Russian Warship Go F*** Yourself

"Russian warship, go f*** yourself"

On February 24, 2022, a Ukrainian soldier bravely refused to surrender a ship to Russian attackers. The defender’s courageous response - “Russian warship, go f*** yourself” - has become a symbol of Ukrainian resistance against enemy occupation and armed aggression. The phrase has played a large role in Ukrainian mass culture: you can see it repeated in Ukrainian postage stamps (pictured above), t-shirts, memes and even in some of the testimonies covered on the site:

«Русский военный корабль, иди …» 

Це відповідь українського захисника острова Зміїний на пропозицію здатися в полон флагману російського Чорноморського флоту, крейсеру "Москва", виголошена 24 лютого 2022 року. Український захисник відмовився здатися, висловлюючи цією фразою свою готовність чинити опір нападу Росії. Його сміливість стала символом українського руху спротиву ворожій окупації та агресії. Фраза зіграла велику роль у масовій культурі України: ви можете побачити її мотиви у мемах, на футболках, поштових марках та навіть у деяких історіях, висвітлених на сайті:

[394] "The war for me started at about five in the morning. That night I could not sleep for a long time. I thought I heard the sound of an airplane, it was very strange... But when I picked up the phone, I learned from one of the telegram channels that Putin had made a statement about the start of the war with Ukraine. There was a feeling of shock, horror, despair, and it did not sink into my head that this was not a stupid joke, not a terrible dream, but reality. Turning on the TV, I learned about the first shelling and explosions. Life was divided into \"before\" and \"after\". The news continued became even more terrible, the first victims appeared, the first destroyed houses, and then cities and settlements. Air raids became an integral part of life in our city ([CITY]), and then the first rocket strikes on infrastructure objects. The television worked around the clock, the feeling of constant anxiety kept us awake at night, we fell asleep for several hours in the morning. Watching the news, the address of our president encompassed a sense of pride in our Armed Forces and the country. At first, we were very much waiting and hoping that NATO would finally close the sky over Ukraine, so that victims and the destruction was as little as possible and they could not understand why it was not happening, what were they waiting for?! Then came disappointment and the realization that one should not count on his help. But NATO is not the only one... Many people and countries rallied around our misfortune .They provided humanitarian aid, housing for temporarily displaced Ukrainians, finances... Talking on social networks with some acquaintances from Russia (already former), I got the feeling that these are people from another planet... They are so brainwashed and have an inadequate perception of what happens. This war very clearly showed how different we are. Many of them have relatives in Ukraine, they came to our country to visit, but the propaganda zombified them and turned them into fanatics of Putin without empathy and common sense. But this war gave an even greater awareness of the fact that how much I love our people, our cities and our country. How we cheered for our \"Kalush\" at Eurovision... And they won. So our Ukraine will win in this terrible, wild, senseless war. I believe in it and I really expect it .We will rebuild our destroyed cities and they will become even more beautiful and flourishing. And so-called ''Peter the Great'' with his army will go in direction of the russian warship. Everything will be Ukraine, but this pain will stay with us forever. Pain from that destructions that brought us ''Russian world'', price is too high, people can be brought back."

[553] "In my 19 years of life, I have never felt what I felt on the morning of February 24. The weather was still like that day. Rain, slush, dirt. My city was occupied on the 4th or 5th day of the war. It started with orcs driving around the city and scaring people with shots. On this day, I was at home and watched from the window. After a few hours, they took over the radio station. They turned on the anthem of the USSR and the russian federation (intentionally lowercase). A day later, they put their own people in charge of the city. Sometimes we were without communication for 5-6 days, and the only way to transmit information was through the city's local network. No gas was in the house, so people used heaters, which cut off the lights because they take a lot of electricity. The only valid method of heating was this. We take a bottle and pour hot water into it. After that, we put her under several blankets. 3 days after the orcs entered the city, ATB, Silpo, and other large shops closed. People went to markets and other shops, where prices were 3-5 times higher. Those who did not have money at that time exchanged what they had for food and medicine, which were already noticeably in short supply in the city.\r\nOn March 24, at around 6 in the morning, an explosion rang out; since they were already used to them, they did not pay much attention to it. Then the second, third, fourth, and fifth. They ran to the nearest bomb shelter. The sounds of explosions were everywhere. I open a telegram on my phone, and it's a burning Russian warship. Then I realized that he also followed a well-known direction in our city. I gave an interview to a French newspaper in a sister city so that the city would receive at least some financial assistance. Because, at that moment, it was still realistic to negotiate for a block of cigarettes to transport food and other things through [CITY]. During all this time, the orcs squeezed out a lot of business, our previously tourist town has become empty because there is no one, and booths with collaborators have been set up. Orcs fuck prostitutes right in the middle of the city at night. Only the Russian parasha remained in the city, at an incredibly high cost for such an anthem."

