім ми поїхали до свого будинку, там, де нас чекали діти на дідуся з бабусею. Коли вони напали на наше місто, ми були дуже засмучені. Я ніколи не могла уявити, що ми будемо жити під час війни. Також я дуже сильно хвилююсь за своїх батьків та друзів, які зараз за кордоном. Моя мати та тато проживають у [МІСТО]. Там кожен день відбуваються обстріли недалеко від них. Комендантська година у нас на даний час від одинадцяти годин до : годин. Я кожен день спілкуюсь зі своїми друзями та знайомими. Я хочу, щоб на нашій землі було спокійно та затишно. Я вже забула той час, коли було затишно та спокійно. На даний момент ми живемо під обстрілами. Сестра з братом проживають у [МІСТО]. Я за них дуже сильно хвилююсь, так як вони під обстрілами воржої техніки. Ми збираємося їхати з чоловіком до сестри та брата, щоб їм було не так лячно. Ми поїхали на цвинтер до прабабусі просити її про допомогу, щоб вона зберегла нас від війни та оберігала нас з того світу. Коли ми поїхали додому, почалися дуже гучні постріли ворожої техніки. Ми пішли до коридору та сховались у ньому. Я дуже кохаю свою країну та пишаюся нею, вона дуже гарна та приваблива своїми містами та закладами, які є в моєму місці. Я дуже люблю своїх рідних та близьких та дуже хвилююсь за них. Дуже хочу повернутись в той час, коли було все добре в нашому місці. Я дуже пишаюсь своїм містом та те, що навколо оточує мене. В нашому місці все буде добре, я в цьому впевнена. Слава Україні. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 930 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 930 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/4d171cc3ee680ba6bab051f2f4f412ac.pdf?Expires=1779321600&Signature=Zu8J6AXVdkiKBdIAHMz4rlSqAFidEhDkaBqssB8oWopnXhp-6f0j382jerMFc-aaNqEb1ntRpTLGjvQovDlIeRDD9fgPFu9AfQNUJ13C-2OGTVmZqCjAQYeQvW-9bZwya6RtzNKWSwbARapN2JCLB51bvHirch-4CM8Kgn02gYOWWEKmm32ziBIdnLpAdMK2sggSZUSDzUztjwNKeUtXP%7EyTFscZXy5hIBhehjkifjD%7EuRib6Szlx5Z1ZseXCfKwJm1VdU99-pknhOW04k4-KVh2U-VTmuLE1w-7Vz88fpz3Ydurs1bONL1IduUavNsTWmgTWqAOkJrjZTMzOIAxFQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 1505d6c29dbe5bb94f183634e045f997 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 31 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Good afternoon; my name is [NAME]; I am from [CITY], Sumy region. I have five children. The war in our city was terrible, but it did not last long. The first days we were at home with the children, but when we heard that the enemy had entered the city, we immediately went to the bomb shelter; it was so cold and damp there that my husband and I decided to go home, get warm things, tea in a thermos, blankets and pillows, children were left in a shelter with relatives. When we got home, we couldn't get out because we live on the city's outskirts near a field, and there was enemy equipment in the field; they forbade us to leave the yard, and they started searching the city at night. I was home on the floor, and my heart was in the bomb shelter near the children. In the morning, we left the house and went to pick up the children; they were scared when they saw us; the fear disappeared from their eyes. We went to the other side of the city to my aunt's; on the way, we saw how the equipment of the occupiers caught fire, how the cars of ordinary civilians were burning, which was hit by these idiots in a tank. It was terrifying for the children. The mayor of our city is good; the orcs gave him a choice - either we surrender our city, and they won't shoot, or they will raid homes and the civilian population, to which he replied that we would not surrender and will defend our city. The guys took everything, Molotov cocktails and weapons, and made shelters for themselves. Our ordinary people (non-military) went to the tanks with their bare hands, we recaptured our city, and now everything is quiet and peaceful; I think it will continue to be so. But still, you pass by the places where the battles took place, and the bloody wound these damned orcs made when they entered our nanny hurts. Despite all the pain and horror they caused our country, I know we will win and tell our children and grandchildren about this bloody war. There will be many things to tell me, how the gypsies stole the tank, how we did my sister's quiet wedding, how their grandfather defended the city in [CITY], and much more. I feel more sorry for the children who died during these days of the war, who did not see life as real and fun, but saw only bomb shelters, the roar of equipment and the whistling of rockets. My grandmother was born during the war of the forty-third year; she says that she never thought that the brotherly people would go to war against us. Everything will be fine with us. Glory to Ukraine Доброго дня, мене звати [ІМ'Я], я з [МІСТО], що на Сумщині. В мене п'ятеро дітей. Війна в нашому місті була страшна, але недовго. Перші дні ми з дітьми були вдома, та коли почули, що ворог зайшов в місто, то одразу ж поїхали до бомбосховища, там було настільки холодно та сиро, що ми вирішили з чоловіком поїхати додому, взяти теплі речі, чай в термосі, ковдри і подушки, дітей залишили в укритті з родичами. Коли приїхали додому ,то вийти звідти вже не могли, бо ми живемо на окраїні міста біля поля, а в полі стояла ворожа техніка, вони нам заборонили виходити з двору, вночі почали гатити по місту. Я була вдома на підлозі, а серце моє було в бомбосховищі біля дітей. Вранці ми виїхали з дому ,поїхали забрали дітей, вони були налякані, як побачили нас, страх пропав з їх очей. Ми поїхали на інший край міста до моєї тітки, по дорозі ми бачили, як догорала техніка окупантів, як горіла автівка звичайних цивільних людей, в яку влучили з танка ці іроди. Було дуже страшно за дітей. Мер у нашому місті молодець, йому орки дали вибір - або ми здаємо наше місто і вони не будуть стріляти, або будуть гатити по домівках і по мирному населенню, на це він відповів, що здаватися ми не будемо, і будемо захищати наше місто. Хлопці брали все, коктейлі молотова, зброю, робили укриття собі. Наші звичайні люди (не воєнні) голими руками йшли на танки,ми відбили своє місто, і зараз все тихо і спокійно, я думаю так буде і надалі. Та все одно проїжджаєш коло тих місць, де відбувалися бої, на серці болить та кривава рана, яку зробили ці кляті орки, ввійшовши до нашої няньки. Попри весь біль та, жах, що вони завдали нашій країні, я знаю, що ми переможемо, та ще своїм дітям та онукам будемо розповідати за цю криваву війну. Розповісти мені буде багато чого, як цигани вкрали танк, як ми робили тихе весілля моєї