1 50 240 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/2d14e7de2930ebd963f1645acd8e203c.pdf?Expires=1792627200&Signature=NhNKiaPaguxYIBRKnwgX5lE5WUZdpvC8mLBoZu9RGqZFV5f3OfnvIgtfTe9Sf2Zr3sNWb7h%7EkvT0Z5tzxZk5nwGr3Pp%7ENnVV348wlqseoFV8AxEupJ2StQrXxwkpmKGGc2VhZ4vEC-Lryb51DKMKW7QwhFjduh1WQ-hhZGbL1QDy64djQe8nKGPNcqGCStAca5XkHxTTR2D5K%7EUMo4Ltnk3i8SY8crXmKh3jZlUK5rEPnXYBant%7EdpmiRdEMOz5Q4naLR7XADiFyG84FG4Q4RFFm3V7xSn3J9XcKL5obBW5ZzyMCkKZ1Jmmj-DWfxdeA2CDByKGAyJep7Sz6hyDtMQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM af366d575d1ae2b8da7ca236b1d47439 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Poltava region Полтавська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-08-05 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни The war unbearably tired every Ukrainian, bursting into our lives with the sound of an air alarm. War events are becoming more and more brutal and increasingly disturbing to every person on our planet. The most depressing effect is the instability of everyday life. People always make big plans for the future and imagine their future but now, we are butterflies who live one day without the guarantee to not tumble upon a vile trap from the enemy. The arrival of "big water" was unexpected for each of us. The explosion of the Kakhovska HPP exploded like the heart of every Ukrainian. The Russian Federation vilely and treacherously took the lives of thousands of Ukrainians. Yes, the ecological disaster caused to the climate, hydro landscape, flora and fauna of the Ukrainian steppes caused great damage to the population of our country. Like everyone else, I was filled with a sense of sadness, grief, and hatred. Cruel and difficult footage of the disaster did not leave anyone with a good heart indifferent. All as one came to the aid of the victims. In this war, every bit of our kindness and faith counts. War causes fear, anxiety, pain, sorrow, and other negative emotions in people. War is a terrible reality that affects the lives of millions of people. Imagine yourself in our shoes - I watch people lose their homes, families and close friends. I see how they live in fear and anxiety, fearing for their lives and the lives of their loved ones. This is extremely difficult to watch as I cannot help them fully in this situation. The war severely impacted the country's economy, destroying infrastructure and leading to shortages of food and medicine. But on the other hand, the war forced people to unite and help each other. It encourages people to become stronger and more disciplined. However, this does not diminish the fact that war is a terrible and brutal reality that leaves consequences for decades. There should be peace in the world, not war. Peace allows people to live in peace and harmony. Therefore, we must work to ensure world peace and avoid wars in the future. Війна нестерпно втомила кожного українця, увірвавшись в наше життя звуком повітряної тривоги. Воєнні події стають дедалі жорстокішими та все більше не дають спокою кожній людині нашої планети. Найбільше пригнічує ефект нестабільності повсякденного життя. Всі люди завжди будували великі плани на майбутнє, загадували те що буде їхнім майбуттям. Зараз ми метелики, котрі живуть один день без гарантій не натрапити на підлу пастку від ворога. Несподіваним стало для кожного з нас прихід "великої води". Підрив Каховської ГЕС вибухнуло, як серце кожного українця. Підло та підступно згубила життя тисяч українців російська федерація. Та, екологічна катастрофа завдана клімату, гідроландшафту, флорі та фауні українських степів завдало великої шкоди населенню нашої країни. Я як і всі інші наповнилися відчуттям суму, скорботи та ненависті. Жорстокі та важкі кадри катастрофи не залишили байдужими нікого з добрим серцем. Всі як один стали на допомогу потерпілим. На цій війні важлива кожна частинка нашої доброти та віри. Війна викликає в людей страх, тривогу, біль, горе та інші негативні емоції. Війна - це страшна реальність, яка впливає на життя мільйонів людей. Уявіть себе в нашій шкірі - я спостерігаю за тим, як люди втрачають свої домівки, родини та близьких друзів. Я бачу, як вони живуть у страху і неспокої, боячись за своє життя та життя своїх близьких. Це надзвичайно складно спостерігати, оскільки я не можу допомогти їм у цій ситуації у повному обсязі. Війна жорстко впливає на економіку країни, знищуючи інфраструктуру та призводячи до нестачі харчових продуктів та медикаментів. Але з іншого боку, війна змусила людей об'єднатися та допомагати один одному. Вона спонукає до того, щоб люди стали сильнішими та дисциплінованішими. Однак, це не зменшує того факту, що війна - це страшна та жорстока реальність, яка залишає наслідки на десятиліття. У світі повинен бути мир, а не війна. Мир дозволяє людям жити у спокої та гармонії. Тому ми повинні працювати над тим, щоб забезпечити мир у світі та уникнути війн в майбутньому. Location 49.5883, 34.5514 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1608 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1608 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/eee1defd55498553b74f9cfdbfc8825e.pdf?Expires=1792627200&Signature=kOtttn1OIIqLFzhEXq4LwBeXCEU3nwXPok1oRhlL1wd3ibXaJ82cJQoC9p%7EWFeVR3gw2xuP1YBB-zGHtVrJoLjc1c510zoAciek1NEGhNVfFgQXbs6cPPbwgbgF7eIS5BEluJiqRbbqEngTVKtTOh09BjrIfjLu8JkLHEgythOf-5RkwNmffrtajtxdMtzv1m284Ff3cPFww2ZqvGG7Q-tVX4G9n01Xtf663k0peETNaA2WXZklhqzMBGgyPmMNQRolxD6bVXV0EmW0WIDI6fyRw9dL2TB2TLkC5-iiB69PGkGFN9EuCZnpd90X5EkpIdbmZJ76MWSeu4rPJ83TOaQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 200f9b070865bf2547736b0b085a1e9f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Chernihiv region Чернігівська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-08-01 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни February 24th, 2022, was probably the worst day of my life. The morning started with the fact that at about 5 o'clock, a friend came and said that the war had started; I did not believe it. However, later, everything began to unfold according to the worst scenario. Panic everywhere, queues at ATMs, and people sweeping all the goods, both necessary and not so necessary, from the store shelves. There was hope that the Western world would come to the rescue and everything would be settled, but in the meantime, news about the breakthrough of the Ukrainian borders arrived. Around 7 in the morning, my parents from the village called me; I firmly said that as a historian, I should be in a city where events unfold much more "interestingly" from the point of view of history as a science. I talked to my mother and said that there were many soldiers and equipment in the village. After some time we left, deep in my heart I was happy about this because I knew that if there were soldiers, then there would definitely be battles, and this was not wanted in my native village. We gathered with friends in the same room and decided to stick together, and we went to the supermarket to buy food. The news that day was scary to watch, but we had to because we all feared the worst - the capture of the capital. At the same time, I remembered that on this day, my international passport was supposed to be returned from the visa center because I did not lose hope of escaping from the war, so I went to the post office. It was the longest road in my life; it was even scary to be outside. Panic thoughts began to enter my head that I would die or be taken away to fight and be crippled. Those were terrible thoughts. I could pick up a passport, but it was impossible to use it; soon, the men were banned from leaving the country. For the rest of the day, we hid in a friend's room in the dormitory, called relatives and inquired about their state of affairs. We watched the news with horror and tried to find adequate sources of information through various Telegram channels. We were extremely happy for our small victories but we worried about the hotspots that [CITY] and the suburbs of Kyiv had become at that time. It was terrifying to watch in real-time how people die. They die for you and your freedoms, and waiting for the unknown was even more terrifying. That day, I went to bed just exhausted and dressed in case I had to evacuate. My destroyed home did not die in vain. It took two occupants with it. With this thought, I returned to a foreign land. And you know, it became much easier for me. I said goodbye to the past. I took only my parents' wedding photo album. This is enough for me, I won't take anything else with me into my new life. 24 лютого 2022 певно найгірший день мого життя. Ранок почався з того, що приблизно о 5 годині прийшов друг і сказав, що почалася війна, я не повірив. Проте пізніше все почала розгортатися по найгіршому сценарію. Скрізь паніка, черги в банкоматах, люди змітали з полиць магазинів всі товари, потрібні й не дуже. Було сподівання, що ось, ось прийде на допомогу західний світ і все врегулюється, а тим часом поступали новини про прорив українських кордонів. Десь о сьомій ранку мені зателефонували батьки з села, я рішуче сказав, що як історик маю знаходитися в місті де події розгортаються набагато «цікавіше» з точки зору історії як науки. Говорив з мамою та сказав, що в селі багато військових і техніка, через деякий час поїхали, глибоко в душі я цьому зрадів, бо знав, що якщо є військові значить точно будуть бої, а цього в рідному селі не хотілося.. Ми зібралися з друзями в одній кімнаті й вирішили, що будемо триматися купи, разом же пішли й до супермаркету за продуктами. Новини в той день було страшно споглядати, але нам доводилося, адже всі ми боялися найгіршого – взяття столиці. Тимчасом я згадав що в цей день мав повернутися з візового центру мій закордонний паспорт, бо не втрачав надію втекти від війни, тому пішов на поштове відділення. Це була найдовша дорога в моєму житті було навіть страшно знаходитися на вулиці. В голову почали приходити панічні думки про те, що я помру або мене заберуть воювати і я зостанусь калікою. Це були жахливі думки. Забрати паспорт то я зміг, але скористатися ним так і не вийшло, невдовзі виїзд чоловікам заборонили з країни. Решту дня ми ховалися в кімнаті в друга в гуртожитку, телефонував родичам і цікавився станом справ у них. Ми з жахом дивилися новини, намагалися знайти адекватні джерела інформації різні телеграм канали, страшенно раділи за наші маленькі перемоги й переймалися за гарячі точки, якими тоді стали Харків та околиці Києва. Це було жахливо споглядати в реальному часі як гинуть люди, гинуть за тебе й твої свободи, ще більш жахливим було очікування невідомого. В той день я ліг спати просто знесилений та одягнений на випадок якщо треба буде евакуюватися. Location 51.4982, 31.2893 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1607 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1607 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/38b10010058dfa325e49afa0a7aee266.pdf?Expires=1792627200&Signature=A8nOUHAar5Sjw1am-lj%7ECxaWdrNonphntEQIDJINdEO9jZ3wGNMddOS5AvF6rkunThNGzQdxJKtRCEnHMXWqvMj4lT26UL0osELYNHVj37KijRRUgNquGwf37NFOYDcxx8zekjNnLsiJESnrOeiOcrh51SzqTwHX-POLX1p5t1vv4vvSNDogR2QVfaaGSXtioa5Vk1khNgPFIOUC5AzyTCeobSSOeYNALlhUUsAS6-NBLXN0n6TonL3yEkAkFiO%7E5wZ%7EslOid3OWIy0AbmB07ByAkETgyoTbIHKf45pbPwzmoCME0IUo3M7ctkUFhU7YUEJPI7vgZXdVSket3VDCBw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM b4e2a6d4ecb010b8bf72925ea4225765 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Sumy region Сумська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-23 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни Everyone in the village knew [NAME1] granny, from children to adults. A single woman of a rather respectable age always came to the aid of anyone who needed it when necessary. Therefore, no one was surprised that [NAME1] accepted a young woman - a migrant from the Donetsk region - to live with her. When the head of the village informed the population at a public meeting that they would bring immigrants to the village and that it was planned to build old huts for temporary living, [NAME1] offered her help without hesitation. She decided to provide shelter in her rural but very spacious home. In a few days, [NAME1] granny was already meeting tenants. [NAME2], with her three-year-old daughter [NAME3] and five-year-old son [NAME4], came from the zone of active hostilities. They brought with them a suitcase with the most necessary things - documents, photos, and some clothes. The young woman was not verbose, and [NAME1] did not tire of questions. She understood what hell the young family had come from, so she only sympathized and tried to please the guests with tasty dishes, a soft bed and silence, which, in her opinion, they lacked in the Donetsk region. The settlers were fed at the expense of this grandmother's small pension; any funds from the family she refused to take from the very beginning. Utility services were also paid for by the granny. Neighbours shared food products like preserves, lard, and milk. [NAME2] was busy with children; she was not involved in the household or garden work and the landlady did not insist on being helped. When one day, [NAME1] heard in [NAME2]’s conversation with little [NAME3] that his father was at war, she was filled with even greater concern for the family from the East. One evening, when [NAME1] was walking around her yard before going to bed, she happened to hear [NAME2] talking on the phone. She heard her say "yes, everything is fine with us. This is all that allowed me to sit in this wilderness. I can't eat these dills. Right now, I want to take a machine gun and go to you to kill these Khokhols [Ukrainians]." Hearing this, the old woman, with heavy legs, barely reached the rotten wooden bench to sit down. She did not know how to behave or what to do or say. Recent events flashed through her mind: the funeral of a young neighbour, a military man who left two small children, and then she remembered the occupation she had to endure. She waited for a pause to calm down a little and went home. The conversation with [NAME2] was short. [NAME1] ordered her to pack her things and leave her company in the morning. [NAME2] was trying to prove and say something. But [NAME1] did not listen. Silently, she went to her small room and could not fall asleep until morning. She was in pain. And this pain was not physical. Her soul hurt, and that is much more difficult. [ІМʼЯ1] в селі знали всі, від малого - до великого. Самотня жіночка досить поважного віку, завжди при необхідності приходила на допомогу будь-кому, хто цього потребував. Тож, нікого й не здивувало, що [ІМʼЯ1] прийняла до себе жити молоду жінку – переселенку з Донеччини. Коли сільський голова на громадських зборах повідомив населенню, що в село привезуть переселенців, і для них планується облаштування стареньких хатинок для тимчасового проживання, [ІМʼЯ1], не задумуючись запропонувала свою допомогу. Вирішила надати прихисток у своїй сільській, але до волі просторій, оселі. За кілька днів, [ІМʼЯ1] вже зустрічала пожильців. [ІМʼЯ2] з трирічною донькою [ІМʼЯ3] та п’ятирічним сином [ІМʼЯ4] приїхали з зони активних бойових дій. З собою привезли валізу з найнеобхіднішим – документи, фотокартки, трохи одягу. Молода жінка була не багатослівною, а [ІМʼЯ1] й не набридала запитаннями. Розуміла з якого пекла приїхала молода родина, тому лише співчувала та старалась порадувати гостей смачненькими стравами, м’яким ліжком та тишею, якої, на її думку, не вистачало їм на Донеччині. Харчувалися переселенці за кошт бабусиної маленької пенсії, будь-які кошти з родини, [ІМʼЯ1] відмовилася брати ще з самого початку. Комунальні послуги сплачувались теж коштом бабусі. Сусіди ділилися харчовими продуктами – консервація, сало, молоко. [ІМʼЯ2] займалася дітьми, до роботи по господарству чи на городі вона не була залучена. Та й господиня оселі не наполягала, аби їй допомагали. Коли одного дня [ІМʼЯ1] почула в розмові [ІМʼЯ2] з маленьким [ІМʼЯ4], що тато воює, то пройнялася ще більшим хвилюванням за родину східняків. Одного вечора, коли [ІМʼЯ1] перед сном обходила за звичкою своє подвір’я, випадково почула, як [ІМʼЯ2] розмовляла телефоном. - «Да всьо у нас нармальна. Вот толька надаєло мнє в етой глуши сідєть. Відєть нє могу етіх укропов. Вот прям сєйчас взяла би автомат і пошла би к тєбє, хахлов мачіть» Почувши це, старенька, важкими ногами, ледь дійшла до трухлявої дерев’яної лавки, аби присісти. Не знала, як себе поводити, що робити чи говорити. В голові промайнули недавні події: похорони молодого сусіда, військового, в якого залишилось двоє маленьких дітей, потім згадала окупацію, яку довелося пережити. Вичекала паузу, аби трохи заспокоїтися і пішла до хати. Розмова зі [ІМʼЯ2] була короткою. [ІМʼЯ1] наказала їй збирати речі й вранці покинути її обійстя. [ІМʼЯ2] щось намагалася доводити та говорити. Але [ІМʼЯ1] не слухала. Мовчки пішла до своєї маленької кімнати та до ранку так і не змогла заснути. Їй боліло. І цей біль не була тілесною. Боліла душа, а це значно важче. Location 50.9077, 34.7981 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1605 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1605 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/32be40ca5a4fb7d13aa2bacef68f896a.pdf?Expires=1792627200&Signature=ukpbIGsBPge44Ze4vF6dkL8kVjrJeo4EWrl5Ow6U2XV8Teaa0QUMnsthaJLAzu5Hv985CULF5dbw9vmp5XkHJCXrJTZ8wqOeVQrGq1usmbwh7aybyDb5Y4ZMwu3Ak6RoC-sewz9MAH8GWxCWK83p29qNChjx0TBCQNnREZZe5EfZA-UpFD6pG%7E4gpB5bGqtX-Br%7EneqQxogI9nuRlrKaq8pmo1bF6z2TuOGitJlxqHKQRgr-ODNqU9hPCFgRYzSoBKrhtzpzYFgRorUDTsloqZ1M2l9jSie1mMfBAsckl3MibuEWr9QCbW%7E8N32EU8MzOlF3XU210D1U%7Et5ChM0%7E8Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 521426d814aab6ce3621b60591dafa6d Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 51-55 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Chernihiv region Чернігівська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-22 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни On the night of February 23rd to February 24th, I was an electrician on duty at the city water supply company. At first, it was quiet at night, but starting at three o'clock in the morning, the chief electrician contacted me and said that we were switching to an increased duty mode. At first, it caused a surprise as to why. Later, I understood from the news that the war had started, and since the city waterworks is a strategic facility, we were put on increased duty. At night, special passes were issued to everyone, with which we had to move around the city even during the curfew, which was announced later. After learning about the beginning of the war, I had a clear position on what I should do. Our company began to work even more than before. Troops of the Territorial Defense Forces began to be on duty at the waterworks. The obligation to turn on the air alarm signal during the announcement in the region was also added. All these responsibilities seemed to burden us and oppress us, but no. At that moment, and especially on February 24th, I felt a kind of elation and a sense of pride for my people, who united for the sake of one goal - common VICTORY. At the end of my shift, I returned home. I had a question that I would need to get food from somewhere, so I went to the nearest store to buy a minimum set of products: bread, pasta, and some cereals. I didn't know what was coming next. Will there be groceries in town? At that time, there was no panic in the city. But queues began to appear in stores. People swept all the products that were on the shelves. It was a little surprising because I am used to going to a store where there is a large selection of products, no queues, etc. After returning home, I started listening to the news on TV and reading Telegram groups. At that time, there was a large amount of news on Telegram, which was often fake. I didn't understand it yet and often believed in it. Only later did I realize which groups were honest and which were promoting the war. The night from February 24th to February 25th was difficult to sleep at home. I slept, dressed, and listened to every rustle of which there seemed to be many around. The emotions that I received during the whole day overwhelmed me. There were many thoughts and interpretations of events in my head: what would happen next, how events would develop, and what would happen to my hometown, [CITY], tomorrow. There were many questions and few answers. В ніч з 23 лютого на 24 лютого я був черговим електриком на міському водоканалі. Спочатку вночі було спокійно, але починаючи із третьої години ночі зі мною зв’язався головний електрик і сказав, що ми переходимо на посилений режим чергування. Спочатку це викликало здивування чому і навіщо так робити. Згодом із новин я зрозумів, що почалася війна та оскільки міський водоканал це стратегічний об’єкт то нас перевели на посилене чергування. Вночі всім видали спеціальні перепустки за якими ми повинні були пересуватися містом навіть в комендантську годину, яку оголосили згодом. Дізнавшись про початок війни в мене була чітко зрозуміла позиція чим я повинен займатися. Наше підприємство почало працювати ще більше ніж раніше. На водоканалі почали чергувати військові сил територіальної оборони. Також додався обов’язок вмикати сигнал повітряної тривоги під час оголошення в області. Всі ці обов’язки здавалося мали обтяжити нас та пригнітити, але ні. На той момент, а особливо 24 лютого я відчував якесь піднесення та почуття гордості за свій народ, який об’єднався заради однієї мети – спільної ПЕРЕМОГИ. Після закінчення зміни я повернувся додому. В мене постало питання, що потрібно буде здобувати десь харчові продукти, тому я сходив у найближчий магазин, щоб закупити мінімальний набір продуктів: хліб, макарони, якісь крупи. Я не знав, що буде далі? Чи будуть продукти в місті? На той час в місті не було паніки. Але почали з’являтися черги в магазинах. Люди розмітали усі продукти, що були на поличках. Це трохи дивувало, адже я звик, що заходиш в магазин де є великий вибір продуктів, немає черг і т.д. Повернувшись додому я почав слухати новини які були по телевізору та читати групи телеграму. На той час в телеграмі була велика кількість новин, які часто були фейками. Я це ще не розумів і часто вірив в них. Лише згодом усвідомив які групи чесні, а які піарилися на війні. Ніч із 24 лютого на 25 лютого було важко заснути вдома. Я спав одягненим і прислухався до кожного шурхоту яких навколо здавалося багато. Емоції які я отримав за цілий день мене переповнювали. В голові було безліч думок, інтерпретацій подій, що буде далі, як будуть розвиватися події, що буде із моїм рідним містом [МІСТО] завтра. Питань було багато, а відповідей мало. Location 51.4982, 31.2893 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1602 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1602 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/d822a9fa025f592ca9358a39834a8e3f.pdf?Expires=1792627200&Signature=uOaqpv6dT6vCT%7Errib-N-agn0p-NcJJY23LTzK-mple1Homp-S7k2Wu68MVtevgdcqBohS7Glun35nK4tsds-pljJXjc9XGasmlQyYm2UyT90gn7lWX1X0Kp%7EOS5IRIK88PMUlBnMJhmk9-eqv50JMY2-pj3hhI0lw7A196LnagMeIn1gC4Xinphxc-EeKLIroO3ycZgEKOCiQ7mUx9fWdIn6V%7EmZXyv0%7EIXTvVLPXTQXEfhbKO%7EdFXJHo7UXCToINM071WOziGP1wYKtKvgyw85TRuX084RuuO6mGBJ9cnYZtTQiAnGXnq7fmsh7JQQEtRupiatV38CATom0kuQ9A__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 094d3f78bfcd78064c348ad1657f8352 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 61-65 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Kharkiv region Харківська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-21 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни When the war started, I was at work. I work as a driver in city transport. Early in the morning, I arrived to pick up my bus and saw the windows blown out by the blast wave. [CITY1] is nearby and there was constant shooting here. On this day, the mayor of the city announced that city transport will be free. It has been like this since the first day of the war but there was still some uncertainty, a feeling of something bitter that was approaching. I drove around the city and saw terrible queues at pharmacies, shops and ATMs. Everyone was scared and didn't know what to do, many people even left the city. My wife and I live in the private sector, so during heavy shelling, we hid in our cellar. Unfortunately, there are no bomb shelters nearby. The first month of the war in the city was so terrible that it would be dangerous to run to the bomb shelter. The metro is also far from us. So, I cleaned out the crypt, which had never been used as a bomb shelter, cleared it of debris, and my wife and I hid there. My daughter, her husband, and my small granddaughter also joined us. They lived in an apartment, but it's scarier there. All the same, it is much calmer to experience all this together. We celebrated our granddaughter's second birthday here at the beginning of March, sitting in the cellar. Every day, the shelling became stronger, and artillery and rockets were joined by fighter jets, which dropped bombs directly on the residential buildings of the townspeople. So we consulted as a family, and my daughter and granddaughter left for [CITY2]. My wife and I stayed in the city again and continued to work - I am a driver, and she is an online teacher. Life during the war was very difficult. Many people left and gave us the keys to the apartment; some gave us a cat, etc. I try not to refuse help to anyone. Sometimes, I was visited by thoughts that I should also go somewhere because it was unbearable, but the woman did not want to. In the autumn of last year, almost the entire area was liberated, and my daughter returned home. Our family will not leave the Motherland and is waiting for Victory. We know it's hard, but hope still lives. Over time, many people returned to the city. There are also immigrants from hot spots. There were many cars and everyone worked. I enjoy spending time with my granddaughter as well. She is still young and does not understand anything about the war, how it started and what it is all for. But when she grows up, we will definitely explain everything to her. Коли почалася війна, я був на роботі. Я працюю водієм у міському транспорті. Рано вранці я прийшов, щоб взяти свого автобуса та побачив вибиті від вибухової хвилі вікна. Поряд - [МІСТО], то ж там постійно стріляли. В цей день мер міста заявив, що міський транспорт буде безкоштовним. Так і залишилось з першого дня війни. Тоді ще була якась непевність, почуття чогось гіркого, що тільки наближається. Я їхав містом і бачив страшенні черги в аптеки, у магазини та до банкоматів. Всі були налякані й не знали, що робити. Багато хто виїжджав з міста. Ми з дружиною живемо у приватному секторі, то ж під час сильних обстрілів ховалися у своєму погребі. На жаль, поряд немає бомбосховищ. Та й перший місяць війни у місті був таким страшним, що бігти до бомбосховища це б було небезпечно. Метро теж далеко від нас. Отже, я вичистив погріб, який ще ніколи не виконував функцію бомбосховища, почистив його від сміття і ми з дружиною там переховувались. До нас також приєдналася донька з чоловіком і маленькою онукою. Вони жили у квартирі, але там страшніше. Все-таки разом значно спокійніше переживати це все. Тут на початку березня ми відсвяткували другий день народження онучки. Сидячи у погребі. З кожним днем обстріли ставали все сильнішими, до артилерії та ракет приєдналися винищувачі, які скидали бомби прямо на житлові будинки містян. То ж ми порадились сім'єю і дружина з донькою виїхали до [МІСТО2]. Так, ми з дружиною знов залишились у місті й продовжили працювати - я водієм, а вона вчителькою онлайн. Життя під час війни дуже непросте. Багато хто виїхав і поставив нам ключі від квартири, хтось кота і т.