2 50 309 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/74201ef696e8e8dffd4a9d7a07684424.pdf?Expires=1787788800&Signature=kCjv1Ufg%7EF9jIcH-RHfDZ6i6ifw%7EPM7O3UU-9HkziuI44ajGZmQpq4q-r7xoXOBnxF0CdDZNZw-iVOqaFCzo8rUiMKUwP0fAj%7EkTur2%7EV3hqa9f59pN61h7hWGSKJnETZ9slYwCeZDPAJHvuVJ0ztv62YDoIF0Dp%7E-9jEuAyfb7swGRLYD5XJ7rdal2SsfC8IJnwC5%7E%7EQX5mGpimS3jaTUp3mRfiBTMau81mkOh8P-SQdn4IjTdgpN5qT0EWh0MBz6ZTnLK1JXkoF1aYp%7E6hmkra6oxRJLrO0pj5n-DXpl1JMvcfinVVfx0bC9nMPLFq-Qc8pEQ9y3HMiC8iZu9JSA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 8ae84eac03773fa79885320e67189c04 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 21 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-22 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни When the war started, I, like all people, was terrified and did not understand what would happen next, and it was very frightening; at every noise, we ran to the cellar or the corridor, but then it all started to become ordinary every day. After some time, it stopped scaring them because they started to distinguish the approximate distance to the arrival and the direction of departure. But recently, [CITY] began to be heavily shelled, and deja vu appeared as if we had returned to the first day of the war; we sat and saw how the shells exploded not far from us, how everything shook and made noise, in short, it became scary again. As for the relationship with my family and my loved one, I did not feel a big difference; on the contrary, I felt that we became closer to each other than before, began to pay more attention and more time for the two of us. To this day, we support this and remind each other of the importance of spending more time with each other because now, more than ever, it is impossible to scatter at times. Як почалась війна мені, як і всім людям було надзвичайно страшно та не зрозуміло, що буде далі, і це дуже лякало, ми на кожен шорох бігали до погребу або в коридор, але потім це все почало ставати звичайним та буденним. Через деякий час вже перестало лякати бо почали відрізняти відстань приблизну до прильоту, та бік вильоту. Але нещодавно [МІСТО] почало сильно обстрілювати і з’явилося дежавю, наче повернувся в перший день війни, ми сиділи та бачили, як розривались снаряди недалеко від нас, як все тряслось та шуміло, короче кажучи, стало знов страшно. Щодо стосунків з родиною і з коханою людиною, то я на собі не відчув великої різниці, навпаки таке відчуття, що ми стали один до одного ближче ніж колись, стали більше приділяти уваги та більше часу для двох. До сих пір ми цього підтримуємся та нагадуємо один одному про важливість витрачати більше часу для один одного, бо зараз як ніколи часом розкидуватись ніяк не можна. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1192 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1192 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/ed07c7a12939e54cad26e111c0f83137.pdf?Expires=1787788800&Signature=DyCQejdZW3q64Y0RRV8vF%7EcK3CmzHwiuQ4k0WNoBAtBEhwd3%7E42dLBp-2wXApJKHUA5zwLxxbHp3Zw8kbYAHc4VtiCI%7Er%7E-KDTC4XEjQeY%7Ezu8Ar7RLjf%7ECbVDuJAtEw-OrZkDWp1PqPk89HYSUL61C64dXC%7ESyXkenwYDl5gXC0-Q12DTARqtVZzEJjUBL7qTN03M3Vf5K-ffAP428zbyBBi5dCXTBb-EyGnYzmlydvEhAQreKELN2ZBntgteCb32SMInXaQrCcZ8dPpBabPlB13AqkSYrflZMf31g15LKtMLHzrSL36lB8Ui%7Ep5FFwpGLqTYfjjnmDVWyOzCq67w__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM d6bd443ef3c04c270dfa8dbb83f992f3 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 26 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-22 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни The war greatly changed my priorities in life. Reminded about the value of close people. I lost my own brother because of the war, and I am going through it with hardship. Many acquaintances also died. I feel pain for people. There are also changes in my relationship with my husband. On the contrary, he decided to distance himself from me and the relationship is at the stage of divorce. This is difficult for me to understand because it is, on the contrary, a time for unity, and the family is the strongest support. Війна дуже змінила пріоритети в житті. Нагадала про цінність близьких людей. Через війну втратила рідного брата і тяжко це переживаю. Багато знайомих також загинули. Відчуваю біль за людей. В стосунках з чоловіком також зміни. Він навпаки вирішив віддалятися від мене і стосунки на стадії розлучення. Що важко мені зрозуміти, адже це навпаки час для згуртованності і родина - сама міцна опора. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1191 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1191 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a43694277d12b5c8c54ea3f487ffca6a.pdf?Expires=1787788800&Signature=VR2PoEZTipGzJQaCjKX2cwwLtytw4BX6tu8jxidQnnb-NTkbpShfAYTERe2RhZdTAnVzbKAw1ppzPy8w6BY25q%7E28gM5JsgU853JARwGmFMr9EEppPpRYblAQCm%7Ep470HWDhqvKdtj26EKVVERnyoooYQcdbjvBHqjnElI3zXU4pl%7E7vRUqe%7E9PRF0LbbgsAbRjT7A0Yq9iQYHlOnn4CVa4duRtwwd5zTIC2VyBUR5xKe-gVU2E9AURBqDclWyUiVXioFoL6gOZQPy5Jk4XfnBU6ZQpq-SFm0P%7E0OLlB-jV-8Q2vmgLB%7EmFqL4WZ4iAX7P-UeHA1Fu-DC82DbtAEzw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 8a34a91e74ba75f27b3b32f5d34a3b49 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 31 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-22 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Nothing is nice; nothing is wanted; the main thing is that the native people are alive, and [that] the war ends as soon as possible. Нічого не миле, нічого не хочеться, головне, аби рідні люди були живі і скоріше закінчилась війна Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1186 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1186 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/624a20e50aadc6ef421f5e7b9914a2ae.pdf?Expires=1787788800&Signature=XwZLcOrSWMyQKSlcmORYuCHPgrlLp8JzkUZMFxa2cqYB0XZEHKqA0It9f13zIeXDkMMurHeEWIMa7Lja2iW9OW6wJEzRC0djpIU-i6lyHTvTfXv%7EgrJzswLrSWkEUp9k1GQ5ZgWVGMTvS5vgYA6dW1yg0Y1ghCA8JgGekQQrGMPnz7prVjHS1PqYlDa1iarjX%7EZ-V3v%7EHu28o9rX%7ECc0gMczfe2lwAlgt43phhD%7E37L0DWqzcts-IytVKJ8bnqtx2skYzFq0iR-Q4zT2T7Tf7LCWC61jK1Vk0%7E5UMgrBRTudW1bAMFxU0epdw1sDJfRvQqi0cph842GLo9XVRNFP7g__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM f5256afb0f79c727440f906752ff317f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 22 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-22 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Since the beginning of the war, as with every person, the emotional state was in tension; there was a lack of awareness of what had happened and increased anxiety, the feeling of "what will happen now?". Feelings of insecurity seemed to remain forever; however, over time, all negative feelings changed to more positive ones: more faith, strength, inspiration to work and help, to change one's life and adaptation in reality appeared. But at the same time, feelings of hatred, malice, and desire for revenge have strengthened, although they are taught from childhood that one should treat others well no matter what, but not in this situation; everyone tries to find a way to express their emotions. And from time to time, some states from the beginning of the war still have a manifestation, but by being able to reproduce them in a different form, you can live on. I stayed at home; it was difficult for me to leave my native place; it seemed the easiest way to survive all this without going anywhere and, if possible, to work and support others. During these almost months, I already had to experience shelling, stress, and depression; in the beginning, like many, I even had misunderstandings with relatives, but the understanding and desire to work on myself and my emotions and experiences are shown, and this helps me to keep myself in the future in balance and have a positive meaning of life. Від початку війни, як і у кожної людини, емоційний стан знаходився у напрузі, було неусвідомлення того, що відбулося і підвищувалася тривожність, переживання «а як тепер буде?». Почуття незахищеності здавалося залишаться назавжди, проте з часом усі негативні почуття змінилися на більш позитивні: з‘явилося більше віри, сили, натхнення працювати та допомагати, змінювати своє життя та адаптування у реаліях. Але разом з цим зміцнилися почуття ненависті, злоби, бажання помсти, хоча з дитинства вчать, що треба ставитись до інших добре не дивлячись ні на що, проте не в цій ситуації, кожен намагається знайти спосіб виплеску своїх емоцій. І час від часу деякі стани від початку війни мають прояв досі, але вміючи їх відтворювати у іншому вигляді можна жити далі. Я залишилася вдома, для мене важко покидати рідну місцину, здається найлегше пережити це все не виїжджаючи нікуди і, за можливістю, працювати та підтримувати інших. За ці майже місяців мені довелося вже пережити обстріли, стреси, депресію, на початку, як і у багатьох, навіть непорозуміння з рідними, але розуміння і бажання працювати над собою та своїми емоціями, переживаннями даються взнаки, це допомагає мені і надалі тримати себе у рівновазі та маю позитивний сенс життя. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1182 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1182 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/2f294707364360f388190c3ff02053ad.pdf?Expires=1787788800&Signature=Z-tBcVweOeRSE-9-ILy-cYJ-eVq0xs3broWfRy4%7EGmNSuuz2U4OhSxhMPrS1ZsQMsv6Q09JJF3emTekiGx%7EhGSDqIBjBQOpGW5pyQ2S6rKF9LHav3Hhh73P325XB6LY-9nItSnp4dubw9E6X7x1bTpr2auX2Dbm7CWaf0xSRHYqu6VBCZ4Mm-EWKDqlNSiKfRa9T%7EbMe7FO4LQID6iuLCzcKgYgNLHaBVESedEagQvKPwUXzZv9XfArnFBcvuHddTvlYX6PNPQL9BcpnPoDDLCxTJihH9JXt3bb0HxH8-pXCa4vvyQNWKd9FGYMG6XRqtuD2ygbFgkmI2md2PjysBQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM f9fa19723d59b0a3af021f0439f0bc4b Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 34 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-21 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Now, [being] in contact with other people, a sharp categoricalness has appeared; it is almost impossible to find an internal compromise. It is difficult to trust people, even close ones. Terrible fatigue is observed; it is difficult to even coordinate your body. Sleep is very sensitive, but it is almost impossible to rest. The dental problems of the whole family, both adults and children, were updated. The desire to eat has disappeared. A favourite thing saves contact with children, not only with your own. The war changed priorities; it is not a pity to spend money on emotions, on strangers, especially on the military. Boundless gratitude appeared in my heart for the opportunity to see the sky and the sun and wake up every morning. People who help each other are awe-inspiring. At the thought of what I will do when the war is over - I immediately tear up and fear what will happen to my inner state when I can exhale. Зараз у контакті з іншими людьми з'явилась гостра категоричність, майже не вдається віднайти внутрішній компроміс. Складно довіряти людям, навіть близьким. Спостерігається страшна втома, навіть координувати своє тіло буває важко. Сон дуже чутливий, та майже не вдається відпочити. Актуалізувалися проблеми стоматології у всієї родини, як у дорослих, так і дітей. Зникло бажання їсти. Рятує улюблена справа, контакт з дітьми, не тільки з власними. Війна змінила пріоритети, гроші зовсім не шкода витрачати на емоції, на сторонніх людей, особливо на військових. З'явилась безмежна вдячність в серці за можливість бачити небо, сонечко та прокидатися кожного ранку. Особливо вражають люди, що допомогають один одному. При думці, що я зроблю коли закінчиться війна - одразу сльози та страх того, що буде з внутрішнім станом, коли можна буде видихнути. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1179 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1179 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/f766b12307ccee25115a8509afd1b2fe.pdf?Expires=1787788800&Signature=kFqMNAc2wbTwcM3MVsxEi314eq7o97sIrV7btQoY6qzEC1qEeDOrYMUg6H85rYjvbFR8JVsBmBooubihg1BaCbQIUJ2yOqgJVWQ56-u43fW-Bg-0OV9EZagRwIjtj10f8du3PjQWUmCAzZpsnayw54l%7E5EroNua71H8V420A1%7Eq%7EPlxsnH782MbB6DMBFE%7EQ%7ESr-wPMtzR83AeqPe-CF3bm3i2JP%7EZS6S5bKALYK26qErGcA56616Zb5Oy7hkEmhlGn231je5fm7l8XWG0wOy8wfSQsKDGKixa4lWzqwFG7wkl0JrIlx7-mQELNocSSbkuHdXOhP0tOqwlTSdopzYA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM ad3dec8fe08a36b0343f7c71dd39b62d Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-21 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни My experiences about the war were, so to speak, "in stages." At first, there was a stupor and a lack of understanding of what to expect next, while at the same time believing that it would end very quickly. There was fear; the sound of sirens awakened anxiety inside. They were always "on guard," but inside me, there was, as it were, emptiness and simply not understanding what it was all about. I couldn't believe what was happening, my hands were starting to drop, and I was worried that my future was coming to an end. Then (beginning of May), the understanding that the war drags on for years, but the city begins to revive, and people try to go and live on, just like me. I already understand that it is necessary to somehow continue to live, to pull myself together. Most of my time (until the beginning of August), I was preparing for the exams. Rocket attacks began at night, which made it very, very scary to go to bed. Each missile strike was like the first time, terrifying and probably an animal fear inside, but I tried to control myself from the outside. In the morning, the whole city came alive like me, and at night we had to prepare both mentally and physically for actual horror. Strong apathy began at the end of August until today; my city is under constant rocket attacks, like our entire country. It hurts me that I am more or less safe, and my relatives, whom I love very much, are experiencing absolute horror, but emotionally I try to hold on, but inside, it is excruciating and empty. In conclusion, I can say that sometimes I do not feel alive, for example, as I was before the war. For me, these are entirely different people: me before and me during the war. Now I observe that I have become emotional; I constantly want to cry, both from good and bad news. I begin to "punish" myself for smiling as if there is no reason for it. But I try to hold on and move on, but I understand very well that inside I have become different and colder towards myself. However, I believe in victory and that the Ukrainian sun will rise! Мої переживання щодо війни були так би мовити «поетапно» Спочатку був ступор і нерозуміння, чого можна чекати далі, водночас віра в те, що це закінчиться дуже швидко. Був страх, звук сирен пробуджував тривогу всередині. Завжди були «на сторожі», але всередині мене була, нібито пустота і просто нерозуміння, за що це все. Не могла повірити в те, що відбувається, руки починають опускатись, переймаюсь, що моєму майбутньому настає кінець. Далі (початок травня) розуміння, що війна затягується на роки, але місто починає оживати, люди намагаються йти і жити далі, так само як і я. Вже розумію, що треба якось жити далі, брати себе в руки. Більшу частину свого часу (до початку серпня) я готувалася до складання іспитів. Почалися ракетні удари вночі, через що лягати спати було дуже дуже страшно. Кожен ракетний удар був як вперше, дуже страшно і, напевно, тваринний страх усередині, але я намагалася контролювати себе ззовні. Вранці усе місто оживало як і я, а вночі ми були вимушені готуватися як морально так і фізично до справжнього жаху. Сильна апатія почалася з кінця серпня і до сьогоднішнього дня, моє місто під постійними ракетними обстрілами, як і вся наша країна. Мені боляче, що я у більш-менш у безпеці, а мої рідні люди, яких я дуже сильно люблю переживають справжній жах, але емоційно я стараюсь триматись, але всередині дуже боляче і пусто. Як висновок можу сказати, що іноді я не відчуваю себе живою, наприклад такою як була до війни. Для мене це зовсім різні люди: я до та я під час війни. Зараз спостерігаю за собою, що я стала емоційною, постійно хочеться плакати, як від хороших так і від поганих новин. Починаю «карати» себе за усмішку, нібито немає приводу до цього. Але стараюсь триматися та йти далі, але прекрасно розумію, що всередині я стала іншою, більш холодною до самої себе. Проте я вірю в перемогу і що зійде українське сонце! Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1178 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1178 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/0f101757ca7b882767fff39d7731cfe1.pdf?Expires=1787788800&Signature=hR5UjIOAmdT6VpdDYh5X%7EMDVFMKa6QtYfGDx-rmLeGvOuUevaKeJ2wYKb458FTFXbWbPaVPy1mwxGPXh6oH8MsuVGNkqMPWUSsei1HcpLJT-aXsjIyGRk3xZyHHz0WnC2ZPt2pfuCMyTi67ZqyCW0woNfkym3ZYuVi7S21ksj%7E97bDulDy2xziP7UZCHNUH0u2ZE4zuB3Ie6f-c%7ESz6pqh9cbMByfM%7EI6gL509c2vGl2abtAZcrmoW6YUcBPZ3LIOFnP4Aqlhtd-g74Z-5GnRR1aKvN2k7pRDAm4cAilT9XQt%7EMLdBHJjOz1x0XijPeNHkVao1oja43iz%7EL7sFpqDw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 28693d8c13da8aa99c104049a344f22a Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 65 Age Range / Віковий діапазон 61-65 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-21 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни I thought that I would only know about the war from feature films and stories from my parents, but I had to witness it. Maybe I'm less afraid of death than young people who have to raise small children and work, but somehow I don't feel panic, or fear. I just want everything to be over as soon as possible and to be healthy enough to live in peace and be with my relatives. If you just do all the household chores every day, take care of the cat and watch less news, then everything seems to be normal. Because we don't have hostilities here in the city. Only people have changed a lot recently. At the beginning of the war, everyone was running around the bazaar, buying everything they could, but they still tried to help each other; there were many kind eyes, and now I see sadness and fear on their faces. People became nervous. Maybe that's why I'm calmer because I work a lot in the country; I have roses and a greenhouse; there's something to keep my hands busy. All summer, my children brought our own cucumbers, raspberries, and currants. Somewhere it was blowing all the time, but far away. And my husband and I used to beautify the country and harvest the crops, and that made our hearts warm! Now it's already cold, now the apartment and the cat remain. He is not afraid of shelling - maybe he has already become deaf because he is old. Sometimes, however, he screams at night; maybe something also bothers him, which we do not know. The main thing is for the house to stand, if only not to be left without housing! And so we all live together, as a whole family, and somehow stand up. Refugees live in the neighbours, they lost all their property, but they are very sorry. Even if they hold on, well done, but it's still easier for us in our own house. It's a pity for all these young guys who are dying, all the destroyed houses, cities - it's painful to look at them. I go to church, and I pray for peace for people. I read about the lives of saints. How much pain people have endured, and it all ends someday! Nothing is eternal on earth. This war will also end. God willing, we will see its end. Я думала, що про війну так і буду знати тільки з художніх фільмів та розповідей батьків, а от довелося стати її свідком. Може, я менше боюся смерті, ніж молоді, яким треба ростити малих дітей, працювати, але панічного страху якось не відчуваю. Тільки хочеться, щоб все скоріше закінчилося, а здоров’я вистачило на те, щоб ще пожити у мирі, побути з рідними. Якщо просто кожен день робити всі домашні справи, піклуватися про кота та менше дивитися новин, то все начебто нормально. Бо у нас тут у місті бойових дій нема. Тільки люди сильно змінилися останнім часом. На початку війни по базару всі бігали, все скупляли, що могли, але все ж таки намагалися допомогти один одному, було багато добрих очей, а тепер бачу на обличчях сум, страх. Люди стали знервовані. Може, я тому більш спокійна, що багато працюю на дачі, в мене там троянди, теплиця, є чим руки зайняти. Все літо дітям носили свої огірки, малину, смородину. Десь весь час бухкало, але далеко. А ми з чоловіком на дачі красу наводили, врожай збирали, і так від того тепло на душі робилося! Зараз вже холодно, тепер залишається квартира та кіт. Він обстрілів не боїться – може, глухий вже став, бо старий. Інколи, правда, кричить уночі, може, щось його також турбує, про що ми не знаємо. Головне, аби будинок встояв, тільки б без житла не залишитися! А так ми усі разом, всією родиною живемо поряд, якось встоємо. У сусідів живуть біженці, вони втратили все майно, от їх дуже жалко. Навіть вони тримаються, молодці, а нам все ж легше, у власній хаті. Жалко отих всіх молодих хлопців, що помирають, усі зруйновані будинки, міста – боляче на них дивитися. Ходжу до церкви, молюся про мир, про людей. Читаю про життя святих. Скільки болю люди винесли, і все це закінчується колись! Ніщо не є вічним на землі. Ця війна також закінчиться. Дай Боже, побачимо її кінець. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1172 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1172 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/7e68640ed89d53d09e0477ae40198ddf.pdf?Expires=1787788800&Signature=XG003%7EVIowDI4LdsVu3UibsT6-cp0oqoHmyUJnACvQU36%7EOMiPi6VpZ-uPQKAtLwjyJcLyjwaXMisoPeadKzgP5AWsHaIThTQNr7rzPh8gfousO1Her85bu1cF2EQcVW1LEIy%7EtqHNrHeo0sE4cmy6TrMpI-7-KDU-BjQG7e7O7Xarxz5at7ptZfTq31Hr75-VfCUFPfvI%7EXyIrVuk42GSRI-qfXxehkJnqc4jcMQyhWmvdw5wIsnFsx0zMOhNkkSS0cnWiu-pydmTD52D4QKMgh0IyrRAAxR2DmpMs4F7uezFAaSXyBaWTLzhw4TzysVlf0XXqMJXEfilcqd9rXVQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM d1f66f3e72ca979d049b624c0f4a0e88 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 63 Age Range / Віковий діапазон 61-65 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Hold a degree є науковий ступінь Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-21 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни I am already retired; I will not go to fight. Therefore, my war experience is purely civilian. The main thing I can do is prepare for winter. Power plants are destroyed, factories are destroyed, and what awaits us in a few months - it is difficult to say. You need to think about the whole family and take into account all possible options of events, just in case. That's why I pay a lot of attention to our household because, in difficult times, you always have to rely on yourself first of all. This is my philosophy. In the shed, I arranged a free space near the stove so that I could sleep if there was no heating in the apartment. I have prepared firewood; it should be enough for the winter. The gas burner bought a large gas cylinder so that there was enough to cook food. I also bought a car battery, because the phones need to be charged somewhere if the lights are turned off. That's how we live. There's a cellar in the barn, you could hide in it during air raids, but it's easy to twist your neck there, too, while you're going down. That's why we usually don't go there. So far, no rockets have hit our house, but it has been shaken a few times. It is clear that you cannot prepare for everything; you just have to do what is possible. Now the prices have risen a lot, food, fuel - everything is expensive. But you need to stock up to last until spring. It is good that at least the pension is paid. That's how you do something all day - and never get sick. In the evening, the lights are turned off outside, we close the windows and start reading the news. Sometimes good, sometimes bad, but we believe that victory will be ours. Although there is a lot of news, it is, of course, impossible to imagine from home what is really happening at the front. Sometimes you hear a rocket fly over the roof, and lately, we hear drones, as if a chainsaw or a moped are moving from above. There have been no planes in the sky for a long time since the beginning of the war. A lot of military equipment is moving through the city. Later, books and films will be written about this time, and now we are in a history of our own. Never thought this would happen. Я вже на пенсії, воювати не піду. Тому досвід війни у мене виходить суто цивільний. Головне, що можу зробити, це підготуватися до зими. Електростанції знищують, заводи руйнують, що нас чекає через кілька місяців - важко сказати. Про всю родину подумати треба, всі можливі варіанти подій врахувати, про всяк випадок. Тому приділяю багато уваги нашому господарству, бо у важкі часи завжди треба покладатися перш за все на себе. Така моя філософія. У сараї облаштував вільне місце біля пічки, щоб можна було спати, якщо опалення у квартирі не буде. Дрова заготовив, на зиму їх має вистачити. Газовий пальник придбав та великий балон з газом, щоб їсти готувати було на чому. Автомобільний акумулятор також купив, бо десь треба телефони заряджати, якщо вимикнуть світло. Так от і живемо. У сараї є погреб, під час повітряних тривог можна було б у ньому ховатися, але там і шию легко звернути, поки будеш спускатися. Тому ми туди зазвичай не ходимо. Поки що біля нашого будинку ракети не влучали, але кілька разів добряче тряхнуло. Зрозуміло, що до всього не підготуєшся, просто треба робити те, що можливо. Зараз ціни дуже піднялися, їжа, пальне – все дорого. Але треба робити запаси, аби вистачило до весни. Добре, що принаймні пенсію платять. Отак цілий день щось робиш – і хворіти ніколи. Ввечері на вулиці вогні вимикаються, ми вікна зачиняємо та починаємо читати новини. То добрі, то погані, але ми вирімо, що перемога буде за нами. Хоч новин дуже багато, але, звісно, з дому неможливо уявити, що насправді відбувається на фронті. Інколи чутно, як понад дахом пролітає ракета, а останнім часом чуємо і дронів, ніби бензопила або мопед рухаються зверху. Літаків у небі немає вже давно, від самого початку війни. Багато бойової техніки просувається містом. Про цей час потім будуть писати книжки та знімати фільми, а ми зараз потрапили в самісіньку історію. Ніколи не думав, що так станеться. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1171 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1171 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/09dc2e3650ff027b038bc106a1021783.pdf?Expires=1787788800&Signature=fmLtsU2B93iZ60sn4PXvJeuBHlvLn5Ph1owm-%7EpTfKoz%7Ee3gB0TrgWVR5KUR3bzeBh1%7EM210HtxV6qvQxqzJTeaDUGxrbHuzFSmqcBGeWPIcDtAdWepwdhtKggPuxzmNAoGqViXpbYJzOhwWnrEKLpog4FHr79bB1D-qoM5-yYwrGbemF3srYaXLt1twgm9lbDhbeiqk%7E4b2EL3otedrbNdNOJGx-pb9uT0ZNH2RgUbJo4xUo2tEgOg02zzoJ%7EMOkoRVzbN0zFHkywIxJ%7EzCSLrTxkzBQ7I7usCU00rU7jMmO%7E4ROTmEjGQzNy9EyGGrSPIE--bMYdoUII4Zp8Bifw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM d3ab1382e68e6b6dcfebef752da50682 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 38 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни When the war just started, I was not in my hometown but in the capital. Near [CITY], [CITY] - cities in which it was hazardous at the beginning of the war. My brother lived nearby and offered to go with him and his girlfriend to Western Ukraine. At that time, I did not know whether it was safe to return to my native [CITY], so I agreed to go with them. However, it was not scary in [CITY] at that time. It must have been terrible a month ago; before that, the suburbs and villages around the regional center took the brunt of it all. I started sleeping in the corridor at night. The first intense explosion was . km from where I was. This is an avenue, the center of the city, where there are no military facilities nearby. That is, ordinary citizens were purposefully undermined. The most terrifying explosion for me was the explosion in front of my house. I live near a river, on the other side of which is a recreation center on the island of Khortytsia. There were three powerful explosions, one of which fell into the rock. And as you know, water amplifies sound, so it felt like the neighbouring house was exploding. Then I quickly wrote a farewell SMS to my loved one. And she worried about what probably, it is illogical to worry about. Namely: they will find me in the rubble, and I will be dressed in an old ugly nightgown and lying with my bottom bare. You should dress usually. And yes, I was still worried that I had lived a meaningless life. After this incident, I became more careful and began to go down to the basement during times of anxiety. Once, I even slept the whole night in the basement. And then, I went to Kyiv, where my brother gave us shelter with my mother. Here I started to sleep. I began to sleep even on the train when I was going to Kyiv because shelling in [CITY] became constant every night. I am now in Kyiv, and although there are arrivals here, they are not so numerous, and I feel relatively safe. I work all the time, but I don't have enough money because prices have risen sharply, and the salary has remained unchanged. This makes me very sad, and I stop seeing the future. Коли війна тільки-но почалася, то я була не в рідному місті, а в столиці. Поруч [МІСТО], [МІСТО] – міста, в яких на початку війни було дуже небезпечно. Мій брат жив поруч і запропонував мені поїхати з ним та з його дівчиною на Західну Україну. Тоді я не знала, чи безпечно повертатися до рідного Запоріжжя, тож погодилася поїхати з ними. Хоча саме тоді у [МІСТО] було нестрашно. Страшно стало напевно місяць тому, до того весь удар на себе приймали передмістя та села навколо обласного центру. Ночами я почала спати в коридорі. Перший сильний вибух був за , км від місця мого перебування. Це проспект, центр міста, де немає поряд військових об'єктів. Тобто цілеспрямовано підривали звичайних городян. Найстрашнішим вибухом для мене був вибух навпроти мого будинку. Я живу біля річки, з іншого боку якого база відпочинку на острові [МІСТО]. Було три потужні вибухи, один з яких припав у скелю. А як відомо, вода посилює звук, тому відчуття було, що вибухає сусідній будинок. Тоді я швидко писала прощальну смс своїй близькій людині. І переживала за те, за що, напевно, нелогічно переживати. А саме: знайдуть мене в завалах, а я одягнута в стару негарну нічну сорочку і лежатиму зголою попою. Треба б одягнутись нормально. І так, я ще переживала що прожила життя безглуздо. Після цього випадку я стала обережнішою і під час тривоги стала спускатися до підвалу. Одного разу навіть усю ніч спала у підвалі. А потім я поїхала до Києва, де нам із мамою дав притулок брат. Тут я почала спати. Я почала спати навіть у поїзді, коли їхала до Києва, оскільки обстріли в Запоріжжі стали постійними кожної ночі. Я зараз у Києві і тут хоч і бувають прильоти, але не в такій кількості і я порівняно почуваюся в безпеці. Я весь час працюю, але грошей не вистачає, бо сильно зросли ціни, а зарплата залишилася незмінною. Це мене сильно засмучує і я перестаю бачити майбутнє. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1169 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1169 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/c2b9706e32a9f052863e59b23865c519.pdf?Expires=1787788800&Signature=iczgKoaoi28y7HNGQ2eU6ndc-mNwy2A2QzqqqnXy7W7ZoIU2lKYWO1IFyo6qaPZotcrSPcyEX1H5uBUKnIlb4%7Ec1yfdO8EnKEUVKuuUU1WGg5Xo8EY41BmERuZ6R9JCToyO2fIZ3kxY-b858Q73vnx33kQ24fvedjo%7Ev228LawygaWXxTK7TAocwPfgVcQvCllACvnJcdNRtHD5JqJwQvffHDSxJ56NcJewE46Qdi378MyeDErKt%7EVcPkG9s3DT0NUQFDmrhr1LiLI7NMdgiy4qE-XTyHl4WnEuLNkuBC%7EuuK%7EfrNwmRgFjQQxd13d5n9WyMvKNKRgMmse4yjt2APw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM ca79fdd51108a9cffa6d220659d8e2a2 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 35 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни On February , when the war began, I could not eat, sleep, or even brush my teeth and take a shower. Not to mention caring for a young child. With every anxiety attack, we sat in my mother-in-law's basement. After days of such hardships, a decision was made to leave the country for the sake of my daughter. When we travelled with her on the evacuation train, I constantly prayed that a bomb or a rocket would not be dropped on the train. It was so scary... After coming to Poland, I was terrified of loud noises for months; I couldn't sleep peacefully because my body was constantly in tension, and I couldn't be happy. I was uprooted from one place and planted in another. лютого, коли війна розпочалася, я не могла, ні їсти, ні спати, ні елементарно почистити зуби та прийняти душ. Не говорячи про турботу за малолітньої дитини. При кожній тривозі ми сиділи в підвалі моєї свекрухи. Після днів таких митарств було прийнято рішення виїхати з країни заради своєї доньки. Коли їхали з нею в евакуаційному потязі, я увесь час молилася, аби бомбу чи ракету на потяг не скинули. Так було страшно... По приїзду до Польщі, я місяців жахалася гучних звуків, не могла спокійно спати, бо тіло увесь час було в напрузі, не могла бути щасливою. Мене з корінням вирвали з одного місця і посадили в інше. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1168 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1168 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/3f40335cd0154c5ca4a34d1992b8baed.pdf?Expires=1787788800&Signature=MrDxU2u8Jx56KCunaDY3FbExPs02Pf5Rw9D-c356ngIL2ypQ8UbsiQndKYhY4tMzxyn0l-HsirAed1bn7lGq2X1EQvNZFmSMY8raQvSNqMNXVdF3T7R-pqku%7EbxyzVVU%7E2NWX2Wb3oDmiVykPjx2TogVVp4skjehrodSv%7EVhvwQhzKhwbZiNoO799eZdMQm1cCEXrJGJ3XSKfBRUIvIwBsznQLAAPxMYAswe5VFHEIe%7EXvYW2UmPWgjFCDzbfgD65THaneX1izpp8tErUNpmlGYaoqA7n1f%7EXtLhoBuGTfXUn-HAXTxCVRIGQH1R-2z0eyoBddoUTP09LeON4NI4oA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM a65396ce50868ea265e0a1e61fb999f7 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 39 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни The war turned out to be rather unexpected for me because for many months before, everyone around talked about its high probability, but nothing happened. In the early days, it seemed short-lived; everyone hoped it would be over in a few days, a few weeks at the most. Being hundreds of kilometres from the front line, at first, I did not feel any noticeable changes in my life. No shots were fired outside the window, no enemy planes were flying, and the city continued to live its normal life. This went on for several months. During this time, the front noticeably approached our city. Fortified points, military tents, and dugouts appeared on the streets and the territory near them. It became clear that the probability of capturing the city and fighting in it increased. Of course, this added to the nervousness. Global events that you can't influence on your own, and you just have to wait for everything to end, are the most difficult for me. In order to calm down, I had to pack a bug-out bag and think through all the issues of evacuation and survival. Problems with work and salary began. This also added to the anxiety. Struggled with her household chores. Tried to fix something, clean, and cook. And so the day passes, and I never think about the negative. I also spent my free time on self-education, which should theoretically help me find a new job in the future. So far, hostilities have not started near us, but the war has come quite close. At night, explosions began to sound more and more often. It was terrible when the city was shelled. It's scary not for yourself but for your family. It is terrible to lose them. I try to push all these unconstructive thoughts out of my mind. I try to think that this war, like all others, will definitely end someday. I think about finding a new job; I imagine a new peaceful life, new joys. Worryingly, the war clearly won't be over until winter sets in, and surviving in a freezing city is not at all an experience I'd like to go through. I am supported by warm relationships and understanding in the family. Walking in nature has been banned, but parks are open, and sometimes meetings with friends help to disperse. Війна виявилася для мене досить несподіваною, адже до цього багато місяців всі навкруги говорили про її високу ймовірність, але нічого не відбувалося. У перші дні здавалося, що це ненадовго, всі сподівалися, що це закінчиться за кілька днів, максимум – за кілька тижнів. Перебуваючи за сотні кілометрів від лінії фронту, спочатку я не відчув помітних змін у житті. За вікном не стріляли, не літали ворожі літаки, місто продовжувало жити звичайним життям. Так тривало кілька місяців. За цей час фронт помітно наблизився до нашого міста. На вулицях та території біля них з'явилися укріплені пункти, військові намети, бліндажі. Стало зрозуміло, що зросла ймовірність захоплення міста та боїв у ньому. Звісно, це додало знервованості. Глобальні події, на які поодинці не можна вплинути, і залишається тільки чекати, коли все закінчиться, — це для мене найскладніше. Для заспокоєння довелося зібрати тривожну валізку, продумати всі питання евакуації та виживання. Почалися проблеми із роботою та зарплатою. Це також додало тривоги. Боровся з нею домашніми справами. Намагався щось полагодити, прибрати, приготувати. Так і день минає, і думати про негатив ніколи. Також свій вільний час витрачав на самоосвіту, що теоретично має допомогти мені знайти нову роботу у майбутньому. Поки що бойові дії поряд з нами не розпочалися, але війна присунулася вже досить близько. Вночі все частіше стали лунати вибухи. Страшно було, коли обстрілювали місто. Страшно не за себе, а за рідних. Жахливо їх загубити. Я намагаюся видавлювати зі свідомості усі ці неконструктивні думки. Намагаюся думати, що ця війна, як і всі інші, колись обов’язково закінчиться. Думаю про те, що знайду нову роботу, уявляю нове мирне життя, нові радощі. Турбує, що війна явно не закінчиться до початку зими, а виживання в місті, що замерзає, – це зовсім не той досвід, який я хотів би пережити. Підтримують мене теплі стосунки та порозуміння в сім'ї. Прогулянки на природі заборонили, але паркі відкриті, а також іноді допомагають розвіятися зустрічі з друзями. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1167 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1167 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/ecf349cf890331a5b153771cccad8d89.pdf?Expires=1787788800&Signature=ohvvIfY6kFX4719hCOBKyCNVlKEZWMA4Um85IEQz9mOuW%7ES1axvzBtr5NXsGH7YlTM7ef5-x7v8nj5DHexWMpTjgot4JbWOfyK-G2NQa1eWS4f1pGlCJ9IQR9k0vdxLT33F-KdS6X%7EtphXdzF97i84rFp7tUFeScwbSkRLpVwS2ImXzFxkjpnHNCDlxpblBBTj7BuIBnwnEoUQZy0pFvQPP0RFDXkV75Ik7HsvEhluy%7E6r-lxyA62X%7Ec15s9m2LPATOG%7EDi39QoEYYM%7E4xD64d5QWXi-b%7E8hUdkBWZFO0uQ0BaJzNqgSkNs08NyBNLM04yXOBWp6EcgXEHTe7YHBOQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 3822d877a6000e4a5497abd1ef99d080 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 42 Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни I still can't believe this is happening, that the world can't stand war. I am very concerned about the loss of life and the destruction of buildings; the city of [CITY] is often bombed, I see destroyed houses, it hurts, we are constantly under stress, when there was a flight nearby, then for three more days my heart was pounding by itself; smaller towns are generally in ruins, moreover, part of the region is occupied, and there are relatives there, it is impossible to go to them, to hand over medicine; at work during anxiety, we do not work, it is difficult to concentrate, you feel insufficiently productive; sleep was disturbed, we jump from the explosions, we are all tired, we only talk about the news; my colleague is considered missing, we really want him to come back alive; my classmates serve, I worry about them; my relatives and friends have gone abroad, it is worrying whether we will be able to meet; it is difficult to feel a threat to my child's life, I am at work, and she is studying online alone at home; my nervous system is overloaded, I limit communication, immunity has fallen, the gastrointestinal tract suffers; thoughts about the need to leave somewhere, if not at home, infects the general level of anxiety of others; the prices for food rose significantly, and food became worse. Я досі не можу повірити, що це відбувається, що світ не може протистояти війні. Мене дуже турбує загибель людей і руйнування будівель; місто [МІСТО] часто бомблять, бачу зруйновані будинки, від цього боляче, ми постійно у стресі, коли був приліт поряд, потім ще три дні серце само по собі калаталося; менші містечка взагалі розвалені, до того ж частина області окупована, а там родичі, до них неможливо поїхати, передати ліки; на роботі під час тривоги ми не працюємо, важко зосередитися, відчуваєш себе недостатньо продуктивним; сон нарушився, підскакуємо від вибухів, всі стомлені, тільки і розмов що про новини; колега вважається безвісті зниклим, дуже хочеться, щоб він повернувся живим; однокласники служать, за них переживаю; родичі і подруги виїхали за кордон, тривожно, чи зможемо зустрітися; важко відчувати загрозу життю дитини, я на роботі, а вона сама вдома навчається онлайн; нервова система перевантажена, обмежую спілкування, впав імунітет, страждає ШКТ; думки про необхідність кудись виїжджати, якщо не стане будинку, заражає загальний рівень тривоги оточуючих; ціни значно підвищились на продукти, стали харчуватися гірше. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1165 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1165 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/ff60392857e150b9919242ae9a69b668.pdf?Expires=1787788800&Signature=NfzVjfeeWadhZBfD840z64vAh1mg3Qd3I3xn6snoc7n%7E96PR7gNp0a7%7EsLnO-gFcrzm5wxOUEPYMivjvZfT6-1KA-zrKpRzU%7EiayGKyYxAmWDqwwbDmK7RVQvFI0Sczueat672VeP4EWlJ46xBi1NScWdctMS92KlA-HigDtmlfko%7EB6Meofg5Fq0XQiEYN27qEqautudmgkLyK8yirSmnPdzK4fuyWoWLbqooAcqE%7Emej-oxslL5Y63yab9kHRQxjwgGSE04DaP1yAtujuhiCgIoZ02hziwfrTx-wLFLTMr61n4drW-sR0WHlIqBUPBOX0Eon-C%7EAGhcMFLmeRWjQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM af790108a5ef81343d8f8c327ccb3344 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 19 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Studying war in history classes, I had little idea what it was like. What kind of suffering people experienced, the death of comrades at the front, youth who had no future. And I hardly thought that this would happen to us, how thousands of people would lose their homes, their jobs, their relatives and their future. At the beginning of the war, everything was as if in a fog. No one could fully understand what was happening and how this could happen in the st century. At first, it was fear and hope that everything would end soon. But with each passing day, more and more hatred for the occupiers was awakened. On the third day of the war, the invaders came to my village. There was a lot of equipment and themselves. We couldn't believe it was real. Of course, we handed over everything to our military. How much and what went, and to which of the parties? We became one with the village and even created a group for the relocation of the occupiers. I won't hide it; it was cool. I imagined myself in a movie about spies. We rejoiced when the occupiers fled from [CITY] or [CITY] because our boys gave them to heat, how they asked the hospital to do something for them so they could go home. It was different. After living in the occupation for two months, I left, but my parents, sister, and grandmother remained at home. It is challenging, but we have not lost touch and continue to support each other. Communication keeps me afloat. Also, my friends who stayed with me. The war reassessed my life. My priorities have slightly changed each other. The war also showed who is a true friend and who is not. I feel sorry for our guys who have already lost their lives or are in the trenches when they should be building the present and the future. Parents who lost their children and vice versa. I would really like to help them, and because of this, I began to study psychology in more depth and work as a volunteer. Also, I will donate to our army. That's the only way I can feel complete. Now it is difficult to realize that life will not be the same as before. After Ukraine wins, the hatred and scars left by the occupiers will not go anywhere. Therefore, I want to continue and develop in the field of psychology for further assistance and rehabilitation of our people. Glory to Ukraine! Вивчаючи війни на уроках історії, я мало уявляла, що це таке. Які саме страждання переживали люди, загибель товаришів на фронті, молодь, яка не мала майбутнього. І навряд чи думала, що таке буде з нами. Як тисячі людей втратять домівки, свою роботу, своїх рідних та майбутнє. На початку війни все було, як в тумані. Ніхто не міг до кінця зрозуміти, що відбувається і як взагалі таке могло статися у столітті. Спочатку це був страх і надія, що все скоро закінчиться. Але з кожним днем все більше і більше прокидалась ненависть до окупантів. На третій день війни до мене у село заїхали окупанти. Було багато техніки та їх самих. Ми не могли повірити, що це реалії. Звісно ми все здавали нашим військовим. Скільки та чого поїхало, та у яку із сторін. Ми стали одним цілим з село, і навіть створили групу про переміщення окупантів. Не буду приховувати, це було класно. Я уявляла себе, наче у фільмі про шпигунів. Ми раділи, коли окупанти тікали з Херсону або Василівки, бо наші хлопці дали їм жару. Як вони просили в лікарні, щоб їм щось зробили аби поїхати додому. Було різне. Проживши два місяці в окупації я виїхала, але вдома лишилися мої батьки, сестра, бабусі. Це дуже нелегко, але ми не втратили зв’язок та продовжуємо підтримувати один одного. Спілкування допомагає мені триматись на плаву. Також, мої друзі, які залишились зі мною. Війна дала переоцінку моєму життю. Мої пріоритети трохи замінили один одного. Також війна показала хто справжній друг, а хто ні. Мені прикро за наших хлопців, які вже втратили життя або знаходяться в окопах, коли мали б будувати теперішнє і майбутнє. Батьків, які втратили своїх дітей та навпаки. Мені б дуже хотілось їм допомогти, і через це більш поглиблено почала вивчати психологію і працювати волонтером. Також, донатю на нашу армію. Тільки так, я можу почувати себе повноцінно. Зараз важко усвідомлювати, що життя не буде як раніше. Після того, коли переможе Україна, ненависть і шрами, які залишили окупанти, нікуди не дінуться. Тому хочу продовжити і розвинутись в сфері психології для подальшої допомоги і реабілітації наших людей. Слава Україні! Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1164 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1164 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/eab140b2a20f207259ac9f7064922eba.pdf?Expires=1787788800&Signature=n0mP1mFGE1d-oWyKIxBRmd0KnNCitPiPgR1Egrv1MZ3y2TxOgR3zypoZvuKQSnuMofSqL5OY2qYpgkUzno8gb5RYR1El3NvyV7Rpn2FaS4yvPSWk-C14pBAjgWUJvigOPzXzm1ej%7E0uqkyN9hRkIteF0kjQfLzhDfnbiPWf27uzmsMicjKNf7w4cRV9PJfJjSUHSnAfzTKYYqsRg%7E-H7c6FhWV8A1ch40oMYCTlbUT%7ExI0p6vDNsFuV5ywDlV-bH0LI7DiHxPxqQLASuvogQ04kGlW4gzNCfeWGm6LEH9rCHb2KXQUY5n7CYpJnSNVZ0XmH34cEZpPFawTHCJIxglw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM a078f417b61a6fb7cd390ebaa53c0c61 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 30 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни During the war, I experienced many feelings. In the first days, I just cried and didn't know what to do: go or stay. It is a difficult choice because you have to pack your whole life into one suitcase and leave your home without knowing if you will return. Your brain can't focus at all. You don't think about anything but the war. You don't know if you will wake up tomorrow and be unable to do anything. After weeks of hesitation, I decided to go abroad. So I spent months. I am very grateful to those people who sheltered me in their homes, fed me, and helped me. These are people with a big heart. But at the same time, it was a feeling of helplessness. One day you have everything: a stable job, a home, and dreams of a vacation, and the next day you gratefully take other people's things because it is impossible to take a lot with you. I went without summer clothes or shoes. Thanks to people, all this appeared to me. Today I live in the west of the country, it is safer here. It is strange, but a person gets used to everything. I don't react like that to sirens anymore. At the beginning of the war, everything inside turned upside down. Now it's just a notification. And you also understand how far the rocket flew and the explosion. The only thing you worry about is the life of your loved ones. Every morning you wake up and check if everything is fine with your parents, relatives, and friends. My parents stayed in [CITY]. Every day I feel guilty that they are there AND I am here. They did not want to go and leave home. I respect their decision, but I'm still perturbed. I also want to say how much the attitude towards all Russians has changed. I hate them for coming to my house, for supporting the launching of rockets at our houses. And they sincerely do not understand why we treat them like that. I am a very tolerant and well-educated person, but now I wish every Russian family to experience this horror in their own skin. Only when their children start dying will they understand what war really is, what their army is doing and who they are supporting. The war affected every Ukrainian. We will defend our own land; we will teach children to hate Russia. This is a country of slaves who want to remain slaves. За час війни я пережила багато почуттів. У перші дні я просто плакала і не знала, що робити: їхати чи залишатися. Це важкий вибір, тому що ти маєш зібрати все своє життя в одну валізу і залишити свій дім, не знаючи, чи повернешся. Твій мозок зовсім не може зосередитись. Ти ні про що не думаєш, тільки про війну. Ти не знаєш, чи прокинешся завтра і зробити нічого не можеш. Після тижнів вагань я вирішила їхати за кордон. Так я провела місяці. Я дуже вдячна тим людям, які прихистили у себе вдома, годували, допомагали. Це люди з великим серцем. Та водночас це було відчуття безпомічності. В один день у тебе є все: стабільна робота, дім, мрії про відпустку, А наступного дня ти із вдячністю береш чужі речі, бо неможливо взяти із собою багато. Я їхала без літнього одягу, взуття. Дякуючи людям, це все у мене з'явилося. Сьогодні я живу на заході країни, тут безпечніше. Це дивно, але людина звикає до всього. Я більше так не реагую на звуки сирени. На початку війни все всередині переверталося. Тепер це просто сповіщення. А ще ти розумієш, наскільки далеко прилетіла ракета та був вибух. Єдине, про що переживаєш -це життя близьких. Кожного ранку просинаєшся та перевіряєш, чи все добре у батьків, родичів, друзів. Мої батьки залишились у [МІСТО]. Кожного дня я відчуваю провину, що вони там, А я тут. Вони не захотіли їхати та залишати домівку. Я поважаю їх рішення, та все одно дуже переживаю. Ще хочу сказати, наскільки змінилося ставлення до всіх росіян. Я ненавиджу їх за те, що вони прийшли у мій дім, що підтримують запуск ракети по нашим будинкам. І ще вони щиро не розуміють, чому ми до них так ставимось. Я дуже толерантна та вихована людина, але зараз я бажаю кожній російській сім'ї пережити цей жах на власній шкурі. Тільки коли їх діти почнуть помирати, вони зрозуміють, що таке війна насправді, що робить їх армія та кого вони підтримують. Війна торкнулася кожного українця. Ми будемо захищати власну землю, дітей навчимо ненавидіти росію. Це країна рабів, які хочуть залишатися рабами Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1163 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1163 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/c8e8a93bf88c880fcf340956b8623e91.pdf?Expires=1787788800&Signature=IhYtSUqsjKvIoUjWvdGAUmnmNbAgR%7EMPRT8TZROBVrQGcuEUqvcjYwkf-QY-thpZxNHJb9ueQIIuFXLJy5-l63p1pqlU9%7ESaTym4SaXkXhWPionz%7E5Lka6k9umwZnaWg9iG2krX5XbSO%7E33XtRoyG4uIyVNKQSGLZUwoZNW2a%7EplzfoA2Oss84ig2CyIuWL330uygqpnjvNGOcfE0O0BrsmkXRAm%7E47P6N8kVgTd9K7NAZ%7EV55vlpffhlf9K6oGrEuDk-yN2pDbIijvc0lk2rD11J8dRfC8zjZSLhj1dOIpX3k93dqnG3DRh8h%7Eqskx2T%7E20iAo5TYpfrL4K5etQlg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 3dc0da1f23e952387352d2954632b668 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 22 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Until February , I did not even suspect that in Ukraine and in the twenty-first century, war could overtake me. I remember how my parents called me on February and told me that the war had started. We haven't seen each other since then. They are in the occupied territory. At first, we lived as before and never left the house; everything around us seemed like some kind of night terror. A week later, we went outside for the first time. And almost immediately, they saw convoys of military equipment passing by. It turned out that everything was happening in reality. Reading the news has become even more frightening. Later they decided to move in with relatives. Morally it was difficult. Everyone was left without a job and the opportunity to live somewhere. After another weeks, little by little, the city began to revive, and I even started going to work. People started to get used to it. And in my opinion, this is the worst thing. The next couple of months were relatively calm, but anxiety haunted me constantly. It seemed that it would never end. Every day the emotional tension increased. And in connection with this, we had to part with the boy. After I was left all alone without family and friends in the whole city, it became even more disturbing. The shelling increased; it was unbearable to be in the apartment every evening. I almost stopped sleeping. I woke up at two in the morning and at five in the morning from explosions around. And then I read the news and prayed that everything was fine with my family and friends, sitting in the corridor with panic attacks and trembling hands. Being in this state for about a month, I decided that I needed to go somewhere. It was a challenging step into the unknown. It was necessary to leave everything, work, housing, and confidence in the future. And I had to start all over again. Then I left for Poland to visit friends. Now I am looking for work and housing, with constant thoughts about how my relatives are. But I no longer wake up from explosions. I dream that everything will end soon and to see my parents and friends, although most of them are in different parts of the world. This war changed everything in my life. Turned her upside down. But I believe that Ukraine will win, and soon I will return home to my usual life, although I know that it will not be like before. До лютого я навіть не підозрювала, що в Україні і двадцять першому столітті мене може настигнути війна. Пам’ятаю як лютого мені зателефонували батьки та сказали, що почалась війна. З тих пір ми досі не бачились. Вони знаходяться на окупованій території. Спочатку ми жили як раніше і нікуди не виходили з будинку, все навколо здавалось якимось нічним жахом. Через тиждень ми вперше вийшли на вулицю. І майже відразу побачили колони воєнної техніки які проїжджали поряд. Виявилось, все відбувається насправді. Новини читати стало ще страшніше. Пізніше вирішили переїхати до рідних. Морально було тяжко. Всі залишились без роботи, та можливості кудись виїхати. Ще через тижні потроху місто почало оживати, та я навіть почала виходити на роботу. Люди почали звикати. І як на мене це найстрашніше. Слідуючі пару місяців були відносно спокійними, але тривога переслідувала постійно. Здавалось,що це ніколи не закінчиться. З кожним днем емоційне напруження посилювалось. І в зв’язку з цим нам довелось розійтися з хлопцем. Після того як я залишилась зовсім одна без рідних та близьких в цілому місті стало ще тривожніше. Обстріли підсилилися, кожного вечора знаходитись в квартирі було нестерпно. Я майже перестала спати. Прокидалась о другій ночі, та о п’ятій ранку від вибухів навколо. А потім читала новини та молилась шоб з моїми рідними та близькими було все добре, сидячи в коридорі з панічними атаками та тремтячими руками. Знаходячись в такому стані напротязі приблизно місяця, прийняла рішення, що треба кудись їхати. Це був дуже тяжкий крок в невідомість. Потрібно було залишити все, роботу, житло, впевненість в майбутньому. І довелось все починати спочатку. Потім я виїхала до Польші, до знайомих. Зараз в пошуку роботи та житла, з постійними думками про те як там мої рідні. Але вже не прокидаюсь від вибухів. Мрію про те щоб все швидше закінчилось, та побачити батьків, друзів, хоча більшість з них знаходяться в різних куточках світу. Ця війна змінила все в житті. Перевернула з ніг на голову. Але я вірю в те, що Україна переможе, та скоро я повернусь додому, до свого звичного життя, хоча знаю, що так як раніше вже не буде. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1162 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1162 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9d101b38a83fbb31226457f105bdf92d.pdf?Expires=1787788800&Signature=eQ4fDqQlfyIyTANLSUv8OFd7LX04XybMlVTb1T3GHXRs0Px-yfUeq61aoGhUEFoKoLNcDS9OADkmdeIds94%7EHAeWBr5tm4n2LGZcVOO5fOnJWO-v2Loy8DuqXPp3emu8WHokXgvv15G7PXLlIVjwTEaahCzS0rwZWhjTMnK71IOI7bkNpkf-gDdVveup0CnxaNV9V0MJ2WLN3dItedQQjyjS2WlzZKFAtJkPj9urJSi%7Eqdv-L%7EHN9wqOkq0qjX5Yr-ixwk6Dx6H-gB3mpFL9Yv%7EiNl3R9Z5xdMgHGeL-QFtUSCmv41fmK0oSxZv%7E66BeL0tURX7DvA4sELuyS4g11A__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 4ed8d1a99253e4f3bf45bfa0cd9f1da7 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 36 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни On the first day of the war, I woke up from something that shook me, tossing and turning in bed. I felt that something was inevitable. The hand reached for the smartphone. But I was afraid to even pick it up. It seemed to me that if I didn't read the news, everything would dissipate like a bad dream without leaving a trace... My internal struggle was overcome by a phone call. It was the beginning of the sixth. Who could call at such a time? My wife listened intently, occasionally nodding. Then she thanked and silently squeezed out only one word, "War." Then everything was like in a fog... We kissed our child. We put on our home clothes and went to the kitchen so as not to wake up our son, to decide what to do next, chaotically opening news sites. My friend - a judge - an immigrant from [CITY] called. The day before, he reassured me, convincing me that with the size of the army that Russia has accumulated near the borders of Ukraine, they will not attack; the attacking side should have a threefold advantage in equipment and manpower. Now his voice was anxious. A friend informed me that missiles are already being fired at the entire territory of Ukraine, including Kyiv. My parents are elderly people, so I did not dare to call them. It was a working day. Some colleagues slept peacefully, and my morning question: "Are we going to work?" caused surprise; others said that they themselves did not know what to do. In my son's school group, the parents said that they do not take their children to school, and we also decided to leave the child at home. I was among the minority who came to work. Workers stood in a circle in front of the entrance to the building, discussed and read the news, and talked on the phone. My mother called me and worriedly asked if I knew what had happened. I reassured her with the words I heard from my boss before: "Everything will be fine. They will agree by the evening." The day was spent reading the news and talking on the phone. We were released an hour early. At home, there were packed suitcases with documents and necessary things for the first time. I have a brilliant son, developed beyond his age, so my wife and I could not hide from him that the war had started. He cried but soon calmed down because he was moved by our confidence that everything would be fine. We watched adventure movies, but they were playing in the background because we were each reading the news on our smartphones. We went to bed in our clothes. But I fell asleep with my wife already in the morning - we talked almost all night, like once in the romantic times when we only met. I went to work again, but already at lunchtime, I returned home to the sound of sirens; at the same time, I left all my things in the study and did not even turn off the computer. This was only the beginning of the war. After that, I worked remotely for five months. The most frightening thing was the unknown. Most of our region was occupied by the Razi, and every day there were reports of a possible attack on my city - [CITY], which is the regional center. Six months have passed. My city began to be bombarded every night by Russian terrorist forces with rockets and, within a month - with kamikaze drones. We began to fear dusk as a harbinger of night and, therefore, new explosions. It was Russian roulette. In groups on social networks, we conducted a roll call - in which part of the city the loudest explosions occurred. In the morning, we learned more from the gossip about the newly destroyed residential buildings, hospitals, schools, and kindergartens... There was no information in the official news, so the enemy could not know about the results of the shelling and adjust the fire. We are used to streets without lighting, sirens and even explosions. We no longer even prepare a place in the bathroom to be there during shelling. Life goes on... post-war, disturbing, hopeless... Life is beautiful because we believe that we will win, survive and live in a truly free, independent, peaceful and safe country. В перший день війни я прокинувся від того, що мене трусило, аж підкидувало у ліжку. Я відчував, що щось сталось невідворотне. Рука тягнулась за смартфоном. Але я боявся навіть брати його в руки. Мені здавалось, якщо я не прочитаю новини, то все розвіється, як поганий сон, не залишивши по собі й сліду… Мою внутрішню боротьбу подолав телефонний дзвінок. Був початок шостої. Хто ж міг телефонувати в такий час? Дружина напружено слухала, зрідка піддакуючи. Потім подякувала і стишено видавила лише одне слово «Війна». Далі все було, як в тумані… Ми поцілували дитину. Накинули домашній одяг і пішли в кухню, щоб не розбудити синочка, вирішувати що робити далі, хаотично відкриваючи сайти з новинами. Зателефонував мій друг – суддя – переселенець з міста [МІСТО]. За день до цього він заспокоював мене, переконуючи, що з такою чисельністю армії, яку росія накопичила біля кордонів України, не нападають, у нападаючої сторони має бути трикратна перевага в техніці та живій силі. Тепер його голос був збудженим. Друг повідомив мене, що вже ракетами обстрілюють всю територію України, включаючи Київ. Мої батьки – літні люди, тому я не наважувався їм телефонувати. Був робочий день. Одні колеги мирно спали і я з моїм ранішнім питанням: «Чи йдемо на роботу?» викликав здивування, інші – казали, що самі не знають що робити. В шкільній групі сина батьки відписувались, що не ведуть дітей до школи і ми також прийняли рішення залишити дитину вдома. Я був серед меншості, хто прийшов на роботу. Працівники стояли колом перед входом в будівлю, обговорювали і читали новини, розмовляли по телефону. Мені зателефонувала мама і стривожено запитала чи знаю я що сталось. Я її заспокоював словами, які перед цим почув від мого начальника: «Все буде добре. До вечора домовляться». День пройшов за прочитанням новин та розмовами по телефону. Нас відпустили на годину раніше. Вдома стояли спаковані валізи з документами та необхідними речами на перший час. У мене дуже розумний син, розвинений не за віком, тому приховувати від нього, що почалась війна, ми з дружиною не могли. Він плакав, але скоро заспокоївся, бо перейнявся нашою впевненістю, що все буде добре. Ми дивились пригодницькі фільми, але вони проходили фоном, бо ми читали новини кожен в своєму смартфоні. Спати лягли в одязі. Але заснули з дружиною вже під ранок – проговорили майже всю ніч, як колись в романтичні часи, коли ми лише зустрічались. Я знову пішов на роботу, але вже в обід під звуки сирен повернувся додому, при цьому, всі речі залишив в кабінеті і навіть комп’ютер не вимкнув. Це був лише початок війни. Після цього я п’ять місяців працював дистанційно. Найстрашніше, що лякало – невідомість. Більшу частину нашої області окупували рашисти і щодня повідомлялось про можливий наступ на моє місто – Запоріжжя, яке є обласним центром. Так пройшло півроку. Моє місто почали обстрілювати щоночі російські терористичні війська ракетами, а ще за місяць – дронами-камікадзе. Ми стали боятись сутінків, як передвісника ночі, а отже і нових вибухів. Це була російська рулетка. В групах в соцмережах ми проводили перекличку – в якій частині міста найбільш гучні вибухи. На ранок більше з пліток ми дізнавались про нові знищені жилі будинки, лікарні, школи, дитячі садки… В офіційних новинах інформації не було, щоб ворог не міг знати про результати обстрілів та скорегувати вогонь. Ми звикли до вулиць без освітлення, до сирен і, навіть, вибухів. Ми вже навіть не готуємо місце в ванній, щоб перебувати там під час обстрілів. Життя триває… повоєнне, тривожне, безпросвітне… Життя прекрасне, бо ми віримо, що ми переможемо, виживемо і будемо жити у по-справжньому вільній, незалежній, мирній і безпечній країні. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1161 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1161 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/3359bb120784fdf256228af191d0ced9.pdf?Expires=1787788800&Signature=kpnb42ZMn8eRWinsy32UmueGU667zgV7yZ-HS4N%7EXkNrDUw53KhDURvQJz4iRpjxkD-Gm46FlIoo4-vODEH1mdns2l1EDgUtG-5ftazGddd9aTSDgMEy9obmBlEosvQUhh-KEQDceceoJYijptV092s5Dlp4PH9tFeMldZpr-CauOSItsnIENvHdmVswqavXj7HmBj7mcCpu4Jjqmf-P7ykQVhibfVC36vjzoeJbD%7EwGZ3wsGqPOIlMbS82BIP4zAUKuQbQLJaOid014qei1l-6sElHjdHXOrFmfc5mHiYdg1KLcMfO0-18b94bvjvIXGUgW5YhTTszj7TP3D1OKNA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 38d60a248927a4b94d7adfcec435a5b8 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 41 Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни The refugee syndrome appears when you are very worried about your safety, but many of your relatives, friends, and acquaintances are not, and you begin to "exist" yourself with the fact that maybe I could be helpful there, in the heart of the war, without convincing someone too to go to a safe place, and now there is no way to help this person. You begin to perceive sharply at your expense the statements of those who stayed at the expense of those who left. It is also aggravated by separation from the family. You do not find joy in the fact that you are safe; the thought often haunts you that it is better to die as a family under one roof than to be tormented by remorse for having escaped. З'явився синдром біженця, коли переживаєш сильно, що ти перебуваєш у безпеці, а багато твоїх рідних, близьких, знайомих – ні, і починаєш себе "їсти" тим, що, а може, я могла б принести користь там, у вогнищі війни, не переконала когось теж виїхати в безпечне місце, а тепер цій людині вже не допомогти. Починаєш гостро сприймати на свій рахунок висловлювання тих, хто залишився, щодо тих, хто виїхав. Це ще й загострюється розлукою з родиною. Не знаходиш радості в тому, що ти в безпеці, часто приходить думка, що краще померти сім'єю під одним дахом, ніж потім мучитися від докорів сумління за те, що врятувався. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1160 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1160 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9caec2bca8b83502198ef0480c007b70.pdf?Expires=1787788800&Signature=jvOIcPqEM4l8oW5YAzLChd3HoVrQd-Z9yFRI2vXpyyitn5sWYhPGsPEk7Who-OZOs%7E4s9r6dVy%7E5aHQnbZvEPT-EpLwua-ruDw9HjKyk3wwyRNC04DzYalwNM%7ELBKN1N5BtTUyKPx3lLuwdiFvHQnR69KVlBIV9SYa42JhXsprLQX5QALOg%7EG668qSO7PtNS4NFwDk4HFVgwEYuo-N1NAyCjxJsVh8nLnml9OszJkpDBURGP5ZZ5xMCKvVFSOjNxc67pp-LZMn4MIHlu0D5MlfiSMVveegnvLddc8XQweyDtavdIqBTvOYs6bIqIU52dY5N90zSPCUviBY4G11k3nA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 19660a4c68bc040b12f6f9fb10aa4ac6 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 22 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни We left on July after the morning shelling of our house. Me and my sister. Feeling fear, guilt and pain because there is no way to end it soon and catch up with my mother. My -year-old sister's sleep worsened from the first day; her questions seemed to me meaningless and caused even greater longing and misunderstanding, why we continue to live, but at the same time, the instinct of self-preservation allegedly became more developed. I am still afraid of noise and loud sounds. My mother felt terrible because my father was taken to the front, and we left; she stayed to take care of my grandmother. I am afraid that we will never meet again; every morning and night, I read the news, my faith grew stronger, and I even began to pray, although I never did this. It seems to me that the war started because of me, maybe I am guilty somewhere, and God is punishing us. I have almost stopped talking to my friends because I am afraid of receiving some terrible news. My sister keeps me in good shape, and it seems that I get up just for her sake. There was almost no news from my father; I began to cry more often. I used to have a lot of dreams and plans, but now everything seems pointless; it seems that there is no way to bring back those times when everyone was fine, and everyone would be alive and healthy. Our home was destroyed by the shock wave, and two months before the war, we finished the renovations, and my sister finally got the long-awaited princess room. She is upset and does not believe in God and adults. She thinks that our mom and dad are not with us because she upset them. There is no desire to go to work, which is used to motivate. Deterioration of appetite, sleep and mood. Hair loss, deterioration of the quality of nails and teeth. On the good side, we got a dog so that it wouldn't be so scary to sleep alone. My sister became very attached and constantly asked if he would go like a father. She has become more independent, can take care of herself, helps me and sometimes morally supports her more than I do her. In the future, I lost faith in the authorities, and I am very sorry that, knowing that the war would soon begin, they did not inform the people about it and did not give them the opportunity to save themselves. But faith in humanity abroad has grown. The help and meeting they have done for us is colossal. Thanks to a large number of Poles and local residents, we are alive and healthy. We have clothes and shelter. I also wanted to note that we spent months in western Ukraine, and the division between people of the same country is very noticeable. They treated the central part of Ukraine not loyally and friendly; they constantly accused that it started because of us. Avoiding Russian words that sometimes got mixed up in our sentences, even though we tried to speak Ukrainian. Ми виїхали липня після вранішнього обстрілу нашого будинку. Я та моя сестра. Відчуваючи страх, провину і біль за те, що немає можливість скоро це скінчити і допогти мамі. Сон моєї річної сестри погіршився з першого дня, її питання здавалися мені безглуздими і нагоняли ще більшу тоску і нерозуміння, навіщо ми продовжуємо жити , але в той же час інстинкт самозбереження нібито став більш розвинутий. Я до сих пір боюсь шуму і гучних звуків. Мама відчуває себе погано, бо батька забрали на фронт, а ми поїхали, вона залишилась доглядати бабусю. Мені страшно, що ми більше ніколи не зустрінемось, кожного ранку і ночі я читаю новини, моя віра посилилась і я навіть почала молитись, хоча ніколи не робила цього. Мені здається, що війна почалась через мене, може я десь винувата і Бог карає нас. Я майже перестала спілкуватися з друзями, бо маю страх отримати якісь страшні новини. Сестричка тримає мене в тонусі і здається, що я встаю тільки заради неї. Від батька майже немає новин, я стала частіше плакати. Раніше в мене було багато мрій і планів, але наразі все здається безлуздим, здається, що не вернути назад ті часи, коли всім було добре і всі будуть живі та здорові. Наше житло зруйновано ударною хвилею, а в нас за два місяці до війни скінчився ремонт і моя сестра нарешті отримала довгоочікувану кімнату принцеси. Вона засмучена і не вірить в Бога та дорослих. Їй здається, що мама і тато не з нами, бо вона їх засмутила. Немає бажання виходити на роботу, яка раніше мотивувала. Погіршення апетиту, сну та настрою. Випадання волосся, погіршення якості нігтів і зубів. Із хорошего- ми завели пса, щоб не було так лячно самим спати, сестра дуже прив‘язалась і постійно питала, чи не піде він як батько. Вона стала самостійнішою, може дати собі раду, допомагає мені і іноді морально підтримує сильніше, ніж я її. Надалі, віру владі я утратила і мені дуже прикро, що знаючи що війна скоро начнеться, вони не повідомили про це людям і не дали можливості врятуватись. Але зросла віра в людяність за кордоном, поміч і зустріч, яку вони зробили для нас - колосальна. Завдяки великій кількості полякі та місцевих жителів - ми живі здорові, маємо одяг і прихисток. Також хотіла відмітити, що місяць ми провели на західній Україні, і розділення між людьми однієї країни дуже замітно. Вони ставились до центральноі частини України не лояльно і дружелюбно, постійно звинуватили, що вона почалась через нас. Уникаючи російські слова, які іноді плутались в наших речення, хоча ми і намагались говорити українською. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1159 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1159 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/0bbef2bac80825910df0f2702fecbc0e.pdf?Expires=1787788800&Signature=m11fS0f1RBIlqrF2kMu862wBqv7z0n-K%7EfMmkh14Q-%7Eti2RHtk8E1eKYD1z5oncFdIbbfNkvDMwAYj5b0fukBwqXCwsfX5PP1%7EJ8bnK7Qyh4mgnsw2zLGwa1k%7E2dRUS3igh2HfABZUPU%7EBt74-BtX-ksJplo5CrXwDiVSzsP4k16mxof2pb6TtW-z4P4o9Gi4igmyPVsWn-yFI89ONlcDekc3Xl3EPEIYARKdOTBIHPIzQldyGNQeFJdkQO1Wgq7ykMoMzutO4vUJ0vGF5h8In07H-uYyfiVJPwKVhcOzAVhY8zMI6651Cp-drBK4aspobywflKcje9SWbf64aK%7Efg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 0db34e294e7209041117ef602fa09d33 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 46 Age Range / Віковий діапазон 46-50 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Constant fear for the lives of loved ones and the integrity of the home Постійний страх за життя близьких та цілісність житла. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1155 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1155 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/5fa12edc505a2f6eb6faa6ba4f4eeb48.pdf?Expires=1787788800&Signature=XkTt37UI%7Ez62aM79Raqe3J2pu0QNNyMyYyxmdtuhU0eCp0sFMkNVr4USUDUY156JeufMv276hRJWjgEm878vpYBp%7EE4ol9TgmHuvZElH4SOYNWMQYkzczKoTbsCpF6E%7ETOFyQOuXsDkd8UWUv9I-YftTAZ89Jdg6HGtb7KXAaBzE0e%7EdW2oRneMy7BXMhVwFb0ithZ1UVk9pJQZRa%7E3HeU3l8Zr8iMvUAOrifBukkLETZD8mUBgbVQOuMzGyr30PFRCLf6OM1tIT-RC2c5Aseh1XJPFU83V6dNrIg30k783LT7cbaK4fk0zc8Fgz4WtZlx%7EErFJeAhLEO3l9WOsp4Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM c69801689e03fa6443ba66b8af5eebe7 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 19 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Every morning you think that this could be the last morning, the last coffee, the last walk with friends. Over time, you begin to treat this as normal, so to speak, as if war is war, and you have to live on. But is this the norm? I think not. Some children were born in the subway; young people did not live their best times as they should; adults lost their jobs; elderly people experience increased stress; it is more difficult for them to withstand and adapt to the conditions of war. Our psyche eventually stops responding to usual problems; we look at things less critically and less carefully. If the problem is not to run away from the war and hide from the missiles, then it is not a problem: this is what the people who will survive this war will say. I live in a time of war, but I thank God that I did not have to see all the horrors of this bloodshed, and I live in comfort (if you compare my standard of living with the inhabitants of the regions that suffered more destruction). Кожного ранку ти думаєш, що це може бути останній ранок, остання кава, останні прогулянки с друзями. З часом до цього ти починаєш ставитися так би мовити нормально, ніби війна війною, а жити треба далі. Але чи є це нормою? Думаю ні. Деякі діти народилися у метро, молоді люди не прожили свої найкращі часи як треба, дорослі втратили роботу, люди похилого віку переживають посилений стрес, їм складніше витримувати це і адаптуватися до умов війни. Наша психіка згодом перестає реагувати на звичні проблеми, ми дивимося на речі не так критично, не так ретельно. Якщо проблема це не тікати від війни та ховатися від ракет – то це не проблема : так будуть казати люди, які переживуть цю війну. Я живу під час війни, але дякую Богу, що мені не довелося бачити усі жахи цього кровопролиття та я живу в комфорті (якщо порівнювати мій рівень життя з жителям регіонів, які зазнали більших руйнувань). Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1153 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1153 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/1fd29505b7e640562df23a5bf9d95b2b.pdf?Expires=1787788800&Signature=H8DOP6D2kwCS81N-Gl-O2rpLIbUtnDd%7EMLQg5JMB6OcEXOfC3w8IAdV8toljGI-S%7EuFtHNCVTe0uEkHhZeC6WoJMc7YRfUn7hdhXTRfyaOiurPd4xU9utMKF6ICfaX-FyzQI8TQupWYTJQ7V9sM3ZMhbqH4zpk9%7ElMiSabAkUHvW7CBr0N1En0HTlM%7EP-xOO3TogT4OgVfHTBHjunAYF6zSUwz87PM%7EuCs2I6nvQTkhwVJlU-55zkdFZZJsb5aK-gWJGdBnzFeBjcvySGy39O7RBCqcl9bYx6pBLjZAmFsAB6CeyJK3FIQLctOuv1NV%7EVICF55KhnMZ-cDUzNGjwbQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM a846560b46e0ad2e674e6d8589161104 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 33 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни It is challenging physically and psychologically. Dreams are gone. Life stopped. The anticipation of a new day is terrifying. I do not understand why such a senseless war is possible nowadays. Studying and working is not something that is not for joy; it is not at all aimed at achieving something new. The son is having a hard time learning online, being wholly excluded from communication with classmates and friends for a child with SEN; this is a problem. The son's development is at a standstill; there is no rehabilitation. The loss of the house and everything that he had accumulated during his life is depressing; generations grew up in the family house. And now the house is alone, and we are far away. A large family apiary was left to its own devices. God willing, everything will survive, and we will return. Staying until the last - that was the main goal. We didn't go very far from home. But we want to go back. But to stay and be afraid that now it will fly right into your house is unbearable. My child feels everything and is more nervous than me, bites his nails, does not sleep at night and asks me not to sleep because it is necessary to wait for the morning, and then it means that we are alive and everything is fine. Even our vast dogs were more afraid of shelling than we were, those eyes looking at you and animal fear. It becomes so scary and painful that you cannot protect everyone. It was time to leave everything and go. I want to go somewhere but run away where they don't shoot. Then it subsided a little, but after a while, a new wave of fear because the child is with you and he has no choice, and you decide for him and expose him to danger. It is necessary to save the child, but we are left again. The fear of the worst is always present, there is no faith in the romanticization of war, and there is no faith in a miraculous victory either... It is a pity that such a great country has achieved so much and wanted more, and it is being destroyed day by day. Recovery will be long and difficult. And the trauma and fear in people will remain for generations to come. Every child understands the horror of war no less than an adult. I would like to say that our children are stronger than us. How they try to support us, hug us, shelter us. And some adults are simply apathetic and depressed. I continue to go to work in the city. Terrible shelling every day. But my patients need help, I have faith that everything will be fine on the way, but you still drive every morning like a robot; fear and pain reign inside, but you need to bring light and positivity to the outside; from this, everyone around you will recover. It is difficult to leave the family in the morning, kiss a sleeping son and constantly whisper that I love him very much so that he remembers for the rest of his life that his mother loves him very much. I want to put all my love and care into one hug. My husband is not at the front. He has his own front - the education and development of his son, a child with a disability, and SEN is also a kind of difficult struggle for the health and well-being of a little angel. All acquaintances went abroad, and there are mixed feelings. Did they leave or save or run away? It is unpleasant to look at their happy photos, where they are resting, while you are here fighting for life and life at home. I believe that if everyone leaves, it is easier to break and attack, and if everyone is on the defensive and helps each other, it is easier to overcome the enemy. Дуже важко фізично та психологічно. Мрії зникли. Життя зупинилось. Очікування нового дня жахливі. Нерозуміння, чому в наш час можлива така безглузда війна. Навчання та робота не то що не в радість, взагалі не на меті досягнення чогось нового. Син важко переживає навчання онлайн, повністю відсторонення від спілкування однокласників та друзів для дитини з ООП, це біда. Розвиток сина стоїть на місці, реабілітації немає. Втрата домівки та всього, що життям накопичував, пригнічує, в родинному будинку виросло поколінь. І зараз будинок сам, а ми далеко. Величезна родинна пасіка залишина напризволяще. Дай бог, все вціліє і ми повернемося. Залишитись до останнього – ось була головна мета. Ми поїхали не дуже далеко від дому. Та хочемо вже назад. Але залишатись й боятися, що зараз пролетить саме в твій дім, нестерпно. Дитина все відчуває і нервує більше за мене, гризе нігті, не спить ночами і просив, щоб я не спала, бо потрібно дочекатися ранку і тоді значить, що ми живі і все гаразд. Навіть наші величезні собаки боялись обстрілів більше ніж ми, ці очі які дивлячись на тебе та тваринний страх. Стає так страшно і боляче, що не можеш всіх захистити. Був час спочатку все покинути та поїхати. Хочь куди-небудь, але втекти там, де не стріляють. Потім попустило трохи, але через деякий час нова хвиля страху за те, що дитина з тобою і він немає права вибору і ти вирішуєш за нього і наражаєш на небезпеку. Треба рятувати дитину, але знову лишились. Страх найгіршого присутній завжди, віри в романтизацію війни немає, віри в чудесну перемогу теж.. Жаль, що така велика країна стільки всього досягла і хотіла більшого, а її знищують день за днем. Відновлення буде довге і складне. А травма та страх в людях залишиться на покоління вперед. Кожна дитина розуміє жах війни вже не менше за дорослого. Хочеться сказати, що наші дітки сильніші за нас. Як вони намагаються нас підтримати, обійняти, поитулитися. А деякі дорослі просто в апатії, депресії. Я продовжую їздити на роботу в місто. Кожен день страшні обстріли. Але моїм пацієнтам треба допомога, маю віру, що все буде гаразд в дорозі, але всеодно їдеш кожен ранок як робот, страх та біль панують всередині, але назовні треба нести світло та позитив, від цього будуть відновлюватися всі навколо. Важко зранку покидати родину, цілувати сплячого синочка і постійно нашепчувати, що дуже люблю, аби він на все життя запам'ятав, що мама його дуже любить. Хочеться в одні обійми вкласти всю любов та турботу. Чоловік не на фронті. В нього свій фронт - навчання та розвиток сина, дитина з інвалідністю та ООП теж свого роду важка боротьба за здоров'я та благополуччя маленького ангела. Всі знайомі поїхали закордон, і тут двоякі почуття. Чи вони покинули чи врятувалися чи втекли? Неприємно дивитись на їх щасливі фото, де вони відпочивають, а ти тут борешся за життя та життя вдома. Я вважаю, що якщо всі поїхали, то так легше зламати та загарбати, а якщо всі тримають оборону і допомагають один одному, то так легше ворога подолати. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1152 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1152 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/c713a2e529022b72e0868c6b98b68c8a.pdf?Expires=1787788800&Signature=Fuj43OTMzxtTB1YOP5aoVOpOvA2FDYfgWH%7EsAlhFf-nFaS%7EYVTKcx427G8iz5ZBd6LVkttrpFZYyxEkSmxgUYwGgw7-EjkacovtPZNZJG39rUgR6xp%7EXfIHwm2H5ZsWJcVhOzFqdCMOahbxPiaTQmirUxgwBMFnztvaOONvDYW%7E%7EOGjOSBxwCV%7EIZBBTw9joC29n7LrZqkSn1HtCTW%7EjEb3RDI5Qes41ytCDGklY1LpZu5URJ5LjNqX-ENweRvp2OKO%7EYTTKlyxs7YwQHOSGLpDqfrzeo18uyl0gATvhc7OCl-l-YuDq0pRYIXt-p7rxH1dFcF%7E4G2XrpRRKbXTGgA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM a7320da8c677e180746b660c37cf6158 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни The war caught me by surprise. The first day was a shock for me. I didn't understand what was happening. I didn't even believe it that day. My parents discussed this topic, but these words did not seem to reach me. All the conversations around were devoted to the attack on Russia. Only the next day, my consciousness began to believe these events, but I did not accept them! I became aggressive towards those around me, towards everyone, I quickly showed any negative emotion and had a hard time stopping, and then I felt sick because I had offended people close to me. Only later did I understand that this aggression was aimed at Russia. The first month I literally lived in the news, watched everything possible and admired the position of the leader of our country because he did not leave his homeland but stayed with us to experience these difficult times. I read a lot of news, but it turned out that you need to spend about - hours a day on this to know everything for sure. In the beginning, it was interesting and informative: analysis of Ukraine's actions in the political arena, the state of the economies of Western countries... But then the incredible happened. [CITY]. Its trace remained in my soul. Hundreds of innocent lives were literally buried alive. What is the fault of civilians? In the fact that they love their country and therefore stayed in their homeland at its most challenging moment, showed courage in the face of death, and did not flee to the West? I believe that those who left, left Ukrainian unity are cowards; the fear of death or the benefit of a better life forced them to leave their loyalty to their country. Ukrainian emigrants are also in a difficult situation; they are afraid for the lives of their loved ones and their children, I understand, but if you thought it was better to submit to the fear of death, then do not call yourself patriots because idealistic people would never leave their mother and would always help her exist. After [CITY], I realized the true face of Russia, I understood that it is the devil in the flesh, which wants to return to its ranks the former colony - Ukraine, but I hope that we will never again put this Russian yoke of subjugation on our Ukrainian necks. I still haven't come to terms with Russia's attack, but my hatred has acquired the most evident outlines, and the only desire I have is revenge and the eradication of everything Russian from this planet. What's wrong with me now? I don't read the news at all; I'm afraid of it. I don't want to know that everyone is dying, and I can't do anything. Війна застала мене зненацька. Першого дня для мене це було шоком, я не розуміла, що відбувається, того дня я навіть не повірила. Батьки обговорювали цю тему, але до мене начебто не доходили ці слова. Всі розмови довкола були присвячені нападу Росії. Тільки наступного дня моя свідомість почала вірити цим подіям, але я не прийняла це! У мене з'явилася агресія на оточуючих, на всіх, я легко виявляла будь-яку негативну емоцію і важко зупинялася, а потім мені ставало погано від того, що я образила близьких для мене людей. Тільки потім я зрозуміла, що ця агресія була спрямована на Росію. Перший місяць я буквально жила в новинах, дивилася все, що тільки можна і захоплювалася позицією вождя нашої країни, адже він не залишив батьківщину, а залишився з нами переживати ці важкі часи. Я читала безліч новин, але виявилося, що на це потрібно витрачати близько - годин на день, щоб точно знати все. На початку це було цікаво та пізнавально: аналіз дій України на політичній арені, стан економік країн Заходу…. Але потім сталося неймовірне. [МІСТО]. Її слід залишився у моїй душі. Сотні безневинних життів були поховані в буквальному значенні живцем. У чому вина мирних мешканців? У тому, що вони люблять свою країну і тому залишилися на батьківщині у найважчий її момент, показали сміливість перед смертю, а не втекли на Захід? Я вважаю, що ті, хто поїхав, залишив українську згуртованість, є боягузами, страх смерті чи вигода кращого життя змусила їх залишити відданість своїй країні. Українські емігранти теж у непростій ситуації, їм страшно за життя близьких і своїх дітей, я розумію, але якщо ви вважали за краще підкоритися страху смерті, то не називайте себе патріотами, адже ідейні люди ніколи не покинули б свою неньку і завжди допомагали б її існуванню. Після Бучі я усвідомила справжнє обличчя Росії, я зрозуміла, що це диявол у тілі, який хоче повернути до своїх лав колишню колонію – Україну, але я сподіваюся, що ми ніколи більше не одягнемо на свої українські шиї це російське ярмо підпорядкування. Я досі не змирилася з нападом Росії, але моя ненависть набула найчіткіших обрисів і єдине бажання, яким я маю це помста і викорінення всього російського з цієї планеті. Що зі мною зараз? Я не читаю новин взагалі, я їх боюся, не хочу знати, що всі гинуть, а я нічого не можу зробити Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1147 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1147 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9476576d312a33babc0856bb6a1e4524.pdf?Expires=1787788800&Signature=v0MOKGcYr7Z1aCpCdNtov%7E1bOXrTHomXolgfUb1VBBhi1tMWiMVr%7EdjFTlZIz2eoWYEAH222PYCw3ghVuvrHo3x46oUQVms9ijMYb9Ehe7z37L-5CIuft091-mNc9-sYRTqXXxAYiSV1MepRNeC12w2e7jy9Cq%7E1x4bcY1lKbtJJ4VSRU9ADsYtIJ1aeJd5fnwH3rJvjydDFxcgPhEFe3h1A2mlLmLnOD0da0nfZdYosOWFidUUy3XxchRIsqyoPVtVCETgzVlNiGFzNttTJhGVnLk7tEb3c95ASiSRK63QKMhfMRJ3U8bvt-mUkRx8jqzH50cm2jeEypFHcI8OsxA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 184617d3ea07736ec6bd98ada35d01af Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни For everyone else, February started at in the morning, and for me it was an ordinary day. I woke up around in the morning and only realized from social networks that something had happened, but I didn't have any sense of fear for quite a long time, about - months. I joked to cheer up my friends, parents and grandmother. I even went to Poland, but only because my grandmother was very worried about the May holidays. At the end of April, I left for Poland, but it was hell for me because my loved ones and beloved pets stayed in [CITY]. So I lasted a little less than weeks and returned home. I said until the end that everything would be fine; I didn't read the news at all because it caused me not only tears, fear, etc., but also anger, hatred, and aggression. It seems to me that my body simply did not want to accept the fact that there was a war in the country. But when the shelling started in [CITY], when my grandfather could not leave the Zaporizhzhia region with a stroke because he was not allowed to enter the corridor for days, I began to panic and have panic attacks. As of today, //, I am very nervous; I jump at every noise, I constantly think that something must happen now, I can't sleep at night, and basically, I hate the time when it gets dark. It is challenging for me to be in social places. So, in short, the war changed me, making me cold, cruel and utterly destitute of dreams, hopes and anything positive, very fixated on money. Якщо для когось лютого розпочалось о -їй ранку, то для меня це був звичайний день. Я прокинулась десь о -їй ранку і тільки з соціальних мереж зрозуміла, що щось трапилось, але у меня не було ніякого відчуття страху досить довгий час, близько - місяців. Я жартувала, щоб підбадьорити друзів, батьків і бабусю. Я навіть від‘їджала до Польщі, але тільки тому, що моя бабуся дуже переймалась за святкові майські дні тому в кінці квітня я виїхала в Польщу, але для мене це було пекло, бо мої близькі людини та улюблені тваринки залишились в [МІСТО]. Отже я витримала трохи меньше -х тижнів і повернулась додому. Я до останнього говорила, що все буде добре, не читала новини взагалі, бо в мене це викливало не тільки сльози страх і тд, а злість ненавість агресію.Мені здається, що мій організм просто не хотів приймати той факт, що в країні війна. Але коли почались обстріли в [МІСТО], коли мій дідусь не міг виїхати з Запорізької області із інсультом, бо не давали коридор днів, у мене почалась паніка і панічні атаки. На сьогоднішній день .. я дуже знервована, я підстрибую він кожного шороху, мені постійнно здається, що зараз щось повинно трапитись, я не можу спати уночі і в принципі я ненавиджу час, коли стає темно. Мені дуже складно знаходитись у соц місцях. Отже, короче кажучи, війна змінила мене, зробивши холодною, жорстокою й зовсім зневіреною у мріях, надіях і чомусь позитивному, дуже зациклена на грошах. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1145 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1145 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/818094f7d985191a17aa17449bfc1510.pdf?Expires=1787788800&Signature=M8k-Ee%7Ea3ANvKGGP5RjYzKN0VGhcKE1pw8Q9vPd7uxgmfainWmhu3AMzUXoeH47Bik90h9-iUERQElIEoRCjea0FHKrzSR-UAZFA5vxz-IU6dnupbhAWd1v1H3aZiAEOnWcAHYynZf5uptvacTWAFcSJXXCuWL9yXvAdGMkTeDzl33igOmYtZ0ceK2M5oSrJnS45hX5jbWo8OyUSZ%7Eys3ZZwAJZdsKgCHhc0NWVr8MKr5Z2TES7jSDt6mUaqxD8ZM3RegM0EnI8eGVVqzZxavsLZQ0c9PNOB6PcqyoW1gB6MqzxRUmckzx4%7E091ujPofO%7Ebc7KF5UtuWgn0mI0qZbw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM e8ac779781cb93edcf808c21f3ae3b7f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 19 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Very often, I shudder because of loud sounds and unexpected actions from interlocutors because, during my stay in the occupied city, it was a routine that scared me. Also, because of this, in the last few months, I almost always feel tense, waiting for something similar to happen in my occupied city at some point. I am trying to somehow cope with this myself because I understand that this is not a small problem in my everyday life. Дуже часто здригаюсь через гучні звуки та неочікувані дії від співрозмовників, бо під час перебування в окупованому місті – це було буденністю, яка лякала. Також через це останні декілька місяців майже завжди відчуваю себе напруженою, чекаючи, що в один момент станеться щось подібне, що було в моєму окупованому місті. Намагаюсь сама якось з цим справлятись, бо розумію, що це являється не малою проблемою в моєму повсякденному житті. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1144 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1144 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/b6cc0db52baf1518d89527642e6fd19e.pdf?Expires=1787788800&Signature=j%7E01dJ9A%7E86TrYfD8sHmjrHfQiq%7Ec8cXi9igh-GlYHkf9PuffDWNFaezXGl2uCKwqaZEuxlO8uaEr7i8AIAwaMx6bHh1gpXN0ItTk%7ES8wkwVY8FOVPMVt0U30zgLcXsQrT9TeE9TVizAksnag8ga70zOqxKxZcguR%7E4h7a-cGRcDV36eLtYwy%7El4J25oJiWOjw%7Ec-UvZici6jqrImPJHAjVFo87BZDpT1QjjXTfN2vX7jlgNF1pOZEn1YHG3aWOGn45xm3%7E1O4O0PLqYEEzClvumGITIHuo2Pr6gRit2HcX1iT5sDuY3-5Bsvvidg12V9xFymklPfJ7vHjiqbUAPzA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 53aa62c557275641b62cde2600875499 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 19 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни I left my house, my city, and my cat died in my arms. I saw a burning Russian plane flying. I had a machine gun next to my face; the muzzle pointed at me. Я покинула свій будинок, своє місто, в мене на руках помер мой кіт. Я бачила дуже, як летить палаючий російський літак. В мене біля обличчя стояв автомат, дулом направлений на мене. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1140 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1140 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/feb84ce6344e0b6972b387e10bde516c.pdf?Expires=1787788800&Signature=vK4jr7GkKaQ6EMQmjRuAaWX5Ai12WCfxrvdgeIy-u21FMgMtp07wnUT6sBNDOyIJCYngkdCogU4iDP0y2CAbyQFdL0NO43pUhyyv6-ODhp3bmt%7EjICnrihH42FvCqdF1elqJYx4OXxIVqZmA3wbYf-X4CnfF7E0EO0-OA5M4EMOXAb4fGlnPKj01ySRQSVveDjIyE5GjEGvGf0D7eW04-P0oHIOtOWxZ7u4g%7Et18iZApz3QF%7EATvzH-iKHxgNZ0bqtACZ9ma5v7KyitKxhkNlt%7EJch1UNRgg7K97xt5o4k-2RJjlahdY7xEqhKLoz3RK0GAqg2eHjFDVL-pUJgYKcw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 472148920acfba57283fb0eb4149f1ae Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 55 Age Range / Віковий діапазон 51-55 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни So, at the beginning of hostilities years ago I was in [CITY] and all this time, I worked with people as a volunteer, but when the war became more active on .., I could not conduct consultations for a long time, probably some months, and was engaged in personal recovery condition, I am a psychologist, so only recently was I able to resume counselling and started working with people. I plan to move to Canada on //, and there I plan to regain my strength, and then I will look for a job. Since the beginning of active military operations, I have been engaged in psychological support of my friends and acquaintances, such a circle of support has been created, and when I am in [CITY], and there is shelling at night, we all immediately text each other and support each other, now we are in different countries, but such communication gives the feeling that you will not be alone. It was challenging when the rockets fell very close, and I was in the basement; then it was scary that if a rocket hit and I fell asleep in this basement, even my friends would start looking for me. From the first days, I wrote to my friend in America, and she published my diary of events in Ukraine on her page, and this supported me a lot. Так на початку військових дій ще років назад я була в [МІСТО] та весь цей час працювала з людьми як волонтер, алє коли сталась більш активна фаза війни .., то я зовсім довго, мабуть, десь місяців не могла проводити консультації та займалась відновленням особистого стану, я психолог, тому тільки ось останній час змогла відновити консультування та почала працювати з людьми. Планую переїзжати в Канаду .. та там планую відновити свої сили та потім буду шукати роботу. З початку активних військових дій займаюсь підтримкою психологічною своїх друзів і знайомих, створилось таке коло підтримки, і коли я в [МІСТО] і йде вночі обстріл, то зразу ми всі пишемо смс один одному та підтримуємо один одного, зараз ми в різних країнах, але таке спілкування дає відчуття, що ти не залишишся один. Дуже було важко, коли ракеті дуже близько падали, а я була в підвалі, то страшно було, що якщо буде потрапляння ракети та мене засипе в цьому підвалі, то хоч мої друзі почнуть мене шукати. З перших днів писала подрузі в Америку і вона на своїй сторінці публікувала мій щоденник подій в Україні і це підтримувало мене дуже. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1139 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1139 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/d3ae77649cdfef9fc2baa517c97e0862.pdf?Expires=1787788800&Signature=kIi0oxtdTTWYzG78G43yh9-69MkIotlNW5meSoVrjaS3y-AQVSpuM0vfRsa-edeit98V%7E0BBO7RSeY6hfaDk4txC2wzMzjybZurZtBpboV2R9z7BFEGNJ3dseXsGlPKmLKM0Kuesjx2Y4n5NtEgixuWM-sDn-my%7EsjlznenMXZtUDLZvE%7EEhAZBU%7EEDlU%7Etd7SlXwN9uicgVv6BI77DMHvYwjMqZ1uAKgojZuxI57VKWl%7E0oTh9lk8JwS-vmD-%7ELHoWCAFfauPeC3jN45fqKOMRlWlteJ9tlRD7jRjnZmMr5x%7EBx6jQOUBVGNN%7EE8HeTazYhtKRJV8OKPiPEZ7Lqsg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM a2982b8f80e144c68ca2b9a653d90656 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 21 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни On the first day of the war, I was in shock; it seemed to me that this could not happen; the war could not come to my country. I was constantly watching the news, and reports of destroyed homes and lost lives filled me with fear and grief, but it still seemed far away until the sirens sounded in my hometown of [CITY]. Then a real panic began; for me, this sound was something terrible; there were even tears that day. For several days, my mother and I ran to the bomb shelter, but then we stopped. My intense anxiety did not go away; I slept for periods. At the beginning of March, I was able to go to Poland with my girlfriend, but my family stayed in Ukraine. Staying abroad was difficult: not knowing what would happen next, what to do, work or study, constant anxiety for relatives, watching the news, calling relatives when the alarm sounded and wanting to know where they were. Then it helped me that I could call my mother and brother, talk to them, and share something; it made me happy. But I was unfortunate; sometimes, I cried when no one was around. I was also distracted from bad thoughts and worries by studying, working part-time for several hours a day, and doing household chores. But still, I could not stand the separation from my family and returned home. And I felt very calm then; an independent bus trip across Ukraine did not frighten me. At home, it was much better; calmer, happier, and close people were around. The sound of sirens did not cause panic, there was a little anxiety, but it could be controlled. I continued to live, do business, walk, and wander around the city. However, after that, explosions began almost every day in the city, causing a strong heartbeat, anxiety, and fear, but there was no strong panic. I was most afraid for my family. Although one day, when I was alone and loud explosions were heard, I cried, but for a short time, I was able to calm down. I decided to stay for a while in the village, where it is safer, although there is also the sound of explosions. Now reading books, watching videos, studying, and communicating with loved ones help me distract myself from this anxiety. В перший день війни я була в шоці, мені здавалося, що такого не може бути, війна не могла прийти в мою країну. Я постійно дивилася новини, повідомлення про зруйновані будинки і втрачені життя викликали в мене страх і скорботу, але це все ще здавалося чимось далеким, поки в моєму рідному місті [МІСТО] не пролунали сирени. Тоді почалась справжня паніка, для мене цей звук був чимось страшним, в той день були навіть сльози. Декілька днів ми з мамою бігали до бомбосховища, але потім припинили. Сильна тривога нікуди не зникла, спала я періодами. На початку березня в мене з'явилася змога виїхати з подругою в Польщу, але моя сім'я залишилася в Україні. Перебування за кордоном було важким: не знання того що буде далі, що робити, працювати чи вчитися, постійна тривога за рідних, перегляд новин, дзвінки рідним, коли лунала тривога і бажання дізнатися, де вони. Тоді мені допомагало те, що я могла позвонили мамі та брату, поговорити з ними, поділитися чимось, це робило мене щасливою. Але я дуже сумувала, іноді плакала, коли поруч нікого не було. Відволікали мене від поганих думок і переживань також навчання, підробіток декілька годин в день, домашні справи. Але все ж я не витримала розлуки з сімей і повернулася додому. І я відчувала себе дуже спокійно в той час, самостійна поїздка на автобусі через всю Україну мене не злякала. Вдома було набагато краще, спокійніше, радісніше, поруч були близькі люди. Звук сирен не викликав вже паніки, невелика тривога була, але її можливо контролювати. Я продовжувала жити своїм життям, займатися справами, гуляти, іздити по місту. Проте потім в місті почалися майже кожен день вибухи, через них виникало сильне серцебиття, тривога, страх, але сильної паніки не було. Найбільше я боялась за свою сім'ю. Хоча, в один день, коли я була одна і було чутно сильні вибухи, я плакала, не довго, змогла заспокоїтись. Я вирішила деякий час побути в селі, де безпечніше, хоча тут теж чутно звук вибухів. Зараз мені допомагає відволіктись від цієї тривоги читання книжок, перегляд відео, навчання, спілкування з близькими людьми. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1138 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1138 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a3cd55aa40caf447ef9ea535e19c940c.pdf?Expires=1787788800&Signature=AswIo3L4TkL81JMSiTaO1B1vMx5Xl93VHMf9vNtuKzpPqA6wQL-ATRjcH7NY5s1-6V7hpWjTQt%7EA9bpdfizSJQrmPLNHlJ8JMhvhqfw10dmghr8SHERade3iRoUZ7a6NptafmOTFCIQpRFNU%7EKwEJjuI2X1KJCvY3Y9%7EtmXFjRLbYOOAVfhhYDSrIyOPihNzH1X409RT6gS6EbG4WFPEhqKSCSrfRfQwHhzZXJHJ9KRVfyJBfCV43bEuiaMZ2QO4Chq5-QAk0XqVhOnhLr8jOBMxfTj69ZH%7E51PKFsvARe8Ddd1oryZbyk3ahnmDSqGKhd7ZaEE5kBYTsrlIOIC9lA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 53c1b4cd24674dae5c74fd386a9efbf2 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни I feel guilty that I had to leave my home and my relatives, even though I had no choice. I can barely support myself, but I feel guilty for not being able to help my relatives. I cannot live peacefully, knowing that my relatives are in danger every day. This is a very difficult topic for me. Я відчуваю, що винна в тому, що повинна була покинути свій дім і залишити своїх родичей, хоча в мене не було вибору. Я ледь можу забезпечувати себе, але відчуваю провину за те, що не можу допомогти рідним мені людям. Я не можу спокійно жити, зная що мої родичи кожен день у небезпеці. Це дуже важка тема для мене. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1136 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1136 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/e9605ae2463153bf8ab09f39389a6898.pdf?Expires=1787788800&Signature=S7HR4nMBIYWEkJ%7E4-oAzszXQJ2z6qDb4VjuHNRUiw09EF3bHmq19tqJ%7EmaqjczoSqoF13vb3VIPpoveZMWcAL8ro2UDb9y3SwUh3I8BijbiyjGEvOImW9yWXJYv-zF7j8Ch-bng3ViJ02ue4Sa-gWHQ8Q7YiF2kAD6VBJvqL84qAOqPF%7E%7EUCFCO0pyOcJkGDQCL4ej%7EvrMCEDWZQBqKySR-4KnkxpgB6WbRkYSAG8580chXmRwgnuLzAw%7E%7EBmObNOAjt3L%7E-0izTpqY52NF4per%7Ec-2Pd%7EK6O4%7E98pYEITxkCVoWTKxeimDtNV3cDpedjMqEnL18AFMj3fXY5cgkgg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM f3eb2362c985e44e6f3d7c355fe7aa33 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 19 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни I knew what war was from history textbooks, but in I faced the realization that it could be our reality. For me, years old, it was a shock. However, all my relatives and friends were near me, alive and healthy; the danger of that period of war bypassed our family. We believed in a happy and peaceful future. But years passed, I grew up, and it became clear that the Russian-Ukrainian war never ended. This is something that accompanies more than one generation of Ukrainians. And here are our days - February , a morning I will never forget: "Naste, get up; the war has begun." My relatives in Kyiv spent weeks in bomb shelters without communication... My friends in [CITY], instead of going to lectures, they sat in the basements of educational institutions and counted the number of explosions. The first weeks were very scary. Even in the yard of my house, I went out in tension. My neighbours and I ran every night to the basement of the house or to the nearby storage room of my school... I never thought that I would enter my school to wait out the air alarm. The most important thing now is supporting each other and positive thinking. Without it, you can go crazy. During the last months, I distracted myself with everything I could: study and work. However, despite the fact that our city continued to live, and people adapted morally to such living conditions - recently, the illusion of security was shattered. Increasingly, we spent more time in bomb shelters than at the workplace. Every night and every day, there were "arrivals" at houses where ordinary people were peacefully sleeping or engaged in household chores. Destroyed floors, a large number of interrupted lives - a bad trend that forced us to quickly decide how to save our own lives. In the seventh month of the war, we had to leave our house; although it is sad, it is better than being under its rubble. It's a lot of stress, and the problems aren't going away, but at least now we're not jumping up in the middle of the night from explosions and taking every minute as the last. I understand that this is our national samsara, and I hope that this time we will break the cycle, unite our common forces against the enemy and end this war forever. Що таке війна, я знала і з підручників з історії, проте з усвідомленням того, що це може бути нашою реальністю, я зіткнулася у році. Для мене -річної це було шоком. Проте всі мої рідні та близькі були поруч зі мною, живі і здорові, небезпека того періоду війни оминула нашу родину. Ми вірили у щасливе мирне майбутнє. Але йшли роки, я дорослішала і ставало зрозуміло, що російсько-українська війна ніколи не закінчувалась. Це те, що супроводжує не одне покоління українців. І ось наші дні - лютого, ранок, який я не забуду ніколи :"Насте, вставай, почалася війна". Родичі в Києві проводили тижні в бомбосховищах, без зв'язку... Друзі в [МІСТО] замість того, аби ходити на лекції, сиділи в підвалах навчальних закладів і рахували кількість вибухів. Перші тижні було дуже страшно. Навіть у двір свого будинку я виходила в напрузі. Ми і сусіди бігали щоночі в підвал будинку або поруч в сховище моєї школи... Ніколи не думала, що буду заходити в свою школу, аби перечекати повітряну тривогу. Найголовніше зараз це підтримка одне одного, позитивне мислення. Без цього можна збожеволіти. Протягом останніх -ми місяців я відволікала себе чим могла: навчання, робота. Однак, незважаючи на те, що наше місто продовжувало жити, а люди пристосувалися морально до таких умов життя - нещодавно ілюзії безпеки було розбито. Все частіше ми проводили час у бомбосховищах, аніж на робочому місці. Щоночі і щодня були "прильоти" по будинках, де мирно спали або займалися домашніми клопотами звичайні люди. Зруйновані -ти поверхівки, велика кількість перерваних життів - погана тенденція, що змусила нас швидко вирішувати, як рятувати своє власне життя. На сьомий місяць війни нам довелося покинути свій будинок, хоча і сумно, проте це краще, аніж опинитися під його завалами. Це великий стрес, і проблеми всі не зникають, проте тепер ми хоча б не вскакуємо посеред ночі від вибухів і не сприймаємо кожну хвилину за останню. Я розумію, що це наша національна сансара, і сподіваюсь, що цього разу ми розірвемо коло, об'єднаємо свої спільні сили проти ворога і навіки покінчимо з цією війною. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1135 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1135 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/2918bd3efeef13e712e3f8e2287744e0.pdf?Expires=1787788800&Signature=MRs3JSmWbjMRG9aspfblmCSe3-Cy5gPba9IRboGrJqML3kyxPMCB5kVomCnqYyInZaZkWkMPkOgTFv7cSNN-JrF-ao36JT2ZtfOZyDPfd%7EOxcdnhsOnkuvgIrFUQzLl%7Eo1b79WxYAEIegcvVxqJRvaYpaVVgxZDMqAxOsLg3y3MB4Yja5khI0Zl4uySBXDvTSanZxX5mV7pf5uJL9BBbb3B8ew52UWmJFgqED6VvFb%7EtGnkzSvxhkZAqIYx5lBN1vEwNBwfQfdNic2N%7EcbTiFvPCf30nTPMTdICbHC3H4nwPQDCVRA7tSneYOqoIzGx-VJjR4KbNlLdF1XY-oYtTaw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 497e4a9b3d55e636fcde4f7c8114cf5e Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 44 Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни After the start of the war, the established way of life ended. Work problems, constant relocations, family problems, and health problems began. Impossibility of teaching (normally) for a child. Shortages of fuel and some food products. The family budget was hit hard by the increase in the price of food, car fuel, and spare parts for cars. It hurts the leadership of the state and the city. It seems that there are traitors everywhere. The president is the biggest disappointment. One hope for the Armed Forces of Ukraine. Glory to Ukraine. Після початку війни закінчився усталений спосіб життя. Почались проблеми з роботою, постійні переїзди, проблеми у сім'ї, проблеми із здоров'ям. Неможливість навчання (нормального) дитини. Дефіцити палива, деяких харчових продуктів. Дуже вдарило по сімейному бюджету подорожчання продуктів харчування, палива до машини, на запчастини для автомобілів. Боляче за керівництво держави та міста. Таке враження, що всюди зрадники. Президент - найбільше розчарування. Одна надія на ЗСУ. Слава Україні. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1134 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1134 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/052d61be26f5904eb2cfbbc13be4df3f.pdf?Expires=1787788800&Signature=XiCCMB6mBpM-sGb-risopdq9DSRptBqefwEQM6QDdtG7mMrS92y80VCR95ukPx66Yxfip12K0Y0dacAYVRNeHMvWcIEC47tu9-Uma0UCxZ6M5ipQ6h1H5mdYUm1Yck5Ap4PvyuL7903TPVivlNT3i8lVT0x6gYMJcJSnVSsrrWHGZ5Yoou6wmkMRcJ4eaSiMLxTluwWrUJUvXkxa-4Ly9WZn5oeU55Krv-bl8oroh7UaLCFzsfmcffp6gyPcBAd%7EUv%7E8IL6%7E8dbC64JY29exZR7HfyGxFLAuTjERUIPC67CGIzd2JVM88uXesVtURfxSBmHiFKGkgo63tfPmIhHK5g__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 57e31644cff6055e8612b4ff36f63d34 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 37 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Hold a degree є науковий ступінь Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни From the beginning of the war, there was fear and uncertainty about what would happen next. Constant tension. Everyone slept together in their clothes. Constant trips to the grave. Over time, they have already adapted to sirens and the sounds of explosions. The move to another city where there are no sirens is a possibility. Right now there is a feeling of anxiety; children react very sensitively to sirens, arrivals. Since the beginning of the war, there has been a reorientation of values. Now we live here, and now, family and home come first. З початку війни був страх, невизначеність, що як буде далі. Постійне напруження. Усі спали разом в одязі. Постійні походи в погріб. Згодом вже адаптувалися до сирен, звуків вибухів. Врятував переїзд до іншого міста, де немає сирен. Зараз є почуття тривоги, діти дуже чутливо реагують на сирени, прильоти. З початку війни пройшло переорієнтування цінностей. Тепер живемо тут і зараз, родина і дім на першому місці. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1133 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1133 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/2aa1d5f58518469502864a81994acca2.pdf?Expires=1787788800&Signature=l547MjO-4PMNy6xkQwAsMSPgZQFj87nUC2jupJT5WZQPqa%7E89rkd2QWIKOd-ngABiNeQiXNH-P55wMffD-%7EDs6coWERvCnZe0T5THgm02-%7EdGl0eEx9SjoFWj89nDYkkBzhfGIWziUAFFsnnKlyouuwEeuj8IB5DLkPNXryyi%7E9ZRj7ioEDyL2HlqZOdoQnm6tlKl4i2VoaQ4T6A1nATGFl1SN-RzSTnWy9oroX09n4up1zIAllECgTjlyklni2GMC-8wKdbcBKDc3FskjZK9%7EN4zPb%7EYjwt7JniSCfDPsAgGkr5QDxcdCQ4HGb5wIPOC-bA8zfTTOkstW785L0fWQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 8754d81319ee57b54788e7f96fba4073 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 21 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни We left on the first day of the war when it was not yet clear how quickly it would end and be developed. My husband was captured, and all my relatives, friends, work and studies remained in the city; I am extremely ashamed that I cannot help all my loved ones, including my husband. Sleep has become much different, and concentration and interest in things have fallen; sometimes, I don't have enough strength to get out of bed to eat. Memory loss and despite the fact that I am safe, the sounds of sirens and explosions scare me. Виїжджали в перший день війни, коли ще не було зрозуміло, як швидко це скінчиться і буде розвинуте. Чоловік потрапив в полон, всі рідні, друзі, робота і навчання залишились у місті, мені надзвичайно соромно, що я не можу допомогти всім своїм близьким, чоловіку. Сон став значно іншим, впала концентрація і інтерес до справ, іноді не вистачає сил встати з ліжка, щоб поїсти. Погіршення пам‘яті і незважаючи на те, що я у безпеці, чуються звуки сирен і вибухів. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1132 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1132 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/2af0f9853180562c1e08310db8b320fe.pdf?Expires=1787788800&Signature=Pb2PQYp7PGd8dCj%7Eb4rubigLcAymKKk-216BIvtuz7JMX3Jn%7EvWYdRD88C-Zhklm2FBfXgx829S84MMyrcyAjT3qKLjPAJQe0uQ9Q6nXiOVJBhHC%7ETKXaOIwjaJz6ajgdkYgftXpLPRMJAk3a-kzbA77xaCyHfnOlfTdeVpqlbW0yH2gRL3NtsXdYijb4TAalRuHf-5pAJaBfJjmm9VkdN6rERA0H7piL6P73uPU0OhNgNTv0e9JP8DauI2tDR0v5V4LHmsiGg-GhbmwWvs%7ESecJuwscZVXp7-54Ei4Pl7cBTkzOM9GStjGZ5ULiWUHYDm%7EbR6ebDKT9c%7ES-c9AaJQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 4ef74fab4cf0ccdd50490dc0023b4087 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 43 Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Hold a degree є науковий ступінь Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-18 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни The war shocked me: products suddenly disappeared from the shelves, there were long queues at ATMs and pharmacies, and people with fear quickly stepped through the streets as if they were expecting an immediate attack. I felt numb from the breakdown of ordinary life and anxiety before the unknown. From the very beginning, I understood that my main enemy is internal, and this is panic: disorganization, despair, and helplessness. I overcame this enemy together with my family: we carefully stocked up, did not take too much, supported each other, and, most importantly, did not spread the terrible news that was pouring out of all the mass media. Then there was an emotional change: hope-despair, optimism-horror. Then I plunged into work; it partly gave me back a sense of control over my life and occupied my thoughts. Therefore, when shelling and night explosions came to our city, death came close to everyone; my husband and I stayed afloat emotionally. True, with the support of antidepressants and sleeping pills. Waking up suddenly at night with the house shaking and the bed shuddering causes such palpitations that it hurts the chest. So far, only the windows in our entrance were affected by the nearest explosion because the rockets were aimed only at those places where the military lived. Because of this, my work was also significantly damaged: after two shellings, the building was left with windows and doors, and some walls were cracked. Oddly enough, I felt the greatest relief and spiritual upliftment when I came to work and helped clear the debris. Together with my husband, we took out scrap, glass, and gutted furniture - and saw how the premises became clean and not scary, normal, and ready for repair. It is bad when you cannot influence the situation; it's great when you change it! Probably, our hearts will also need renewal and repair. We are not concrete, not iron; fragile but viable. I know from experience that my heart can heal, that it has healing powers from within. The main thing is to survive together with those I love. Shelling is still going on; perhaps fighting will also break out on [CITY]'s streets. I don't know what will happen to us; it's like flying in zero gravity. I hope for the best. I want to preserve humanity and faith in God. Let these trials not destroy our souls. Everything is God's will. Війна стала для мене шоком: продукти раптово зникли з полиць, виникли довгі черги до банкоматів та аптек, люди з острахом швидко закрокували по вулицях, ніби чекали негайного нападу. Я відчувала оніміння від злому звичайного життя та тривогу перед тотальної невідомістю. З самого початку зрозуміла, що мій головний ворог – внутрішній, і це паніка: дезорганізація, зневіра, безпорадність. Цього ворога я долала спільно з рідними: ми виважено робили запаси, не беручи зайвого, підтримували один одного, та, що найважливіше, не розповсюджували жахливих новин, які просто фонтанували з усіх мас-медіа. Потім виникла емоційна гойдалка: надія-відчай, оптимізм-жах. Тоді я поринула у роботу, це частково повернуло мені почуття контролю над життям та зайняло думки. Тому, коли і в наше місто прийшли обстріли, нічні вибухи, смерть наблизилася до кожного, ми з чоловіком в емоційному плані втрималися на плаву. Правда, за підтримки антидепресантів та снодійних. Раптове пробудження уночі, коли будинок тремтить і ліжко здригається, викликає таке серцебиття, що боляче у грудях. Поки що від найближчого вибуху постраждали лише вікна у нашому під'їзді, тому що ракети цілили лише у ті місця, де жили військові. Через це була значно пошкоджена й моя робота: після двох обстрілів будівля лишилася вікон та дверей, деякі стіни тріснули. Як не дивно, найбільше полегшення та душевний підйом я відчула, коли прийшла на роботу та допомогла разгрести завали. Разом з чоловіком ми виносили брухт, скло, потрощені меблі - і бачили, як приміщення ставали чистими й не страшними, нормальними, готовими до ремонтування. Погано, коли ніяк не можеш вплинути на ситуацію; чудово, коли змінюєш її! Напевно, нашим серцям також буде потрібно оновлення, ремонт. Ми - не бетон, не залізо; крихкі, але життєздатні. З досвіду знаю, що моє серце може загоюватися, зсередини в ньому діють цілющі сили. Головне - вижити разом з тими, кого люблю. Обстріли досі тривають, можливо, бойові дії увірвуться й на вулиці [МІСТО]. Я не знаю, що саме з нами буде, це як політ у невісомості. Я сподіваюся на краще. Хочу зберегти людяність і віру у Бога. Хай ці випробування не зруйнують наші душі. На все Божа воля. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1118 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1118 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/5bd398152965d38c359433bdd462c33e.pdf?Expires=1787788800&Signature=fQ7Ky2Ly2TXoEdwmTGJMU4r9GBR3z30ruj-ySPjUPnPXRyIRB8sU8f4VfnmpsD21az-p%7Epjxv3Vbgx5O3RGx8cfMg9Y%7EON6EdJTm9osPgiOgcI4zQoBmDUzLWOwPtDXXI719jpzFz4khgSfRnFK6Qb0XeA0BrQAJ-HSxFi8cf9iORJSNcoyIBGxgwycn7Hg8IR-J6pnukgQEyWoqoDIAizHuJl5heULpeqKikSJ3BvGqdaeAlfQjzSDUFIcdxZykBiFuQqKgrJO9mm7XAmsrvWuoG1BXhYPkkfgnCRaBDfd5zFHF28ntB6chlYrs6gNpF6fgAYt7GCB2CoctmkiXqg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 3038b24f608d58f572c2b982e678770f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 48 Age Range / Віковий діапазон 46-50 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Hold a degree є науковий ступінь Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-18 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни In the first weeks, there was resentment and strong anger and an incredible belief that this cannot happen in the modern world and that it will end soon. Strong feelings for my son and people close to me in Kyiv completely changed the sense of time and needs of the body, practically without sleep in constant tension and tracking of events. The occupiers entered the city on February , and the only thing that gave me strength - every day, I went to a rally in the city's center - "[CITY] is Ukraine! Putin-..., and Get out of Ukraine" - that was the only thing that gave me strength and hope. As the rallies were brutally suppressed and activists kidnapped, the belief in a quick end disappeared, and anger and anxiety remained. I was ready to walk to Kyiv, to my son, because there was no road for a long time. On a volunteer basis, she provided psychological services to city residents. When [CITY] residents were evacuated, they were helped with clothes and household items. But later came the understanding that hearing from those who stay in the city and do not go further," then [CITY] was shooting at us... it will be fine here, like in Crimea," was no longer strange and unbearable. And it gave very bad premonitions about future events in the city. And so it happened; it was the residents of [CITY] who were the first to cooperate with the occupiers for humanitarian assistance and passports. Local collaborators felt tremendous support, and the Russian world began to gather momentum. I left the city on April ; I will never forget this day, orc checkpoints that I wanted to kill them every time. And then crazy emotions from our first guys "Good afternoon, we are from Ukraine!" - tears, joy - these emotions cannot be compared with anything. Unfortunately, my mother stayed in an occupied region, and now I am constantly worried. Love for life, Faith in the Armed Forces of Ukraine and Rage for collaborators and Russians are components today. I am waiting for the liberation of my native city and the death and punishment of the collaborators (this evil should not remain in Ukraine! This question worries me very much, that they will instantly change their shoes, pay off, etc.) I take my hat off to the partisans; I am very grateful to them for their courage and their affairs. I work, hold on to life, try to be happy and endlessly believe in Victory. Now I am writing and hear a hum; something is flying in the sky; Kyiv is under fire, and anxiety. Everything will be Ukraine! Victory is coming soon! Перші тижні то було обурення та сильна злість й неймовірна віра в те, що так не може бути в сучасному світі, тому це обов’язково скоро закінчиться. Сильні переживання за сина і близьких мені людей в Києві, це повністю змінило відчуття часу й потреб організму, практично без сну в постійній напрузі та відстеженні подій. В місто лютого зайшли окупанти, єдине, що надавало сил - кожного дня ходила на мітинг в центрі міста – "[МІСТО] – це Україна!, путін- ...., та Геть з України" це єдине, що надавало сил та надії. Коли мітинги було жорстоко подавлені та викрадені активісти, віра в швидке закінчення зникла, а гнів та тривога залишилися. До Києва, до сина готова була йти пішки, бо довгий час дороги не було. На волонтерських засадах надавала психологічні послуги мешканцям міста. Коли евакуйовували [МІСТО], допомагали їм одягом та побутовими речами. Але згодом прийшло розуміння, що почути від тих з них, хто залишається в місті та не йде далі «то [МІСТО] нас стріляв…тут стане добре, як у Криму», ставало вже не дивним та нестерпним. І це надавало дуже погані передчуття щодо майбутніх подій в місті. Так і сталося, саме мешканці [МІСТО] першими пішли на співпрацю з окупантами, за гуманітаркою та паспортами. Місцеві колаборанти відчули шалену підтримку й руський мир почав набирати обертів. З міста я поїхала квітня, цей день я не забуду ніколи, блокпостів орків, яких хотілося прибити кожну хвилину. А потім шалені емоції від перших наших хлопців «Добрий день, ми з України!» - сльози, радість – ці емоції не з чим не порівняти. На жаль, в тимчасово окупованому місці залишилася моя мама і це дуже важко, постійні хвилювання за неї зараз в моєму житті. Любов до життя, Віра в ЗСУ та Лють до колаборантів та русні – складові на сьогодні. Чекаю звільнення рідного міста, смерті та покарання колаборантів (то нечість, яка не повинна залишитися в Україні! – це питання яке мене дуже хвилює, що міттєво перевзуються, відкупляться й т.і.) Знімаю капелюха перед партизанами, дуже вдячна їм за сміливість та їх справи. Працюю, тримаюся за життя, намагаюся радіти та нескінченно вірю в Перемогу. Зараз пишу й чую гул, щось летить в небі, Київ під обстрілами, тривога. Все буде Україна! Перемога незабаром! Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1116 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1116 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/7183fa8a4d93cc9bbacd65f058930c49.pdf?Expires=1787788800&Signature=b4gBHDznMu1GzhurqxJwv%7EvO7GgOXCa4L-mFDyLF9ZuXRjp6d2dIjfdXyqvSyYmsqpf-mLCkSPOlnKmNeHRu0FEOZVTX4k0OjdF7hIe0lAwnwSh%7ElCYXdHFPe18kBMXaKfMHCswbijOg7i7w5UWjTi8uaNjA8A-0Q7GovyxnbL9j7zvPhMT0uFfTIxuVfiYq6vovU9Q4uQT1%7Ecyi1E-I93zt7Fg%7EIHXaYQLRVNSvBo7KHAlN7XM6hksFwuCQXqmByBmL-vzXneoWrl3NIXGZxM2P3MXJcSYKkY44JQ7QUDY9LOTuXWsj63xawrSImnvSI-sC6jFc2e2sY0OHR0MIlg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM c77ca2465e53ad2106151b699f4b5ff2 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 30 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Everything that is happening around now is simply a complete horror. Every day when I read the news, I find myself thinking that this will never end. We simply give up, although I understand this is impossible because I have someone to live for. I have two wonderful children and a wonderful husband. All my relatives are alive and healthy at the moment, thank God. Although they are all very far from me, it is depressing. I have been in the occupied territory since the beginning of the war and until now. It's so hard morally when you look around and see these fucking Russian flags, these soldiers, these cars. They behave as if they are at home, and it is very, very annoying. You cannot express your position, or your opinion, because, for that, they can come to your house and take you in an unknown direction. I can't even put a photo with the flag of Ukraine on the screensaver in social networks because it's not known who I have in my followers, and they can even turn me in for that; it's terrible. The prices are exorbitant; there is no work unless you want to work for the occupiers. The product that we have is of inferior quality and costs a lot of money. We still cannot receive payments from Ukraine. You also need a lot of money to go somewhere, and you don't want to leave your home because all the money is invested in it. Lately, you don't take children to the store because I know that they can ask for something that there will be no money for; it just makes me want to sit down and cry. But still, you pull yourself together and live on. Because I understand that, at this moment, one of our soldiers is giving his life for our freedom. And I believe with all my heart that we will win, that all our relatives will return home, and we will be able to hug them. Glory to God Glory to Ukraine Glory to the Nation God protects all our defenders and all of us. Everything will be Ukraine Все що зараз коїться навколо, це просто суцільний жах. Кожного дня читаючи новини, я ловлю себе на думці, що це ніколи не закінчиться. Просто опускаються руки, хоча розумію, що так не можна, бо мені є заради кого жити. В мене двоє чудових дітей, і прекрасний чоловік. Всі мої рідні на даний момент живі та здорові, дякувати Богові. Хоча всі вони від мене дуже далеко, і це пригнічує. Я від самого початку війни і дотепер знаходжусь на окупованій території. Це настільки тяжко морально, коли ти дивишся навкруги і бачишь ці грьобані російські прапори, цих військових, ці машини. Вони ведуть себе наче вони у себе вдома,і це дуже дуже бісить. Ти не можеш висловити свою позицію, свою думку, бо за це можуть прийти до тебе додому і забрати тебе у невідомому напрямку. Я навіть не можу поставити на заставку у соцмережах фото з прапором України, бо невідомо хто у мене в підписниках, і так само можуть навіть за це здати, це жахливо. Ціни космічні, роботи немає, якщо тільки ти не хочеш працювати на окупантів. Той товар, що є у нас з рашки дуже поганої якості, а коштує великих грошей. Виплати від України ми отримати досі не можемо. Щоб кудись виїхати також потрібні немалі гроші, та і свою домівку покидати не хочеться, бо в неї вкладені всі кошти. Останнім часом дітей в магазин не береш, бо знаю, що вони можуть попросити щось таке, на що не буде коштів, від цього хочеться просто сісти і плакати. Але все ж таки береш себе у руки, і живеш далі. Бо розумію, що в данний момент хтось з наших воїнів віддає своє життя за нашу свободу. І я всім серцем вірю, що ми переможемо, що всі наші рідні повернуться додому, і ми зможемо їх обійняти. Слава Богу Слава Україні Слава Нації Бережи Боже всіх наших захисників, і всіх нас. Все буде Україна Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1068 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1068 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/f6fea44621ce107ced81f3dbe95ffde3.pdf?Expires=1787788800&Signature=srmK4QoD1zjudkWm1q862rA3vI4Et2QLwDN22GSQRhVK13Sy-2940xAHhaMqoV0FRnB4IQVCtdLk9oC8BlwGmh6p2zKlqbBU8Qhs5WuDsf2my2hOt1QuxoBkjsh3jy9lGTQREyg30OkgMKDjWnnxD0u%7EEqgeB-jJMFaMZDSL8-wBl1XZFnqOjZxJ4unJMWj7k-kMj9Rg82to5uWrjzz9roeBuKsf%7EcZlL0kYJpvuc26RkfseVtzh468cwFa5x4EN%7EUyZAm2xGGVqFKwFFzhmbJPeWXauT8QRLr53mrkCAENlyFL%7EusxIlwFG8WsBB92uU6kRotIv4sEj6YTkmJCs%7EQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 2c62998c33dd0c98b0cbb531cdf6762f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 32 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Hello, I am a mother of five children, and we need your help, please, because we are going through every day in horror; my children wake up at night from bad dreams about the war, there is nothing to eat, we will soon have a famine because I have a small child, which I cannot leave to go find a job and earn something, we have an occupied territory, we constantly hear shots and explosions, somewhere nearby, we are hiding with our children in the basements, it is terrifying, I am asking for help, please, for my children and me. Здрастуйте, я мама п'ятьох дітей і нам потрібна ваша допомога, будь ласка, тому що ми переживаємо щодня, як у жаху, діти вночі встають від поганих снів про війну, їсти нічого, в нас скоро почнеться голодомор, бо в мене маленька дитина, яку я не можу залишити, щоб піти знайти роботу й щось заробити, в нас окупована територія, постійно чути постріли і вибухи, десь поряд, ми ховаємось із дітьми у підвалах, дуже страшно, прошу допомоги, будь ласка, мені й моїм дітям. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1059 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1059 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/10420197e7d319c91b0d41ff315aa856.pdf?Expires=1787788800&Signature=bvCjkXJP2BJp6vEwU0EA7cJLUk8blRy3xo2jJ%7EIXivU9-%7EuYpozTI4-G2L61fmDAccXrvlTcl%7EuH-LVHhP2x33xoLfbxWQvdK8f3eyTjZR9KI2jwYMA2B3tnT3iKR6Z5GytLVsREigSDTM9hAtW-qLduOQzrJDdk7xqm-9e51y081CpcoLMEvcvtJRDCe4qMZ1yzKW9fiAH%7E0tgmL8veY5MIv3vLH40xt1hSij8Hqov1uEHFqgvfYSb7ghOIkTM6Z9CmvVQwnwZU5sO2YQ6qbaDYGaBqVDEAHA%7EPRo-X53OHTribqJPm4-GN8LCg18w%7EQR4dxLywE-zs7v-NL59fNg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 8928747df99f27cc42912398f3e8b363 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 29 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I am scared for my children; this is the worst thing. I am also scared for other people's children. Я дуже хвилююсь за дітей, це найстрашніше. За дітей чужих теж дуже хвилююсь. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1045 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1045 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/bab1b259be0ca876117ce42d1cf5a858.pdf?Expires=1787788800&Signature=GEHB6S6Mf8uPUIDioQ6RhrOGGkal7JAM5FNP9smzekogEYdG0tGwoZkMJqosHVZYs4lB4QiTQ4nEWs4wE22QibLt7ufqbrLxMNmVVq%7Eu4bhmpJFwluYnZdRwp507i3yeczY-OeNR42PERwYQt%7ElH0tt9URyAfE-0lq4DVmEsCSlVUNbZxHh9vTBdMcpwn8sWjw8ARsUs5avHVUgSwjG71mfmk4vThbIYxRJmLJJ-UX5GXhokb7vZ6SqfhLZJFoK-LycdKy1Qv1kDrQN5WUBrJ3%7EtKWAdQAL98JrFoo6YvBHLJqHNc8RMk8UUd5zIffdfM2Uwyg1v1kwrUvFFjKC5iQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 6846ee3e419513eee5adac5dd4a7a84a Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 26 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни My name is [NAME]; I am years old and from the small town of [CITY], Zaporizhzhia region. I am alone with children and months pregnant with the fifth; I am alone at this terrible and challenging moment in my life! Planes were flying very low over our house, windows and doors were being broken, constant shelling; children were crying, hiding under blankets on the floor at these moments; we sat for weeks without gas, electricity and water, collected water when it rained, cooked food on the stove, they were speechless at all, there was practically no food in the stores, and when they started importing something, the prices were very high. On April , I left with my children for Poland; I waited until I gave birth; I gave birth under fire; it was terrifying, but I believe in Ukraine, we are strong, and we will win... Мене звуть [ІМ'Я] мені років я з маленького міста [МІСТО], Запорізька область. Я одна з дітьми і п'ятим вагітна на місяці залишилася одна в цей страшний і нелегкий момент у моєму житті! Над нашим будинком літали літаки дуже низько, відкривалися вікна, двері, вічні обстріли, діти плачуть, ховалися просто під ковдри на підлозі в ці моменти, сиділи тижні без газу, світла і води, набирали воду, коли йшов дощ, їсти готували на грубці, не купалися від слова зовсім, їжі в магазинах практично не було, а коли почали щось завозити, ціни були дуже високі, і квітня я виїхала з дітьми до Польщі, дочекалася, поки народжу, народжувала під обстрілом, було дуже страшно, але я вірю в Україну, ми сильні й переможемо... Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1037 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1037 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/e4f158b6c72685e5bc2644463d193425.pdf?Expires=1787788800&Signature=cYfX-aW3Zbqom%7E3K%7E-80PvysgHsUF%7E%7E67G-koMI7S1npS-lL76VvGmvGXE%7EVbeV%7EzBHkOo757igbMDvxafT3pVkTfhpAXONevwvGO0F6KUFzLG8Jw-1iNALAulrSvkL0CV282oY1NVOqR7eXTonD3i6I-Wvwn7iFRW5ywQ3hz%7EJqz2C30sbqIJGV5bORs1jhgWlz4ktEWC7L-dB8LekNJ4Uku0lPmkhgIZaoPwh9UtiunWDiWmRHls7afIp8pSf%7EbiYdROOaBwzV-PD03KY2KApl9DHv3%7EWZ5KigyMrvg8foPpD8pZGY1ncl1-4Eoq09at6IfaTzNscAtT7rUEUnuA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 050edc1d2f3e630cf7b5b18c488ff1a3 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 31 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни We are afraid of shelling. Боїмося обстрілів. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1021 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1021 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9c70e5261ce5e6fd18af99df8bd00683.pdf?Expires=1787788800&Signature=lhKAf7RZhL5yt4g9%7EiBiSpWjhg%7ERFhtu9O7aP5G9pJbhVc1lxt%7E%7Ep2gmoqrTbhe6rOr7ZvjABSWUXo6BU8orOjPBoCERAuDVN2uGO-OF2YQkHjC30IH%7EX4jfue5HtuO4sm0X3jqiGnMYJIlY6jjyrSvw3eO83EPM8PwnzUfx8NxhK4rm1YTTh1q1TxxiReZA9D7cgNKd2M%7EeAhlts%7EYBRCIbszj7%7EKtRr8oFYPpI1Qh1J%7EOb6WZVleSqIt3H-SUx1Lg6G-ANoEs2z7e6FJjJt17pwKMqvJLzde0ZtSu5GGEZleIzDVzQUlOVTLZL7sNGe2eiZDmwxVo-8GAdlfF41w__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 0ee850e8ded08db6863fb312712a4fe5 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 27 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни On February ... when the first explosions began in our city, we didn't even hear them. I slept together with my daughter in the bedroom and my husband in the hall. I woke up from my colleague's phone call and was already worried, but I thought maybe something happened at work. But... but, when I picked up the phone, I heard the question, "Did you hear loud gunshots???"