сестри, як їхній дідусь у [МІСТО] обороняв місто та багато іншого. Саме більше мені жаль дітей, які померли за ці дні війни, які не побачили життя, справжнє та веселе, а бачили тільки бомбосховища, гуркіт від техніки та свист від ракет. Моя бабуся народилася під час війни сорок третього року, вона каже що ніколи не думала, що братній народ піде на нас війною. Все буде у нас добре. Слава Україні Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 935 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 935 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9938e9615282d4acbc1dd76d10286019.pdf?Expires=1779321600&Signature=UqW%7E2ItZQO2mwSRbMB53C51wFh2%7E%7ELcVK9nO8I-FKQVY28FY4rLlakEfqo1NgCD5UTD8UnHw9iZBlHWC4DRU1KzLf2cduN%7Eklxs4JrtWzuXO2HtEbwFCqmVKPdbxjDn7ewkLbQyIN47XvhHevULomEbdH%7Ej16qUfE3t3H5uOPFl-lKgf27ZYCIZVCjxkkZzbMVShUOuPj-WSUAl2eq7q1-DYLzkAGwCsifZ3yceJYBfQzdp607xT8WrhNFWjjRdVQmUiGcqebYtPT5Rmx54sf3%7EFWwMHbxX1j21r%7E5xIAwhfiIUwaXoL993Q1xouo5aqJwGEk3SYFP47lhoqgHG50A__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 618226234b0b8fe2fbdb6fca42358aa6 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 37 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни When the morning of February came, my husband was not home; he was in [CITY] on business. I was woken up by his call at in the morning... it was terrible to hear that... the war had started. We started collecting things, documents... the children, I tried to calm them down, but they heard explosions... there was fear and nervousness; the whole body was throbbing. Having calmed down, we still finished packing, but my husband could not leave [CITY] in any way; there were terrible traffic jams... We did not know how long it could take. My children and I began to arrange the tomb. Cardboard from boxes, blankets, pillows, food, all the collected things, documents was carried there... during explosions and when enemy equipment passed (there was a terrible noise). We hid in the crypt. It was terrifying. I prayed to God that the man would reach our city safely. He arrived only in the evening. We put the children to bed without turning on the light, reassuring them that everything would be fine. The night was terrible, there were almost no explosions, but the nervous tension did not subside. It was terrifying. The morning came, and we decided to leave the city for western Ukraine. The road was challenging... on the way, we had to see corpses of people and burned equipment, burned civilian cars, roadblocks, and mad rushes of vehicles also fleeing the war. We got to our friends in Western Ukraine almost hours later. It was quiet there, but the anxiety still didn't disappear. The first weeks were the most difficult, there were no sounds of gunshots or explosions, but constant alarm signals did not allow us to forget about the war. My mother and sister remained in our city; they refused to leave. It was terrifying for them... constantly on the phone, they called every hour, and if one of them didn't pick up the phone, there was panic. Some time passed with them, there was a shortage of products, and the Russian Federation captured our city, but we were powerless to help. They almost did not work so that they could send something from food. In stores, there were terrible lines for products, and there were explosions. After two months, our city was liberated, and little by little, products, hygiene products, etc., began to appear, but by a large margin. But everything gradually normalized. And now, our family has been in the Khmelnytskyi region for four months. We all want to go home, but our area still hears explosions. We believe in the Armed Forces and the VICTORY OF UKRAINE! GLORY TO UKRAINE! Коли настав ранок лютого, мого чоловіка не було вдома, він був по справах в [МІСТО]. Мене розбудив його дзвінок о ранку... цє було жахливо почути таке... почалась війна. Ми почали збирати речі, документи... дітей, я намагалась заспокоїти, але вони чули вибухи... був страх, знервованість, все тіло колотило. Заспокоївшись, ми все ж таки дозбирали речі , а чоловік не міг ніяк виїхати з [МІСТО], були жахливі пробки.. Ми не знали, на скільки це може затягнутися. Я з дітьми почали облаштовувати погріб. Позносили туди картон від ящиків, ковдри, подушки, їжу, всі речі що зібрали, документи.... під час вибухів і коли проходила ворожа техніка (був страшенний гул). Ми ховалися в погріб. Було дуже страшно. Я молила Бога, щоб чоловік безпечно дістався нашого міста. Він приїхав тільки надвечір. Не включаючи світла, ми поклали дітей спати, заспокоючи, що все буде добре. Ніч була страшною, вибухів майже не було, але нервове напруження не спадало. Було дуже страшно. Настав ранок і ми вирішили виїхати з міста на західну Україну. Дорога була дуже важкою... на своєму шляху прийшлось бачити і трупи людей і спалену техніку, спалені цивільні автомобілі, блокпости, і шалені тянучки з машин, які також тікали від війни. До знайомих на Західній Україні ми потрапили майже через годин. Там було тихо, але занепокоєння все рівно не зникло. Перші тижні були найважчим, звуки пострілів і вибухів не було, але постійні сигнали тривоги не давали забути про війну. В нашому місті залишилася моя мама і сестра, вони відмовилися виїзжати. Було дуже страшно за них... постійно на телефоні, зідзвонювались кожну годину і якщо хтось з них не брав слухавку була паніка. Минув деякий час у них, з'явився дефіцит продуктів, наше місто було в полоні рф, але ми були безсилі чимось допомогти. Майже не працювали, щоб можна було щось відправити з їжі. В магазинах були страшні черги за продуктами і лунали вибухи. Через місяці наше місто звільнили і потрохи почали з'являтися продукти, засоби гігієни тощо, але з великою націнкою. Але все поступово нормалізувалося. І ось вже чотири місяці наша родина перебуває в Хмельницькій обл. Всі ми дуже хочемо додому, але в нашому районі все ще чутно вибухи. Ми віримо в ЗСУ І ПЕРЕМОГУ УКРАЇНИ! СЛАВА УКРАЇНІ! Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 950 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 950 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/dbd5727b87ecb889992eaab2d5443e98.pdf?Expires=1779321600&Signature=Rv9gDMom-4TiL9%7Ecxq3pWWIlM3hYmkCgDl6V08cUe1W6DIU9X%7EQzR1pj3Qhm1CS841z9NzlTbcYWVemGZRJSJOh656H-BlGVerhjy58p-T7wp07D1uOVXyf88nbcKA8tB0j1sJL5O79FGXSpQMi0hcCNBFfq-9m4KEOL1SHb%7Ezf7usksayRzJ7IfmrHVp%7EiLdFIiqFtpDtG4ytbxZ7v9XKnhokIzCoEWfNefVZDUrDgK8-aukibX3%7EX5%7E1ApY5zBuBhJfatVBQSNc8dxCeXSZ9Azs4bhs8PlapfMX1yHEsxSU%7EYE3L8G4X2pX-TviRHYPZR54xZRA20s7ibFByfCrg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 82754b9139fb3ccdcdfa3966e7fd8a4b Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 34 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни When the war started, I was at work. Explosions began, panic began, and people were sent home. Every day, out of fear, my family and I hid in the basement—glory to the Armed Forces of Ukraine. Коли почалася війна, я був на роботі. Почалися вибухи, почалася паніка, людей відпустили по домівках. Кожен день по тривозі з родиною переховувалися у підвалі. Слава ЗСУ. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 958 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 958 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/6051993c2f328ca98703dbacb8b3c71f.pdf?Expires=1779321600&Signature=s2-ewTpxfC0ydfO85JBm5d6ZiRuLb2AWB0M8RF5%7Eu-uQYajm0Xap%7EMwBWvcdYGiM3fbDtCze2A6WUAsr8RWnfYUvmMkfDTKe7Shq2N0OF6VTkNFB-rwdlxHkypUEH2frkXyFYswAnLM1HYuc1eZJgFHoynGwjVVvAQBavfd9get2ITKVfEcUGG3%7E7IPtie0BNYpGmcHjO5OHoutLEerxd-VbbuEJZ4I1eBBVhslmEUpYI4%7E4mJBydkGfH780iAx7qWjtFV3VFZuBOHcx5S7ERDcpDN8uZzfHdHYOERxJvvWLVH1Y8ekrbFCXeG07OmetuC06Ylp4QcwTVHPNFsui7A__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 7f7154dce6fbe374111fd30ac5d8f8c1 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 54 Age Range / Віковий діапазон 51-55 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни On February , I woke up from the explosions, I did not believe until the last that the war had started, although my most intelligent son constantly warned me, and I did not believe him and thought that how can we fight with our brotherly people? When I woke up, I was immediately overcome with fear and panic, but after analyzing the situation, I realized that I needed to remain calm; I immediately went to my place of work to buy groceries and create a minimum food supply. And I went, regardless of the explosions and the danger, because I understood that I needed to provide my family with supplies, irrespective of the threat. Despite my emotions, I managed everything and brought home groceries and essential items. Every day I struggled with those emotions that pounced on me like a predator on its prey, I felt terrible that the horde was killing our people and destroying our cities, but I understood that I had to live for my family and myself. Every time sat in the basement during the air raid; I nervously read the news, how are our defenders, our Kyiv, our [CITY] and our Ukraine. Despite the shots and aerial bombs that killed civilians, women, and children, I never for a second doubted our victory. I had no doubts then, and I don't have them now. The sun will rise over our peaceful and strong Ukraine; it's only a matter of time and, unfortunately, human losses. That's why we believe in the Armed Forces, the president and Ukraine! Glory to Ukraine! лютого я прокинулась від вибухів, я до останнього не вірила, що почалася війна, хоча мій найрозумніший син постійно попереджав мене, а я йому не вірила, і вважала, що як ми можемо воювати з братським народом. Прокинувшись, мене одразу охопив страх та паніка, але проаналізувавши ситуацію, я зрозуміла, що потрібно зберігати спокій, одразу я поїхала до себе на роботу, щоб купити продуктів та створити мінімальний запас їжі. І я поїхала, не зважаючи на вибухи та небезпеку, бо я розуміла, що мені потрібно забезпечити свою родину запасами, не дивлячись не небезпеку. Незважаючи на емоції, я впоралася з усім, і принесла додому продукти та предмети першої необхідності. Кожен день я боролося з тими емоціями, які накинулись на мене, мов хижак на свою жертву, мені було погано від того, що орда вбиває наших людей, руйнує наші міста, але я розуміла, що я маю жити для родини та для себе. Кожного разу, сидячи у підвалі під час повітряної тривоги, я нервово читала новини, як там наші захисники, наш Київ, наш [МІСТО] та наша Україна. Не зважаючи на постріли та авіабомби, які вбивали мирних людей, жінок, дітей, я ні на секунду не сумнівалася у нашій перемозі. Я не мала сумнівів тоді, і не маю їх зараз. Сонце обов'язково зійде над нашою мирною та сильною Україною, це лише питання часу, та на жаль, людських втрат. Тому віримо в ЗСУ, президента та Україну! Слава Україні! Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 959 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 959 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/68277d2bb2c454b6efd84f096c43ddb9.pdf?Expires=1779321600&Signature=PitSCnTor-Pt%7ExKEw%7Er2vJ4v9iC9OPYt5wjOkQE8zJ-7Be4YfJVemXrpOFGIIvMcZkQ6tXXGeXLiYdXv0g8rrrWR3%7EAW8GR4T5JHPcpmAdRk7fN10%7Et6aXrktFIGQ1WHMdfgKEzC9zxzUgjUuKm7ICcupnJrFCvSpBoFOXpPhvCX54VDA%7EaAlLTuEtpRmHTl0vU00k2-2MjTfQRLI3PRBwgRxMHPH2JypR1ApHWJvdJn8VsPMzy7WCHt4x44ykECjOHToKxLOCKYM2mkvS6zmywe3cC3TQP1LyST7U78COe3jKK5VX4ZGfj2ckjynfaiHqP0cq5XitH7c4QOlSz02g__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM afab05c7d5ccc838b400a0caf8605cd4 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни On February , I woke up in the morning because my mother woke me up. Then I turned on the T.V. and saw the news about the war. I was very scared, creeped out. I didn't understand what to do, then I went outside and saw that people were running, queues at the gas station, people running scared. When she returned home, she heard loud explosions. At the beginning of the war, we sat in the corridor because the house was shaking from the explosions. I worry about my grandmother, who lives in [CITY]. I am terrified that my grandmother is not with me. My friends went out of town; I miss them a lot; we talk to them on social networks. Now we are sitting at home; all educational institutions are closed, and I spend time with my friends until :. I also worry about my stepfather, who lives with my grandmother. Even now, I do not believe there is a war in our country; I think this is all a fairy tale. Every day my mother and I go to the store, and every day, there is a line or no products; table salt in our town disappears for a month. I believe that a peaceful sky will come to our country. Every morning I wake up to the sound of explosions of enemy rockets, planes flying over my home. I was terrified when there was an explosion not far from my house when there was an explosion near the school; it was an enemy missile not far from me. Every morning I play outside with my friends. After the evening walk, I started to go home because the air alarm had started, then I saw the news for the city of [CITY], where four sirens sounded. I was terrified because this city was beautiful and