д. Я намагаюсь нікому не відмовляти в допомозі. Інколи мене відвідували думки, що треба теж кудись поїхати, бо це нестерпно, але жінка не захотіла. Восени минулого року звільнили практично всю область, і донька повернулася додому. Наша родина не покине Родину та чекає на Перемогу. Ми знаємо, що це важко, та надія поки живе. З часом, до міста повернулось дуже багато людей. Тут також є переселенці з більш гарячих точок. Багато авто, все працює. Я з радістю проводжу час з онучкою. Вона ще мала і не розуміє нічого про війну, хто і як її розпочав та веде і для чого це все. Але коли підросте, ми обов'язково їй все пояснимо. Location 49.9935, 36.2304 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1599 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1599 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/818f767ee329d52535ef689acd7b12bb.pdf?Expires=1792627200&Signature=qrouiPGIlQUiBzlULd15J0KNngFrD1batyycuphhPiq1-QDHz7D3FTGPp0OAd%7EEH24r5DYbJPrfIStGbmuNXAatUpA4asEJ9zFqZvoi%7ETUq1h8Y4bVYOuIHApo%7EwVYd69st%7EOxJw4WXouM%7ErUigzpxZx%7EBpDuW6wpK4sO3aCZwzQFjvVFFnf5d9hjWbMXu9vJuae55RLRWMRuXND6KtPBM3yVfhQz8qJNh3HDRIw6fmAusz0YvzaGJzWB8MlkSikrztud9-KvkSrWUPPc%7Efx0of0qzJTJRuFfHeCnrtpJg89oNPmWg4kZUlgfmvMqUQk9dQSJB8LvA3%7EmFy%7EuXCWkg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM ff7972db38e9ecef2714f128e998dd3d Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Chernihiv region Чернігівська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни On the day the war broke out, I fell asleep at about one o'clock in the morning, and before that, I read all the current news that was available at that time. I understood that something was wrong, as always, and before coming home, I saw the movement of military vehicles through the city at night - it was alarming. In the morning, I was going to go to work. My alarm clock was set for 06:50, but I woke up at 06:30 because of a call from my mother, who was travelling to [CITY1] by train. Outside the window at that time, many cars were driving in different directions. I did not immediately realize why there were so many cars on my quiet street. In a telephone conversation, my mother said that the war had started and that it was necessary to prepare a "bug-out bag," collect documents, collect drinking water and all the things that would be needed during the evacuation. I didn't believe her at once and thought it was a bad joke, but my heart was beating anxiously. I got out of bed, went into the room and turned on the TV. The TSN marathon of events was already shown on TV. They constantly spun stories about how the occupation troops of Russia crossed the state border of Ukraine. My heart beat even harder, and I realized that the worst thing that could happen in the world had really begun - this meant, the terrible word "WAR" was happening. I talked to my mother and found out that a cruise missile hit the [AIRFIELD] of the State Emergency Service in the morning and there were casualties. I called my girlfriend and asked how she was and whether she needed any help. She learned about the events before me and was waiting for her father to go back to the village. And then I called my friend in Kyiv to I find out how he is. At that time, he was packing things in the car to go to the Lviv region. After learning information about my loved ones, I started collecting things in the house. I also called my supervisor at work to find out if I should go to work. I did not yet fully realize that life would not be the same as before, and I will not go to work for the next couple of months. The manager said to wait for orders, so I continued to pack and watch a marathon of events. At that time, I was constantly experiencing a feeling of uncertainty in my soul, I did not know what would happen next or how to act. I also experienced a feeling of hatred towards the occupiers who crossed the state border of a sovereign country. Around 10 in the morning, my mother returned home to [CITY2] after getting off the train on the way. When I returned home with my sister, I was glad that everyone was finally home, and now I could worry less. They went to the supermarket for products that could still be found on the shelves. And I went to work at lunch. It was necessary to evacuate the New Post office and load parcels into the car. Walking along the road, I saw a large number of confused people who did not know what to do next. Barricades began to appear on the streets, and there were military personnel walking around wearing different clothes, but I understood that they were our military personnel, so everything was fine. After that, I returned home and continued to watch the marathon of events and read the news feed on my phone. The news feed was updated at breakneck speed. Every minute, there were many events that had to be taken into account, and at the same time, I had to write to my friends and acquaintances, especially those who were in other cities and villages. At that time, it seemed that Ukrainians were united like never before, and this caused a sense of pride for their people. The day passed quickly. At night, we slept dressed so that we could quickly run to the bomb shelter. Also, at night, enemy planes could be heard flying high in the sky. At the beginning of the war, this was very common in [CITY2]. And it was the enemy planes that flew into the city of Kyiv. In general, that day radically changed my life and allowed me to think about many issues that I had not paid attention to before. В день початку війни я заснув приблизно о першій годині ночі, а перед цим прочитав усі актуальні новини, які були доступні на той час. Я розумів, що відбувається щось не так, як завжди та до приходу додому бачив пересування військових машин містом вночі – це насторожувало. Вранці я збирався йти працювати на роботу. В мене на 06:50 був заведений будильник, але прокинувся я о 06:30 від дзвінка матері, яка їхала в [МІСТО1] електричкою. За вікном в той час їздило дуже багато машин в різні сторони. Я зразу не усвідомив чому на моїй тихій вулиці їздить стільки машин? Мати в телефонній розмові сказала, що почалася війна і потрібно підготувати “тривожну валізку”, зібрати документи, набрати питної води та всі речі, які знадобляться під час евакуації. Я відразу їй не повірив і подумав, що це невдалий жарт, але серце тривожно забилося. Я встав з ліжка і пішов у кімнату увімкнув телевізор. По телевізору вже показували ТСН марафон подій. Постійно крутили сюжети як окупаційні війська росії перетинають державний кордон України. Серце забилося ще дужче і я зрозумів, що дійсно розпочалося найгірше, що могло бути та статися у світі – це жахливе слово “ВІЙНА”. Я поговорив із матір’ю і дізнався, що вранці крилата ракета влучила в [АЕРОДРОМ], є постраждалі та поклав трубку. Я зателефонував своїй дівчині. Запитав як вона, чи потрібна їй допомога якась. Вона дізналася про події раніше мене та очікувала свого батька, щоб поїхати назад в село. І потім я зателефонував своєму другу в м. Київ. Дізнався, як він. Він в цей час збирав речі в машину, щоб поїхати в сторону Львівської області. Дізнавшись інформацію про своїх близьких людей я почав збирати речі в будинку. І також зателефонував своєму керівнику на роботу, щоб дізнатися чи треба йти на роботу. Я ще не зовсім усвідомлював, що життя не буде таким як раніше і найближчі пару місяців на роботу я ходити не буду. Керівник сказала, що потрібно очікувати розпорядження, тому я продовжив збирати речі та дивитися марафон подій. В душі в цей час постійно переживав відчуття якої невідомості, що буде далі, як діяти. Переживав також почуття ненависті до окупантів, які перетнули державний кордон суверенної країни. Близько 10 ранку мама повернулася додому в [МІСТО2] зійшовши з електрички по дорозі. Повернувшись додому разом із сестрою я був радий, що всі нарешті вдома і тепер можна хвилюватися менше. Вони сходили в супер маркет за продуктами, які ще можна було купити на поличках. А я в обід пішов на роботу. Потрібно було евакуювати склад Нової пошти та завантажити посилки в машину. Ішовши по дорозі я бачив велику кількість розгублених людей, які не знали що робити далі. На вулицях почали з’являтися барикади, військові, які ходили хто в чому, але я розумів, що то наші військові тому все добре. Після цього я повернувся додому і продовжив дивитися марафон подій та читати стрічку новин в телефоні. Стрічка новин оновлювалася із шаленою швидкістю. Кожну хвилину були безліч подій, які потрібно було взяти до уваги та паралельно з цим писати своїм друзям та знайомим, особливо тим, які були в інших містах та селах. В той час здавалося, що українці були об’єднані як ніколи раніше і це викликало почуття гордості за свій народ. День минув швидко. Вночі ми спали одягнуті, щоб швидко можна було побігти в бомбосховище. Також вночі було чутно як високо в небі літають ворожі літаки. НА початок війни це було дуже часто в [МІСТО2]. І саме ворожі літаки які летіли в м.Київ. Взагалі той день кардинально змінив життя та дозволив замислитися над багатьма питаннями на які раніше не звертав увагу. Location 51.4982, 31.2893 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1598 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1598 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/33f5d2aa05689fec9800f79e76477494.pdf?Expires=1792627200&Signature=d7YOqTxbY6zuEm6zWiflYz30iOEUJxkAOaLKwF9nqRd7AvVfq-aWnyVSk-Wvj7dJ0wn8swkCC2cU-l4uX1tt0%7EDcHYBKZ5zv6RHbNHP7521NGtQ3WL5dJk4syvyOlU2elMhfPd3c00aAxATZfrgNfeHWSncnbMd0DWcxHhYM8AUepj2XEmwfvO%7ErcFRrtrgSSOcoqOufH3aM0d9-p-zKaV70b7z-JLkJyE4tx7ebPlfPy8qpSa6C7Db0KEz4eS2yPGo-EqoRguPIsnVoGI5OK29fF8xm7r%7EvkhqUyT2x4IaYwjQAADBfH4nyiDiz%7EoUBO3jt0DhzMiunX8LRT7jUxg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM c9bc604edc068eb3cbd0e314cb7f3d63 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Chernihiv region Чернігівська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни The war caught me and my family by surprise. On the second day of the war, enemy equipment and enemy soldiers were in our village. We were forced to leave our native home, farm, and land and flee to the neighbouring village, or rather, the farm where we used to live. We lived there in our old hut with my brother, my father, my mother, and our elderly grandmother, but it was not peaceful in this village either. Daily enemy convoys aggravated the situation. Hundreds of units of enemy equipment, including tanks and self-propelled guns, passed through this village daily. When they drove past us, we all tried to sit quietly so that they wouldn't notice us. It happened that the convoys stopped in this village and spent the night, and then the next day, they left, and new ones entered. At that moment, when they were leaving, it was time to collect food products that they did not use in order to somehow eat because the food situation was quite difficult. After this you could find their dry rations closed, which could be eaten after heating. When we stood in a column in the village, soldiers came to our yard to fetch water; at that time, I tried to sit quietly so they wouldn't see me, and thank God, they didn't notice me. A little later, our Ukrainian soldiers came to the village and planted mines 200-300 meters from the village, on the road and in the field near the landing, where the Russian invaders went most often. They blew up on them very often, and one day after such an explosion, these bastards came to the village and started giving nightmares to the people who were in the village. Miraculously, they did not kill anyone, but a Russian soldier with a Buryat appearance took my new phone which I carefully hid. I gave him a broken, non-working phone, but he was not satisfied with it and demanded that I give him a working, normal phone. Otherwise, he would enter the house and shoot everyone there, so I had to give it to him. They wanted to know who laid the mines, but we didn't tell them anything, and they left. My brother and I packed our things and decided to go to the city of [CITY]. We walked for three hours, and then our soldiers met us and took us to a safe place. We stayed there until the de-occupation of our home. Війна застала мене і нашу сім'ю зненацька, буквально на другий день війни у нас в селі була ворожа техніка і ворожі солдати. Ми вимушені були покинути свою рідну домівку, господарство, своє угіддя і втікати до сусіднього села, а точніше кажучи, хутора, де ми раніше проживали. Ми там проживали у своїй старій хатині, я, брат, батько, мати, і наша старесенька бабуся, однак і в цьому селищі не було спокійно, щоденні ворожі колони нагнітали ситуацію довкола. Кожного дня через це селище проїжджало сотні одиниць ворожої техніки, включаючи танки й САУ. Коли вони їхали повз нас, ми всі намагалися сидіти тихо, щоб вони нас не помітили, бувало таке що колони ставали в цьому селищі та ночували, а потім на наступний день вони виїжджали та заїжджали нові. І в цей момент коли вони виїжджали був час, щоб зібрати після них харчові продукти які вони не використали, щоб хоч якось поїсти, бо ситуація з їжею була доволі скрутна. Після них можна було знайти закриті їхні сухпайки, які розігрівши можна було поїсти. Коли вони стояли колоною в селищі то до нас у двір приходили солдати по воду, я в цей час намагався сидіти тихо, щоб вони мене не бачили, і дякувати Богу вони мене не помічали. Трошки згодом наші українські солдати приходили до села і ставили міни поблизу селища, метрів за 200-300 від села, на дорозі та у полі біля посадки, там де частіше за все російські загарбники їздили. Вони дуже часто на них підривалися, і одного разу після такого підриву до села приїхали ці виродки та почали кошмарити людей які були в селі, дивом вони нікого не вбили, у мене російський солдат, бурятської зовнішності забрав мого нового телефона, якого я ретельно ховав, я був віддав йому зламаний неробочий телефон, однак його це не задовольнило і він вимагав, щоб я йому дав робочий нормальний телефон, інакше він зайде в дім і всіх там розстріляє, це він так сказав, довелося віддати. Вони хотіли знати хто, ставить міни, ми їм нічого не сказали, і вони пішли. Я з братом зібрав речі, і ми вирішили піти до міста Ніжин, йшли довго, годин три, а потім нас зустріли наші солдати та відвезли нас до безпечного місця. Там ми та перебували до деокупації нашої домівки. Location 51.4982, 31.2893 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1596 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1596 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/3b16645d01f2a0f58b2e75f8852acf4a.pdf?Expires=1792627200&Signature=EZ7NBu3HvLWWJO%7EQ-apxixuwIkBm0XRwOM9Hnw1H-3OFA5LimFznM3fmMqjyQ8E5TgKQVLv-qXYkd%7EEIxA1WF1Mh0gG-8TO8I2WMRzNQVV86H0b82Wk5SqjkWaxjV4wfvPX%7EtxbKbRNEt3WWOCOaBZ2gYS-50eCpMim9H%7ESG0G4XX7MNqVyGW%7EfCCh6UddUF1CrI0ZAAbjnwJOWsJuZTyYYzOx52myTBe2amclnnJJdvWHyzvIQiRYO73GBODVDN1DLpwmEXA7KG%7EL9P0J2QYg5EOMYgYJyNC%7EoDucA8HjYDESKRKqkNruf4rEdXu3peswWMzuwvg1OLUQZ6Rl%7E3wQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 76e4847f34a948feb4d64d14bed26741 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни My war experience began as every Ukrainians has! The morning of February 24th, 2022 turned my life upside down. At first, I didn't understand what had happened; my very young daughter started crying. My wife jumped out of bed and ran to the window because there was a powerful explosion that shook the nine-story building, even the windows were shaking. Then there was another explosion five minutes after the first one. At that time, the woman closed the curtain, and I saw a bright light and her eyes (then she said she saw me and my daughter, which was as bright as day) and another explosion. And her words, "The war has begun". At that time, something turned inside me. And the commotion began, TV, news, collecting things... I wanted to go to defend the country, but I can't due to my health. After the words of support from my relatives, I realized that I needed someone nearby who should not be an obstacle for our warrior boys. But the understanding that you can't change anything still infuriates me. My family tried for a long time to leave the occupation, but it was too expensive. In the end, only my wife, my daughter and I could leave. All my relatives remained in the occupation and lived with the invaders in the same city, which also does not make sense. When we were leaving, I was checked at each checkpoint; there were 16 of them. The road that took 3 hours in peacetime stretched for 17 hours. It is very difficult for adults, not to mention children. It is difficult physically and emotionally. I can say that when you see people, you understand that they are out of place; these glass eyes, walking, and emotional state betray us, among others. And there is no understanding when you will be able to laugh again, live as before. Unfortunately, it will never be the same. I know one thing for sure: it will end, and it will definitely end! May we no longer be able to live as before, but I hope that our children will be able to enjoy life! I hope for our victory as soon as possible, for the beginning of a peaceful life! For the prosperity of our country and the unity of our people! To punish the enemy! I want to go home the most! My home is where my relatives are, but I understand that I miss my native land! God grant that it all happens soon! All families will unite, fathers will meet their sons and daughters, women will meet men and vice versa, children will meet their parents! I want peace and calmness in my soul! For every Ukrainian! Мій досвід війни почався оскільки у кожного українця! Ранок 24 лютого 22 року перевернув усе життя з голови дриґом. Спочатку я не зрозумів що трапилось, донька, яка зовсім мала почала плакати, жінка підскочила з постелі та побігла до вікна, бо був потужний вибух від якого здригнувся дев'ятиповерховий будинок, вікна тремтіли. Потім був повторний вибух через хвилин п'ять після першого, в цей час жінка закрила штору та я побачив яскраве світло та її очі(потім вона сказала, що бачила мене та доньку, що було яскраво як у день) і знов вибух.. І її слова "Почалась війна." В цей час щось перевернулося в мені. І почалась метушня, телевізор, новини, збирання речей.. Я хотів піти захищати країну, але не можу за станом здоров'я. Після слів підтримки рідних, я зрозумів що потрібен поруч, що не повинен бути перешкодою для наших хлопців-воїнів. Але розуміння того що ти не можеш нічого змінити досі обурює мене. Моя сім'я довго намагалась виїхати з окупації, але це було занадто дорого. Зрештою виїхати змогли тільки я, дружина та донечка, всі рідні залишилися в окупації та живуть з загарбниками в одному місті, що також не вкладається в голові. Коли ми виїжджали, то мене перевіряли на кожному блокпості, їх було 16. Дорога яка займала у мирний час 3 години розтягнулась на 17 годин. Дуже складно для дорослих, не кажучи за дітей. Складно фізично, емоційно. Можу сказати, що коли бачиш людей то розумієш, що вони немісцеві, ці скляні очі, ходьба, та емоційний стан видають нас поміж інших. І немає розуміння коли ти знов зможеш сміятися, жити як раніше. Вже, на жаль, ніколи не буде як раніше. Знаю одне точно, що це скінчиться, обов'язково скінчиться! Нехай ми вже не зможемо жити як раніше, але сподіваюся, що наші діти зможуть радіти життю! Сподіваюсь на нашу найскоріше перемогу, на початок спокійного життя! На процвітання нашої країни та на єдність нашого народу! На покарання ворога! Найбільше хочу додому! Мій дім там де рідні, але розумію, що скучу за рідним краєм! Дай Боже, що це все скоро відбувається! Всі сім'ї об'єднаються, батьки зустрінуть своїх синів та доньок, жінки чоловіків та навпаки, діти своїх батьків! Хочу миру та спокою в душі! Для кожного українця! Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1594 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1594 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/4ed39ef19269bd5a99bfe2b1a45ff1ed.pdf?Expires=1792627200&Signature=USWWM70f7dQH6yim98Izb6qOmhSaJL7%7E3apRT52b7R32FgWL-c6N8p1eA5L0RhvjTVNC3Bwb5YfOs2xu6FUXgwhlrjcKRJyotpqZRN--ojuFePztzRP8LdWwOZl6phcJ7nXmtN5n60Y6nl7ZLGzdjHmzblzfLnE%7EzfotdTe%7EuKwu9ZqGH9i3UeDFr2vFkoM7l1TmvFetTAt7xw6D6BKVQ4hc-54IparGnGSjj%7EMo8xupdaju5hCEP2LaI7NnmR4jCqNwRWtVuU1BB34J9gkd0XuN00exUYU%7EOXPZyWVh8NrTQDwdGzXrg7usb93cEEeW%7Em97nDp8Jpu-7BJoIevZ7Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 584c64c2b768bc9dd5851f6c37966486 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/83377d37921bb254befd428146f9cc47.mp3?Expires=1792627200&Signature=bzFwPR7mBbeLgKOQB5S-AQ1o3rsOY9jxQzZtPJhhGgVVdgKO8qJ-fCRZkUzKnfST-Px-zLq0NKUuFPaZ4AsGAZKEyzgzdl5Xi-bVNHL2p7Jye9JdKiJ4vLhx5xpFFNQkISUXoXFpuG6LIe5rssP0qqY4qRuEzV7Pm%7EtUtBYNdWZjALBNSjLEBxzu2nvm%7En9sBGKdO3pAvE1D5a1yaPfhAHEGSu%7EFV2KAiCduVcMnUKGQEJjxgl7wOX5Te0iK5rzeyJCiKHo93kAy0siScHMg0bmtyatP-gAWfbvbLi1gq56aTfuk4zzWXRuBeCNyQPlYvb4fkMdTMCMFzpbK2ShM-Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 954f45b2f6e4c64f062979ff273e31d7 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a18232deb0273e964882191893a1fa7a.mp3?Expires=1792627200&Signature=ue%7EI1ryNW50XVwtjBwS%7EP2jsTqqFNzPIwW3ZZ5wMy4xzpyunsOmN-x2mKdFs35n3-EGMcxbLzUQubIOk5xAmPuGcJwhRJ41wT-1WipKpeujLueWY1kd8NNINYth9hXEULqnTb2TAb59pYGn2Ty9QpwrHnhAJZAkCAT0zdCxG0HNoBwEwEo1-PRUpHEtMJQg1ft1XHnFEA-wJVeKldm%7ERWgWL88NRrtp-yUivGOW4dZ3Vs3aCGIjmVFob8LAKiScN%7Er4G9XdKM3PtX3TgkA2YSWnM7lgRRPRF3fuCngHgJocRv3owigO7n%7EWcV9Vv2KhXjCUX1UOWoq9PlJYWghhlaA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 6e0bbe7706a0ee5de82b9761b283dce7 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Chernihiv region Чернігівська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-07-17 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Summer 2023 Літо War Testimony / Досвід війни I worked at Nova Poshta, and it just so happened that I was supposed to be on vacation from February 24th, so I went home to my parents on the 23rd. And on the morning of February 24th, my mother woke me up and said the war had begun. I can't even accurately describe what was going through my head at that moment: there was fear, rage, various bad thoughts. I thought I would never have the life I had again, that I would lose everything, that I might die at any moment. The only thing that reassured me then was that at least I was close to my relatives. But at the same time, I had a girlfriend who was in Kyiv and found herself in hell. She was terribly afraid, and I was afraid for her and angry that I could not do anything about it. I spent the first night in the basement. I was then in the small town of [CITY], and the occupiers had not yet reached there, but we all panicked as we were all afraid. Neighbours were called by acquaintances and told that a Russian convoy was already coming our way and would be here in a couple of hours. So of course, we hid. However, it was simply impossible to fall asleep in the basement. I sat and thought about what to do next, about how my girlfriend was doing and if everything was okay with her. Closer to the morning, we left the shelter and went home. It was quiet around, so we tried to get some sleep. I slept for a few hours and woke up to a phone call. It was my girlfriend. It turned out that she also spent the night in the basement and was very scared and worried about me. We talked a little, and I managed to calm her down. Later, she was able to reach the village where her grandmother lived and was safe, so I was calm. For me, the next morning was no longer so worrying. My parents, my brother, and I also went to the village, so it was a little more peaceful. However, as soon as there was an air alarm, we immediately hid in shelters, although I believed they would not waste their rockets on the village. After all, we were lucky. The occupiers were in [CITY] and in the villages near [CITY], but they never came to us. So, it all ended pretty well for me. Later, when the Russians were leaving our region, battles were taking place not far from me. It was good to hear automatic shots; it seemed as if I was in the epicentre of events. But no. It worked out here as well. Therefore, I can say that my family and I were not affected by the war and were only scared. However, from that moment on, my outlook changed forever. Some part of me died, and now I rejoice in the death of every Russian, even though I know it is wrong. I think because of the war, I became colder and crueller. Я працював на Новій Пошті та так склалося, що саме з 24 лютого у мене мала бути відпустка, тому 23 числа я поїхав додому до батьків. А вранці 24 лютого мене розбудила мама і сказала що почалася війна. Я навіть не зможу точно описати, що відбувалося в моїй голові в цей момент: страх, лють, різні думки про погане, про те, що більше ніколи не буде того життя, яке в мене було, що я все втрачу, що я можу померти в будь-який момент. Єдине, що мене заспокоювало тоді це те, що принаймні я був поруч зі своїми рідними. Але водночас у мене була дівчина, яка знаходилася в Києві й опинилася в самому пеклі. Вона страшенно боялася, а я боявся за неї та злився, що нічого не можу з цим діяти. Першу ніч я провів у підвалі. Я був тоді в маленькому місті [МІСТО] і окупанти туди ще не встигли дістатися, однак ми всі панікували, всі боялися. Сусідам дзвонять знайомі та кажуть, що російська колона вже йде в нашу сторону і через пару годин буде тут, тому звісно ж ми ховалися. Однак заснути в підвалі було просто неможливо. Я сидів і думав про те, що робити далі, про те, як там моя дівчина, чи все з нею добре. Ближче до ранку ми вийшли з укриття і пішли додому. Навколо було спокійно, тож ми спробували трішки поспати. Я поспав кілька годин і прокинувся від телефонного дзвінка. Це була моя дівчина. Виявилося, що вона теж просиділа ніч у підвалі, що була дуже налякана і переживала за мене. Ми трохи поговорили та мені вдалось її заспокоїти. Пізніше вона змогла дістатися до села, де живе її бабуся і була в безпеці, тож я був спокійний. Для мене ж наступний ранок був вже не таким тривожним. Ми з батьками та братом також поїхали до села, тож було трішки спокійніше. Хоча як тільки була повітряна тривога, ми відразу ж ховалися в укриття, хоч я і вважав, що роки не стануть витрачати свої ракети на село. Зрештою, нам пощастило. Окупанти були в [МІСТО], були в селах біля [МІСТО], але до нас так і не зайшли. Тому для мене все закінчилося доволі добре. Пізніше, коли росіяни покидали нашу область, то неподалік від мене точилися бої. Було добре чути автоматні постріли, здавалося наче я знаходжуся в епіцентрі подій. Але ні. Обійшлося і тут. Тому, можу сказати що я і моя родина не постраждали від війни та обійшлися лише переляком. Проте, з того моменту мій світогляд на завжди змінився. Якась частина мене померла і тепер я радію смерті кожного росіянина, хоч і знаю що це неправильно. Думаю, через війну я став більш холодним і жорстоким. Location 51.4982, 31.2893 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1591 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1591 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/1539c571929eb70f270318daee30f347.pdf?Expires=1792627200&Signature=uvOWoFJnz8RW32vCNm%7Ed02FYoV5qY3NCZmG6zTc%7EVcXZYE6XG6nmXayuHA%7EtjEzjKqMB9uZbxaI8Js5CIlqQKMniSEvxinvpBFerjeMvNYoEpuDXuhDwfOZ9ThgCkfvxN0QHfwNLyJrbNyIvndyDw%7EC-JdmRsM%7E1Fv2VhFUgRChMTNXkKRonwXCOlHAm5ZqVjXhGyZPIS1IZcY9Q2KEprDZP9XbjC4hskZf55IlSNWEJWdVKvlxyqeLQsh%7ErFScJ9EMV1lU3B7PQMxGlxuH81RbCu7eAKEXvIDrNaMxJpJelTjoVDUfsup%7ECUMxi57H%7EEMwMLWUxyRe2rhWPhhuZiw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM b968f53f2b78f879ad76edfaba9be428 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Dnipropetrovsk region Дніпропетровська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта complete secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2023-05-24 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни At 5:40, I was awakened by explosions; for some reason, the first thing that came to mind was that someone was setting off fireworks. My mom and sister were already awake, and they were having a heated discussion with my stepfather in the kitchen. When I walked into the kitchen, everyone said in one voice that a full-scale war had begun. Relatives called my mother and stepfather constantly and they reassured each other on the phone. Everyone, including me, naively believed that it would not last long and that they would soon come to an agreement. But even then, I asked, "what about the killed Ukrainians"? When you turn on the TV or open any social network, you can see one thing: they didn't come to leave so quickly and won't leave themselves; they must be chased away. The two words, denazification, and demilitarization, especially got on my nerves. Did the roof of the old ladies in the Kremlin collapse? So! You have to be an idiot to start a war with a country as big as Ukraine without being able to find out the mood of the Ukrainians. Today, I have the feeling that Putin was deceived by hearing that everyone who speaks Russian in Ukraine and was born before 1991 belongs to Russia. He is a fool, as such, he believed it. My stepfather is from [CITY1]. The first thing that came to mind at that moment was where to evacuate. The situation in [CITY1] was also bad at that time. While we were thinking, arguing and sometimes even cursing, hummingbirds flew over us, and a soft humming could be heard. It turns out that these were explosions 40 km from us. I studied first year physics at [UNIVERSITY] named after [NAME2]. We were sent a chat that said training is postponed for the time being, and if it is resumed, it will only be online. My stepfather called me to the balcony to talk. The conversation was like this: you are already an adult; go to [CITY1], help your mother and sister while I am at the front. I was the first to learn that my stepfather would go to the Military Commissariat without waiting for a summons. I tried to refuse him; after all, this person raised me and replaced my father. Standing on the balcony, I noticed how many people, like our neighbours, had already left, and most of them were families with children. I don't even write about the fact that we rushed to withdraw cash and buy food in the morning. We did it all. Four days later, I woke up early on Monday, February 28th. But we almost did not sleep; we listened to the silence, where it roared and flew. My stepfather was no longer there. He had come home at noon, and I remember that my mother started crying. It turns out that he has already agreed with his relatives in [CITY1] that they will accept and take care of us while he is at the front. I remember how my mother and sister tearfully collected things and documents. It turns out that he also already had all the documents ready, and he had already passed the medical board. He was released at 4:00 to see us. After seeing this, I honestly cried too. But he immediately took me aside and explained that I should not give in to my emotions, but on the contrary, I should encourage my mother