." I replied that I did not hear anything and that it might be some bandits shooting on the street. I don't want to believe the worst. I immediately went to the social network to see the news and saw the white and black writing, "IT HAS STARTED," and I got chills. I immediately ran to wake up my husband; he was also sleeping and did not hear anything. We started calling parents who live in a village kilometres from our city. They ordered us to gather urgently and go to them. My grandparents still lived in the village; I was afraid to call them as they were elderly. But my grandmother called me herself and said in a worried voice: "What's going on with you? Our windows are shaking." I reassured my grandmother that everything was fine with us and we would arrive soon. And then again, there was a roar and an explosion, such an explosion that the windows shook, and my hands began to shake, my breathing became difficult, and my tongue swelled so that I could not utter a word. I didn't realize then that I had a panic attack for the first time in my life. I started to wake up the child with the words, "Daughter, wake up, we need to get ready. Let's go to your grandfather and grandmother." We threw some things and documents into the suitcase, caught the cat and ran outside. And people were panicking on the street; everyone was rushing somewhere with bags and suitcases. Who runs to the bomb shelter, who runs to his car. We ran to our car. We needed to refuel the car on the way, so we stopped at a gas station; the queue was not long yet, but while we were waiting, I hugged my daughter and prayed that we would stay alive. We immediately started watching the news and praying when we got to our parents. The news was constantly watched with the hope of good news, but with each bad news, there was less and less hope. In the village, we prepared a basement for us to hide our. There were fewer products in the grocery store daily, and bread was brought in, but there was a long queue. We so wanted to return to our everyday life filled with happiness and joy. Every evening, before going to bed, my daughter said: "Mom and Dad, I miss kindergarten, my friends and teachers so much. I so want you to take me to kindergarten in the morning and go to work yourself." From these words, I started to cry and told her that we also want this and soon everything will be as before. But spring also passed, and it was not like before. My daughter was to graduate from kindergarten in the spring, and we were looking for the most beautiful dress for her. But the graduation never took place, but my daughter was promised that, as soon as peace comes, we will buy her the most beautiful dress and give you the holiday that our children deserve! If we are adults and guilty of something, then children do not deserve to hear explosions and gunshots and sit in damp basements! My grandfather is a child of war; now, my child is also a child of war. лютого... коли почались перші вибухи в нашому місті, ми їх навіть не почули. Я спала разом зі своєю донькою в спальні, а чоловік у залі. Я прокинулась від телефонного дзвінка колеги, та вже мені стало тривожно, але я подумала, можливо щось на роботі сталось. Але... але, коли я підійняла слухавку, я почула запитання "Ти чула сильні постріли???". Я відповіла, що нічого не чула, і що це може якісь бандити стріляли на вулиці. Не хочеться вірити в найгірше. Одразу зайшла до соціальної мережі подивитись новини, і побачила надпис білим по чорному "ПОЧАЛОСЬ" і у мене побіг мороз по шкірі. Одразу побігла будити чоловіка, він також спав і нічого не чув. Почали дзвонити батькам, котрі живуть у селі, яке знаходиться кілометрів від нашого міста. Вони нам наказали терміново збиратись та їхати до них. Ще у селі живуть мої бабуся і дідусь, я побоялася їм дзвонити, так як вони похилого віку. Але бабуся сама мені подзвонила та тривожним голосом промовила: "Що там у вас коїться? У нас вікна трясуться". Заспокоїла бабусю, що все в нас нормально і ми скоро приїдемо. І тут знов зарево та вибух, та такий вибух, що вікна затряслись, і в мене почали трястись руки, затруднилось дихання та набух язик, що я не могла і слово промовити. Я тоді і не зрозуміла, що вперше в житті в мене сталася панічна атака. Починаю будити дитину зі словами "Донечка прокидайся, нам потрібно збиратися, поїдемо до дідуся і бабусі". Накидали у валізу якісь речі і документи, спіймали кішку і вибігли на вулицю. А на вулиці у людей паніка, всі кудись поспішають з пакетами та валізами. Хто біжить до бомбосховища, хто до своєї автівки. Ми побігли до свого авто. По дорозі нам потрібно було заправити авто, заїхали на заправку, черга ще була не велика, але поки чекали, я сиділа обіймала доньку і молилася, щоб ми залишилися живими. Доїхавши до батьків, ми одразу почали дивитися новини і молитись. Новини дивились постійно з надією на хороші звістки, але з кожною поганою новиною надії було все менше. В селі ми підготували собі підвал, щоб наразі тривоги в ньому ховатись. З кожним днем в магазині продуктів ставало менше, хліб завозили, але була велика черга. Ми так хотіли вернутись в своє звичне життя, котре було наповнене щастям та радістю. Кожного вечора донечка перед сном казала: "Мамо і тато, я так сумою за садочком, за друзями та вихователями. Я так хочу, щоб ви вранці завели мене в садок, а самі на роботу пішли". Від цих слів я починала плакати і казала їй, що ми тоже цього хочемо і скоро все буде як раніше. Але і весна минула, а як раніше і не стало. Весною донечка мала випускатись із дитячого садочка, ми з нею шукали найгарнішу сукню. Але так і не було випускного, зате донечці пообіцяли, що обов'язково, як настане мир, ми тобі купимо найкрасивішу сукню і зробимо тобі свято, на яке наші діти заслуговують! Якщо ми дорослі і винні в чомусь, то діти не заслуговують чути вибухи і постріли та сидіти у сирих підвалах! Мій дідусь дитина війни, тепер і моя дитина – дитина війни. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1015 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1015 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/dea30ff08e94542d566815d4aa57696b.pdf?Expires=1787788800&Signature=pd7xeC%7EXVW6OXY1trX27UvLuoPvrOMG6-mVDpM%7E1jODbwfyPC%7EoCR7pqf2MbMUreni305hmC0cl4Knz4L7vvhoctFKcLtGvgze%7EvH%7EJ5l8aEXOC2oysGJn-b5V3lq9KI5M5s3BiLZpr4cmWJNPsywGQTo5zb3IiTza7CQBZkONFpkc-Zi45RlTClS8f8HWowQEE%7EKSp5ycBZueZD8n2VdaH8cG-UETqZh%7EUsEulTSOMeX4wrsdrutDUlRkHVwlhAgl6xZIiL2zMBUpkH6%7EkRLT076U3SYvpieM8JJhKYcAQrP8pij0%7EAtWcy0tR-SHNJZcwBWs6gBwhg%7E-4N98fA9Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM fa7c289e924be4ae1e59e519b528a39a Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 35 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни When the war started, I lost my job. There were terrible fears for my child, who constantly runs to the windowless room at the sound of the rocket. At the moment, I'm afraid of what to expect because there is nothing to pay for utilities or buy medicine and food. And most of all, I fear for my child's life; she does not deserve such a childhood. Коли почалася війна, я залишилась без роботи. Були сильно страшні страхи за свою дитину, яка постійно при звуку ракети бігла в кімнату, де немає вікон. На даний момент я боюся, що очікує далі, адже немає чим платити за комунальні, немає за що купити ліки та їжу. А більше за все боюся за життя своєї дитини, вона не заслуговує на таке дитинство. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1009 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1009 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9bf0032a4692d420c103e806623c3eea.pdf?Expires=1787788800&Signature=fxSze15U1m3rQV4D4y5E5uAuQHqSovX8RRNM%7EZGuhdcRDr1J4pduBPs69rDKn9ngBm0-YONzBbKOXhj2kA-uB7ERZgjQON25ME3RDgiPEigIoPmji5qjJ2h%7E3LvvcO5dvZ4sc7vgpKyKrxhnOwlDFQjCJRAPIxDyP5L1WsdBCXCVFNiTkW4jzGGSyPEZIvtFfjK018qytHFyHOrfpLbD0ZlTHEGU1eB4-5-CzHkKopleBq3k6nuLTKC2OsswdD9u%7E2KqiIwzLUep4w5jcQHbhGmjfqOow2LyPxA8w0-Lgr6TKc2Vz0G7GvwmyvTQhe5IYphO5wyu66KWKjWtCVvbfg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 3bcc610b72a958436f277e1fc68e1656 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 36 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Always listen to what is happening outside the window, always think about where to get funds, always watch where the children are going, always be alert, stay awake if everyone is asleep, and prepare for everything! It is challenging both morally and physically... To believe even when everyone around does not believe... To explain to children that war is not for children, but for adults, because the conversations are only about that! When a child is ., and she says, "The tank is big, uncle is angry," it hurts... It hurts when you don't know which school the children will go to, which language they will be taught... When you have to think, listen, and fear for everything! Завжди слухати, що коїться за вікном, завжди думати, де взяти кошти, завжди дивитись, куди їдуть діти, завжди бути на поготові, не спати, якщо всі заснули, готуватись до всього! Це важко і морально і фізично... Вірити навіть коли всі навколо не вірять... Пояснювати дітям, що війна не для дітей, а для дорослих, бо розмови тільки про це! Коли дитині ,, а вона каже "танк великий, дядько злий", боляче... Боляче, коли не знаєш, в яку школу підуть діти, якою мовою їх будуть навчати... Коли за все треба думати,слухати, боятися! Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 983 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 983 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/df6cbc0f464160a2d9b9f123e6565358.pdf?Expires=1787788800&Signature=baZEZgeJ5qkAgFINwJWaXSIwamm8HJCekF4qISVN0NXTN0i3CN7HxuKx6ieIG87lb%7EaeuOvn9L5Uzal4E9SONbKsqr-s%7E0h1nGuOOfk7T-atreZobZ9rqlmHsx5zYKnp%7EYuubUBDdQ6Dpm6Y0QjbgXis2JB86um5pqvP-T5efyINcoI5ZC6x-Vhy9saTZ00uMSir1Dt6Drt4FveTVN7yU-wqjL5oGlktvrWFukq9DCEoVm%7EIhIEcPRXGruPrxiJL1zEMbVsck0C801-3pXM4j-QabAC-0qTM%7EVsdZXt93sVWxxcTpd9Ur-MJaGQIfax3Ia5l3i7mXnQ49cw9bTL0Eg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 519ec1cc848eca49156363a366a94fdd Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 19 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни It all started on February at five in the morning... loud explosions immediately got me out of bed. My first emotion was fear, then I grabbed the phone and hoped to the last that it was just a dream. I received a message from a friend: "The war has begun." Now, I will remember those two scariest words for the rest of my life... I didn't sleep the first week because I was terrified that they would attack at night. For the first four days, together with a friend's family, they hid in a bomb shelter in one of the palaces of culture. To my surprise, all the people who were there treated others politely. They tell the truth; difficult situations unite people. But there was no point in sitting in the warehouse because, on the fourth day, our city was occupied by invaders. I remember how they entered the city on the first day of the occupation and surrounded the Palace of Culture, where we were hiding; it was the most terrible night. However, nothing wrong was done to us. A month has passed. The locals went to daily rallies until the orcs began to twist them in the square. Activists were kidnapped from their homes, electrocuted through their fingers and kicked all over their bodies. This is what it is, the "Russian world." Prices in stores were rising and rising, and there were fewer and fewer Ukrainian goods: people grabbed the last things from the shelves because they feared things would get even worse. At that time, there was absolutely no bread, sugar, even bottles of water and other necessary goods in the shops. To date, store prices have tripled, and rubles have been introduced. The Russians do not allow Ukrainian goods to enter the city, nor humanitarian support. Since March , our gas has been turned off and has not been turned on. You have to cook on an electric stove. The orcs cut off all communication (internet) for over a week. Now we have been given the internet, so we can at least somehow communicate through messengers with our relatives affected by the war. But there is no mobile connection for a month, and those who want to keep in touch with their relatives must buy Russian SIM cards and switch to Russian numbers. All people who had the opportunity to escape the occupation left at the beginning of the war. And those who remained are being persuaded to make "Russian passports" and go to Russian schools, work under Russian rule, etc... Many people have already stopped hoping for the best. However, I still expect that Ukraine will win and fearless warriors will drive out the orcs from our UKRAINIAN CITY. Glory to Ukraine! Усе почалося лютого о п'ятій ранку... Пролунало гучних вибухи, котрі одразу підняли мене з ліжка. Першою моєю емоцією був переляк, потім схопила до рук телефона та до останнього сподівалася, що це лише сон. До мене прийшло повідомлення від друга: "Почалася війна". Тепер на все своє життя запам'ятаю ті два найстрашніші слова... Перший тиждень я зовсім не спала, бо жахалася, що нападуть вночі. Перші чотири дні разом із сім'єю друга переховувались у бомбосховищі одного з палаців культури. На подив, усі люди, що там були, ставилися до інших чемно. Правду кажуть, скрутні ситуації об'єднують людей. Але у сховищі сидіти сенсу не було, бо на четвертий день наше місто окупували загарбники. Пам'ятаю, як у перший день окупації вони заходили до міста та обступили палац культури, де ми ховалися, то була найстрашніша  ніч. Проте з нами нічого погано не зробили. Пройшов місяць. Місцеві жителі ходили на щоденні мітинги, поки орки не почали їх скручувати на площі. Активістів викрадали з домівок, проводили крізь пальці ток та били ногами по всьому тілі. Ось такий він, "руський мир". Ціни в магазинах вищали й вищали,  а український товарів було все менше: люди хапали з полиць останнє, бо боялися, що все буде ще гірше. Тоді в магазинах зовсім не було хліба, цукру, навіть пляшок із водою та інших необхідних товарів. На сьогоднішній день, ціни в магазинах піднялися втричі та було введено рублі. Українського товару до міста русня не пропускає, гуманітарної підтримки також. З п'ятого березня нам відключили газ, та й надалі вже не включили. Приходиться готувати на електричній плитці. Було таке, що орки відключили нам будь-який зв'язок (інтернет також) більше, ніж на тиждень. Зараз нам дали інтернет, тому ми хоч якось можемо спілкуватися через месенжери з рідними, також постраждалими від війни. Але мобільного зв'язку немає вже місяць, а ті, хто хочуть підтримувати з рідними зв'язок, повинні купувати російські sim-картки, та переходити на російські номери. Усі люди, які мали можливість врятуватися від окупації, виїхали ще на початку війни. А тих, хто залишився вмовляють робити "рускіє паспорта" та ходити до російських шкіл, працювати під владою русні та інше... Багато людей вже перестали сподіватися на краще, але я все чекаю на те, що Україна переможе, а безстрашні воїни виженуть  орків з нашого УКРАЇНСЬКОГО МІСТА. Слава Україні! Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 981 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 981 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/dd808cb5bb5771817ce05e046c773c34.pdf?Expires=1787788800&Signature=v8cUQhzN5sNZXwWlJ7OHTltSkeu1MPdae09WWLiV7QkYBsjG7X%7Eg36-IB5ss9dJiO7mwKHQTp8BjxVLTrTmbFvU-cUY-PYd2DteUlFkgOL6TgNVXNIFuYy7S0nhpssw0vAxXq-T9YvEDRrm23HwCw9C%7EpCvKDgTRGZeB5r8MZSK0Sl6H%7Ed0WpT-sHdYOJCZCxov6C0H4NmL4MUtDw2-aGV7-XK9VN8O6C2--bGNTPq1PQtPw4H4OfVLgxUadtNcEFYWw9DEiE0qp39No%7EIJ-YhIZkjsKGwhEnfM8LUfJT-LEFM-bMZLNC2%7EVgUJzVnlx1MUzmWrmOaI0lVDZDJvFyg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 31c346681779f82708a997d6049cd9f3 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни Good afternoon. My experience of living through the Russian-Ukrainian war is not as challenging as that of residents of [CITY] or other cities of the Donetsk and Luhansk regions. I began to take this war more seriously when it came to my city, which happened on February . We immediately lost electricity and water. The explosions started, and two explosions rang out not far from our hut; the third explosion was thirty meters away from us. Even then, it was pretty scary, but I still hoped it would not last long. Then, on March , just on my father's birthday, a shell flew into our neighbour's yard. She died not from shrapnel but from the fact that her heart stopped. I remember this day the most because, on my father's birthday, we buried our neighbour with him, whose body was wrapped in a carpet which was under fire. A month later, we were given electricity and water; we were happy about it like children. A week later, Dad told me and Mom to leave our town for [CITY]. We didn't want to leave without him, so we stayed home for another week. But after the shelling intensified, my mother and I packed our things and went to [CITY]. At each checkpoint, the Russians stripped the man who drove us to the waist, and me, looking for tattoos and traces of using weapons. When I was in [CITY], I discovered that a seventeen-year-old girl had died in my town; as it turned out later, she was an acquaintance of mine, with whom I studied at the same school. After [CITY], we went to the Lviv region, where my mother's friends took us, and two weeks later, my father came to visit us. A month passed, and my father went to the army, now somewhere in the Mykolaiv region. I found a job to make some money. Now we live with one grandfather living alone in a two-story house. Sometimes he starts picking on my mom and me because of our language. I sometimes find this situation funny because my Russian-speaking father and thousands of other Russian-speaking soldiers defend our land, and his two sons go abroad. But my mother and I try not to conflict with him and avoid such topics. Honestly, I really want to go home, but I'm afraid this war will last for years... Доброго дня. Мій досвід переживання російсько-української війни не такий важкий, як у мешканців [МІСТО] або ж інших міст Донецької та Луганської областей. Я почав більш серйозно ставитись до цієї війни, коли вона прийшла до мого міста, сталось це лютого. У нас одразу зникло світло та вода. Почалися вибухи і два вибухи пролунали недалеко від нашої хатини, третій вибух був у тридцяти метрах від нас. Вже тоді було доволі страшно, але я все рівно сподівався, що це ненадовго. Потім п‘ятого березня якраз в день народження мого тата у подвір‘я до нашої сусідки прилетів снаряд. Вона померла, але не від осколків, а від того, що у неї просто стало серце. Я запам‘ятав цей день найбільше тому, що у день народження мого батька ми разом з ним ховали нашу сусідку, тіло якої було просто обмотане килимом і все це було під обстрілами. Через місяць нам дали світло та воду, раділи цьому як діти. Ще через тиждень тато сказав, щоб я і мама поїхали з нашого міста до [МІСТО]. Ми не хотіли їхати без нього і тому залишалися вдома ще тиждень. Але після того як обстріли почали посилюватися, ми з мамою зібрали речі та поїхали до Запоріжжя. Росіяни на кожному посту роздягали мене та чоловіка, який нас віз, до поясу, шукали татуювання та сліди від користування зброею. Вже коли я був у [МІСТО], я дізнався, що у моєму місті загинула сімнадцятирічна дівчина, як виявилось після, то була моя знайома, з якою я вчився в одній школі. Після [МІСТО] ми поїхали у Львівську область, де нас взяли до себе знайомі моєї мами, через два тижня до нас приїхав і тато. Пройшов місяць і батько пішов до армії, зараз десь у Миколаївській області. Я ж знайшов собі роботу, щоб були хоч якісь гроші. Зараз ми живемо у одного дідуся, який живе сам у двоповерховому домі. Іноді він починає чіплятись до мене та моєї мами за мову, на якій ми говоримо. Мені іноді смішно з цієї ситуації, тому що мій російськомовний батько та ще тисячи російськомовних військових захищають нашу землю, а два його сини поїхали за кордон. Але ми з мамої стараємося з ним не конфліктувати та оминати подібні теми. Якщо чесно, дуже хочеться додому, але я боюсь, що ця війна на роки... Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 974 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 974 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/c0082bb77d98ff19f5a2908f95798cb4.pdf?Expires=1787788800&Signature=hRqDd0Z%7EJwM7D2Nzlys8IDDvqk6c8tYqbsyNve0nl7%7EpQWGckC13F0pXBNtkWldeuV53-wza7vnKAbLTUxNj%7E4XLFm6jPyqML7FMULboStM3KdaWzgv2gKRj6bGwnOreBwtPeUYpdcIMQAYE6oYmIitCtTarw2vBCvycp4vQw0Wx2Zp-LUjalwV54dEWw2HbJzS71yV0nz%7EOvFQOTHugU4eghMZl852AtSxKuWQHtS4ZtkMWVFfCL%7EuHmlweyvsoA7PvOxEDklTiUpUBPGBZNPtHUk4XZoTsUpYdKmkbWALPFOGWOMcXjAk75wCn73od1e7ailfVfbr-V9jGLbQ1kw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM c538aed815360400495818e7033dfe32 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 35 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни February . The beginning of something extraordinary for us. Acquaintances were divided into ours and yours. Life is divided into before and after. Everyday life was divided into before the war and after. At first, we counted the days, watched the news, and went out to exchange gossip with the neighbours, but it got boring so quickly. We were disconnected so often that we were glad that we had light and the opportunity to at least play games on the phone. When we went out somewhere, we stopped taking gadgets with us. We quickly got tired of it. And we didn't go out much; no one knew how the military would behave. They could take someone's phone, someone's bag with groceries, or someone could simply verbally answer something. Everything was unpredictable. Several vehicles with Russian humanitarian aid arrived in the city, but there were many Ukrainian goods. At first, people were hostile towards those who received it, but after a couple of months, the actual search for help began in the occupation. The Russians were unhappy about the volunteers, so we had no help. Our television was replaced; I have never seen such false news. My relatives forbade me to watch them because it was funny. But some people willingly believed what was shown on television. I remember turning off the lights for several days; we heated water in a metal spoon over three candles to make coffee. It was good that in the city, there was a place to buy milk on the streets, and people from the villages came to us, but the prices were so high that if I could afford to buy a kilogram of cheese, I felt like a princess of some kind. Spring was freezing because the city was turned off from gas, and people survived. Electrical appliances could not withstand; we have turned off the light, and with it, the water. They even allowed using electricity every other day: one day, one high-rise, another day, another. Unemployment forced people to steal. But we had a way to fight with the marauders, we were tied to a tree with bare buttocks and photographed, and later their faces could be seen on the Internet. Russian medicines began to be delivered to pharmacies and Russian products to shops. лютого. Початок чогось надзвичайного для нас. Знайомі розділились на наших і ваших. Життя розділилось на до та після. Буденність розділилась на до війни та після. Перший час ми рахували дні, дивились новини, виходили обмінятися плітками з сусідами, але це так швидко набридло. Нам так часто відключали зв'язок, що ми були раді й тому, що у нас є світло, та була можливість хоча б пограти на телефоні в ігри. Коли ми кудись виходили на вулицю, ми перестали брати з собою гаджети. Нам це швидко набридло. Та й на вулицю не дуже виходили, ніхто не знав, як військові будуть себе поводити. У когось вони могли відібрати телефон, у когось сумку з продуктами, комусь просто на словах щось відповісти. Все було непередбачуваним. До міста приїжджало декілька машин з гуманітарною російською допомогою, але там було багато українських товарів. Спочатку люди були вороже настроєні проти тих, хто її отримував, але через пару місяців в окупації почалися справжні пошуки допомоги. Волонтерам росіяни були не раді, тому у нас не було ніякої допомоги. Наше телебачення замінили, таких брехливих новин я ще не бачила. Мені забороняли рідні їх дивитися, адже було смішно. Та деякі люди охоче вірили тому, що показували по телебаченні. Пам'ятаю, як на декілька днів вимикали світло, ми гріли воду у металевому ковшику над трьома свічками, щоб заварити собі каву. Добре, що в місті було де купити молочку на вулицях, до нас приїжджали люди з сіл, та ціни були такими високими, що якщо я могла дозволити купити собі кілограм сиру, то я відчувала себе княгинею якоюсь) Весна була дуже холодною, бо місто відключили від газу, люди виживали. Електроприбори не витримували, нам відключали світло, а разом з ним і воду. Навіть давали можливість користуватися електроенергією через день. Один день одна багатоповерхівка, інший день друга. Безробіття змушувало людей красти. Та з мародерами знайшли спосіб боротьби, їх прив'язували до дерева з голими сідницями та фотографували, а згодом їх обличчя можна було побачити в інтернеті. До аптек почали завозити російські ліки, до магазинів російські продукти. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 963 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 963 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/33712057be1305517e5f643ff5ec5a5e.pdf?Expires=1787788800&Signature=LUgNwgaDVS2wLPblbd6ncrtRMVdxgcMvy6yNDPy6JGakEDXHu8EwGY2bMz6p9aBa0keosvVpHFdCleF6A7H8RpRUF5tE7CkWUZowuuUu4WI9PzfNsdWwLuMw-xMb-kZkYgpWnZyme55t5BdUxqiLbXPiNP4mPXw8ZGRSndQvfGX%7Emrr736nJTyBDhnEwurCBK6rQpzORkETgbsVudNO184sUHM%7Ewyo-Dfv%7EIjtHvxb0HUVXnBpKCz8ovy-QCpLeuL78bc4heWU94vi50h1mafJoiJqrIIraxGo2ffS2sXPMcm10MT5w3HiqlTMQmP2Xk27-XhX6oCf9Vk4rymatEDA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 080f9199a0511fcf75e2583604674f1b Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 31 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни I am very worried, afraid. Дуже переживаю, страх. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 961 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 961 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/5557b9b9a7b578bcc20b3ed300d8523f.pdf?Expires=1787788800&Signature=BQcGkNBye8JLffK8U36nZbO1hOPut755YI%7ERxJwd4yQjANOrP8PATEQKWMEnXtYNy8ubSPr0kvQHXdV1aEALJTZhIe5stVr7r%7Eki7Tgmv-PyLqNfVp323cyU2WRNxha5cmv%7E0jN8avHj2mY4pXnX8p0RAFIIL64Dt3GCLQWKRMJUMxPOvnmKMVHDij66AoWAF6B-hPIHejlctaTchC4yTg2k%7E2vHyvBurj4aIij5wXb6pRBg9YVCHPPgq13Xz8APAi1An411RG5h7IqRpY8uOjWJ1GMto4bENSFz5ie0-IToY%7EQmN2VJc5NSSZho9q6z106VYud8JQNaoDDjxXLEbg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM f575619f5fa33c4b574328c56b34dba2 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 26 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни The war came to us suddenly. Even though the media discussed a possible attack, we didn't believe it until the end. We didn't believe that there could be a war in the st century; we didn't know or even want to think about it... Then on the morning of February , I woke up from my sister's message that they were being bombed. Never in my life would I wish anyone to feel what I felt at that moment. Fear, panic, the desire to survive and live... I packed my husband's things, my own, and the child's, and we left for my parents in the village. But we still ended up in occupation. Life in the occupation is terrible, if only because you see how collaborators and racists walk around your city as if they were at home, wanting to impose their "Russian word" that no one needs. Morally, it is challenging because you see all this, and you cannot do anything because you are a mother, you are responsible for your baby, and you cannot take risks. And it is very insulting to read that those who did not leave are all traitors. No, not all, not even a few. Most of those who live under occupation live only in the belief that we will be freed. Only hope gives strength, only it. We believe in the Armed Forces; we are waiting for them. Every day we flip through the news feed and hope they will write about us and remember us. Every day, when I look at Russian goods on the shelves, I am disgusted by everything that is produced in them. We dream of our former life; if only someone knew how happy we were then... I don't want to live in Russia; I want to live in my country; I don't want to see those damned Russian cars and soldiers. I hate them with all my heart. I hate this war that has destroyed our peace and sense of security. I want a bright future, a peaceful life for my child. I don't want to be afraid to say a different word to the interlocutor because I don't know who he is. They are not people; they are beasts, the cruellest this world has ever seen... Війна прийшла до нас раптово. Незважаючи на те, що про можливий напад говорили в ЗМІ, ми до останнього не вірили. Не вірили, що у столітті може бути війна, не знали, не хотіли про таке навіть думати... Аж ось зранку, лютого, я прокинулася від повідомлення сестри про те, що їх бомблять. Ніколи у житті я не побажаю нікому відчути те, що відчула я у ту мить. Страх, паніка, бажання вижити і жити... Я зібрала речі чоловіка, свої, дитини і ми виїхали до батьків у село. Але все одно опинилися в окупації. Життя в окупації жахливе, вже хоча б тому, що ти бачиш, як колаборанти та рашисти ходять по твоєму місту, як у себе вдома, хочуть ввести свій нікому не потрібний, "руський мір". Морально це надзвичайно важко, бо ти бачиш усе це і нічого не можеш вдіяти, бо ти мама, ти відповідаєш за своє немовля, ти не можеш ризикувати. І дуже образливо читати про те, що ті, хто не виїхав - усі зрадники. Ні, не всі, навіть мало хто. Повірте, більшість тих, хто живе в окупації, живе лише вірою в те, що нас звільнять. Лише надія дає сили, лише вона. Ми віримо у ЗСУ, ми чекаємо на них. Кожного дня гортаємо стрічку новин і сподіваємось, що напишуть про нас, що про нас пам'ятають. Кожного дня, коли я дивлюся на російські товари на полицях, мене охоплює огида до них, до всього, що вироблено в них. Ми мріємо про колишнє життя, аби ж хтось тоді знав, наскільки щасливими ми були... Я не хочу жити в росії, я хочу жити у своїй країні, не хочу бачити ті прокляті російські машини та військових. Я ненавиджу їх усім серцем. Ненавиджу цю війну, яка забрала у нас спокій та почуття безпеки. Я хочу для своєї дитини світлого майбутнього, спокійного життя. Я не хочу боятися сказати зайве слово співрозмовнику, бо не знаєш, за кого він. Вони не люди, вони звірі, найжорстокіших ще не бачив цей світ... Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 955 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 955 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/ff00ac3682939258c2654d99e809098e.pdf?Expires=1787788800&Signature=FPQLnybp2AXLcnfJnB2SUS1ajwJh31PxSeZgnav%7E0VGJuMWhPBAjtQscPPBHUULUMFIZAEuTUXLKMUeZw6CA64xh-%7EdTKCG81wTjvA7izLxqfyE5OuEBdikPDjcF6LSMGEKWLDsxH3n7Fn4VysDnzPE3YtwcI6lyAUUWTJLm3sLuGHpr5kCBkmrT%7EjV6p0T57vOjCvRAaUkhx912FeiGROsa5QjTKtAZwEkz-RV7xb9Ro7FsfmxJtkdg6IlL1LccrDTp9Pp5ZZuxLoBFtvmw4TFUtAeNkPLeHggSWc8frnVZVW6i-e5zlK5Ej1wMyWK1Znx-EC1Jii2z-zmq6jVvLQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 5664da11766ab5641e28ef1fe5e887d8 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 25 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни It all started at five thirty on February . A friend called my husband and said: "It has begun." I even cursed at him, asking who would call someone like that, that early. And after that, everything became completely different. The first thing I did was call my parents to get ready for what? It was still not entirely clear. Then I remembered that day as if it were yesterday. He collected himself and disappeared somewhere. He began to bring bags of food, a pile of water, and a stove for gas canisters. I refuelled the car, started to prepare a place in the basement, removed blankets and blankets for the first time, and collected warm clothes. It was impossible to withdraw a lot of money, and the terminals in our village stopped working. For the first three days, we slept and dressed on the sofa. Then it became not so scary. We calmly taped all the windows and listened to every rustle. About a week later, on the village streets, the lights did not turn on at night, and when it got dark, it was not possible to turn them on at home either. The village of [CITY] was in disguise. Our apartment was heated by electricity, but it didn't work, and that's when I started to panic, not for myself, but for two children, a six-year-old and a three-month-old baby. The house began to get cold quickly, and the children were put in, but what to eat? And what to do with those products in the refrigerator or refrigerating chamber as they spoil? Fortunately, the lights were turned on a day later. And the next time, we were already ready—constant news in the background. There was no soul on the street; everything seemed to have died out; even the dogs did not bark. Thus, a month and a half passed until they visited us... Loud shooting in the center of the village, many people. We were hiding in the corridor. My son was scared; it's good that my daughter was young and didn't understand anything. Gradually, my husband began to go to work, but on April , he was late. He was supposed to come home at lunch but was not there, and the phone was not answered. When he returned, he quickly closed the door, and there was fear in his eyes; I would have known then what he had experienced. After the occupiers captured [CITY], his fellow villagers surrendered. He brought humanitarian aid from [CITY]. I also took road signs with a direction mark. He was detained, taken to be shot, and told that they would find his family and shoot him before their eyes. They looked for a phone but did not find it, and therefore, after they mocked him, he was released, and he was supposed to come to them the next day at lunch. We packed our things and risked going; we were lucky, the shift was different, and they didn't recognize us. We went to my parents in [CITY]. I would have known it was our last meeting before such a long separation. I miss them very much; we haven't seen each other for three months. My biggest regret is that my family left the next day, and they stayed there. And whether we will see each other soon is a big secret. Почалось все о п'ятій тридцять двадцять четвертого лютого. Чоловікові подзвонив друг і сказав: "Почалося". Я ще на нього лаялась, мовляв, хто це у таку раньше буде телефонувати. І після цього все стало зовсім інакше. Перше подзвонили батькам, щоб вони готувались, до чого тільки, буле ще не зовсім зрозуміло. Далі той день я запам'ятала, наче вчора. Він зібрався і кудись зник. Почав заносити пакети з їжею, купу води, піч для газових балончикиків. Заправив машину, почав готувати місце у підвалі, зносити ковдри, хорчі на перший час, я збирала теплий одяг. Зняти грошей вдалось небагато, а термінали у нашому селищі працювати припинили. Перші три дні ми спали одягнені, усі разом, на розкладеному дивані. Далі стало не так страшно. Спокійно заклеїли всі вікна скотчем, прислухались до кожного шороху. Десь через тиждень на вулицях селища вночі вже не вмикалося світло і коли темніло, вдома теж вмикати було не можна. Селище [МІСТО] було у світомаскуванні. Наша квартира опалюється від електропостачання, але його не стало і ось тут я почала панікувати. Не за себе, а за двох дітей, шести років та трьох місячна дитина. Домівка почала дуже швидко нахолоняти, дітей вділи, а от їсти що. І що робити з тими продуктами у холодильнику, холодильній камері, як зіпсуються? Нащастя через добу світло ввімкнули. І наступного разу ми були вже готові. Постійні новини на задньому плані. На вулиці ні душі, все наче вимерло, навіть собаки не гавкали. Так пройшли півтора місяці, поки до нас не завітали... Гучна стрілянина у центрі селища, багато людей. Ми ховалися у коридорі, син переляканий, добре, що донька мала і нічогісінько не розуміє. Поступово чоловік почав виходити на роботу, та третього квітня він затримався. Повинен прийти в обід додому, а його небуло, і телефон не відповідав. Коли повернувся хутко закрив двері, а в очах був переляк, знала б я тоді, що він пережив. Після того, як окупанти захопили [МІСТО], його односельці здали. Він приводив гуманітарну допомогу із [МІСТО]. Ще знімав дорожні знаки, з поміткою напрямку. Його затримали, водили на розстріл, говорили, що знайдуть сім'ю і розстріляють у нього на очах. Шукали телефон, але не знайшли і тому після того, як вони познущались відпустили, і наступного дня в обід він мав до них прийти. Ми зібрали речі і ризикнули поїхати, нам пощастило, зміна була інша, вони не впізнали нас. Поїхали до моїх батьків у [МІСТО]. Знала б я, що то була наша остання зустріч, перед такою довгою розлукою. Дуже за ними сумую, ми вже не бачились три місяці. Найбільше мені шкода, що моя сім'я поїхала наступного дня, а вони залишилися там. І чи скоро ми побачимось, це вже велика таємниця. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 951 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 951 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/0c0a12eaf3a67fa6501d69dae81ec889.pdf?Expires=1787788800&Signature=LRMERE6pKpESmJNONubffmVBAMAnZWiMGffmTnmoOJfDnZ1xJNcet7Ksx3NHs4pwbHdZ5KSG3M5q79v-uDg3-XEnJJnnXH3o1OJzf39CO6ia0cUlI9XfIZjCgH2YEl8X%7Em3GzxiNuKCPEOEFBLJ1Yi1N3VQLFTRiRDjW%7EjIRZMIzu9Z9Iyu9PwbEh8VsXbicMKg4Mj9Th29sQJHYAn4lslLThQPYAXpRRNoHqDiZ7KT-eyR3HHmY5ORUhHj8j-Ci7pkVafMYFGw2oV3c6V41dPSKzabpippqDEyaSIbx6eF3QfwQUfapDfLSxJgSX8n0HnsM7VdO0bLJsItkld0QHA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM fbb9e232d73d60df20b70619cd302a7e Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 33 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Female жін Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни When the war started, we all understood that it had to start. But we did not believe until the last that the enemy would be such a cruel and soulless killer. My daughter and my husband were forced to leave [CITY] on the very first day because rockets were hitting our anti-aircraft defences, and we just grabbed everything we needed out of fear: documents, money, a kitty, a dog, some things and just ate. We understood that the war would come one day, so we always kept a full tank in the car. Yes, it saved us a lot of time because we saw hundreds of cars at gas stations on the approach to [CITY]. But in [CITY] itself, people still did not understand what was going on; we watched the news and learned from there that there was a war, and we experienced the horror of an airstrike a kilometre from us, and this is just an animal feeling. When we got to a safe place, I was sick from stress for a week. I shuddered at the sound of the wind, the door slamming, the phone ringing. And before that, the pharmacies ran out of all sedatives. It is scary. The whole nation is on antidepressants. I had a small amount of valerian, so it saved me. Unfortunately, the war dragged on, and now we fear it will not end soon. So we learn to live in a new way - in other cities and with new acquaintances. But no one will return the torn months of time and billions of nerve cells. My hatred for everything Russian is boundless because it is a cursed herd with no right to procreation. I am an atheist, and in my worldview, there will be nothing for earthly affairs. But there is conscience and dignity. Which over time shows who is who. During all the war months, I see a person's tears and powerlessness before the war because war is not inherent in people. We have a big brain to think and negotiate. So those who came to us through war do not have the privilege of thinking with their brains; their puppeteers decided for them. We are fighting for what is rightfully ours. Whoever does not agree with this will burn in noble hell because our home is Ukraine. Коли почалася війна, ми всі розуміли, що вона мала початися. Та ми до останнього не вірили, що ворог буде настільки жорстоким та бездушним вбивцею. Я з донькою та чоловіком були вимушені поїхати з [МІСТО] в перший же день, бо ракети били по нашим пво і ми від жаху просто схопили все необхідне: документи, гроші, кицьку, собаку, трохи речей і просто поїли. Ми розуміли, що війна одного дня прийде і тому завжди тримали повний бак автівки. Так, це нам зекономило купу часу, бо на під'їзді до [МІСТО] ми бачили сотні авто на заправках. Та в самому [МІСТО] люди ще не розуміли що до чого, вони подивилися новини і звідти дізнались, що війна, а ми пережили жах авіаційного удару в кілометрі від нас і це просто тваринне відчуття. Коли ми приїхали в безпечне місце, то впродовж тижня мене нудило від стресу. Я здригалася від звуку вітру, хлопка дверей, дзвінка телефона. І до цього ж в аптеках закінчилися всі заспокоюючі препарати. Це страшно. Вся нація на антидепресантах. В мене була невелика кількість валеріани, тож вона мене спасала. На жаль війна затягнулася і тепер ми боїмося, що вона не закінчиться скоро. То вчимося жити по-новому - в інших містах, та з новими знайомими. Але вирвані місяці часу та мільярди нервових клітин ніхто не поверне. Моя ненависть до всього руського безмежна. Бо то є прокляте стадо. Яке не має права на продовження роду. Я атеістка і в моєму світогляді за земні справи нічого не буде. Але є совість і гідність. Які з часом показують, хто є хто. За всі місяці війни я бачу сльози та безсилля людини перед війною, бо війна не є притаманною людям. Ми маємо великий мозок для того, щоб ним думати та вміти домовлятися. Тож ті, хто прийшли до нас війною, не мають привілегії думати своїм мозком, за них вирішили їх ляльководи. Ми боремося за своє по праву. Хто з цим не згоден - згорить в благородному пеклі. Бо наш дім - це Україна. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 949 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 949 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/089d3e08101ac32456d4e14ba071391d.pdf?Expires=1787788800&Signature=Is4eDVQ71QCE0BxU-k0ap2BCPkrcltvOwJBL%7E1ejTXIAEh6kdAqKlJsSK8IbmSGaQg9tva9UwyDAfpIPjT59zcLqDTyQgiLDvfHexEaxqfDKCN9T4hu6YlYuE0ldmFgQVYm6-8lw5AICQosbGqIxaAshsgp0kt9VA3m-CeuaNsqJyK-vcGEk%7E0M6%7E1dpCTJjUnNm7dxg3Nv%7EXXpxMOp4QDOIUTuz-0a-ZeRM9%7E%7EMDV7wcG%7EUyHSS6m8s4h%7Egvzgy8hbvH9LkVtbR0gQRxw%7EmRZp0VwZukoTrZMd3hX-sXN0ObB1GV-PGJTaQsqHlc4nduR3d04cEl4nZM0A-1zm32w__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM a1462007eddb12b6a204f4351a180f7d Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 31 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-07-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Summer 2022 Літо War Testimony / Досвід війни The fifth month of the war. And it seems that eternity. And it will never end. I look out the window and still do not understand how it happened that there is a war in the st century. And it is happening in my home, in my native land. So I want to turn back the time to February . Then there were completely different problems, worries, and plans. I was worried about various nonsense. More precisely, now you understand that those were unimportant things. And now you only think about how to survive and when it will all end. And you still don't understand why you are being destroyed. What is the reason? And you can't find an answer. February was imprinted for life. I went to bed safely but woke up to the sound of an explosion. But I could not immediately understand what kind of sound it was and where it came from. My wife woke me up with the words, "The war has begun." I also said: "What kind of war? What are you doing?". And then he saw a cloud of flame through the window, and after a second, an explosive wave of incredible force went out until the windows shook. I quickly gathered my family and sent them to safety in another city. And I myself remained. Why? I don't know myself. It must have been a week. Everything was quiet for a while. I went to my parents and went to sleep there. And when I woke up, I saw new cars through the window: tanks, armoured personnel carriers and some others. All have "Z" signs painted on them. I couldn't believe my eyes. I went to bed free and woke up in occupation. At first, everything was quiet; Russian troops searched the city for the Armed Forces. But they were not found because ours had not been in the city long. This is how the time of the enemy's reign in my home ended. They appointed their so-called "mayor" and then began to recruit others into the new administration. People from [CITY] also started coming to the city. I helped as much as I could with housing and resettlement. I heard the stories of the people of [CITY]. Often not very good reviews about our military. But I did not believe them. Sitting in the basement, knowing who shot into your house, is impossible. So the moon flashed by. During this time, I saw my daughter and wife only through Viber. And then the connection and the Internet disappeared. He was gone for three days, it seems. And it seemed like an eternity. When a connection appeared - it was such incredible happiness. I never thought his absence would become a kind of "break." Another month passed. Russians began to behave like full-fledged masters. So people were told: "We are here forever. Get used to the fact that you are now Russia." But people didn't believe them and, I think, still don't believe them. At the same time, your friends showed their true colours when they started cooperating with the "orcs." It was a shock because they seemed like adequate people. I never thought that I would live in an occupied city. But I had to learn how it is on my skin. Gradually, the cash began to disappear; to withdraw it, you had to stand in line from a.m., and it is not a fact that you will get anything. Then the quest "find a working terminal" began to buy food by card. And so every day. Also, there was no gasoline; it was chased like a treasure. Gasoline from Crimea appeared later. Goods from Russia also began to appear. Eating those products is impossible; it is so impressive that they brought all the worst from there. Time passed like that. Eventually, I was able to leave for my family. Now in a foreign city, we are starting everything from scratch. Hard, very hard. But we will persevere like Ukraine. П'ятий місяць війни. А здається, що вічність. І ніколи це не закінчиться. Дивлюсь у вікно і досі не розумію, як так сталося, що у -му сторіччі йде війна. І йде вона у моєму домі, на моїй рідній землі. Так хочеться повернути час назад, до лютого. Тоді були зовсім інші проблеми, хвилювання, плани. Переймався через різні дурниці. Точніше, це зараз розумієш, що то були неважливі речі. А зараз тільки й думаєш, як вижити і коли все закінчиться. А ще не розумієш, за що тебе знищують. Яка причина? І не знаходиш відповіді. лютого закарбувалося на все життя. Ліг спати в безпеці, а прокинувся від звуку вибуху. Але одразу не міг зрозуміти, що то за звук і звідки. Мене розбудила дружина зі словами "Війна почалася". Я ще сказав:" Та яка війна? Що ти верзешь?". А потім побачив у вікно грибок полум'я і через секунду пішла неймовірної сили вибухова хвиля, аж вікна здригнулися. Я швидко зібрав свою родину і відправив у безпечне місце в інше місто. А сам залишився. Навіщо? Я й сам не знаю. Пройшов тиждень мабуть. Все на час затихло. Я пішов до батьків, там ліг спати. А коли прокинувся, то у вікно побачив нові для мене машини: танки, бтр і ще якісь. На всіх намальовані знаки "Z". Я не повірив свохм очам. Ліг спати вільний, прокинувся в окупації. Спочатку все було тихо, російські війська прочісували місто в пошуках ЗСУ. Але їх не знайшли, бо не було наших в місті вже давно. Ось так і аочався час правління ворога в моїй домівці. Поставили свого так званого "мера", потім почали набирати інших в нову вдміністрацію. А ще до міста почали приїздити люди з [МІСТО]. Я допомагав як міг з житлом і розселенням. Чув історії [містян]. Часто не дуже добрі відгуки про наших війскових. Але я їм не вірив. Сидячи в підвалі, неможливо знати, хто стріляв в твій дім. Так промайнув місяць. За цей час я бачив доньку і дружину тільки через вайбер. А потім зник зв'язок і інтернет. Не було його дня три, здається. А здавалося, що вічність. Коли з'явився зв'язок - це було таке неймовірне щастя. Ніколи не думав, що його відсутність стане своєрідною "ломкою". Пройшов ще місяць. Росіяни почали вести себе як повноправні господарі. Так людям і казали: "Мы тут навсегда. Привыкайте, что вы теперь Россия". Але люди їм не вірили і, досі, я гадаю не вірять. В той же час твої знайомі показали своє справжнє обличчя, коли почали співпрацювати з "орками". Це був шок, бо здавалися адекватними людьми. Ніколи не думав, що буду жити в окупованому місті. Але довелося на своїй шкірі дізнатися як це. Поступово почала зникати готівка, щоб її зняти треба було займати чергу з ночі, і то не факт, що тобі щось дістанеться. Потім почався квест "знайди працюючий термінал", щоб купити поїсти по картці. І так кожен день. Також був відсутній бензин, за ним ганялись як за скарбом. Це вже потім з'явився бензин з Криму. Почали також з'являтися товари з росії. Їсти ті продукти просто неможливо, таке враже, що везли все найгірше звідти. Так йшов час. Згодом я зміг виїхати до свої родини. Зараз у чужому місті, починаємо все з нуля. Тяжко, дуже тяжко. Але ми вистоїмо. Як і Україна. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 947 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 947