attractive; there were many lovely places; the city of [CITY] was encircled, and the city was under occupation for days, but thanks to the armed forces of Ukraine, it was freed from the Russian army, the rioters were driven to the border of Ukraine after the armed forces Ukraine has set up a block post between the borders of Ukraine and the Russian Federation. I have great respect for my native Ukraine, and I am a patriot, and I love my Ukraine very much—glory to Ukraine, the heroes, and death to the enemy occupiers. Our country is free; we will never walk under an enemy flag. I want to walk under a peaceful sky. And we will continue to live in peace under our flag, and for these Russian invaders to get out of my mother Ukraine, because we are patriots and will always be them. лютого я прокинулася в ранці від того, що мене розбудила матуся. Потім я увімкнула телевізор і побачила новини про війну. Мені дуже стало лячно, моторошно. Я не розуміла, що робити, потім я вийшла на вулицю і побачила, що люди бігали, черги на заправку, люди бігають перелякані. Коли повернулася додому, почула гучні вибухи. На початку війни ми сиділи в коридорі, тому що хата ходила ходором від вибухів. Я переживаю за свою бабусю, яка проживає у [МІСТО]. Мені дуже лячно за те, що моя бабуся не зі мною поруч. Мої друзі вийхали за місто, я дуже сумую за ними, ми з ними розмовляємо по соціальних мережах. Зараз ми сидимо вдома, всі навчальні заклади закриті, я проводжу час зі своїми друзями до :. Також я переживаю за вітчима, який проживає з моєю бабусею. Я навіть зараз не вірю, що в нашій країні війна, я думаю, що все це казка. Кожен день ми з мамою ходимо до магазину і кожен день там черги або немає продуктів, кухонна сіль в нашому місті пропала аж на місяць. Я вірю, що в нашій країні настане мирне небо. Кожен ранок я прокидаюсь під шум вибухів ворожих ракет, літаків, які пролітають над моєю оселею. Я дуже злякалася, коли недалеко від моєї оселі був вибух, коли був вибух біля училища, він був недалеко від мене ворожа ракета. Кожен ранок я граю на вулиці зі своїми друзями. Після вечірньої прогулянки я почала йти додому, тому що почалася повітряна тривога, потім я побачила новини за [МІСТО], там пролунали сирени. Я дуже злякалася, тому що це місто гарне, привабливе, там багато гарних місць, [МІСТО] було взято в кільце, місто знаходилося під окупацією днів, завдяки збройним силам України було звільнене від російської армії, рашистів відігнали до кордону України, після збройних сили України облаштували блок пост між кордонами України і РФ. Я дуже поважаю свою рідну Україну і я патріотка і дуже люблю свою Україну. Слава Україні, героям слава, смерть ворожим окупантам. Наша країна вільна, ми ніколи не будемо ходити під ворожим прапором. Я дуже хочу ходити під мирним небом. І ми будемо далі жити в спокої і під своїм прапором, і щоб ці російські окупанти вишли геть з моєї неньки України, бо ми патріоти і будем завжди ними. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 964 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 964 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/f4c0473ff7500ef93672a37dae6538a0.pdf?Expires=1779321600&Signature=KKFPUVYenFTv6fDa0feR32sS9Wq0YtAWghBi1B2HY%7Edzypt3nNi%7EwY1TlVaI-9rn35BcMRJBvLPfU76r6-yiWLlVYf6%7EuHt2yQdNwi7AxYLyIJa0qF63Fr%7EtosHGmWlKOooZvxbMRaCC7isigc3bNeJvLkrcPvF-dgusy8WlUuxHYr3M1x%7EMJKJBCf7PalZ2wxUVEZJ3HSxvl35P2dtWR13hCkvg1k0TUBn-HA8LNM3lROQJXNQ6uKccsNnAmZv0z4hBclOwEBNbsdfAbDgBPrk32unCJ6SqFpad0nFD6lqV904KRtr1Q3t6fAXf6jp5C8rt3LjJ5tGEyhQzp%7ECWVQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 9b64622f6bdb3634231fd60524f32413 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 33 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни My experience is that I was terrified for my four children, who were alone at home with their old grandmother, when my husband and I were at work in Kyiv and were able to get to the children as early as March . And my children experienced the worst without their parents. Because we live close to the border. And when we returned, orcs occupied our village and walked around the houses, forcing us to walk with white bandages on our hands. My children were afraid to leave the house. It was tough with [lack of] products. Мій досвід в тому, що мені було дуже страшно за своїх дітей, які були самі вдома зі старенькою бабушкою, коли ми були з чоловіком на роботі в киеві і змогли попасти к дітям аж березня. І мої діти пережили найстрашніше без батьків. Тому що ми живемо близько до кордону. І коли ми вернулись, оркі окупували наше село і ходили по хатах, змушували ходити з білими пов'язками на руках. Діти боялись виходити із дому. З продуктами було дуже тяжко. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 971 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 971 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/3ea3d7ef39419c3b32839af4ad5a15f9.pdf?Expires=1779321600&Signature=YwGXoQa9lZy5mz%7E-yq6R9aZy2ZJYATCBr%7E3NyAaTTVwJa6Xrf0TWv1TetAfM%7El%7EEcQQamT0tNPS97j7QB1VpRB9hs1X8uzNFKR-2tqMSrGZkWDKrzZzF%7EMxZuZqeYZQAabQK087e9GPoRLRZSknO2jnzVUH7I177K8nvEuN0V660PDCq6NMbBewGiDoGhfaPXlr52%7EKxWuBmQj30%7ECJ8wTmggth%7Ehp8%7Ev4gM3Gr%7EEsW5frGKlJGqoBwjUu4s4-sxgKmRJtAHUSCSXZlS97ZEvHsqJCuz1Dwf%7E7%7EWa0trvHTtYHPocyv7ieFjckLSPmrhEVunixnZSjDuvyo-yKnBkw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 7f8bd109a665499dbeb13960070d6eb6 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 25 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни The war caught me in bed with my children. The first thing I thought about was that this cannot be. Next, where to hide the children. It was and is very scary. Innocent people die. Something terrible is happening around. Children are afraid of everything; I can't understand anything. They always ask why we are being shot at; why are there tanks everywhere? What have we done wrong to them that they don't like us so much? The worst thing is that you can't do anything. You can't stop this war. You cannot find a safe place for your children. You can't protect them. We used to make plans, but now we just live one day at a time. We are forced to flee from our homes and abandon our whole lives. We just run away with one briefcase in which all the most dangerous things fit. And some run away, even without that briefcase, because there is nothing to put there. Because our houses are destroyed, our lives are destroyed. The only thing you want is just revenge. Let them and their families feel what we and our children feel. Let them be afraid to fall