and sister and calm them down. In the evening, we left for [CITY1] by bus. [CITY1] had its own atmosphere; everyone was afraid of landing. The most moral moment was when the Razi beat the TPS, and people were left without light and heat in the winter. My stepfather is a Senior Sergeant and went all the way from [CITY2] to [CITY3]. I really hope that we will win this year and this whole nightmare will end. Maybe I'm stupid, but I think that Nuremberg-2 will be needed, where these creatures will answer to the world and Ukraine for all the suffering of the Ukrainian people. О 5:40 мене збудили вибухи, чомусь перше що прийшло на думку, хтось пускає салюти. Мама і сестра вже не спали та на кухні щось бурхливо обговорювали з вітчимом. Коли я зайшов на кухню, всі в один голос сказали, що почалася повномасштабна війна. Мамі та вітчиму весь час хтось дзвонив, вони заспокоювали один одного по телефону, родичі. Всі, включаючи мене, наївно вважали, що це не надовго і скоро ось-ось домовляться. Але я вже тоді запитав "А як бути з убитими українцями!?" Включивши ТВ або відкривши будь-яку соцмережу, було видно одне, вони не прийшли, щоб так швидко піти, і самі не підуть, їх треба прогнати. Особливо на нерви діяли два слова, денацифікація та демілітаризація. У стареньких у кремлі поїхав дах? Так! Затіяти війну з такою великою країною, як Україна, не зумівши розвідати настрої українців, це треба бути ідіотом. На сьогодні у мене складається відчуття, що путіна обдурили, сказавши, що всі, хто в Україні говорить російською мовою і народився до 1991 року за Росію, а він, дурень повірив. Мій вітчим з [МІСТО]. Перше, що спадало на думку в той момент, так це куди евакуюватимемося. В [МІСТО] теж становище було погане на той момент. Поки ми думали, сперечалися й іноді навіть лаялися, над нами пролітали калібри, і були чути тихий гуркіт. Виявляється це були вибухи за 40 км від нас. Я вже навчався на першому курсі фізмату [ІНСТИТУЦІЯ]. Нам у чат розіслали, що навчання поки що відкладається і якщо відновлять, то лише онлайн. Вітчим покликав мене на балкон, поговорити. Розмова була такою, Ти вже дорослий, вирушите до [МІСТО], допомагай мамі та сестрі поки я буду на фронті. Про те, що вітчим піде у військкомат, не чекаючи повістки, я дізнався першим. Я намагався його відмовити, таки ця людина мене виростила і замінила мені батька. Стоячи на балконі мені попалося на очі те, як багато людей, наших сусідів уже виїжджали та здебільшого це були сім'ї з дітьми. Про те, що вранці ми помчали знімати готівку і купувати їжу, я навіть не пишу. Це все робили. Через 4 дні, у понеділок, 28 лютого я прокинувся рано. Та ми майже не спали, вслухалися в тишу, де бахкає, де летить. Вітчима не було. Він прийшов додому опівдні та мені запам'яталося те, що мама почала плакати. Виявляється, він уже домовився зі своїми родичами в [МІСТО], що вони приймуть і подбають про нас, поки він на фронті. Я добре пам'ятаю, як мама з сестрою зі сльозами збирали речі, документи... Виявляється, у нього вже були готові всі документи та він уже пройшов медкомісію. Його відпустили на 4:00, що проводити нас. Дізнавшись про це я, чесно кажучи, теж заплакав. Але він тут же відвів мене вбік і пояснив, що мені не можна піддаватися емоціям, а навпаки, треба підбадьорювати маму та сестру та заспокоювати. Увечері ми виїхали до [МІСТО] автобусом. В [МІСТО] була своя атмосфера, всі боялися десанту. Найморальніший момент був під час того, коли рашисти били по ТЕЦ і люди взимку залишилися без світла та тепла. Вітчим [ЗВАННЯ] і пройшов все від [МІСТО2] до [МІСТО3]. Я дуже сподіваюся, що ми переможемо саме цього року і весь цей кошмар закінчиться. Може я дурненький, але я думаю, що буде потрібний Нюрнберг-2, де ці тварюки дадуть відповідь перед Світом та Україною за всі страждання Українського народу. Location 48.4647, 35.0462 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1586 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1586 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/822fa6ace84fd3dd716560e485b965f9.pdf?Expires=1792627200&Signature=MiENhvzuY3v57pvD2CE1%7E%7Em54sUnTtI9I%7EApL9XzdNKV5wNkMOtFGkJ01WzFsIwP0ZwZjZDjm5W9r246VCdgZ6LYHqFKtV1wsr-MDzFddQ9IpCV4q7VqRH79TwsXyYfleNksiUzkpxZ5PleXKu8IZ-5BepiJ89KmH8OQFJDMRGCXpmYFykXl9rVqnC1ZM%7ELVFd07kTOtUdEGhDevpXdGmL3vLVS0XIIOKy5gHQnCzc2HPH7Lj9oPiERdrB7GM5kioN-%7Ebn9gf3L48kGgxMVRVF0X7NRPS6zAaSNQb3qhI4NK6GQebNJwSll1XAC8urei5KWZXnN2jsFLXlKSTDWUVg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 6ef9f16aaf3cf48d6d8ab229de1e468f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Odesa region Одеська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-05-20 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни Good afternoon. Let me start by saying that I am Armenian by nationality, although I am a citizen of Ukraine. My father came to [CITY1] from Yerevan to study in 1972. Then, in [CITY1], he met my mother and got married. So, my father's name is Armenian, and my mother's name is Ukrainian. I studied at [CITY1] [UNIVERSITY] in the military department. My life turned out in such a way that my wife and I have four children, three boys and a girl. I am a "family man" and a pacifist by nature. I believe that most disputes can be resolved with words. But in 2014, after the events in Crimea and [CITY1], I began to revise my beliefs. My "neighbour" took part in my country. Huge questions for the then twice-tried government. How did it happen that the "party of regions" surrendered Crimea without firing a single shot!? We will find out when the time comes. My family and I live in the suburbs of [CITY1] ([CITY2], [CITY3]). I go to bed very late, at 2-3 in the morning. On February 23rd, somewhere closer to 2 in the morning, before going to bed, I decided to scroll through YouTube and Telegram. The telegram contained a lot of messages, photos, etc., about how the administration of various law enforcement agencies was burning some "papers," and there was smoke from this in the center of [CITY1]. But I did not attach importance to it. There were a lot of fakes in that period. Before turning off the computer, I opened YouTube, and the first thing that caught my eye was the broadcast of the Kremlin degenerate and fascist Solovyev scheduled for 6 in the morning. The name of the planned broadcast was something like "Liberation of Kyiv from the Nazis," I don't remember exactly. Naturally, I smiled and thought that this crazy Solovyev, as usual, "need? Let's repeat", "grandfathers fought”. Early in the morning on February 24th, my wife woke me up, shouting that the war had started, and at the same moment flew over our village destroyer. I immediately remembered yesterday's posts in the car and the planned broadcast of this schizophrenic on YouTube. Last year, I saw a video of battles in the Sumy, Chernihiv and Kharkiv regions. It seemed strange to me that part of the Kherson region was already in the hands of the enemy. War. Meanness. Who? Neighbour!? And what about the "fraternal people"!? There will be no punishment for bombing and killing "brotherly people"?????? For what? You may not like many things in other countries and states, but that does not mean that you have the right to harass, kill and take a part of that country for yourself! I immediately remembered the stories of his grandfathers and grandmothers about the war. I ran to the grocery store and bought the most necessary products. On the advice of the authorities, we gathered all the documents from television and waited. My numerous relatives from Armenia called and demanded to come or at least to send my wife and children. But my wife and old son refused to go without me. I, the father of four minor children, was released from Ukraine without any problems. But I decided that I would not leave [CITY1]. This is the city where I was born, studied, got married, and my wife gave birth to four beautiful children. I myself, without waiting for a summons, went to the territorial defence. I'll be honest; I wasn't on the front lines. And I am writing all this at the request of my wife. I am sure we will win soon. I will tell you even more; WE HAVE ALREADY WON!!! Glory to Ukraine! Glory to the SOLDIERS OF UKRAINE! Доброго дня. Почну з того, що я за національністю вірменин, хоч і є Громадянином України. Мій тато ще 1972 року приїхав до [МІСТО1] з Єревану вчитися. Потім в [МІСТО1] ж і познайомився з моєю мамою, одружився і... Так що за татом я вірменин, а по мамі українець. Під час навчання в [МІСТО1] [ІНСТИТУЦІЯ] у мене була військова кафедра. Життя склалося так, що у нас з дружиною чотири дитини, три хлопчики та дівчинка. Я за своєю натурою "сім'янин" і пацифіст. Я вірю, що більшість суперечок можна вирішити словами. Але у 2014 році, після подій у Криму та в [МІСТО1], я почав переглядати свої переконання. Мій "сусід" забрав частину моєї країни. Величезні питання до тогочасної, двічі судимої влади. Як так вийшло, що без жодного пострілу "партія регіонів" віддала Крим!? Прийде час, і ми дізнаємося. Я з сім'єю живемо в передмісті [МІСТО1] ([МІСТО2], [МІСТО3]). Я лягаю спати дуже пізно, о 2-3 годині ночі. 23 лютого, десь ближче до другої години ночі, перед тим як йти спати, я вирішив перегорнути ютуб і телеграм. У телеграмі було дуже багато повідомлень, фото тощо, про те, як управління різних силових структур спалюють якісь "папери", у центрі [МІСТО1] був дим від цього. Але я не надав цьому значення. У той період було дуже багато фейків. Перед тим, як вимкнути комп, я відкрив ютуб і перше, що впадало в очі був запланований на 6 ранку ефір кремлівського дегенерата та фашиста соловйова. Назва запланованого ефіру була на кшталт "Освобождение Киева от нацистов" вже точно не памʼятаю. Природно я усміхнувся і подумав, що цей шизанутий соловей, як завжди "треба? повторимо", "діди воювали"... Рано-вранці 24 лютого мене розбудила дружина, з криками, що почалася війна і в цей же момент над нашим селищем пролетів винищувач. Я відразу ж згадав учорашні пости у возі та запланований ефір цього шизофреніка у ютуб. У тг я побачив відео боїв у Сумській, Чернігівській та Харківській областях. Дивним мені здалося, що частина Херсонської області вже була у ворога. війна. Підлість. Хто? Сусід!? А як же "братній народ"!? За те, що бомбиш і вбиваєш "братній народ" покарання не буде?????? За що? Вам дуже багато чого може не подобається в інших країнах і державах, але це не означає, що ви маєте право напнути, вбити й забрати собі частину цієї країни! Відразу згадав розповіді своїх дідів та бабусь про війну. Бігом у продуктовий, купили найнеобхідніше з продуктів. За порадами влади з телебачення зібрали всі документи й чекали. Мої численні родичі з Вірменії дзвонили та вимагали приїхати чи хоча б дружину з дітьми відправити. Але дружина та старий син відмовилися без мене їхати. Мене, батька чотирьох неповнолітніх дітей випускали з України без проблем. Але я вирішив, що [МІСТО1] я не кину. Це місто, в якому я народився, навчався, одружився і дружина народила мені чотирьох прекрасних дітей. Я сам, не чекаючи повістки, пішов у тероборону. Скажу чесно, на передовій я не був. Та й пишу це все на прохання дружини). Я впевнений, що ми скоро переможемо. Скажу Вам більше, МИ ВЖЕ ПЕРЕМОГЛИ!!! Слава Україні! Слава ВОЇНАМ УКРАЇНИ! Location 46.4825, 30.7233 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1582 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1582 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/36855d53e0ec62b73676ad96bfd64e8b.pdf?Expires=1792627200&Signature=SIoBL6rOmM4Bl7sGK7NmPwwadwUgiUy5WsdR0MX2IH41B4CkkbVVsgFWZ5w1pTB-mkHnqb6CnahdpXkEK0cE8rZNOZwx4KoMsgkKkMz6ppdj6xKHCTGFgkYkOKiyrenMFsZh0mF7YbIft3Bs0JIlBOzquh7GOyBExAHrpb3tyvVLxlouic4pBzDDAZOTtdfb9mpXsftSIZkWCgp0YmmAFI2QcgBssNTdY7zI6FdiKOvf9JvviD5FPlg-yO8CiMe0ST%7EljUIF4FhTggzWcLQNEFFLBGG6d-sP1xQ1NHjT0t0peuPon34%7ERkYTL06CtVTFCEszq0IAr%7Erd0qZfWh4Ziw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 18741d79ced4417d58448bcf92030ee3 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Dnipropetrovsk region Дніпропетровська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-05-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни Good afternoon. In no fantasy or fiction could I have imagined what has been happening for a year now, that Ukraine would be attacked, and by whom? The one who constantly assured me of friendship and support, the so-called "big brother"! This is VILENESS!!! I would rather accept it if Moldova or Poland attacked us. I met the war, like all Ukrainians, at home. My younger brother (8 years old) woke me up, shouting, "[NAME1], get up; the war has started". I thought the kid was playing a joke, but after I saw my mother crying and talking to my father on the phone, I realized something had happened. But still, I couldn't understand and accept that Russia had attacked us and that right now, battles were going on almost along the entire border. After I looked at the telegrams in the morning, I was so shocked! Just yesterday, the country was busy with its everyday affairs, schools, institutes, work, the supermarket, etc. and in an instant, everything stopped. What do you do? After talking to my father, my mother sent me to the store first. There was already a massive queue at the supermarket next door. When I finally got inside, I was surprised to see people I had known for a long time buying things in quantities they would never have bought before. At the same time, almost no one noticed each other; everyone was busy with themselves. When I came home, I saw my mother translating some documents. She told me to bring my brother and me our backpacks to start packing. With each update of the channels in the telegram, I was terrified, and at the same time, it seemed to me that this was not happening in reality. One of the scariest periods was in March. My dad was already in the territorial defence. We did not even know where he was. The enemy seemed to advance rapidly, seizing our land and killing my people. I will remember for the rest of my life the terrible screech of rockets over the [CITY1] River, the flash as if night turned into day, and then the sound of an explosion. My brother was most afraid of the sound of the explosion. [CITY1] is lucky and unlucky to have so many factories so nearby. My mother cried many times when she read the news about [CITY2]. She thought that it would be the same with us as with [CITY3]. But we were spared, although our region was still hit hard. The times when I managed to contact my dad, he ended the conversation by saying that we would definitely win! I believe my father! The second moment of despair was when the orcs started hitting our electricity. We're adults, but an 8-year-old child has been away from school for two years. Only the first few months were because of COVID and then it was because of the war. And now there's no remote control because there's no electricity and therefore no communication. I used to go to the "Point of Unbreakability" to charge my laptop and phones, to get my brother's homework via Viber, etc. ...but so did many of my compatriots. The only thing that kept us in line was that my dad was alive, healthy and fighting the enemy, which he does to this day. Today, my dad serves and drives out evil spirits from our country, my mom works as a 3-in-3 dispatcher, my brother is finishing the second grade remotely, and I study part-time at [CITY1] Polytechnic. After our victory, I plan to go full-time. Glory to Ukraine!!! Доброго дня. У жодному фентезі чи фантастиці не зміг би уявити те, що відбувається вже рік, те, що на Україну нападуть і хто!? Той, хто постійно запевняв у дружбі та підтримці, так званий "старший брат"!? ПІДЛІСТЬ!!! Я б швидше прийняв, якби на нас напала Молдова чи Польща. (Жарт) Війну зустрів, як і всі Українці, вдома. Розбудив молодший брат (8 років), з криками "[ІМʼЯ], вставай, війна почалася". Я думав малий приколюється, але після того, як побачив заплакану матір, що розмовляла по телефону з татом, я зрозумів, що щось трапилося. Але все одно, я не міг зрозуміти й прийняти, що росія на нас напала і прямо зараз точаться бої майже по всьому кордону. Після того, як я спросоння подивився телеграм, я був у такому шоці! Буквально вчора вся країна була зайнята своїми побутовими справами, школи, інститути, робота, сходити до супермаркету тощо. І в одну мить все зупинилося. Що робити!? Мама, після розмови з батьком, насамперед відправила мене до магазину. У супермаркеті по сусідству вже була величезна черга. Коли ж я нарешті потрапив усередину, я був здивований, коли люди, яких я давно знаю, купували те й у таких кількостях, що ніколи раніше не купили б. При цьому майже ніхто не помічав один одного, всі були зайняті лише собою. Прийшовши додому я побачив як мама перекладає якісь документи. Вона сказала мені принести мої з братом рюкзаки й почала складати речі. З кожним оновленням каналів в телеграмі я жахався й одночасно мені здавалося, що це не відбувається в реальності. Один із найстрашніших періодів був у березні. Папа вже був у теробороні. Ми навіть до ладу не знали де він знаходиться. Ворог, здавалося б, швидко просувався, захоплював нашу землю і вбивав мій народ. Я на все життя запам'ятаю страшний вереск ракет над [МІСТО1] і спалах, начебто ніч перетворилася на день, а потім звук вибуху. Брат найбільше боявся звуку вибуху. [МІСТО1] пощастило й одночасно не пощастило перебувати поряд мати стільки заводів тощо. Мама багато разів плакала, читаючи новини про [МІСТО2]. Вона думала, що з нами буде так само як і з [МІСТО3]. Але нас минула чаша ця, хоча нашій області дуже сильно дісталося. Ті рази, коли вдавалося зв'язатися з татом, він закінчував розмову тим, що ми обов'язково переможемо! Я вірю своєму батькові! Другий момент відчаю був, коли орки почали бити по нашій електриці. Ми то дорослі, але 8-річна дитина і так за два роки, проходив до школи всього кілька місяців, спочатку ковід, а потім війна. А тепер ще й немає дистанційки, бо немає світла та відповідно зв'язку. Я ходив у "Пункт незламності" щоб зарядити ноут і телефони, по вайберу отримати домашнє завдання брата і т.п.. ...проте як і дуже багато моїх співвітчизників. Єдине, що тримало нас у "строю", це те, що тато був живий, здоровий і бив ворога, що робить і до цього дня. На сьогодні тато служить і виганяє нечисть з нашої країни, мама працює 3 через 3 диспетчером, брат закінчує другий клас дистанційно, а я навчаюсь заочно у [ІНСТИТУЦІЯ]. Планую після нашої перемоги перейти на стаціонар. Слава Україні!!! Location 48.4647, 35.0462 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1575 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1575 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/5055647fbb71b303e27a08b5f69a682c.pdf?Expires=1792627200&Signature=FWND8C9qQFCJcanckb-sJAJjNd4WpcZ4FqJ8mA1sTvw3Z2Ttc%7EHcvbxZdAg7V92%7EdA7%7E4EoerjflZEsbbgW8YIHF4m9hU%7EUrjQI3FH5oG06h6PVu0QwLRKv2iKKVeZP6bUslYhygWpORR3NTHh3Ss3j532ns9HbLBZZ8YdMOeGW2TFH5WaWL9lL%7ECuCB3h21W8R41D4FnTuzJ%7EaPZ50hc8DhZOZxFGcNtthaom2Da4w4Yh%7EBIntYbfbB3YEonrLSnU-fYDRfkKtj4yJoNpOcLFPs-OfycN-aiSPbKi0ySpFmJs1IW3Tehs4sRbmIrwq7-kCB5j1-0BmQ-1oz3HIf4w__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 8146daad65f2c1bd5a97b9520add4f90 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Odesa region Одеська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта complete secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2023-04-28 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни Good afternoon. I am [NAME1] from [CITY]. I will soon turn 18 years old. On 23 February, in the evening, my mum was at work on the "twenty-four hours." Ironically, I was playing tank games on the computer, and my 71-year-old grandfather was telling me about his service in the Soviet army, in the missile forces on the border with China. Then we looked at his army photo album together once again and went to bed after. My grandfather woke me in the morning, shouting that the war had started. I thought he was continuing yesterday's jokes, but after several explosions and a fighter jet overflight, I realized it was no joke; it was war. A war with whom? Russia? I could not understand and accept that Russia attacked us until the end of the day. What for? What have we done? What can we do to make the second army of the world? That's what I thought at the time. We can... and we are doing it! Naturally, the first thing I did was call my mother. (I had never seen my father, my grandfather raised me). Mum was already on her way home in the minibus. The phone rang off the hook with calls from neighbours and my friends. Mum arrived, and we started thinking about what to do. My grandfather said it was some kind of misunderstanding and would stop in the next few hours/days, just like it was with China and when he was in the service. Grandfather is naive. First of all, my mother sent me to the grocery store to buy food. I had never bought so much cereal, pasta and canned food. If I had known what would happen in autumn and winter, I would have bought candles. My mother worked as a dishwasher in a cafe and I was preparing for graduation so our finances were quite bad. My grandfather's pension helped and we survived as best we could. My grandfather also got humanitarian aid for pensioners. Looking at the caravans of cars and people who want to leave Ukraine, I felt very sad. My grandfather immediately warned me that he was not going anywhere! By autumn, the myth of the "second army of the world" was already a meme. Ukraine had united and managed to survive! It was a fact! But when the enemy began to bomb anything connected with electricity and heat supply and even the homes of Ukrainians, this was genocide! I can imagine how families with small children or families with sick people lived during this period. The cafe where my mother worked closed, and the owners went abroad. It became difficult to live. If it weren't for my grandfather's pension, my mother would have received some kind of allowance. School also turned into a big holiday; when there was light, teachers had time to give assignments. The President's magnificent New Year's speech left no doubt about our victory! When the electricity was fixed, I had lessons sometimes until 20:30! It was graduation year and my mum got a job in a supermarket nearby so I'm preparing for my exam and will enter [UNIVERSITY]. I think the enemy regretted very much that he started all this! We have survived. We will win! Glory to our brave soldiers! Glory to Ukraine! P.S. my grandfather is still alive and is shocked that those whom he served with were preparing to repel the enemy, have now attacked him and his country. Доброго дня. Я [ІМʼЯ] з [МІСТО]. Мені незабаром виповниться 18 років. 23 лютого ввечері, мама була на роботі, на "добах". Як би це не було іронічно, я грав на комп'ютері в танчики, а мій 71 річний дід розповідав мені про свою службу в радянській армії, в ракетних військах на кордоні з Китаєм. Потім ми разом ще раз подивилися його армійський фотоальбом і вдосталь надивившись пішли спати. Вранці дід розбудив мене, з криками, що почалася війна. Я подумав, що він продовжує вчорашні жарти, але після кількох, як потім з'ясувалося, вибухів і прольоту винищувачів, я зрозумів, що це не жарти, це війна. Війна із ким? росія!*? Я до кінця дня так і не міг зрозуміти та прийняти, що на нас напала росія. За що? Що ми зробили? Що ми можемо зробити другу армію світу!? ))) Так я думав тоді. Можемо. ...і робимо! Природно насамперед я почав дзвонити мамі. (Свого батька я ніколи не бачив. мене виростив дід). Мама вже їхала у маршрутці додому. Телефон розривався від дзвінків сусідів та моїх друзів. Мама приїхала і ми почали думати, що робити. Дід казав, що це якесь непорозуміння і в найближчі години/дні це припиниться, як було з Китаєм і коли він служив. Наївний дідусь. Насамперед мама відправила мене в магазин за продуктами. Стільки крупи, макаронів та консервів я ніколи не купував. Знав би що буде восени та взимку, то ще й свічки купив би. Мама працювала посудомийницею у кафе. Я готувався до випускного... Тож із фінансами було зовсім погано. Допомагала пенсія діда. Виживали, як могли. Дід десь отримав гуманітарку для пенсіонерів. Дивлячись на каравани машин та людей, які хочуть залишити Україну, ставало дуже сумно. Дід одразу попередив, що нікуди не поїде! До осені міф про "другу армію світу" був уже мемом. Україна об'єдналася та змогла вистояти! То був факт! Але коли ворог ПІДЛО почав бомбити все, що пов'язане з електрикою і подачею тепла в будинки українців - ось це і є геноцид! Я уявляю, як у цей період жили сім'ї з маленькими дітьми або сім'ї з хворими. Кафе, де працювала мама, закрилося, господарі поїхали за кордон. Стало взагалі тяжко жити. Якби не пенсія діда та мама отримувала якусь гуму. допомога. Школа перетворилася на великі канікули, коли було світло, вчителі встигали дати завдання. Шикарний виступ Президента на новий рік не залишив сумнівів у нашій перемозі! Коли з електрикою налагодилося у мене уроки були іноді до 20:30! Випускний клас. Мама влаштувалася на роботу до супермаркету неподалік. Я готуюся до нмт, поступатиму в [ІНСТИТУЦІЯ]. Я думаю, ворог дуже сильно пошкодував, що взагалі почав все це! Ми вистояли. Ми переможемо! Слава нашим хоробрим воїнам! Слава Україні! p.s. ...дід живий і досі в шоці, що ті з ким вони служили разом і готувалися дати відсіч ворогові, напав на нього та його країну. Location 46.4825, 30.7233 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1572 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1572 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/fcc2a8f7fab2db278052c3e8f30292ec.pdf?Expires=1792627200&Signature=gSLOX94--M2c6qz-tKQ05feNtYdF1uX6QhGmztKBinLvaa98Lk6h4Islqt4XiS3jc6J-UJRL-DuNYu6laOJqy85sL4Dv2PK8pFV0ROMCYg1yPKcnf%7EWFh9BGWgR3BB9MRFtNRa8dX-dV%7ElAVN5cphQjLdxMmAjCBN7xzBXCiUoqKOBul8AK08yPRJxzq-RX2d9b29VcQddyCQP212XbLWzOSqHR2cDeg6Ss6hDtt0QViXvfgdX3vcT5XvJkghlMiRtIB7J4Ys66grzEBb-CfaDj7qlCw2A5xIdwrU3hp9SDY34FPPklABXaIZJncluKDzFQBVaMJkDBPVWZECRx%7ECA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 43b2d566064abc7c886c4b9743f16a27 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Volyn region Волинська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-04-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни On February 24 at night, I was awake. First, I heard the sounds of our fighter jets taking off from the military airfield about 3 km from my house; then I heard a sound like a fighter jet again, and then explosions. I went to wake my grandmother and call my uncle, who is serving there on a contract. Later, I was walking with a friend, and we were 2 km from the oil depot and heard a missile flying overhead and hitting the oil depot. My father serves in the Armed Forces of Ukraine in the [BRIGADE]. My father came under rocket fire: they got on a bus when they had to retreat. It hit them, and my father was thrown out of the bus; he was lying with a piece of shrapnel in his head for 2 days. No one wanted to pull it out, so he decided to do it himself. And since the summer, my father has been in hospital because he has big problems with his back. My father does not allow me to join the Armed Forces of Ukraine because I am still young and hot, and people like me are easily recruited; for example, in Bakhmut, I do not mind going to Bakhmut and taking revenge for all the people, children who suffered at the hands of the occupiers, they awakened me like a beast. I am ready to kill 200 occupants with my bare hands, no weapons, and so on... I also have good friends and acquaintances who serve in the Azov Army, and I am very proud of their deeds and exploits. In general, I have long wanted to join the Armed Forces, and after February 24, I want to drive out evil spirits from here even more, as our Cossacks did). I believe there is no such nation as "Russia"; generally, it is bio-waste in our world. And it is time to eliminate this bio-waste. Putin is a devil's doll who became bored in the last years of his life and decided to indulge like a little child, not with plastic soldiers, but with his people who bend to Putin like those slaves whose word and life are not valued by anyone. Glory to Ukraine!!! 