[394] "Війна для мене почалась приблизно о п'ятій ранку. В ту ніч я довго не могла заснути. Мені здалося, що я чую звук літака,це було дуже дивно... Та взявши до рук телефон, з одного з телеграм-каналів, я дізналась, що Путін зробив заяву про початок війни з Україною. Було відчуття шоку, жаху, відчаю та не вкладалось в голові, що це не дурний жарт, не страшний сон, а реальність. Ввімкнувши телевізор, я дізналась про перші обстріли та вибухи. Життя розділилося на \"до\" та \"після\". Новини дедалі ставали ще жахливішими, з'явились перші жертви, перші зруйновані будинки, а потім і міста та населені пункти. Повітряні тривоги стали невід'ємною частиною життя і в нашому місті ([МІСТО]), а потім і перші ракетні удари по об'єктам інфраструктури. Телевізор працював цілодобово, відчуття постійної тривоги не давало спати вночі, засипали під ранок на декілька годин. Дивлячись новини, звернення нашого президента охоплювало відчуття гордості нашими ЗСУ та країною. Спочатку ми дуже чекали та сподівались, що НАТО нарешті закриє небо над Україною, щоб жертв та руйнувань було якомога  менше і не могли зрозуміти, чому це не відбувається, чого вони ще чекають?! Потім прийшло розчарування та усвідомлення, що не варто розраховувати на його допомогу. Але не НАТО єдиним... Дуже багато людей та країн згуртувалось навколо нашої біди. Надавали гуманітарну допомогу, житло тимчасово переселеним українцям, фінанси... Спілкуючись в соцмережах з деякими знайомими з Росії (вже колишніми), виникло відчуття, що це люди з іншої планети...Настільки у них промитий мозок і неадекватне сприйняття того, що відбувається. Ця війна дуже чітко показала, наскільки ми різні. У багатьох з них є родичі в Україні, вони приїздили в нашу країну гостювати, але пропаганда  їх зомбувала та перетворила на фанатиків Путіна без емпатії та здорового глузду. Але ця війна дала іще більше усвідомлення того, наскільки я люблю наших людей, наші міста та нашу країну. Як ми вболівали за наш \"Калуш\" на Євробаченні... І вони перемогли. Так і наша Україна переможе в цій жахливій, дикій, безглуздій війні. Я в це вірю і дуже чекаю. Ми відбудуємо наші зруйновані міста і вони стануть ще більш прекрасними та квітучими. А так званий, мнімий \"Петро Перший\" зі своєю раттю піде по курсу російського корабля. Все буде Україна, але цей біль вже залишиться назавжди. Біль від тих руйнацій, які приніс нам \"руській мір\", ціна зависока, людей не повернеш."

[553] "За свої 19 років життя я ще ніколи не відчував того, що відчув уранці 24 лютого. В той день ще була така погода. Дощ, слякоть, бруд. Моє місто було окуповане на 4 чи 5 день війни. Почалось із того, що орки їздили по місту та залякували людей пострілами. У цей день я був удома, та спостерігав із вікна. Через декілька годин вони захопили радіостанцію, вмикали гімн ссср та рф (навмисно пишу з маленької). Через день вони поставили на посаду керівництва міста своїх людей. Іноді ми сиділи без зв'язку по 5-6 днів, єдиним способом передавати інформацію була локальна сіть міського провайдера. У домі не було газу, тому люди використовували обігрівачі, через що вирубали світло, бо вони багато електроенергії беруть на себе. Єдиним дійсним способом обігріву був такий. Беремо бутилку та наливаємо у нею гарячу воду. Після цього кладемо її під декілька ковдр. Через 3 дні після того як орки зайшли у місто, закрилося АТБ, Сільпо та інші крупні магазини. Люди ходили по ринкам та іншим магазинам, де ціни були у 3-5 разів вище. У кого не було вже на той момент грошей, обмінювали те, що є на продукти харчування та медикаменти, яких у місті вже помітно не вистачало. 24 березня десь о 6 ранку пролунав вибух, так як до них вже звикли, то не звернули особливої уваги на це. Потім другий, третій, четвертий, п'ятий. Побігли до найближчого бомбосховища. Звуки вибухів були усюди. Я відкриваю телеграм у телефоні, а це горить руський воєнний корабель. Тоді я зрозумів, що і в нашому місті він пішов по відомому напрямку. Я давав інтерв'ю французький газеті до міста побратима, щоб місто отримало хоч яку допомогу фінансову. Бо у той момент ще реально було домовитись за блок цигарок, щоб провезти продукти та інше через [МІСТО]. За увесь цей час орки віджали купу бізнесу, раніш наше туристичне місто стало пустим, бо нікого нема, встали сєпари з колаборантами, орки їбуть проституток прям посеред міста уночі. У місті лише російська параша залишилася, за неймовірно високі кошти для такого гімна."