asleep at night and wake up in the morning. Let them have nothing to eat and drink. Let everything be destroyed for them, and there will be nowhere to run. Let their children cry. Війна застала мене разом з дітьми в ліжку. Найперше, про що подумала, що цього не може бути. Наступне, куди заховати дітей. Було і є дуже страшно. Гинуть ні в чому не винні люди. Навкруги коїться,щось страшне. Діти всього бояться, нічого не можу зрозуміти. Весь час запитують, чому по нас стріляють, чому скрізь танки? Що ми їм поганого зробили, що вони нас так не люблять? Найжахливіше те, що ти не можеш нічого зробити. Ти не можеш зупинити цю війну. Ти не можеш знайти безпечне місце для своїх дітей. Ти не можеш їх захистити. Раніше ми будували плани, а зараз просто живемо одним днем. Ми вимушені тікати з своїх домівок, кидати все своє життя. Ми просто тікаємо з одним портфелем, в який помістилося все найнебезпечніше. А деякі тікають, навіть без того портфеля, бо нічого туди класти. Бо наші будинки зруйновані, наші життя зруйновані. Єдине чого хочеться, це просто помститися. Нехай вони разом зі своїми сім'ями, відчують на собі те, що відчуваємо ми, та наші діти. Нехай вони бояться вночі засипати, а вранці просипатися. Нехай їм буде нічого їсти та пити. Нехай у них буде все зруйновано, та нікуди буде тікати. Нехай їхні діти плачуть. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 977 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 977 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/c52337f62126b71879990fbb8ce4b66c.pdf?Expires=1779321600&Signature=qnzEiyVFT43eRRNjjuorcUpwydbLR%7EX0N3OTG15FyKE-HbQ8GKAYjdSOPSEFoFldBD4RTwg7bUvPiXVbcaIOa3r4zfkKpHVdG3E6peicdKA3qCHzNdUdLnWfPnDYRCr3ZXq50i-KqLF1LWbu-MW0q2BokVgQoOKJe-jKmx7xM9GeYkD1KhRFD2l4vydzIdLovofbslUvBJI%7EDaE9nSV810Ap55jynuhYhi84gZ6N69B2AR4mGsfZm-UT3y9hUEJ2UEw68HWZXEKnYLvQX2an4rc007zkV%7EbV9sGjuLEW7tK89ZDKMB1iUhHeuTIVs4mi2cwYg4KDs77AJoKbY4Klgw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 34f39909f30bc4d321d84393769361b0 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 28 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни The war started in our country at o'clock in the morning, we were bombed, and a few hours later tanks began to pass through our village, we live right on the border, all day we sat in the basement, of us: my husband and I and children, because it was very scary, they drove on without stopping in our village, they attacked the city, every night a Russian plane flew over us at exactly : and flew to bomb the city, this is not possible, but we wanted not to be next, for it not to be us, and this is how we lived, they didn't bring products; they almost didn't bring in medicine either, it's good that we had our own supplies, it seemed to us that we would never be released, the orcs set up their block posts, we were not bombed, because there were Russian troops here, rockets were launched from us, which flew through us, it was terrible. Later they started going from house to house and taking food, and whoever had guns at home, they took them along with the men, some still don't know where, most likely in captivity, we didn't have any resistance, because there was nothing to defend, and it was terrible in the village: people were shot, they were lying and they were not allowed to bury them. More than a month passed, and when they were expelled from that village, they also returned through our village; about a thousand tanks were driving, carrying away all the loot, cars, trucks, machinery, and tractors. Our village began to recover a little from the occupation, food and medicine was brought in, and the village began to live, but now every day, we are shelled by artillery; my children and I did not leave, but now we think that it is necessary because the enemy destroys our village every day, people fall into the houses, they shoot everywhere, we are also afraid of a second attack because we also cannot bear the stress anymore, my chest tightens when something falls somewhere, I am terrified, now we often sit in the basement due to constant shelling, the children have started cough from dampness, we want to leave and be safe and finally get some sleep because now I don't sleep, it seems to me that as soon as I fall asleep, we will be bombed again. У нас почалася війні в о ранку нас почали бомбити і вже через кілька годин почали їхати через наше село танки, ми живемо прямо на кордоні, цілий день ми сиділи в підвалі нас : ми з чоловіком і дітей, бо було дуже страшно, вони їхали далі не зупиняючись в нашому селі, вони наступали на місто, кожної ночі над нами пролітав російський літак рівно в : і летів бомбити місто, так не можна, але ми хотіли, щоб тільки не нас, і так ми жили, продуктів майже не завозили, ліків також, добре, що в нас були свої запаси, нам здавалося, що нас вже ніколи не звільнять,орки поставили свої блок пости, нас не бомбили, бо тут були російськоі війська,від нас запускали ракети, які летіли через нас, це було жахливо, пізніше вони почали ходити по хатам і забирати продукти, а в кого дома були рушниці, то і забирали разом з чоловіками, деякі і досі не відомо де, скоріше за все в полоні, у нас не було ніякого опору, тому що нічим було захищатися, а в смт було і там було жахливо: людей розстрілювали, вони лежали і їх не дозволяли їх хоронити. Минуло більше місяця, коли їх вигнали з того смт, верталися вони також через наше село, їхало близько тисячі танків, везли все награбоване, машини, фури, техніку, трактори. Наше село трішки почало оговтуватись від окупації, позавозили продукти, ліки, село почало жити, але тепер кожно дня нас обстрілюють з артилерії, ми з дітьми не виїжджали, але тепер думаємо, що треба, бо нашому селищу кожного дня ворог завдає руйнувань, попадає людям в будинки, вони стріляють куди попало, також ми боїмося повторного наступу, бо більше ми також стресу не витримаємо, в мене зжимається в грудях, коли десь щось падає, я дуже лякаюсь, зараз ми часто сидимо в підвалі через постійні обстріли, у дітей почався кашель від сирості, дуже хочемо виїхати і бути в безпеці і нарешті виспатися, бо тепер я не сплю, мені здається, що як тільки я засну, то нас знову будуть бомбити. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 990 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 990 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/e7e559a1cf08922475063f2decc41f55.pdf?Expires=1779321600&Signature=feBIabhGtcXj5BOJTqI5h0uQYDN7ac2R9km6speNvFu7JNimNWjl5O4QLrs9Qn%7EGDRhCI8NqhxkywGR4UXKBaFTWX4y9JF1Yj50cuLwbpoKyu9GGC-H6Hk6aPK8hCHVfK-Zkk0hN6rh%7EzZ%7E2iXE0swwad9Omv6fO5vwnF%7Enf2SACZddHhbHJVcGjU49s7pGVKl9e8ahEi1oZv%7EuXvUM1XWJL5tHKxyNWZ-n2vIG2YLNYLOsi3LfizUNkciOQfVda3fnWwJJvp6v503QUAyGsWlxggrFuuepK1uEpbAIwUVoAsGNsWNYMGJqQVcIJCe9VvpzW-n-ur2G34egQpLPT5Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 451be49fed665e567e885640f564fff6 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 35 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I always wake up around four in the morning to pack myself and my family for work and school. But the morning of . was somehow different, as if the heart felt something, when the sirens began to wail, and explosions were heard somewhere nearby, the world turned upside down, my mother called, screamed into the receiver, the war began. One thought was to save the children; after two weeks of sitting in the basements, while there was an opportunity, I took the children to the neighbouring region. Where we are now, I am worried about my family; although the enemy retreated to the border, my house is not far from the border, and the shelling continues. Instead, [I pray] peace would come, strength to our defenders. Я завжди прокидаюсь близько четвертої години ранку, що б зібрати себе та родину на роботу та школу. Але ранок . був якийсь інший, наче серце щось відчувало, коли почали волати сирени, і десь близько стали чутни вибухи, світ перевернувся, мама подзвонила, кричить в слухавку, почалась війна. Була одна думка, рятувати дітей, після двох тижнів сидіння в підвалах, поки була можливість, вивезла дітей до сусідньої області. Де зараз і перебуваємо, хвилююсь за родину, хоч ворог і відступив до кордону, але мій дім недалеко від кордону, і досі продовжуються обстріли. Скоріше б наступив мир, сил нашим захисникам. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 993 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 993 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/b9c659d2236f63dd4d05d0a6d3b7efd4.pdf?Expires=1779321600&Signature=JTU8mzF6--2PMQFSNW%7EGbN4Kntv3wen8aTlKg-WsXnPYjSDJZ5yA%7ELZ%7Eat2qFbiYBzI7ShNwWTsQdPngm%7ECKhmYsfh-VtarrclIURrfrXDiCcCOIMQYGypQeqDiH-0NvQXqIIOyPnYGNNZGu5d09yGiGpYeyKJiFkXHcyDkaULTbU7C-fK4xAYsmmS8W8ayicnCx%7EMnB-5VPsMm-diIil3HIcQwoJFqD%7EhaNxmAda81piJKgAZDH8X%7EZYAGE5W6BavOHd-zU054rlfVPwCj8VB5zzDlriHStEHSdwFEAaTBtUuhKfJL4ed6kuZ3zJXw3TaoPpo5YqEUeaBQDy%7EC9iQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 7f3aabb02b400136bda54ba01163ce6d Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни My name is [NAME]. Honestly, I did not perceive the insurers' appeal as an accurate sign that the war would start. But my brain understood, which means that there is already given intelligence that caused such actions. The representatives of our airlines, with which we were supposed to return to Kyiv, wrote us a letter the day before departure that they were flying according to the schedule and were closely monitoring the situation in Ukraine. And I exhaled a little. We flew to Kyiv, which seemed to have quieted down. It was the physical feeling of the calm before the storm. Some kind of imitation of the continuation of everyday life with black jokes about the "daily invasion," which was predicted hourly by various mainstream media of the world and individual officials and journalists. But such forecasts did not impress Ukrainians who went through the Revolution of Dignity and continued to fight in Donbas. Probably part of our mentality is natural softness, but up to a certain point. We always think better of our neighbours than they really are. It was hard to believe that surrealism in the minds of a group of people in Russia, who were trying to rewrite the th century, would reach such proportions. And human life and the rules of warfare, which have been in effect throughout previous history, will turn to dust. I slept through the first explosions. The irony of fate is to wake up to the news that a full-scale war has begun. These two words were not filled with anything then. Instead, everything inside was frozen, as if on an old computer. I went to a coffee shop near my house to find out what other people were saying and what they would do. The emotions of the visitors and the owners differed: disturbing humour, plans to take the family out, some chaotic forecasts and complete confidence that in a few days, we would return the "uninvited guests" back. The women's nervous laughter and restless eyes were the first beacons for me that something had really happened. And in the following days, I spent the night with friends in the neighbouring district of Kyiv, every night and morning under sirens and explosions, and prayers every evening for all my relatives. We even have such a phrase: "Every present "how are you?" means I love you." I monitored my behaviour - it was clear that I was not a panicky person, but my body recorded all the sounds as if on a flash drive, and on the first day, tremors passed through it. Die like this? From a rocket hitting the house? How is it? What is it about? I thought a lot about how I perceive death in general, and day by day; I learned to accept any development, not stop contact with colleagues and friends and pray every night. From the fourth day, the first adaptation was felt. The ear began to distinguish shades of sounds, not to react so sharply to sirens, understanding how they work, and even my dog began to distinguish when our guys from the Armed Forces of Ukraine deflected missiles with air defence systems. The sound of war became the only music. And the further the events developed, the fear disappeared - just as it disappeared in on the Maidan in Kyiv, when going under bullets to Hrushevskyi Street with a camera did not cause any particular emotions. The only difference is that we saw evil in front of us in one static place, and now you don't know what is flying every minute and where how this night will end. This is a problematic condition, especially for the psyche. But I would like to focus more on the internal sources of the war than on external events. In simple words: why is the war going on inside us? And there is someone to analyze external events. However, a certain distance is needed to rise a little above the situation. Мене звати [ІМ'Я], чесно кажучи, я не сприймала тоді звернення страховиків як точну ознаку, що війна таки почнеться. Але мозок розумів, що значить є вже дані розвідки, які спричинили такі дії. Представники наших авіаліній, якими ми мали повертатися до Києва, написали нам листа за день до вильоту, що вони літають за графіком