24 лютого в ночі я не спав, спочатку почув звуки наших винищувачів, які вилітали з військового аеродрому, він знаходиться приблизно 3 км від мого дому, потім почув знову звук схожий на винищувач, а потім вибухи, пішов будити бабусю і дзвонити до свого дядька, який там служить на контракті. Пізніше гуляв з другом і ми були 2 км від нафтобази й чули як над нами летіла ракета і влучила в нафтобазу. Мій батько служить в лавах ЗСУ в [БРИГАДА], батько потрапив під ракетний обстріл і коли вони мали відступити сіли в автобус і влучило в них і батька викинуло з автобуса, 2 доби пролежав з уламком в голові. Ніхто не хотів витягувати, то він рішив сам витягнути. І десь з літа батько ще досі перебуває в госпіталі оскільки виникли великі проблеми зі спиною. Мене батько не пускає в лави ЗСУ оскільки я ще молодий гарячий і таких як я спокійно беруть на 0, наприклад в Бахмут, я сам то не проти піти в Бахмут і помститись за всіх людей, дітей які постраждали від рук окупантів, вони в мені розбудили наче звіра. Я готовий голими руками без зброї просто з окупанта зробити 200 і тощо … Ще в мене є хороші друзі та знайомі які служать АЗОВІ та дуже горджусь їхніми вчинками та подвигами, взагалі я давно хочу в лави ЗСУ, а після 24 лютого ще більше хочу, щоб виганяти звідси нечисть як робили наші козаки). Я рахую що такої нації як ₚосія не існує і, взагалі, це біосміття в нашому світі й час ліквідувати це біосміття, а Путін це взагалі лялька диявола якій стало нудно в останні роки свого життя і рішила побалуватись як маленька дитинка тільки не пластмасовими солдатиками, а своїми людьми які прогинаються під Путіна як ті раби яких ніхто не цінує їхнє слово та життя. Слава Україні!!! Location 50.7472, 25.3254 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1565 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1565 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/b2b6b7bcbdbf7bacf0634cea6e80f907.pdf?Expires=1792627200&Signature=XZhL%7EsdE-1aKHNsCfRCSlyYCxduyLvrJfPknN-HMQUFiXnUALgOLbe8FW6lJ2Yh4wU%7EPTIi8rA22aIMs-b8BssyH7Dv03--K-RU3D8jDXaqfDtbPF-o8wSsrRM0BZAkP2QcWw0UguKQzFCW6YCylwVmfikHmPiImo-KuBCUkQrUNNblMQe6NsEANW%7ESyvAdeiGoJATYAMiTlie3teccMto4-qreOQXX3u-YCVXtup8H1snnDnR0HRvftVae5qJwqQwMtR29A5-HkCIXst6cNsffBsmpQmqCGsK51AQhDWuaNgG4udeQGkS9OasK-IQFNt2K-X8%7ECTs3Tkx049KYEMA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM a9fdbf84461b73cbc8d3383392c6b3c2 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Volyn region Волинська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-04-02 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни It all started with me after an MMA training session. On 23 February, in the evening after training, I was walking home and came across the news: the signing of a well-known document by the President of Russia. I realized that I would not stay away, so through my friends, I signed up for the [PUBLIC FORMATION] Volyn region after the military commissariat told me that they would call me. During my stay in the public formation, I patrolled the streets of my native [city] during the curfew. Later, through the same friends, I joined the ranks of the [BRIGADE] from that moment, my combat training began. After a while, we went as a group to replace our comrades-in-arms at positions near the Belarusian border, and there, I got used to the usual routine of soldiers. I didn't feel any discomfort living in a dugout, and I consider the experience I gained then to be significant. У мене почалось все з після тренування з ММА. 23 лютого ввечері після тренування я йшов додому і натрапив на новини, підписання відомого документу президента росії, я зрозумів що осторонь точно не залишусь , через знайомих записався до [ГРОМАДСЬКЕ ФОРМУВАННЯ] Волинь ,після того, як у військкоматі мені сказали що ЗАТЕЛЕФОНУЮТЬ , за час перебування у ГФ патрулював вулиці рідного [МІСТО] у комендантську годину. Пізніше через тих самих знайомих потрапив до лав бійців [БРИГАДА], і від цього моменту почалась моя бойова підготовка , через певний час поїхали групою замінити бойових товаришів на позиціях біля Білоруського кордону й уже там я звикав до звичайних буднів бійців. Жити у бліндажі дискомфорту не відчував, досвід отриманий тоді рахую дуже важливим. Location 50.7472, 25.3254 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1564 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1564 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/3ea1b3420923d5a192090f1176b27e0e.pdf?Expires=1792627200&Signature=uEIYw-dlFJnZnRROzwdawfc2zcFsu3yJLDIElIl1DQqIHnkK0xxinrUerCDuh6bwBMb1nMIqSMIkej-MkldfTUZ9SB6fJkUdIbcONRvkLv1zYdzI0RM4QLhw3x4xG4URyylUB31MhsK8jRWTASbcmX3Dt6RoMKLdRvfaU30qqrk4S5W2oUyowKZVZMQSER1hw4yGkoQB2HGS6QgOqORu6iiCUlgdbjeScaegWg8W1W2gpySLPU%7EZdyZWuUQPHjIo-8gewTQvbDu4peikM9bwZwAr4TJ5Cve-P7yS0%7Eq1CsrzbufOdD84e4qoNx2gBSwW-Gc-jkQY3jKWPeE0V4Kd1A__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 20ca3a5c5d48cba1c64aff75b78d2b01 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Kherson region Херсонська область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-03-28 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни War... Every modern boy or girl can tell about it based on historical facts alone. But is one story enough to convey all the horror experienced by the same sixteen- and seventeen-year-old boys who found themselves at the front? Watching today's youth, one wonders how frivolous we are about life! Nowadays, in a time of peace, there is no need to think about what you will eat tomorrow or where you will sleep. Everything is around us; we live a full life. But to imagine at least one of us in the shoes of those boys who went to die at the age of seventeen, who did not know what awaited them there, at the front. They did not think about it because they would defend their homeland. How many young lives were lost? How many fates were ruined? They returned from the war not only crippled, broken not only physically but most of all mentally, or they did not return at all. You ask yourself: did people like Hitler have the right to take people's lives? Who gave them this right? After all, these people also had children, wives, and mothers who gave birth to them! Of course, my attitude to the situation in the East is negative because every day, someone lays down their body and soul for a free Ukraine. I could never have imagined that in the 21st century, I would witness such violence. Russians are not our brotherly people at all! Russia is not a brotherly country! How can anyone say such things? Ukrainian national consciousness has always been under pressure; remember the tsarist Russia or the USSR period. Of course, a ceasefire agreement must be reached at the highest level. This should be done by the head of state, the Supreme Commander-in-Chief. "Peace is above all" is the idea that should guide negotiations with the opposite side of an armed conflict. The primary human need is security. Without security, normal existence is impossible. Thus, the absence of peace means the absence of a future. Due to the war in the East, many Ukrainians were forced to change their place of residence. Fleeing the war, they moved to a peaceful territory controlled by Ukraine. Now, not all of these people are happy with their current situation. They lost their small homeland, their homes, jobs, and usual living conditions. Especially true Ukrainians were treated as "cattle" and were subjected to attempts to break and suppress them. How can a fraternal people do this? And today, they continue to "love" us, as they did before, holding us in their firm, "friendly and brotherly" arms. Therefore, I sincerely hope in my heart that all these bloody events will end soon. But my mind says otherwise. God forbid anyone to have such a "neighbour," let alone a brother! GLORY TO UKRAINE!!! Війна… Кожен сучасний юнак або дівчина можуть про неї розповісти, ґрунтуючись лише на історичних фактах. Але чи досить однієї історії, щоб передати весь той жах, що випробовували такі ж шістнадцяти, сімнадцятилітні хлопці, що опинилися на фронті? Спостерігаючи за сучасною молоддю, замислюєшся, як же все-таки легковажно ми ставимося до життя! У наш час, мирний час, не треба замислюватися про те, що ти завтра будеш їсти, де спати. Навколо все є, ми живемо повноцінним життям. А от уявити хоча б одного з нас на місці тих хлопців, які в сімнадцять років ішли вмирати, які не знали, що їх чекає там, на фронті. Вони не замислювалися про це, тому що йшли захищати Батьківщину. Скільки молодих життів було загублено, скільки доль зіпсовано! З війни верталися або каліками, людьми, зломленими не тільки фізично, але найбільше душевно, або не верталися взагалі. Ставиш собі питання: чи мали право такі як Гітлер віднімати в людей життя? Хто давав їм таке право? Адже в цих людей теж були діти, дружини, матері, що народили їх на світло! Звичайно, що моє ставлення до ситуації на сході є негативним, оскільки кожного дня хтось покладає свою душу й тіло за вільну Україну. Раніше ніколи не міг подумати, що в 21 столітті стану свідком подібного насилля. Росіяни — зовсім не братній нам народ! Росія — не братня країна! Як можна взагалі таке говорити? На українську національну самосвідомість завжди чинився тиск, згадаймо і період царської Росії чи СРСР. Звісно, домовленість про припинення вогню має бути досягнуто на найвищому рівні. Це має зробити голова держави, який є Верховним Головнокомандувачем. «Мир понад усе», – ось якою думкою треба керуватися під час перемовин з протилежною стороною збройного конфлікту. Потреба у безпеці — першорядна потреба людини. Якщо її немає, то немає й умов для нормального існування. Таким чином, відсутність миру — це відсутність майбутнього. Через війну на сході чимало українців змушені були змінити місце проживання. Рятуючись від війни, вони переїхали на мирну територію, що підконтрольна Україні. Зараз не всі ці люди задоволені своїм теперішнім становищем. Втративши малу батьківщину, вони втратили житло, роботу та звичні умови життя.Особливо за «бидло» тримали справжніх українців, яких намагалися зламати й придушити. Хіба братній народ може так чинити? І в сучасності вони продовжують нас «любити», як і колись, затискаючи в своїх міцних, «дружніх і братерських» обіймах. Тому щиро в серці сподіваюсь, що всі ці криваві події скоро закінчаться. Проте розум каже протилежне. Не дай Боже нікому такого «сусіда», а брата — тим більше! СЛАВА УКРАЇНІ!!! Location 46.6354, 32.6169 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1558 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1558 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/7a2f77995e5d2a41b849c33f8488ba6a.pdf?Expires=1792627200&Signature=isM0KWingz%7EOpOYiakWZBy61jaop1kmQb3j7SJ5Ckd9SiyVf3mDQTEt2%7EQUx-5gkxQ5pQb7EN9IeDW5L%7Ec48lvtyypm%7ER9ZCKhKIZdXCJ%7EpfY5tkw%7EzfoJPMwM9LQe%7ECzdGquf9Ssn4yrqe4TDUeKXs-usQImEiwTlTH4cL9jFia3mOCwFao9A%7EcMnGgPNf8IWo1v-wQ8kfg5mfhQLZjOy9bayxGY4gL2EGuiU5WJGBbhj6uQhBs%7EZCNyzB8YKiWMNEBOlZE8wvUKa6DCzh2MKtD7lRm444Nizc5Krdx14fdIFXViz0iHvsCfTk5n2YJOY-JZk1FJ6VC4gkO6MZDVA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 623bcfc7a9ea9115db9251807f7165c4 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Ternopil region Тернопільська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-03-26 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни It's been a year since the war started. It's hard to believe that you can get used to air raid warnings but I have already gotten used to it. In a year, you can get used to everything except death. Every day, they bring dead soldiers, and it's impossible to get used to that. My brother is at war and I pray for him. We are waiting for his calls, especially my mother…her heart is breaking. But I believe that my brother will be fine. May all those who started the war be cursed. I have a sense of guilt that I have done very little to win this year. I live an almost normal life, working, resting, laughing. Do I have the right to do that? I don't know. I have to be there for my brother. I have to support him, help him, lend a shoulder. I have a family, and a son and they are protected by my brother, not me. I am ashamed of this. From the first day of the war, I understand that we will win because God is on our side. But the price of this victory is very high - the lives of the best people, the tears of mothers and wives. Maybe one day, I will decide to defend the country. Now, I am filled with fear and anxiety. I was not like this before the war. The war has changed us all. All of us, without exception. Минув рік з початку війни. Аж не віриться, що можна звикнути до сигналів повітряної тривоги. Я вже звик. За рік можна звикнути до всього, крім смерті. Щодня привозять загиблих воїнів. І от до цього звикнути неможливо. Мій брат на війні. Молюсь за нього. Чекаємо його дзвінків, особливо мати... Її серце рветься. Але я вірю, що з братом все буде добре. Хай будуть прокляті всі, хто розпочав війну. В мене є почуття провини, що за цей рік я зробив дуже мало для перемоги. Я живу майже звичним життям, працюю, відпочиваю, сміюсь. Чи маю я право на це? Не знаю. Я маю бути поряд з братом. Я повинен підтримувати його, допомагати, підставляти плече. У мене сім'я, син. І їх захищає мій брат, а не я. Мені соромно за це. З першого дня війни я розумію, що перемога буде. Бо на нашій стороні Бог. Тільки ціна цієї перемоги дуже велика – це життя найкращих людей, це сльози матерів та дружин. Можливо, я наважусь колись і буду захищати країну. Зараз мене заполонив страх і неспокій. До війни я не був таким. Війна змінила нас усіх. Усіх без винятку. Location 49.5535, 25.5948 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1554 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1554 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/fa74b22b5fb2b4dba4481a8753d4b874.pdf?Expires=1792627200&Signature=V-lE%7EX%7EaCjV0LXGfxLAZ0E9aQWtLPALtPBccCAvA%7EB8oYZIH6uPsaW5W-oGJtZk7tZ5h0k7EzvtvMAhxxFa91bgBFJnQtYJtgRhPDiqx4hkXeiUg8JhmeArS1kTpnNHnD1JRIN1CZhwWqlSnvWGWmqbk%7EaSOBmAxU6lL6I%7EtppQYjuytde656dcX%7E1JPj9YglOj2WlLBq6fo1KQm7V1RPrXK0tByxIeBaCNOSzJ0Wrm5RpEH8uwR5Oqr22PsnnPgmtqmEaIHr2PgEe3Yyk29oH25rBs3RpPwRSGvi0X72aJ4B5R%7Em4bxXVncawOViPUnM5hwhFlKJ7LWVfwcILxM8g__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 4b979e568fd274c02c732ba35de370aa Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-03-17 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни It was scary at the beginning of the war because the rockets were flying not far from the house, but when we went to [CITY] my soul eased. У перший час війни було страшно, бо прилітали ракети не пожалів від будинку, а коли поїхали до [МІСТО], то аж на душі стало легше. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1539 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1539 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/18a93622f23ca480591b0a64061b4994.pdf?Expires=1792627200&Signature=uSS2NEUbwN5HjkKX9g3dmDrS8SQ3lkg5bVcqGFpfbJPwGOcwJwBJcSwakgdFVdSC00iCJZ7SliDPOY2KeNlH9onJhBPff0rhyoWXtdLe75soVt-KWBUOd23qhBIoUebAP4pmcUjkQZ7pgGqvR%7EmnhMbRax17AfSSmE%7EUaIoUk3FOy9LS5%7E9JYo37Ije4BlRi9j02Uxdg6cRD67-S1DOuYj-flnLMIN%7EqIb-HEZZ8Uv7gBaNvcTues141pDwUY1MasS7yEbUrT-Oy-wp-bu8P3AomA8nwaPurpN9RcDuVXyEaM0uReRfAv-yIfB1rJkWznpiSZHBncyjl1ZtysXcoRw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 5cd2ecc6f5825fe509d869f66316c43e Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Volyn region Волинська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-03-15 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни My experience of the war is hardly different from the experience of all Ukrainians because we all suffered from a full-scale invasion. I still remember that February — the moment when my life took a wrong turn. I live outside the city and I haven't travelled anywhere during this time. For me, it was something unrealistic for the modern world, for civilized countries, that one country could attack another so brutally. Probably no one expected it. Personally, I did not believe it until the very end. I was thinking that it was some kind of riot and it would end in a couple of days. But the world has changed a lot in recent years. We have been living in stress, whether it was the Maidan, the coronavirus, or the war. My family and I helped as much as we could from the very beginning. We set up checkpoints in front of the city, made Molotov cocktails, and looked for shelter for people fleeing the war. I wasn't afraid of rockets or attacks. I don't know why, but I didn't have panic or fear. I have a dog that was very afraid of explosions and sirens, so I started feeding animals with no owners. I still continue to do this. But during the war, my life acquired new meanings. I found a job that brought me income, I tried myself in a new business, my financial situation improved, and I became more aware, brave, and thoughtful. I realized a lot; I realized that I am responsible for my life and actions. I cannot significantly influence what happens outside these events, but I can influence my life. It was the war that helped me understand this. I don't want to stop. I want to move on, I want to help our army and people, and I want to earn money for my life for the future. I want to continue operating my business. I understand it will be difficult, but I believe in our victory, reconstruction, and adjustment. We must live and work so time passes faster so everyone can get closer to victory. Because it depends on all of us, not only on the army or the government. I understand that, so I will continue in the same spirit, and everything will be fine! Мій досвід війни, навряд відрізняється від досвіду всіх українців, адже всі ми постраждали від повномасштабного вторгнення. Я досі згадую той лютий. Коли життя повернуло не туди. Я живу за містом, нікуди не виїжджав за цей час. Для мене було чимось нереальним для сучасного світу, цивілізованих країн, що може одна країна напасти на іншу так жорстоко. Напевно ніхто цього не очікував. Особисто я не вірив до останнього, думав, що це якась заворушка і закінчиться за пару днів. Але світ дуже змінився, останні роки ми постійно живемо у стресі, чи то був майдан, потім коронавірус, тепер війна. Я з сім’єю з самого початку допомагав чим міг. Облаштовувати пости перед містом, робили коктейлі молотова, шукали прихисток для людей, які втікали від війни. Я не боявся ракет, нападів, не знаю чому, але в мене не було паніки чи страху. У мене є собака, яка дуже лякалась вибухів та сирени, я почав підгодовувати тварин, які не мали господарів. Досі продовжую цим займатись. Але за час війни моє життя набуло нових сенсів, я знайшов роботу, яка приносить мені дохід, я спробував себе у новій справі, налагодилось моє фінансове становище, я став усвідомленим, сміливішим, обдуманішим. я багато переусвідомив, зрозумів, що я несу відповідальність за своє життя, вчинки. Я не можу вплинути значним чином на те, що відбувається зовні, на ці події, але я можу вплинути на своє життя. Саме війна допомогла мені це зрозуміти. Я не хочу зупинятись, хочу рухатись далі, хочу допомагати нашій армії, людям, хочу заробляти гроші собі на життя, на майбутнє. Хочу далі відкрити свій бізнес, розумію, що це складно буде, але я вірю в нашу перемогу. А після неї у відбудову і налагодження. Треба жити та працювати, так швидше проходить час, так кожен може наблизити перемогу. Бо вона залежить від усіх нас, а не тільки від армії чи влади. Я це розумію, тому буду продовжувати в тому ж дусі та все буде добре! Location 50.7472, 25.3254 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1538 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1538 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/eb8a72d427368330b4ff2d163531e0b4.pdf?Expires=1792627200&Signature=q5v9HyOzfm6mvUhTcSsbDfLVJdb-1dLYHEtLFzB9supC664YH4VUHLv4ByiP8fraXXTakssyYEaoXptgk3ZOuMszx7ie7xjkuBk0CATzhCuOk9sC%7EIPUylvi8tz0ynLsI8yF%7EeqtwmieC%7E6R5oTUWjqO9lfo43AZRaFnB%7EYBQJJ2UUL7FrqVm5ycC7QMeTnoN58LuYn9o-OUlugmm3sPl%7ETiLC7wmWLP3tumWXcYn52WNQsvNaEEHVPdW8dQYiVla94odqy%7E68QWw0vpXo4SylOu4b5%7EHtg8PGfksm6j2lO-FPcHAtUrlsHuWkB4PHNvai29cY24SD47Kwm%7EQtEY9w__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 961647e77bfea9bd82146decce83d607 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Volyn region Волинська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-03-02 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни During the year of the war, my life changed. I did not feel panic, rather I felt focused. On the 24th of February, in the morning, when I saw that the war had started, I immediately refuelled my car because I knew I would need to move my family and help them. From the very first day of the war, I helped my mates carry sand, tires and bags to checkpoints and make Molotov cocktails. I donated to the Armed Forces, posted information on Instagram, and read and still continue to read the news, but to a lesser extent. Over the entire war period, until today, I have noticed that I have more hatred and anger, not towards my family or others, but towards the 'invaders.' This hatred and anger pushed me to work harder, look for opportunities, not sit still, be at work, live and provide for myself. The war taught me not to be afraid or worry about financial difficulties, and I take every challenge as an opportunity to grow and become stronger in spirit to move on to greater things. The war has united my true friends around me. I have seen who is who, and I am glad for that. Now I know who I can really count on. I noticed that I became less emotional towards my loved ones and heard it from them. I have learnt to treat many things with a cool mind. Yes, I have changed; everyone's life and perception of life has changed. I am learning to adapt to the new realities, realizing that the war will not end tomorrow and that the old life will not exist anymore, but there will be a new one. And I feel responsible to myself to ensure a decent life and future. I feel proud of our defenders and help them financially every time. За рік війни моє життя змінилось. Я не відчував паніки, а навпаки був зосередженим. 24 лютого вранці, коли побачив, що почалась війна я відразу поїхав заправити своє авто, бо знав що буде потрібно возити рідних та допомагати. Вже з першого дня війни я допомагав з товаришами возити пісок, шини та мішки на блокпости, робити коктейлі Молотова, донатив на ЗСУ, публікував інформацію в Інстаграмі, читав і продовжую читати новини, але вже меншою мірою. За весь період війни, до сьогодні, я помітив, що в мені побільшало ненависті, якогось гніву, але не до близьких чи оточуючих, а до «загарбників». І ця ненависть, гнів підштовхнули мене більше працювати, шукати можливості, не сидіти на місці, бути в роботі, жити й забезпечувати себе. Війна навчила мене не боятись, не перейматись за фінансові труднощі, кожен виклик я сприймаю як можливість, рости й ставати сильнішим духом, рухатись далі до більшого. Війна згуртувала навколо мене справжніх друзів, я побачив хто є хто і радий цьому. Тепер я знаю на кого справді можна розраховувати. Я помітив, що став менш емоційним, стосовно близьких, чув це від них. Я навчився ставитись до багатьох речей з холодним розумом. Так, я змінився, змінилось життя усіх і сприйняття життя. Я вчусь адаптовуватись під нові реалії, розуміючи, що війна не закінчиться завтра і що минулого життя уже не буде, але буде нове. І я відчуваю відповідальність перед собою забезпечити собі гідне життя і майбутнє. Щоразу відчуваю гордість за наших захисників та допомагаю фінансово нашій армії та вірю в її перемогу. Кожен з нас, на мою думку, повинен докласти максимум, не в плані фінансів, а загалом як може до нашої перемоги. Я почав не будувати грандіозні плани на майбутнє, а ставити перед собою коротко досяжні цілі та плани, в нових реаліях війни. Війна загострила моє відчуття справедливості. Я подорослішав, став більше покладатись на власні сили та розум. Війна показала мені іншого мене, в собі я знаходжу сильні сторони та розвиваю їх. Location 50.7472, 25.3254 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1530 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1530 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/78173e016d25840f9828012f8e97ee3d.pdf?Expires=1792627200&Signature=vAPq5Zu0%7E6szqg4PGwq8zL5BPWjcGfd0f4yJisKDetrVSSBiTiPdbyy2qnUVRXV%7EZHa9zctyshaQQlaMlzt2Cyv4F48eDpjh5YKB7ViMdpZWM0cBbNTRJQXudATY0LNB4bZZzvXdZu6FH9PGTYTbAEZqfVIE0AwuWsx35X9pKDGxE5QYbWn99qgVOYwgs9tqDSqBon9BIS8GPy%7EfmA94vmSK5Wx34NAvl5bNU2MSxn7-keGpIikn7lfcDI2qy-n6Dkp0Tnc-0DqTd0JULqzZlZaJDd5jVCbHKJBU1s52FQ9vVGz9ONFU0sLL9T9HRPvkLHghsGoSArZ4eq9-VUckRw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 07ffa65b8944afb239eebbacfcd6e488 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 21 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Kherson region Херсон Occupation Status / Окупованість територій it is unclear (occupied or deocupied) не зрозуміло (окуповані чи деокуповані) Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-03-28 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни War... Every modern boy or girl can tell about it based only on historical facts. But is one story enough to convey all the horror experienced by the same sixteen- and seventeen-year-old boys who found themselves at the front? Watching today's youth, you wonder how frivolously we treat life! Nowadays, in peaceful times, you don't have to think about what you will eat tomorrow or where you will sleep. Everything is around us; we live a whole life. But imagine at least one of us in the place of those boys who went to die at the age of seventeen, who did not know what was waiting for them there, at the front. They did not think about it because they would defend the Motherland. How many young lives were lost? How many destinies were ruined? They returned from the war either disabled, people broke physically, and most of all mentally, or they did not return at all. You wonder: did people like Hitler have the right to take people's lives? Who gave them such a right? After all, these people also had children, wives, and mothers who gave birth to them! Of course, my attitude to the situation in the East is negative because every day, someone puts his soul and body on the line for a free Ukraine. Previously, I could never have thought that in the st century I would witness such violence. Russians are not our fraternal people at all! Russia is not a brotherly country! How can you say such a thing? Війна… Кожен сучасний юнак або дівчина можуть про неї розповісти, ґрунтуючись лише на історичних фактах. Але чи досить однієї історії, щоб передати весь той жах, що випробовували такі ж шістнадцяти, сімнадцятилітні хлопці, оказавшиеся на фронті? Спостерігаючи за сучасною молоддю, замислюєшся, як же всетаки легковажно ми ставимося до життя! У наш час, мирний час, не треба замислюватися про те, що ти завтра будеш їсти, де спати. Навколо все є, ми живемо повноцінним життям А от представити хоча б одного з нас на місці тих хлопців, які в сімнадцять років ішли вмирати, які не знали, що їх чекає там, на фронті. Вони не замислювалися про це, тому що йшли захищати Батьківщину. Скільки молодих життів було погублено, скільки доль зіпсовано! З війни верталися або каліками, людьми, зломленими не тільки фізично, але найбільше душевно, або не верталися взагалі. Задаєшся питанням: чи мали право такі як Гітлер віднімати в людей життя? Хто давав їм таке право? Адже в цих людей теж були діти, дружини, матері, що народили їх на світло! Звичайно, що моє ставлення до ситуації на сході є негативним, оскільки кожного дня хтось покладає свою душу й тіло за вільну Україну. Раніше ніколи не міг подумати, що в столітті стану свідком подібного насилля. Росіяни — зовсім не братній нам народ! Росія — не братня країна! Як можна взагалі таке говорити? На українську національну самосвідомість завжди чинився тиск, згадаймо і період царської Росії чи СРСР. Звісно, домовленість про припинення вогню має бути досягнуто на найвищому рівні. Це має зробити голова держави, який є Верховним Головнокомандувачем. «Мир понад усе», – ось якою думкою треба керуватися під час перемовин з протилежною стороною збройного конфлікту. Потреба у безпеці — першорядна потреба людини. Якщо її немає, то немає й умов для нормального існування. Таким чином, відсутність миру — це відсутність майбутнього. Через війну на сході чимало українців змушені були змінити місце проживання. Рятуючись від війни, вони переїхали на мирну територію, що підконтрольна Україні. Зараз не всі ці люди задоволені своїм теперішнім становищем. Втративши малу батьківщину, вони втратили житло, роботу та звичні умови життя. Особливо за «бидло» тримали справжніх українців, яких намагалися зламати й придушити. Хіба братній народ може так чинити? І в сучасності вони продовжують нас «любити», як і колись, затискаючи в своїх міцних, «дружніх і братерських» обіймах. Тому щиро в серці сподіваюсь, що всі ці криваві події скоро закінчаться. Проте розум каже протилежне. Не дай Бог нікому такого «сусіда», а брата — тим більше! СЛАВА УКРАЇНІ!!! Location 46.6354, 32.6169 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1528 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1528 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/4626db1022ed19394f9ce9609140dd0c.pdf?Expires=1792627200&Signature=Ajc-vTLRH8Uj0kP1Xv%7EpZ61hEGntnlf94ObdFpcwgQ3Xwv4A2D-wknNIVQA06p70Y8QxPahxk7iZVH58ejfQbd7c67xlPhWAKrMLppRL%7EHozCyax-ityyNnSoL-%7Enl9%7EpILQELDvPNSmXQwBwlKIzNr3VRbQtCkcNwOKb%7Eolm8RlXLcSNgJJEnX2ktFo%7EipHBrTvch4zZmUgzRrXAQRLxElIOSGSX0LKiXEcSPdxCuTkGo5nPUIwJjN4W-JXrcg56KHGBFUc0GKQa8Y6ku40fu5XLgUVjz-j9Im06UUJYwBrpgoov7G67y4tjAjR3i%7ECiIWtGMzHwfckPxBHnkyxaA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 5bd185811e20df6e8249ff8c4b47c997 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 42 Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Ternopil region Тернопільська Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-03-26 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни A year has passed since the beginning of the war. It's hard to believe you can get used to air traffic signals. I'm already used to it. In a year, you can get used to everything except death. Dead soldiers are brought in every day. And it is impossible to get used to it. My brother is at war. I pray for him. We are waiting for his calls, especially our mother... Her heart breaks. But I believe that everything will be fine with my brother. Cursed be all those who started the war. I feel guilty that I did very little to win this