і уважно моніторять ситуацію в Україні. І я трохи видихнула. Ми прилетіли до Києва, який ніби затих. Це було фізичне відчуття затишшя перед бурею. Якась імітація продовження звичайного життя із чорними жартами про «щоденне вторгнення», яке прогнозували погодинно різні мейнстрімні медіа світу й окремі чиновники та журналісти. Та українців, які пройшли Революцію Гідності та продовжували воювати на Донбасі, не вражали такі прогнози. Напевно, частиною нашого менталітету є природна м'якість, але до певного моменту. Ми завжди думаємо краще про наших сусідів, аніж вони є насправді. Важко було допустити, що сюрреалізм у головах групки людей в Росії, які намагаються переписати ХХ століття, досягне таких масштабів. І людське життя та правила ведення війни, які діяли всю попередню історію, перетворяться на пил. Перші вибухи я проспала. Іронія долі — прокинутися від новин, що почалася повномасштабна війна. Ці два слова не були тоді наповнені нічим. Радше все всередині зависло, ніби на старенькому комп'ютері. Я вийшла до кав'ярні недалеко від мого дому, щоби зрозуміти, що взагалі говорять інші люди і що збираються робити. Емоції у відвідувачів і власників були різні: тривожний гумор, плани вивезення родини, якісь хаотичні прогнози та цілковита впевненість, що за кілька днів ми повернемо «непроханих гостей» назад. Нервовий сміх та неспокійні очі жінок — це був перший маячок для мене, що щось таки справді відбулося. А наступні дні вже були ночівлі у друзів в сусідньому районі Києва, кожна ніч і ранок під сирени тта вибухи, молитви щовечора за всіх рідних мені людей. У нас навіть з'явилась така фраза: «Кожне теперішнє "як ти?" означає, що я люблю тебе». Я відслідковувала свою поведінку – було ясно, що я не панікерка, але тіло записувало, як на флешку, усі звуки, а в перші дні по ньому проходив тремор. Померти отак? Від попадання ракети в будинок? Як це? Про що це? Я багато думала про те, як я взагалі сприймаю смерть, і день за днем вчилася приймати будь-який розвиток подій, не перестаючи контактувати з колегами і друзями та молитись щовечора. З четвертого дня відчулася перша адаптація. Вухо почало розрізняти відтінків звуків, не реагувати так гостро на сирени, розуміючи, як вони працюють, і навіть мій собака став розрізняти, коли наші хлопці з ЗСУ відбивали ракети системами ППО. Звучання війни стало єдиною музикою. І чим далі розвивалися події, страх зникав – так само, як він зникав у на Майдані в Києві, коли йти під кулі на вулицю Грушевського з фотоапаратом не викликало якихось особливих емоцій. От тільки різниця в тому, що тоді ми бачили зло перед собою в одному статичному місці, а тепер ти щохвилини не знаєш, що і звідки летить, чим завершиться ця ніч. Це важкий стан, особливо для психіки. Та я би хотіла зосередитися більше на внутрішніх джерелах війни, аніж на зовнішніх подіях. Простими словами: чому війна відбувається всередині нас? А зовнішні події є кому аналізувати. Проте аби трохи піднятися над ситуацією, потрібна певна дистанція. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 995 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 995 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/8918849cbf53471f81c9d04684b58019.pdf?Expires=1779321600&Signature=CNXVlqL3ewSVTo2sWc-tN2dgPo7-ngKBFeToiuOUeF3PZrq7PE1Ze289slJw9jVCEyPFbcN2PMcoY%7EomQzz9fY8xzpNwd4xyOPfh7lMaSgdVYEDJJ4xDljADD%7ETDXFUCM1Z69WRyu8P%7EsPL1MhWk276CZGk75BAjQjCGK7ApcLVmQcrsIMWWBkjnssKj9RB2d5dmp2n04td9oC0y1XT4omn%7EQNy6KZjZ4WebZUWvqDGNJdIAbBL4N8zJrJAYzG3JZa5psHt4eN4XPQR18k-mU-l%7ElSqgbWyYs68zFlz%7EmXUeyn%7EksXgv2RwwrNZdYrSW6Qxa7C2y2GD0eSDBRTiErw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 38c1963ac00a6f0e207d09284b9bf665 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни On February , I woke up in the morning because my father woke me up, then I turned on the TV and saw the news about the war; I got scared; I didn't know what to do and went outside; people were running, they were running in line at the store when I returned home I heard loud noises explosions from the side of the border. When the orcs entered our city, then deafening explosions began. At the beginning of the war, we sat, sometimes in the basement, then in the corridor, because the house was shaking from the explosions. I worry about my relatives who live in the city of [CITY]. My friends left the city; I miss them very much; we talk with them on social networks. I am also worried about my father, who is defending the country; even now, I do not believe that there is a war in our country; I think this is all a fairy tale. Every day, my mother and I go to the store, and there is always a line or no products; table salt in our city disappears for a month, and I believe a peaceful sky will come to our country. Every morning I wake up to the sound of explosions of enemy rockets and planes flying over my house; I was terrified when there was an explosion not far from my house. When there was an explosion near the school, an enemy missile exploded not far from me. Every morning I play outside with my friends. After the walk, the air alarm started when I was already going home; when I came home and saw the news for [CITY], there sounded four sirens... I was terrified because this city was lovely. лютого я прокинулася вранці від того що мене розбудив батько, потім я увімкнула телевізор і побачила новини про війну мені стало страшно, я не знала що робити та вийшла на вулицю, там люди бігали, бігали займали черги в магазин, коли повернулася додому почула гучні вибухи зі сторони кордону. Коли орки увійшли до нашого міста, тоді почалися дуже гучні вибухи. На початку війни ми сиділи, то в підвалі то в коридорі, тому що хата ходила ходором від вибухів. Я переживаю за своїх рідних, які проживають у [МІСТО]. Мої друзі виїхали за місто, я дуже за ними сумую, ми з ними розмовляємо по соціальних мережах. Також я переживаю за свого батька який захищає країну, я навіть зараз не вірю, що в нашій країні війна, я думаю, що це все казка. Кожен день ми з мамою ходимо до магазину і постійно там черги або немає продуктів, кухонна сіль в нашому місті пропала аж на місяць, я вірю, що в нашій країні настане мирне небо. Кожен ранок я прокидаюсь під шум вибухів ворожих ракет, літаків, які пролітають над моєю домівкою, я дуже злякалась, коли недалеко від мого дому був вибух, коли був вибух біля училища він був недалеко від мене вибухнула ворожа ракета. Кожен ранок граю на вулиці зі своїми друзями. Після прогулянки коли я вже йду додому почалась повітряна тривога, коли я прийшла додому та побачила новини за [МІСТО], там пролунали сирени...