year. I live an almost normal life, work, rest, and laugh. Am I entitled to this? I do not know. I have to be with my brother. I have to support him, help him, support him. I have a family, a son. And they are protected by my brother, not me. I am ashamed of it. From the first day of the war, I understand that there will be Victory. Because God is on our side. Only the price of this Victory is very high - it is the life of the best people; it is the tears of mothers and wives. Maybe one day, I will dare to defend the country. Now I was filled with fear and anxiety. I was not like that before the war. The war changed us all. All without exception. Минув рік з початку війни. Аж не віриться,що можна звикнути до сигналів повітряної тривоги. Я вже звик. За рік можна звикнути до всього, крім смерті. Щодня привозять загиблих воїнів. І от до цього звикнути неможливо. Мій брат на війні. Молюсь за нього. Чекаємо його дзвінків, особливо мати... Її серце рветься. Але я вірю, що з братом все буде добре. Хай будуть прокляті всі, хто розпочав війну. В мене є почуття провини, що за цей рік я зробив дуже мало для перемоги. Я живу майже звичним життям, працюю, відпочиваю, сміюсь. Чи маю я право на це? Не знаю. Я маю бути поряд з братом. Я повинен підтримувати його, допомагати, підставляти плече. В мене сім'я, син. І їх захищає мій брат, а не я. Мені соромно за це. З першого дня війни я розумію, що перемога буде. Бо на нашій стороні Бог. Тільки ціна цієї перемоги дуже велика – це життя найкращих людей, це сльози матерів та дружин. Можливо, я наважусь колись і буду захищати країну. Зараз мене заполонив страх і неспокій. До війни я не був таким. Війна змінила нас усіх. Усіх без винятку. Location 49.5535, 25.5948 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1525 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1525 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/9961f64cb0b14177640cc3b79b54f6f0.pdf?Expires=1792627200&Signature=MQC2d%7Eh5xf4sq3XIMwi9ya5D7Q0A6oimtLbLPdLnpkLnXw0QYmAdJF19Ddj6WdlLTJRaMggt-i4mDWDJZRGfipPRMZwY3ZHRBf-OSV69dQ8YEX5F6W2LYET8Nm32uVgfQzj531PZQqnIBYr25MklGUEprh3VbFtywcywha3TqhGcT2ci5KVrZnAgM5vDmMn3dOk324UMvDw3zVsawbe6ORPAOH1c0ICz91kilnvSUc0zAFBqsy-oDl0GYmxyAh8BdpIkZYKJMHXcwwrJXKnHiw4C6HQyULLRL-GXEMFHCWe%7EUsEmF%7E6Lu5msvw8Lyhi9Xyd4USU-wg4G8zg9cZXxWw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM a1bd2fe8e1ac28edb4473c35ce711827 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Ternopil region Тернопільська Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-03-19 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни I didn't know what war was. Now I know. Although seeing the photo from the East, I understand we are still unafraid. I'm used to anxiety. Sometimes during studies, you want to be anxious and interrupt classes. But I understand that this is stupidity. I was in the village during the first months of the war. There were no sirens; it was calm. Although, of course, there was anxiety. I wanted to go to Germany, but my parents were in no hurry. Postpone, I won't go out, because I'm of age. I don't want to anymore. Somehow conscience does not allow it. However, I don't want to fight. I am afraid of death, cold, and weapons. I'm afraid. However, I don't tell anyone about it because I'm ashamed. At the beginning of the war, I helped prepare food for the guys at the checkpoints and transferred my money. And now I don't do that. Shame about it sometimes. I plan to go weave nets. I have an operation soon. Complicated. I won't be able to walk for a while. I'm afraid of injections. I'm afraid of pain. But I want to believe that everything will be fine. I do not believe that the war will end soon. I feel that active hostilities will begin, and I won't have time to do the operation. I want to live in a peaceful state. I want to travel and work. I understood who the Russians were. They are zombies. Cruel inhuman. Do I hate them? Although my uncle lives in Russia. I don't know him personally. It's a good thing because he also became a zombie. I used to listen to Russian music and watch Russian films. I don't do it now. I didn't give it up right away. Somehow he gradually got used to it. I want to survive the operation. Then we will win. I firmly believe that. I will become an architect in the future. And I will rebuild [CITY], [CITY]. Я не знав, що таке війна. Тепер знаю. Хоча насправді, бачачи фото зі Сходу, я розумію, що в нас ще нестрашно. До тривог звик. Інколи під час навчання хочеться, щоб була тривога і зірвались заняття. Але я розумію, що це дурість. Перші місяці війни я був в селі. Там не було сирен, було спокійно. Хоча тривожність звичайно була. Я хотів у Німеччину їхати, але батьки не спішили. Відкладають. А тепер я вже й не виїду, бо повнолітній. Та й не хочу вже. Якось совість не дозволяє. Хоча воювати я не хочу. Боюсь смерті, холоду, зброї. Мені страшно. Хоча я нікому про це не кажу, бо соромно. На початку війни я допомагав готувати їжу для хлопців з блокпостів, перекидав свої гроші. А зараз не роблю цього. Соромно за це інколи. Планую піти плести сітки. Скоро в мене операція. Складна. Якийсь час не зможу ходити. Боюсь уколів. Боюсь болю. Але хочеться вірити, що все буде добре. Я не вірю в те, що скоро закінчиться війна. Маю стах, що почнуться активні бойові дії і мені не встигнуть зробити операцію. Я хочу жити в спокійній державі. Хочу подорожувати, працювати. Я зрозумів, хто такі росіяни. Вони зомбі. Жорстокі нелюди. Я ненавиджу їх? Хоча в Росії живе мій дядько. Я не знаю його особисто. Та й добре, бо він теж став зомбі. Я раніше слухав російську музику, дивився рос фільми. Зараз не роблю цього. Я, чесно кажучи, не одразу відмовився від цього. Якось поступово відвикав. Хочу пережити операцію. Потім ми переможемо. Я вірю в це сильно. Я стану у майбутньому архітектором. І буду відбудовувати [МІСТО], [МІСТО]. Location 49.5535, 25.5948 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1519 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1519 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/75bd15e046167f4913879dabe2535fb5.pdf?Expires=1792627200&Signature=W8E8ltEUTpeQ5D1-t-3At4Sr25oH7ror%7E3gH85pk-FZC7dhVCqraqKRnnr9vS-CwoNUwn1v6d9hgbgQbof3pcK5rhemzq1ux%7Eybew4A0eVvE3-sywAF6Q3uoWQLrYcEnPpItLziFXxp%7E7pMqKPPT5ojMtnZ%7E2vA6Od6Ocmc2Y1yz%7EHb56TzdAfiUn9dbEBfS3OzMSaPbfR252Quq0m%7EtkfQf3OGnrelk0Cph-4kcUzwrOexHRvPSb2zicb-lHWPtrU8kaTm6RC5zkfjFQBY7w46UqbZu8AWv9ccaS7RJBAru2o%7EcnWNNyw%7Ef-1GKATesa58dptUz6UwNrlkBqzuxMg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 43643f0beb67298845d44fafd2fad8b5 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 19 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа No Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-03-17 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни At the beginning of the war, it was scary because the rockets flew not far from the house, but when we went to [CITY], it became easier in my soul. У перший час війни було страшно, бо прилітали ракети не подалеку від будинку, а коли поїхали до [МІСТО], то аж на душі стало легше Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1509 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1509 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/72166b1c1d6c87680c49dc2984b55994.pdf?Expires=1792627200&Signature=sFDfxLTg-ay6g8DWlhGhQmeiJuIxRTi-9dp7ugZJgrHGbT146t-OUiU0zuJde3lvE7Hap2WEuXEig-zYOw5V1IT8v4ql-QH8zvBlheid0QvENyCVH0bDwDupiDjQL5i2Ii9HGm4TAht2WD5YDuFOXftfffu-hib2CDMK4IvTjxON2qZ7ZDBhAl-UlyGJBbUJ4oTFCkwDlrN8c%7EBrH8DScJEVygkbrO1hDtHgippHcARz3wiFEgQdhg%7E5%7EfqrLzIfGm%7EjfQFGwyPxYq1Bs2p1wvLq8ATaAkCvOdenk948M30ORznENbNwYX6QBYpSkb%7Eda3fTigf9X-bDszL74pA-uw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM ef37056918be9798985e300c2b3e3a3f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 22 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Volyn region Волинська Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-03-15 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни My experience of the war is hardly different from the experience of all Ukrainians because we all suffered from a full-scale invasion. I still remember that February. When life took a wrong turn. I live outside the city; I have not gone anywhere during this time. For me, it was something unreal for the modern world, for civilized countries, that one country could attack another so brutally. Probably no one expected this. Personally, I didn't believe the last one; I thought it was some kind of confusion and it would end in a couple of days. But the world has changed a lot; in recent years, we are constantly living under stress, whether it was the Maidan, then the coronavirus, or now the war. My family and I helped as much as possible from the beginning. They set up checkpoints in front of the city, made Molotov cocktails, and looked for shelter for people fleeing the war. I wasn't afraid of rockets, attacks, I don't know why, but I didn't have panic or fear. I have a dog that was very afraid of explosions and sirens; I started feeding animals that had no owners. I continue to do this. But during the war, my life acquired new meaning; I found a job that brought me income, I tried new things, my financial situation improved, and I became aware, braver, and more thoughtful. I realized a lot, realized that I am responsible for my life and actions. I cannot significantly influence what happens outside these events, but I can influence my life. It was the war that helped me understand this. I don't want to stop; I want to move on; I want to help our army and people; I want to earn money for my life and the future. I want to continue opening my business, I understand it will be difficult, but I believe in our victory. And after it in reconstruction and adjustment. You have to live and work, so time passes faster, so everyone can get closer to victory. Because it depends on all of us, not only on the army or the government, I understand this so that I will continue in the same spirit, and everything will be fine! Мій досвід війни, наврядчи відрізняється від досвіду всіх українців, адже всі ми постраждали від повномасштабного вторгнення. Я досі згадую той лютий. Коли життя повернуло не туди. Я живу за містом, нікуди не виїжджав за цей час. Для мене було чимось нереальним для сучасного світу, цивілізованих країн, що може одна країна напасти на іншу так жорстоко. Напевно ніхто цього не очікував. Особисто я не вірив до останнього, думав, що це якась заворушка і закінчиться за пару днів. Але світ дуже змінився, останні роки ми постійно живемо у стресі, чи то був майдан, потім коронавірус, тепер війна. Я з сім’єю з самого початку допомагав чим міг. Облаштовувати пости перед містом, робили коктелі молотова, шукали прихисток для людей, які втікали від війни. Я не боявся ракет, нападів, не знаю чому, але в мене не було паніки чи страху. У мене є собака, яка дуже лякалась вибухів та сирени, я почав підгодовувати тварин, які не мали господарів. Досі продовжую цим займатись. Але за час війни моє життя набуло нових сенсів, я знайшов роботу, яка приносить мені дохід, я спробував себе у нові справі, налагодилось моє фінансове становище, я став усвідомленим, сміливішим, обдуманішим. Я багато переусвідомив, зрозумів, що я несу відповідальність за своє життя, вчинки. Я не можу вплинути значним чином на те, що відбувається зовні, на ці події, але я можу вплинути на своє життя. Саме війна допомогла мені це зрозуміти. Я не хочу зупинятись, хочу рухатись далі, хочу допомагати нашій армії, людям, хочу заробляти гроші собі на життя, на майбутнє. Хочу далі відкрити свій бізнес, розумію, що це складно буде, але я вірю в нашу перемогу. А після неї у відбудову і налагодження. Треба жити і працювати, так швидше проходить час, так кожен може наблизити перемогу. Бо вона залежить від усіх нас, а не тільки від армії чи влади. Я це розумію, тому буду продовжувати в тому ж дусі і все буде добре! Location 50.7472, 25.3254 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1508 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1508 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/b42a296eb62f30c6458f55ec631266ac.pdf?Expires=1792627200&Signature=X211kAS%7ELRc%7Ev%7E%7Ef6n%7EuQD9LuGA8HH5uGOPXef8SbVhr%7ErJpeobRNhMU1Y06yBNcvzZOEwMWjXAUHEfa8fdjT70EW6WmcOjHYpvoDQlM5ApVcN9Rasq8zeyits%7ERqdO9SHtPrDeWl0fj%7EAWwvHoF4kTX%7E%7ETF9t1KGhX6Eu-3ZiGvkLJ8%7E-aVbZ8mDDcNob7HzRZndWywz3yPCy%7EJtTpM3810QcfTQIeRyWRJyPjXf74GvcFQKGQtTkWph1eQZa-BOeluxHWVULRjNMi7YsFsinT8gcPt3-JNOF6xouk0d4BqQwt8N8uwDo48cdCgPkMMTU4m4vdhpGVuMnKuxqmk4A__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM ea1d4ccb0ee2b45652a6a5831871f9e8 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 22 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Volyn region Волинська Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-03-02 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Spring 2023 Весна War Testimony / Досвід війни During the year of war, my life changed. I did not feel panic, but on the contrary, I was focused. On the morning of February , when I saw that the war had started, I immediately went to refuel my car because I knew that I would have to drive my relatives and help. From the very first day of the war, I helped carry sand, tires and bags to roadblocks with my comrades, made Molotov cocktails, donated to the Armed Forces, posted information on Instagram, read and continue to read the news, but to a lesser extent. During the entire period of the war, until today, I noticed that hatred, some kind of anger, not towards loved ones or others, but towards the "invaders" increased in me. This hatred and anger pushed me to work harder, to look for opportunities, not to sit still, to be at work, and to live and provide for myself. The war taught me not to be afraid and not to worry about financial difficulties; I perceive every challenge as an opportunity to grow and become a more vital spirit, to move on to more. The war gathered real friends around me; I saw who was who, and I'm glad about it. Now I know who I can count on. I noticed that I became less emotional concerning loved ones; I heard it from them. I learned to be relaxed about many things. Yes, I changed; everyone's life and perception of life changed. I am learning to adapt to new realities, realizing that the war will not end tomorrow and that the past life will no longer exist, but there will be a new one. And I feel a responsibility to myself to provide myself with a decent life and future. Whenever I feel proud of our defenders and financially help our army, I believe in its victory. Each of us, in my opinion, should do our best, not in terms of finances, but in general as much as possible for our victory. I began not to make grandiose plans for the future but to set short-term goals and plans for myself in the new realities of war. The war sharpened my sense of justice. I grew up and began to rely more on my strength and mind. The war showed me a different me; I find strengths in myself and develop them. За рік війни моє життя змінилось. Я не відчував паніки, а навпаки був зосередженим. лютого вранці, коли побачив, що почалась війна, я відразу поїхав заправити своє авто, бо знав, що буде потрібно возити рідних та допомагати. Вже з першого дня війни я допомагав з товаришами возити пісок, шини та мішки на блокпости, робити коктейлі Молотова, донатив на ЗСУ, публікував інформацію в Інстаграмі, читав і продовжую читати новини, але вже меншою мірою. За весь період війни, до сьогодні, я помітив, що в мені побільшало ненависті, якогось гніву, але не до близьких чи оточуючих, а до «загарбників». І ця ненависть, гнів підштовхнули мене більше працювати, шукати можливості, не сидіти на місці, бути в роботі, жити і забезпечувати себе. Війна навчила мене не боятись, не перейматись за фінансові труднощі, кожен виклик я сприймаю як можливість рости і ставати сильнішим духом, рухатись далі до більшого. Війна згуртувала навколо мене справжніх друзів, я побачив, хто є хто і радий цьому. Тепер я знаю, на кого справді можна розраховувати. Я помітив, що став менш емоційним, по відношенню до близьких, чув це від них. Я навчився ставитись до багатьох речей з холодним розумом. Так, я змінився, змінилось життя усіх і сприйняття життя. Я вчусь адаптовуватись під нові реалії, розуміючи, що війна не закінчиться завтра і що минулого життя уже не буде, але буде нове. І я відчуваю відповідальність перед собою забезпечити собі гідне життя і майбутнє. Щоразу відчуваю гордість за наших захисників та допомагаю фінансово нашій армії і вірю в її перемогу. Кожен з нас, на мою думку, повинен докласти максимум, не в плані фінансів, а загалом як може до нашої перемоги. Я почав не будувати грандіозні плани на майбутнє, а ставити перед собою короткодосяжні цілі та плани, в нових реаліях війни. Війна загострила моє відчуття справедливості. Я подорослішав, став більше покладатись на власні сили та розум. Війна показала мені іншого мене, в собі я знаходжу сильні сторони і розвиваю їх. Location 50.7472, 25.3254 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1500 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1500 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/06eca90bef0373497f4672c75d13d718.pdf?Expires=1792627200&Signature=H3QX5XvgBf9zjRw1pzmnv8Uf1n7p2Sm9M4RHo6V7t7KmFX7KK2pNL335ljc%7ENu%7EOLV26s0i06Gunz2i2ISWAGB1Ddpo1uIT9qMCh2MI6IJ5rJKoIGBoP9lQRiXFW4-VgvmhnQfML0XiixabCNFY8XzcTI-K7V1UxvbuSAhmGyYdcOTjuy7tT0M51mEml7GdYkZCPWoOFnvPu2JLSJyk3Q4887caiBKHGMqZ2r-yPm%7EwNhymRmJVu7n0WLIMxugES1QumkHWQQ3vWF8hdeaZv78QbScgduxD7G3zn2NVggJEFPMymX50tx0txei44TnPMXDy0cIwVgpz-GErk16vz0Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM c149c565c533f5123862a4733dcfaf77 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 26 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Volyn region Волинська Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-02-25 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Winter 2023 Зима War Testimony / Досвід війни The war did not catch me by surprise. The premonition of a "great war" arose long before a full-scale invasion. Many things indicated that the war would be. When Russia and Belarus announced the creation of so-called "union states" with common borders, authorities and infrastructure, I felt we were in a pinch, surrounded by the enemy on three sides. The conflict that arose between Putin and Lukashenko came to nothing after the "elder brother" helped Belarus deal with the protests. The West did not recognize the election results, and it became clear to me that now the so-called "father" would be an ally of Putin until the end. He had no other influential friends left, and he was the only one who could guarantee him the preservation of power. The warnings from the West sounded more and more often about the fact that war is coming and Ukraine needs to prepare. However, the authorities pretended that the problem did not exist. Moreover, they convinced citizens of this. Then there was Putin's recognition of the so-called "DNR" and "LNR." The information appeared increasingly that Russia would soon "join" them. Following the logic, this would inevitably turn into a full-scale war. Their system does not invent new reasons to start military conflicts. Georgia, Moldova, Ukraine... Narratives about the protection of the Russian-speaking population. And a veiled type of warfare. In Georgia, the so-called "peace enforcement operation," in Ukraine, "special military operation." Eight years before that, the landing of "green men" without insignia. And a hybrid war in the east. Before the invasion, when it was announced that a state of emergency would be imposed, I was convinced that "something" would happen soon. I began to consider options for departure. There was an awareness that if I didn't leave now, I wouldn't be able to do it later. Acquaintances did not believe in such a scenario and completely did not want to notice the danger. And the paradox is that those who said, "I'll be here. I'm not going anywhere," left. And I, even though I was considering such an option, stayed. Instead of a "state of emergency," there was a full-scale invasion. Martial law was introduced. In the first days of the invasion, I saw a request for help in the group of a well-known exchange. If I am not mistaken, contacts of volunteers and consultation regarding the departure of people with disabilities were needed. I shared contacts and information... Later this person gave my contact to someone else. And more... That's how "word of mouth" worked. Strangers wrote to me again and again with one or another question. Most of them were on the road, where communication was poor. They often drove "blindly," not knowing that this or that road had been shelled... And that it was dangerous to drive there. I monitored information and coordinated their actions. I warned about the danger. I told them where to stay in one or another city and where to get medicine or other help. Several weeks passed like this. In my free time, I went out to clear my head and saw massive car streams. Everyone drove toward the border, where they lined up in kilometre-long queues. There were cases when the police (so as not to queue) accompanied "cool" cars. At the customs offices, "prices" for departure were increasing. And millions of people witnessed corruption schemes. Specific names, dates, amounts, checkpoints... You can't hide a needle in a bag. However, the authorities pretended that the problem did not exist. I also pretended there was no problem when the operation against the "Wagners" was foiled from the president's office. And when the Crimean direction was demined, followed by the occupation of the Kherson region and Zaporizhzia region... There were narratives from the Internet, TVs, and every iron that the war would soon end... Journalists and other "experts" discussed the reparations that Russia would pay. Without a shadow of common sense, they shared the skin of an unkilled bear on live broadcasts. Before and during the war, people were deliberately and purposefully misinformed. And problems for the sake of appearance began to be "struggled" already when they became widely publicized. I was disgusted by some representatives of the system. From double standards, corruption and embezzlement, which did not disappear, but even increased in the conditions of war. I returned to thoughts of leaving again. However... I was impressed by the women. Women and children in my city. While hundreds of thousands of men fled abroad - they wove camouflage nets and made "Molotov cocktails" and "Bandera smoothies," preparing to meet the enemy, who could strike from the side of our region. After that, I went into the military... But I couldn't get into the army. I tried to take a "relationship," but combat units were staffed by those who served and had combat experience. I did not fall into this category. I no longer wanted to coordinate the actions of the settlers. I felt like I wasn't doing enough. To not waste time, I went to combat training, and medical courses held free of charge in [INSTITUTION] in a nearby city. I refreshed my memory and learned a lot. And a little later, rockets flew into our city for the first time. I woke up to the explosion... My house was shaking, and my first thought was, "earthquake." Then, in a second, he remembered that it was a war. I understood that the explosions... I understood that if I heard them, then I was still alive... The editor shows that I am writing words, and I am not sure that anyone will be interested in reading a vast "canvas." The story of how this year passed for me, in terms of volume, would take up a small book. And yet, my attitude to the war (to this and any other) can be summed up in a few lines. War is fear, pain, death and suffering. Each side always believes it stands for the "truth" and the "good cause." Only the truth and everyone has their affairs. Those in power always start wars. But soldiers pay with their lives for their desires and ambitions. And peaceful people who just wanted to live. There can be no excuses for war. War is the maximum concentration of evil, which always tries to pass itself off as light. Війна не застала мене зненацька. Передчуття "великої війни" виникло задовго до повномасштабного вторгнення. Багато що вказувало на те, що вона буде. Коли росія та білорусь оголосили про створення так званих "союзних держав" зі спільними кордонами, органами влади та інфраструктурою, у мене виникло відчуття, що ми опинилися в кліщах, з трьох сторін оточені ворогом. Конфлікт, який виник між путіним та лукашенко, зійшов на нівець, після того як "старший брат" допоміг білорусі розібратися з протестами.. Захід не признав результати виборів і мені стало зрозуміло, що тепер так званий "бацька" до упору буде союзником путіна. Інших впливових друзів у нього не залишилось і той єдиний міг гарантувати йому збереження влади. Потім все частіше та частіше лунали попередження з заходу. Про те, що наближається війна і Україні потрібно готуватися. Проте влада робила вигляд, що проблеми не існує. Більше того - переконувала у цьому громадян. Потім було признання путіним так званих "днр" та "лнр". Все частіше фігурувала інформація, що скоро росія їх "приєднає". Слідуючи логіці, це неминуче переросло б в повномасштабну війну. Їх система не придумує нових причин, щоб почати воєнні конфлікти. Грузія, Молдова, Україна... Наративи про захист російськомовного населення. І завуальований тип ведення війни. В Грузії так звана "операция по принуждению к миру", в Україні "специальная военная операция". За вісім років до цього висадка "зелёных человечков" без знаків розрізнення. І гібридна війна на сході. Перед вторгненням, коли було оголошено, що буде введений надзвичайний стан, я остаточно переконався, що скоро "щось" буде. Почав розглядати варіанти виїзду. Було усвідомлення, що якщо не виїду зараз, то потім вже не вдасться. Знайомі не вірили в такий сценарій та в упор не хотіли помічати небезпеки. І парадокс в тому, що ті, хто казав "та я буду тут, нікуди їхати не збираюсь" – виїхали. А я, при тому, що такий варіант розглядав – залишився. Замість "надзвичайного стану" настало повномасштабне вторгнення. Ввели воєнний стан. В перші дні вторгнення в группі відомої біржі я побачив прохання про допомогу. Якщо не помиляюсь, потрібні були контакти волонтерів та консультація з приводу виїзду людей з інвалідністю. Я поділився контактами та інформацією.. Згодом ця людина дала мій контакт ще комусь. І ще.. Так запрацювало "сарафанне радіо". Мені знову та знову писали незнайомі люди з тими чи іншими питаннями. Більшість з них були в дорозі, де зв'язок був поганий. Часто вони їхали "всліпу" не знаючи, що ту чи іншу трасу почали обстрілювати.. І що їхати там небезпечно. Я відстежував інформацію та координував їхні дії. Попереджав про небезпеку. Повідомляв, де в тому чи іншому місті можна зупинитись. Де отримати ліки чи іншу допомогу. Так пройшло декілька тижнів. У вільний час я виходив провітрити голову, і бачив величезні потоки машин. Всі їхали в напрямку кордону, де вибудовувались в кілометрові черги. Траплялись випадки, що поліція (щоб без черги) супроводжувала "круті" автомобілі. На митницях росли "такси" за виїзд. І мільйони людей ставали свідками корупційних схем. Конкретні імена, дати, суми, пункти пропуску.. Шила в мішку не заховаєш. Проте влада робила вигляд, що проблеми не існує. Так само робила вигляд, що не існує проблеми, коли з офісу президента зірвали операцію по "вагнерівцям". І коли розмінували кримський напрямок, за яким послідувала окупація Херсонщини та Запоріжжя.. З інтернету, телевізорів та кожної праски лунали наративи, що скоро війна скінчиться.. Журналісти з черговими "експертами" на всю обговорювали репарації, які росія платитиме. Без тіні здорового глузду вони в прямих ефірах ділили шкуру невбитого ведмедя. І до початку війни і під час людей свідомо та ціленаправлено дезінформували. А з проблемами, для вигляду, починали "боротися" вже тоді, коли вони набували широкого розголосу.. Мені було бридко від деяких представників системи. Від подвійних стандартів, корупції та розкрадань, які не зникли, а навіть збільшились в умовах війни.. Я знову повернувся до думок про виїзд. Проте.. Мене вразили жінки. Жінки та діти у моєму місті. Поки сотні тисяч чоловіків втікали за кордон - вони плели маскувальні сітки та робили "молотови" і "бандерсмузі", готуючись зустрічати ворога, котрий міг вдарити зі сторони нашої області. Після цього я пішов у військомат.. Та потрапити до війська не вдалося. Спробував взяти "відношення", проте бойові частини комплектувалися тими, хто служив та мав бойовий досвід. В цю категорію я не потрапляв. Координувати дії переселенців мені більше не хотілося. Я відчував, що роблю недостатньо. Щоб не втрачати час, пішов на курси бойової підготовки та медицини, які безкоштовно проводили у [ІНСТИТУЦІЯ], в сусідньому місті. Щось освіжив в пам'яті та дізнався багато нового.. А через трохи, у наше місто, вперше прилетіли ракети. Я прокинувся від вибуху.. Мій будинок трясло і першою думкою було "землетрус". Потім, за секунду, згадав, що війна. Зрозумів, що вибухи.. Зрозумів, що раз їх чую, значить ще живий.. Редактор показує, що я пишу слово, і я не впевнений що комусь буде цікаво читати величезне "полотно".. Історія про те, як для мене пройшов цей рік, по об'єму, потягнула б на невелику книгу. І все ж моє відношення до війни (до цієї та до будь-якої іншої) може поміститись у декілька рядків.. Війна це страх, біль, смерть і страждання. Кожна сторона завжди вірить, що стоїть за "правду" і за "хорошу справу". Тільки правда та справи у кожного свої. Війни завжди розв'язують ті, хто має владу. Та за їх бажання та амбіції життями платять солдати. І мирні люди, які просто хотіли жити. Війні не може бути виправдань. Війна - це максимальна концентрація зла, яка завжди намагається видати себе за світло. Location 50.7472, 25.3254 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1497 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1497 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/fb7abc46a0883f81961e97afd42ce566.pdf?Expires=1792627200&Signature=wMHmsVaOW6PW-oiLT3gxYP0-C0eJt1AKV4U1ni5obZKLRurMpIOwUJIzFjoHbe%7E0zly3gh1JCYGXCFSQ3bsuYDsgc5utSvJpLLYhwRYQpaNZc26qkcfpij46fuWLZpradaqf28pzt%7EJo3%7EW4I%7EklyvHH-oLsQQhG-uJVfLYoevUD1miF3IojFpztwhNeK-vbEbo%7EnZEq8tygKMPpuLwiF76rSUNL71-5Mf9ZJISYNstkZl43VLS%7E3yCzO6ImCoCeY3o%7ELg-kC9dSb42Xbmv7VSxct74KQ2-fhByfNFFXN46Zlq8zCQfmlTgKAkk4pyLemRieJ8MkcD%7ETET%7EQpL5X5Q__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM a891b6097b5cf5ed084d741881778124 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 38 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Volyn region Волинська Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2023-02-25 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Winter 2023 Зима War Testimony / Досвід війни I woke up very early on the twenty-fourth of February: the thought that a state of emergency had been introduced in Ukraine kept me awake the day before. Immediately turned on the laptop to find out what was happening in the country and the world. After reading the message that martial law was introduced in Ukraine, I jumped out of bed, walked around the room and went to the kitchen to drink water. I went online again and started reading all the news. And they wrote there that Russian troops were already on the territory of Ukraine. I woke up my relatives. Everyone was confused. I didn't know if I had to go to work or if it didn't matter; would there be a salary at the end of the month or the last funds I had? I asked myself what would happen next and how I should live. I could not concentrate at work. I looked at the news feed every half hour. It was scary that I could lose everything I had in a few days. The night from the twenty-fourth of February to the twenty-fifth was the most terrifying for me. I couldn't sleep for a minute because traffic was driving all night on the highway near which I live: our military equipment was moving towards the Belarusian border, and cars were moving towards [CITY]. I understood that people were going to the vicinity of the western border. The next day, young and older men decided to stand guard at all entrances and exits from the village and not let strangers in so that fellow villagers would feel safe. Checkpoints were built over the weekend. They poured sand into bags and laid out walls one and a half or two meters high, behind which the guards could hide if the Russian military came. I remember how I injured my hand when welding anti-tank hedgehogs, which we believed would be able to stop the enemy's equipment at least for a while. People carried all kinds of sharp objects and thus blocked the roads. Men were on duty both during the day and at night to ensure that women and children felt safe. I will never forget how they collected champagne bottles all over the village to make hot mixes, which we called Bandera smoothies. Making such cocktails was a new experience for me. A few days after the start of the war, the headman of the village asked for help in setting up a shelter where people could stay during air raids. A second exit was made, water was brought in, and benches were installed. And then the war became a part of my life. The war changed my outlook. I saw how beautiful the sky was above me. I heard the birds singing happily and finally realized how beautiful the world around me was. Прокинувся двадцять четвертого лютого дуже рано: не давала спати думка про те, що напередодні в Україні було введено надзвичайний стан. Відразу включив ноутбук, щоб дізнатися, що відбувається в країні та світі. Прочитавши повідомлення про те, що в Україні запроваджено воєнний стан, я зіскочив з ліжка, походив по кімнаті та пішов на кухню випити води. Знову зайшов в Інтернет і став читати усі новини. А писали там, що російські війська уже на території України. Розбудив своїх рідних. Усі були збентежені. Не знав, чи потрібно іти на роботу, чи вже це не має значення; чи буде в кінці місяця заробітна плата, чи ті кошти, які були в мене, останні. Сам себе запитував, що буде далі і як я маю жити. На роботі не міг зосередитися, щопівгодини переглядав стрічку з новинами. Лякало те, що все, що я маю, можу втратити за кілька днів. Ніч з двадцять четвертого лютого на двадцять п'яте була для мене найстрашнішою. Я не міг заснути ні на хвилину, бо по трасі, біля якої я живу, всю ніч їхав транспорт: в сторону білоруського кордону наша військова техніка, в сторону [МІСТО] рухалися легкові машини. Я розумів, що люди їдуть поблище західного кордону. На наступний день і молоді хлопці, і старші чоловіки вирішили на усіх в'їздах та виїздах з села чергувати та не впускати чужих людей, щоб односельчани почувалися в безпеці. На вихідних будували блокпости. Насипали в мішки пісок та викладали стіни заввишки півтора чи два метри, за якими можна було б заховатися черговим, якби наступали російські військові. Пам'ятаю, як травмував руку, коли зварювали протитанкові їжаки, які ми вірили зможуть зупинити ворожу техніку хоч на деякий час. Люди зносили усілякі гострі предмети і таким чином блокували дороги. І вдень, і вночі чоловіки несли службу, щоб жінкам і дітям було безпечно почуватися. Не забуду, як по всьому селі збирали пляшки з під шампанського, щоб зробити гарячі суміші, які ми називали бандерівськими смузі. Виготовлення таких коктейлів було для мене новим досвідом. Через декілька днів від початку війни староста села попросила допомогти облаштувати укриття, де могли б люди перебувати під час повітряних тривог. Зробили другий вихід, підвели воду, поставили лавки. А далі війна стала частиною мого буття. Вона змінила мій світогляд. Я побачив, яке гарне небо наді мною, я почув, як весело співають пташки, я врешті зрозумів, який прекрасний світ навколо мене. Location 50.7472, 25.3254 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1495 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1495 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/7922dd4c21052f0d9c94dfa992e716fe.pdf?Expires=1792627200&Signature=Q%7E2ZKFVF4UHxtuRFmyiVJvkHbsMlo-LNK2XViFaPCwoKVQWHyMO7fSj5tC67cBEccLxFqDp7gWJIc7aTRFt9-qllKIjXsYFWuBh1zgAZhiMOHwIvO-UPqltFRRKX1SqBQ0TdOpkeN%7EncyKLhl%7EZZRHuflMFCT9rEIBDwSV8Zqq49zjRfQIBoaJbAGhEwjY1uK7wSh5IbSA-F%7E-gun9xEkWO1Ovs8TmBOWroLp3leJ59tr1JnOMveppGZLROYy9417BaHNkn7In89T1I0wjsOKm171E0GcwwKtJQ1%7EdnOmHgjwKdBABMuQV15K8RvWE2aBsU9b%7EPcSaaeYgTy8hur%7EQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 329511c0b40676b318b1588dd17c339f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 55 Age Range / Віковий діапазон 51-55 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Volyn region Волинська Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Hold a degree є науковий ступінь Date of Testimony / Дата опитування 2023-02-14 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Winter 2023 Зима War Testimony / Досвід війни On February , , from my apartment balcony, I heard and saw explosions at the military cemetery of our city. On the first day of the war, my family and I moved to a country house in the countryside and continued to live there permanently. They came to the city to study and work. It was relatively quiet outside the city. Although explosions at the oil depot could be heard, it was seen burning. There was a desire to watch the news feed constantly. At the suggestion of friends, they began to spread information about the war on the territory of Russia (for example, they made specific reviews in museums and restaurants). Then there was the feeling of needing to rally. And with colleagues, they started collecting humanitarian aid: clothes and food. Later, he started working as a volunteer in the psychological headquarters, providing psychological support to temporarily resettled citizens from the places of hostilities. In addition to the main place of work, I am still engaged in this volunteer activity. Based on this, he concluded that in such difficult periods, it is necessary to involve oneself as much as possible in any helpful activity. лютого року я із балкону своєї квартири чув і бачив вибухи на військовому литовищі нашого міста. На перший день війни війни ми із сім'єю переїхали на дачу у заміську зону і там далі проживали на постійній основі. На навчання і роботу приїжджали до міста. За містом було відносно спокійно. Хоча було чути вибухи на нафтобазі і було видно, як вона палає.Було бажання постійно переглядати стрічку новин. За пропозицією друзів розпочали поширювати інформацію про війну на теренах росії (наприклад, робили специфічні відгуки у музеях, ресторанах). Далі було відчуття необхідності згуртовуватися. І з колегами розпочали збір гуманітарної допомоги: одяг, продукти харчування. Пізніше розпочав працювати волонтером у психологічному штабі, надаючи психологічну підтримку тимчасово переселеним громадянам із місць бойових дій. Крім основного місця роботи цією волонтерською діяльністю займаюсь і по теперішній час. На основі цього зробив висновок, що у такі складні періоди необхідно максимально себе залучати у будь-які види корисної діяльності. Location 50.7472, 25.3254 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1482 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1482 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/c351ef6d558dee8fffca5c34d2214e44.pdf?Expires=1792627200&Signature=kkUMsUmvF1vuBMGvLW-vrJSZnrnTGz2XsZBc-iepheTkiBhW7JSUxO%7E%7E07KlzzJiDKjKRkofkM2CupTsY2cdTDFAfpGE0Ljq%7Eefbi7Oma%7EY1hFTyItPXO21ufPjS%7EG1lxlRZBpXQhd2jQvRjB2jsZsPxelAXQuKdwSPTWjzTXPAQjbvwVfKTHrSh5ZwnLfP%7EHOIh0Q-NVWt0MKiVOIqT1cQUyoM1zTCghGEgieJxItJoPsWmjFdX%7EcZXyvzR3N%7EBAQmQAqQUQWTDBhQAZ163origDjCYCxx6Lxruj3aqfPi9-%7EhRngELKJnc2qyy9nLcmg9JrzpoQL96tPtzYuVNXg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM d68ed2f699ef345a67e3c2dbe600671f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 34 Age Range / Віковий діапазон 31-35 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Mykolaiv region Миколаївська Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2023-02-01 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2023 Winter 2023 Зима War Testimony / Досвід війни Good afternoon. I would never have believed that Russia would attack us! But. I am the father of four children. It so happened that when the enemies approached [CITY], I had to send my wife and children to western Ukraine. We had no money and no desire to leave our homeland. Although I could not join the army, I went to the territorial defence. After the blows in the west, I was terrified for my children and wife. Divorce, family and threats to their life are the most terrible things on earth. I believe in our victory! Ukraine will win! Добрий день. Я ніколи не повірив би, що Росія нападе на нас! Але. Я батько чотирьох дітей) Так склалося, що коли вороги підійшли до [МІСТО], я змушений був відправити дружину з дітьми на західну Україну. Грошей та бажання залишати батьківщину у нас не було. Хоча я й міг не йти до армії, але я пішов сам, до тероборони. Після ударів по західній мені було дуже страшно за дітей та дружину. Розлучення, з сім'єю та загроза їхньому життю – це найжахливіші речі на землі. Вірю в нашу перемогу! Україна переможе! Location 46.9750, 31.9946 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1479 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1479 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/7b69bd1bd67ce73c28bec074c7333fab.pdf?Expires=1792627200&Signature=AoWmWy4%7EW2Lu9HNBydwJ5aDP9TRpmjw-VZEQQqat1AioE2QpRuCtgXNr4-MrpQOXjNwwr8iBALfLziyaA9WTVOPwnpa7yHw8A2w4KfZEPJx-4zoXYtuJnw3utQfeNcFLpmWUjzuqhFPcgmqYrxXr2HUqjs9Nq%7EfzRl4I9p1OHNC6RISWZi3KgYHFDQph0DV60EeqzeDITDWTCZ83WZMX771XGP5%7Eyb696-XpJqzmcSZXLpuJ1RadYOz1QJF6e9MT3ywbEQLaB7HvWVf8VpvHb-vztJQ7FPyKY6GTKB3K6eVFkTUU2XhECR2OrgvWhMWYcJ-yDva-2z6mY3py9t6QzQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 654a3b4136acb55453364e080c18bf36 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Lviv region Львівська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-08 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Good afternoon; we are from Ukraine. We Ukrainians are a solid and unbeatable nation, but because of such animals and orcs, many innocent and good people suffer. And my large family and I fell into this category of people; we were forced to leave our native motherland; it was not easy and challenging because you go abroad and leave many people close to you and do not know if you will see them; it is unfortunate for all Ukrainians who are forced to leave their homes. I went abroad on March , , with my family dad, mom, younger brother, grandma, grandpa, etc. I also currently have a wife, her name is [NAME], and recently she gave me a beautiful son, whom we named [NAME]; he was born on September , on Peace Day. It is challenging to adapt to a new society and also to the rules that we have to follow in this country. If someone had told me a year ago that I would be abroad with my family, I would have laughed and said this would never happen. My wife says every time how much I want to go to Ukraine with my friends, I look at her and I want to cry; it is tough on my soul to realize that I cannot physically help my country here; I support my with his friends and friends who are fighting there on the front lines, I will not be afraid of this word, they are fooling those orcs. Now soon, I will go to courses to learn the German language, although I don't really want to; in a foreign country without a language, it is the same as being without legs and arms. I hope that soon this bloodshed will end, and there will be peace and a clear sky above our heads, and we will be able to return to our native motherland, beautiful Ukraine. During this year, my life changed dramatically; on the one hand, I am glad that I became a father, but on the other hand, I am not happy my son will not grow up in his native land. I am sure that soon it will all be over, and we will all be able to return home to our native homes and be happy to raise our little son in peace. God will hear the prayers of weeping mothers and all people. Ukraine will be fine; together, we are strong, and we are on our way to victory. We are unbreakable, and no one will ever break us. GLORY TO UKRAINE...! Доброго дня ми з України. Ми українці сильна нація і незламна, але через таких тварин, орків страждає багато не винних і добрих людей. І в цю категорію людей потрапив я і моя велика сім'я, ми були змушені покінути свою рідну неньку, це було не просто і дуже тяжко, оскільки ти виїжджаєш за кордон і покидаєш багато близьких для тебе людей і не знати, чи ти їх побачиш, це дуже сумно для всіх українців, які змушені покинути домівку. Я виїхав за кордон березня року зі своєю сім'єю тато, мама, менший братик, бабуся, дідусь тощо. Також в мене вже є на даний момент дружина її звати [ІМ'Я] і недавно вона подарувала мені прекрасного сина, якого ми назвали [ІМ'Я], він народився вересня на день миру. Дуже тяжко пристосуватися до нового суспільства і також до правил, які маємо виконувати в цій країні. Хтось б сказав мені рік назад, що я буду за кордоном зі своєю сім'єю, я б посміявся, сказав, ніколи такому не бувати. Моя дружина кожен раз каже, як я хочу на Україну до своїх подруг і друзів, я дивлюся на неї і самому аж хочеться плакати, мені дуже тяжко на душі і усвідомлювати те, що я тут фізично не можу допомогти своїй країні, я підтримую своє зі своїми друзями і друзями, які воюють там на передовій, не побоюсь цього слова, хуярять тих орків. Зараз скоро я буду йти на курси вивчати німецьку мову, хоча мені це не дуже хочеться, але в чужій країні без мови це те саме, що ти без ніг і без рук. Надіюся, скоро закінчиться це кровопролиття і буде мир і чисте небо над нашим головами і ми зможемо повернутися на нашу рідну неньку, прекрасну Україну. За цей рік в мене життя помінялося кардинально з одного боку я радий, що я став татом, але й з другого боку я не радий, мій син буде підростати не на свої рідній землі. Я впевнений, що скоро це все закінчиться і ми всі зможемо вернутися додому, в свої рідні домівки і буде раді щасливі в мирі вирощувати маленького синочка. Бог почує молитви плачучих матерів і всіх людей. Україна все буде, разом ми сильні і йдемо до перемоги. Ми незламні і ніхто ніколи нас не зламає. СЛАВА УКРАЇНІ...! Location 49.8397, 24.0297 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1472 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1472 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/e33fb25f0ce5595e66c9e08e2c057224.pdf?Expires=1792627200&Signature=dOCTQ477dMWGGUl7QLBbTUNV8VBIYAtGKefttUR00qD8-%7E0Qn2OdtvQUnj%7EfG3JDSBnGj-X0BeCfRwiMO2xm2cmONCvJrznQhSXl4B9TtDEWtp7cCo%7EnRAUYuIrbfyOdZ15TZck521F7s53zzocJs5kaiv03d0KcP2W%7E-%7EJtu2XeP-1aWmOcsjWFm6f%7EhodZU6QQSC3r1IsGPXJhnW985QYMMD8dov4al81kr%7EEOCa5zWg6ahPjB0qKXM8LWU1qjL8nbD5r34RbEvjaBInp2ZH1hvVw6hyYCg84tTfMiXK7yaseARbt6tVolAdhuMdh5FBsY6HR6VilUm8mjKt1HWQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 798ded9a56d77277e15c467b328ba12a Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Ternopil region Тернопільська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-07 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни I was involved in the local, territorial defence as soon as the war started. I was standing at a checkpoint through which people could go to [CITY] and then abroad. Saw many convoys of buses with children. Some people were inadequate and probably did not quite understand what was happening. I live near [CITY]; it's mostly quiet here; the air defence works very well, so there are no intense worries. The war strongly impacted my studies, constant changes in the form of education, sometimes face-to-face, then online, and frequent air strikes that stopped my studies. However, thank God, here we have not yet felt what war is. There were many temporarily resettled persons, most of them from Kyiv, who had already returned to their homes. Other people bought housing and live here. There are several men from the family at the front in [CITY]. Recently, they were on rotation for several days. They say that the people in Kherson are good; they let you spend the night in their houses, wash up, and eat. And there are no more Ukrainians in Donetsk and Luhansk; the people are Russified. There are four fallen heroes in the community. One in particular from my village. Today, the police stood on the road and stopped all the cars; most likely, they handed out "summons." We believe in Ukraine, we believe in the Armed Forces, we will win. Як тільки почалася війна, був задіяний у місцевій тро. Стояв на блокпості який через який люди їхати до [МІСТО], а далі закордон. Бачив багато колон автобусів з дітьми. Бували люди не дуже адекватні, які напевне не зовсім розуміли що відбувається. Живу біля [МІСТО], тут переважно спокійно ппо працює дуже добре, тому сильних переживань немає. Сильно війна вплинула на моє навчання, постійні зміни форми навчанням, то очно, то онлайн, часті повітряні тривоги які зупиняють навчання. Проте дякувати Богу, тут ми ще не відчули що таке війна. Було багато тимчасово переселених осіб, більшість з Києва які уже повернулись в свої будинки. Інші люди купили житло і живуть тут. З родини є декілька чоловіків на фронті, в [МІСТО]. Недавно були на ротації декілька днів. Кажуть, що на Херсоні люди хороші, дають переночувати в будинках, помитись, їсти. А на Донецьку і Луганську українського там вже немає, люди русифіковані. В громаді є чотири загиблих героїв. Один зокрема з мого села. Сьогодні поліція стояла на дорозі і зупиняла усі автомобілі, швидше всього "повістки" вручали. Віримо в Україну, віримо в зсу, ми переможемо. Location 49.5535, 25.5948 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1469 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1469 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/ceae840678bb62c4aa1da51d091af107.pdf?Expires=1792627200&Signature=VNoBmDvIsFNkYWKiY7eQXJRRycnWpG5QidYKnxGiJ96tz9USj-TDuvwOsVdyteXAylB2VZRxx41mRFElMQeNoeedaiAnoTraQgukdDDN6GGTiFz5Jy-9krEkMuqQlwHCOAxafOIb%7ENFBUPYdmGXsS1YmRfOYbV1ZaxwvxmiyMDacBb8jEJGyFW8Hlw9hQwZ4RWEJ3dRcX64mGvL5nDm-%7Ejg%7ES1scnkV-5YfMX8NLB%7E0VxQ9nhhoXf89WK7E5v1isznzu1WMGzBOzMqH8CPJwt-kRbRzOxDhRnpApQTnmvTPGitLKg8i4D-H5AbRc0UEaVc7TA%7EupHoTeedAWZ8-Qew__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 102c8876486d04ad5df21b4b0b8e9f60 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Volyn region Волинська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-07 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Then, on February , I woke up around a.m. from disturbing dreams and not feeling well. My chest felt strangely cold as if I was sick. That day I had to go to a briefing about the declaration of a state of emergency (as planned the day before), so I was a little angry with myself because the symptoms were similar to the early symptoms of "covid," which I had suffered a year earlier. In such a kind of half-asleep, not understanding what was happening to me, I tossed and turned in bed until, at o'clock, the editor called me and informed me that the war had begun. At that time, there were already many fakes about the Russian landing in [CITY] and the introduction of troops into [CITY], which only increased the morning anxiety. The peak was, of course, the sound of either an explosion in [CITY] or a rocket or plane breaking the sound barrier. However, it was loud enough to make the windows in my room shake menacingly. I then packed some things in case I had to go to the shelter for a long time and made silly jokes while tidying up the kitchen and running to the shower. Obviously, everyone experiences stress in their own way. But quickly came first apathy and then calmness. But we are not a victorious country, and we can do anything; victory is ours. Glory to Ukraine! Тоді, лютого, я прокинувся близько -ї ранку від тривожних снів і поганого самопочуття. В грудях був дивний холод, ніби я захворів. Того дня я мав їхати на брифінг щодо оголошення (як планувалося напередодні) надзвичайного стану, тому дещо сам на себе розізлився, адже симптоми були схожі на ранні симптоми “ковіду”, який я переніс роком раніше. В такому-от напівсні, не розуміючи, що зі мною відбувається, я прокрутився у ліжку, аж поки о -ій мені не подзвонила редакторка і не повідомила, що почалась війна. Тоді вже гуляло багато фейків про російський десант в [МІСТО] та введення військ у [МІСТО], що лише посилювало вранішню тривогу. Піком став, звісно, звук чи то вибуху в [МІСТО], чи то подолання ракетою чи літаком звукового бар’єра. Однаково, було достатньо голосно, аби вікна в моїй кімнаті загрозливо затремтіли. Я тоді зібрав деякі речі, якщо доведеться йти в укриття надовго, та віджартовувався дурними жартами, наводячи лад на кухні та бігаючи до душу. Вочевидь, у всіх стрес переживається по-своєму. Але швидко прийшли спочатку апатія, а потім – заспокоєння. Але ми не переможна країна та все зможемо, перемога за нами. Слава Україні! Location 50.7472, 25.3254 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1451 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1451 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/f7280163dfab57bd7229b0eb95d6224b.pdf?Expires=1792627200&Signature=Ih0OY8ann7F14Q0EFCdu5qZYi6Dbrm-Xr7JWM5c%7E0uIgbrVkGl9oaC%7E6THLBsapZ0jV6aYfk87jv11LJl0QRe1oiYUuMeN3QRyr1imjjEtgYLBbGxWg0G47SY7xeD5uMcVsfVq6-4co0mSp%7ERqENavKUAXtMYb%7E98o5Ly-Aoba9o6jxG-T8y44SVlG2weT5YODN6SA7v75cfN3qGkq8iw7iaaqmMUyz3dK1RjOV4W7iHBu0RdO3lEwTb5tLjpoF69XqRsBlhdM5IQjiL%7EU7XGgAh2USjb6MKCvtIIt4Di2fR1QpIGwXEx0rbYs-Jv-bHQKw1sLiE9JM0L-Gouz7FMg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM eb926d2cc5d3f39f43cd6f6378ab5c4e Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 30 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Ternopil region Тернопільська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни My attitude towards life changed completely during the war in Ukraine. After all, we are now fighting for life and our native Motherland. Everyone is on their own front: someone is fighting, someone is working, someone is volunteering, but we are all one big family with one goal - to expel the enemies from our native land. At the same time, war is a difficult test. Nevertheless, I want to believe that every citizen and patriot of Ukraine will be able to win, both physically and psychologically. None of us will live the full life we had before February , . But I am sure that we have all changed and rallied for our joint victory. Our values now are entirely different than they were before the war. Everything will be Ukraine! У мене повністю змінилось відношення до життя під час війни в Україні. Адже, зараз кожен з нас бореться за життя та рідну Батьківщину. Кожен на своєму фронті: хтось воює, хтось працює, хтось займається волонтерством, але всі ми - одна велика родина, яка має одну мету - вигнати ворогів з нашої рідної Землі. Водночас, війна - це важке випробування. Та все ж, хочеться вірити в те, що кожен громадянин і патріот України зможе вибороти перемогу, як на фізичному, так і на психологічному рівні. Вже ніхто з нас не буде жити таким повноцінним життям, яке було до лютого року. Але я впевнений, що всі ми змінились, згуртувались для спільної нашої перемоги. Цінності наші тепер зовсім інші, ніж були до війни. Все буде Україна! Location 49.5535, 25.5948 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1450 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1450 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/614cc4c10ceba489bb55b8037d03c971.pdf?Expires=1792627200&Signature=EfN0--7oKF-KieJyE0D7z7Sgil3Q%7EPtMPTPuk5fxekYTA904AI-xfK5P54%7EdBc49ls3PM00anRyMpbDQURIyjP4NKsIm%7Er0OOqQTXl146bUsdk8czgmfqw6AoYX4IERFx98zEKtmXx7tvUhEjr7oT94GQJTCAMaHkOPJX8SECEkob8PyAA3ChZPKRIzUlmuExLUt%7EJKu8H7-QooSog6AfCOte01FGLSG8XNmFXdnkgD2JF5br7vfQX5FiGEw9eaGeGDt9n9YwCNXX6yVh1HcJzYbgXA0kHlysVAgsM7wIhXJyGS%7EV9DOoqf4I2-IKc4AN61%7EgHYhA6LTwRCvwq58cQ__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 5bc44b111206ec498f0dab5c17b1aac0 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 22 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Luhansk region Луганська область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни I lost my home, then my mother got sick, it was challenging for me and my mother to find a job to pay for the apartment and food, and I started having problems with my studies. Я втратив свій дім, потім почалась у матері хвороба, дуже тяжко знайти роботу мені та матері, щоб платити за квартиру та їжу, почалися проблеми з навчанням Location 48.5740, 39.3078 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1448 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1448 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/cb438ec8cdf6386549abcac4678ea7f0.pdf?Expires=1792627200&Signature=pUPPOyLwgY6aOO5X2PRmlZX31ZEWS1-y0rxw276UoToDMxUK8qH-0o6pSgzsHBrTB6uILJUKF5NroTQmGP2-Gd9TCJR-wle0BJgW%7EPOXyEuxkS5%7EIqeyPFhq1QPb9E8TW6XLUdHa-aOUKYWiJFNd7jH5P3ENyp3lJeo4E-%7E7TRSKDeeqaLuFZC-u28fmlsXA3cpU2-a9LdDH3E7S0RTyo74v4rUz7MwhSMDIBaenC6WiDtNjQDwgrj17i%7EUcvINr0AC06uyWjB-Hq5scFb08rXsFsFUnaIArabp3qpe8DlTYAmkIbGRFQoHPAI6lbRoutyjk3GiUDW5F%7EF%7EYhGQuWA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 3c93b783f92fb86fe122dd4a9b0a23c7 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 30 Age Range / Віковий діапазон 26-30 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Kyiv region Київська область Occupation Status / Окупованість територій Deoccupied (as of the time of writing) Деокуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-06 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни When it all started on February , I heard explosions around o'clock and realized what had started. That day I went to work and heard another deafening explosion at . . Then I just wanted to go to defend my homeland. I need was to send relatives to a safe place. It worked for me, and I immediately went to the military enlistment office. The next day I was already packing. Now I have already spent months in the army; I am happy that we are a strong nation and are giving a decent resistance to the invaders!!! I'm sure we'll win, but I wish it were a lighter price. But we will definitely win because we are Ukrainians. Glory to Ukraine, Ukraine above all!!!! Thank you for the opportunity to express my own opinion and share my own experience. Коли усе почалося лютого, я чув вибухи десь о годині, і зрозумів що почалося, у той день я поїхав на работу і чув ще один дуже гучний вибух о . . Потім я лише хотів піти захищати рідну землю, і мені потрібно було відправити рідних у безпечне місце. У меня це вийшло