я дуже злякалась, тому що це місто дуже гарне. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 997 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 997 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/fc28e0ea7be4c23145020b99e17b09b1.pdf?Expires=1779321600&Signature=iCQTufqTlQvORXINmvincUf50QkG-mPN7ymeBt3PWqb-jfDYN6CYy9wb3MW4COzfhmcXPm-627HEP6Tm5NkE3GqVRlBFaAtDjkI0lGzTgR-CEQs%7E5NElQYE2N3QQdj1CTLNV2WeL9EkEmwVzMNouf9ZL-cZiP2J5RaX5ZI%7E3HbOrR3ocUEwFvr6kSz8E5eiomqejnOCwabzeWFCeSb3r6zAMp4DDKvzstrZYw0h586RYCG5uFQHN00suty1sgdHcQKP9gCgnnaCQVHURV5AF0g54wtoqHMQLyNjEkp12MzkTjUsH6HqFyS%7EOoHgX7cit6TJLNrOiIPkEuAxgoxOrvQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 1887a667c440ff4a9558abc3c0cdfe34 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 24 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни During the war, the nervous system was greatly destroyed; dreams about rockets, sirens and explosions were constantly dreamed. I sleep very badly. During the war, I realized how the people I used to know changed and how my attitude toward them changed. But the war changed me, too; I began to appreciate life more and enjoy every minute. За війну дуже зруйнувалася нервова система, сняться постійно сни про ракети, сирени і вибухи. Дуже погано сплю. Під час війни зрозуміла, як змінились люди, яких я раніше знала, змінилось відношення до них. Та й мене війна змінила, я почала дужче цінувати життя, і радіти кожній хвилині. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1028 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1028 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/626c61bc1ce662e48a4621970553d864.pdf?Expires=1779321600&Signature=T0BIrHoS5WDOEeA06Fjlf-rG1tMamHSxnrllXe2wyazSsfQf2m4smz-A856EN6aWgqfQ-KKpC12MUUxBNWyAvP9J3y6xjcsN9EutFsR5ZmoLVWidcQcjhbCmNQlEikboNRXNrAocSb%7E9VE8CaYo2vAYTLhbykCuVeIJ-KgOhS8Y5fRGX74o-QtA98S-9ZW-FDv2hX2d2Ct4MSpL4phKI6Bcu0v-wNuRuV75KpXfWEqxFfM-ohpMHgW94ZBFQ3hRNjbFvBc3JScObxR6VUYwtDA1E%7EJADrO6o7Yd2HBejaBaUB0wYMn11u4gM-T9GDvhuFHDadvGngEm3ah9CgnzYmA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 68e7436ee00112988926b9f8a70029cf Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 33 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни My name is [NAME]; my family consists of five people (three children: a -year-old daughter, two -year-old twin boys and a wife). We live in the city of [CITY], where we are today. On February , , Russia declared WAR on Ukraine, which was unexpected for our family. During the war, which continues today, there were battles in our city; a Russian plane hit an electric substation near our house. Our family was without electricity, water and heating for over days. Also, the Russian military hit the [FACTORY] with ammonia with a barrel, which led to a significant leakage of ammonia. Then there was a hit in a large-scale warehouse with paint and varnish materials, which led to a large-scale fire. I want to note that all this took place approximately meters from our residence. In our family, only I worked and received money; my wife is on maternity leave, and the child is years old and often gets sick, so the doctors' commission extended my wife's maternity leave for another year. Therefore, it became difficult for our family financially since, during the long hostilities, I did not work, and I had to pay for housing and utilities; I worked myself, but in the last months of the war, my wages were low or did not receive them at all, my children often get sick, have chronic diseases: intestinal tract and chronic lung diseases, one of my sons has vision problems, all the children currently need additional care from doctors, the wife has incurable diseases that require surgical intervention. After we hid from the shelling in the damp, mouldy basement, the children became sick more often than before the war. Funds are needed to treat children, food, medicines, clothes, food and additional care at doctors. The salary I receive now is not in full; for now, it is only enough to pay for the apartment we rent, and utilities, food, and there is not enough for medicine. We are asking you to help our family financially. Together with the children, we will be grateful for your help. Thank you for understanding!!!! Мене звати [ІМ'Я], моя родина, яка складається в кількості  п’яти осіб (троє діток: роки доньці, два хлопчика близнюки по років та дружина). Проживаємо ми в [МІСТО], де і по теперішній час знаходимося,  лютого року  Україні з боку росії було оголошено ВІЙНУ, що було несподівано для нашої родини. Під  час війни, яка іде по теперішній час, в нашому місті були бої, біля нашого будинку із російського літака було попадання в електричну підстанцію, після чого наша родина більше днів були без світла, води та теплопостачання. Також російськими військовими  було здійснено попадання в [ЗАВОД] в аміак з бочкою, що призвело до значного витікання аміаку.  Потім було попадання в масштабний склад з лакофарбовими матеріалами, що призвело до масштабної пожежі. Хочу зазначити, що це все проходило орієнтовно в метрів від нашого помешкання. В нашій родині працював тільки я та кошти отримував тільки я, дружина перебуває в декретній відпустці, дитині рочки, яка часто хворіє, тому комісією лікарів дружині було продовжили декрет ще на рік. Тому нашій родині стало важко фінансово, так як під час тривалих бойових дій я не працював, а за помешкання, комунальні послуги потрібно було сплачувати, я сам працюю, але за останні місяці війни я заробітну плату практично не отримував та не отримую, діти часто хворіють, мають хронічні захворювання: кишкового тракту та хронічні захворювання легень, в одного з синів проблеми із зором, всі дітки потребують на даний час додаткового догляду у лікарів, дружина  має невиліковні захворювання, які потребують хірургічного втручання. Після, того як ми переховувалися від обстрілів в сирому, покритому пліснявою підвалі, діти почали хворіти частіше ніж до війни. Кошти потрібні на лікування дітей, харчування, на медикаменти, одяг, на продукти та на додатковий догляд у лікарів. Заробітну  плату, яку я отримую зараз не в повному обсязі, на теперішній час вистачає лише на сплату помешкання, яке ми винаймаємо, та комунальних послуг, коштів  на харчування та на ліки не вистачає взагалі. Дуже просимо Вас допомогти нашій родині фінансово. Будемо разом із дітками  вдячний Вашій допомозі. Дякую за порозуміння!!!! Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1034 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1034