і одразу я пішов у военкомат. На наступний день я вже збирав речі. Зараз я вже провів у армії місяців, я дуже радію, що ми сильна нація і даємо гідний відпір окупантам!!! Я впевнений, що ми переможемо, але хотілося, щоб це було легшою ціною. Але ми обов'язково переможемо, бо ми українці. Слава України, Україна понад усе!!!! Дякую ,за можливість висловити свою думку і поділитися своїм досвідом Location 50.4501, 30.5234 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1447 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1447 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/78a3f8bdb273879ee1f253206c2d05d1.pdf?Expires=1792627200&Signature=hlvmNHMv8RYlEpkAyns5d2jVxPFf%7EsNM9IP7mN74eUdHpZ7DSlSdjmHvkjB6RDKVe7zNMul5lR%7ES5W3aiL5qG31ZrNWKHFQWIl2MPhfWpDsZJFLwidljNWc6TSxDeC%7EI4PAe5S3SAVdBL8EYXq2ReptTaNpz9QJDkeBzTttlgW5VCwL905Qz4cR%7EFNEyeEB9fePNbPN4TrD8JzW8SbGIO8qzlc1nbp8Wq-dy7g4n65C1p6X5Je8eGXuprA95YYxb9BPUNt1Hqf%7Ew1dXsymxLE%7EJk%7EU0LEF5JMRZDV3K48%7EjOPJ126vDL0j3RX24UbCFMj2Ip%7E9zfbe9Wi6ZQ2cQHNw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 6166e6623253dd05a48cf727b46b4358 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Volyn region Волинська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Russia's war against Ukraine instantly fundamentally changed the lives of Ukrainian youth. Many young men and women join to the army to repel the aggressor, join the ranks of the Terrodefense and volunteer. I never thought about how the war changed my life. But my parents claim that it all started in one day. Війна Росії проти України вмить докорінно змінила життя української молоді. Багато юнаків і дівчат йдуть до війська, щоб давати відсіч агресору, долучаються до лав тероборони та займаються волонтерством. Я ніколи не замислювався над тим, як війна змінила моє життя. Але мої батьки стверджують, що все почалося в один день. Location 50.7472, 25.3254 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1443 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1443 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/e8b54faf2208f35968c5f04c7c145e97.pdf?Expires=1792627200&Signature=uswxG4XOq744Xx86bA9urD9%7EEy-X5UJCT4TND8O0h0GPDgsoi1K2ytnJkyh4hmxg7WyhVFyhvi%7EgBjmOp8bqTkHBhTkDC5-667WXeaPCivJnMMpD%7EB%7EeBZyH835EhSrPy9yG%7EX4gBHrsqEhw2zhalXCEddvvXaN%7ESqz4rgVm2sodDNSv4JzNGdqxRviL2q-O4EBXRsHIEchN-XAT3kxe8ahSSJLj5vbbCb3ROHTPLW%7EGpSFaNtUWY8MdDnh2xIvg2cxoULF1v7RVb5AoLvEgLWIKRGimXoHrYgPusIkmP0GVkAhrdOloX3ZqYCpKML9wwffdjcwqJ77Pvl7IU1tZLw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM ebe1e1f4b39bed8059474177534fdaf6 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 44 Age Range / Віковий діапазон 41-45 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни When the war started, on the night of February , around a.m., my wife and I heard explosions and shelling - after that, we quickly began to pack things and wake up the children. Then I quickly ran out of the apartment to the street to the parking lot to get the car and drive to a safe place. When I picked up the car, my older son and I quickly moved the things to the car. Without thinking for a second, we decided to go to our dacha (summer house), which is located in the village and also has a basement. My family and I stayed there for about a month. Unfortunately, I was never able to take my parents out of [CITY] due to its occupation, our city was also occupied, but because of all this oppression and rawness, love for our homeland and a terrible feeling of helplessness, we could not stay there and left, not even being able to stand there month Our choice for temporary housing was in [CITY]. We were there for months. When the city began to be shelled, I took my family and left for Kyiv, where I am now. All this time has affected me; I worry about my parents, relatives, and especially my children. My wife and I are trying to do everything so that this desolate war does not leave them with severe mental injuries in the future. Every day, every hour, minute and second, all my friends and I believe in our armed forces, which will surely win, I myself would like to join them, but because of children and terrible eyesight, I cannot join them. My wife and I watch the news for each other, and we are sincerely happy for the Armed Forces of Ukraine. I hope that all this horror will end as soon as possible. I will be able to see my parents and return to my hometown, my apartment - in which I lived, an apartment in which I have many warm and good memories, in the city, on the square of which I will again wave the blue-yellow flag - the flag of Ukraine. Glory to Ukraine! Glory to heroes! Коли почалася війна, у ніч лютого десь о ранку я зі своєю дружиною почув вибухи, та обстріли - після цього ми швидко почали збирати речі та будити дітей. Потім я хутко вибіг з квартири на вулицю до стоянки, щоб забрати авто та виїхати у безпечне місце. Коли я підвіз автомобіль, я разом з моїм старшим сином швидко перенесли речі до машини. Не обмірковуючи ні секунди, ми вирішили поїхати до нашої дачі, яка знаходиться у селі, а також у котрій є підвал. Я разом із своєю сім'єю перебували там близько місяця. На жаль, я так і не зміг вивезти своїх батьків із [МІСТО] через його окупацію, наше місто теж окупували, але через весь цей гніт та сирість, любов до своєї батьківщини та жахливе почуття безпорадністі ми не змогли там перебувати та виїхали, не витримавши там навіть місяця. Наш вибір для тимчасового житла зупинився на [МІСТО]. Там ми були місяців. Коли місто почали обстрілювати, я взяв свою родину та виїхав до Києва, в якому перебуваю зараз. Весь цей час дуже погано зказився на мене, я хвилююся за своїх батьків, рідних, а особливо - за дітей. Ми з дружиною намагаємося робити все, щоб ця безлюдна війна не залишила їм тяжких психічних травм у майбутньому. Кожного дня, кожної години, хвилини та секунди я та всі мої знайомі віримо у наші збройні сили, які обов'язково переможуть, я сам хотів би вступити до них, але через дітей та дуже поганий зір я не можу туди вступити. Ми з дружиною кожного для переглядаємо новини, та щиро радіємо за ЗСУ. Я сподіваюся що весь цей жах як найшвидше закінчиться та я зможу побачитися зі своїми батьками, та повернутися до рідного міста, своєї квартири - у якій я жив, квартири у якій я маю багато теплих та гарних спогадів, у місті, на площі котрого знову буде розвіюватися синьо-жовтий прапор - прапор України. Слава Україні! Героям слава! Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1442 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1442 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/ce2e6c01ca7cab8aaf0ffa13ec5d0ee7.pdf?Expires=1792627200&Signature=oB1dmHZmdCaDxRd7TBF3qFEd2yi-NKUYpBeie5bPUPYvfUr%7E56UGB%7E5QX2dPYhScRY3YrY1HbGeOZoojRGUmcWgr-I%7EoxgvzS4%7E30VYYKZlrGRiY8Hr6J2rSQpBFXtocAgMiX0ngsAWefaE0QEJe-iPFfTAF%7ESeRLhVbu%7EIn5GlcxvJ1fFEAhJkAE7sdH7YaPzdlT13HMG9B9XGOKpgIbCNBV8im1iYGbP87BjCNf98prwdHhwo2vVtFBC%7EfOYqiMgWbAxu5jRROCcw6hkbRgy7LaKXZrag2Vqjy6mu1AiMaPs6d7jm1XqoWTuS3NdcnHopkREdGmo-TIi0MUReKdw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 764590e39ce2d59f10be95e06a7be78f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 23 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Ternopil region Тернопільська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни February - I will remember this day for the rest of my life, the day when the war began. At that moment, fear and panic seized me; I did not understand what had happened and how to act. In the first days, there was a lot of anxiety. First of all, worries for family and friends. After watching the latest news, I began to feel sorry for the people of the eastern regions and the whole of Ukraine. Since I am a student studying in [CITY], I wanted to go to my native [CITY] immediately. It was not clear how long it would take and whether soon I would not only be able to get home but, in general, to live at least another day. The excitement with products, fuel and exit was tremendous, and it was even more frightening. The first night, because of anxiety, they all sat in the hostel's basement. Many people are pumping. I didn't sleep. At that time, I wanted nothing, only a peaceful sky above my head. Later they started going to the bunker. When I got home, my mother didn't want to let me go back. Time passed slowly, and the degree of anxiety decreased. But the last long worries and flights all over Ukraine do not allow us to relax completely. Large cities were burned to the ground by orcs. A huge number of dead civilians are not guilty of anything. Every day you are afraid to go outside, not knowing what awaits you there. I fear the future because I don't know what to expect from it. Now is a challenging chapter in the history of Ukraine on a par with two wars, famine and genocides. As in the past, the Russians want to destroy Ukraine and its people. Our people are trying with all their might to save the state in which they live. Now we are not living but surviving. Although there is great fear, God is with us. We always believe and hope in those people who are now on the front line and protect our country from invaders. Our brothers and my friends lost a lot... for this, we will never forgive them. And now, I sit and write this text in a bunker during anxiety. Glory to our defenders, and Glory to Ukraine! Двадцять четверте лютого - цей день мені запам‘ятається на все життя, день, коли почалась війна. В той момент мене охопив страх і паніка, не розумів, що трапилось і як діяти мені. В перші дні було дуже велике переживання. В першу чергу переживання за рідних та близьких. Після перегляду останніх новин почалось переживання за людей східних областей та всієї України. Так, як я студент і вчуся в [МІСТО], хотів зразу поїхати до рідного [МІСТО]. Було не зрозуміло, на скільки це все затягнеться і чи взагалі ближчим часом зможу не то що попасти додому, а взагалі прожити хоча б ще день. Ажіотаж з продуктами паливом та виїздом був величезний і це ще більше наводило страх. Першу ніч через тривогу всю просиділи в гуртожицькому підвалі. Багато людей, нагнітання. Сон не брався. На той час не хотілось нічого, тільки мирного неба над головою. Пізніше почали ходити в бункер. Як тільки приїхав додому, мама не хотіла відпускати назад. Помало йшов час, і ступінь тривожності зменьшувався. Але останні довгі тривоги і прильоти по всій Україні не дозволяє повністю розслабитися. Великі міста дощенту спалені орками. Величезна кількість загиблих мирних жителів, які ні в чому не винні. Кожного дня ти боїшся вийти на вулицю, незнаючи, що тебе там чекає. Я боюся майбутнього, бо незнати, що від нього можна очікувати. Зараз дуже складна вітка в історії України на рівні з двома війнами, голодомором та геноцидами. Як і колись русня хоче винищити Україну та її народ. Наші люди всіма силами намагаються врятувати державу, в якій живуть. Зараз ми не живем, а виживаємо Хоча є великий страх, але з нами Бог. Ми завжди віримо і надіємось в тих людей, які зараз на передовій і захищають нашу країну від загарбників. Дуже багато полягло наших побратимів і моїх друзів… за це їх не пробачим ніколи. І зараз, я сижу і пишу цей текст в бункері під час тривоги. Слава нашим захисникам і Слава Україні! Location 49.5535, 25.5948 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1441 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1441 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/8332ebaa3d0aaeb6f93fc70433ea5fad.pdf?Expires=1792627200&Signature=Hdw0sqClUfyvGWGD5BKKjFJWmcCMWxU8qXZbJZMqcpyHE0NVg9hgqU2gnbpiOlHt1uCeXFIcJE56rfVsOMfKSZTeo0ROF5-NjdTUS6u%7Ej4mtOfMt89ycL-NIZFFmAi9zLLf2BerQ7qOjdFmCej3pcjs9i2xGlkkSmGJQIYEsz9A34rQ6sc%7ELmOdzmYz0c%7EMoJEAT8tj3DWWP2kapTZbSjXsdBcsyDpHXUmwPhNZeOZjKhAbEyNvCWS6mT-y-y29vC88NTRSiqNHLPANWoyZQqHd95SYt2G8VTe%7ExRxYU%7ExWIA35WNZpRVD8eaycuUdUVawcpR4RUuikW-BWgaMl7iA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM cf48a4c5ac78f578d7e0084f41f4a399 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 23 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Volyn region Волинська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни At the age of , I had to experience a full-scale invasion of my country, on February , I was in Kyiv, at work, I woke up to loud explosions and thick smoke that filled the entire airspace, to be honest, it was scary, the airfield was burning with bright orange fire, the smoke rising up the mountain, it was terrible, I couldn't believe what was happening, that day I packed my things and went home, the road was long and dangerous, there were military vehicles on the road, many military, and significant traffic jams, while we were driving, the bombs fell less, the guys from the air force handled it professionally, it gave me confidence in victory, my family was waiting for me at home, my parents were very worried, the first week we were very afraid, we wanted to go to a safer place, only then we decided, if I die in my home and on my land, I always think about what happened to people in Kherson, Mariupol, Mykolaiv, Zaporizhzhia, Kyiv, I'm really scared, because you don't know what will happen tomorrow. During the war, I began to appreciate people, relatives and friends; I began to look at the world with different eyes. Four months and it will be a year, a year of the Russian army spoiling our land, killing our men, torturing women and children; we will never forgive! Our children will take revenge on them for this, let them feel what we felt in this challenging time, when people lived in basements, did not eat for weeks, were forced to leave their homes with nothing, while these executioners live peacefully on our land there will be no peace, thousands of people die for freedom, as long as they calmly believe their president, this is not fair, we must take revenge and our revenge will be brutal, the occupied territories will be liberated, the banana republics will be Ukraine, let there not be a single Russian soldier in Ukraine, but we will rebuild Ukraine, little by little, and the country will prosper, our children will be proud of us and live in a free country, let them always remember how their grandfathers and fathers died for their freedom, our state was free and will be, Russians will die in our steppes, drowning in our rivers, and wandering in our forests, let their children, grandchildren suffer from what their parents, grandfathers nursed, I wish them to feel at least a little of the pain and fear that Ukraine is experiencing, these ruins, these empty houses, explosions, smoke, flames, makes my heart bleed, beat more often, tears seem to flow by themselves, it hurts, it really hurts, let us overcome this long road together, Ukraine above all! В свої я змушений був переживати повномаштабне вторгнення в мою країну, лютого я був у Києві, на роботі, прокинувся від гучних вибухів та густого диму, який заполонив весь повітряний простір, чесно кажучи було страшно, аеродром, який горів яскраво оранжевим вогнем, дим який підіймався в гору, це було жахливо, я не міг повірити в те, що відбувається, в той день я зібрав речі, та поїхав додому, дорога була довга та небезпечна, на дорозі була військова техніка, багато воєнних, та великі затори, поки ми їхали, бомби менше падали, хлопці з авіації професійно справлялись, це мені приносило впевненість у перемозі, вдома мене чекала моя сім'я, батьки дуже хвилювались, перший тиждень ми дуже боялись, хотіли поїхати в більше безпечне місце, тільки потім вирішили, якщо помирати то в своєму домі та на своїй землі, я завжди думаю про те що сталось з людьми в Херсоні, Маріуполі, Миколаєві, Запоріжжі, Києві, мені справді страшно, адже не знаєш що, буде завтра. За час війни я почав цінити людей, близьких та друзів, почав дивитись на світ іншими очима. місяці і буде рік, рік як армія рф псує нашу землю, вбиває наших чоловіків, катує жінок та дітей, не пробачимо, ніколи! Наші діти будуть мститись їм за це, нехай вони відчують те, що відчували ми в цей не простий час, в час коли люди жили в підвалах, не їли тижнями, вимушені були покидати домівки без нічого, поки ці кати живуть спокійно, на нашій землі спокою не буде, тисячі людей гинуть за свободу, поки вони спокійно вірять своєму президенту, це не справедливо, ми повинні помститись і наша помста буде жорстокою, окуповані території будуть звільнені, бананові республіки будуть Україною, нехай в Україні не буде жодного російського солдата, а Україну ми відбудуємо, потихеньку, та країна буде процвітати, наші діти будуть пишатись нами та житимуть у вільній країні, нехай завжди пам'ятають як їхні діди, батьки, помирали за їхню свободу, наша держава була вільна і буде, русня буде помирати в наших степах, тонути в наших річках, та блукати в наших лісах, нехай їхні діти, внуки страждають від того, що коїли їх батьки, діди, бажаю їм хоч трохи відчути тої болі та страху, який переживає Україна, ці руїни, ці пусті будинки, вибухи, дим, полум'я, змушує моє серце обливатися кров'ю, битися частіше, сльози ніби самі йдуть, це боляче справді боляче, нехай цей довгий шлях ми здолаємо разом, Україна понад усе! Location 50.7472, 25.3254 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1439 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1439 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/2c04f4d6b6a4194d189bdb1bac6473fa.pdf?Expires=1792627200&Signature=LuiUfFa5%7Es4CBkomncWDWyUfkzE-xHYOz6AxJaSMsnGF8bvNnzgWiBv4tZD2jkTsENznQIJfie8o3kx9CUX77RcOzIrsB8H9I09ckdZjyDcR7kZOZNTQ-bw4ey2-t6fFPxx7vy4ql3h6kAKRdb7toDnTI-mrnMVe0b3dUf6jHWZ1Mh0I3jguM2BmXSEjpXwhy5O63THbz%7EaxiBmHbUSCPo6oWXxZqXRyby4rfA32bCWP8ViDn4AQWL-tuh4paGFbdWO3sATJYnmQS3FeMpM-VfmoHtJCZo1AauTpV72HGjF1im9zv045E-PtVxn3miBbYg1e7GExNLml8kv54pfh-A__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 60d6b34c24ef6d6aabf2b2f1e578f17f Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 56 Age Range / Віковий діапазон 56-60 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Ternopil region Тернопільська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Because of the war, I experienced extreme stress. No, I didn't believe the war would start because you must be entirely out of your mind to start full-scale military aggression in the year . From the time of the Orange Revolution, we had the habit of flipping through the news feed at night, so we found out about the attack by the Razi early in the morning. Parallels between World War II and Hitler's attack immediately arose. There was no fear at all. In the first days, there was a feeling of prostration; I wanted to believe that everything would end quickly. I soon became convinced that the war was for a long time. It was challenging for us because, in the first months, the medicines and critical medical supplies I needed disappeared from sale. I needed a doctor's consultation, he is the only specialist in our city, but it turned out that he was in the army. Painkillers were brought to us by friends from different parts of the region. There were queues for products. We used to use Silpo delivery, but the delivery stopped due to the war. We immediately decided that we would stay at home. I am disabled, and so is my wife, so moving is impossible for us. In addition, we have pets; we cannot abandon them. We understood that next to our house there is a strategic point - a bridge, besides we have an upper floor, it is considered dangerous. But I don't know where the nearest shelter is, because I won't be able to get there with my wife anyway, she can't walk on her own. The first days we were in the bathroom during the alarm, but it was cramped and uncomfortable. Then we stayed in the room, only asking my daughter to follow the rule of three walls. But now we don't hide when we are worried. This is not a habit. It is impossible to get used to it. This is an internal readiness to share the fate of the country. There was a block post near us; every morning, we could hear the defenders lining up. As it turned out, the doctor I needed was also there. He offered to visit me at home and consult. We are grateful to him, but it is sad because we do not know where he is now. At that time, our daughter was expecting a child. We persuaded her to go to a safe place. It was bitter and sad to see her off to another country. At such a crucial moment of childbirth, our daughter was far away, along with all the difficulties. We haven't seen our tiny granddaughter yet, and we won't soon. From the first hours, we sought to help our army somehow. But how? We transfer a little money, but it is not enough because the pension for disabled people is meagre. My wife worked on the computer, distributed truthful materials, and created posters. Later, settlers came to our town, and we handed over warm things, blankets, and food. We tried to overcome anxiety and beat the enemy with humour. But then we learned about Bucha, the atrocities of Razi in other cities... This is a terrible crime that cannot be forgiven. Our relative died in this war. Our friends, neighbours, and all acquaintances bring the Victory as close as possible. No, we are not used to it. It is impossible to get used to it. We still check the news feed at night. Now we receive some medicines at an essential cost, the delivery of products has resumed, and messages from the Armed Forces headquarters inspire hope for victory. From time to time, we transfer small amounts to volunteers. We save light and water, and we prepare for a sad winter, but we believe in the Armed Forces and our Victory. Glory to Ukraine! Через війну я пережив надзвичайно сильний стрес. Ні, я не вірив, що війна почнеться, адже треба бути зовсім не сповна розуму, щоб у році розпочинати розгорнуту війському агресію. З часів Помаранчової революції в нас вдома лишилася звичка ночами гортати стрічку новин, тому про напад рашистів ми дізналися раннім ранком. Відразу виникли паралелі із ІІ Світовою війною і нападом гітлера. Страху не було зовсім. У перші дні було почуття прострації, хотілось вірити, що все швидко закінчиться. Вже скоро я переконався, що війна - це надовго. Нам було дуже важко, бо у перші місяці зникли з продажу необхідні мені ліки і критично важливі медичні засоби. Мені потрібна була консультація лікаря, він у нашому місті один вузькопрофільний фахівець, але виявилося, що він в армії. Знеболювальні нам привозили друзі з різних кінців області. За продуктами були черги. раніше ми користувалися доставкою від Сільпо, але доставка припинилася через війну. Ми відразу вирішили, що залишимося вдома. Я інвалід, моя дружина також, тому для нас переїзд неможливий. До того ж в нас є домашні тварини, ми їх не можемо кинути. Ми розуміли, що поруч з нашим будинком є стратегічний пункт - міст, до того ж у нас верхній поверх, він вважається небезпечним. Але я не знаю, де найближче сховище, бо я все одно не зможу потрапити туди з дружиною, вона не може самостійно ходити. Перші дні ми під час тривоги були у ванній кімнаті, але там тісно і незручно. Потім ми лишалися в кімнаті, тільки просили дочку виконувати правило трьох стін. Але тепер ми під час тривог не ховаємося. Це не звичка. до цього не можливо звикнути. Це внутрішня готовність розділити долю країни. Поруч з нами був блок пост, щоранку ми чули, як шикуються захисники. Як виявилося, там же знаходився і потрібний мені лікар. Він сам запропонував відвідати мене вдома і проконсультувати. Вдячні йому, але сумно, бо не знаємо, де він зараз. У той час наша дочка чекала дитину. Ми вмовили її поїхати в безпечне місце. Гірко і сумно було її проводжати в іншу країну. У такий важливий момент пологів наша донечка була далеко, сам-на-сам з усіма труднощами. Нашу крихітну онучку ми ще не бачили і побачимо нескоро. З перших годин прагнули якось допомогти нашій армії. Але як? Трохи перекидаємо грошей, але це мало, бо пенсія інвалідів мізерна. Дружина працювала на комп'ютері і поширювала правдиві матеріали, створювала плакати. Згодом в наше місто потягнулися переселенці, і ми передали теплі речі, ковдри, пледи, трохи продуктів. Намагалися долати тривогу, бити ворога гумором. Але потім дізналися про Бучу, звірства рашистів в інших містах... Це страшний злочин, якому нема прощення. На цій війні загинув наш родич. Наші друзі, сусіди, всі знайомі наближають Перемогу, як можуть. Ні, ми не звикли. До цього не можливо звикнути. Ми, як і раніше, перевіряємо ночами стрічку новин. Тепер ми деякі ліків отримуємо базоплатно, відновилася доставка продуктів, повідомлення зі штабу ЗСУ вселяють надію на перемогу. Час від часу перекидаємо невеликі суми волонтерам. Економимо світло і воду, готуємося до сумної зими, але віримо в ЗСУ і в нашу Перемогу. Слава Україні! Location 49.5535, 25.5948 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1437 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1437 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/7f6599595ec0e63fb5631f27344f297b.pdf?Expires=1792627200&Signature=AfF79uwqm3ddCwCtq6QD%7E5pscMpZjIRkVT5yNzg3S61XxnPlY6joYcNRNHxFz0iZXLhtwdKYZf6pSrYCPVMB%7Esgkji35Ed8UVClEm86lvhv8Q2FVJmzuEf3r5uhtKFNQcWP2Czbs0zwHJHEN3k7YI4uzU5FeVs9P9XpWaTY-clZuqQ75kUpI4RGFa-IaQoC6xpQf844tZLHTknfLD%7Es6%7E2aEwikdwDvwrPDOo6nHxDrBI7J12hsCetM304FQmwJcsqf7krm%7EmycFidIP5P80n5SHETer3j4iGenmOKAHn%7Ene84ILXvkVbr2c%7EAE3RzHpQ8J4hBHmynEVTZlXXCzt4A__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 9c846065274a8385d3e79326bc1aaf35 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Ternopil region Тернопільська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-04 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни I had never thought about war before. I didn't know that this could happen in the st century. I remember the morning of February very well. They wrote to me in the chat group that I don't need to go to study. I did not immediately understand the reason. Inserted my mother was no longer there - I ran to the pharmacy to buy medicine... When I called, my mother said tremblingly, " Get ready; it's war; we're going to the village. Anxiety was in the air everywhere, even in the village... I was scared. Confused? Good thing mom knew what to do. I studied online until the summer, being in the village. And this saved my psyche: I did not hear sirens, did not see the military... when I returned to the city in the summer, I was already partially used to the fact that there was a war in my country. I took my savings to the volunteer center, helped prepare food for TRO and military personnel, and wove nets. But I feel that this is not enough. I did little to win. Now I study in a mixed format. Somehow I got used to it, but anxieties and thoughts about how and where we will live in the future do not leave me. When I think about it, I break out into a cold sweat. My godfather is at war. And I'm proud of it. If I were older, I would go to war. Maybe I will go... because I understand that it is necessary to protect my relatives, my country. I don't want to go abroad. I once dreamed of living there, but now I won't go. It seems to me that I became an adult at the beginning of the war. I noticed that I was not playing the game but reading the news, after which I couldn't sleep. I so want us to win. Я ніколи раніше не думав про війну. Не знав, що таке може бути у столітті. Ранок лютого я дуже добре пам'ятаю. Мені написали у чат групи, що не треба йти на навчання. Я не зрозумів одразу причину. Встав. Мами вже не було- побігла в аптеку скупляти ліки.. Коли зателефонував, мама тремтячим голосом сказала- збирайся, війна, їдемо в село. Тривога відчувалася у повітрі скрізь, навіть у селі... Я злякався. Розгубився. Добре, що мама знала, що робити. Навчався онлайн до літа, будучи в селі. І це врятувало мою психіку: я не чув сирен, не бачив військових... коли влітку вернувся до міста, то вже частково звик, що у моїй країні війна. Свої збереження я заніс у волонтерський центр, допомагав готувати їжу ТРО та військовим, плів сітки. Але я відчуваю, що цього мало. Я мало зробив для перемоги. Зараз навчаюсь у змішаному форматі. Якось звик, однак тривоги, думки, як і де ми будемо жити далі не залишають мене. Коли думаю про це,то кидає мене у холодний піт. Мій хресний на війні. І я горджуся цим. Якби я був старший, я б пішов воювати. Ще, може, піду.. бо я розумію,що потрібно захищати своїх рідних,свою країну. Я не хочу за кордон. Колись мріяв жити там, але зараз Не поїду. Мені здається,що я став дорослішим з початком війни. Я помітив, що не граю гру, а читаю новини, після чого не можу спати. Я так хочу, щоб ми перемогли. Location 49.5535, 25.5948 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1436 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1436 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a6e7d74378c557d18f4d9bd7ceed3fa4.pdf?Expires=1792627200&Signature=GczvA1IvA4K%7EhxGhnJRdLbUS9e3kiRaVHnVmawHuStvmCKNzc9mGqZ5QCFXTIVX8N8Hc67q6uIta2JaWlk45QAXDccn6TnZ0XHnEV8cK2%7EdQNYyTVOX8u5mQXj7eXgKGi8E-Aa4hUz%7ECFKk%7EtYQFDk0qRlLnXnIogCU6MQlxEmq50%7EPNfyarDBqI02eFkwd6oOr3Xkq4ykyY75ZzUzeG%7E7lPkWvyEOvskpJEk3weHTJwKJLV-2mi6bobB20h00cq2cqAT-KOKOJXtQoMoGK9kBkn7YTG0vxN2Te5f7AnbzKZbs5khoMh7txduoyP6GRlLyDQGgeZHFfSDzrT2B26YA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM e41367476648541a48da5cf245add590 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 51 Age Range / Віковий діапазон 51-55 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Luhansk region Луганська область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни I lived in the city of [CITY], Luhansk region. I worked at the [INSTITUTION]. When the war started, our enterprise was closed, and the workers were sent home. I hoped the war would not reach our city, but the hostilities were approaching, and we were being shelled more and more often. Food and medicine were getting worse, as most shops and pharmacies were closed, and those that remained had little food and medicine. When the shelling situation worsened, my mother and I decided to evacuate. The city government, together with the regional government, organized an evacuation transport that took other people and us to the city of [CITY]. People were evacuated from [CITY] to various places by Ukrzaliznytsia trains. My mother and I were taken to [CITY] to the [INSTITUTION], from where we were taken to [CITY], where we stayed until May; then, we and other people were returned to [CITY]. In [CITY], we were accommodated in the gym of the [INSTITUTION], on mattresses on the floor. We stayed in [CITY] for two months, then moved to [CITY], [CITY] we stayed in a hostel. We currently live in [CITY]. Жив у місті [МІСТО] Луганської області. Працював на [ІНСТИТУЦІЯ]. Коли почалася війна, наше підприємство закрили, а робітників відправили по домівкам. Я понадіявся, що війна не дійде до нашого міста, але бойові дії наближалися і нас все частіше обстрілювали. З їжою, та ліками було все гірше, так как більшість магазинів та аптек позакривалися, а в тих, що залишилися, було мало продуктів та ліків. Коли ситуація з обстрілами погіршилась, ми з мамою вирішили евакуюватися. Міська влада спільно з обласною владою організувала евакуаційний транспорт, який нас, а також других людей доставив у місто [МІСТО]. З міста [МІСТО] людей евакуювали у різні місця поїздами Укрзалізниці. Нас з мамою відвізли у місто [МІСТО] на [ІНСТИТУЦІЯ], звідки нас відвезли у місто [МІСТО], де ми були до травня місяця, потім нас і інших людей повернули у [МІСТО]. У [МІСТО] нас поселили у спортзалі [ІНСТИТУЦІЯ], на матрасах на підлозі. У [МІСТО] ми пробули це два місяця, потім переїхали до міста [МІСТО], де поселилися у гуртожитку. На даний час ми проживаемо в [МІСТО]. Location 48.5740, 39.3078 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1429 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1429 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/bb769247f74b04f0dbdfc8d33b22a472.pdf?Expires=1792627200&Signature=NzXNzUSy-kHyfedT4NrhDfLgTlmDFJKx0pAOBD4ZZUVgj39-QpBQdvZ4GGyuEfmmHULcnnpm8E7Oy4WZfUkykkMtUWaWKG-EZkpCMNBzv6zn1CG%7EDPgb1Rmxn4EOoDM7CS-CS6xqnK6VExY6CUwojFkKnkd%7EHb37Ep6UpghTiaBNVU6PT4dAdl%7EAJbNxvjvdRxpJj5LvsOyS8s73nh9c4cHD6GIA4YcVX4gNT%7E-PtxWeDBgciHXOcEHPh5HF20qONCu9P%7E1GTw-bYBiQqgTY8-YWf2pAi0M1rBuI-PMeqFjiRDg6k9yKopdVkjEPyrOWwMfCTpP9KNcMfVxLi1vKyA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 942434624750e7a857594e94099eedea Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Kherson region Херсонська область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-03 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Since childhood, when I was little, my grandmother very often told me about the events of the Second World War because she was a war veteran. She often said that this was the most terrible thing that could happen, so she really wanted us not to catch this time, but it had already happened; the war destroyed everything in its path. She described all the experiences they went through as if they were yesterday. I couldn't believe it till the end, and when it happened, I just wanted to cry; it's tough to look at the tears of poor children who were left without their parents, thousands of people who were left with their homes and were forced to go and run away, and our soldiers, who every day defend our country, which is suffering at the hands of the aggressor. How many tears and blood there are already on our land, but they are not enough! It is challenging to describe these experiences and events, but we are strong, and our people, therefore the victory, will be ours, and we will definitely drive the enemy out of our country!!! Ще з дитинства, коли я був маленький моя бабуся дуже часто розповідала мені про події другої світової війни, адже вона сама була ветераном війни. Дуже часто вона казала, що це сама страшне, що може статися, тому вона дуже хотіла, що би ми не застали цей час, але це вже сталося, війна губить все на своєму шляху. Всі ті переживання, які вони пройшла, вона описувала наче це було вчора. Я до останнього не міг повірити в це і ось коли це сталося, мені просто хотілося плакати, дуже важко дивитися на ці сльози бідних діток, яку лишилися без своїх батьків, тисячі людей які лишилися своїх домівок і були змушені їхати і тікати далі, а також наших воїнів, які кожен день відстоюють нашу країну, яка страждає від рук агресора. Скільки вже сліз і крові на нашій землі, а їм все мало! Дуже важко описувати це переживання і події, але ми сильні і наш народ, тому перемога буде за нами і ми обов'язково виженемо ворога з нашої країни!!! Location 46.6354, 32.6169 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1428 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1428 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/5f4be798b9ca9cfbdf49890811ba7bcf.pdf?Expires=1792627200&Signature=CyuE1lCJKFaOXBmW1DVKvoL9HZLQqWeN%7EAyUMd8YMphH4XdBWQ0JJxFAse1jjB5w0nYGXxgs3MNw7bc8-QMIc94yDmtMKdfI7jkD2%7EyPxbK7XWWMLQ%7EJQRj6j9IpULhJf9Sa1DgnXomzdImmIWi7Uu40Miu%7EdeUd7DGYAV%7EaGCvkDhoeeUrbK2MkwqJizDBl4hlHJMEirkSqkrAQ03N4Z6grrUzKErRO98r7tt0sdPabi0JHAnDra5RoQojEuhnW84c0vKcyl--aBfWNqOH0x5OmeSfqCvFZgDY%7EDCghy5LsS08igZ16MJNCHJeu5TaREDYkw5PvR3ZITmsSsWy8PA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM bf952ae5f57d8de0e6a59e35720fca4c Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 70 Age Range / Віковий діапазон 65+ Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Volyn region Волинська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-02 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни At any age, war is scary; I had this feeling from the first day. I live a happy life, I have a wonderful family, and I could not imagine that this kind of trouble would befall me at my age. My wife and I thought of going abroad, but I didn't want to leave home at all, and I imagined what it would be like to start life from the beginning. My happiness and peace are that I have such a family and friends who support each other; this makes me believe in the best. I know that victory is ours; the main thing is to stick together and know that we will overcome everything when we are united. У будь-якому віці війна це страшно, це відчуття було в мене з першого дня. Я проживаю щасливе життя, маю чудову родину і не міг уявити, що така біда мене спіткає у моєму віці. У нас з дружиною були думки поїхати за кордон, але залишати домівку зовсім не хотілося і я уявляв, що таке почати життя з початку. Моє щастя і спокій у тому, що я маю таку родину і друзів, що підтримують один одного, це і змушує вірити у краще. Знаю, що перемога за нами головне триматися разом і знати, що ми все здолаємо, коли будемо єдині. Location 50.7472, 25.3254 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1425 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1425 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/ffd0b96e7fb5cf91e45dad9d8bcbb963.pdf?Expires=1792627200&Signature=c-Lnw0zQ80MOxEMumsOo0d0lPeK8Aa77wOAtFJo6Ng%7Ebigve6EA24qAMzTvsxlQUMqqHBfoqR6PQ3eFVzlc99BLr-NleCHkqUJXAp%7EsiLYNVGGXZ5Xj-BWTHeJ3uSybH2KHZe9LWdWDyuqmCj6WCw8Af-%7EOZW-zG-5NApaoQXBwR6IqQNV9OPzdXnxWFbvdS1DjVWxHblmikzWs3WDcRBybqtYwVzroeQG4piiK-gatQ%7E-XuzzMeLPH5OTJwoO6yfOtxfED5Xgf%7EQGIIv-bLJ4dAsG5T%7EoMJc-bM-aSl77pV3Fcd-2RNQIyx2QY656SBm4D7BK1rGL4L45KyRO8l5g__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 9ca01d2f56a7eaeb331ce3a26cdd93c1 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 36 Age Range / Віковий діапазон 36-40 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Married одружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-02 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни My baby is months old, and I was drafted into the army; I have an unhealthy heart. And now, I have been serving in the army for months, and recently my wife got sick with corona, and they did not let me go home even for a day. Дитині місяці, і мене забрали в армію, у мене нездорове серце. І ось уже місяців я служу в армії, а нещодавно дружина захворіла короною, то навіть на день не відпустили додому Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1424 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1424 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/6b95a5d4fdc630ed008d78065ed06727.pdf?Expires=1792627200&Signature=HYpYdqv9L-r7J1VwU47THJ%7E4x3Bie7Ne92cp2I6JHRAFFp2wKSVxgVCvMzBqFSQn19RNWQNzzXI9rv9C3xToeFh%7E8W-m5fV2wC6vy0XQhblJsl%7EkSUngyvmHQBa%7EmWACMoOb7i5%7ERkf7VepcRS2xEXgD2rzdEm4r0f0MaK1cTIc3Y2dUS8YvMG9quFRjDKcKfW2uc9Gi7I4jxkQfIQSCT6TNmEEomY0f36Kt5Mx%7E8paDaNZth88AjUZrUeUrRbiPcFPTv4rdJr1NyG14joqn7SFTAPB2G4exxuDb5Ih4IKNTCj89pYYDz82Bj%7EtoSePaztG9vZM2TOrqIrl5hXNVtw__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 7d9b8c52e3f3778ff6147161fe48327c Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 20 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Volyn region Волинська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Completed secondary education середня Date of Testimony / Дата опитування 2022-11-02 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни When the war started, I was studying in the city; my brother woke me up in the morning and said that there were some explosions on the street; we immediately turned on the news and were very scared when we heard that Russia had launched a full-scale invasion of Ukraine, we spent the whole day by watching the news and how our soldiers repel the enemy. We collected warm clothes, documents and everything we needed, we thought about returning to the village to our family, but on the first day there was a heavy load of people at the bus station and very high ticket prices, we talked with our relatives and thought that for now it would be better to stay in the city and when everything I was anxious to return home, a week passed and we decided to go, after arriving home in the village they began to recruit people for the national defense and my brother and I decided to sign up, our job was to guard the village at night, there was a man with a machine gun or not alone and we went around the village and led the guard, made Molotov cocktails and delivered humanitarian aid, this is how we lived our summer and on September I have to return to study at the university and the military department, I have already been studying at the military department for years and upon completion I want to go and serve in the army, it is very difficult to live in the city, almost every day anxiety and life is unbearable, you hide in a shelter and worry about how your family and friends are there, my uncle is fighting, he fought first in the ATO, and now he was taken to this full-scale war, he was taken immediately on February , now he returned home, but unfortunately he returned not whole and not entirely healthy, he had wounds, and now he is in rehabilitation, after that he wants to return to the service, but this is still in question, he is still will train younger soldiers for service. It is challenging for all of us now, but we are holding on. The war continues... Every Ukrainian feels anxiety and fear when he hears sirens, reads the news, and sees destroyed buildings. The war made us appreciate the simplest things we had before: freedom, the opportunity to hug our loved ones, travel and just be happy. But the Ukrainian people are a strong nation! We are united, friendly and persistent! Коли почалась війна я був на навчанні у місті, з самого ранку мене збудив брат та сказав, що на вулиці лунають якісь вибухи ми відразу включили новини та були дуже налякані, коли почули, що росія почала повномасштабне вторгнення на Україну, ми цілий день провели за тим, що переглядали новини та як наші воїни відбивають ворога. Ми зібрали теплі одяг, документи та все необхідне, думали повернутись у село до родини, але в перший день на автостанції було велике навантаження людей і дуже великі ціни на квитки, ми переговорили з рідними і подумали, що поки краще залишитись в місті і коли все стихне повернутись додому, пройшов тиждень і ми вірішили їхати, по приїзду додому в селі почали набирати людей в тер.оборону і ми з братом вирішили записатись, наша робота була в тому, що вести караул села вночі, з нами була людина з автоматом або і не одна і ми ходили по селі та вели караул, робили коктейлі молотова та доставляли гуманітарну допомогу, так ми прожили своє літо і вересня я повинен повернутись до навчання в університеті та військовій кафедрі, на військовій кафедрі я вже навчаюсь рік і при завершенні хочу піти служити у війська, в місті дуже важко жити, майже кожен день тривога і жити нестерпно, ховаєшся в укриття і переживаєш, як там твої рідні та близькі, в мене воює дядько, він воював спершу в АТО, а тепер його забрали на цю повномасштабну війну, його забрали відразу лютого, зараз він повернувся додому, але повернувся нажаль не цілим та не геть здоровим, він отримав поранення, та зараз він на реабілітації, після неї він хоче повернутись до служби, але це ще під питанням, він ще буде навчати молодших солдат до служби. Зараз усім нам дуже важко, але ми тримаємось. Триває війна… Кожен українець відчуває тривогу та страх, коли чує сирени, читає новини, бачить зруйновані будівлі. Війна змусила нас цінувати найпростіші речі, які ми мали до цього: свободу, можливість обіймати рідних, подорожувати та просто бути щасливими. Але український народ — це сильна нація! Ми згуртовані, дружні та наполегливі! Location 50.7472, 25.3254 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1422 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1422 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/42fba158f72b65b13d67462507ce61cf.pdf?Expires=1792627200&Signature=oEr77RmxceTt8-bpNJzx4S0-UIVZLW0WPeuQAgEs2Ths-2OC-eZyJco1s9TPkyBRW0FM%7EXHiiaZ9g2yYBSJgxyfejTfwDzTCLm-heJliwtvzJNHii-vHdIIBdyKDLN8RrwbPB2JQK0cWuDJMT7cizVUB0DifBUGBFeQeZhyb23rVe0rsPlBY4aJpMhP8jJj-jMsbsgl23hrQZPSKV-s9hV%7EPSHmBNAScoVXKeo5g0EZvtOXAfb1UNzEeF37tn8s1GYfy1RNJ4LmmW9lJvAmw-8LzPEsIvaQ3w1vSz53Xm7HI64X1rrScUxGVYA1lnUnhGfkcTfKXLIWvY6paW8EVxA__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 5dcf81827e268427896cadfc82f81429 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 22 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Kirovohrad region Кіровоградська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Bachelor) вища базова (бакалавр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-31 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни After the start of the war on February , I realized that I could not stand still. I immediately began to pack my bug-out bags and discuss with my relatives and parents more detailed plans for further actions in this or that situation. At first, I was apprehensive (constantly watching the news, mind scrolling (constantly watching terrible news), frequent air alarms, etc.), which is why I started volunteering: buying food for our soldiers, donating to the Armed Forces, knitting them camouflage nets, check houses for tags. I tried to be as helpful as possible from the beginning of the war, to do everything in my power and capabilities. In the first two months, everything was as dark and uncertain as possible, especially in moments when there were arrivals. If from the very beginning, in the first three weeks, I did everything possible? To win the war, then I didn't understand what to do, how to study, how to earn money, how much the economy of the country would deteriorate, I was tormented by these questions, because of this even I was sometimes quite irritated. Still, I did not think that this was the right time of the year, which is reserved for personal quarrels. Based on the above, I decided to do nothing simply. Although I helped to do various things around the house, I realized that I had done enough to win the war, and now I can take care of myself. After months, the anxiety decreased, but it was still scary because I lived near a critical infrastructure object, and the probability that a rake would fly there was high. During this time, I tried to watch all the news in doses, although I did not implement it immediately. I stopped doing socially helpful work when I started studying at the university. There was also some kind of acceptance of death that is an urgent part of my life; in other words, we can say that an understanding of the basic tenets of Stoicism came. Therefore, air alarms began to worry me less because if something happened, it was my fault; my actions led me to such a result. Since the beginning of the summer of , I realized that my productivity has fallen and it needs to be raised; since I have a musical group, I began to write plans for the further actions of the group for the summer. In general, planning and various task manager programs helped me to restore internal productivity. Now the situation has stabilized, compared to the beginning of the war, sometimes I have obsessive thoughts related to the war ("Maybe it will fly now?", "When will Putin die?", "What about these people?" and the like), but it does not interfere with everyday life. It can also be said that stable support for the Armed Forces and the country as a whole has been restored; this is reflected in the financing, which is small but still of some kind. Після початку війни . я зрозумів, що стояти на місці не можна, і одразу ж почав збирати тривожні валізи, обговорювати із рідними та батьками більш детальні плани подальших дій в тій або іншій ситуації. Перший час я був дуже стривожений (постійний перегляд новин, думскролінг (постійний перегляд поганих новин), часті повітряні тривоги і т.п.) із-за чого почав волонтерствувати: купляти продукти для наших воїнів, донатити на ЗСУ, в'язати їм маскувальні сітки, перевіряти будинки на наявність міток. Я спробував бути максимально корисним від початку війни, робити все що є в моїх силах та можливостях. В перші два місяці все було максимально не зрозуміле та невизначене. Особливо в моменти коли були прильоти. Якщо від самого початку, в перші три тижня я зробив все можливе? щоб виграти війну, то далі я не розумів, що робити, як навчатись, зароблювати гроші, наскільки сильно буде погіршуватись економіка країни, мене мучали ці питання, через це навіть я інколи був досить роздратований, але не вважав, що це саме той роковий час, який відведений для особистісних сварок. Виходячи із вище сказаного, я вирішив просто нічого не робити. Хоча я і допомагав робити різні справи по дому, зрозумів, що для перемоги в війні я зробив достатньо, тепер можна і подбати про себе. Через місяці тривога зменшилась, але всеодно було лячно, тому що я жив біля об'єкта критичної інфраструктури, а ймовірність того, що туди прилетить раке велика. За цей час я намагався переглядати всі новини дозовано, хоча це і вдалось впровадити в своє життя не відразу. Соціально корисну роботу я перестав робити, так як почалось навчання у ВНЗ. Також з'явилось якесь прийняття смерті, що це є невідкладною частиною мого життя, іншими словами можна сказати, що прийшло розуміння основних положень стоїцизму. Тому повітряні тривоги стали мене менше хвилювати, адже якщо щось станеться, то це моя вина, мої дії привели мене до такого результату. Від початку літа року, я зрозумів що моя продуктивність упала і її потрібно піднімати, так як в мене є музикальний гурт, я почав писати плани подальших дій гурту на літо. Взагалі планування і різні програми таск-менедженту допомогли мені у відновленні внутрішньої продуктивності. Зараз же ситуація стабілізувалась, в порівнянні із початком війни, інколи виникаю нав'язливі думки повязані із вйною ("А може прилетить зараз?", "Коли вже путін вмре?", "Да що з цими людьми?" і тому подібне), але це не заважає нормальному життю. Також можна сказати, що відновилась стабільна підтримка ЗСУ та країни вцілому, це проявляється в фінансуванні, маленькому але все ж якомусь. Location 48.5079, 32.2623 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1405 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1405 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/de35310ecaac1967b2f7ddf594570733.pdf?Expires=1792627200&Signature=HkroeLIkXecBH9KjiXE-2G3jq1A3P1rMEN2812ouNuMwMzqdrbUBfeFeXSEwWBxW6RdCnLAo-Fs5FnwxZLlKhok4sjs%7EQ9EevSPJwBKemYq0%7E7T%7EBTnF%7E321xcx62mFD8YkVISiqAd3D9vvd7PMHqwgAJ52aK3IgTgb%7ECacCKW9Ru5ZfGxCYTmQ7I8Xlrd1ix%7ERX4AVI7RfGrzW0X9UZ9F5rhSxYkLagLlnm0mFP8yW23G-DYhnTSlgfnLOBGrD2otJCF0ZCXufFtPvJbv4ltYNoZwMH4lnegFyqWk2BA2llHOffTOGaZFRM1c90dF841xnDJ0dgTH7VPrdGSyWDGg__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 64286f3cb9016a2338466936802a2b05 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 24 Age Range / Віковий діапазон 21-25 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Kirovohrad region Кіровоградська область Occupation Status / Окупованість територій Never occupied Не були окуповані Forcibly Displaced / Переміщена особа No Ні Education / Освіта Higher education (Expert, Master) вища повна (спеціаліст, магістр) Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-31 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни Shortly before the events of February , I was planning to move to another city. I found a good job there, and they were already waiting for me at a new place. But fate made its corrections. Because of the damned Russians, my plans fell apart. I painfully accepted this fact because I greatly desired to move from [CITY] and change my life. Reading the news and watching things on my phone, I could not believe this could happen. All the information and thoughts about what to do next and how to protect yourself and your family were not included in your head. For the first three months, I could not sleep properly and was in a state of apathy. I couldn't pull myself together and start doing anything. In June, he returned to his former job and began to come to his senses a little. At work, I became more nervous than I was before, but I am asking myself for more working days so that I can get more money and contribute to the Armed Forces and be less distracted by the problems in my head. During the full-scale war, some of my close people showed themselves on the other side, some from the good side, some from the wrong side. I stopped communicating with someone and cut off all contacts. And there are those with whom my relations have become more robust. From the good, I can single out the fact that I started playing sports and reading books, but sports somehow do not help to keep my morale regular, as they say, and write about it on the Internet. Незадовго до подій го лютого я планував переїзд до іншого міста. Знайшов там гарну роботу і мене вже чекали на новому місці. Але доля внесла свої корективи. Через клятих росіян мої плани пішли під одне місце. Я болісно прийняв цей факт тому, що мав велике бажання переїхати з [МІСТО] і змінити своє життя. Читаючи новини і переглядаючи телемарафон, я не міг повірити, що таке реально може відбуватися. В голові не вкладалась вся інформація і думки стосовно того, що робити далі і як вберегти себе та рідних. Перших місяця три, приблизно, я не міг нормально спати і перебував у стані апатії. Не міг взяти себе в руки і почати робити хоч щось. В червні повернувся на колишню роботу і почав трохи приходити до тями. На роботі я став більш нервовий, ніж був до цього, але прошу собі більше робочих днів, щоб отримувати більше грошей і донатити на ЗСУ і менше відволікатися на свої проблеми в голові. Під час повномасштабної війни, деякі мої близькі люди показали себе з іншої сторони, дехто з гарної, дехто з поганої. З кимось перестав спілкуватись і порвав усі контакти. А є й такі, з ким мої відносини стали міцнішими. З хорошого можу виділити те, що почав займатися спортом і читати книжки, але спорт щось не допомагає тримати моральний стан в нормі як про то говорять і пишуть в інтернетах. Location 48.5079, 32.2623 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1402 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1402 https://d1y502jg6fpugt.cloudfront.net/76567/archive/files/a511e269e3dadc5f7a7878ebf532121f.pdf?Expires=1792627200&Signature=O0s3dzc%7E0uY5cUogJXCuKJuDZFXck44r34GUhmzfDDYT8iTRMjA17JlTZlf0bXlgt7SnIyjGXZHlbPFpVSHCMCsjO09hAPqn4%7E1eZ4Y03McslkQtSHzWX3YR1KAOcgX%7EJ146V%7EYwV5aaNL6lVQTx%7EmoaJBPqyIdykPz-ky5tzF0jlPcjuI61h3bZhcRfJk0Jg%7EW8NIQQdB0yxcUnWN%7EredvOB91zRry2NAdO7wcUqjwFeWKyrZcGrHMxYX%7Eh7HKxCjdk%7EhlwLD4tBm1PPvNCMRUD409e8Lgxe5l1v3Qat9XMwZkrIGITxQD2lwZmptYx%7E5nCGVT4v5JDcdgerlcp7w__&Key-Pair-Id=K6UGZS9ZTDSZM 43238777cab7d85c2a08ecc60d7f01b7 Testimony Testimonies gathered from refugees. Age / Вік 18 Age Range / Віковий діапазон 18-20 Gender / Стать Male чол Marital Status / Сімейний стан Single неодружений/а Region / Область Zaporizhzhia region Запорізька область Occupation Status / Окупованість територій Occupied (as of the time of writing) Окуповані на момент написання Forcibly Displaced / Переміщена особа Yes Так Education / Освіта Secondary specialized education середня спеціальна Date of Testimony / Дата опитування 2022-10-30 Date Range / Проміжок часу Season when the testimony was received. 2022 Fall 2022 Осінь War Testimony / Досвід війни On the first day of the war, I could not believe what was happening; when I woke up, I was baffled. At first, no one understood what was happening. It was terrifying, and everyone sat waiting for what would happen next. Afterward, I had to go to my school to collect my things. When I was there, my friends were kind of depressed. Nobody even wanted to talk. A week later, my mother and I moved to friends in a safer part of the city and at every siren, we ran to the shelter, and when we went to it and heard the siren, our hearts seemed to stop. The most frightening thing was that we were sitting with frightened children. We entertained and distracted them from this horror in various ways. With our neighbours, we made a lot of reserves of food and energy just in case. After one more week of such a life, my mother and I decided to leave for relatives in Germany so as not to see all the horrors of the war. At seven in the morning, we were already at the station and stood in a massive queue for the train. It was about - hours. We were not taken on the train because it was already full of mothers with children, and after that, we boarded the electric train. We drove standing in it for hours like fish in a can, and when we got to [CITY], where we were promised buses would take us to [CITY], there were no buses there, and all the people stood at the station at night in the cold season in the hall. After waiting for hours, we could still get on the train to [CITY], where we travelled for another hours standing in the vestibule with many of the same people. After arriving in [CITY], it was already much calmer and safer. After that, volunteers helped us get to Poland, and from there, a German family took us to [CITY] and helped us buy tickets. Already in [CITY], relatives met us and helped us a lot because, after all these things, neither I nor my mother could talk to people. У перший день війни я не міг повірити у те, що відбувається, коли я прокинувся я був дуже збентежений та розгублений. Ніхто у перший час не розумів що відбувається. Було дуже лячно і кожен сидів чекав, що буде далі. Після цього я був вимушений поїхати до свого навчального закладу, щоби забрати речі. Коли я був там, кожен з моїх друзів був неначе в депресії. Ніхто навіть говорити не хотів. Через тиждень ми з моєю матір'ю переїхали до друзів у більш безпечний район міста і при кожній сирені тікали до сховища, а коли йшли до нього і чули сирену, то сердце неначе завмирало. Найбільш лякало те, що ми сиділи з дітьми яким було лячно. Ми різними способами розважали та відволікали їх від цього жаху. З сусідами ми зробили про всяк випадок багато запасів їжі та енергетики. Через ще один тиждень такого життя я з моєю мамою вирішив виїхати до родичів у Німеччину, щоб не бачити усього жаху війни. О сьомій ранку ми вже були на вокзалі та стояли величезну чергу до потягу. Це було десь - годин. У потяг нас не узяли, бо його вже було забито мамами з дітьми і після цього ми сіли у електричку. У ній ми стоячи їхали годин як риби у консерві та коли ми вийшли у [МІСТО], де як нам обіцяли нас заберуть автобуси до [МІСТО], але жодних автобусів там не було і усі люди стояли на вокзалі уночі у холодну пору року у залі. Почекавши годин, ми все-таки змогли сісти у потяг до [МІСТО], де їхали ще годин стоячи у тамбурі з купою таких самих людей. Після приїзду до [МІСТО] вже було набагато спокійніше і безпечніше. Після цього волонтери допомогли нам дібратися до Польщі, а звідти нас забрала сім'я німців до [МІСТО] і допомогли придбати білети. Вже у [МІСТО] нас зустріли родичі і дуже допомогли, бо після всіх цих речей ні я, ні моя мати просто не могли розмовляти з людьми. Location 47.8388, 35.1396 Copyright information This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Testimony 1399 Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context 1399